Ольга Калина

Сторінки (5/409):  « 1 2 3 4 5 »

Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
рубрика: Вірші, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.02.2019


Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.02.2019


Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця..
(  Згадалося  зараз,  чомусь)

Старенький  та  ще  на  роботі  -  
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Цей  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запаливши  дровами,
Поставила  борщ  у  печі  
Бабуся,  з  малими  дітками
Дрімала  до  ранку  вночі.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  крига
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Та  ось  підкралася  відлига  –
Вода  з  бурульок  крапотить.

А  сонце,  сонце  як  сіяє!  –
Картина  радує  оця.  
Із  неба  світить,  виграває,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить,
В  струмочок  вирватись  в  знемозі  –
Її  мороз  іще  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


Плаче дощ

Чи    чув  колись    як  плаче  дощ
І  землю  росами  встеляє?
Як  з  трав’яних  зелених  товщ
Струмочком    стрімко  утікає.  

Як  миє  кожен  пелюсток
Ромашки  в  скошених  отавах
Й  зів’ялий  трішечки    листок,    
Що  так  ховається  у  травах?

А  ще  малює  вітражі,
Декором  землю  укриває,
Панно  повісить  на  кущі,
Маленькі    краплі  проливає.  

А  знаєш  ти,  як  плаче    дощ,  
Коли  іде  понад  розмаєм?
Слідами  мокрими  підошв
З  кришталю  стрази  залишає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.02.2019


Однослівні мініатюри ( вірші одного слова)

 ++++++++++++++++++++  

Життєво  прожити    життя.
Прижитись    жити  з    житом.

+++++++++++++++++++++

Бігом  біжу,  пробігаючи
бігучий  забіг  бігунів.

+++++++++++++++++++++

У  водах  водяних  заводяться
підводні  водні  Водяні.
 
+++++++++++++++++++++

Реготун  реготав  регочучи,  
Реготливим,  регочучим    реготом.

+++++++++++++++++++++++++

Зоріла  зоря  зорепадами,  
Зорились    зірки    на  зорі.

++++++++++++++++++++++++

Співак  співав  співаночку,
Співаючи  співаючий  спів.

+++++++++++++++++++++++

Веселка  весело  веселилася,
Звеселяючи  веселих  веселунів.

++++++++++++++++++++++

Літун  літав  пролітаючи
літній    літаючий    проліт.

+++++++++++++++++++++++

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823510
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Під Крутами

Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці      на  вікні  стікала.  
Звідки  виглядати  ,  то  вона    не  знала.  

-Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від    сина    хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні  –  скрізь  війна,    розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний    як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В      широкій  долині,  де  станція  Крути,
 Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі,  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло:  б’ють  клятих  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку    і  свою    Свободу,  
За  Дух  український    вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні    десь  разів  у  десять  -
Билися  відважно..  Снаряди  підносять.

П’ять  годин  стріляють  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там    боєць  загинув.  
Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала    сина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Січові стрільці

А  ми    -  стрільці  січовії,
бійці  гарні  молодії  
йдемо    землю  захищати
 у  тривожний  час.  

Їдуть  коні  по  долині.
Возз’єдналися  віднині
у  Велику  Україну  
усі  в  перший  раз.  
 
Їдемо    ми  між  ярами,
Божа  Матір  Свята    з  нами.
Підтягайтесь    козаченьки  
у  наші  полки.

Не  журися,    рідна    ненько,  
проженемо    вороженьків,
що    рвуть  землю  українську  
на  дрібні  шматки.  

Більшовики  наступають
і  на  Київ  вирушають.
З  ними  змовились    поляки,  
щоб  загнать  в  ярмо.  

Вмієм    Волю  ми  цінити,
Дух  козацький  не  зломити
і  своєї  України
 вже  не  віддамо.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Слово

Це  слово  мовлене  душею  
Сонетом  ляже  на  листок,  
Як  пісня  лине  над  землею,  
Несе  далеко  до  зірок.

У  вишині,  за  небокраєм,  
Де  неба  синього  блакить,  
Воно  там  птахою  співає
І  десь  далеко  так  летить.

А  то  буває,  слово  ранить  
І  серце  ріже,  як  ножем.  
В  тенета  підлості  заманить
І  біль  не  змити  вже  дощем.

А  ще  буває,  що  застрягне,  
Загубиться  в  потоці  рим,  
Своєї  цілі  не  досягне
Та  й  згине  в  лабіринті  тім.

Плекайте  слово  і  лелійте,
І  не  тримайте  силоміць.
То  ж  відпускайте,  не  жалійте.
Правдиве  слово  -  в  ньому  міць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2019


Поета слово

Дорогій    подрузі,  колезі  по  перу    Ганні    Верес  (  Демиденко)      
 з  нагоди    Дня  Народження      


                   
Поета    слово  -    то  перлина  
І  чиста  крапля  кришталю,  
Бо  в  душу  кожному  проникне,  
Добавить  радості  й  жалю.  

Це    слово  ранить  і  вбиває
Всіх  України  ворогів,  
Бійців  на  сході  зігріває,
Бо  Вам  сам    Бог  писать    велів.  

Нехай  же  Ваше    звучить  слово,
Бо  в  ньому  правда,  хоч  гірка.  
У  світ  хай  лине  знову  й  знову..  
Бо  України    Ви  –  дочка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 25.01.2019


Стиснувши фото своїх діток

Вітишин  Іван  Васильович  -    (  14.09.1976р-  21.01.2015р.)  військовослужбовець  122-го  окремого  аеромобільного  батальйону  81-ї  окремої  аеромобільної  бригади  Високомобільних  десантних  військ  Збройних  сил  України,  старший  сержант  21  січня  2015  року  залишаючись  під  завалами,  помер  від  отриманих  травм  та  поранень.




Стисну́вши  фото  своїх  діток,  
У  вічність    з  болем    відійшов.
Наразі  правди  ніде  діти:
Душі    в  ній    прихисток  знайшов.  

Про  що  він  думав  в  мить  останню,
Коли  відходила  душа
Й  над  головою  на  світанні
Свистіла  куля    скрізь    чужа?

А  під  уламком  терміналу
Боліло  тіло  молоде,  
Стікала  кров  з  рани  помалу
Та  серце  билося  живе.  

Душа  ще  плакала  й  ридала,
А  безнадія  рвалась  ввись.
Світлина  діток  зігрівала
Та  Янгол  все  просив:  «..  держись».

Снаряди  поряд  ще  зривались
І  нова  падала  стіна.  
Бійці  все  нові  підривались..
Та    будь    же  проклята  війна!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822588
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.01.2019


До Дня Соборності України!

Минає  сто  сьогодні  літ,
Як  возз’єдналась  Україна,  
Як  вперше  на  весь  білий  світ
Вона  піднялась  на  руїнах.

Земля  стогнала  у  боях
У  ті  страшні  буремні  роки.
Вкраїна  вибрала  свій  шлях
Й  робила  перші  свої  кроки.

Нерівні  сили  у  війні  :
Зі  всіх  сторін  на  шматки  рвали.
І  московіти  не  одні
ЇЇ  кремсали  і  вбивали.

Вороння  крякало  вгорі
В  передчутті  напитись  крові.
Та  Дух  Вкраїнський  у  Соборі
Вже  не  загнати  у  окови.

І  знову  в  нас  іде  війна  –
Ридає  й  стогне  Україна.  
Та  в  битві  вистоїть  вона
І  буде  Вільна,  і  Єдина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2019


Дівчина з прапором в руках

Дівчина  з  прапором  в  руках
У  місті  Щастя  під  Луганськом
У  жовто-синіх  вся  стрічках.  
Позаду  є  вороже  військо.

Вже  кілька  місяців  підряд:
Щодня  у  будь-яку  погоду,  
Цей  протестуючий  наряд
Свою  показує  незгоду.

Незгоду  з  тим,  що  йде  війна  -
Дім  захватили  окупанти.  
Їм  не  пробачить  вже  вона,
Не  хоче  бачити  і  знати.

Бо  Україна  -  її  дім.
Вона  родилась  недаремно.
І  тут  сама  господар  в  нім,  
А  ці  загарбники  –  нікчемні.

І  не  злякають  вже  її
Ні  глузування  ,  ні  погрози,  
Її  підтримують  в  сім’ї,  
То  ж  вийде  в  сонце  і  в  морози.

Щоби  підтримати  бійців,  
Що  захищають  Україну,  
Щоби  не  було  біженців,  
Щоби  звільнить  її  родину.

