Ольга Калина

Сторінки (6/526):  « 1 2 3 4 5 6 »

На війні

Барановський  Василь  Володимирович

(30  січня  1967р  –  29  січня  2015р)
Устинівка  Малинського  району  Житомирської  області.  
Старший  лейтенант  ,  командир  взводу    44-ї  окремої  артилерійської  бригади,
зник  безвісти  29  січня  2015  р.  у  боях  з  російськими  збройними  формуваннями  у  м.  Вуглегірськ  (Донецька  область).  Ідентифікований  серед  загиблих.  Похований  20  червня  2015  року    в  селі    Фортунатівка  Малинського  району.
Нагороджений  орденом  Богдана  Хмельницького  III  ступеня  (посмертно).



Жили,  як  кажуть,  душа  в  душу,  
Ділили  радість  і  журбу.
А  ще  я  вам  признатись  мушу:
Взаємність  не  знайдеш  таку.  

Для  неї  Вася  -  це  підтримка,  
Що  так  кохав  її,  жалів.
Якщо  десь  вільна  є  хвилинка,  
То  ніжних  скаже  кілька  слів.

Якщо    затримавсь  десь,  немає,  
Без  нього  сумно  вже  її,  
 Швиденько  дзвонить  і  питає:
- Ти  де,  Василик?
- На  війні.  

Отак  любив  він  жартувати,  
Але  не  знав  іще  тоді,
Що  справді  піде  воювати,  
На  сході  буде,  на  війні.  

Йшов  боронить  свою  країну,  
Свою  дружину  і  дітей,  
Дзвонив  частенько  до  родини  –
 Хороших  ждали  всі  вістей.  

Але  не  добрі  ті  новини  
Зі  зведень  чути  було  всім.
З  біди  і  горя  сліз  корзину,  
Війна  несла  у  рідний  дім.  

Його  дружина  ще  не  знала:
Під  Вуглегірськом  у  бою
Біда  на  Васю  чатувала
І  на  Миколу  Качкалду.  

Їх  танк  підбили  вже  сепари  
І  він  у  балці  догоряв.  
Це  лиш  початок  був  кошмару..
Поранень  Вася  ще  зазнав.

То  ж  подзвонили  командиру
І  розказали:  де  вони.  
 А  далі  все  туманом  вкрило
Цієї  страшної  війни.

І  скільки  їх  вже  не  шукали  -
Ні  мертвих,  ні  живих  нема.  
У  зниклі  безвісти  попали..
Шукала  жінка  вже  й  сама..  

Вона  пороги  оббивала  
І  в  двері  стукала  усі.
Та  всі  не  відали  й  не  знали,  
Що  в  неї  коїлось  в  душі.  

Привезли  Васю  хоронити
Через  півроку  у  труні.
Але  не  може  з  тим  змиритись
І  все  не  віриться  її.  

Хоч  і  аналізи  робили,
Звіряли  всіх  по  ДНК,  
Але  ж  кого  похоронила?!
В  труні  приве́зли  здалека́..

Хоч  кажуть  їй  ,  що  то  Василик..
Миколу  й  досі  не  знайшли.
О,  Боже  милий,  дай  їй  сили!
Й  щоб  хоч  вони  живі  були.  

І  ходить  часто  до  могили,  
Та  серце  каже  ,  що  не  він..
Вона  діждеться..  Хватить  сили,
Бо  він  ще  досі  на  війні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.08.2019


Петро (Дубик петро Борисович)

Дубик    Петро  Борисович

(14  липня  1983р  –  14  серпня  2014р)
 Немиринці,  Ружинського  району,  Житомирської  області,
молодший  сержант  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.
Загинув  в  районі  Амвросієвки  (Донецька  область)  під  час  обстрілів  з  боку  терористів  і  з  території  Росії.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Промінчик  сонця  на  світанку
Жене  геть  нічку  крізь  вікно.  
Не  прокидайсь,  не  йди  до  ґанку,
Бо  поряд  зараз  твій  Петро.  

Вже  п’ятий  рік  отак  приходить,  
Крізь  сон  всміхається  тобі,
Бере  на  руки  тебе  й  носить  .
-  Ти  посміхнись,  не  будь  в  журбі.  

Коханий,  любий,  найрідніший,
Найкращий  в  світі  чоловік.  
І  був  тобі  він  наймиліший.
Війна  забрала  вже  навік…

Не  віриш  ти,  що  розлучила,  
Адже  до  тебе  знов  прийде.  
Все  буде  так,  як  ти  хотіла  -
Букет  ромашок  покладе.  

А  вранці  як  відкриєш  очі  
І  кинеш  погляд  на  вікно  -
Голубці  голуб  щось  воркоче
Й  ромашки  там  лежать  давно.  

-  Приніс  ромашки  для  Наташки  -
Завжди  тобі  так  говорив.  
-  А  хочеш  в  постіль  чаю  чашку?!
Для  тебе  з  м’яти  заварив.  

Лиш  ти,  Наталко,  не  журися,  
Не  проливай  солоних  сліз.
А  з  тим    що  сталося  -  змирися,
Адже  за  тебе  він  поліг.  

Він  так  любив  свою  родину,
То  ж  захищав  її  в  боях.  
Загинув  він  за  Україну  -
Вділила  доля  такий  шлях.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845169
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.08.2019


Убили (Степан Вікторович Чубенко)

Степан  Вікторович  Чубенко

 (11  листопада  1997р.н.    -  25  липня  2014р.,
 Краматорськ,  Донецька  область,  Україна)
 —  український  школяр  і  патріот,
 воротар  футбольного  клубу  «Авангард»  (Краматорськ),
 катований  і  розстріляний  бойовиками  
проросійської  терористичної  організації  «ДНР»
 за  проукраїнську  позицію,
 народний  Герой  України.

Скажіть:  за  що  його  убили?
За  стрічку  жовто-синю  з  рюкзака?!
Та  молоде  життя  згубили..
І  в  чім  була  провина  юнака?!

Степанку  лиш  було  шістна́дцять  –
Сепари  взяли  хлопця  у  полон.  
Батьки  хотіли  щось  дізнатись  -
Події  з  ними  йшли  як  страшний  сон.  

Його  схопили  на  вокзалі,
 Як  повертався  в  Краматорськ.
І  що  з  ним  діялось  надалі,
Був  свідком  за  Донецьком  пост.  

Дитину  іроди  прокляті
Так  довго  катували  у  тюрмі,
Бо  пики  ті,  горілкою  залляті,  
Творили  що,  не  відали  самі.

«Бандерою»  його    назвали..
Скажіть,  кого?  Оце  дитя?!  
Ви  як  фашисти  мордували,
В  дитини  відбирали  ви  життя.  

Чи  породила  вас  не  мати,  
А  чи  синів  не  маєте  своїх?  
Як  смієте  ви  діток  убивати,
Чому  так  зневажаєте  чужих?  

Прийде  й  на  вас  Господня  кара,
Тоді  відповісте  за  все  сповна.  
Подоки  блудом  мізки  марять,
Не  скоро  ще  закінчиться  війна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845055
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2019


З Медовим Спасом!

Друзі,  з  Спасом  Вас  Медовим!
З  гарним  святом  пречудовим!
З  буйним  цвітом  запашним
В  маковійчиках    -  жоржин,  
Чорнобривців  і  барвінку,
М’яти,  чебрецю,  любистку,
Айстри  різної,  гвоздики,  
Пучки  маку  невеликі,
Колос  жита  і  пшениці.  
Нехай  з  медом  паляниці
У  цей  день  смакують  вам!
Коржі  з  маком  ще  додам.  
Щоб  були  усі  здорові
І  рум’яні,  й  чорноброві,
В  мирі,  в  дружбі  всі  жили,
Та  щасливими  були!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845026
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 14.08.2019


І знову дощ

І  знову  дощ..  Іде.  Періщить.
По  шибці  дзвінко  стукотить.
Дедалі  дні  все  холодніші
І  час  швидесенько  летить  .  

І  знову  дощ..  Сумує  літо,
Туманом  стелиться  щодня.
Зібрали  у  стодоли  жито,  
А  в  полі  лиш  одна  стерня.  

І  знову  дощ..  А  слідом  осінь
Вже  скоро  ступить  на  поріг.
Закриють  хмари  синю  просинь,
Заплаче  небо  угорі.  

І  вдалині,  за  небокраєм,
Відлунням  дзвінким  голосним,
«  Курли»  -  далеко  пролунає  –
Сумні  журавок  голоси.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2019


Райгородок

Райгородок    -  село  величне,
Засноване  дуже  давно.
Є  прапор  і  герб  свій  незвичний  -
Було  знамените  воно.

 І  вихідці  з  різних  народів
У  райськім  своїм  городку  
Жили  завжди  в  мирі  та  згоді,
Й  несли  свою  ношу  важку.  

Містечко  собі  розвивалось  -
Євреї,  поляки  жили,  
Торгівлею  люди  займались,
Майстри  знамениті  були.

Ще  й  нині  у  парку  є  клени
І  липа  між  них  височить,
Та  все  навкруги  тут  зелене  –
Палац  Мазаракі  стоїть.

Жили  тут  заможні  дворяни,
Шляхетних  приймали  гостей.  
Про  те  все  сучасні  містяни
Дізнались  з  архівних  вістей.  

Оздоблення  гарні,  покрівля  -
Маєток  заможних  вельмож.
Із  часом  велична  будівля
Змінила  свій  вигляд  також.

Немає  вже  в  нас  синагоги,  
Костьолу  в  містечку  нема.  
Падіння  були  й  перемоги,
Та  й  церква  сьогодні  нова.  

Багато  рокі́в  проминуло,  
Століття  пройшло  не  одне,
А  завше  до  парку  манило..
Дубина  ще  й  досі  зове.  

Місця  є  у  нас  відпочити  
І,  навіть,  скупатись  в  ставку,
Тут  можна  і  рибу  ловити,
Грибів  назбирати  в  ліску.  

У  центрі  стоять  магазини,  
І  школа,  й  дитячий  садок,
А  в  когось  якісь  там  гостини  -  
Посидіти  є  де  часок.  

І  люди  в  нас  милі,  і  щедрі,
І  добрі  в  містечку  живуть.
Завжди  і  привітні,  і  щирі,  
І  в  гості  до  себе  зовуть.

Як  будете  ви  недалечко,
Проїздом,  бо  траса  тут  йде,
Навідайте  наше  містечко  -
Тут  ко́жен  вам  ра́дий  буде́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844829
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2019


В Медовий Спас (Сокорчук Олександр Вікторович)

Сокорчук  Олександр  Вікторович

(  3  січня  1988р.  –  14  серпня  2014р.)  
 Уродженець  Старого  Солотвина,  Бердичівського  району,  Житомирської  області;
солдат,  водій    26-ї  окремої  артилерійської    бригади;
загинув  14  серпня  2014  р.  в  районі  Амвросієвки  (Донецька  область)  під  час  обстрілів  з  боку  терористів  і  з  території  Росії.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).




