Ольга Калина

Сторінки (5/439):  « 1 2 3 4 5 »

Життєвий шлях

До  ювілею    Галини  Федорівни  П’явчук  




Ти  маєш  волошкові  очі
І  посмішку  теплу  весни,
А  місяць  в  дитинстві  щоночі
Веселку  приносив  у  сни.  

Дитинство  твоє  безтурботне,  
Бо  люблячі  мама  й  татусь
Зростити  дитятко  привітне
 Й  навчити  старались  чомусь.  

Чотири  сестрички  в  родині
Були  наче  ті  квіточки.  
Привабливі,  навіть,  понині,
Хоча  і  пройшли  вже  роки.  

У  школі  ти  добре  навчалась,
На  дошці  пошани  була.
Та  й  доля  до  тебе  всміхалась  -
В  життя  по  стежині  вела.  

І  після  закінчення  школи  
На  кухаря  вчитись  пішла.  
Про  це  не  жаліла  ніколи
Й  себе  у  цій  справі  знайшла.  

То  ж  працю  твою  визнавали,
Досвідченим  майстром  була,
За  щирість  тебе  шанували,
Відкриту  всім  душу  несла.  

Ти  долю  свою  поєднала
Із  хлопцем  чудовим  –  Сашком.
Сімейне  життя  починала  
Як  вишні  цвіли  за  вікном.

У  мирі  і  злагоді  жили
І  зводили    хату  свою  -
Кубельце  своєї  родини,  
Щоб  щастя  пливло  у  сім’ю.  

Володю  родила  синочка
Й  малесеньку  Лєну  -  дочку.  
Сім’я  уже  мала  куточка,  
Який  потопав  у  садку.  

Ходили  ви  вдвох  на  роботу:
Тоді  працювали  в  хмелю.  
Та  й  вдома  хватало  турботи,  
Бо  дбали  обох  про  сім'ю  .

До  хати  привезли    Павлину  –
Це  родичка  Саши  була.
Старенька  бабуся  в  родину
Добувать  свого  віку  прийшла.  

А  ще  доглядала  Марічку  –
Рідненьку  бабусю  свою.
Ділилася  всим  до  дрібнички,
Щоб  злагода  йшла  у  сім’ю.  

А  потім  і  свекра,  й  свекруху  
Прийшлося  тобі  доглядать.  
 Літа  так  неслися    щодуху
Й  не  хтіли    назад  повертать.

Вже  знову  буяє  над  світом  
Квітуча  садками  весна.  
Уже  заплелась  сивим  цвітом
І  впала  на  коси  роса.  

Ви  з  Сашою  досі  щасливі
І  злагода  є  у  сім’ї.
Одружені  діти  вродливі,
Невістка  і  зять  вже  свої.  

Ірину  ти  маєш  за  дочку,  
За  сина  тобі  вже  Сергій,
А  Лєна  й  Володя  –  синочок
Радіють  повазі  такій.  

До  тебе  приходять  онуки,
Наповнений  щебетом  дім.  
Турбота  бабусина  й  руки
Знайомі  з  народження  всім.  

І  Віка,  Максим    і  Дениско,
Напрочуд  кмітливий  Богдан  -
Внучата,  малі  ангелятка,  
Сьогодні  всміхаються    вам.  
 
Бажаю,  щоб  в  злагоді  й  мирі
Жили  ви  ще  довгі  роки.  
В  дорозі  й  життєвому  вирі
Цвіли  вам  найкращі  квітки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833771
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 23.04.2019


Вибори

Сьогодні  нам  потрібно  вибирати,  
Але  кого?  О,  Господи,  прости..  
Що  буде  далі,  ми  не  можем  знати
І  як  той  шлях  нам  вірний  віднайти.

Як  довго  я  чекала  ті  дебати:
Почути  слово  лідера  палке,  
Щоб  зміг  він  по  полицям  розікласти  –
Куди  він  Україну  поведе.

Та  не  почула  того,  що  чекала,  
Лиш  перепалку  клоунів-шутів..
Перед  екраном  вся  країна  завмирала  –
Що  бачив  кожен  –  вірить  не  хотів.

Кому  із  нас  потрібне  ваше  ШОУ?
 Для  чого  було  йти    на  стадіон?
 І  «грош-ціна»  те  випущене  слово,
Яке  там  прозвучало  в  мікрофон.

Ця  гра  на  публіку..  Кому  вона  потрібна?
Ми  шило  вибираємо  в  мішку.
Ці  вибори  на  шоу  в  нас  подібні:
В  глухому  знов  знаходимось  кутку.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833460
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2019


Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам    пройти?!

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Але  він  вірний  для  мого  народу
І  тягнеться  на  протязі  віків.  

Не  дай  же,  Боже,  щоб  усе  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали
І  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся,  Боже:  Ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Отримати  змогли  щоб  перемогу
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили
І  простягнулись  до  води.  
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі,  
Адже  приємно  йти  сюди.  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Винен луг

Знову  забарилася
До  нас  прийти  весна.  
Мабуть,  загубилася  
В  лузі  десь  вона,  
В  високій,  нескошеній,  
В  торішній  траві,
Росами  де  зрошено  
В  сірій  гущаві.  
Хмари  зупинилися
В  небі  –  угорі,
Краплями  спустилися
На  дахи  в  дворі.  
Вже  не  чути  пташечки  –
Тихенько  мовчить,  
А  дощик  аж  ондечки
В  шибку  стукотить.  
Темно,  посіріло  –
Все  сумне  навкруг..  
Мабуть,  звечоріло..  
А  чи  винен  луг?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Дві подруги

По-сусідськи  у  мирі  живуть  
Дві  подруги:  Надія  й  Валюша.  
Всім  знайомим  тепло  віддають  -
Їхня  дружба  стає  все  щиріша.

Їх  навік  поєднало  життя,  
Між  собою  так  схожі  дві  долі.  
Притаманне  обом  співчуття,  
Все  ділили:  і  радість,  і  болі.

Разом  брали  ділянки  вони,
Одночасно  вели  будівництво.  
У  обох  підростали  сини,  
Було  спільне  й  у  них  парубоцтво.

Два  добротні  будинки  звели,  
Ще  й  ходили  на  спільну  роботу,  
Господарство  підсобне  вели  –
Так  проходили  дні  у  турботах.

Але  горе  постукало  в  дім
До  Валюші,  а  потім  –  Надії,  
Стало  пусткою  страшною  в  нім
Й  обірвалися  всі  їхні  мрії.

Овдовіли  обоє  вони,
Поховавши  обох  чоловіків.
Їм  опора  –  це  їхні  сини,  
Невістки  і  ще  рідні  онуки.

Промайнули  літа  молоді  –
Сивиною  покрилися  коси.  
Та  з  прийдешніх  усіх  цих  подій
Одна  одну  підтримують  й  досі.

Їх  так  часто  зустрінеш  обох:
Де  з’явилась  одна  –  там  і  друга.  
Мабуть,  спільна  в  них  доля  на  двох
І  життєва  одна  в  них  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Цвітом абрикосовим уквітчана весна

Цві́том  абрико́совим  укві́тчана  весна́
Співом  птахів  стоголо́сих  манить  в  сад  вона.  
Я  піду́  зако́хана  по  сте́жечці  у  ніч    -
Зіроньки  спала́хують  у  не́бі,  як  сто  свіч.  
 
Приспів:
Мі́сячна  мело́дія,  де  зо́рі  навкруги́.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепа́дами  спала́хує  ця  ніч
І  мене́  обку́тує,  торка́ється  до  пліч.  

Знову  поверта́юся    думками  я  туди,  
Де  були  загублені    коханнячка  сліди.  
Де  клялися  в  вірності:  "Ми  разом  назавжди".
Як  мені  в  ту  весноньку  дорогу  віднайти.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Хочу  щоб  вернулося  коханнячко  назад
І  нам    по  стежиночці  стелився  зорепад,
Ясний  в  небі  місяче́нько  шлях  щоб  освітив,
У  весні  зако́ханій  наза́вжди  нас  лишив.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Ве́сноньки  і  зи́моньки    швиде́нько  пронесли́сь,  
А    сліди́  загу́блені  дони́ні  не  знайшлись.  
До́сі  абрико́сами  вбира́ється  весна́..  
Бі́лих  я́блунь  ко́сами  все  ма́нить  в  сад  вона́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Тобі шістдесят

З  нагоди  ювілею  Лідії  Федорівни
Базилівської

Тобі  сьогодні  шістдесят..
О  де,  скажіть,  літа  взялися?!  
Було  в  житті  чимало  свят,  
Була  й  біда.  Ти  не  здаєшся.

Цілком  тендітна  і  струнка,  
Ще  й  молода..Ну,  хоч  душею..
Така  ж  хода  Твоя  легка
І  вабиш  щирістю  своєю.

Позаду  прожиті  роки,  
В  яких  було  всього  доволі,  
Але  за  все  те,  залюбки,
Потрібно  дякувати  долі.

Бо  був  коханий  чоловік,  
Ти  маєш  сина  і  невістку,  
Єгорка  –  Твій  чарівний  внук,
Завжди  приносить  нову  звістку.

Він  ходить  в  школу,  в  перший  клас
І  з  кожним  днем  все  цікавіший,  
То  ж  відкриває  кожен  раз
Знання  для  себе  все  новіші.

А  вдома  -  сонечко  ясне,  
Що  світить  й  зігріває  душу.
І  кожен  день  так  не  мине,
Щоб  не  порушить  в  хаті  тишу.

Бо  Владі  рік  лише  минув
Та  почала  вона  ходити.  
І  хто  би  поряд  з  нею  був,  
Слова  береться  говорити.

Нехай  же  буде  так  завжди:  
Щоб  затишок  родинний  в  домі,  
Не  бачити  щоби  біди..  
Нехай  щастить  Тобі  в  усьому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832887
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 15.04.2019


Дорослий синок

Як    подорослішав  синок  на  цій  війні
І  постарів,  мабуть,  на  років  двадцять.
В  розмові  нашій  відчувається  мені,
Але  не  можу  я  собі  зізнаться:

Як  виріс  він  давно  з  синочка  й  помужнів,  
Як  ця  війна  змінила  його  долю.
Кордони  боронить    -  обов'язок  велів,  
Щоб  відстояти  України  Волю.  

