Я бреду по тротуару,каменем мощеним
І дивуюсь чудасіям,що майорять в очах,
Все барвисте,гарне,не буденне
В душі лиш радість,відкинутий нікчемний страх.
Тікає небо під ногами,
Вгорі десь річечка тече,
Гуляють всюди люди із рогами
І Місяць надто вже пече.
Прохожу ресторан,де чути свіжі аромати сигарет
Вдихаю в повні груди цей цілющий дим.
І тягнеться рядочок православних в мінарет
А двері всі відчинені чужим.
Туман рожевий закриває очі,
То горизонт ховає Місяченька
В силу вступили яскраві барви ночі,
Десь,щоб спала,лупцює дитинку ненька...
Підійшов до пам*ятника із зефіру,
Присів на лаву з мармеладу,
Набрав з калюжі пригорщу кефіру,
Зірвав із гілки плитку шоколаду.
Тут підбіг грайливий вовчик
Став дивитись невідривно в очі,
Кинув я й йому батончик,
Знають навіть діти - шоколад вовки їдять охоче.
Ось і кролик сів на лавку поруч
Крильця обережно склав,
Крутить недалечко обруч
Гарний і підтягнутий удав.
Дихаю азотом вільно,
Милуюся на гарні терикони
Що тягнуться суцільно
До нас із-за кордону.
П*ю лід,жую водичку,
Й смакую мармелад гостренький
Ввійшло уже у звичку
Слухати айфон старенький...
Щось холодне у лице потужно ллється,
Щока пече...Ану хвилинку!
Розплющив очі - маменька здається!
І голос:"І що ти випив синку?"
