Може день, а може ніч,
Кинув вогнище у піч
Розтопили всі слова,
Кругом ходить голова
Може світло, може клич,
Розмиває пил облич
Бачать очі, що біда,
Ходить опадом вода
Я кричати можу всім,
Тихих душ у мене сім
Забуваю часом дні,
Які тягнуть увісні
Десь летить за небокрай,
Світлі ночі – тихий гай…
Опускає сон турботу,
Віднайшли думкам роботу
Може спокій покидає,
Темне лихо, що дрімає
Але хочеться «любові»,
Що зливається до крові
Краще бути у «Небеснім»,
Залишатися ще чесним
Може прийде гуркіт складок,
І дістанеться той спадок?
Пробачати можна тим,
Де відсутній серця клин
Укладавши згоду «каско»,
Викупайте тіла «праску»!
Може спів, а може диво,
Розплескається все живо
Прокидається світанок,
Ось настав – добротній ранок…
