Розкажи ми, кохана, як можна померти,
Розчинитись в солодкій і лагідній тиші,
Під ударами пестощів впасти, завмерти,
Коли подих твій рани глибокі залишить.
Як підкрастись до тебе, коли ти літаєш,
Захопити у розпач розгорнуті руки?
Що сказати-змовчати, коли ти спитаєш?
Де себе приректи на черешневі муки?
Принесу собі в жертву твої запахи, звуки,
Прокладу собі шлях, вивчу шкіри малюнок,
Поміж гори рікою полину на луки,
Під корінням знайду від безсмертя рятунок.
Причаюся у травах, обійму твої ноги,
Лоскотатиму віями роси на стегнах.
Раптом злива залиє, повінь вкриє пороги.
Все змішалось, нічого не знаю напевно.
Лютий 2001
