За вікном небо
голосно вдарялось об землю сльозами, пролитими за щастям..
метало блискавки, зібрані із іскор в очах, що погасли..
шуміло, щось шепотіло голосами, що колись мали надію..
заливало, топило це земне пекло..
люто підкорювало собі слабших, вже заламних долею..
застеляю темрявою, темрявою душ..
Душ,котрі раніше милувались грозою,
гуляли під дощем, обіймаючись...
насолоджувались життям, раділи, що поряд є кохана людина..
За вікном небо заспокоїлось.