І    він  пішов  на  схід..    Бо  хто  ще,  як  не  він
Сьогодні  нас  прикриє  всіх  собою.  
І  завдяки  тобі  діждемося  ми  змін  –
Ти  на  сторожі  недарма,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Вертають на землю

Мене  повертають  на  землю
Подруги  моєї  слова,
Журбою  гачу  я  де  греблю  
Й  посохла  із  горя  трава.  

Де  сумно  стоїть  смерека
Й  бузок  не  цвіте  в  саду,  
Де  чорнії  хмари  здалека
Приносили  часто  біду.  

Де  камінь  лежить  на  серці  -
Його  не  розбити  ніяк.
А  вітер  в  смертельнім  скерцо
В  душі  залишає  знак.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Мартинівка

Упала  туману    завіса,  
Як  сонечко  в  небі  зійшло.
Дивлюсь:  аж  до  самого  лісу  
Розкинулось  гарне  село.

 Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Гойдаються  хвилі  в  ставочку,  
Джерельна  дзюркоче  вода.  
Я  стану  собі  на  місточку    -
Хай  повниться  щастям  душа.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  для  всіх  нас  рибальське,
 Ще  й  лілій    багато  в  воді.
Давно  у  заплаву  Наральське  
Щорічно  летять  лебеді.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  зігріте  любов’ю  
І  Божа  кругом  благодать.
В  Мартинівку  лину  душею  –
Батьки  мене  будуть  чекать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 09.04.2019


Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.04.2019


Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.04.2019


Примхлива погода

Погода  в  нас  –  примхлива  пані
І  стогне,  стогне  вже  земля.
Скував  мороз  квітки  прегарні,  
Сердитий  вітер  дошкуля.

Бубнявіє  цвіт  абрикосів  -
Все  не  розпуститься  ніяк.  
Його  страшать,  страшать  морози..
От,  щоб  прогнати  забіяк.

Тоді  б  погода  помінялась  –
До  нас  вернулася  б  весна.  
О  як  її  я  зачекалась!  
-  Прийди  скоріш,  весно  красна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831863
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Дякуємо, Герою!

Денису  Петровичу  Шепетюку    
учаснику    антитерористичної
 операції    2014-  2015  р    присвячую    


 

На  скронях  хлопця  сивий    цвіт
І  погляд  став  таким  глибоким.
Йому  лиш  саме  тридцять    літ  
Та  вже  пізнав  життя  жорстоке.  

Пройшов  війну,  пройшов  Донбас
І  повернувсь  живим  додому.
Молилась  матінка  не  раз
І  жить  хотілося  самому.  

Він    пам’ятає  перший  бій,  
Коли  сепари  градом  били.  
Жахіття  в  пам’яті  скупій
Сліди  війни  навік  лишили.  

Він  пам’ятає  всіх  бійців,  
Що  кусень  хліба  з  ним  ділили,  
В  траншеї,  мокрій    від  дощів,
Багнюку  берцями  місили.  

Там  кожен  був,  як  рідний  брат:
Прикрити  інших  міг  собою.
Як  батько  був  для  всіх  комбат,
Своїх  бійців  водив  до  бою.

Додому  хоч  вернувсь  солдат
Війна  його  не  залишила,  
Бо  від  тих  вибухів    гармат
Душевну  рану  породила.  

Хоч  стільки  горя  він  зазнав
Та  закривав  нас  всіх  собою.  
 Він  Україну  захищав!
 Ми  дякуєм  Тобі,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


Де ти, весно, забарилась

Ой,  де    ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так    мороз  й    вітри..
Тебе  чекати    я    втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепло  весняне  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Нехай  же  вийду    в  сад  зелений,
Щоб  слухати    спів    солов’їв,
Де  місяць  ясний  там  для    мене
Стежину  звечора  світив.  

Я  розведу  туман  руками  
І  вранішню    зіб’ю    росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч    цвіт  вишневий  вплівсь  в  косу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


…………………………


Чудовій  людині,  яка  заряджає  своєю  енергією  інших
Людмилі  Броніславівні  Михальченко  присвячую

Є  люди,  з  якими  так  хочеться  бути,  
Хоча  б  недалечко,  десь  поряд  іти.
Чому  так  буває  не  можем  збагнути,  
Та  з  ними  долаєм  найважчі  шляхи.

Вони  заряджають  тебе  позитивом
І  стимул  вертають  життєвий  тобі.  
Творити  прекрасне  стає  нам  мотивом
І  світ  відбілити  ми  прагнем  в  житті.

Сумні  кольори  щоби  зникли  у  світі,  
А  ранок  в  яскравих  відтінках  палав.
Хай  здійсняться  мрії  усі  заповітні,  
І  щоби  Бог  людям  таким  помагав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830184
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Маркуші

Маркуші  –  мальовниче  село  
В  Райгородоцькій  великій  громаді.  
Ще  здавен  знамените  було,
Побувати  тут  кожен  був  радий.

Покоління  живуть  трударів,
Що  походять  від  Марка  родини:
Полтораків,  Зубрилів,  Д’ячуків  -  
Славлять  їх  спадкоємці  щоднини.

Бесараби  живуть,  Іщуки,
Де  Глибока  Долина  текла.  
Ці  урочища  всі  крізь  віки
Збереглися  навколо  села.

Пам’ятають  ці  назви  щодня  …
Вам  покажуть  старенькії  люди,  
Де  в  них  Хутір,  Дубина  й  рідня,
Що  селилась  в  Назарових  Рудах.

А  які  тут  буяли  садки...
Мабуть,  кращі  на  всім  білім  світі.  
Чепурненькі  виднілись  хатки,
Що  купались  в  вишневому  цвіті.

Бевзо  жив  тут  колись,  був  -  бджільник,  
Як  про  майстра  розносилась  слава.  
Той  талант  не  пропав  і  не  зник,
Бо  нащадки  продовжують  справу.

Працювати  в  садових  полях
В  Маркуші  звідусіль  їдуть  люди,
Бо  така  тут  родюча  земля  -
Смак  ягід  наших  знають  усюди.

Щоб  село  і  надалі  жило  
Ми  заступництва  в  Бога  попросим.  
Приїзджайте  у  наше  село,  
На  солодку  гостину  вас  просим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Вже весна

Поглянь  у  віконце:
Вже  промені  сонця
Так  ніжно  і  тепло  
Окутують  світ.

Зими  вже  немає  -  
Весна  заступає.
З  землі  показався
Скрізь  проліска  цвіт.

Верба  бубнявіє,
Трава  зеленіє,
На  деревах  бузкових
З’явились  бруньки.

А  в  нас  під  віконцем,
Всміхаючись  сонцю,
Вже  скоро  розквітнуть
Красиві  квітки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Меморіал Вічної Слави

Спадає  сніжок  біленький  
Із  гілки,  що  на  сосні..
 -Ну  як  ти  тут,  мій  рідненький,  
Повідаєш  що  мені?  

Світлини  Героїв    на  стелі
Змарніли    попід    дощем.
А  вітер  морозом  стелить
Й  окутує  ніч  плащем.  

Цю  тишу,  що  серце  крає,
Сховала  в  собі  зима.
 -Синочку,  тебе  немає.
Шукати  тебе  дарма..

Холодний  стоїть  з  граніту
Цей  Слави  меморіал.  
А    пустка  мовчанням  гнітить  –
Закрився    в  небо  портал.  

 -  Чому,  так?        -    волає  серце
І  сльози  струмком    летять.  
Вогню  язики  у  скерцо
Тихенько    палахкотять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


А доля вишиває

А  доля  тче  і  вишиває
Мою  стежину  у  житті.
Мережки  у  рядок  складає.
-Додай  ще  барви    золоті.

Як  я  втомилася  від  болю
У  чорно-сірих  кольорах.
Душа  згорьована  на  волю
Так  рветься  стрімко  по  ночах.  

Втекти,  втекти    десь  так  далеко,
Де  неба  синього  блакить.
І  де  під  хмарами  лелека,  
Крильми  махаючи,  летить.  

У  небі  так  зірок  багато  –
Вночі  сіяють  в  вишині.
От  однією  з  них  би  стати    -
Світити  в  небі  щоб  мені.

-О,  доле,  змилуйсь  наді  мною
І  чорні  фарби  забери.
Нехай  життя  бринить  струною
І  жайвір  хай  співа  згори.

Додай  в  стежину  світлих  ниток
З  яскравих  ніжних  кольорів,
Веселки  барв  і  злата  злиток,
Щоб  шлях  мій  сяяв    і  світив.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася  -
Сніг  падає  згори.

-Ти,  мабуть,  помилилася,  
То  ж  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора    іти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до    ніг.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828886
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох    із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  до  ріллі.  
Ногами  човгаєм,    згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,  вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще    зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  моя  –  Муза.
Тихесенько  під  ніс  сопе.
На    лоба  зсунула    картуза,  
Торішнє    листячко  гребе.

-Ну  що,    мовиш?  Мовчи,  заразо.
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,    докупи  в’яжу,
А  вірша  не  було  й  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася
І  сніг  іде  згори.

-  Ти,  мабуть,  помилилася,  
То  ж  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора    іти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до    ніг.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828878
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 13.03.2019


Ярославів край ( диптих)

 До  вісімнадцятиріччя  Дідука  Ярослава



Ярославів  край  –  сади  подільські,
Рівнина,  поле  і  гаї.  
А  землі  областей    сусідських
В  цім  місці  стали  вже  свої.  

Тут  будить  жайвір  на  світанку,  
А  днем  співають  солов’ї.  
Всю  ніч:  із  вечора  до  ранку,  
Кричать    у  лузі  пугачі.  

Вже  вісімнадцять  Ярославу  –
Прекрасна  радісна  пора.
Він  гарний  парубок,    на  славу  -  
Сусідська  заздрить  дітвора.  

Прийшла    пора  і  закохатись,
Дівчину  гарную    знайти  .
І  їй  освідчитись,    признатись,
Та  й  під  вінець  скоріш  вести.  

Перше  кохання,  як  перлина,
Його  потрібно  берегти,
Із  літ  дитячих  всі    картини
В  життєвім  вирі  пронести.  

Важким  було  дитинство  в  хлопця:
Не  стало  мами,  помер  брат.  
Обласканий  промінням  сонця,  
Не  вимагав  лишніх  затрат.

Він  сам  іде    навчатись  далі,  
Свій  прокладати  шлях  в  житті.  
А  будуть  випадки  зухвалі  –
Він  їх  здолає  на  путі.  

