Цей хижий біль нестримно
пожирає
Кохання,що в душі моїй живе.
Для нього місця тут тепер
немає,
Бо серце не містечко снігове.
Кохання кину,як шкідливу
звичку,
Їдку,мов сивий тютюновий
дим.
І викину червону запальничку.
Розвію дим.Не дихатиму ним.
Пiду на вулицю,вдихну на
повні груди.
Так закричу,щоб відгукнулася
луна!
'От божевільна!',-крикнуть
безіменні люди.
'Щаслива...',-мовлять люди-
імена
