Юрчик Антихрист: які знайомі переживання! Дивлюся на людей, знайомлюся, розмовляю чи читаю вірші і розумію: дуже багато нас покинутих. Із різних причин, та результат один. Питається: якщо ми так кохаємо людей, яких поруч вже нема, а оточуючі не підходять на роль любові всього життя, то як жити? І де (і, головне, ЯК?) шукати ту-єдину-і-неповторну, яка зможе не замінити, а перевершити попереднє маніакальне кохання і прив"язаність?
Юрчик Антихрист: круто! щось таке мене доволі довго гризе. Чекаю "критичної точки", "точки кипіння", а потім кину все і піду куди очі дивляться.
Набридло все. Краще без грошей тинятися країною, стати бомжом і в кінці кінців десь замерзнути під парканом, ніж гнити тут, як проститут.
По ходу читання вірша
Перед очима промайнули
Усі прожиті мной літа.
І ті поля, і маків цвіт,
Старенька хата понад яром,
Де я, як був іще малим,
З камінням в чорноземі грався.
Щасливий був, бо був малий.
А зараз що? Усе те саме!
А тільки
Масштаб другИй!
Нема з волошками вінка.
І з колосками теж немає.
Вам на могилку принесуть
Хіба що пластикових пару.
А жаль..До болю жаль.
Сучасні діти і не знають
Як наші солов"ї співають,
(Куди їм, грішним, із айпадом)
Які смачні горіхи з медом,
Картопля з салом,птахи в небі..
Куди ідуть оті літа?
І про любов усі забули
І не шукають сенс життя,
Печально бачити і знати,
Що нині молодая мати
Горілку п"є і дає пива
Свойому мАлому дитяті!
Ну як так можна жить, скажіть?
Які часи - такі і люди?
О, ні, рідненькі, НАВПАКИ!
Ми з вами стали жебраками,
А краще треба заслужить!
30.10.2014 - 23:19
дуже дякую за такий чудовий коментар,вдячна що мій вірш надихнув на такі слова
Соромно сказати, сьогодні я прочитав цього вірша повністю. Уголос, виразно, як умів. І голос мій дрижав, і сльози очі застилали, бо різного у нас нема! Прокинувся від сну, а в сні- Вона! Лежить у мене на дивані, неначе спить, але- сумна. А чоловік Її - у ванній, приймає душ. Я- до кімнати, посидіти, помилуватись... продовження буде, зараз допишу! У віршах сон. такого ще не було! дякую!!!!
Юрчик Антихрист: люблю їздити на потягах чи електричках. далеко-далеко. подобається відчуття "не-там-і-ще-не-тут". особливий стан організму і душі. здається, що у цей відрізок часу-простору можливе все! та не завжди Воно збувається. мабуть не хоче або соромиться.
Чомусь, не люблю повертатися додому. Мабуть тому, що тут мене не чекає Вона, а ДЕСЬ ТАМ можливе все і, можливо, саме мене хтось чекає, але ми про це не дізнаємось.
Юрчик Антихрист: Боюсь показаться грубым невеждой, но элементов стиха не увидел. Дозволено ли будет мне попросить записать и приложить к этому творению аудио-файл со стихом, правильно прочитанным, со всеми паузами и интонациями?
07.05.2014 - 22:04
ну, стихом это действительно сложно назвать
я не люблю , и, сказать честно, не умею писать в рифму.
это просто мысли,которые записала, после разговора с одним человеком
если Вы, все еще,хотите послушать запись, могу записать
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
дякую, завжди зі мною. Бідненький, лежить собі, скучає, і старіє...
крутяк! дуже гарно! дуже вдалий вірш!!!!
які знайомі переживання! Дивлюся на людей, знайомлюся, розмовляю чи читаю вірші і розумію: дуже багато нас покинутих. Із різних причин, та результат один. Питається: якщо ми так кохаємо людей, яких поруч вже нема, а оточуючі не підходять на роль любові всього життя, то як жити? І де (і, головне, ЯК?) шукати ту-єдину-і-неповторну, яка зможе не замінити, а перевершити попереднє маніакальне кохання і прив"язаність?
Дякую, що надихнули! Давно не писав!
почує якщо говорити не пошепки