В  життєву  вирушить    дорогу,  
З  собою  Правду  він  візьме,
Позаду  лишить  всі  тривоги,
І  тільки  Гідність  понесе.










Жити  за    себе  і  за  брата  

Ця  тиша  серце  навпіл    розриває
І  гнітить    душу  в  хаті  пустота.  
Прокинувся  .    Нікого    тут  немає    -
Один-одним  у  хаті  сирота.  

Потрібно  встати  ,  їсти  наварити,
На  пасовисько  вивести    коня.
Ще  встигнути    корову  подоїти  –
І  цим  йому  займатися  щодня.

Бо  батько  сам  все  встигнути  в  не  в  змозі,
В  колгоспі  він  працює  –  тракторист.  
Завжди  спішить:    чи  в  полі,  чи  в  дорозі,
А  був  колись    веселий    гармоніст..

Тепер    змарнілий,  виснажений    болем  -
Зостався    в  Ярослава  він    один.  
То  ж  серце  крає  непоправним  горем,
Минає  час  спливаючих    годин.  

Хворіла  дуже  довго  мама  Катя,  
А  потім    тихо  в  вічність  відійшла.  
На  бабу  залишила  синів    й  зятя,  
А  вже  біда  у  хату    друга  йшла.  

Як  страшний  грім  ця  звістка  прозвучала:
Антон  –  брат  старший  важко    захворів.
Як  тільки  могла,  то  так  сім’я    спасала,  
Та  й  сам  –  сердечний,  жити  ж  так  хотів.  

А  смерть  була  жорстока,  невблаганна
Й  робила  чорну  справу  у  сім’ї.  
Антона  повела    в  світи  незвані..
О,  краще  б  нам  не  зустрічать  її..  

Тепер  один,  один  він,  як  билина
І  горю  не  зарадить  вже  ніхто.  
До  їх  могили  стоптана  стежина,
А  їхній  слід  вже  загубивсь  давно.  

Сьогодні  Ярославу    вже  минуло  
Вісімнадцять.  Він  виріс,  помужнів,  
Навчається,  дитинство  промайнуло
І  в  батька  він  один  із  двох  синів.  

Тепер  він  має    сам  іти  по  світу,    
Але  за  двох  прожити    на  землі.
Щоб  з  неба  мама  й  брат  змогли  радіти,
Він  зробить  все:  не  підведе  сім’ї.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828796
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2019


Я намалюю мамі сонце

Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.03.2019


З нагоди свята

Жінки  –  це  роду    берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Найкращий  цвіт  країни  нині  –
Це  ті,  що  зараз  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають    автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи    гармат.  

На  берці    каблуки  змінили,  
А  платтячко    на  камуфляж.  
Вітри    уста  їм  обпалили,
Вони    забули  що  то  пляж.  

 Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
А  їхні  посмішки  і  жарти
Чекають  вдома,  рідні  ждуть.  

 То  ж  хочу  вас  всіх  привітати  
З  весняним  святом    жіночки
І  літ    життєвих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 08.03.2019


А мати все чекає сина

А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му    є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

То  ж  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний:  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анікого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.03.2019


Березень прийшов

 Постукав    Березень  в    вікно:
"Скоріше  двері    відкривайте!
До  вас  спішу    уже  давно,  
Навстріч  біжіть  і    зустрічайте!"  

Відкрила  двері:  "  Що  ж,  заходь
Я  так  давно    тебе  чекаю."
Даю  стілець:  "..  спочинь,  посидь."
І  чай  духмяний    наливаю.  

Ну  що  повідаєш  мені?
Де  в  світі  був  і  що  там    бачив?
Дорогу  ти  вказав  Весні?
Вона    спізнилася  неначе…  

Крізь    хуртовини  зимові,
Вас  у    віконце    виглядала.  
Щоночі    снилися  мені..
Як  довго  я  на  вас  чекала..  

І  вдвох,  присівши  за  столом,  
За  чаєм  довго  гомоніли.  
А  вітер  з  снігом  за  вікном
 Від  злоби  вили  й  стугоніли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Ода

Нехай  Вам  рими  спати  не  дають,
Складають    ямби  із  хореями  сонети.
А  строфи    й  стопи  у  рядок  стають,  
Дактилі  й  анапести  грають  на  кларнеті.  

Хай    Музи  в  увертюрі  кружляють  цілу  ніч,
Й  високі    гамми    слів  торкаються  до  пліч.

 Ще    амфібрахії  впрягають  вам  Пегаса,
Щоб  аромат  п’янкого  колажу,
У  мантрі    слів,  в  сплетінні    антуражу,  
Несли  в  казкову  даль    до  самого  Парнасу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827690
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Нашому солдату

Як  тобі    служиться?
З  ким  тобі  дружиться,
Наш  дорогий  ще  й  відважний    солдат?  

Додому  скучаєш?
Мабуть,    чекаєш  
Ти  SMS    від    красивих    дівчат.

Мабуть,  щоночі,
Як  стулиш    ти  очі,
Сняться  тобі    рідна  матінка  й  дім.

Після  розлуки
Мамині  руки
Стіл  накривають  святковий  усім.

Брат  і  сестрою
Разом  з  тобою
Тиху    розмову    ведуть  за  столом.  

Стежку  додому  
Бачиш  ти  знову:
 В’ється  у  полі  за  рідним  селом.  

 Служба    скінчиться    
І  сон  твій  здійсниться  -
Рідні  діждуться    тебе  наяву.  

Вийде  родина  
Зустріти  дитину    -
Воїна-хлопця  й  людину  нову.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827515
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Слава двадцять шостій


Слава  Бердичівській
Нашій  бригаді!  
Вашим    досягненням
Дуже  ми  раді.    
Місто    ви  славите    
Подвигом    ратним.
Скрізь  ви    досягнете
Успіхів    знатних.  
Все  ви  зумієте,
Сил    докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Перші  прийдете.
В  битві  із  ворогом
До    перемоги,  
Платите    дорого:
Кров  по  дорогах.  
Вже  вас  на  коліна  
Їм  не  схилити
І  Дух  український  
Їм  не  зломити.  
З  вами    повернемо
Землі  в  країну
І    воз’єднаємо  
Нашу  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Не загубися

Не  загубися  у  думках,
Не  втрать    себе  в  життєвім  вирі.  
Майбутнє  у  твоїх  руках  –
Додай  йому  наснаги  й  віри.  

Це  так  важливо  –  зберегти
Ту  чистоту  душі  і  серця.
Джерельної  взяти  води    
Із  дна    прозорого  озерця,  
 
Омити  нею  білий  світ
І  темні  фарби    свого    смутку.  
А    в  куряві,  що  з-під  копит,  
Літам  додати  щастя    жмутку.  

Хай  задзвенить  душі  струна,  
А  очі    радістю  іскряться.
Хай  в  серце  завжди  йде  весна
Й    веселки    барви  пломеняться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.02.2019


Новоградцю з нагоди Дня Народження

[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4IqcBU1rsPg[/youtube][/youtube]



Виводь  із  стайні  ти  Пегаса,  
Пора  летіти  до  зірок,
Найвищої  гори  Парнаса,  -
Кінь  стер  копита  до  дірок.

Йому    у  стайні  не  сидиться,  
 На  волю  проситься  щодня.  
А  вже  за  ним  не    забариться:  
Йому  всі  Музи  є    рідня.  

Йому  б  розправити  лиш  крила,  
Злетіти  в  небо,  в  височінь  -
 Дорога  б  іскрами    іскрила
І  понеслася  б  в  далечінь.  

А  шлях  той  Музи  б  освітили
На  небі  сотнями  би  свіч.  
Дорогу  б  Місяцю    стелили
Мелодією  в  ясну  ніч.  


Вітаю  з  Днем  народження!  Прийми  найщиріші  побажання  в  цей  чудовий  день!  Нехай  по  життю  тобі  зустрічаються  тільки  добрі  й  надійні  друзі.  Будь  другом  щастю,  удачі  й  везінню!  Натхнення,  натхнення  і  ще  раз    -  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2019


Наш Павло

Присв’ячується    пам’яті    Павла  Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,      захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    Московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.  







Могила  в  різнобарв’ї  квітів,
Герой  –  боєць  у  ній  лежить.
Читаю  напис  на  граніті,
Незрозуміло  той  звучить.

«  Служив  Росії,  загинув  він
 За  Україну»  -  це  життя..  
У  вирі    історичних    змін
Йому  не  має  вороття.

Не  має  вороття  й  солдату,  
Що  Україну  боронив.
Порване  тіло  -    таку  плату
Він  від  Росії  заробив.  

Зростав  Павло    звичайним  хлопцем.
Як  батько  правду  полюбив.  
Ще  при  Союзі    оборонцем
У  спецзагоні  він  служив.

«Гарячі  точки»,    спецзавдання
Виконував  Павло  не  раз.
Спецоперації,  навчання  –  
В  військовій  справі  був  він  ас.

Складна  у  військового    доля,
По  світу  їздити    прийшлось.  
Була  на  те  господня    воля  –
Служить  Росії  довелось.  

Як    служба  армійська    скінчилась,
Союз  розпався  на  той  час.  
Душа  додому  все  просилась,  
Поріг  батьків  приснивсь    не  раз.  

 Приїхав  в  рідну    Україну,
В  оселю  свого  дідуся.  
Створив  особисту  родину:
Синочок,  дружина    -    сім’я.

Хатина  біленька  й  садочок  –
Розмірене,  тихе  життя.
До  школи  вже  ходить  синочок  –
 Щасливе  його  майбуття.  

 Біда  сколихнула  країну
І  вийшов  наш  люд  на  Майдан,
Бо  хочуть  всі  бачить  Вкраїну
 В  Європі    -  це  ціль    громадян.  

Як  кров  полилася  рікою,
Павло  не  стояв  в  стороні.
Його  ж    гартували  війною.
Він  в  Київ  подався  й  собі.  

І  там  –  у  самообороні
Він  друзів  справно  всіх  навчав,  
І  вже  знаходячись  в  загоні,  
Як  міг,  життя  людське  спасав.  

В  цей  час  вже  йшла  війна  до  хати  
І  полилась    невинна    кров,  
Пішов  він  землю  захищати
І  першим  став  до  бою  знов.  

