насправді можна беззупину вдивлятись
крізь
ці задимлені вранішнім спокоєм очі перехожих
і бачити лиш масовий сум
і вслухатись у шум нашого міста
адже ми усе придумали
адже тільки ми можемо сприймати його
як щось цілісне і трохи недовершене
коли дні переступають одночасно
за кордони усіх держав тоді хочеться
щоб наступний уже не наступав на
зволожені від поту долоні
бо старіння не надто приємна річ
бо цикута росте на вологому березі
тоді ми поїдемо в гори де вітер вологий
куйовдить волосся і хочеться лежати на
найвищій вершині повернувшись очима до бога
і кричати крихкими молитвами гулко у даль
щоби небо розійшлось рівно навпіл як слабкий шов на шкірі
і впало з неймовірною легкістю на обличчя
обійми мене руками поки я не став каменем
на дні глибокої річки
поки світло ще не ступило на мої повіки
бо тоді вони відкриються
і вода розмиє найміцніші береги
як пульсуючі вени що пробиті гострою голкою
і тоді я буду визбирувати у кошик усю дохлу рибу
у високих травах і густих чагарниках
буду підпалювати очерет і визбирувати росу на сонці
тому не потрібно випробовувати на міцність нашу долю
отож довго дихай на скло щоб можна було писати
на ньому короткі але влучні повідомлення
щоб можна було не говорити зайвих слів
коли на небо спадає морок
допоки доторк на пучках буде відчувати
холодне полум'я твоєї терпкої присутності
я буду молитись до неба
я буду молитись до тебе
чекати дива і чуда
можливо на даний момент це і є найголовнішим
