І знову дні, і знову ночі,
І знову в снах я бачу очі,
І знов згораю від обійм
Своїх таємних явних мрій...
Крізь сон у душу споглядають,
Криваво погляд свій впивають,
І з диким вогником в собі
Мене здіймають на хресті...
І мучать, душать , не дають
Забуть себе. І тільки лють...
Кудись вперед мене несе,
Щоб не вертатися. І все...
І все, пішов зі сну мій кат.
Здалося серце грає в лад,
Здалося... в небі Бог помер,
Ці очі ідол мій тепер...
Я полюбив свої кайдани,
Приємні стали свіжі рани...
І знову сняться... милі очі,
Я бачу їх і вже не хочу.
Не хочу! Ні! Мені не треба
Нічого крім нового неба...
Ніщо не в змозі вбити нас,
Сильніше часу тільки час...
А зараз час на те, щоб знати,
На те щоб знати і кохати...
Кохання не розлучить нас,
Воно таки сильніш за час...
І знову сни, і знов бажання,
І знову марні сподівання...
І знов згораю від обійм
Своїх таємних явних мрій...