 

В  Медовий  Спас  не  медом  –  дьогтем
Стелилась  доля  під  поріг.
А  чорний  ворон  звістку  горем
У  дім  з  воєнних  ніс  доріг.  

Ходила  мама  в  церкву  зранку,
 Молилась  Богу  за  дитя,  
А  на  Донбасі  спозаранку
Життя  рушало  в  небуття.  
 
І  серце  мами  відчувало:
Стискалось,  мліло  у  душі,  
А  чорні  хмари  все  згущались  –
Спішили  плакати  дощі.  

Гучним  відлунням  чорна  звістка
Як  громом  вдарила  в  село.  
Вже  однокласник  знає  й  тітка,  
В  якої  ноги  відняло.  

Душа  матусі  відчуває,
Та  й  серце  в  грудях  тріпотить,
Але  вона  іще  не  знає  -
До  неї  їдуть  сповістить.  

О,  Боже  милий,  як  сказати?!
Яка  страшна  й  болюча  мить!  
Синів  хто  має  -  мусить  знати  
Як  серденько  за  них  болить.  

Минає  п’ятий  рік  сьогодні,
Як  Саши  нашого  нема.  
Він  у  строю  в  Небесній  Сотні  –
Ми  їх  шануєм    імена.  
 
Не  вірить  мама,  що  немає  –
Надіється,  що  він  прийде..  
Шматує  серце  своє  й  крає,
Та  все  ж  чекає  сина..Жде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844756
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2019


Матусенька

Відцвіли  у  саду  білі  вишні  
І  обсипавсь  додолу  їх  цвіт.  
Я  назустріч  до  матінки  вийшла,  
Хоч  згубила  давно  її  слід.  

Приспів:
Моя  рідна  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  ві  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

Ти  покинула  нас  дуже  рано  –  
Подалася  в  небесні  світи.  
Залишила  у  серденьку  рану,  
Де  тепер  тебе,  мамо,  знайти?


Приспів:
Моя    рідна,  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  ві  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.


Пройшло  літ  із  тих  пір  так  багато,
А  домівка  твоя  ще  стоїть.  
Я  щораз  повертаюсь  до  хати,  
Як  додому  лелека  летить..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844755
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 11.08.2019


Ромашки

(слова  до  пісні)


На  ромашках  гадаю  я:
А  чи  милий  прийде?!  
Пелюстки  обриваю    я:
Чи  кохає  мене?!

 Приспів:
Ой,  ромашки,  ромашечки,  
Ведуть  в  поле  стежки.
Рвали  зранку  ромашечки
Для  дівчат  парубки.
Ой,  ромашки,  ромашечки,    
Білосніжні  квітки.  
Погадаю  на  квіточках–
Обірву  пелюстки.  

Я  із  милим  зустрілася  –
Букет  ніс  у  руці.
Закохалась,  знітилася,
Зашарілась  в  лиці.  


Приспів:
Ой,  ромашки,  ромашечки,  
Ведуть  в  поле  стежки.
Рвали  зранку  ромашечки
Для  дівчат  парубки.
Ой,  ромашки,  ромашечки,    
Біло-сніжні  квітки.  
Погадаю  на  квіточках–
Обірву  пелюстки.  

Ніжні,  милі  пелюсточки  –
Нехай  вітер  несе.
Виглядаю  на  стежечці  -
Може  милий  прийде.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.08.2019


Відпустка

Давно  боєць  на  сході,  на  війні,
Від  ворога  боронить  Україну.
Він  мріє  про  відпустку  навесні,
Бо  хоче  бачити  дітей,  родину.

Не  знає  він,  приїхавши  додому,
Чи  зможе  як  усі  відпочивати.
Не  вірить  зараз  він  собі  самому,  
Що  зможе  вже  спокійно  спати.

Але  він  звик..  Чого  гріха  таїти?!  -
Під  вибухи  і  гуркіт  засинати.
Під  час  обстрілу  в  бліндажі  сидіти,  
Не  раз  могло  й  землею  засипати.

Найменший  шум  і  схопиться  за  зброю,
Забувши,  що  в  цей  час  не  на  Донбасі.
Коли  торкнеться  до  землі  ногою  -
Враз  зрозуміє:  спокій  не  на  часі.

Не  зможе  він  спокійно  в  ліжку  спати,
А  що,  як  хлопці  в  цю  хвилину  гинуть.
То  ж  треба  чим  скоріш  назад  вертати,
Лиш  на  Донбас  його  думки  всі  линуть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844288
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2019


Сусіди ( Надії Олександрівні Базилівській)

Хорошій  сусідці  Надії  Олександрівні
Базилівській  присвячую:

Якщо  хороші  в  вас  сусіди,  
То  кращі  за  рідню.  
Рідня  збереться  й  поки  їде  -
Сусіди  в  хату  йдуть.

Коли  в  вас  руки  опустились  
І  розпач  у  душі.
Ви  на  одинці  не  лишились  –
Сусіди  ж  не  чужі.

Вони  порадять  і  розрадять,
І  відведуть  біду,
Та  всі  тривоги  ваші  згладять,
Все  зроблять  до  ладу.

І  радість  з  вами  ще  розділять,  
І  чарку  за  столом,
Та  вас  ніколи  не  обмовлять,
Поділяться  теплом.

Нехай  сусіди  будуть  завжди
Із  вами,  як  рідня.  
Щоб  не  цурались  вони  правди,
Раділи  вам  щодня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844287
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2019


Стежина до сина ( Коренівському Сергію)

Пам’яті  Коренівського  Сергія  Петровича  
бійця  128-ї  окремої  гірсько-піхотної  бригади  м.  Ужгорода,  
жителя  с.Андріяшівка  Бердичівського  р.  Житомирської  обл.,
який  загинув  6  серпня  2014  р  в  бою  за  аеропорт  м.Луганська  
присвячую:

До  сина  споришем  стежина
Не  заростає  п’ятий  рік,  
Сумує  мама  і  дружина
Згубили  в  горі  дням  цих  лік.

Нема  тепер  у  мами  сина,
Лише  могила  височить.  
І  де,  скажіть,  їй  взяти  сили,
І  як  надалі  в  світі  жить.?!

Війна..Війна..Та  будь  проклята!  
Найкращих  забираєш  ти!
Подушка  мокра  і  зім’ята  ..
О  змилуйсь,  Боже,  і  прости!

За  що,  скажи,  в  нас  гинуть  діти
І  кров  людська  тече  струмком?
Допоки  будем  сльози  лити?!
Та  й  горе  в  горлі  вже  клубком..

Веде  стежина  до  могили,
Щодень  матусенька  іде.
Їй  білий  світ  уже  не  милий,
Бо  слід  синочка  не  знайде.

Як  тихо  тут,  біля  могили,  
І,  навіть,  пташка  не  співа..  
Сидить  матусенька  похила,
А  знизу  -  стоптана  трава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844232
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.08.2019


Вітаю!

Зробила  ти  собі  сюрприз
Затією  своєю:
Взяла  й  поїхала  в  круїз
З  нагоди  ювілею.

І  вже  позаду  Бухарест,
А  зараз  у  Вероні.  
Це  добре,  хоч  не  Еверест,
Не  в  сніжному  полоні.

А  пляжі  -  зовсім  не  біда
І  навіть,  у  прибої,
Дивись:  хлюпочеться  вода,
І  ноги  мий  там  сво́ї.

Неаполь  далі,  а  чи  Рим,
А  може  Сан-Марино?!
Скоріше  всього,  що  Турін,  
Можливо,  і  Мессіна.

Я  туристичне  це  турне
Позначую  на  мапі.  
Бо  кожен  день  новий  веде
Галопом  по  Європі.

Тож  побажаю  я  тобі
По  повній  «відірватись».  
Усе  дозволити  собі,  
Щоб  нового  дізнатись.

Тож,  насолоджуйся,  гуляй  
По  Ейфелевій  вежі,
Та  не  забудься  про  зв'язок  –
З’являйся  у  мере́жі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844231
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 06.08.2019


Вітаємо! ( Світлані Володимирівні Богайчук)

Світлані  Володимирівні    Богайчук
з  нагоди    Дня  народження



Сьогодні  гарний  ювілей
В  прекрасної  людини.
Багато  в  дім  прийде  гостей  
На  свято  до  родини.  

Бо  в  нас  Світлана  Богайчук,
Вона  сама  Чарівність.
Одна  з  найкращих  запорук  –
Це  творчість  і  надійність.  

Уже  впродовж  десятка  літ
З  колегами  в  партнерстві,    
Промінчик  доброти  у  світ
Несе  її  мистецтво.

Ще  сіє  вічне  і  святе,
Дарує  людям  радість.  
Талант  її  щодня  росте
Й  цінується  в  громаді.

А  музика  її  пройме,
Розбудить  кожне  серце,
Відкриє  душу  і  знайде
Світ  барв,  що  на  веселці.  

То  ж  в  День  Народження  її
Ми  щиро  привітаєм  :
Здоров’я,  щастя  у  сім’ї
Тобі  ми  всі  бажаєм!

Натхнення,  визнання,  весни,
І  оплесків,  й  овацій.  
Щоб  Музи  до  Парнас  несли
В  шедеврах  нотних  грацій.  

Нехай  в  душі  завжди  горять
І  радість,  і    бажання,
Нехай  не  знає  серце  зрад,
А  знає  лиш  кохання.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844141
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 05.08.2019


Яблуні

(слова  до  пісні)  



Моє  рідне  і  миле  село
Потопає  у  цвіту  садків.  
Тут  у  ньому  дитинство  пройшло,
Я  росла  поміж  цих  яблунів.

Приспів:
Яблуні́,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдорожчі  у  світі  мені,
Досі  ходжу  до  вас,  як  ходила.


Я  бреду  по  росі  босоніж
І  збиваю  ранкову  росу.
Свою  душу  відкрию  навстіж,
Розкажу́  про  цих  я́блунь  красу́.  

Приспів:
Яблун́́́і,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдоро́жчі  у  світі  мені,
Досі  хо́джу  до  вас,  як  ходи́ла.


Яблуне́ві  зрива́ю  плоди́:
Сокови́ті,  дозрілі  і  спілі.
І  мани́ли,  і  манять  сюди
Мої  я́блучка  сти́глі  у  гіллі.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844138
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.08.2019


Живи, Україно

Якщо  колоситься
У  полі  пшениця,
То  будуть  із  медом  смачні  калачі.  
Джерельна  водиця
У  нашій  криниці
Тамує  нам  спрагу  і  вдень,  і  вночі.  

Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Ці  роси  ранкові
Й  зоря  світанкова,
Й  веселка  у  небі  собі  виграва.  
Стрекоче  лелека
І  близько,  й  далеко,
В  гаю  соловейко  так  дзвінко  співа.


Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Червона  калина
Росте  тут  за  тином
І  мальви  сягнули  аж  ген  до  вікна.  
Садок,  що  з-за  хати
На  вишні  багатий,  -  
Найкраща  у  світі  моя  сторона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.08.2019


Моя Україна

Україна  моя  синьоока  -
Це    простори  пшеничних  полів,
Де  Дніпро  сивочолий  глибокий  
Хвилі  гонить  посеред  ланів.

