Колись давно, про те розмова йдеться,
Я із стареньким батьком спілкувався…
Ну так воно в синів ведеться.
То він мені казав про те, що скоро я піду…
Що в землю ляжу й спокій там знайду.
Він в Бога так собі, скоріш за все не вірив,
За довгий вік попів багато бачив,
Але не одному із них і не повірив.
Отож якось, коли йому смерть заглядала в очі,
І ми з ним вдвох переживали довгі ночі...
То я йому й кажу, коли ти відійдеш,
Якщо там щось і є, то ти сюди прийдеш.
Повернешся, щоб сина обійняти,
Та і подивишся, що в хаті робиться, та й біля хати.
А він подумавши, тай словом обізвався,
Що там порядки інші,
Примусять взять з собою, з ким сьогодні знався.
А я йому - такого не боюсь,
Вже 50 т прожив і цим горджусь.
Отож, той час таки настав,
І майже ніч пройшла і новий день настав...
А ж раптом скрипнули вхіднії двері,
В кімнату тихо кіт зайшов,
А я вже думав, що до мене Дід Семен прийшов.
Я впенений, все тут і дні і довгі ночі,
Тому й радію, поки не закрились мої очі.
Все сьогодення з радістю приймаю,
І тішусь тим, що зараз маю.
Дід Валєра.
Квітень 2024.
Амінь.
ID:
1011053
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.04.2024 18:05:46
© дата внесення змiн: 15.04.2024 18:23:11
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
