До пілотів забігає стюардеса Соня:
–Там у нас, - повідомляє, - терорист в салоні…
Всі дорослі й діти плачуть, моляться до Бога
І питають, чи дотягнем до Кривого Рога?
Командир насупив носа: – Соню, не трусися,
Ти ж, дитино, стюардеса, а не мокра птиця!
Принеси нам зараз кави, глянь поза кріслами:
Чим той гад літак рвонути хоче разом з нами?
А до нього посміхнися, підключи фігуру…
І вдавай із себе, Соню, абсолютну дуру.
Улести його цілунком, ніжними словами,
Може він за жінкой скучив, за її губами!..
Може він чого бажає, висуне вимоги…
То ти, Соню, не вдавай вже з себе недотроги.
Бо як бахне, то усім нам лиш одна дорога,
Долетять лиш наші шмаття до Кривого Рога…
– Та нічого він не хоче… і не висуває…
Парашутами торгує – гроші заробляє.
Причепив якусь корзину і тероризує,
Весь час набиває ціну, словом спекулює.