Вогонь  й  земля  під  вибух  градів
Змішались  в  мареві  війни
Та  наш  Павло  бійців  не  зрадив,
І    ним  пишалися  вони.  

Але    кістлява  чатувала
І  вирвала  в  нього  життя.  
Дружина  вдома  все  чекала,
Чекало  батька  і  дитя.  

Їм    страшна  звістка  прилетіла:
Двохсотим  батька  везли  в    дім.
Душа  сприймати  не  хотіла
І  чорні,  чорні  стали  дні…

Коли  Павла    похоронили,  
То  плакав,    плакав  білий  світ..  
Про  себе  пам'ять    залишив  він,
В  житті  країни  гідний  слід.  

Павло    –  патріот  України,
Відважний  і  мужній    боєць.
Він  гідний  пошани  й  віднині
Для  нас  він    усіх  за  взірець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826617
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Ще досі в бою

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває.  
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою    я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим    вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі    в  тім    бою
Душманів  разом  відбиваєм.
 Ми  не  залишим    висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих    безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


Моя мова

Моя  ти,  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  для  нас  всьому  основа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..




















Рондо  -  тверда  форма  в  поезії  Нового  часу,  так  або  інакше  що  спирається  на  середньовічні  зразки  (див.  рондо  у  французькій  поезії  XIII  -  XV  віків).  Згідно  М.  Л.  Гаспарову,  рондо  в  російській  поезії  Срібного  століття  -  цей  вірш  з  15  рядків  з  наскрізною  рифмовкой,  причому  9-а  і  15-а  є  усіченим  першим  віршем.

Рондо́  (фр.  rondeau  —  круглий)  —  назва  строфічної  організації  вірша  з  відповідною  жорсткістю  форм,  яка  склалася  у  середньовічній  французькій  поезії,  звідки  поширилася  на  європейські  літератури.

Основним  вважається  канонічне  рондо  з  тринадцяти  рядків  на  дві  рими,  де  перший  двічі  повторюється  на  восьмому  та  тринадцятому,  зразки  якого  спостерігалися  у  творчості  К.  Маро  (16  ст.).  Відомі  також  рондо  з  одинадцяти  та  п'ятнадцяти  рядків  («Осіннє  свято»  М.  Рильського),  а  також  —  складне  рондо  з  чотиривіршів  із  обов'язковим  повторенням  послідовно  кожного  рядка  першого  катрена  як  підсумкових  рядків  наступних  катренів.  Повторювані  слова  витворюють  своєрідний  лейтмотив  рондо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
рубрика: Вірші, Містика
дата поступления 16.02.2019


Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.02.2019


Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця..
(  Згадалося  зараз,  чомусь)

Старенький  та  ще  на  роботі  -  
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Цей  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запаливши  дровами,
Поставила  борщ  у  печі  
Бабуся,  з  малими  дітками
Дрімала  до  ранку  вночі.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  крига
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Та  ось  підкралася  відлига  –
Вода  з  бурульок  крапотить.

А  сонце,  сонце  як  сіяє!  –
Картина  радує  оця.  
Із  неба  світить,  виграває,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  мчатися  в  незмозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


Плаче дощ

Чи    чув  колись    як  плаче  дощ
І  землю  росами  встеляє?
Як  з  трав’яних  зелених  товщ
Струмочком    стрімко    витікає?

Як  миє  кожен  пелюсток
Ромашок  скошених  у  травах
Й  зів’ялий  трішечки    листок,    
Що  заховався  десь  в  отавах?

Дощ  скрізь    малює  вітражі,
Декором  землю  укриває,
Панно  повісить  на  кущі,
Маленькі    краплі  проливає.  

А  знаєш  ти,  як  плаче    дощ,  
Коли  іде  понад  розмаєм?
Слідами  мокрими  підошв
З  кришталю  стрази  залишає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.02.2019


Однослівні мініатюри ( вірші одного слова)

 ++++++++++++++++++++  

Життєво  прожити    життя.
Прижитись    жити  з    житом.

+++++++++++++++++++++

Бігом  біжу,  пробігаючи
бігучий  забіг  бігунів.

+++++++++++++++++++++

У  водах  водяних  заводяться
підводні  водні  Водяні.
 
+++++++++++++++++++++

Реготун  реготав  регочучи,  
Реготливим,  регочучим    реготом.

+++++++++++++++++++++++++

Зоріла  зоря  зорепадами,  
Зорились    зірки    на  зорі.

++++++++++++++++++++++++

Співак  співав  співаночку,
Співаючи  співаючий  спів.

+++++++++++++++++++++++

Веселка  весело  веселилася,
Звеселяючи  веселих  веселунів.

++++++++++++++++++++++

Літун  літав  пролітаючи
літній    літаючий    проліт.

+++++++++++++++++++++++

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823510
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Під Крутами

Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона    не  знала.  

-Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від    сина    хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні  –  скрізь  війна,    розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний    як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В      широкій  долині,  де  станція  Крути,
 Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі,  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку    і  свою    Свободу,  
За  Дух  український    вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні    десь  разів  у  десять  -
Билися  відважно..  Снаряди  підносять.

П’ять  годин  стріляють  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там    боєць  загинув.  
Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала    сина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Січові стрільці

А  ми    -  стрільці  січовії,
бійці  гарні  молодії  
йдемо    землю  захищати
 у  тривожний  час.  

Їдуть  коні  по  долині.
Возз’єдналися  віднині
у  Велику  Україну  
усі  в  перший  раз.  
 
Їдемо    ми  між  ярами,
Божа  Матір  Свята    з  нами.
Підтягайтесь    козаченьки  
у  наші  полки.

Не  журися,    рідна    ненько,  
проженемо    вороженьків,
що    рвуть  землю  українську  
на  дрібні  шматки.  

Більшовики  наступають
і  на  Київ  вирушають.
З  ними  змовились    поляки,  
щоб  загнать  в  ярмо.  

Вмієм    Волю  ми  цінити,
Дух  козацький  не  зломити
і  своєї  України
 вже  не  віддамо.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Слово

Це  слово  мовлене  душею  
Сонетом  ляже  на  листок,  
Як  пісня  лине  над  землею,  
Несе  далеко  до  зірок.

У  вишині,  за  небокраєм,  
Де  неба  синього  блакить,  
Воно  там  птахою  співає
І  десь  далеко  так  летить.

А  то  буває,  слово  ранить  
І  серце  ріже,  як  ножем.  
В  тенета  підлості  заманить
І  біль  не  змити  вже  дощем.

А  ще  буває,  що  застрягне,  
Загубиться  в  потоці  рим,  
Своєї  цілі  не  досягне
Та  й  згине  в  лабіринті  тім.

Плекайте  слово  і  лелійте,
І  не  тримайте  силоміць.
То  ж  відпускайте,  не  жалійте.
Правдиве  слово  -  в  ньому  міць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2019


Поета слово

Дорогій    подрузі,  колезі  по  перу    Ганні    Верес  (  Демиденко)      
 з  нагоди    Дня  Народження      


                   
Поета    слово  -    то  перлина  
І  чиста  крапля  кришталю,  
Бо  в  душу  кожному  проникне,  
Добавить  радості  й  жалю.  

Це    слово  ранить  і  вбиває
Всіх  України  ворогів,  
Бійців  на  сході  зігріває,
Бо  Вам  сам    Бог  писать    велів.  

Нехай  же  Ваше    звучить  слово,
Бо  в  ньому  правда,  хоч  гірка.  
У  світ  хай  лине  знову  й  знову..  
Бо  України    Ви  –  дочка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 25.01.2019


Стиснувши фото своїх діток

Вітишин  Іван  Васильович  -    (  14.09.1976р-  21.01.2015р.)  військовослужбовець  122-го  окремого  аеромобільного  батальйону  81-ї  окремої  аеромобільної  бригади  Високомобільних  десантних  військ  Збройних  сил  України,  старший  сержант  21  січня  2015  року  залишаючись  під  завалами,  помер  від  отриманих  травм  та  поранень.




Стисну́вши  фото  своїх  діток,  
У  вічність    з  болем    відійшов.
Наразі  правди  ніде  діти:
Душі    в  ній    прихисток  знайшов.  

Про  що  він  думав  в  мить  останню,
Коли  відходила  душа
Й  над  головою  на  світанні
Свистіла  куля    скрізь    чужа?

А  під  уламком  терміналу
Боліло  тіло  молоде,  
Стікала  кров  з  рани  помалу
Та  серце  билося  живе.  

Душа  ще  плакала  й  ридала,
А  безнадія  рвалась  ввись.
Світлина  діток  зігрівала
Та  Янгол  все  просив:  «..  держись».

Снаряди  поряд  ще  зривались
І  нова  падала  стіна.  
Бійці  все  нові  підривались..
Та    будь    же  проклята  війна!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822588
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.01.2019


До Дня Соборності України!

Минає  сто  сьогодні  літ,
Як  возз’єдналась  Україна,  
Як  вперше  на  весь  білий  світ
Вона  піднялась  на  руїнах.

Земля  стогнала  у  боях
У  ті  страшні  буремні  роки.
Вкраїна  вибрала  свій  шлях
Й  робила  перші  свої  кроки.

Нерівні  сили  у  війні  :
З  усіх  сторін  на  шматки  рвали.
І  московіти  не  одні
ЇЇ  кремсали  і  вбивали.

Ворони  крякали  вгорі,
Напитись  крові  поспішали.
Та  Дух  Вкраїнський,  ти  повір,
В  людей  ці  крики  не  зламали.

І  знову  в  нас  іде  війна  –
Ридає  й  стогне  Україна.  
Та  в  битві  вистоїть  вона
І  буде  Вільна,  і  Єдина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.01.2019


Дівчина з прапором в руках

Дівчина  з  прапором  в  руках
У  місті  Щастя  під  Луганськом
У  жовто-синіх  вся  стрічках.  
Позаду  є  вороже  військо.

Вже  кілька  місяців  підряд:
Щодня  у  будь-яку  погоду,  
Цей  протестуючий  наряд
Свою  показує  незгоду.

Незгоду  з  тим,  що  йде  війна  -
Дім  захватили  окупанти.  
Їм  не  пробачить  вже  вона,
Не  хоче  бачити  і  знати.

Бо  Україна  -  її  дім.
Вона  родилась  недаремно.
І  тут  сама  господар  в  нім,  
А  ці  загарбники  –  нікчемні.

