Зустрів тебе і знов накрило,
До точки стиснута душа,
Як тоді, серце заболіло,
Коли нас доля розвела.
Тебе не вистачає, дуже,
Сумую ледь не кожен день,
Бо, як розбіглись, досі мушу
Йти по життю самий лишень.
Не вистачає твого слова
І посмішки, як-от колись,
Пішли в минуле всі розмови,
Мрії на клапті розійшлись.
