I знов душа влаштовує дебати
Зi зграєю розбурханих думок.
Вони летять, їм хочеться пручатись,
Пронизують iстотнiсть до кiсток.
Пустуючи, знаходять надзвичайне
I швендяють у маревах моїх
Я їх зловлю i розстелю негайно,
Щоб знову цвiт на дiл паперу лiг.