І  не  злякають  вже  її
Ні  глузування  ,  ні  погрози,  
Її  підтримують  в  сім’ї,  
То  ж  вийде  в  сонце  і  в  морози.

Щоби  підтримати  бійців,  
Що  захищають  Україну,  
Щоби  не  було  біженців,  
Щоби  звільнить  її  родину.

Стоїть  із  тортом  в  руці:
Бійці  тут  їхати  повинні.  
Сльоза  скотилась  по  щоці,
Стискає  прапор  жовто-синій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822410
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.01.2019


Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.01.2019


Сніги в тумані

Лежать  в  тумані
Білі  сніги,
І  настрій    тане  
Що  не  роби.  

Зілляті      вкупі
Небо  й  земля,  
В  мокрій    халепі
Стоять    поля.  

Туман  стіною:
Чи  день,  чи  ніч.  
Тихо  з  журбою
Іду  навстріч

Сірій    негоді
Серед  зими.  
Примхи  природи  –
Жахливі      сни.  

Глянь,    хмари  кволі  -
Сонця  нема.
Сніги    навколо  
Миє  вода.

Скоріш  додому
У  теплий  дім.  
Залишу    втому
 У  полі  цім.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821874
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2019


Хазяйнує зима

Ці  холодні  вітри  принесли    нам  сніги,
Що  так  тихо  лягають  під  ноги.  
І  скрипить  морозець.  Він  собі  навпростець:
То  над  полем,  то  через  дороги,  

То  пройшов,  то  пробіг,  не  спинявсь  на  нічліг,
Та  й  усе  навкруги  тут  морозить.  
А  за  ним  сніговій    сніг  посипав  новий
І  мелодію    страху  виводить.  

То  ж  ніхто  не  втече..  Завірюха  мете,
Всіх  навкруг    заганяє  до  хати.  
 Ця  холодна  зима  хазяйнує  сама  –
То,  мабуть,    урожай    будем    мати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820591
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.01.2019


З Різдвом Христовим !

Усі  дітки  колядують
Спів  несеться  від  пісень.
Усі    Янголи  вартують,  
Бо  сьогодні  такий  день  -
В  небі  Зірку  щоб    уздріти,
Коли  з’явиться  вночі,  
Благу  вість  щоб  сповістити..
Перші  підуть  сівачі,
 Щоб  людей    всіх    віншувати
 Тою    радістю.  Зерном
Кожну  хату  засівати
На  мир,  на    щастя,  на  добро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820412
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2019


Твій день

І  знов  прийшло  до  нас  Різдво,
Святвечір  зі  сльозами    на  очах.  
Наїдки  на  столі,  Кутя,  вино,
І  вогник  догоряє  у  свічах.  

Зібралася  за  стіл  уся  сім’я  –
Вечеряють  і  тихо  гомонять.
Та  нас  не  радує  смачна  Кутя
Щей  сльози  на  очах  в  усіх  бринять.

Клубком    застигли  в  горлі  всі    слова  -
Назовні  вирватись  чекають    мить.
Бо  досі  рана  в  серці  ще  жива,  
Душа  щодня  волає  і  кричить.  
 
 Зимою  в  день  святий    родився  ти,
Проте  вже    п’ятий    рік  з  нами  нема.  
О,    як  же  швидко  час  оцей  летить  -
На  зустріч  сподіватися    дарма..  

 Кутю  ми  залишаєм  на  столі:
З  родиною    вночі  сюди  прийдеш.
Побачить  вас  бажання  чималі..
Та  тільки  де  дорогу  ту  знайдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820360
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2019


Стоптана дорога

Чим  ближче    стає  день,  тим  глибшає  тривога,  
І  в  саме  серце  клином  упирається  на  дно.  
А  до  могили  сина    -    стоптана  дорога…
Проте  твій  день  Народження    пам’ятаєм    все  одно.

Його  ми  відзначати    будемо  без  тебе
З  клубком  у  горлі,  з  сумом  в  хаті,    на  очах    з  слізьми...  
Стола  ми  не  накриємо      і  їжі  нам  не  треба,
Не  буде  вже  вітань  й  застілля  з  близькими  людьми.  

Підемо    до  могили  і  квіти  покладемо
Натрушений    зимою  ,    з  граніту  скинем    сніг.
А  з  частувань    тобі    цукерки  принесемо  ...
Ти    ними    смакував,    коли  вертався  із  доріг.  

Для  нас  ти  назавжди    залишишся  –  дитина,  
Хоч  в    армії    досвідченим  тоді  вже  був    солдатом.  
З  обірваним  крилом  лишилася  родина..
Та  серце  не  примириться  –  ми  будем  виглядати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820359
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2019


Коли сьогодні сядете за стіл

Коли  сьогодні  сядете  за  стіл,
Щоб  Новий  рік  з  родиною  стрічати,
Спочатку  ви  скажіть  слова  прості,
Слова  подяки  кожному  солдату.

Згадайте  доблесних  захисників,  
Що  в  час  війни  знаходяться  на  сході:  
Усіх  жінок-бійців,  чоловіків,  
Що  мир  несуть  для  нашого  народу.

То  ж  посилайте  їм  земний  уклін,  
За  їх  здоров’я  помоліться  Богу.
Живими  хай  залишаться  усі.
Хай  Янгол  надає  їм  допомогу.

Бійців  поранених  нехай  зцілить,  
Хай  заживуть  усі  душевні  рани.  
Одне  бажання  –  хочем  в  мирі  жить,
То  ж  в  кожнім  храмі  моляться  прочани.

Хай  в  нашу  Україну  прийде  мир
І  закінчиться  ця  війна  проклята.
Усе  погане  хай  поглине  вир,
І  усміхнеться  сонцю  кожна  хата.

Хай  рік  Новий  засіє  нас  добром,
Живими  всі  вертаються  додому.  
Зустрінуться  у  хаті  за  столом  –
Мир  принесуть  старому  і  малому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819661
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі  сніжиночки  все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо  вивела  погратися  на  двір  вона  сама.

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й  залишився  гратися  з  сніжинками  в  діток.

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:  сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі  сніжиночки  все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819659
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо    вивела    погратися  на  двір  вона  сама.  

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й    залишився  гратися  з    сніжинками  в  діток.  

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:    сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819496
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 30.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо    вивела    погратися  на  двір  вона  сама.  

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й    залишився  гратися  з    сніжинками  в  діток.  

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:    сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819388
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 29.12.2018


Головна ялинка

 Головна  для  країни    ялинка,  
Що  поставлена    на    блокпості.
Крає  серце  до  болю  картинка  -
Гіркі  сльози    біжать  по  лиці.  

Цю  яли́нку  вбира́ли    чим  бу́ло,
Що  знайшли  у  пустім    бліндажі.  
І  поставить  її  не  забули
На  переднім  своїм  рубежі.  

Жовто-сині  повісили  стрічки,
І  листівки  дітей  –  обері́г,  
Ще  ведме́ді  з  фольги́  і  лиси́чки    
Прикріпили  старанно  усіх.  

І  в  обма́нні    хвили́ни  зати́шшя,  
Коли  во́рог  обстрі́ли  скінчи́ть,  
Коли  ви́дно,  що  тут    -  на  узви́шші,
Жовто-синій    наш  стяг  майорить,

Коли  тисне  мороз  і    него́да:    
Як  не  снігом  мете,  то  дощем  -
Для  бійців  тоді    бу́де  наго́да
Рік    Новий  зустріча́ть  з  вітерцем.  

Принесе  вітерець  із  домівок,  
У  їх  серце  домашнє  тепло,  
Від    коханих  і  діток  листівки,  
Бо  їх    ждуть,    щоби  там  не  було́.  

І  присниться  в  цю  ніч  їм  родина,
Вся  сім’я  за  святковим  столом  ...
Рік  Новий  зустрічає  країна
І  віншує  всіх  миром  й  добром!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2018


Не буду в дзеркало дивитись

Навіяно  віршем  Протоієрея    Романа  
«Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054





Не  буду    в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Не  хоче  серденько  змиритись:
Лице  і  постать  не  моя.  

В  очах  вже  іскорки  не  сяють
І  погляд  тьмяний    -    помарнів.
Але  ніхто  того  не  знає,  
 Як  жити  хочеться    мені.  

Високо  в  небо  ще  злітає  
Душі  обірвана  струна.
Вона  бринить  отим  розмаєм,
 Коли  кругом  цвіте  весна.  

Вона  так  хоче  ще  спіймати
Ту  життєдайну  щастя  мить
І  всьому  світу  розказати…  
Та  лише  жалісно  бринить.  

Не  буду  в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Та  і  не  стану  я  журитись.
Хай  пісня  лине  вдаль  моя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2018


Замітає зима

Замітає  зима  та  хурделить,
І  під  ноги  лягають  сніги,
Покривалом  білесеньким  стелить  –
Біло-сніжне  усе  навкруги.  

Спить  під  сніжною  ковдрою  поле
Та  під  лід  заховався  ставок.
Озивається  вітер  лиш  болем
З-за  дерев,  як  залишить  садок.  

Всі  дерева  прибралися  в  іній  –
Хазяйнує  в  садочку  мороз.
Додає  всім  сніжиночкам  ліній,    
Переймається  ними  всерйоз.  

Одягає  в  сріблясті  скрізь  шубки
І  дерева  закутує  всі,
Та  торкається  пензликом  шибки
В  час,  коли  всі  заснуть  уночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819064
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.12.2018


Синички сіли на калину

Синички  сіли  на  калину,  
Де  вже  вмостились  горобці.
І  метушлива  вся    родина
Зриває    ягід    китиці́.  

По  гілках  скачуть,  галасують    -  
Їх  голоси    навперебій.  
Червоні  ягідки  смакують.  
А  горобці  ведуть  розбій.  

Спадають    кетяги    донизу,  
Лежать  червоні  на  снігу.  
І  по  торішній  купі  хмизу
Багряну    сніг    зробив  смугу́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819063
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.12.2018


День Ангела бабусі

День  Праматері    Ганнусі
І  день  Ангела    бабусі
Мені  в  одне  переплелись.  
Я    пам’ятаю,    як    колись  
Біленька  хата  на  горбку
У  яблуневім  холодку
Мене  манила  в  пишний  сад.

