Послухаєш, як буду говорити?
Стинати буду словом самоту
Твою правічну, мов орослу мохом
Мов пеклом спечену й саму
Послухаєш, як буду я мовчати?
Затято буду, ніби на завжди
І таєну твою буду тримати
Навіки, якщо хочеш замовчу
Подивишся на мене як раніше?
Так ніби в душу, глибше лише смерть
І перестань від мене віддалятись
Мов тінь, що ніччю убиває день
А доторкнутись можу? Так як вперше!
Щоб било струмом і пекло мов яд
І серцем просякало прямо в душу
Й творило гріх з едемський сад...
