У твого сонця тепла більше,
Більше у неба блакиті,
Чом тоді очі не часто підводиш
На свої власнії миті?
Радісне завтра, минуле забуте,
Вічно безлике тепер,
Сонячна варта в покорі убита,
Зникла в тумані печер…
Дихати важко своїми думками,
Книгу свою погортати,
Нащо міняти нам зливу дощами,
Як все одно замерзати?
Як твоїм пальцям тепла діждати, –
Вічно у холоді ночі,
Нам все одно доведеться втрачати,
Не опускай свої очі…
Страх у всесильності світом блукає,
Світом, що дише в тобі,
Навіть любов в його сні помирає,
А на світанку в душі…
У твого сонця тепла доволі
Зігріти не тільки тебе,
Справжнє кохання дорівнює волі,
А не вбиває усе…
11.08.2012
Виважено-гарно! 
