Ти доносиш до людства правду
І будуєш в собі весь Світ,
В лихоманці вбиваєш завтра,
Аби не знати, що ти не встиг
І щодня ми живем і свято
Вірим в те, що мораль є десь,
Та брехати і сам повинен,
Бо загублене не повернеш.
Біль осягнення тяжко ранить
Й застигає у жилах кров,
Невід'ємність кудись зникає,
Убиваючи всяку любов.
Промінь Сонця колись засяє,
Люди істинну знов знайдуть,
Та лиш зараз чомусь немає
Сенсу в тому, що ми є тут!