Приспів:
Україно,  моя  чорноброва!  -
Найбагатша  й  родюча  земля.
Як  матусина  пісня  чудова,  
Наймиліша,  Вітчизно,  моя!

 
Тут  весною  в  каштановім  цвіті
Древній  Київ  наш  гордо  стоїть.  
Звідусіль  наймиліша  у  світі
Наша  мова  вкраїнська  звучить.  

Приспів:
Україно,  моя  чорноброва!  -
Найбагатша  й  родюча  земля.
Як  матусина  пісня  чудова,  
Наймиліша,  Вітчизно,  моя!

Чути  звуки  в  Карпатах  трембіти,  
А  в  подільських  садах  солов’їв.  
Ми  завжди  будем  сонцю  радіти,  
Пануватиме  мир  у  сім’ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.08.2019


Номер в телефоні

Дивлюся  на  екран  в  своїй  долоні
І  в  мене  є  бажаннячко  просте:  
Скоріш  набрати  номер  в  телефоні,  
Бо  це  частиночка  тебе.  

Цей  номер  нас  пов’язував  з  тобою  –
Ми  довго  спілкуватися    могли.  
Та  доля  роз’єднала  нас  війною..  
Пробач,  синок,  тебе  не  вберегли.

Наважитися,  взяти  й  подзвонити,
Почути  голос  рідний  вдалині  
І  тихо  щоб  з  тобою  говорити  –
Це  все,  що  зараз  хочеться  мені.  

Але  боюся  в  тишині  вечірній  
Тих  слів  від  оператора  мені:
«Ваш  абонент,  на  даний  час,  відсутній»..
Проте  на  номер  тисну  як  вві  сні..  
 
Мовчить  твій  номер  -  не  відповідає,  
Лише  гудки  в  екрані  на  руці.
Та  відчай  й  сум  серденько  огортають  -
Ізнов  сльоза  скотилась  по  лиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.07.2019


Нічне небо

Насилу  спала  ця  нестерпна  спека
І  темінь  опустилась  під  вікно.  
Стою  й  дивлюсь  на  небо  я  далеке,
Де  все  покрилось  сірим  полотном.  

Пливуть  по  ньому  темно-сірі  хмари:
Такі  дрібнесенькі,  як  те  пшоно.
І  місяць  в  них  ховається,  як  марить,
Хоча  на  небо  вийшов  вже  давно.    

Деінде  зіронька  ясна  мигає,
Вона  чекає  на  своїх  подруг:
То  вигляне  з-за  хмарки,  то  сховає
Своє  лице,  що  світиться  навкруг.    

А  темінь  опускається  густіша
І  вже  ховає  в  небі  синяву.  
Все  засинає  і  стає  тихіше,
Лише  роса  спадає  у  траву.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843477
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.07.2019


З Кораловим весіллям!

Лідії  і  Сергію  Губецьким  до  ювілею
з  нагоди  35-річчя  з  Дня  весілля.  



З  Кораловим  весіллям  вас  вітаю!  
Здоров’я    кре́пкого  обо́м  бажаю!
Хай  ва́ші  долі  ща́стя  під  вікно́м
Льняним  ще  довго  стелять  полотном,
Коханням  й  радістю  ваш  дім  вквітчають,
Достаток  й  успіх  в  нього  зазива́ють.    
Щоб  ві́рність,  дружелю́бність  і  пова́га
В  родині  вашій  мали  перевагу.
Панує  хай  між  вами  розуміння
Турботи  і  взаємності  проміння.  
Обом  сімейного  благополуччя
Іще  на  довгі  ро́ки,  на  сторіччя.
Бажання  ваші  й  мрії  щоб  збувались,  
Й  в  житті  лиш  добрі  люди  зустрічались.  
Йшли  поруч  по  життю  рука  об  руку  
Й  завжди́  щоб  шанува́ли  діти  й  внуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843475
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 29.07.2019


Посадила мати вишні край городу

Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  одвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні    ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.07.2019


Моє

Усе  життя  я  відчувала:
Живу  не  так  і  все  не  те.
Усе,  що  доля  дарувала,  
То  все  чуже  і  не  моє.  

Завжди  чогось  душа  бажала
І  рвалась  з  тіла  у  світи,  
Себе  картала  і  не  знала:
Де  те  своє  мені  знайти?!

І  ось  нарешті  відшукала
Душі  обірвану  струну,  
Прилаштувала,  щоб  співала.
Вона  співає  -  я  живу.
 
Слова  лягають  у  рядочки
І  рима  ямби  полонить.  
А  ручка  пише  на  листочки
Все  те,  що  Муза  їй  велить.  

Моя  струна  бринить  несміло,
Проте  я  вірю  –  зазвучить
І  в  небо  здійметься  уміло,
Прийде  до  мене  щастя  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843121
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.07.2019


З ювілеєм! ( Тетяні Статіно)

До    55-річчя  з  Дня    Народження  
Тетяни  Андріївни    Статино.  




Вона  із  роду  Базилівських,
А  рід  великий  у  селі:
Коріння  у  краю  поліськім,
А  пагінці  по  всій  землі.

Танюша  наша  підростала,
Була  найменша  у  сім’ї.
Ну,  а  сім’я  була  чимала:
Два  брата  в  неї  й  дві  сестри.

З  батьків  одна  лиш  рідна  мати  -  
Не  стало  рано  татуся.  
Потрібно  їй  допомагати,
Щоб  прожила  якось  сім’я.  

Жили  всі  дружно,  підростали,
Ділили  хліб,  що  на  столі.  
А  діти  матір  шанували,
То  й  поважали  їх  в  селі.

Як  підросте  мала  пташина,
То  вилітає  із  гнізда.  
Отак  і  Таніна  стежина
Вела  від  рідного  села.  

В  життєвім  вирі  закрутила
Студентська  юність  золота
В  кохання  вже  весна  манила  
І  замуж  йти  прийшла  пора.

Її  обранцем  став  військовий
І  молодий  красень  -  Чеслав,
А  очі  мав,  як  цвіт  бузковий  
І  Таню  вірно  покохав.  

Кохання  долі  поєднало,  
Як  двох  у  небі  лебедів
І  юній  парі  дарувало
Прекрасних  діток–двох  синів.  

Доріг  у  них  було  багато  
По  всім  Союзі.  Кожен  раз,
Лиш  тільки  почали  звикати,
В  дорогу  знов  рушати  час.  

Маленькі  дітки  підростали  -  
Щаслива  Таніна  сім’я.
Додому  стежка  повертала
Й  в  Бердичів  знову  привела.  

У  ріднім  місті  поселились,  
У  щасті  й  радості  живуть.  
Сини  вже  їхні  одружились
Й  онучечки  у  хату  йдуть.  

Машуля,  Кіра  і  Каріна    -
Прекрасні  їхні  квіточки.
Ними  пишається  родина,
Вони  найкращі  діточки.

Сьогодні  всі  Тебе  вітають,
З  шампанським  келихи  дзвенять.  
Бо  всі  чудово  пам’ятають,  
Що  вже  прийшло  -    55.  

Всі  зичать  щастя  і  здоров’я
Дарують  усмішки  й  квітки.
Хай  дім  наповниться  любов’ю
На  довгі,  довгі  ще  роки.

Нехай  Тебе  шанують  діти,  
Кохає  вірно  чоловік,  
Щоб  ти  змогла  внукам  радіти
Ще  не  один  десяток  літ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842900
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.07.2019


Не можу повірить

Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  ходжу?!
Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  можу,
Ні  бігать,  стрибати,  
Нестися  невпинно..
В  дорогу  далеку  
Думками  лиш  лину.
Отак  розбігаюсь,
Здіймаюсь  на  крила
І  вже  зупинитись
Не  маю  я  сили.
Та  лину  я  в  далі,
В  світи  неозорі,
Де  бачу  чималі
Мигаючі  зорі.
Білесенькі  хмари
Пливуть  в  синяві..
Ти  думаєш:  марю?!  
Ні,  любо  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842834
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.07.2019


Збережи

О,  Матір  Божа,  укрий  нас  покривалом!
Та  Неньку-Україну  збережи!  
Щоб  негаразди  й  біди  оминали,
Ти  українцям  вірний  шлях  вкажи.

Хай  запанує  Правда  і  Свобода,  
І  Злагода  й  Довіра  між  людьми.  
Хай  Чесніть  й  Гідність  нашого  народу
Покажуть  нам  дорогу  із  пітьми.  

Нехай  же  сонце  в  мирнім  небі  світить
І  всі  поля  врожаяться  зерном.
Хай  посмішки  усім  дарують  діти,
А  кожен  дім  збагатиться  добром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842829
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.07.2019


Стежинка сироти

А  сте́жечка  зна́є  дитячі  сліди,
Бо  часто  в  дитинстві  ти  бігав  сюди.  
Шукав  ти  тут  ма́тінку  серед  могил,
А  вслід  полетіти  не  бу́ло  вже  сил.  

Сидів  так  часте́сенько  у  бур’янах  
І  біль  свій  ховав  у  гірких  полинах,
Від  смутку  обличчя  в  солоних  сльозах,
Лиш  вітер  висушував  їх  на  очах.

Куйовдив  волоссячко  на  голові  -
Спокійно  і  любо  става́ло  тобі.  
Немовби,  ти  ма́тінку  тут  відшука́в
І  з  нею  тихе́сенько  так  розмовляв.

Мабуть,  що  мату́сі  ти  слід  віднайшо́в,
До  неї  в  далекий,  чужи́й  світ  пішов.  
Покрилась  стежиночка  вся  споришем
І  гірко  вмивається  ря́сним  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842692
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


Парламентські вибори

І  знову  вибори  дочасні  в  нас  на  носі,  
Зовсім  недавно  ще,  як  президентські  відбули.  
Витає  у  повітрі  невідомість  досі..
Ось  і  парламентські    -  вітри  нам  принесли.  

 Підходить  ближче  день  і  глибшає  тривога
За  долю  України  і  кожного  із  нас.
Чому  себе  самі  ми  пхаєм  на  Голгофу,  
Встромляєм  голови  у  зашморги  щораз?

Коли  вже  думати,  нарешті,  ми  почнемо,
Що  доля  України  залежить  вже  від  нас,
Коли  за  справу  цю  ми  дружно  всі  візьмемось,
Щоб  знов  на  граблі  не  наступати  кожен  раз?

Чом  пхаємо  у  Раду  проросійські  сили?  -
Подумайте,  нарешті,  шановні  земляки!
Щоб  голову  в  петлю  ми  знову  не  встромили,  
То  добре  думайте  спочатку    -  підключіть  мізки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842522
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.07.2019


А я навчилася чекати

(  музика  Володимира    Герасименка)  

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.

 Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.07.2019


Літо, літечко

Ох  ти,  літо,  літо,  літо,
Тепле  літечко  моє!
Я  ще  зовсім  не  зігріта..
А  біжиш-то  ти  куди?

