Ти руками по тілі малюєш,
Наче пензлями на полотні,
Наче звір ти за мною полюєш,
Але зовсім не страшно мені.
Дуже вміло на струнах ти граєш,
Безсумнівно – найкращий скрипаль,
Усі ноти жіночі вже знаєш,
Та давно я не скрипка, на жаль…
Ти читаєш вірші так яскраво,
Безперечно – чудовий артист,
І я, стоячи, вигукну «браво»,
Дійсно маєш до цього ти хист…
А як гарно ти вмієш співати,
Голос ніжний розтопить і лід,
Але ти не навчився кохати
І, навряд чи, скуштуєш цей плід…