Стоїть  із  тортом  в  руці:
Бійці  тут  їхати  повинні.  
Сльоза  скотилась  по  щоці,
Стискає  прапор  жовто-синій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822410
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.01.2019


Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.01.2019


Сніги в тумані

Лежать  в  тумані
Білі  сніги,
І  настрій    тане  
Що  не  роби.  

Зілляті      вкупі
Небо  й  земля,  
В  мокрій    халепі
Стоять    поля.  

Туман  стіною:
Чи  день,  чи  ніч.  
Тихо  з  журбою
Іду  навстріч

Сірій    негоді
Серед  зими.  
Примхи  природи  –
Жахливі      сни.  

Глянь,    хмари  кволі  -
Сонця  нема.
Сніги    навколо  
Миє  вода.

Скоріш  додому
У  теплий  дім.  
Залишу    втому
 У  полі  цім.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821874
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.01.2019


Хазяйнує зима

Ці  холодні  вітри  принесли    нам  сніги,
Що  так  тихо  лягають  під  ноги.  
І  скрипить  морозець.  Він  собі  навпростець:
То  над  полем,  то  через  дороги,  

То  пройшов,  то  пробіг,  не  спинявсь  на  нічліг,
Та  й  усе  навкруги  тут  морозить.  
А  за  ним  сніговій    сніг  посипав  новий
І  мелодію    страху  виводить.  

То  ж  ніхто  не  втече..  Завірюха  мете,
Всіх  навкруг    заганяє  до  хати.  
 Ця  холодна  зима  хазяйнує  сама  –
То,  мабуть,    урожай    будем    мати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820591
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.01.2019


З Різдвом Христовим !

Усі  дітки  колядують
Спів  несеться  від  пісень.
Усі    Янголи  вартують,  
Бо  сьогодні  такий  день  -
В  небі  Зірку  щоб    уздріти,
Коли  з’явиться  вночі,  
Благу  вість  щоб  сповістити..
Перші  підуть  сівачі,
 Щоб  людей    всіх    віншувати
 Тою    радістю.  Зерном
Кожну  хату  засівати
На  мир,  на    щастя,  на  добро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820412
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2019


Твій день

І  знов  прийшло  до  нас  Різдво,
Святвечір  зі  сльозами    на  очах.  
Наїдки  на  столі,  Кутя,  вино,
І  вогник  догоряє  у  свічах.  

Зібралася  за  стіл  уся  сім’я  –
Вечеряють  і  тихо  гомонять.
Та  нас  не  радує  смачна  Кутя
Щей  сльози  на  очах  в  усіх  бринять.

Клубком    застигли  в  горлі  всі    слова  -
Назовні  вирватись  чекають    мить.
Бо  досі  рана  в  серці  ще  жива,  
Душа  щодня  волає  і  кричить.  
 
 Зимою  в  день  святий    родився  ти,
Проте  вже    п’ятий    рік  з  нами  нема.  
О,    як  же  швидко  час  оцей  летить  -
На  зустріч  сподіватися    дарма..  

 Кутю  ми  залишаєм  на  столі:
З  родиною    вночі  сюди  прийдеш.
Побачить  вас  бажання  чималі..
Та  тільки  де  дорогу  ту  знайдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820360
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2019


Стоптана дорога

Чим  ближче    стає  день,  тим  глибшає  тривога,  
І  в  саме  серце  клином  упирається  на  дно.  
А  до  могили  сина    -    стоптана  дорога…
Проте  твій  день  Народження    пам’ятаєм    все  одно.

Його  ми  відзначати    будемо  без  тебе
З  клубком  у  горлі,  з  сумом  в  хаті,    на  очах    з  слізьми...  
Стола  ми  не  накриємо      і  їжі  нам  не  треба,
Не  буде  вже  вітань  й  застілля  з  близькими  людьми.  

Підемо    до  могили  і  квіти  покладемо
Натрушений    зимою  ,    з  граніту  скинем    сніг.
А  з  частувань    тобі    цукерки  принесемо  ...
Ти    ними    смакував,    коли  вертався  із  доріг.  

Для  нас  ти  назавжди    залишишся  –  дитина,  
Хоч  в    армії    досвідченим  тоді  вже  був    солдатом.  
З  обірваним  крилом  лишилася  родина..
Та  серце  не  примириться  –  ми  будем  виглядати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820359
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2019


Коли сьогодні сядете за стіл

Коли  сьогодні  сядете  за  стіл,
Щоб  Новий  рік  з  родиною  стрічати,
Спочатку  ви  скажіть  слова  прості,
Слова  подяки  кожному  солдату.

Згадайте  доблесних  захисників,  
Що  в  час  війни  знаходяться  на  сході:  
Усіх  жінок-бійців,  чоловіків,  
Що  мир  несуть  для  нашого  народу.

То  ж  посилайте  їм  земний  уклін,  
За  їх  здоров’я  помоліться  Богу.
Живими  хай  залишаться  усі.
Хай  Янгол  надає  їм  допомогу.

Бійців  поранених  нехай  зцілить,  
Хай  заживуть  усі  душевні  рани.  
Одне  бажання  –  хочем  в  мирі  жить,
То  ж  в  кожнім  храмі  моляться  прочани.

Хай  в  нашу  Україну  прийде  мир
І  закінчиться  ця  війна  проклята.
Усе  погане  хай  поглине  вир,
І  усміхнеться  сонцю  кожна  хата.

Хай  рік  Новий  засіє  нас  добром,
Живими  всі  вертаються  додому.  
Зустрінуться  у  хаті  за  столом  –
Мир  принесуть  старому  і  малому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819661
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі  сніжиночки  все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо  вивела  погратися  на  двір  вона  сама.

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й  залишився  гратися  з  сніжинками  в  діток.

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:  сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі  сніжиночки  все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819659
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо    вивела    погратися  на  двір  вона  сама.  

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й    залишився  гратися  з    сніжинками  в  діток.  

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:    сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819496
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 30.12.2018


Білесенькі сніжиночки все падають на сніг

Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  
До  них  так  посміхається  їх  матінка-зима,
Бо    вивела    погратися  на  двір  вона  сама.  

Кружляють  ці  сніжиночки  із  хмарками  вгорі,  
Лягають  на  долонечки  на  радість  дітворі.  
І  вітерець  не  втримався,  пішов  до  них  в  танок
Та  й    залишився  гратися  з    сніжинками  в  діток.  

Заграв  їм  вальс-мелодію  скрипучий  морозець.
Нехай  кружляють  разом  всі:    сніжинки  й  вітерець.  
Білесенькі    сніжиночки      все  падають  на  сніг,  
Легенькі,  мов  хмариночки,  лягають  на  поріг.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819388
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 29.12.2018


Головна ялинка

 Головна  для  країни    ялинка,  
Що  поставлена    на    блокпості.
Крає  серце  до  болю  картинка  -
Гіркі  сльози    біжать  по  лиці.  

Цю  яли́нку  вбира́ли    чим  бу́ло,
Що  знайшли  у  пустім    бліндажі.  
І  поставить  її  не  забули
На  переднім  своїм  рубежі.  

Жовто-сині  повісили  стрічки,
І  листівки  дітей  –  обері́г,  
Ще  ведме́ді  з  фольги́  і  лиси́чки    
Прикріпили  старанно  усі.  

І  в  обма́нні    хвили́ни  зати́шшя,  
Коли  во́рог  обстрі́ли  скінчи́ть,  
Коли  ви́дно,  що  тут    -  на  узви́шші,
Жовто-синій    наш  стяг  майорить,

Коли  тисне  мороз  і    него́да:    
Як  не  снігом  мете,  то  дощем  -
Для  бійців  тоді    бу́де  наго́да
Рік    Новий  зустріча́ть  з  вітерцем.  

Принесе  вітерець  із  домівок,  
У  їх  серце  домашнє  тепло,  
Від    коханих  і  діток  листівки,  
Бо  їх    ждуть,    щоби  там  не  було́.  

І  присниться  в  цю  ніч  їм  родина,
Вся  сім’я  за  святковим  столом  ...
Рік  Новий  зустрічає  країна
І  віншує  всіх  миром  й  добром!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2018


Не буду в дзеркало дивитись

Навіяно  віршем  Протоієрея    Романа  
«Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054





Не  буду    в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Не  хоче  серденько  змиритись:
Лице  і  постать  не  моя.  

В  очах  вже  іскорки  не  сяють
І  погляд  тьмяний    -    помарнів.
Але  ніхто  того  не  знає,  
 Як  жити  хочеться    мені.  

Високо  в  небо  ще  злітає  
Душі  обірвана  струна.
Вона  бринить  отим  розмаєм,
 Коли  кругом  цвіте  весна.  