Облітають  абрикоси,
Обвисає  з  яблунь  плід,
З  ночі  вранішнії  роси
Так  холодні,  наче  лід.  

Ластівки  у  чистім  небі
Вже  гуртуються,  спішать:
Пташенят  навчити  треба,
Скоро  в  вирій  полетять.  

Ну  а  вітер  на  роздоллі
Тихо  з  кленом  гомонить
І  гуляє  він  у  полі,
Все  чекає  жнивну  мить.  

Бо  достигла  вже  пшениця,
Обвисають  колоски.  
Скоро  все  тут  завертиться,
Додасть  хліба  і  муки..  

Ну  а  я  благаю  літо,  
Щоби  зменшило  свій  хід,
Бо  я  б  зовсім  не  хотіла  
Десь  його  шукати  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.07.2019


Обстріл 2014 року

З  прес-служби    знову  прозвучало:  
«Боєць  загинув  в  нас  один».  
А  що  колону  обстріляли
Й  на  полі  не  один  там  син  -
 
Про  це  тихенько  промовчали,
Адже  ніхто  ще  не  лічив
Двохсотих.  Навіть,  не  збирали,  
Бо  ворог  цілу  ніч  гатив.    
   
На  ранок  запахом  тротилу,
Вогню  і  рваних  людських  тіл,
Всю  балку,  як  туманом  вкрило,
Та  брухт  металу  ще  димів.

Деінде,  хто  живий  зостався,
То  пробирався  до  своїх,  
А  ранений  ще  залишався,  
Бо  він  піднятися  не  зміг.  

А  десь,  за  сотню  кілометрів,  
Із  зведень  добових  годин,
Щоб  не  лякать  людей,  звучало:
«Боєць  загинув  в  нас  один».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.07.2019


Віддаймо шану

Віддаймо  шану  ми  Герою,  
Що  у  могилі  цій  лежить,
Адже  поліг  за  нас  з  тобою,
А  міг  сьогодні  жить  і  жить.

Він  міг  би  як  і  ми  ходити,  
Ростити  діточок  своїх:
Виховувати  їх,  любити,  
Але  на  сході  він  поліг.  

Він  заплатив  найбільшу  плату
І  найціннішу  –  це  життя.  
То  ж  ми  повинні  пам’ятати  
Яка  ціна  за  майбуття.  

Майбутнє  наше  -  це  Свобода
І  Воля,  Гідність  козаків.
Хай  Слава  нашого  народу
Живе  крізь  сотні  літ  й  віків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842044
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.07.2019


Літо волошкове

(  слова  до  пісні)

Літом  волошковим  дівка  чорноброва
Назбирала  квіток  в  полі  за  селом.  
Юнку  я  зустріла,  та  мені  всміхнулась  -  
Серденько  зігрілось  сонячним  теплом.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Стеляться  під  ноги  спориші  розлогі
І  веде  стежина  в  незабутий  світ.
Квіти  волошкові  –  сині,  фіалкові,  
Нагадали  хлопця  з  тих  далеких  літ.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Вдвох  ми  зустрічались,  радо  обіймались,
Сині  квіти  рвали  в  полі  за  селом.
Зорі  світанкові  й  очі  волошкові
Манять  нас  у  спомин  й  пестують  теплом.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841816
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Шукала папороті цвіт

(слова  до  пісні)

В  чарівну  ніч,  в  ніч  на  Купала,
До  ранку  молодь  лиш  гуля,  
А  я  свою  юність  згадала,
Як  молодою  ще  була.  
В  ніч  на  Купала  ми  зустрілись
І  довго  лісом  ми  брели.
Про  щастя  мрії  не  здійснились.
Ой,  де  ж  сліди  ті  віднайти?!

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

Плету  і  пущу  я  віночок,
Нехай  пливе  він  по  воді.  
Сама  я  вийду  на  місточок,
Де  ми  ходили  молоді,
Де  на  Купала  аж  до  ранку
Шукали  папороті  цвіт,
Русалки  з  річки  на  світанку
В  тумані  наш  сховали  слід.

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841815
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Повернешся сюди

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841720
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Моя хата скраю

Іде  війна..Десь  там  вона..
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна:
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут,    не  знаю..  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?!  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає..

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї  ,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає,
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку  –
Перестрибнем  через  вогонь.  
Щоби  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Cтрибатимемо  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  в  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Душа вирушає ( Володимиру Сироті)

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.07.2019


Загинув він за Україну ( Павлу Ящуку)

Ящук  Павло  Володимирович

(11  жовтня  1966р  –  21  липня  2014  р)

Брав  активну  участь  у  подіях  Революції  Гідності,  позивний  «Паша  Московський».  У  квітні  документально  зафіксував  своє  українське  громадянство,  змінивши  з  російського.  Під  час  війни  –  доброволець,  командир  взводу,  24-го  батальйону  територіальної  оборони  «Айдар»,  позивний  «Мисливець».  
Загинув  21  липня  2014  р.  від  влучення  танкового  снаряду  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  смт.  Георгіївка,  Лутугинського  району,  Луганської  області.

Указом  Президента  України  №  365/2015  від  28  червня  2015  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
 Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).    




Таким  присвячуєм  книжки  –
Подіями  багата  доля.
Життєві  непрості  стежки
Вели  боротися  за  Волю.

Павло  був  –  справжній  патріот,  
Любив  найбільше  батьківщину.
Він  прагнув  вигнати  весь  зброд,
Щоб  процвітала  Україна.

Братерську  дружбу  цінував
І  на  Майдані,  і  в  «Айдарі»,
Свій  досвід  хлопцям  передав,
Вони  вступили  в  Сектор  Правий.

Він  на  Майдані  підказав
Й  створив  для  захисту  загони,
А  потім  хлопців  ще  навчав
З  Бердичівської  оборони.

На  схід  він  з  ними  вирушав,  
Щоб  боронити  Україну.
Про  кожного,  як  батько  дбав,  
І  піклувавсь,  як  про  дитину.

Себе  ніколи  не  жалів
І  першим  він  ставав  до  бою,
Життя  бійців  спасти  хотів
І  навіть,  закривав  собою.

Товаришам  він  був  взірцем
І  патріотом  України.
За  Волю  й  Гідність  став  борцем,
Й  за  щастя  кожної  родини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Антон (Ігнатченко Антон Геннадійович)

 Ігнатченко  Антон  Геннадійович
(  14  вересня  1995р  -  13  червня  2014р)
Солдат,  механік-водій  25-ої  окремої  повітряно-десантної  бригади
м.  Кривий  Ріг  Дніпропетровської  області
Загинув  під  час  виконання  бойового  завдання  у  складі  розвідгрупи  під  Слов'янськом  у  бою  з  терористами.  Знищивши  вогневу  точку  противника,  врятував  життя  своїх  бойових  побратимів.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)
Нагороджений  відзнакою  м.  Кривий  Ріг  "За  Заслуги  перед  містом"  3  ст.  (посмертно)
Нагороджений  медаллю  ВГО  "Країна"  "За  визволення  Слов'янська"  (посмертно).

Лиш  вісімнадцять  -  ще  дитина,  
А  воїн  вже  і  на  війні.
І  мама  виглядала  сина
З  доріг  далеких  навесні.

Ховала  виплакані  очі
І  хвилювання  за  дитя.
Вона  молилася  щоночі,
Щоб  Бог  зберіг  йому  життя.

А  він  в  цей  час  вже  був  на  сході,
Бійцем  відважним,  мужнім  став.
Завжди,  при  будь-якій  погоді,
Він  Україну  захищав.

Одного  разу  на  світанку
Загін  пішов  на  завдання:
Розвідати  землі  ділянку,  
Знайти  ворожі  укриття.

Бо  десь  сховались  терористи  –
Прицільний  звідти  йшов  вогонь.  
То  ж  їх  знайти  потрібно  й  знищить,
І  всім  поменшає  безсонь.

Коли  по  хащах  пробирались,
Потрапив  в  засідку  загін.
Від  терористів  відбивались,  
А  ті  стріляли  з  трьох  сторін.

Відчув  Антон,  де  небезпека,
Поцілив  в  точку  вогневу.
Життя  не  одного  солдата
Вдалось  спасти  тоді  йому.

Та  розірвавсь  снаряд  поблизу
Й  осколком  ранило  його.  
Боєць  схиливсь  тоді  донизу  
Й  не  бачив  друга  вже  свого.

Із  диму  і  землі  завіса
Ще  не  вляглась  у  чебреці  -  
Спасати  вже  було  запізно,  
Лиш  кров  стікала  по  лиці.

А  мама  вдома  все  чекала
І  хвилювались  дві  сестри.
Ще  й  пташка  в  шибку  припадала,
Немов,  просилася:  «  Впусти».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840861
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Слова

Ну  що  зі  мною,  люди  милі?  -
Слова  поділися  кудись.  
Мабуть,  що  вітер  дав  їм  сили  
Й  вони  шалено  понеслись  .                            

За  ті  гаї,  ліси,  діброви,  
За  темні,  синіі  моря,
Де  кожен  ранок  в  хвилях  знову  
Купається  ясна  зоря.    

Де  можна  з  нею  в  цьому  морі
Пройтись,  як  промінь  по  воді,                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
Гуляти  з  вітром  на  просторі,                    
Де  сонця  барви  золоті.
 
І  де  за  обрієм  жар-птиця,  
Змахне  омріяним  крилом.
Невже,  мені  оце  все  сниться,
Адже  сиджу  я  за  столом?!                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840774
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


Зустріч однокласників

(слова  до  пісні)

Думки  у  юність  понеслись  -
Згадати  школу  час.  
Вона  святково,  як  колись,
Сьогодні  стріне  нас.  
Відкриє  двері  у  наш  клас:
-  Ступайте  на  поріг,
Я  вас  чекаю  кожен  раз,
Вертайтесь  із  доріг.

Останній  дзвоник  пролунав
Багато  літ  назад.
Зорю  свою  кожен  стрічав
Й  життєвий  зорепад.
Нас  всіх  дороги  розвели  –
Розбіглись  хто-куди.  
Шкільні  роки,  які  пройшли,
Ми  згадуєм  завжди.

Куди  б  не  вів  життєвий  шлях,
Зустрітись  ми  пришли.  
Ті  ж  самі  клумби,  що  в  квітках
Ми  в  спогадах  несли,  
Ті  ж  самі  липи,  що  цвітуть  
І  дзвоник  знов  звучить,  
Та  інші  діти  з  школи  йдуть  -
Їх  Бог  благословить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840772
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Відпусти

(слова  до  пісні)


Невже  він  пішов  і  ще  не  вернувся,
Десь  іншу  знайшов  й  про  тебе  забувся,
Бо  міг  же  тобі  хоч  раз  подзвонити..
Як  смів  він  тебе  в  тривозі  лишити?!

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа
Й  тебе  не  кохає.

