Ти знай,що дружбу не зруйную я ніколи,
Вона в юнацькі одяглась роки.
Колись же озирнешся ти навколо,
Відчувши сум-мої віддалені кроки.
Порахувавши їх ,поймеш-
То стільки часу вже пройшло віттоді..
Мій збережи шматочок радості,
Що ,може,не знайдеш,
Хоча шукаєш інколи в нагоді
І спогади зі мною розділи,
Однак,можливо ,тільки усміхнешся.
Згадай,лунають літні дні твої,мої.
Я знаю,після цього ти як дощ сльозами щирими проллєшся