Там  яблуні  стояли  в  ряд,
І  вишні,  сливи,  і  грушки,
Кущі  малини,  й    порічки́.  
Сад  тоді  здавався  раєм,
А  ряди  були  безкраї.  
І  для  мене:  для  малої,
Немовби  казки  отакої,
Ніде  не  було  в  тій  порі.  

А  ясне  сонце  угорі  
Мені  світило  й  посміхалось.
То  буде  вічно,  так  здавалось,  
Й  моя  бабуся  в  тім  саду.
Думками  зараз  там  іду..
Я  згадую  оті  пісні,
Які  співала    там  мені..
А  голос,  голос    як    бринів!

І  про  славетних  козаків,  
І  про  дівчину  молоду,  
І  гірку  долю  нелегку  -  
Про  все  те  слухала  в  садку.
Давно  поглинув  час  туманом
Біленьку  хату  понад  ставом,
І  пам’ять  про  бабусю  Ганну,
 І  її  пісню    бездоганну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818613
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2018


До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.12.2018


Втішаймося, люди!

Втішаймося,  люди,  бо  ми  того  варті!
Нехай  мова  лине  –  вкраїнська,  крилата.  
Нехай  в  усіх  церквах  видзвонюють    дзвони
І  світу  сповістять    цю  звістку  чудову.  
Єдина    Помісна  в  нас  Церква  -  ВКРАЇНЬКА!
І  мова  звучатиме  тут  –  УКРАЇНСЬКА!  
Ми  мовою  рідною  дякуєм  Богу  
За  те,  що  почув  нас  й  надав  допомогу.  
Пишаймося,  люди,  бо  ми  -    УКРАЇНЦІ!
І  нас  не  здолають  ці  зайди-чужинці.
Бо  ЦЕРКВА  ВКРАЇНСЬКА      -  це  наша  основа!
То  ж  житиме  вічно!  А  з  нею  і  –    МОВА!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817736
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Прийшла зима

Ну  ось  прийшла    до  нас    зима.
Сама..
Сиджу  собі  біля    вікна  
Одна..  
Дивлюсь:  спадає  на  поріг  
Цей  сніг.  
Навкруг  усе  вже  замело..  
Село
Покрилось  в  біле  полотно.  
Воно  
Біленьке,  чисте  і  м'яке
Таке,
Як    ковдра  землю  зігріва.  
Трава  
Сховалась  й  спить  аж  до  весни.  
В  ці  сни,  
В  холодні  зимні  вечори
Згори  
Включає  місяць  сотню  свіч.  
В  цю  ніч...
Палають  зіроньки-вогні.  
Мені...
Стає  так    любо  на  душі  
В  ці  дні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Не плекаю надії

Вже  давно  в  потаємних  куточках  душі
Не  плекаю    на  зустріч  із  кращим    надії.
Вечорами  тихесенько  пишу  вірші,
Викладаю  у  них  свої  думи  і  мрії.

Я  злітаю  із  ними  в  небесні  світи
І  ховаюсь  за  хмарами  в  синьому  небі.
В  цих  словах  все,  що  втратила,  хочу  знайти,
Але  падаю  вниз,  як  поранений  лебідь.  

Я  зализую  рани  і  знову  встаю
І  повзу  по-пластунськи    крізь  темінь  і  хащі.  
Подивитися  збоку  –  себе    не  взнаю,  
Я  тоді,  коли  бачу  химерні    ці  пащі.  

Вони  лізуть  на  мене  із  різних  щілин,  
Заганяють  назад  у  засиджену  клітку.  
І  сльозами  зривають  ці  краплі  перлин,
Що  сховались  під  сніг  в  заморожену  квітку.  

Я  хапаю  ці  перли  й  до  серця  тулю,
Віддаю  все  тепло,  щоби  їх  відігріти.
А  ті  тануть  в  руках,  як  я  їх  не  молю,  
Бо  не  можуть,    вже  знищені  зовсім,  світити.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.12.2018


Перед грозою ( хорей)

Вітер  віє  в  чистім  полі
Через  силу,  аж  гуде.
Розгулявся  він  на  волі  –
Ні  душі  нема  ніде.

Поховались,  хто  де  може,
І  ворони,  і  стрижі,
Бо  перечить  не  спроможні
Його  вдачі.  А  дощі

Заховалися  за  хмари
І  вже  звідти  гуркотять,  
Котять  їх  над  берегами,
Ще  й  лякати  всіх  велять.

Хмари  сердяться,  чорніють,  
Роздувають  щоки  й  ніс.
І  від  злості  зеленіють:
Нащо  вітер  їх  поніс.

Розбудили  громовицю,
Що  тихесенько  спала.  
Бере  списа  із  полиці
Й  -  полетіла  вниз  стріла.

Блискавкою  впала  в  землю,
Освітивши  все  навкруг.
-Я  такого  не  дозволю,  
Покараю  непослух.

Полякалися,  принишкли  –
Тихо  стало  навкруги.  
Чорні  хмари  аж  заклякли  –
Дощові  ллють  батоги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816950
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.12.2018


Дороги

Волонтеру  АТО  
Лідії  Іванівні  Сівак  присвячую:


Дороги,  дороги,  дороги..
В  АТО:    і  туди  і  назад..
На  серці  постійно  тривоги,
Жене  їх    удаль  листопад.  

Чекають  на  сході  там  хлопці    -
Скоріш    оминути  б  пости..  
Смаколики  пахнуть  в  коробці,  
Листівки    поклала    туди.  

Там    бронежилети  потрібні,  
І  ліки:  і  вата,  і  спирт.
 Везе  запчастини  ім  дрібні,
В  аптечці  для  ранених  бинт.

Стріляють  попереду  з    градів  –
Ці  звуки    вже  чути    здаля,
Та  тільки  рідненьких    не  зрадить,
Вмивається  кров'ю    земля.

Бійцям  знов    сьогодні  прийдеться  
На  себе  прийняти  удар.
Можливо  життя    обірветься  –
Залишиться    в  серці  тягар.  

Бо  кожна  матуся  ростила
Синочка  не  для  війни.  
З  тривогою  в  серці  пустила,
Щоб  нас    захищали  вони.  

Ще  в  кожного    дома  родина:
І  мати,  і  дочка  і  син.  
Чекає  на  них  Україна..
Ми  встоїмо    -  вистачить  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.12.2018


Під сніжно-білим покривалом (тріолет)

Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.
Куди  не  глянь  -  там  сніг  навалом
Під  сніжно-білим  покривалом.
Туди  аж  ген  за  перевалом
Так  добре  вкриті  всі  поля.
Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.














ТРІОЛЕТ  (франц.  triolet)  -  одна  з  особливих,  так  наз.  "твердих"  форм  ліричної  поезії,  французького  походження,  висхідна  до  старофранцузскому  рондо.  Т.  складається  з  восьми  віршів  і  будується  тільки  на  двох  римах  -  одній  чоловічій  і  одній  жіночій,  розташованих  за  схемою:  abaaabab.  Своєрідність  форми  Т.  полягає  в  повторах  цілих  віршів,  к-рые,  проте,  не  підходять  під  тип  відособленого  рефрену,  а  тісно  сплітаються  з  тканиною  вірша.  Ці  повтори  з'являються  в  Т.  двічі:
1)  перший  вірш  відтворюється  буквально  в  четвертому  вірші;
2)  перший  і  другий  вірші  повторюються  без  змін  в  сьомому  і  восьмому  віршах.
Якщо  виділити  елементи  Т.,  що  повторюються,  прописними  буквами,  то  приведена  вище  схема  набуває  наступного  вигляду:АВаАавАВ.



тріолі́т
(франц.  triolet)тверда  форма;  8-рядковий  вірш  на  дві  рими,  в  якому  з  1-м  рядком  співпадає  4-а  і  7-а,  а  з  2-м  рядком  -  8-а.  Ця  рання  форма  рондо,  що  відрізняється  тематичною  широтою,  виникла  у  Франції  у  кінці  13  ст.  і  отримала  широке  поширення  в  ліриці  14-16  вв.  У  Росії  була  популярна  у  поетів  "срібного  століття".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816795
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2018


Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.12.2018


Чому

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  наший  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.12.2018


Запалю свічку

Не  пішла  до  церкви,  хоч  запалю  свічку
Я  під  образами  в  себе  на  столі.
На  серці  тривога  ,  бо  не  спала  нічку:
Згадала  полеглих  на  клятій  війні.

Помолюся  Богу  за  душі  невинних  
Всіх,  що  відлетіли  навік  в  небуття,
Всіх,  хто  на  Майдані  й  на  Сході  загинув  -
За  Вкраїну-неньку  віддали  життя.

Гідність  і  Свободу  кров’ю  здобували,
Саме  найцінніше  клали  на  ваги,
А  в  Кремлі  підступні  плани  вже  складали  –
Лізли  в  нашу  землю  кляті  вороги.

Шматували  Неньку,  рвали,  роздирали,  
Народ  грабували,  хтіли  задушить.  
Донбас  зруйнували  і  Крим  відібрали,  
Та  Вкраїна-ненька  буде  вічно  жить.

Здобудемо  Волю,  землі  повернемо
Й  українська  мова  зазвучить  моя.
Ангелів  невинних,  що  пішли  у  небо,
Будем  пам’ятати:  ти,  і  він,  і  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине  опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині  понеслись.

-Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!  Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб  я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -  невіглас  і  «тюфяк»..

Журиться  день  собі  журбою,
Журавка  журить  журавля
І  пожурились  між  собою
Два  птаха  зжурені  -  здаля.






























Епаналепсис  (грецьк.  epanalepsis  —  повторення)  —  інтонаційно-звукова  та  лексико-композиційна  фігура  поетичної  мови,  що  утворюється  повторенням  у  наступному  віршовому  рядку,  переважно  на  його  початку,  слів,  фраз  або  їх  частин,  якими  закінчувався  попередній  рядок.  Різновид  градації.  У  такий  спосіб  наступний  рядок  вірша  ніби  підхоплює  зміст  і  звучання  попереднього,  інтонаційно  стикується  з  ним,  що  й  формує  відповідно  ритмо-мелодійну  експресію  вірша,  строфи.  Е.  може  бути  евфонічним:

Червневий  день  в  іржі  червленій
і  луки  черленню  взялись…
і  дзвонить  день  червневий  лунко,
і  червень  серце  черленить.  (Б  Кравців);

а  також  лексичним:

Я  —  випадок.  
Я  із  закону  випав
І  впав  у  винятковість,  як  у  сон  (І.Світличний).

