Скажи як маю я забути, те, що так довго берегла?
Чого можливо й не хотіла, та відпустити не змогла!
Минали дні, минали ночі. Спогади йшли у забуття.
Та серце в правді жити хоче, воно не просить каяття.
Так довго вже тебе не має...так мало було тут тебе
Вже рана на душі минає, лиш шрам залишиться на все!