Ти  біля  вікна  всю  ніч  простояла,
В  тривозі,  сумна,  його  виглядала.  
А  місяць  світив  стежину  із  неба,
Та  він  не  спішив  –  не  бачив  потреби.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

А  вранці  роса  упала  на  трави
І  сум  заховавсь  в  пахучі  отави.  
Нехай  він  іде  й  назад  не  вертає,  
А  з  іншою  він  хай  щастя  не  знає.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Віє вітер

Віє  вітер  по  долині,
По  широкім  полі,
Гонить  в  небі  хмари  сині;
Він  гуля  на  волі.

А  ті  хмари  посіріли  –
Чути  громовицю.
Косарі  вже  своє  сіно
Стягують  в  копицю.

Вітер  сіно  розвіває,  
Носить  по  долині.  
А  косарик  доганяє:
-Ой,  куди  ж  ти  линеш?

Хитрий  вітер  з  них  регоче  –
Не  дав,  щоб  стягнули.  
Мабуть,  дуже  він  не  хоче,
Щоб  його  забули.

Він  про  себе  нагадає:
Хто  тут  старший  в  полі.
Хоче  спить,  а  ні  -  гуляє,  
Бо  його  тут  воля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Хвороба

Хвороба  триває.  Вона    прогресує,
Немає  спочину  ні  дня,  ні  чуть-чуть
Мабуть,  що  зі  мною  так  доля  жартує.
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?!  

Мов  зжата  в  лещата,  викручує  кістку
І  крутить  отак,  навіть  ,  важко  дихнуть.
Не  можу  в  цей  час  я  ні  встати,  ні  сісти.
Дорога  одна..Як  її  оминуть?!

-Прошу  зупинися..О,  дай  хоч  хвилинку!
Хоч  краплю  повітря  в  легені  дихнуть.
Тоді  б  я  зуміла  стерпіти  жаринку..
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839940
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Парасольки

Віднедавна  в  Житомирі  свято  –
На  Михайлівській  все  для  людей.
І  світлин  з  парасольками  знято
Так  багато  з  місцевих  й  гостей.  
 
Я  так  хочу  під  ці  парасольки  –
По  Михайлівській  знову  пройтись,  
Як  у  юності,  впевненим  кроком,  
По  бруківці  отак  пронестись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.  

Нехай  серце  моє  наповняють  
Веселкові  ясні  кольори,  
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки,  висять  що  згори.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839915
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


Сонце сідає

Ти  бачиш,  сонце  вже  сіда́є,
Рум’янцем  небо  багряни́ть.
Високо  жайвір  ще  співає,
А  поле  слухає,  мовчить.

На  полі  жито  достига́є,
До  сонця  тя́гнеться  увись.
І  від  землі  всю  міць  черпає,
Вже,  майже,  стигле  –  подивись.

Тут  вітер  бавиться  в  колоссі,
Знайшов  волошок  пелюстки́.
Неначе  неба  синю  просинь,
Гойдає  по́махом  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


У списках зниклих безвісти ( Щербатюк Роман Олексійович)

Щербатюк  Роман  Олексійович
(  05.08.1990р.н  -  08.08.2014р)  
Молодший  сержант  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  8  серпня  2014  року  близько  01:00  в  районі  м.  Амвросіївка,  Донецької  області  під  час  мінометного  обстрілу  позиції  гаубичного  самохідно-артилерійського  дивізіону.  Похований  2  жовтня  в  Попільні.  
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
Рішенням  тридцять  першої  сесії  Попільнянської  районної  ради  VI  скликання  нагороджений  відзнакою  Попільнянщини  «Гордість  району»  (посмертно).







Два  місяці  жевріла  ще  надія  
В  сестри  Романа  і  його  батьків.
Можливо,  у  полоні,  десь  в  Росії,  
Потрапив  до  сепарів  –  ворогів.

Можливо,  ранений  і  ще  озветься,
Про  себе  вісточку  якусь  подасть.
Ніяк  батькам  заснути  не  вдається  -
Ім  невідомість  сили  не  додасть.

Отак  надіються,  чекають,  виглядають:
Проходить  день  і  ніч,  і  знову  день  -
Вже  листя  на  деревах  опадає..
Живим  би  повернувся  він  лишень..

Жахлива  зникне  ніч,  наступить  ранок
І  їх  синок  постукає  в  вікно,
А  мама  з  татом  вискочать  на  ганок..
Як  хочеться,  щоб  саме  так  було.

І  знову  рветься  серце  їм  надвоє,
А  сльози  котяться,  як  та  вода.
Ніяк  не  відають  вони  обоє,  
Що  чорним  птахом  мчить  до  них  біда.

Що  їх  синочка  вже  знайшли  на  сході,
Везуть  Романа  в  цинковій  труні.
Він  в  полі  в  чебрецях  лежав  відтоді..
Снаряд  присипав  тіло  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839585
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Наш Юрій ( Жабенко Юрій Леонідович)

Жабенко  Юрій  Леонідович

(  12.01.1994р.н.  -  08.08.2014р.)
Солдат  26-ї  артилерійської  бригади
Загинув  8  серпня  2014  року  під  час  обстрілу  військової  частини  
біля  м.  Амвросіївка  Донецької  області.
 Похоронений  в  селищі  Брусилів,
 Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).



Був  Юрій  старшим  у  сім’ї,
А  із  батьків  -  одна  лиш  мати.
Він  шанував,  любив  її,  
Завжди  хотів  допомагати.

Не  просто  було  їй  одній  
На  ноги  діток  піднімати:
Дівчатка  дуже  ще  малі,  
Не  виріс  ще  і  Юрин  братик.

Не  стало  рано  татуся,
То  ж  Юрій  взяв  на  свої  плечі,
З  початку  і  аж  до  кінця,
Відповідальність  за  малечу.

Він  мріяв  швидко  підрости,
Щоб  вже  самому  заробляти,  
Щоб  гарні  гроші  в  дім  нести,  
Господарем  хорошим  стати.

І  після  школи  він  учивсь
На  водія  і  машиніста,  
Та  й  автослюсарем  трудивсь  
І  був  той  шлях  його  тернистим.

Непрохана  прийшла  війна
І  мріям  збутись  не  судилось.
У  вир  подій  тягла  вона  -
На  сході  перша  кров  пролилась.

Військовий  досвід  хлопець  мав,  
Бо  відслужив  на  той  час  в  війську,  
На  захист  Батьківщини  став  
І  поважав  людей  армійських.

Бійці  попали  під  обстріл,
Бо  ворог  сильно  бив  із  градів.
Наш  Юра  у  бою  поліг  –
Спасати  -  вже  зусилля  марні.

Його  надії  не  збулись,  
Хоча  робив  усе  для  цього.
Про  все,  що  мріяв  він  колись,
Родина  зробить  задля  нього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839583
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Він мріяв бути офіцером ( Шевченко Олексій Володимирович)

Шевченко  Олексій  Володимирович  
(  12.02.1988р.н  –  19.06.  2914р.)  №  184
Старший  солдат,  розвідник-кулеметник  95-ї  окремої
аеромобільної  бригади
Загинув  19  червня  2014  р.  у  бою  під  Красним  Лиманом
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)








Він  мріяв  про  кар’єру  офіцера  –
Військовим  бути  змалечку  хотів.  
Але  тоді  не  знав,  що  незабаром
На  сході  буде  бити  ворогів.

Позаду  залишились  вуз  і  школа,  
І  служба  у  підрозділі  «  Грифон».  
Спортивну  мав  статуру  він,  відколи  
Почав  в  команді  грати  у  футбол.

З  амрестлінгу  він  їздив  на  змагання,
Ставав  призером  в  них  не  раз.
У  рідному  селі  почав  навчання
Для  діток  з  волейболу  в  вільний  час.

Пишались  у  Левкові  односельці
Цим  гарним,  добрим,  щирим  юнаком,  
Було  для  всіх  відкрите  в  нього  серце  -
То  ж  став  відважним,  справжнім  козаком.

І  вже  коли  позвала  Україна,
Він  перший  з  тих,  хто  вирушив  на  схід.  
Позаду  залишалася  родина  -
Попереду  був  ворог  –  наш  «сусід».

І  вже  в  бою,  як  рушили  з  Лиману
Відбити  міст  над  Сіверським  Дінцем,  
Отримав  Олексій  смертельну  рану  -  
Знов  Гвардія  поповнилась  бійцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839497
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2019


На мосту ( Ковальчук Олександр Володимирович)

Ковальчук  Олександр  Володимирович
(  21.03.1983р.н  –  22.05.2014р.)  №52

Солдат  -  кулеметник  30-ї  механізованої  бригади
загинув  22  травня  2014року  м.  Рубіжне  Луганської  області.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).

.





Тут  Сіверський  Донець  спадає  -
Шумить,  аж  чути  за  версту.  
Туманом  беріг  застеляє..
Колона  їде  по  мосту.

Несуться  швидко  БТРи  –
Проскочить  треба  на  той  бік,
На  другім  березі  сепари  –
Розпочинається  двобій.

І  вже  палає  БМПешка  –  
Зірвавсь  снаряд,  а  далі  знов..  
Із  під  коліс  із  диму  стежка  -
І  пролилася  перша  кров..

Не  всім  вдалось  міст  пролетіти,
Бо  він  розбитий  уже  вщент..
Загинули  тут  наші  діти  
Їх  смерть  прийшла  в  один  момент.

Був  серед  інших  і  наш  Саша..
А  вдома  мама  і  сестра
Молились  Богу  вже  не  вперше..
Постукала  у  дім  біда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839496
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2019


Жасмин росте у нас під тином

Жасмин  росте  у  нас  під  тином
І  пахне  цвіт  біля  воріт,  
А  я  радію,  як  дитина
І  поринаю  в  ніжний  квіт.

Я  так  люблю  іще  з  дитинства:
Заходити  в  квітучий  сад,  
Як  поглинає  мить  блаженства  –
П’янкий,  духмяний  аромат.

Він  зачаровує,  мов  казка
І  струн  торкається  душі.  
Я  відчуваю  Божу  ласку  -
Спішу  записувать  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839257
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Він майстром був своєї справи ( Верещак Вітор Олександрович)

Верещак  Віктор  Олександрович
(  29.11.1971р  -13.05.2014р)
Старший  сержант  2-го  дивизіону  26-ї  окремої  артилерійської  бригади  м.  Бердичів
Загинув  13  травня  2014-го  поблизу  села  Рівного  Генічеського  району  Херсонської  області,  під  час  пересування  підрозділу  з  однієї  позиції  на  іншу  в  ході  навчань,  сталася  пожежа  й  вибух  в  одній  з  самохідних  гаубиць  2С19  «Мста-С»










Він  майстром  був  своєї  справи  
Та  й  мав  ще  руки  золоті,
І  не  шукав  для  себе  слави  –
Звичайним  був  собі  в  житті.

Навчався  в  Никонівській  школі,
А  потім  шлях  свій  прокладав,  
Не  жалкував,  проте,  ніколи
Яку  професію  обрав.

Його  любили  й  поважали,  
І  друзі,  і  знайомі  всі,
Та  плідну  працю  шанували  -  
Такі  майстри  у  нас  в  ціні.

Коли  біда  прийшла  в  країну,  
Як  надворі  цвіла  весна.
На  захист  став  він  України  –
Гібридна  почалась  війна.