Різні  види  Е.  є  важливими  чинниками  ритмо-мелодійної  і  лексико-композиційної  злитості  строфи.

Епаналепсис  (епаналепса)  –  iнтонацiйно-звуковий,  лексико-композицiйний  прийом  поетичного  мовлення,  на  думку  В.  Домбровського,  є  основною,  а  водночас  і  первісною  формою  повтору.  Такий  повтор  постає  рiзновидом  градацiї.  Наступний  вiршовий  рядок,  пiдхоплюючи  змiст  i  звучання  попереднього,  iнтонацiйно  стикується  з  ним,  зумовлює  формування  вiдповiдної  ритмо-iнтонацiйної  експресiї,  як,  наприклад,  у  поезії  Валентини  Коваленко  «Предтечо  ліс  втужавів…»:

Й  лечу  лечу  лечу  собі  лечу  
й  тим  летом  літавичим  
розпалахкую  совниці
воскостанної  
свічу  й  шипшину,  
що  мережиться  жар-птахою…

Повторення  певного  слова  або  фрази  з  кінця  одного  рядка  на  початку  наступного  у  поетичному  тексті  називається  епанастрофою  (підхопленням).  Такі  повтори  служать  об‘єднувальними  віршовими  елементами,  що,  ніби  ланки  ланцюга,  в‘яжуть  в  одну  цілість  окремі  думки  ліричного  твору:

Себто  у  другій  половині  двадцятого  століття  
коли  вирубали  праліси  
А  коли  вирубали  праліси  
тоді  зафарбували  велике  серце
Спасителя  на  іконах  Пресвятого  Серця  

(Василь  Герасим‘юк  «Поет  у  повітрі»).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815504
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2018


Стоїть верба, що над водою

Стоїть  верба,  що  над  водою,  
Додолу  звісивши  гілля.
І  так  милується  собою
Й  сміється,  як  мале  дитя.

З  гори  на  себе  поглядає:
На  відображення  в  воді,
Ще  й  гіллячко  своє  купає,  
Як  ті  русалки  молоді.

Лише  туман  легенько  стелить
Молочно-білий,  сивий  дим,  
А  сонце  встане  -  все  підпалить,
Лиш  слід  залишиться  за  ним.

І  оживе  верба  зелена,  
Розправить  гілки  й  гнучкий  стан
Та  й  посміхнеться  враз  до  клена,  
Який  солодко  ніч  проспав.

І  знов  подивиться  на  вроду,  
Що  віддзеркалює  в  воді..
Спасибі,  матінко-природо,  
Що  показала  це  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине  опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині  понеслись.

-Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!  Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб  я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -  невіглас  і  «тюфяк»..

Журиться  день  собі  журбою,
Журавка  журить  журавля
І  пожурились  між  собою
Два  птаха  зжурені  -  здаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814642
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814601
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814546
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814545
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814512
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 19.11.2018


Як довго на тебе чекаю

Як  довго  на  тебе  чекаю
Всі  дні  і  всі  ночі  підряд.
У  віконце  весь  час  виглядаю
І  часто  виходжу  я  в    сад.
   
Іду  на  широку  дорогу,                                                      
Яка  веде  вдаль  за  село.
В  собі    все  тамую    тривогу:
Минуло,  пройшло,  відгуло.    

Та  серце  змиритись  не  хоче,  
Не  прийме  реальність  ніяк,  
Журба  все  ятрить  і  лоскоче,  
Й  жевріє  надії  маяк.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814373
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.11.2018


Дивися, мамо

Матусю  рідна,  подивися.  
Ось  наший  тато.  Тут    він  є.  
Скоріш  іди  і  посміхнися,
Від  сліз  лице  витри  своє.  

Ти  бачиш,    він  який  красивий
І    молодий,  такий,    як  був.  
Татусь  -    високий,  дуже  сильний,
Як  брав  на  руки  –  не  забув.

До  мене  щиро  посміхався,
Високо    вгору    підкидав.
Тоді  я  зовсім  не  боявся.  
"  Рости  щасливим"  -  так    казав.  

Ми  з  ним  ходили    на  рибалку
І  грали  разом  у  футбол.  
Він    вчив    мене,  щоб  я  ще  змалку,
У  ворота    міг    забити    гол.  

Тепер  ось  тут  висить  на  стенді,  
На  довгій,    довгій    цій  стіні,
Із  чорнобривців  і  трояндів
Так    посміхається  мені.  

Нехай      іде  з  нами    додому,  
Бо    де  ще  я  його  знайду.  
Візьме    мене    за  руку  знову                                                                                                                                                                                                                                                                                                
І  в  перший  клас  я  з  ним  піду.  

Чого  ж  ти  плачеш,  люба  мамо?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ти  бачиш:    тата  я  знайшов.
-Іди  додому,  татку,  з  нами,
По  тебе  я  сюди    прийшов.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2018


Поволі йде сердита осінь

Поволі  йде  сердита  осінь
Із  жмутом  сильних  холодів.  
Сіренький  плащ  наділа    просинь
Й  пішла  шукати  теплих  днів.  

А  темні  хмари  небо  вкрили
І    затулили  все  навкруг.
Та  й    вітер    десь  набрався  сили
І  їх  зігнав  у    сірий  луг.  

Змішалось  разом  небо  й  поле
Туманом  зрошених  надій.
 У  сірій  млі  витає  болем
Загублених  дівочих  мрій.  

І  осінь  гордо    походжає
По  краю  скошених  полів.
За  рогом    вже  зима  чекає
З  корзиною  морозних  днів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814043
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018


Чудове слово

Наскільки  прекрасне  це  слово  "матуся",  
Коли  його  чуєш  від  рідних  дітей.
Що  ти  наймиліша,  тобі  признаються
Й  приносять  хороших  про  себе  вістей.

Наскільки  чудово,  коли  поважають
І  мовлене  слово  в  пошані  твоє.
Коли  тебе  чують  і  радо  стрічають,  
Тоді  це  для  серця  відрадою  є.

Коли  захворієш  -  несуть  тобі  ліки,
Із  ранку  питають  який  в  тебе  тиск.
Хотілось  й  надалі,  щоб  так  ось  довіку:
І  діти  чудові,  й  відносини  –  блиск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814042
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.11.2018


Троянда квітне в листопаді


Троянда  квітне    в  листопаді  -
Одна-єдина  у  саду.  
Милує  око  -    всі    так  раді.
Собі  ж    розквітла  на  біду.  

Пелюстки  ніжні  і  тендітні  -
Незайманий  цей  білий  цвіт,
Тумани  вкриють  непривітні,
Сховають  все  в  імлистий  світ.  

Погроза    вітру  йде    з-за  рогу:  
Дощем  із  снігом  намочить,  
Мороз    надійде  на  підмогу  
Троянду  бідну    щоб    згубить.

А  поки    квітне,  розцвітає
Молочно-білий  ніжний  цвіт,
В  повітрі  аромат  витає
І  тішить  всіх  його  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813766
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.11.2018


Мова

Нічого  немає  у  світі
Миліше    за  мову  мою.
Я  бачу  в  квітучому  цвіті
Прекрасну,  вкраїнську,  свою.

Сприймала  її  із  дитинства,  
З  колиски,  з  грудним  молоком,  
Вслухалась  в  чарівність  таїнства
Як  вишні  цвіли  за  вікном.

Як  слухала  спів  солов’їний,
Хрущів,  як  гули  у  садку.  
Вбирала  казкові  перлини,  
Веселку,  що  йшла  у  вінку.

Її,  як  цілющу  водицю,
У  серці  своїм  берегла.  
Бо  мова  –  бездонна  криниця,  
Водиці  ковток  з  джерела.

Тож  пиймо  її  і  черпаймо,
Даруймо  навколо  усім,
Збагачуймо  і  очищаймо,
Плекаймо  її  й  бережім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.11.2018


Люба доню, донечко моя

Ой,  люба  доню,  донечко  моя,  
Я  дуже  рада  тим,  що  ми    -  сім'я.
Не  розлучила  рідних  у  свій  час
Ота  біда,  яка  прийшла  до  нас.  

З  тобою  всі  незгоди  ми  пройшли,
 Долаючи  у  терені    шляхи.
Стосунки  непогані  зберегли
І,  думаю,  лишилися  людьми.  

Хоч  в  тебе  мами  рідної  нема  –
В  житті  всього    добилася    сама.  
Дарунок  Доля,  врешті,  піднесла  -
Цей    свій  куточок  радості  й  тепла.  

В  нім    затишок  і    діток  бережи.
Та    все,  що  маєш,  тим  і  дорожи,  
Бо  головне  на  світі  –  це  сім'я.
Для  тебе    щастя  –  рада  буду  й  я.  

Ой,  люба  доню,  донечко    моя,  
Сьогодні  тут  зібралась  вся    рідня.
В  цей  день  (    а  вже  минуло  тридцять  літ),
Ти    ніжним    ангелом  з'явилася  на  світ.

І  став  щасливим  день  цей  на  землі..
Дивись,  летять    у  небі  журавлі,
Крильми  торкають  хмарки  голубі  –
Це  мама  й  брат  всміхаються  тобі.  

Дозволь  сьогодні  й  нам  тебе  вітати,
Здоров'я,  щастя,  й  радості  бажати.  
Щоб  ти  завжди    усміхнена  була,  
Жила  у  парі  й  мала  два  крила.
 
Щоб  вдвох  зростили  гарних  ви  дітей,  
За  них  подяку    чули    від  людей.  
Вони,  щоб  маму  й  тата  поважали
І  все,  що  мають,    завжди    шанували.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813751
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.11.2018


Насіннячко росте

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Мені  казали:  "Бог    є  в  світі
І    він  розсудить      всіх  в  житті."
Тож    кожен  перед    ним  в    одвіті,
Бо    пише  доленьки  статті.  

І,  зціпив  зуби,  я  терпіла  -
Завжди  усміхнена  була,
Подушка  уночі    мокріла                                                                                                                                                                                                                            
Й  очей    до  ранку  не  звела.                                                                                                                                    
                                                                                                                                                 
На  ранок  знову  піднімалась
Й  Сізіфів  камінь  я  тягла,
Вкладала  сили,    не  здавалась  
І    все  робила  ,  як  могла.

