Ой умру… а як умру, то не загину,
Бо у душі є божа кров,
Бо там співуча Україна,
Людей до Бога молитов.
Падаю грудьми до землі,
І дивлячись у небо каюсь,
І по-думками Божих слів,
У cерці ненависть і жадність,
Як на христовому розп’ятті,
Мене схопило почуття,
Немов у царському багатті,
Господь забрав моє життя.
Передчуття як вчора, прошу…
І думами лечу туди,
Де я траву зелену кошу,
І ніби то ще молодий.
Слова лунають в серці кожнім,
Лунають вірші моїх снів,
В душі не буде спів порожнім,
І серце не почує гнів.
Бо то співають мої твори,
Ті люди… ті часи…
Не промайнуть повз ті кольори,
Пісні небесної краси.