І  Віктор  був  одним  із  перших,  
Хто  йшов  країну  боронить.  
Не  думав  він  що  буде  дальше
І  скільки  залишилось  жить.

Під  час  навчання,  на  світанку,  
Як  яблуні  в  садах  цвіли,
Зірвавсь  снаряд  і  наостанку  –
Хто  був  навкруг  –  всі  полягли.

Загинули  бійці-солдати  -
В  небесні  подались  світи
То  ж  їх  ми  будем  пам’ятати  ,  
І  Віктор  з  нами  навіки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


До зустрічі однокласників

Вже  кругла  дата  -  сорок  років,
В  яких  вмістилось  все  життя.
На  них  дивлюсь  сьогодні  збоку  -  
Назад  немає  вороття.

Покрились  сивиною  коси,  
А  в  когось  і  косей  нема.  
Дорога  привела  нас  в  осінь,
А  там,  дивись,  уже  й  зима.

Було  всього  на  цій  дорозі:
І  радість,  й  болі,  і  жалі.  
А  скільки  днів  пройшло  в  тривозі?!  -
Були  й  проблеми  чималі..

По-різному  складались  долі:
Здобутки,  успіхи  в  одних
А  в  других  лиш  на  серці  болі,  
Та  інший  і  того  не  встиг,

Бо  обірвалася  дорога,
Коли  ще  тільки  почалась,
Десь  загубилася  за  рогом  –
В  світи  небесні  понеслась.

Та  й  школа  вже  не  та,  де  вчились  –
Простора,  світла  і  нова.
Не  всі  і  вчителі  лишились,  
Лиш  пам’ять  наша  ще  жива.

В  цей  день  не  будем  сумувати,  
Бо  раді  кожному  із  нас,  
Усім,  хто  зміг  ще  завітати  
Й  зустрітись  з  школою  в  цей  час.

Давайте  будем  веселитись,  
Згадаймо  всі  шкільні  роки.  
Чого  зуміли  ми  навчитись,  
Про  все  згадаймо  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839143
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.06.2019


В селі

(  слова  до  пісні)

А  у  селі,  а  у  селі
Співає  півень  спозаранку.
Гримлять  на  кухні  каструлі
І  двері  рипають  на  ганку.
Це  встала  теща  й  тупотить
І  зятю  не  дає  поспати,
Рубати  дрова  йти  велить  –
От  вже  дістала  вража  мати.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Годуйте,  мамо,  ви  бичка
І  краще  видійте  корову.  
Бо  гримите  тут  звечора  
І  не  даєте  спати  знову.  
Ідіть  сапати  буряки,  
Картоплю,  потім  ще  квасолю.
Я  допоможу  залюбки,
Але  пізніше  те  прополю.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Не  чує  теща  зятя  слів
І  тупотить  собі  по  ганку.  
А  з  тих  солодких  його  снів
Кудись  все  вивітрилось  зранку.  
То  ж  встав  поволі  й  потягнувсь  –
Ой  як  ще  хочеться  поспати.
Іде  надвір,  хоч  не  проснувсь,  
Бо  треба  дрова  ті  рубати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839142
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.06.2019


На Климовій греблі

Як  любо  на  Климовій  греблі:
Хлюпочеться  тихо  вода.
Живе  в  очереті  і  в  зіллі
Тут  пара  качок  молода.

В  кущах  верболозу  ховають
Маленьких  своїх  каченят,
Ті  плавають,  швидко  пірнають,  
Хоч  схожі  на  чорних  курчат.

Тут  чапля  поважно  і  пишно,
Завмерла,  стоїть  у  воді,  
Ранесенько,вдосвіта  вийшла,  
Як  вітер  ще  спав  на  вербі.

А  потім  проснувся  небога,
На  хвилях  гойдає  качок,  
А  ті  не  бояться  нічого,  
Адже  це  їх  рідній  ставок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2019


Вишні


Як  скоро  все  перецвітає  –
Кудись  подівся  первоцвіт.
Червоні  вишні  дозрівають
Гілки  схилились  до  воріт.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Піду  сама  у  сад  вишневий,
Де  ми  ходили  колись  вдвох.
І  під  зорею  в  ніч  липневу
Ми  смакували  ягідок.
 
Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Ще  досі  вишня  розцвітає
І  радує  вишневий  цвіт,
А  моє  серденько  чекає  
Твого  кохання  стільки  літ.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2019


Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.06.2019


Я кидаю виклик проклятій війні

Сторінка  фейсбуку..  Світлина  чужа.
Схватило  за  серце  –  не  треба  ножа.  
Невже  наш  синочок?!  Скотилась  сльоза.
І  вже  придивляюсь  до  цього  лиця,
До  тіла,  до  постаті  сина  -  бійця.  
Та  ні,  це  не  він..  І  бути  не  може.
О,  Боже  ж  мій  милий,  а  як  же  тут  схожий,
Себе  я  картаю  –  впізнати  не  можу,
Так  схожий  на  тебе  цей  хлопець,  синочку  -
І  сльози  з  лиця  намочили  сорочку.
Я  знов  придивляюсь..  Це  все  таки  –  ТИ!  
О  ,  сину  рідненький,  мене  ти  прости  -  
Зостався  назавжди  в  проклятій  війні,
Ввижаєшся  в  кожнім  бійцеві  мені.
Так  хочу  побачити  сина  ще  раз,  
На  мить  у  розмові  вернутись  той  час..  
Завжди  на  світлинах  тебе  я  шукаю,
Зі  смертю  не  згідна  -  додому  чекаю.  
Я  кидаю  виклик  проклятій  війні  :
-Верни  ти  дитину  додому  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837980
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


В лузі на калині

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]

Ой  піду  в  луг  на  долину  -  там  росте  калина,
А  зозуля  спозаранку  плаче,  як  дитина.
Кує,  кує  зозуленька,  вголос  примовляє,  
Де  згубила  свою  долю  -  то  вона  не  знає.

Все  у  лісі,  на  узліссі  щаслива  літала,  
В  чужі  кубла  своїх  діток  вона  підкидала.  
Спохватилась,  зажурилась  -  немає  нічого:
Ані  діток,  ані  друзів,  ані  житла  свого.

Прилетіла  на  калину  та  стала  кувати  –
Скільки  діток  загубила  стала  рахувати.
Все  ридала,  припадала,  збилася  із  ліку  –
Стільки  всього  загубила  на  своєму  віку.

Кожну  днину  на  калині  кує  зозуленька,
Тепер  зичить  літ  всім  довгих  й  добра  для  серденька.
-  Ой  закуй  же,  зозуленько,  в  лузі  на  калині.  
Скільки  літ  життєвих  зичиш  ти  мені  віднині?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


З Вознесінням Господнім!

Ти  бачив  сьогодні  як  сонце  вставало,  
Високо  над  нами  як  небо  палало?
То  Ангели  вийшли  Ісуса  стрічати,
З  Вознесінням  Господнім  усіх  привітати.
Хай  помисли  чисті  керують  душею,
Господь  хай  завжди  переймається  нею.  
Нехай  мирне  небо  й  теплесеньке  сонце
Щоранку  тебе  виглядають  в  віконце.
Добра  і  любові  вкраїнській  родині,  
А  ще  процвітання  моїй  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837891
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 06.06.2019


Назбираю ромашок

Назбираю  у  полі  ромашок  -
Про  них  мріяла  я  так  давно.
Та  до  них  ще  добавлю  волошок  
І  поставлю  в  букет  на  вікно.

Будуть  квіти  мене  ці  вітати,  
Дарувати  п’янкий  аромат,  
Коли  стану  вікно  відкривати
У  вишневий  і  рідний  мій  сад.

Доки  бачу  скрізь  в  житньому  полі,  
Ці  приємні  для  ока  квітки,  
Я  збиратиму  їх  у  долоні  -
І  хай  мчаться  шалені  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.06.2019


На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни  ,
Бо  стільки  з  ними  тут  мороки  –
Вже  встигли  вирости  вони.  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Але  ростуть  доволі  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять  ,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Пропали

Які  чудові  вірші
Сьогодні  написала    уві  сні!
І  саме  що  найгірше,    -
Що  жоден  не  запам’ятавсь  мені.  

Всю  нічку  працювала  –
Всі  рими  заганяла  у  рядок.  
В  своєму  сні  не  спала  –
Справлялась  із  навалою  думок.  

Слова  усі  в’язала  
Перевеслом  із  голосних  складів.
Катрени  закладала
В  стодоли  з  зібраних  снопів.    

І  видала  шедеври  –
Настільки  вже  довершені    були!
Зробили  ті  маневри
Й  кудись,  в  пітьму,  від  мене  загули.  

Навіщо  просинатись?!  
Було  ж  собі  тихенько  й  далі  спи.
Я  мушу  вам  зізнатись,
Що  то  були  мої  прекрасні  сни.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837256
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Із Днем Народження, сестра!

Мабуть,  сьогодні  вже  пора  
Тебе  із  днем  цим  привітати,
Всього  найкращого  бажати  
В  Твоїм  життєвому  путі
Й  подальших  успіхів  в  житті.  
Бажаю  щастя,  радості  і  сміху,  
Троянд,  щоб  квітнули  на  втіху
Й  торкались  струн  до  Тво́го  серця.  
Якщо  води,  то  лиш  з  джерельця,  
А  ще  лиш  неба  голубо́го,  
А  ще  лиш  со́нця  золотого.  
Щоб  від  дітей,  то  тільки  ша́ни,  
Щоб  від  людей,  то  лиш  пова́ги.  
Любові  й  ніжності  від  внуків,  
Щоб  не  було  з  ними  розлуки.  
Кохав  щоб  завжди  чоловік
І  шанував  щоб  цілий  вік.  
Обожнював  Тебе,  як  жінку,
Щоб  жили  в  парі  ви  довіку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837098
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 31.05.2019


З Днем Народження! ( Анастасії Богайчук)

До  ювілею  Богайчук  Анастасії  Василівни.

Відомо  родичам  усім,  
Що  Вам  сьогодні  -  77!!
А  це  іще  не  так  багато..
Нехай  же  в  цю  чарівну  дату
Гостями  повниться  вся  хата.  
Сьогодні  в  свято  Миколая
Я  вас  сердечно  привітаю
І  ще  багато  –  многа  літ,  
Щоб  Ваш  не  в’янув  гарний  цвіт.  
Здоров’я  хай  пливе  рікою:
І  повноводною,  стрімкою.
Прихильна  Доля,  залюбки,  
Нехай  на  довгі  ще  роки,  
З  Пилиповичем  вдвох  у  парі,  
(Бо  ви  ще  добрі  господарі),  
Пройшли  життєву  цю  дорогу.  
Нехай  Господь  Вам  на  підмогу
У  цей  травневий  буйно  квіт
Ще  посилає  МНОГА  ЛІТ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837097
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.05.2019


Заробітчани

(  музика  Андрія  Мартиненка)  

Летять,  мов  лелеки  світами,
Щоб  щастя  своє  віднайти,  
Родину  не  бачать  роками
Вкраїноньки-неньки  сини.