Багато  літ    з  тих  пір  минуло,
Дощі    пронеслись      не  одні,  
Та  моє  серце  не  забуло  
Слова  пекучі,    вогняні.                                  
                                               
Усім    судилось  по  заслузі:
Колись,    як    сіяв,  так  і  жне..  
Душа  радіє  білій  смузі  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
Насіннячко  моє    росте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.11.2018


Дорога додому

Війною    постукала  пташка    в  віконце,
Крильми  припадала  до  мокрого  скла.  
Із  ночі  тихенько,  іще  до  схід  сонця,
Дорога  далека  додому  вела.  

У  рідну    сторонку,    де  біла    хатина,  
Де  мама  колись  пригортала  дитя..  
Застелена    чиста    на  стіл  скатертина  –
Щасливої  миті    частинка    з    життя.  

Та  тільки  короткі  ті  дні  і  хвилини,  
Бо  мама  так  рано  пішла  в  небуття.  
Від    дурості  батька  розпалась  родина:
І  мами  не  стало,    страждало  й  дитя.

Напльовано  в  душу  й  підрізані  крила,  
Та  чайкою    світом    летіти  змогла.  
Літала  в  просторах,    по  світу  блудила,
Та  радості  й  щастя  ніде  не  знайшла.      

Ятрили    і  душу,  і  серце  ті  рани,  
Жорстоко  нанесені  злими    людьми.
І  як  не  тікала  –  зосталися  шрами..
Сирітська    недоля  махала  крильми.    
 
Пройшло  кілька  років  –  сама  стала  мама
І  двоє  родила  малих  діточок,
Та  тільки  зосталась    без  щастя  так  само
Й    уже  загорявся      війни  сірничок.

Снується    дорога    до  рідної    хати,  
Що  часто    ночами    вела  навпростець.
Зосталась    позаду  війна  та  проклята
Й  сирітські  митарства..  Нехай  же  їм  грець!

І  обстріли    ззаду,    і    вибухи    градів,
Де    чорнеє  небо  палає    вогнем.
Хоч  дім  і  розбитий,  та  тільки,    тим  раді,  
Що  вирвались  з  пекла  такого    живцем.

Благенькі  футболки  й  нажахані  очі..
До  мами  тулилося  трійко  дітей..  
Ще  довго  і  довго  вони    серед  ночі
Не  зможуть    заснути    й    стулити  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812644
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 05.11.2018


Внучці

Малесенька,    внученько,  ніжна  ти,    квітонько,-
Любе  і  миле  дитя.  
Розові  бантики,    ситцеве  платтячко,
Біле    на  ніжках  взуття.  

Літом  теплесеньким    з  сонячним  зайчиком
Бавишся  ти  надворі.  
Ніжно  всміхаєшся,  сваришся  пальчиком,  
Тішишся  всій  дітворі.  

А  на  подвір'ячку    радісне      літечко
Манить  в  вишневий  садок.
Сплеснули    рученьки,  милая  квіточко,
Й  ніжки  пішли  у  танок.  

Всім  посміхаєшся,  з  дітками  граєшся,
Повно    у  тебе    цяцьок.  
Ну,  а  для    нас  ти  завжди  залишаєшся
Кращою  з  сотні  квіток.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812418
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 03.11.2018


Бик ( брахіколон)

Аж
Там,
Де    
Луг
І
Кущ
Втік  
Бик.
-Стій,
Бик,
Не  
Йди  
Ти  
В  ліс.
Там  
Вовк,
Той  
З'їсть.
А
Бик,
Як  
Бик  -
Топ
Топ,  
Туп
Туп.
Аж
 Тут  
І
Вовк,
Тай
Хап
За
Чуб.
Той  
 В  плач  -
І
Бе,
І
Ме.
Та
Вже..  
І  
Все.











Брахіколон  -  однодольний  розмір,  при  якому  в  кожнійстопі  міститься  слово,  що  складається  тільки  з  одного  складу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812067
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2018


Кругом туман ( газель)

Ці  ранки  росяні  давно  покрив  туман.
Стою  й  дивлюся  у  вікно  -  один  туман..

До  шибки  тулю  я  лице:  дивлюся  вдаль  -  
Одна  лиш  темінь  надворі  і  скрізь  туман.

Не  чути  звірів  голосів,  ані  птахів.
Мабуть,  поснули  десь  усі  в  такий  туман.

Мерзлякувато  на  душі,  в  ній  пустота,
Яку  безжалісно  приніс  оцей  туман.

Нагнав  у  серце  біль,  і  сум,  і  цю  журбу..
Що  видивляюсь,  не  збагну  -  адже  туман.









Газе́ль  (англ.  ghazal;  від  араб.  —  ліричний  вірш)  —  ліричний  вірш,  що  складається  не  менше  як  з  трьох,  не  більше  як  з  дванадцяти  бейтів  (двовіршів),  пов'язаних  наскрізною  моноримою  кожного  другого  рядка  (крім  першого  бейта  з  парним  римуванням)  за  схемою  метричної  основи  аруза:  аа,  ба,  ва,  га  тощо.

Основний  зміст  газелі  —  любов,  туга  закоханого,  незрідка  філософські  медитації,  перейняті  вченням  суфізму  та  анакреотичними  настроями,  втіленими  в  алегоріях.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811836
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.10.2018


Його згасала в небі зірка

Присвячується  Олегу  Фоміну  
Кулеметнику  92-ї  бригади.








Його  згасала  в  небі  зірка
І  чорна  хмара  підступила.  
Сльоза  в  дітей  котилась  гірка
І  стежку  відчаєм  стелила.

У  снах  летіли  його  дочки
По  тій  стежині  до  шпиталю,
Ці  дві  кровинки-ангелочки,
Та  їх  не  чули  й  не  питали.

Забрали  тата  із  собою  
Смертельні  Ангели  небесні.
Як  їм  змиритися  з  бідою,
Що  він  пішов  і  не  воскресне?

Як  їм  надалі  в  світі  жити
І  що  робить  без  свого  тата?
Усе  життя  цей  біль  терпіти..
Покрилась  смутком  їхня  хата.

Сьогодні  плаче  Україна  
І  слізьми  землю  покриває.  
Стає  навколішки  родина,  
Низенько  голову  схиляє.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811834
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 29.10.2018


Вже вбрались в золото горіхи

Вже  вбрались  в  золото  горіхи,
Пришвидшив  хід  свій  падолист.
Тихенько  вітер,  так  для  втіхи,  
Його  заманює  на  свист.  

Із  ним  він  бавиться  в  повітрі,  
Веде  мерщій  його  в  танок,  
Розбавив    фарби  на  палітрі  -  
Багряним  став  жовтий  листок.  

Кружляє  з    вітром    той    в  таночку,
Все  вище,  вгору    все  летить.
Сміється    братику-листочку,  
Який      на  прив’язі    висить.  

 Вгорі    на  сонці    він  палає,  
Від  щастя  світиться,  іскрить.
Хвилина  волі  -  добре  знає..
Але  його  вона      ця  мить.  

Нехай  вже  потім,    будь    що  буде  -
Багато  листя    там  лежить.
Хвилину  волі  не  забуде    -
Потрібно  задля    цього    жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811088
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.10.2018


До свята врожаю

Нас    осінь  щедро  зустрічає
Дарами  зібраних  плодів,
Добром  комори  набиває  
Лиш  тим,  що  виростить  зумів.

Зерна  зібрали  в  нас  доволі:
Вродило  жито  і  овес.
Поля  зосталися  вже  голі
І  лан  орається  увесь.  

Покоси    ярої    пшениці
Вже    змолотили    трударі,
Тож  будем  мати  паляниці
І  жити  мирно  у  добрі.  

Закладена  в  льохи  картопля,
Капуста,  морква  і  буряк.
А  зверху  ніжиться  цибуля,  
Та  і  часник  тут  не  чужак.

Сміються  в  банках  помідори
І  огірочки    тут  як    тут.
Ну,  а  цих  банок        -    ціле  море…
Грибочки  й  перець  черги  ждуть.

А  зверху  груші  примостились
Й  багато    яблук  запашних.
В  саду    нічого  не  лишилось,
Бо  ми  подбали    тут  про  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810784
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.10.2018


Звучить симфонія оркестру

Звучить  симфонія  оркестру,  
Шо  виграва    акорди  в    такт.
Послухай  музику,  маестро,
Давай  виходь  скоріше  в  парк.

На  скрипці  вітер  виграває,
Фагот  тихесенько  звучить.  
Поволі  листя  опадає,
 Яскравим    килимом    лежить.  

Навкруг    стежини,  аж  до  валу,
Суха  встелилася  трава,
Під    оксамитним  покривалом
Собі  тихенько  спочива.  

Давай  підемо  по  стежині…
Співає  листя,    шелестить      
І  ця  мелодія  віднині
В  моєму  серці  буде  жить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810411
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2018


Вітер гуде

Вітер  гуде.    Злива  іде.
Блискавка  знов  небо  порве  -
Світ  освітить.    Грім  прогримить.
Йти  під  дощем  Бог  не  велить.  

Швидко  біжи  в  хату  зайди
І  своє  все  в  дім  забери.
Тут    ти    сиди,  бачиш  сади
Сірі  стоять,  Бога  молять,

Щоби  гроза,  наче  сльоза,  
Збоку  пройшла.  Їх  відвела
Знов  від  біди.  Тут  ось  сиди..
Часом    заходь  в  гості  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810410
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018


До Дня Захисника Вітчизни На війні

Присвячується    Романюк  Ларисі,
 яка  знаходиться  в  зоні  проведення  ООС




У  нас  вже  й      жінка  захищає,
Бере  у  руки  автомат,
Загарбника  вона  спиняє,  
Щоб    не  ступав  на    землю    кат.  

А  ще  в  хвилину  злої  тиші,
Як  снайпер    на  часок  замовк
І  птиця  не  кричить  у  висі,
Вона  виходить  на  зв'язок.  

Коли  із  сином  розмовляє  
(Який  залишився  удома
І  маму  кожен  день  чекає),
То  не  здолає  її  втома.  

Щодня    над  нею  світять  зорі,  
Бо  день  і  ніч  на  блокпості
В  повітрі  там  гуляє  горе  -  
Не  просто  жінці  на  війні.  

За  її    мужність  і  відвагу,  
За  приклад  стійкості  в  біді,
Висловлюєм  ми  їй    повагу  
І  ще    вклоняємось    її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.10.2018