Лепесток: дивитися, хто що навколо робить також потрібно. В тому і заключається власний шлях, що частину його ти ідеш з одними, іншу з іншими людьми, можливо десь і прийдеться прорубувати тунель, але дорогою йти зручніш, тільки якою?
Хто місту славетному назву цю дав?
Біль чорну, мов ворон, мов вирок йому нарікав
І долю пекучу до болю йому він пророчив,
Та, мабуть, ім’ям тим біду непомірну наврочив.
Нажаль, тридцять років Чорнобиль на варті уваги,
І скільки ще болі пізнає – життєвої спраги.
Навіки прикритий кольчугою бетонною,
Прикрашений смертю невидимою - короною.
Ще квітень дощем омиває цю землю родючу,
В квітках польових він ховається сонцем пекучим,
Там сміх дітвори не лунає в провулках цих диких,
А світло вогню не засяє в будинках великих.
Та це був урок, після нас ще на три покоління,
Що сила ядра і єнергії не безневинна.
То ж пухом земля, тим , хто першим пройшов через пекло
І низький уклін за життя і за нашу безпеку!
Лепесток:
но скот не знает что такое брань иль мат,
да и не в силах он тетрадь марать,
а что касается рассудка чистоты,
вот в этом разберемся я и ты...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