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Взяли  лиш  з  собою  світлини
Усіх  із  своєї  сім’ї.
Без  вас  засинає  дитина..
Хто  казку  читає  її?!

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Старенька  матуся  і  батько…
На  кого  залишили  їх?
Заробите  може  й  багато  -
Чи  варте  зусиль  те  таких?

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836998
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.05.2019


Глибока Канава ( повторно)

(водойми  мого  села)

Глибока  Канава  –  струмок,  чи  ріка?!  -
Біжить  по  широкій  долині..
Ще  здавен  із  Вилів  вона  витіка
І  тихо  біжить  тут  донині.

Бо  саме  у  Вилах  б’є  те  джерело,
Що  повнить  водою  кринички,  
А  з  них  струменить  і  аж  ген  за  село
Несе  вдаль  прозору  водичку.

Потічок  окутує  Старе  Село
І  повнить  ставок  в  Котловані,
А  другий  із  Копанки  ще  принесло,
Й  в  Безодні  джерела  прегарні.

Змішавшись  докупи  всі  води  в  ставку,
Звідтіль  витікають  рікою.  
І  бачимо  ми  вже  Канаву  стрімку
Що  мчить  в  берегах  за  Рудою.

Канава  впадає  в  ріку  Гнилоп’ять,
А  далі  вже  в  Тетерів-ріку.  
То  ж  наші  джерела  водичку  розносять
І  живлять  поля  по  всім  світу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836994
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 30.05.2019


Дощик

Вже,  вкотре  ,  дощик    стукає  по  шибці,  
Збігають  крапельки  по  склу,
А  вітер  під  березами  на  скрипці
Заграв  мелодію  сумну.  

Розгойдує  він  гіллям,  що  звисає  
На  землю,  наче  батоги,
Стрункій  берізці  коси  заплітає  
І  чути  пісню  навкруги.  

Земля  вбирає  воду,  наче  губка,  
Дрижить  від  холоду  трава,
Біжать  по  небу  хмари  в  сірих  шубках,
Навкруг  дощем  все  полива.  

Дивлюсь  в  вікно  і  слухаю  цю  мантру  –
Приходить  в  серденько  журба.
Та  думаю:  журитися  не  варто,
 Адже  весняна  йде  пора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2019


Маки червоні

(  Музика  Олега    Власюка)  

Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Доброго ранку

Купається  сонце  у  росах,  
Коли  проводжає  зорю.
Сьогодні  по  травах  я  боса
На  зустріч  з  світанком  іду.  

Ступаю  тихенько  й  ногами
Навкруг  розганяю  туман,  
А  жайвір  у  небі  піснями
Розбризкує  щастя  фонтан.  

-Я  Доброго  ранку  бажаю
Сьогодні,  Світанку,  тобі!
Веселку  у  небі  стрічаю,
Де  хмарки  пливуть  голубі.

Цей  ранок  хай  буде  найкращим,
Та  радість  хай  йде  до  людей,  
А  серце  хай  буде  відкритим
Для  добрих,  хороших  вістей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835903
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Не просто

Не  просто  прожити  святкові  години
У  дні  поминальні  важкі.
Стискається  серце  від  втрати  дитини
Й  як  чуєш  промови  сумні.

Не  було  в  дитини    ні  щастя,  ні  долі  -
Завжди  лиш  ярлик  сироти.  
Одне  лиш  просвітлення    -  вчився  у  школі,
 А  потім  подався  в  світи.

І  був  він  відкритий  для  цілого  світу,  
Бо  щира  і  добра  душа.  
Недоля  підносила  «друзів  лжесвиту»,
Які  і  не  варті  гроша.  

Та  поки  у  людях  навчивсь  розбиратись,  
Вже  стукала  в  двері  війна.
І  він  не  хотів  в  стороні  залишатись  -  
У  вир  затягнула  вона.  

Не  бу́ло  споко́ю  в  сирі́тської  до́лі  –
Немає  його  і  тепер.  
Лиш  злі  язики́  підкида́ють  сіль  й  бо́лі
У  рани  мої  дотепе́р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


Чекаю я на перемогу


Чекаю  я  на  перемогу
У  цій  з  Росією  війні.  
Коли?!  -  Відомо  лише  Богу..
Й  від  цього  сумно  так  мені.

Сповна  заплачено  за  Волю,  
Бо  не  один  поклав  життя
За  України  кращу  долю,  
За  наших  діток  майбуття.  

В  Європу  вибрали  дорогу  –
Цей  вільний  від  Росії  шлях.  
Але  посіяла  тривогу
Вона  із  смертю  у  полях.  

Війну  потрібно  зупинити,  
Але  не  так,  аби  спинить.
Потрібно  землі  повертати  -
Десь  забарилася  ця  мить.  

Мені  потрібна  Перемога!
Я  дочекаюся  її.  
Хоч  кров’ю    встелена  дорога,
Та  буде  Мир  на  всій  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835515
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2019


Хвилина мовчання

Застигла  хвилина  мовчання:
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Адже  ця  хвилина  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  застигли  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Донецький аеропорт (слова до пісні)

Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Снаряди  зривались  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  стріляли  з-за  лісу  –
Із  обстрілу  цього  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Вже  падають  стіни  й  уламки  бетону
Собою  накрили  відважних  бійців.  
Залишилось  троє  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекають  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

Із  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  залишивсь  навік  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Як легко плюнути у душу

Як  легко  плюнути  у  душу,
Втоптати  в  землю  почуття  -
Тепер  їх  спробуй  відродити
І  повернути  до  життя.

Як  повернути  ту  довіру,  
Яка  розбилась  на  друзки?
Коли  цинізм  не  має  міри,
То  маєм  лише  черепки..

Не  просто  буде  склеїть  глечик,  
Що  розлетівся  на  шматки.
Як  не  тули,  скажу  до  речі,
Що  не  надійні  то  латки.

Чи  зможеш  ти  той  глек  наповнить
І  чи  задержиться  вода?!
Показує  хоч  цілий  зовні,  
Проте  щілина  не  одна..

Не  заживе  душевна  рана  –
На  ній  залишаться  рубці..
Буває  гірше  від  тирана
Зміст  у  промовленім  слівці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834664
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2019


Сповідь в поминальні дні

Пішло  на  небо  більше,  ніж  лишилось  –
На  тому  світі  майже  вся  сім’я.
Удвох  ми  із  сестрою  залишились
І  наші  діти,  і  журба  моя.  

Не  знаю  я:    за  ким  найбільш  сумую,
За  ким  серденько  рветься  на  шматки.
Ридаю  по  ночах  –  ніхто  не  чує,
Й  на  серденько  не  накладеш  латки.

Не  заживуть  ніяк  душевні  рани,  
Що  доля  так  підступно  піднесла.  
Ішли  з  життя  по  черзі  дуже  рано,  
А  я  за  вас  боролась,  як  могла.  

Пішла  бабуся,  братова  дитина,  
А  потім  –  молодесенька  сестра.
Погрузла  в  пересудах  вся  родина,
А  я  у  центрі  всіх  подій  була.  

Та  я  уперто  долі  не  здавалась:
Крізь  перепони  по  стежині  йшла.
Дітей  людьми  ростити  намагалась,
Бо  як  же  залишити  їх  могла?!  

Чим  далі  в  ліс  –  тим  більше  дров  рубалось..
Не  міг  змиритись  брат:  де  все  взялось?
Життя  його  в  лещата  заганялось
Та  й  серденько  матусине  здалось..

Одна  біда  мінялася  другою  –
Я  чорну  хустку  майже  не  знімала.  
Але  ущент  розчавлена  війною..
Мене  безжально  доля  доламала..  

Знов  пересуди,  знов  біда  і  горе  –
Не  витримало  серце  татуся.
Брехня,  людська  підступність  і  сліз  море..
Хто  відповість  за  згублене  дитя?!    

Наперекір,  я  долі  не  здаюся:
Де  плакати  потрібно,  то  сміюсь,
Та  в  світ  поезії  прекрасний  мчуся..
І  так  приємно  бути  в  нім,  чомусь..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834661
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2019


Моїй племінниці, Танюші

в  День  народження    

 Ми  пишаємось,  Таню,  тобою,  
Бо  ти  впевнено  йдеш  по  життю,
Де  змішалися  зорі  з  водою
Прокладаєш  стежину  свою.

Бо  Іспанія  -    інша  країна..
Там  співають  не  ті  солов’ї.  
Так  далеко  від  тебе  родина,
Та  і  люди  там  інші  –  чужі..  

Хоч  успішно  проходить  навчання,
Ти  і  друзів  хороших  знайшла,
Прокидатись  не  хочеш  ти  зрання,  
Бо  вві  сні  в  Україні  була.  

Бачиш  води  обох  океанів.
Б’ються    хвилі    -  іспанський  прибій,  
Але  погляд  шукає  з  екранів
Жовто-синій  наш  стяг,  бо  він  свій.  

Час  летить  над  цим  світом  стрілою,
Ще  лиш  рік  –  він  так  швидко  збіжить.  
Ми  зустрінемось,  дочко,  з  тобою..
Хай  скоріше  настане  ця  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834375
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 03.05.2019


Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі  -
Підведена  смужка  навкруг.
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  жовтих  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Розлетілися діти по світу

Розлетілися  діти  по  світу  -
Залишилася  ненька  одна,  
Все  чекає  на  звістку  привітну,
 Своїх  рідних  щодня  вигляда.  

Люба  ненько,    не  треба  журиться,  
 Бо  в  дітей  твоїх  стежка  своя,  
В  небі  кожного  зірка  іскриться,
Світить  людям  й  тебе  звеселя.

Хоч  вони  і  мандрують  по  світу,
Пам’ятають    тепло  твоїх  рук,
Їх  серця,    добротою  зігріті,
Тобі  вдячність  життям  пронесуть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834281
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Плаче весна

Враз  чорним  зробилося  небо  
І  плакати  стала  весна.
-Чого  ж  тобі,  Веснонько,  треба,
Адже  ти  привітна  була?

Дерева  сумні,  невеселі,
Донизу  схилилась  верба.  
Чомусь  мені  сумно  в  оселі..
Шумить  і  стікає  вода.

Б'ють  косо  по  шибці  краплини,
Збігають  донизу  згори.  
І  вже  від  цієї  картини
Так  сумно  усім  навкруги.

Змивається  цвіт  абрикосів
Та  й  вишні  сховали  квітки,
І,  навіть,  птахи  стоголосі
Шмигнули  у  різні  кутки.

Лиш  вітер  тихенько  в  садочку
З  кущами  про  щось  розмовля..
І  сльози  весняні  в  струмочки
Збирає  докупи  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Так хочу я сказати прямо

(  музика  Андрія  Мартиненка)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Вітаю з ювілеєм! ( Людмилі Жаврук)

До    55-ліття  Людмили  Анатолівни  Жаврук  

В  цей  день,  де  Божа  благодать
Зійшла  з  Христовим  Воскресінням,
Зустріла  Ти    -  55      -  
Співпало  з  Божим  благовінням.  

