Лишаючи частину себе,
З кожним рухом, і поглинаючим поглядом
Розумієш, що час тебе забирає,
З кожним твоїм, глибоким подихом
Зберігаєш хвилини в затишку,
Зупиняєш стрілки в годинниках
Оберігаєш від життя залишок,
Алфавітами на білих сторінках
Не сховаєш за білими паперами,
Стане сніг, і ти лишишся оголена
Й осиплються до ніг літерами,
Краса - невимовна всіма мовами
Інколи трапляється з нами,
Втрачаємо увагу до своїх прикрас
Та згодом, між днями й ночами
Розуміємо, що все ж таки - усьому свій час.
Фалін 1
