Розбишака: Дякую. так влучно - я ледве не заплакав.
Приходить час,
приходять люди,
які дадуть ймення правдиві
усім птахам,
і стрілець
поцілить в підле око
хтивої брехні.
За Мала мстою будуть
хати живих,
які зведемо ми,
змішавши землю й кров свою.
Розбишака: Я офігів! Неймовірно правдиво! Ото лягає дружина приспати дитинку, і вже за хвилинку... "ти вже спиш?
а я ще не встромив…" І Інтернет нам в поміч!
Розбишака:
Чому такий сум? Ірландія (О, Ерін мій край моря!) все ж існує. Злегка ще попхнути бритів з півночі - і:
"Садок вишневий коло хати",
ірландське віскі всюди п'ють,
ніхто не rolling out гармати*
і rocky road веде у Dublin -
ірландці весело живуть!
До речі, Come Out Ye Black and Tans якось звучить веселіше за Foggy Dew, як на мене.
*це щось пригадалось Johnny I Hardly Knew Ye
01.04.2013 - 11:57
В Ірландії справді багато веселих пісень. Хоча насрправді кожна весела пісня сумна... А ще нам можна тішитись, що нам пощастило більше ніж тасманійцям - їх винищили до ноги, а ми живемо собі досі. Тільки мову нашу майже знищили, але є надія... Так що я теж оптиміст.
Розбишака: "Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні..."
До побратима
Я відаю, що смерть прийде безславна.
Бо славна смерть – це не для наших днів.
Живемо серед слів, серед брехні, уявно,
Серед брехні здихаємо. Неначе для корів,
Для нас готові бійні і майстерні,
Щоби робить опудала й ляльок.
Рогами нашими прикрасять чиїсь двері,
І вже готові станцювать танок
На наших черепах цілі отари
наголо стрижених хохлів
під проводом попів і тіїх любих ворогів,
що потім запроторять їх здихати у кошари.
Ой, як не пощастило нам з війною!
Воюємо не ми – воюють нами.
Тому так важко миримось з собою,
Тому – хохли, а не гетьмани,
тому і смерть – неначе пляма
ганьби на чоботі у різника.
Така бридка, така слизька
ця смерть в кошарі серед бидла –
На ній брехня крива розквітла
І своїм духом душить нас.
І бидла того душа підла вже теж загнила.
Прийде час колись померти й нам з тобою.
То як не буде славною й гучною –
Хоч гарною хай буде наша смерть!
Вибачте, що так багато.
01.04.2013 - 11:54
Дякую за такий поетичний відгук! Давненько мені ніхто не писав таких об'ємних поетичних відгуків...
Розбишака: Гм, доба неоліту?
Можливо, так би і було сказано.
"Сагайдак" - тюркське. Можливо, варто було б вжити "тула" натомість, бо иені особисто то трохи ріже вухо.
До речі, охрою посипали мерців і у нас.
01.04.2013 - 11:52
Дякую за відгук і зацікавлення моїми творами... Це місце з сагайдаком я переробляв вже мабудь разів 10... Хіба ірландською написати - "мала до сайде" - трохи співзвучне зі словом "сагайдак", що цікаво, хоч тюрки ніколи в Ірландії не були...
Розбишака: Чому раніше цього я не прочитав?!?
Це хочеться їсти, пити і цілувати!
22.05.2013 - 16:46
Приємно, що ця річ викликає такі емоції)Дякую! написано давно..тому перечитуючи, розумієш, що цю думку можна було викласти набагато краще..іншими словами) але як вже вийшло)
Розбишака: Хіба до бога треба йти - він всюди-тут-навколо!
31.03.2013 - 12:02
Так, друже, треба. Бог завжди поруч, але у нашому серці так багато темряви (ненависть, злоба, заздрощі...), що просто необхідно йти до світла (любові, доброти, милості, прощення...), якщо не хочеш остаточно загубитись.
Дякую за візит і за відгук.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Без слів
Хіба ірландською написати - "мала до сайде" - трохи співзвучне зі словом "сагайдак", що цікаво, хоч тюрки ніколи в Ірландії не були... 