Вона  так  хоче  ще  спіймати
Ту  життєдайну  щастя  мить
І  всьому  світу  розказати…  
Та  лише  жалісно  бринить.  

Не  буду  в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Та  і  не  стану  я  журитись.
Хай  пісня  лине  вдаль  моя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.12.2018


Замітає зима


Замітає  зима  і  хурделить,
І    під  ноги  лягають  сніги.
Покривалом  білесеньким  стелить  –
Біло-сніжно  усе  навкруги.  

Спить  під  сніжною  ковдрою  поле,  
А  під  лід    заховався  ставок.
Озивається  вітер  лиш  болем
Між  дерев,    коли  йде  у  садок.  

Всі    дерева  прибралися  в  іній  –
Хазяйнує  в  садочку    мороз.
Добавляє  сніжинкам    він  ліній  -  
Переймається  ними    всерйоз.  

Одягає  в  сріблястії    шубки
І  дерева    закутує  всі.
Розмальовує    пензликом    шибки
Коли  тихо  всі  сплять  уночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819064
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.12.2018


Синички сіли на калину

Синички  сіли  на  калину,  
Де  вже  вмостились  горобці.
І  метушлива  вся    родина
Зриває    ягід    китиці́.  

По  гілках  скачуть,  галасують    -  
Їх  голоси    навперебій.  
Червоні  ягідки  смакують.  
А  горобці  ведуть  розбій.  

Спадають    кетяги    донизу,  
Лежать  червоні  на  снігу.  
І  по  торішній  купі  хмизу
Багряну    сніг    зробив  смугу́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819063
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.12.2018


День Ангела бабусі

День  Праматері    Ганнусі
І  день  Ангела    бабусі
Мені  в  одне  переплелись.  
Я    пам’ятаю,    як    колись  
Біленька  хата  на  горбку
У  яблуневім  холодку
Мене  манила  в  пишний  сад.

Там  яблуні  стояли  в  ряд,
І  вишні,  сливи,  і  грушки,
Кущі  малини,  й    порічки́.  
Сад  тоді  здавався  раєм,
А  ряди  були  безкраї.  
І  для  мене:  для  малої,
Немовби  казки  отакої,
Ніде  не  було  в  тій  порі.  

А  ясне  сонце  угорі  
Мені  світило  й  посміхалось.
То  буде  вічно,  так  здавалось,  
Й  моя  бабуся  в  тім  саду.
Думками  зараз  там  іду..
Я  згадую  оті  пісні,
Які  співала    там  мені..
А  голос,  голос    як    бринів!

І  про  славетних  козаків,  
І  про  дівчину  молоду,  
І  гірку  долю  нелегку  -  
Про  все  те  слухала  в  садку.
Давно  поглинув  час  туманом
Біленьку  хату  понад  ставом,
І  пам’ять  про  бабусю  Ганну,
 І  її  пісню    бездоганну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818613
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2018


До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.12.2018


Втішаймося, люди!

Втішаймося,  люди,  бо  ми  того  варті!
Нехай  мова  лине  –  вкраїнська,  крилата.  
Нехай  в  усіх  церквах  видзвонюють    дзвони
І  світу  сповістять    цю  звістку  чудову.  
Єдина    Помісна  в  нас  Церква  -  ВКРАЇНЬКА!
І  мова  звучатиме  тут  –  УКРАЇНСЬКА!  
Ми  мовою  рідною  дякуєм  Богу  
За  те,  що  почув  нас  й  надав  допомогу.  
Пишаймося,  люди,  бо  ми  -    УКРАЇНЦІ!
І  нас  не  здолають  ці  зайди-чужинці.
Бо  ЦЕРКВА  ВКРАЇНСЬКА      -  це  наша  основа!
То  ж  житиме  вічно!  А  з  нею  і  –    МОВА!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817736
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Прийшла зима

Ну  ось  прийшла    до  нас    зима.
Сама..
Сиджу  собі  біля    вікна  
Одна..  
Дивлюсь:  спадає  на  поріг  
Цей  сніг.  
Навкруг  усе  вже  замело..  
Село
Покрилось  в  біле  полотно.  
Воно  
Біленьке,  чисте  і  м'яке
Таке,
Як    ковдра  землю  зігріва.  
Трава  
Сховалась  й  спить  аж  до  весни.  
В  ці  сни,  
В  холодні  зимні  вечори
Згори  
Включає  місяць  сотню  свіч.  
В  цю  ніч...
Палають  зіроньки-вогні.  
Мені...
Стає  так    любо  на  душі  
В  ці  дні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Не плекаю надії

Вже  давно  в  потаємних  куточках  душі
Не  плекаю    на  зустріч  із  кращим    надії.
Вечорами  тихесенько  пишу  вірші,
Викладаю  у  них  свої  думи  і  мрії.

Я  злітаю  із  ними  в  небесні  світи
І  ховаюсь  за  хмарами  в  синьому  небі.
В  цих  словах  все,  що  втратила,  хочу  знайти,
Але  падаю  вниз,  як  поранений  лебідь.  

Я  зализую  рани  і  знову  встаю
І  повзу  по-пластунськи    крізь  темінь  і  хащі.  
Подивитися  збоку  –  себе    не  взнаю,  
Я  тоді,  коли  бачу  химерні    ці  пащі.  

Вони  лізуть  на  мене  із  різних  щілин,  
Заганяють  назад  у  засиджену  клітку.  
І  сльозами  зривають  ці  краплі  перлин,
Що  сховались  під  сніг  в  заморожену  квітку.  

Я  хапаю  ці  перли  й  до  серця  тулю,
Віддаю  все  тепло,  щоби  їх  відігріти.
А  ті  тануть  в  руках,  як  я  їх  не  молю,  
Бо  не  можуть,    вже  знищені  зовсім,  світити.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.12.2018


Перед грозою ( хорей)

Вітер  віє  в  чистім  полі
Через  силу,  аж  гуде.
Розгулявся  він  на  волі  –
Ні  душі  нема  ніде.

Поховались,  хто  де  може,
І  ворони,  і  стрижі,
Бо  перечить  не  спроможні
Його  вдачі.  А  дощі

Заховалися  за  хмари
І  вже  звідти  гуркотять,  
Котять  їх  над  берегами,
Ще  й  лякати  всіх  велять.

Хмари  сердяться,  чорніють,  
Роздувають  щоки  й  ніс.
І  від  злості  зеленіють:
Нащо  вітер  їх  поніс.

Розбудили  громовицю,
Що  тихесенько  спала.  
Бере  списа  із  полиці
Й  -  полетіла  вниз  стріла.

Блискавкою  впала  в  землю,
Освітивши  все  навкруг.
-Я  такого  не  дозволю,  
Покараю  непослух.

Полякалися,  принишкли  –
Тихо  стало  навкруги.  
Чорні  хмари  аж  заклякли  –
Дощові  ллють  батоги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816950
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.12.2018


Дороги

Волонтеру  АТО  
Лідії  Іванівні  Сівак  присвячую:


Дороги,  дороги,  дороги..
В  АТО:    і  туди  і  назад..
На  серці  постійно  тривоги,
Жене  їх    удаль  листопад.  

Чекають  на  сході  там  хлопці    -
Скоріш    оминути  б  пости..  
Смаколики  пахнуть  в  коробці,  
Листівки    поклала    туди.  

Там    бронежилети  потрібні,  
І  ліки:  і  вата,  і  спирт.
 Везе  запчастини  ім  дрібні,
В  аптечці  для  ранених  бинт.

Стріляють  попереду  з    градів  –
Ці  звуки    вже  чути    здаля,
Та  тільки  рідненьких    не  зрадить,
Вмивається  кров'ю    земля.

Бійцям  знов    сьогодні  прийдеться  
На  себе  прийняти  удар.
Можливо  життя    обірветься  –
Залишиться    в  серці  тягар.  

Бо  кожна  матуся  ростила
Синочка  не  для  війни.  
З  тривогою  в  серці  пустила,
Щоб  нас    захищали  вони.  

Ще  в  кожного    дома  родина:
І  мати,  і  дочка  і  син.  
Чекає  на  них  Україна..
Ми  встоїмо    -  вистачить  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.12.2018


Під сніжно-білим покривалом (тріолет)

Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.
Куди  не  глянь  -  там  сніг  навалом
Під  сніжно-білим  покривалом.
Туди  аж  ген  за  перевалом
Так  добре  вкриті  всі  поля.
Під  сніжно-білим  покривалом
Дрімає  солодко  земля.














