Розбишака: Шматочки болю щур приносить волохатий.
А хто ж приносить ті малі краплини радощів,
що ми їх теж збираємо в намиста?
А вони є,
бо саме з бризок радощів народжуються діти,
в країнах вітряних,
в країнах сонячних
та в тих країнах,
що пахнуть цвітом вишні та бузку.
То, певно, носять горобці з собою
й гублять навколо, коли вицвірінькують весну.
І доки маєш ці щура дарунки й горобців,
жоден шмат металу в серці
не зробить мозок кам'яним.
12.04.2016 - 14:21
Не знаю хто приносить шматочки радосты... Не знаю... Людина не може все знати. Але хтось приность - це точно...
Розбишака: А ото якщо в цей день та піти по дівках...
28.03.2016 - 22:37
Ну то вже занадто.
А мій прапрадід у 100 років женився на 60-ти літній, але через кілька днів вигнав неї, сказавши, що вона "не справна" сексуально. Теж родинна легенда
Розбишака: Чомусь я вірю, що вдова,
що сплела светра,
колючого, як вересу кущі,
За мить обернеться на наречену,
яка з сорочкою розшитою в руках
жде свого молодого.
Жде і жадає -
всіма своїми пагорбами
й губами, темними, як терен -
Жадає і співає з вітром разом
весільну пісню про ножі,
що проростають в полях зелених
прекрасної Ірландії:
О, Eirinn Go Brach!
Розбишака: Релігії стискають горла.
"І буде син, і буде мати",
і будуть всі вони стогнати
в ярмі, якщо не крикнути й послати
під три чорти усі догмати,
і впитись зеленню полів,
Де мак цвіте,
І шаленіти від туманів,
від лез життя і диких снів.
03.04.2014 - 23:57
Релігії різні бувають... Як писав один мудрець: "Релігія, що створює людину - ось релігія яка нам потрібна..."
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую
