Це вбивство, що сталося звичного дня
Серед білих тіней, серед білого дня
Не залишить по собі і сліду життя,
Ні тобі, ні мені і ні краплі життя.
Ми були-нас нема, може буде війна,
Між світами і нами буде зайва війна.
По засніжених горах і зелених полях
Впаде щастя навік у магнітних полях.
Хоч надія жива, та померло вже тіло,
Буде мертва душа, та ще житиме тіло.
Як покинути гру, як би вийти із неї,
Ще би мить мені дали, щоб потрапити в неї.
За лаштунками театру, де проходить спектакль,
Там йде наше життя, там де грають спектакль.
По засніжених горах і кривавих полях
Впаде щастя навік у магнітних полях.