ТРІОЛЕТ  (франц.  triolet)  -  одна  з  особливих,  так  наз.  "твердих"  форм  ліричної  поезії,  французького  походження,  висхідна  до  старофранцузскому  рондо.  Т.  складається  з  восьми  віршів  і  будується  тільки  на  двох  римах  -  одній  чоловічій  і  одній  жіночій,  розташованих  за  схемою:  abaaabab.  Своєрідність  форми  Т.  полягає  в  повторах  цілих  віршів,  к-рые,  проте,  не  підходять  під  тип  відособленого  рефрену,  а  тісно  сплітаються  з  тканиною  вірша.  Ці  повтори  з'являються  в  Т.  двічі:
1)  перший  вірш  відтворюється  буквально  в  четвертому  вірші;
2)  перший  і  другий  вірші  повторюються  без  змін  в  сьомому  і  восьмому  віршах.
Якщо  виділити  елементи  Т.,  що  повторюються,  прописними  буквами,  то  приведена  вище  схема  набуває  наступного  вигляду:АВаАавАВ.



тріолі́т
(франц.  triolet)тверда  форма;  8-рядковий  вірш  на  дві  рими,  в  якому  з  1-м  рядком  співпадає  4-а  і  7-а,  а  з  2-м  рядком  -  8-а.  Ця  рання  форма  рондо,  що  відрізняється  тематичною  широтою,  виникла  у  Франції  у  кінці  13  ст.  і  отримала  широке  поширення  в  ліриці  14-16  вв.  У  Росії  була  популярна  у  поетів  "срібного  століття".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816795
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2018


Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.12.2018


Чому

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  наший  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.12.2018


Запалю свічку

Не  пішла  до  церкви,  хоч  запалю  свічку
Я  під  образами  в  себе  на  столі.
На  серці  тривога  ,  бо  не  спала  нічку:
Згадала  полеглих  на  клятій  війні.

Помолюся  Богу  за  душі  невинних  
Всіх,  що  відлетіли  навік  в  небуття,
Всіх,  хто  на  Майдані  й  на  Сході  загинув  -
За  Вкраїну-неньку  віддали  життя.

Гідність  і  Свободу  кров’ю  здобували,
Саме  найцінніше  клали  на  ваги,
А  в  Кремлі  підступні  плани  вже  складали  –
Лізли  в  нашу  землю  кляті  вороги.

Шматували  Неньку,  рвали,  роздирали,  
Народ  грабували,  хтіли  задушить.  
Донбас  зруйнували  і  Крим  відібрали,  
Та  Вкраїна-ненька  буде  вічно  жить.

Здобудемо  Волю,  землі  повернемо
Й  українська  мова  зазвучить  моя.
Ангелів  невинних,  що  пішли  у  небо,
Будем  пам’ятати:  ти,  і  він,  і  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине  опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині  понеслись.

-Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!  Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб  я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -  невіглас  і  «тюфяк»..

Журиться  день  собі  журбою,
Журавка  журить  журавля
І  пожурились  між  собою
Два  птаха  зжурені  -  здаля.






























Епаналепсис  (грецьк.  epanalepsis  —  повторення)  —  інтонаційно-звукова  та  лексико-композиційна  фігура  поетичної  мови,  що  утворюється  повторенням  у  наступному  віршовому  рядку,  переважно  на  його  початку,  слів,  фраз  або  їх  частин,  якими  закінчувався  попередній  рядок.  Різновид  градації.  У  такий  спосіб  наступний  рядок  вірша  ніби  підхоплює  зміст  і  звучання  попереднього,  інтонаційно  стикується  з  ним,  що  й  формує  відповідно  ритмо-мелодійну  експресію  вірша,  строфи.  Е.  може  бути  евфонічним:

Червневий  день  в  іржі  червленій
і  луки  черленню  взялись…
і  дзвонить  день  червневий  лунко,
і  червень  серце  черленить.  (Б  Кравців);

а  також  лексичним:

Я  —  випадок.  
Я  із  закону  випав
І  впав  у  винятковість,  як  у  сон  (І.Світличний).

Різні  види  Е.  є  важливими  чинниками  ритмо-мелодійної  і  лексико-композиційної  злитості  строфи.

Епаналепсис  (епаналепса)  –  iнтонацiйно-звуковий,  лексико-композицiйний  прийом  поетичного  мовлення,  на  думку  В.  Домбровського,  є  основною,  а  водночас  і  первісною  формою  повтору.  Такий  повтор  постає  рiзновидом  градацiї.  Наступний  вiршовий  рядок,  пiдхоплюючи  змiст  i  звучання  попереднього,  iнтонацiйно  стикується  з  ним,  зумовлює  формування  вiдповiдної  ритмо-iнтонацiйної  експресiї,  як,  наприклад,  у  поезії  Валентини  Коваленко  «Предтечо  ліс  втужавів…»:

Й  лечу  лечу  лечу  собі  лечу  
й  тим  летом  літавичим  
розпалахкую  совниці
воскостанної  
свічу  й  шипшину,  
що  мережиться  жар-птахою…

Повторення  певного  слова  або  фрази  з  кінця  одного  рядка  на  початку  наступного  у  поетичному  тексті  називається  епанастрофою  (підхопленням).  Такі  повтори  служать  об‘єднувальними  віршовими  елементами,  що,  ніби  ланки  ланцюга,  в‘яжуть  в  одну  цілість  окремі  думки  ліричного  твору:

Себто  у  другій  половині  двадцятого  століття  
коли  вирубали  праліси  
А  коли  вирубали  праліси  
тоді  зафарбували  велике  серце
Спасителя  на  іконах  Пресвятого  Серця  

(Василь  Герасим‘юк  «Поет  у  повітрі»).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815504
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2018


Стоїть верба, що над водою

Стоїть  верба,  що  над  водою,  
Додолу  звісивши  гілля.
І  так  милується  собою
Й  сміється,  як  мале  дитя.

З  гори  на  себе  поглядає:
На  відображення  в  воді,
Ще  й  гіллячко  своє  купає,  
Як  ті  русалки  молоді.

Лише  туман  легенько  стелить
Молочно-білий,  сивий  дим,  
А  сонце  встане  -  все  підпалить,
Лиш  слід  залишиться  за  ним.

І  оживе  верба  зелена,  
Розправить  гілки  й  гнучкий  стан
Та  й  посміхнеться  враз  до  клена,  
Який  солодко  ніч  проспав.

І  знов  подивиться  на  вроду,  
Що  віддзеркалює  в  воді..
Спасибі,  матінко-природо,  
Що  показала  це  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине  опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині  понеслись.

-Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!  Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб  я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -  невіглас  і  «тюфяк»..

Журиться  день  собі  журбою,
Журавка  журить  журавля
І  пожурились  між  собою
Два  птаха  зжурені  -  здаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814642
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814601
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814546
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель ( епаналепсис)

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814545
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018


Журавка і журавель

Журавлик  з  неба  журавлино
На  поле  журавлине    опустивсь.  
Журавка  слідом  за  ним  лине,
В  того  вже  ніжки  
журавлині    понеслись.

 -Біжу,  біжу,  біжу  бігом,  
Біжу  вперед,  аби  добігти.  
-Вперед  ?!    Куди  зібрався  бігти?
-Та  все  одно,  аби  лиш  бігти..  

-Сиди  вже  сиднем,  непосидо,  
Щось  не  посидиш  ти  ніяк.  
Сідай  тихенько  на  сідниці.
-Щоб    я  сідав  тут  на  сідниці?!
-Ну,  ти  -    невіглас  і    «тюфяк»..

Журиться    день      собі  журбою,
Журавка  журить    журавля
І  пожурились      між  собою
Два  птаха    зжурені    -  здаля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814512
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 19.11.2018


Як довго на тебе чекаю

Як  довго  на  тебе  чекаю
Всі  дні  і  всі  ночі  підряд.
У  віконце  весь  час  виглядаю
І  часто  виходжу  я  в    сад.
   
Іду  на  широку  дорогу,                                                      
Яка  веде  вдаль  за  село.
В  собі    все  тамую    тривогу:
Минуло,  пройшло,  відгуло.    

Та  серце  змиритись  не  хоче,  
Не  прийме  реальність  ніяк,  
Журба  все  ятрить  і  лоскоче,  
Й  жевріє  надії  маяк.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814373
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.11.2018


Дивися, мамо

Матусю  рідна,  подивися.  
Ось  наший  тато.  Тут    він  є.  
Скоріш  іди  і  посміхнися,
Від  сліз  лице  витри  своє.  

Ти  бачиш,    він  який  красивий
І    молодий,  такий,    як  був.  
Татусь  -    високий,  дуже  сильний,
Як  брав  на  руки  –  не  забув.

До  мене  щиро  посміхався,
Високо    вгору    підкидав.
Тоді  я  зовсім  не  боявся.  
"  Рости  щасливим"  -  так    казав.  

