З вітром на плечах, й з волею у серці,
Пройдусь я босоніж по вранішній росі,
І тіні від хмаринок- блукаючі переселенці,
Покажуть шлях ступаючій моїй нозі.
Послухаю, про що шепочуть трави,
Й осики в кронах з роями незлічених птахів,
Милуючись від їх дівочої постави,
Заінтригований звичайністю цих незвичайних слів.
Романтиці ранковій підкорюсь я,
І хай шумить, біснується нехай весь світ!
Я спокою у ній приємного нап`юся,
Романтика- це мій від світу щит.
І покладу думки в небесне ложе,
Де сонце, позіхаючи від сну,
Ледь-ледь зійшло у світ, і може,
На мене дивиться як на звичайну дивину...
