А серце жалось від болю,
Мені сказав, що кохаєш,
Я ж не картаю на долю,
Заміжня жінка, ти знаєш.
Хіба давала той привід,
Просила знову кохання?
Тож знаю, в жінки є вибір,
Родині ж мати страждання.
Її будують роками,
Міцну, щасливу та дружню,
І разом по́між вітрами,
Леліють мрію майбутню.
Чи зраджу за́раз найближчих,
Все ж манить таке почуття,
Гріхів палких і нестримних,
Чекає яке майбуття?
Коли стосунки ці рвуться,
Сумне лишають відлуння...
Чудовий вірш! Майстерно передаві почуття відносин! Життєво! Коли в житті зробиш невірний крок,згодом згадаєш,те минуле,немов урок..Який надалі по свої стежці життя ти мусиш не забувати.
Дякую!
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00