Ми  з  ним  ходили    на  рибалку
І  грали  разом  у  футбол.  
Він    вчив    мене,  щоб  я  ще  змалку,
У  ворота    міг    забити    гол.  

Тепер  ось  тут  висить  на  стенді,  
На  довгій,    довгій    цій  стіні,
Із  чорнобривців  і  трояндів
Так    посміхається  мені.  

Нехай      іде  з  нами    додому,  
Бо    де  ще  я  його  знайду.  
Візьме    мене    за  руку  знову                                                                                                                                                                                                                                                                                                
І  в  перший  клас  я  з  ним  піду.  

Чого  ж  ти  плачеш,  люба  мамо?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ти  бачиш:    тата  я  знайшов.
-Іди  додому,  татку,  з  нами,
По  тебе  я  сюди    прийшов.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2018


Поволі йде сердита осінь

Поволі  йде  сердита  осінь
Із  жмутом  сильних  холодів.  
Сіренький  плащ  наділа    просинь
Й  пішла  шукати  теплих  днів.  

А  темні  хмари  небо  вкрили
І    затулили  все  навкруг.
Та  й    вітер    десь  набрався  сили
І  їх  зігнав  у    сірий  луг.  

Змішалось  разом  небо  й  поле
Туманом  зрошених  надій.
 У  сірій  млі  витає  болем
Загублених  дівочих  мрій.  

І  осінь  гордо    походжає
По  краю  скошених  полів.
За  рогом    вже  зима  чекає
З  корзиною  морозних  днів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814043
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2018


Чудове слово

Наскільки  прекрасне  це  слово  "матуся",  
Коли  його  чуєш  від  рідних  дітей.
Що  ти  наймиліша,  тобі  признаються
Й  приносять  хороших  про  себе  вістей.

Наскільки  чудово,  коли  поважають
І  мовлене  слово  в  пошані  твоє.
Коли  тебе  чують  і  радо  стрічають,  
Тоді  це  для  серця  відрадою  є.

Коли  захворієш  -  несуть  тобі  ліки,
Із  ранку  питають  який  в  тебе  тиск.
Хотілось  й  надалі,  щоб  так  ось  довіку:
І  діти  чудові,  й  відносини  –  блиск.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814042
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.11.2018


Троянда квітне в листопаді


Троянда  квітне    в  листопаді  -
Одна-єдина  у  саду.  
Милує  око  -    всі    так  раді.
Собі  ж    розквітла  на  біду.  

Пелюстки  ніжні  і  тендітні  -
Незайманий  цей  білий  цвіт,
Тумани  вкриють  непривітні,
Сховають  все  в  імлистий  світ.  

Погроза    вітру  йде    з-за  рогу:  
Дощем  із  снігом  намочить,  
Мороз    надійде  на  підмогу  
Троянду  бідну    щоб    згубить.

А  поки    квітне,  розцвітає
Молочно-білий  ніжний  цвіт,
В  повітрі  аромат  витає
І  тішить  всіх  його  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813766
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.11.2018


Мова


Нічого  немає  у  світі
Миліше    за  мову  мою.
Я  бачу  в  квітучому  цвіті
Прекрасну,  вкраїнську,  свою.

Сприймала  її  із  дитинства,  
В  колисці  з  грудним  молоком,  
Вслухалась  в  чарівність  таїнства
Як  вишні  цвіли  за  вікном.

Як  слухала  спів  солов’їний,
Хрущі  як  гули  у  садку.  
Вбирала  казкові  перлини,  
Веселку,  що  йшла  у  вінку.

Її,  як  цілющу  водицю,
У  серці  своїм  берегла.  
Бо  мова  –  бездонна  криниця,  
Водиці  ковток  з  джерела.

Тож  пиймо  її  і  черпаймо,
Даруймо  навколо  усім,
Збагачуймо  і  очищаймо,
Плекаймо  її  й  бережім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.11.2018


Люба доню, донечко моя

Ой,  люба  доню,  донечко  моя,  
Я  дуже  рада  тим,  що  ми    -  сім'я.
Не  розлучила  рідних  у  свій  час
Ота  біда,  яка  прийшла  до  нас.  

З  тобою  всі  незгоди  ми  пройшли,
 Долаючи  у  терені    шляхи.
Стосунки  непогані  зберегли
І,  думаю,  лишилися  людьми.  

Хоч  в  тебе  мами  рідної  нема  –
В  житті  всього    добилася    сама.  
Дарунок  Доля,  врешті,  піднесла  -
Цей    свій  куточок  радості  й  тепла.  

В  нім    затишок  і    діток  бережи.
Та    все,  що  маєш,  тим  і  дорожи,  
Бо  головне  на  світі  –  це  сім'я.
Для  тебе    щастя  –  рада  буду  й  я.  

Ой,  люба  доню,  донечко    моя,  
Сьогодні  тут  зібралась  вся    рідня.
В  цей  день  (    а  вже  минуло  тридцять  літ),
Ти    ніжним    ангелом  з'явилася  на  світ.

І  став  щасливим  день  цей  на  землі..
Дивись,  летять    у  небі  журавлі,
Крильми  торкають  хмарки  голубі  –
Це  мама  й  брат  всміхаються  тобі.  

Дозволь  сьогодні  й  нам  тебе  вітати,
Здоров'я,  щастя,  й  радості  бажати.  
Щоб  ти  завжди    усміхнена  була,  
Жила  у  парі  й  мала  два  крила.
 
Щоб  вдвох  зростили  гарних  ви  дітей,  
За  них  подяку    чули    від  людей.  
Вони,  щоб  маму  й  тата  поважали
І  все,  що  мають,    завжди    шанували.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813751
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.11.2018


Насіннячко росте

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Мені  казали:  "Бог    є  в  світі
І    він  розсудить      всіх  в  житті."
Тож    кожен  перед    ним  в    одвіті,
Бо    пише  доленьки  статті.  

І,  зціпив  зуби,  я  терпіла  -
Завжди  усміхнена  була,
Подушка  уночі    мокріла                                                                                                                                                                                                                            
Й  очей    до  ранку  не  звела.                                                                                                                                    
                                                                                                                                                 
На  ранок  знову  піднімалась
Й  Сізіфів  камінь  я  тягла,
Вкладала  сили,    не  здавалась  
І    все  робила  ,  як  могла.

Багато  літ    з  тих  пір  минуло,
Дощі    пронеслись      не  одні,  
Та  моє  серце  не  забуло  
Слова  пекучі,    вогняні.                                  
                                               
Усім    судилось  по  заслузі:
Колись,    як    сіяв,  так  і  жне..  
Душа  радіє  білій  смузі  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
Насіннячко  моє    росте.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.11.2018


Дорога додому

Війною    постукала  пташка    в  віконце,
Крильми  припадала  до  мокрого  скла.  
Із  ночі  тихенько,  іще  до  схід  сонця,
Дорога  далека  додому  вела.  

У  рідну    сторонку,    де  біла    хатина,  
Де  мама  колись  пригортала  дитя..  
Застелена    чиста    на  стіл  скатертина  –
Щасливої  миті    частинка    з    життя.  

Та  тільки  короткі  ті  дні  і  хвилини,  
Бо  мама  так  рано  пішла  в  небуття.  
Від    дурості  батька  розпалась  родина:
І  мами  не  стало,    страждало  й  дитя.

Напльовано  в  душу  й  підрізані  крила,  
Та  чайкою    світом    летіти  змогла.  
Літала  в  просторах,    по  світу  блудила,
Та  радості  й  щастя  ніде  не  знайшла.      

Ятрили    і  душу,  і  серце  ті  рани,  
Жорстоко  нанесені  злими    людьми.
І  як  не  тікала  –  зосталися  шрами..
Сирітська    недоля  махала  крильми.    
 
Пройшло  кілька  років  –  сама  стала  мама
І  двоє  родила  малих  діточок,
Та  тільки  зосталась    без  щастя  так  само
Й    уже  загорявся      війни  сірничок.

Снується    дорога    до  рідної    хати,  
Що  часто    ночами    вела  навпростець.
Зосталась    позаду  війна  та  проклята
Й  сирітські  митарства..  Нехай  же  їм  грець!

І  обстріли    ззаду,    і    вибухи    градів,
Де    чорнеє  небо  палає    вогнем.
Хоч  дім  і  розбитий,  та  тільки,    тим  раді,  
Що  вирвались  з  пекла  такого    живцем.

