Oleg Kolibaba: Мозок знову й знов нагнітає болем, бо неможливо не думати за це. Ми плекаємо надію: ще трохи й відпочинемо, а не виходить... Та надія подарує нам очікуваний мир!!!
25.01.2015 - 19:47
Так, Олеже! Не можна себе відмежувати від болю України...
Oleg Kolibaba: Скільки ж то треба вернути правди за офіри? Якщо росія вважає Україну офіром, то чому знищує? Певно тому, що судилося все-таки повернути правду. І ми її повернемо!!! Чудовий вірш!!!
25.01.2015 - 17:44
Багато честі було б Пуйлу стати ЛГ мого вірша, хай навіть негативним! Річ про нас, хай навіть грішних!
Oleg Kolibaba: Ух ти!!! Класно вийшло! І ніби мелодійно "Есмеральда", а насправді смішно Завелика для нього честь, що він співав, краще б мовчав вічно, але пародія дуже цікава видалася
17.01.2015 - 22:27
Я помітила, що яку пісню не почую - можу продумати свою історію) Бачу, не так погано виходить) Дякую вам за натхнення
Oleg Kolibaba: Звісно, є недоліки, але загалом . Кліп, ніби від слів окремо собі йде, просто Львів. Відео гра на інструментах також не по тих нотах, але ж дослухали до кінця, отже, сподобалося
17.01.2015 - 19:37
Є у нас (авторів цієї пісні і кліпу)таке намагання робити український шансон, український міський романс. Він має інтелігентністю відрізнятись від російського кабацького, приблатньонного варіанту шансону.
Oleg Kolibaba: Знаєш, Лесю, мені сподобалося!!! І хоч написання прози - річ вельми тяжка, поети апріорі мають плюсик, бо володіють порівнянням (метафорою) як елементом прози.
Я не люблю критикувати прозу через неоднозначність її сприйняття. Комусь треба сюжетну лінію, комісь її розвиток. Основне у творі ти донесла - усвідомлення героїнею власної недолі, або не настільки бажаної для себе долі. Відповідно, можливе абстрагування ситуації як соціальної події. Добре. Є постановка конфліктної ситуації. В драматургії радять приділяти увагу динаміці таких подій. Далі. На мою думку, недосконала фабула, хоча виключно в хронології подій, тому що анагноризм присутній (зі слів "Якийсь величезний клубок..."). Немає перипетії, хоча, може, вона й не завжди потрібна при кульмінації. І ще, здається, задовгі речення подекуди. Ось перші речення другого і четвертого абзаців, наприклад. "Тимофійчуччині діти" - серед сотень прізвищ ти вибрала таке тяжке в прочитанні слово (чи то від прізвища Тимофійчук). Ось навіть "Бойчуківські діти"-щось, значно легше.
Це, звісно, все дурницями я займаюся з таким-то аналізом, тому що, для більшості читачів тут присутня душа. Душа, яку народжує сюжет, і яка сприймається до болю по-життєвому. Це, дійсно, є гарний зразок і сюжетної композиції і драматургії, тому я вдячний тобі за таку прозу
14.01.2015 - 10:40
Дякую, Олеже! насамперед за те, що зайшов, а ще ж і дочитав до кінця! І не тільки дочитав, але й проаналізував - повір, маю то за велику радість! І ті перші слова твої - "Знаєш, Лесю, мені сподобалося!!!" Якщо зважити, що це чи не перша прозова моя спроба - то я вже всміхаюсь у кутики уст і вельми тішуся!))))
Щодо зауважень, так, і сама бачу, що треба попрацювати над деякими реченнями, аби вони не притумлювали початок, допоки дійдеш до їх кінця)))). Щодо кількох термінів, даруй, я таки чесний профан!))) Ну хіба-що важковичитуване "Тимофійчуччині" - то спеціально, аби додати тяжкості самому цьому персонажу (свекрусі)))
Ще раз дякую за таку детальність аналітивного підходу! Мабуть, зайвим буде говорити, що ціную це у Тобі?
Із старим новим роком! Віншую і щедро засіваю побажаннями добра!
І ще... чекаю на сторіночках наступних прозових етюдів))))
Oleg Kolibaba: Дуже сподобалося! І не треба вдавати, бо справді гарно. Звернення до Бога є джерелом підтримки і християнських чеснот. Тому вірш заслуговує високих оцінок!!!
12.01.2015 - 15:47
Дякую, Олеже! Люблю, коли приходиш і так смачно коментуєш!
Спасибі велике!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Багато честі було б Пуйлу стати ЛГ мого вірша, хай навіть негативним! Річ про нас, хай навіть грішних! 
Я помітила, що яку пісню не почую - можу продумати свою історію) Бачу, не так погано виходить) Дякую вам за натхнення 
