Дощі не рахують крапель
У них же є парасолі
І цедри гірких апельсинів,
Котрі вони вранці жують.
І наші брудні катакомби,
Для них всього лише цегла.
Не захист від гуркоту грому,
А просто цементна стіна.
Ох,нам одягтись би тепліше,
По вуха закутавшись в коци.
Наїстись лимонів до сказу,
До скреготу кутніх зубів.
Ох,нам би кохатись до болю,
До крові стираючи шкіру.
Порвати всю ніжність на клапті
Співати,кричати слова.
Та в нас алергія по тілу,
Прищі обсипають легені
Від цитрусів тої вологи,
Яка нас колись і звела