Благенькі  футболки  й  нажахані  очі..
До  мами  тулилося  трійко  дітей..  
Ще  довго  і  довго  вони    серед  ночі
Не  зможуть    заснути    й    стулити  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812644
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 05.11.2018


Внучці

Малесенька,    внученько,  ніжна  ти,    квітонько,-
Любе  і  миле  дитя.  
Розові  бантики,    ситцеве  платтячко,
Біле    на  ніжках  взуття.  

Літом  теплесеньким    з  сонячним  зайчиком
Бавишся  ти  надворі.  
Ніжно  всміхаєшся,  сваришся  пальчиком,  
Тішишся  всій  дітворі.  

А  на  подвір'ячку    радісне      літечко
Манить  в  вишневий  садок.
Сплеснули    рученьки,  милая  квіточко,
Й  ніжки  пішли  у  танок.  

Всім  посміхаєшся,  з  дітками  граєшся,
Повно    у  тебе    цяцьок.  
Ну,  а  для    нас  ти  завжди  залишаєшся
Кращою  з  сотні  квіток.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812418
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 03.11.2018


Бик ( брахіколон)

Аж
Там,
Де    
Луг
І
Кущ
Втік  
Бик.
-Стій,
Бик,
Не  
Йди  
Ти  
В  ліс.
Там  
Вовк,
Той  
З'їсть.
А
Бик,
Як  
Бик  -
Топ
Топ,  
Туп
Туп.
Аж
 Тут  
І
Вовк,
Тай
Хап
За
Чуб.
Той  
 В  плач  -
І
Бе,
І
Ме.
Та
Вже..  
І  
Все.











Брахіколон  -  однодольний  розмір,  при  якому  в  кожнійстопі  міститься  слово,  що  складається  тільки  з  одного  складу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812067
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2018


Кругом туман ( газель)

Ці  ранки  росяні  давно  покрив  туман.
Стою  й  дивлюся  у  вікно  -  один  туман..

До  шибки  тулю  я  лице:  дивлюся  вдаль  -  
Одна  лиш  темінь  надворі  і  скрізь  туман.

Не  чути  звірів  голосів,  ані  птахів.
Мабуть,  поснули  десь  усі  в  такий  туман.

Мерзлякувато  на  душі,  в  ній  пустота,
Яку  безжалісно  приніс  оцей  туман.

Нагнав  у  серце  біль,  і  сум,  і  цю  журбу..
Що  видивляюсь,  не  збагну  -  адже  туман.









Газе́ль  (англ.  ghazal;  від  араб.  —  ліричний  вірш)  —  ліричний  вірш,  що  складається  не  менше  як  з  трьох,  не  більше  як  з  дванадцяти  бейтів  (двовіршів),  пов'язаних  наскрізною  моноримою  кожного  другого  рядка  (крім  першого  бейта  з  парним  римуванням)  за  схемою  метричної  основи  аруза:  аа,  ба,  ва,  га  тощо.

Основний  зміст  газелі  —  любов,  туга  закоханого,  незрідка  філософські  медитації,  перейняті  вченням  суфізму  та  анакреотичними  настроями,  втіленими  в  алегоріях.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811836
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.10.2018


Його згасала в небі зірка

Присвячується  Олегу  Фоміну  
Кулеметнику  92-ї  бригади.








Його  згасала  в  небі  зірка
І  чорна  хмара  підступила.  
Сльоза  в  дітей  котилась  гірка
І  стежку  відчаєм  стелила.

У  снах  летіли  його  дочки
По  тій  стежині  до  шпиталю,
Ці  дві  кровинки-ангелочки,
Та  їх  не  чули  й  не  питали.

Забрали  тата  із  собою  
Смертельні  Ангели  небесні.
Як  їм  змиритися  з  бідою,
Що  він  пішов  і  не  воскресне?

Як  їм  надалі  в  світі  жити
І  що  робить  без  свого  тата?
Усе  життя  цей  біль  терпіти..
Покрилась  смутком  їхня  хата.

Сьогодні  плаче  Україна  
І  слізьми  землю  покриває.  
Стає  навколішки  родина,  
Низенько  голову  схиляє.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811834
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 29.10.2018


Вже вбрались в золото горіхи

Вже  вбрались  в  золото  горіхи,
Пришвидшив  хід  свій  падолист.
Тихенько  вітер,  так  для  втіхи,  
Його  заманює  на  свист.  

Із  ним  він  бавиться  в  повітрі,  
Веде  мерщій  його  в  танок,  
Розбавив    фарби  на  палітрі  -  
Багряним  став  жовтий  листок.  

Кружляє  з    вітром    той    в  таночку
Все  вище  вгору    все  летить.
Сміється    братику-листочку,  
Який      на  прив’язі    висить.  

 Вгорі    на  сонці    він  палає,  
Від  щастя  світиться,  іскрить.
Хвилина  волі  -  добре  знає..
Але  його  вона      ця  мить.  

Нехай  вже  потім,    будь    що  буде  -
Багато  листя    там  лежить.
Хвилину  волі  не  забуде    -
Потрібно  задля    цього    жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811088
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.10.2018


До свята врожаю

Нас    осінь  щедро  зустрічає
Дарами  зібраних  плодів,
Добром  комори  набиває  
Лиш  тим,  що  виростить  зумів.

Зерна  зібрали  в  нас  доволі:
Вродило  жито  і  овес.
Поля  зосталися  вже  голі
І  лан  орається  увесь.  

Покоси    ярої    пшениці
Вже    змолотили    трударі,
Тож  будем  мати  паляниці
І  жити  мирно  у  добрі.  

Закладена  в  льохи  картопля,
Капуста,  морква  і  буряк.
А  зверху  ніжиться  цибуля,  
Та  і  часник  тут  не  чужак.

Сміються  в  банках  помідори
І  огірочки    тут  як    тут.
Ну,  а  цих  банок        -    ціле  море…
Грибочки  й  перець  черги  ждуть.

А  зверху  груші  примостились
Й  багато    яблук  запашних.
В  саду    нічого  не  лишилось,
Бо  ми  подбали    тут  про  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810784
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.10.2018


Звучить симфонія оркестру

Звучить  симфонія  оркестру,  
Шо  виграва    акорди  в    такт.
Послухай  музику,  маестро,
Давай  виходь  скоріше  в  парк.

На  скрипці  вітер  виграває,
Фагот  тихесенько  звучить.  
Поволі  листя  опадає,
 Яскравим    килимом    лежить.  

Навкруг    стежини,  аж  до  валу,
Суха  встелилася  трава,
Під    оксамитним  покривалом
Собі  тихенько  спочива.  

Давай  підемо  по  стежині…
Співає  листя,    шелестить      
І  ця  мелодія  віднині
В  моєму  серці  буде  жить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810411
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2018


Вітер гуде

Вітер  гуде.    Злива  іде.
Блискавка  знов  небо  порве  -
Світ  освітить.    Грім  прогримить.
Йти  під  дощем  Бог  не  велить.  

Швидко  біжи  в  хату  зайди
І  своє  все  в  дім  забери.
Тут    ти    сиди,  бачиш  сади
Сірі  стоять,  Бога  молять,

Щоби  гроза,  наче  сльоза,  
Збоку  пройшла.  Їх  відвела
Знов  від  біди.  Тут  ось  сиди..
Часом    заходь  в  гості  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810410
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018


До Дня Захисника Вітчизни На війні

Присвячується    Романюк  Ларисі,
 яка  знаходиться  в  зоні  проведення  ООС




У  нас  вже  й      жінка  захищає,
Бере  у  руки  автомат,
Загарбника  вона  спиняє,  
Щоб    не  ступав  на    землю    кат.  

А  ще  в  хвилину  злої  тиші,
Як  снайпер    на  часок  замовк
І  птиця  не  кричить  у  висі,
Вона  виходить  на  зв'язок.  

Коли  із  сином  розмовляє  
(Який  залишився  удома
І  маму  кожен  день  чекає),
То  не  здолає  її  втома.  

Щодня    над  нею  світять  зорі,  
Бо  день  і  ніч  на  блокпості
В  повітрі  там  гуляє  горе  -  
Не  просто  жінці  на  війні.  

За  її    мужність  і  відвагу,  
За  приклад  стійкості  в  біді,
Висловлюєм  ми  їй    повагу  
І  ще    вклоняємось    її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.10.2018


До Дня Захистника Вітчизни Згадаймо

Сьогодні  свято  –  День  Захисника  ,
То  ж,    кожного  згадаймо  земляка.
Від  ворога  хто  землю  захищав
Й  своє      життя  не  шкодував.
А  ще  і    тих,    що  не  вернулися  з  війни,  
Вони    Герої  -    наші    це  сини.  

