Лепесток: у меня такие мысли возникают в основном с весны до осени, меня удивляет многогранность создателя, кгда смотрю на разновидности трав, цветов и всего, что нас окружает, но это произведение еще одна грань алмаза
У письменника займу я
Чудо-слів, щоб вам сказати
Як чудово на цім світі
Словом щастя малювати.
Ще у мрійника візьму я
Крила, з ним щоб політати,
У художника яскравих
Красок щоб намалювати
Вас усміхнених, щасливих -
В щасті щоб запам”ятати,
А ще трішки чорной краски
Щоб війну цю замарати,
Щоб зняли всі хлопці маски,
Стали ранок зустрічати.
Та на чорній красці зверху
Намалюю зорепад,
Щоби молодь загадала
Мрій безмежність – снігопад.
Потім в небі я блакитнім
Замалюю чорноту,
Жовте жито намалюю
Україні – шлях життю.
Замість звону діамантів
Хай росой вкрива траву,
Розвиваються таланти,
Прославляють нам страну.
Ще прошу вас, друзі милі!
Подивіться навкруги,
Не в війну, а в мир гуляти
Вчить з дитинства дітвору.
Лепесток: Себе вивчити,пізнати,із середини узнати - ви самі відповіли на своє питання. Ми весь свій вік пізнаєм свою сутність і суть свого існування, та тільки ті хто нас оточує завжди чомусь більше знають про нас....
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
