Забуду тебе, якщо вдасться,
Спалю за собою мости.
Мереживом з усмішок, щастя
Сплету собі долю. Пусти!
З тобою майбутнього крапля.
Твоєю б я завше була,
Якби наша мить не заклякла
Й не виросла клята стіна…
Не змушуй, то марне страждання,
Не злися, не бійся, не мсти.
Якби трохи більше старання
Ми в парі б зуміли плисти.
Якби боронили, що мали,
Якби зберегти ми могли
Все те, що так палко збирали,
Все те, що крізь роки тягли.
Твого не достатньо бажання,
Не витерплю я, не проси.
Палкіше за наше кохання
Горять лиш позаду мости.
(4 жовтня 2016 р.)
Що дано долею, навряд чи відкинеш. 