Згадаймо  разом    Ящука  Павла.
Прекрасною      людина    ця    була.
 Він    жив  між  нами  і  ростив    тут  сина.
На    поміч  звала    ненька-  Україна..
Один  із  перших  вийшов  на  Майдан.
Військовій  справі  вчив  він  громадян.
І  перший  з  ними  він  пішов  на  Схід.
Коли  загинув  -  плакав  білий  світ.  

Малянівського  згадаймо  Василя  -
Без  сліз  не  вимовиш  його  і'мя.  
З  дитинства  він  не  знав  своєї  мами,
 То  ж  горя  мав  -  не  передать  словами.  
Здавалось,    розтупилася  земля,  
Коли  його  в  труні  везли  здаля.  

Згадаймо  Коренівського  Сергія.
На  те,  що  виживе,    була  у  всіх  надія.  
Він  був    уважний  і  чудовий  син.
Нам  варто  всім    селом  пишатись  ним.
Життєва  обірвалася  струна,
Бо  вирвала  його  з  сім'ї      війна.  

Низесенько  вклонімось    землякам.
Своїм  життям  завдячуємо  вам.  

Служило    два  Дениси  в  Петра  Шепетюка  
Й  були  безсонні  ночі  в  сім’ї  Полішука.  
А  по  хатах    сивіли    їхні  матері.
Ми  дякуємо  вам,  Дениси    дорогі.

 Пошана  від  громади  Володі    П'явчуку
За  службу  на  Донбасі    нелегку.    
Подякуємо  Томчуку  Вадиму,  
Ми    разом  всі    молились      за  дитину.
Ще  й    Кушнірову  дякуєм  Павлу,  
За  нього    хвилювались    по  селу.

Подякуєм    Михайлу  Томчуку
І    як  справжньому  герою-вояку.
Дякуємо    Віктору  Кравченку  -
Нашому  солдату-земляку.    
На  Сході  був  Волошин  Ярослав  –
Служити    Україні  присягав.
На    Сході  був  Левченко  Валерій  
Давно  в  селі  уже  він  свій.  
Анатолія  згадаймо  Ящука,
Була  у  нього    служба  нелегка.

Валерій  Базилівський      був  рік    на  Сході  ,  
Але  ні  разу  не  сказав  він:  "Годі".
А  ще  в  АТО    був  Базилівський    Юрій
І  також  був    Базилівський  Сергій.  
Були  в  АТО  із  Андріяшівки  зяті,  
Та  стали    вони  тут  синочки  дорогі.  
Ми    раді,  що  прийшли  з  війни  живі.
Молилися  за  вас  не  тільки  матері.  

Лариса  Романюк    в  нас    справжній  патріот,
Вона  лиш  втілення  усіх  чеснот.
Пішла  на  Схід  країну  захищати,  
Відваги    і  здоров’я    хочем  побажати.    

Вклоняємося  всім  Захисникам:
Братам,  синочкам  і  батькам.  
Вклоняємося  всім    вам,    земляки.  
Хай  Слава  лине    крізь  роки.  
Щасливі  ваші    будуть  хай    родини.  
Хай  процвітає  наша  Україна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809995
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2018


Ми пам'ятаємо

Може  в  світі  про  нас  і  не  знають.
Хто  родився  в  селі  –  пам’ятають:
Як  ходили  весною  в  лісочок,
По  шовковицю  літом  в  садочок,

Восени    -  як  ходили  на  хміль  -
Люд  приходив  сюди  звідусіль,    
Як  зимою    спускалися  з  Клину  -
Сюди  часто  думками  я  лину.

Тут  проходило  наше  дитинство.
В  нас  картинки  із  нього  барвисті.  
Все  тут  рідне,  знайоме  і  миле  -
Зберегти  у  душі  стане  сили.  

Андріяшівко,  ти  в  нас  єдина.
У  пошані    тут    кожна  людина.
І  народ  наш  -    велика  родина.
Хай  живе  у  віках  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809613
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2018


Андріяшівка - село моє рідне

Андріяшівка  -  село  моє  рідне,
Ти    найкращих  нагород  в  світі  гідне.  
Живуть  чудові  люди,  добрі  дуже,
До  біди  й  чужого  горя  не  байдужі.  

Ми  живемо  у  селі  наших  предків
Свого  щастя  ковалі,  духом  крепкі.  
Андріяшівки  майбутнє  -  наші  діти.
Хай  їм  завжди  у  житті  сонце  світить.  

Андріяшівка  росте,  розквітає.
Богом  дана  нам  земля  в  ріднім  краї.
Чорнозем  кругом  села  щедро  родить,  
А  посіяне  добро  добром  сходить.  


В  криницях  наших  вода  найсмачніша  
І  печуть  в  нас  паляниці  найпишніші.
Зустрічаємо  гостей  завжди  радо  -
Хліб  і  сіль  на  рушнику  від  громади.  

Андріяшівка  собою  невеличка.
Нас  вітатися  навчили  -  гарна  звичка.  
Бережемо  ми  звичаї  свого    роду  
І  вивчаємо  історію  народу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809611
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.10.2018


Екскурсія селом

Я  пройдусь  по  селу    спозаранку
І  вдихну  цей  п'янкий  аромат.  
Мені  радо  так  йти  на  світанку,
Бо  прокладено    новий    асфальт.  

Де  на  Панськім  ставочку  водиця  
Поспішає    біжить  в  Котлован
І  поважно    тут  плаває  птиця,
Застеляє  все  плесо  туман.  

Ось  у  цих  двох  чудових    ставочках
Гусям  так,  як  у  Бога  в  Раю.
Часто  ніжаться  скраю  в  пісочку
І  гелгочуть  все  пісню  свою.  

Перший  промінь  торкнувся  верхівок  
І  на  небі  вже  сонце  зійшло.
Показалось  багато  домівок  -
Тут  розкинулось  Старе  село.

В  нас  цей  пагорб  –  життєва  колиска.
Тут      початку  снує      джерело,  
Бо    Андрій    і  брат  Яшка      колись    ще
Заснували    прекрасне    село.

Я  пройдусь  по  дорозі  -    по  колу,
Омину  я  Караків  куток:
Заведе  та  стежина  у  Вила,
Коли  спустишся  ти  на  місток.  

Там  у  Вилах  -  велика  безодня,  
Старі  люди  про  те  гомонять,
Але  звідти    і  ще  до  сьогодні
Витікає  струмок  в  Гнилоп'ять.

Він  у  Вільхах    тече      безупинно,
Із  Загреблі    хлюпоче    вода,
Ще  ставочок  створився  в  долині,  
Який  зветься  -  Широка  руда.  

Поверну  краще  я  в  Молодіжну,  
В  ній  будинки  нові  височать.
Сподівались,  що    скоро  так  ніжно,  
Голосочки  дітей    зазвучать.  
 
А  по  ній  я  піду  у  Садову,
Яка  носить  ім'я  Ящука.
Ми  про  нього  згадаємо  знову  -
Його  вбила  гібридна  війна.  

Все  життя  він  любив  Україну,
Один  з  перших  пішов  на  Майдан
І  загинув    за  неньку  Вітчизну,
Щоб  позбутись  московських  кайдан.

В  нас  ця  вулиця  сама  найдовша  
І  виводить  вона  за  село.
На  Колгосп  я  поверну  -  тут  ближче  -
Вирувало    у  ньому  й    гуло:  

Були  коні,  корови  і  свині  -
Найбагатший  в  районі  радгосп.
Тільки  все    те  поділось,    бо  нині
Забуваємо    слово  «колгосп».    

Хмільників  в  нас  було  так  багато,
Працювали  тут  люди    села,
Та  занедбано  стало,  віджито,
Вже  й  шпалери  в  помині  нема.

Лиш  снується  розбита  дорога  
Й  одиноко  стоять  Ясени,
А  на  серці  щемить  в  нас  тривога,  
Бо  сумуєм    за  хмелем    і  ми.

Вкрились  смутком  розбиті  будівлі,  
Які  продані  за  копійки.
Лише  вітер  руйнує  покрівлі,  
Відновити    -  потрібно  роки.

Коцюбинського  вулиця  пишна  
І  впирається  прямо  у  Клин,  
А  які  тут  посаджено  вишні  
Серед  цвіту  квіток  і  малин.  

Я  дійду  ось  сюди  до  розвилки,  
Де  збігаються  кілька  доріг,
А  край    копанки    сині  фіалки  
Простелилися  прямо  до  ніг.  

 Тут  дві  вулиці  разом  виходять  –
 Ім’я  носять    Героїв    синів,
Що  загинули    влітку  на  Сході
В  цій  гібридній    проклятій    війні.  