Мабуть,  що  все  це  неспроста
У  день  такий  є  співпадіння,
І    шлях  свій  з  чистого  листа
Почнеш  Ти  з  Божого  веління.  

В  дорозі,  в  вихорі  життя
П’ятдесят  пять  лиш  половина.
Твій  шлях  хай  стелить  в  майбуття
Квітуча  щастям  скатертина.  

Здоров’я,  успіхів  й  тепла,
Я  зичу  радості  без  міри,
Щоб  доленька  твоя  була
Завжди  барвиста,  а  не  сіра.

Хай  настрій  буде  весняний,
Душа  радіє  і  співає,  
Спів  соловейків  чарівний  
Щоранку  хай  тебе  стрічає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833875
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2019


Торкаюся весни

Чи  знаєш  ти,  як  пахнуть  абрикоси,  
Які  беруться  тільки  лиш  цвісти,
Як  сонечко  спиває  з  квіток  роси,  
Щоб  аромат  медовий  рознести?

І  вранці  бджілки  –  справні  трудівниці,  
Нектар  збирають  з  білої  краси,
Складають  увертюру  чарівниці
Цієї  ранньої  квітучої  весни.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди.
Яка  прекрасна  ніжна  благодать!  
Яке  творіння  Бога  й  дивне  чудо!  –
Я  так  радію  й  хочу  заспівать.

Моя  душа  торкається  струни
Із  увертюри  ранньої  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833577
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Пробач


Пробач
(Слова  до  пісні)

-Привіт,  браток..  Я  так  до  тебе  поспішав..  
Ти  тут  лежиш  й  мене  чекаєш  -  добре  знав..  
Вже  п’ятий  рік  у  нас  на  сході  йде  війна,  
І  п’ятий  рік  серед  живих  тебе  нема.
І  я  прийшов  –  перед  могилою  стою.
Ми  зараз  вдвох  з  тобою  разом  в  тім  бою..

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

Повітря  там  було  з  тротилом  і  свинцем,
Земля  тоді  змішалась  з  кров’ю  і  вогнем.  
Снаряд  зірвавсь.  Мене  закрив  ти  й  сам  упав.
«Держись,  браток!»  -  мені  востаннє  прошептав.
І  ти  упав,  сочилась  з  рани  свіжа  кров,
А  навкруги  снаряди  рвались  знову  й  знов.

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

-Ну  що,  браток?..  –  з  очей  скотилася  сльоза..
Забракло  слів,  із  рук  цигарка  вислиза.  
А  завтра  знову  вирушаю  на  Донбас
І  там  за  двох  я  буду  битися  за  нас.
І  ні  на  крок  не  дам  я  ворогу  землі.
А  ти  пробач..  Пробач  за  все..  Пробач  мені..

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Вибори

Сьогодні  нам  потрібно  вибирати,  
Але  кого?  О,  Господи,  прости..  
Що  буде  далі,  ми  не  можем  знати
І  як  той  шлях  нам  вірний  віднайти.

Як  довго  я  чекала  ті  дебати:
Почути  слово  лідера  палке,  
Щоб  зміг  він  по  полицям  розікласти  –
Куди  він  Україну  поведе.

Та  не  почула  того,  що  чекала,  
Лиш  перепалку  клоунів-шутів..
Перед  екраном  вся  країна  завмирала  –
Що  бачив  кожен  –  вірить  не  хотів.

Кому  із  нас  потрібне  ваше  ШОУ?
 Для  чого  було  йти    на  стадіон?
 І  «грош-ціна»  те  випущене  слово,
Яке  там  прозвучало  в  мікрофон.

Ця  гра  на  публіку..  Кому  вона  потрібна?
Ми  шило  вибираємо  в  мішку.
Ці  вибори  на  шоу  в  нас  подібні:
В  глухому  знов  знаходимось  кутку.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833460
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.04.2019


Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам    пройти?!

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Але  він  вірний  для  мого  народу
І  тягнеться  на  протязі  віків.  

Не  дай  же,  Боже,  щоб  усе  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали
І  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся,  Боже:  Ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Отримати  змогли  щоб  перемогу
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили,
Що  простягнувся  до  води.        
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі  
І  залишитись  назавжди.                  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Винен луг

Знову  забарилася
До  нас  прийти  весна.  
Мабуть,  загубилася  
В  лузі  десь  вона,  
В  торішній  нескошеній,      
Високій  траві,                                              
Росами  де  зрошено  
В  сірій  гущаві.  
Хмари  зупинилися
В  небі,  угорі,
Краплями  спустилися
На  дахи  в  дворі.  
Вже  не  чути  пташечки  –
Тихенько  мовчить,  
А  дощик  аж  ондечки
В  шибку  стукотить.  
Темно,  посіріло  –
Все  сумне  навкруг.      
Мабуть,  звечоріло.  
А  чи  винен  луг?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Дві подруги

По-сусідськи  у  мирі  живуть  
Дві  подруги:  Надія  й  Валюша.  
Всім  знайомим  тепло  віддають  -
Їхня  дружба  стає  все  щиріша.

Їх  навік  поєднало  життя,  
Між  собою  так  схожі  дві  долі.  
Притаманне  обом  співчуття,  
Все  ділили:  і  радість,  і  болі.

Разом  брали  ділянки  вони,
Одночасно  вели  будівництво.  
У  обох  підростали  сини,  
Було  спільне  й  у  них  парубоцтво.

Два  добротні  будинки  звели,  
Ще  й  ходили  на  спільну  роботу,  
Господарство  підсобне  вели  –
Так  проходили  дні  у  турботах.

Але  горе  постукало  в  дім
До  Валюші,  а  потім  –  Надії,  
Стало  пусткою  страшною  в  нім
Й  обірвалися  всі  їхні  мрії.

Овдовіли  обоє  вони,
Поховавши  обох  чоловіків.
Їм  опора  –  це  їхні  сини,  
Невістки  і  ще  рідні  онуки.

Промайнули  літа  молоді  –
Сивиною  покрилися  коси.  
Та  з  прийдешніх  усіх  цих  подій
Одна  одну  підтримують  й  досі.

Їх  так  часто  зустрінеш  обох:
Де  з’явилась  одна  –  там  і  друга.  
Мабуть,  спільна  в  них  доля  на  двох
І  життєва  одна  в  них  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Цвітом абрикосовим уквітчана весна

Цві́том  абрико́совим  укві́тчана  весна́
Співом  птахів  стоголо́сих  манить  в  сад  вона.  
Я  піду́  зако́хана  по  сте́жечці  у  ніч    -
Зіроньки  спала́хують  у  не́бі,  як  сто  свіч.  
 
Приспів:
Мі́сячна  мело́дія,  де  зо́рі  навкруги́.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепа́дами  спала́хує  ця  ніч
І  мене́  обку́тує,  торка́ється  до  пліч.  

Знову  поверта́юся    думками  я  туди,  
Де  були  загублені    коханнячка  сліди.  
Де  клялися  в  вірності:  "Ми  разом  назавжди".
Як  мені  в  ту  весноньку  дорогу  віднайти.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Хочу  щоб  вернулося  коханнячко  назад
І  нам    по  стежиночці  стелився  зорепад,
Ясний  в  небі  місяче́нько  шлях  щоб  освітив,
У  весні  зако́ханій  наза́вжди  нас  лишив.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Ве́сноньки  і  зи́моньки    швиде́нько  пронесли́сь,  
А    сліди́  загу́блені  дони́ні  не  знайшлись.  
До́сі  абрико́сами  вбира́ється  весна́..  
Бі́лих  я́блунь  ко́сами  все  ма́нить  в  сад  вона́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Тобі шістдесят ( Лідії Базилівській)

З  нагоди  ювілею  Лідії  Федорівни
Базилівської

Тобі  сьогодні  шістдесят..
О  де,  скажіть,  літа  взялися?!  
Було  в  житті  чимало  свят,  
Була  й  біда.  Ти  не  здаєшся.

Цілком  тендітна  і  струнка,  
Ще  й  молода..Ну,  хоч  душею..
Така  ж  хода  Твоя  легка
І  вабиш  щирістю  своєю.

Позаду  прожиті  роки,  
В  яких  було  всього  доволі,  
Але  за  все  те,  залюбки,
Потрібно  дякувати  долі.

Бо  був  коханий  чоловік,  
Ти  маєш  сина  і  невістку,  
Єгорка  –  Твій  чарівний  внук,
Завжди  приносить  нову  звістку.

Він  ходить  в  школу,  в  перший  клас
І  з  кожним  днем  все  цікавіший,  
То  ж  відкриває  кожен  раз
Знання  для  себе  все  новіші.

А  вдома  -  сонечко  ясне,  
Що  світить  й  зігріває  душу.
І  кожен  день  так  не  мине,
Щоб  не  порушить  в  хаті  тишу.

Бо  Владі  рік  лише  минув
Та  почала  вона  ходити.  
І  хто  би  поряд  з  нею  був,  
Слова  береться  говорити.

Нехай  же  буде  так  завжди:  
Щоб  затишок  родинний  в  домі,  
Не  бачити  щоби  біди..  
Нехай  щастить  Тобі  в  усьому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832887
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Дорослий синок

Як    подорослішав  синок  на  цій  війні
І  постарів,  мабуть,  на  років  двадцять.
В  розмові  нашій  відчувається  мені,
Але  не  можу  я  собі  зізнаться:

Як  виріс  він  давно  з  синочка  й  помужнів,  
Як  ця  війна  змінила  його  долю.
Кордони  боронить    -  обов'язок  велів,  
Щоб  відстояти  України  Волю.  

І    він  пішов  на  схід..    Бо  хто  ще,  як  не  він
Сьогодні  нас  прикриє  всіх  собою.  
І  завдяки  тобі  діждемося  ми  змін  –
Ти  на  сторожі  недарма,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Вертають на землю

Мене  повертають  на  землю
Подруги  моєї  слова,
Журбою  гачу  я  де  греблю  
Й  посохла  із  горя  трава.  

Де  сумно  стоїть  смерека
Й  бузок  не  цвіте  в  саду,  
Де  чорнії  хмари  здалека
Приносили  часто  біду.  

Де  камінь  лежить  на  серці  -
Його  не  розбити  ніяк.
А  вітер  в  смертельнім  скерцо
В  душі  залишає  знак.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Мартинівка

Упала  туману    завіса,  
Як  сонечко  в  небі  зійшло.
Дивлюсь:  аж  до  самого  лісу  
Розкинулось  гарне  село.

 Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Гойдаються  хвилі  в  ставочку,  
Джерельна  дзюркоче  вода.  
Я  стану  собі  на  місточку    -
Хай  повниться  щастям  душа.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  для  всіх  нас  рибальське,
 Ще  й  лілій    багато  в  воді.
Давно  у  заплаву  Наральське  
Щорічно  летять  лебеді.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  зігріте  любов’ю  
І  Божа  кругом  благодать.
В  Мартинівку  лину  душею  –
Батьки  мене  будуть  чекать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 09.04.2019


Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.04.2019


Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.04.2019