У тихому переляці ночі
Ходять ті, що спізнилися
На вечірній потяг.
Їхні руки вкрилися
Пилом вокзалів,
Їхні слова більше не грають
В слухачів та ораторів.
Очі їхні втомилися,
І замовкають в унісон з поїздами,
Що втекли та у небі сховались,
За межею землі.