На  одній  жив  Василь  Малянівський,
В  час  непростий    став    у  війську  служить,
Залишивши  поріг  свій  батьківський,
Мав  від  ворога  нас  захистить.  

А  на  другій  Сергій  народився  –
Коренівського  вулиця      ця.      
Він  назавжди  тут  жить  залишився,
Поряд    мама,    бабуся,    рідня.  

Всяк  в  селі  в  нас  шанує  героїв.
Пам'ятатимем  їх    крізь  роки.
Не  жаліли  життя,  йшли  до  бою.
Не    забудуть    про  них  земляки.  

Ще  здалеку  у  центрі    ми  бачим
Майорить  жовто-синій  наш  стяг,
Бо  це  символ  здобутків    козачих
І  він  кличе  до  нових  звитяг.  

Тут    у  центрі  стоїть  Сільська  рада,  
Що  рішає  питання  села.  
В  нас  згуртована,  дружна    громада
І  завжди    одним  цілим  була.  

Є  в  нас  школа,    дитячий  садочок,  
Де  навчаються  дітки  й  ростуть,
А  коли    всі    вони  підростають,
 То  по  книги  й  до  клубу  ідуть.
   
Тут  у  центрі  в  нас  є  магазини,  
Разом  з  ними  стоїть  кафе-бар,  
Де  справляють  хрестини  й  родини..
В  вихідні    ходим  ми  на  базар.  

«Щедра  нива»  тут  офіс  відкрила,
В  нас  і  ФАП  тут  працює  щодня.
Андріяшівка  всім  нам  так  мила  -
Між  собою  ми  -  дружна  рідня.    

Ми  пробіглися  з  вами  сьогодні
Навкруги  і  по  центру  села.
Я,  надіюсь,  зі    мною  ви  згодні  -
Ненудною    дорога  була.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809500
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2018


Нісенітниця ( оксиморон)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LreUD6X3saU[/youtube]

Твій    наглий  сором  так    зненацька  
Пішком  поїхав  на  Майдан,  
Де  кров  лилась,  лилась  козацька..
А    ти  сидів  і  тер  диван.  

Не  йшов  ти  людям  на  підмогу
І  словом    ти  не  допоміг.  
Покинув  вибрану  дорогу
І  пішим  ходом  взяв  розбіг.  

Холодне  полум'я  стихає
В  твоїх  обрублених  руках,
А  дощ  сухий    не  йде  -  лякає,  
Тече,  як  слово  по  вустах.  

І  нас  всіх  сором    розпирає,  
Що  виник    ось    такий  абсурд,
Бо  кожен  Винника  в  нас  знає..
Не  знали  б  краще    ми  приблуд..  

























Оксиморон  (грецьк.  oxymoron  —  дотепна  нісенітниця,  від  oxys  —  гострий,  moras  —  безглуздий)  —  різновид  тропи,  що  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  (світла  пітьма,  суха  вода,  крижаний  вогонь  тощо).  
О.  поєднує  протилежні  за  змістом,  контрастні  поняття,  які  спільно  дають  нове  уявлення.  З  погляду  мовознавства  оксиморон  є  різновидом  тропу,  найближчий  за  сутністю  до  метафори  і  гіперболи,  тобто  зміна  значення  або  навмисне  перебільшення.  Особливість  оксиморона  полягає  у  сполученні  різко  контрастних,  протилежних  за  значенням  слів,  внаслідок  чого  утворюється  нова  смислова  якість,  несподіваний  експресивний  ефект  («холодне  полум’я»,  «сухий  дощ»,  «крижана  посмішка»,  «депресивна  веселість»  тощо).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809150
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2018


Колискова

Люлі,  люлі,  малюки.  
Сплять  зайчата,    їжачки,
Сплять  ведмеді  і  лисиці,  
А  в  травиці  сплять  куниці.

Люлі,  люлі,    сини  й  доньки,
Під  щоку  кладіть  долоньки,
Оченята  закривайте,
Сон-дрімоту  зустрічайте.

Буде  вона  колихати  -  
Люлі,  люлі  в  теплій  хаті.
Засинайте  аж  до  ранку  -  
Сонце  прийде  на  світанку.

Прийде  в  хату  і  розбудить,
Ще  промінням  приголубить.  
Люлі,  люлі,  малюки,
Засинайте  залюбки.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808922
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.10.2018


До верби

Зірвався  листочок  з  верби  над  водою.
Тут  вперше  зустрілись,  коханий,  з  тобою.

І  перший  цілунок,  і  перше  зітхання  -
Весною  зустріла  я  перше  кохання.  

Співав  соловейко,    стрічали  світанки,  
Удвох  ми    за  руки  ходили  до  ранку.  

Зелений  листок  у    повітрі  кружляє
Та  й  тихо,  спокійно    на  воду  лягає.  

На  ньому  мій  погляд  в  задумі  спинився,
А  поряд  тут  явір,  також,    зажурився.

Пройшли,  промайнули  літа  молодії  -
З  тобою,  коханий,  ми  стали  чужії.  

Хоч  сиві  тумани  вплелися  в  волосся,
До  цеї  вербички    я  ходжу  і  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808920
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018


Я до тебе прийду

Я  до  тебе  прийду  на  світанку
І  прилину  в  твій  сон  коли  спиш,  
Коли  вітер  дрімає  на  ганку…
Ну,  а  ти  вже  у  казку  летиш,

Де  на  небі  збираються  зорі  
Щоби  з  місяцем  йти  у  танок,  
Щоб  летіти  в  світи  неозорі
І  спивати  нектар    у  квіток.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808798
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Сходила по світу немало

Сходила  по  світу  немало,  
Стоптала    багато    стежок
Аж  поки  свою  відшукала,
Де  вишні  цвітуть  і  бузок.

Завжди  до  схід    сонця  вставала,
Йшла  в  поле    де  стигнуть  жита.  
Дітей  я  до  праці  привчала
 Й  була    та  наука  проста:

Людей    навкруги    поважати
І  край  солов’їний  любить,
Родину    свою    шанувати
Та  в  світі  лиш  з  правдою  жить.  

Промчались    літа  золотії
І  сріблом  покрилось  чоло
Та  серце  моє  так  радіє,  
Життя    не  даремно  пройшло.  

Була  хоч    терниста  дорога  
Та  зможу  пишатися  я,
Бо  в  мене  вже  є  допомога  -
Це    діти  і  внуки    -  сім'я.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808797
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.10.2018


Пропала Муза

Пропала  Муза.    Не  заходить.
Десь  манівцями  собі  ходить.  
Із  кимось  іншим,  мабуть,  дружить,
А  моє  серденько  все  тужить.  

-  Чи  я  тебе  не  так    стрічала,  
А  чи  тебе  не  частувала?
Можливо,  чимось    не  вгодила?!  
Чому  мене  ти  залишила?
 
Чому  мовчиш  і  не  говориш?
До  сказу  ти  мене  доводиш.
Я  дочекаюсь,    ти  так  і  знай.
Я  не  здаюся  -  запам'ятай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808521
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.10.2018


Барбі

Хотіла    я  купити  фарби  -
В  продажі  синьої  нема,
Бо  все  пішло  на  ляльку  Барбі.
Від  неї  холодом  пройма.  

Можливо,  з  боку  подивитись,  
То  не    така  уже  й  страшна.
Горілки  краще  тут  напитись,  
То  лялька  буде  чарівна.  

Мабуть,    і  Барбі  дуже  п'яна,  
Бо  синя  вклалася  й    дріма.
Рука  ще  поряд    деревяна.
Чекайте,  з'явиться  й  нога.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808516
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.10.2018


Я тобі подарую це літо.

Я  тобі  подарую  це  літо.
Хай  воно  зігріває  теплом.
Там  де  ранки  вже  росами  вмито
І  лелека  махає  крилом.

Де  барвінок  росте  попід  тином
І  де  мальви  цвітуть  під  вікном,
Де  стоїть  ця  біленька  хатина,
Оповита  вишневим  садком,

Де  у  полі  буяє  пшениця,  
Дозрівають  високі  жита  -
Все  так  гарно  навкруг  колоситься,
То  ж  в  нас  будуть  багаті  хліба.

Все  твоє  тут:  і  небо,  і  сонце,  
І  в  долині  широка  ріка,
Ще  віночок  в  дитячій  долоньці,
І  ця  пісня  весела  дзвінка.

А  над  нами  тут  мирнеє  небо
І  лунає  дитячий  скрізь  сміх,  
Бо  війни  нам  нікому  не  треба,
Хай  прийде  до  нас  щастя  для  всіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808306
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018


Давай заспіваємо пісню

Давай  заспіваємо  пісню
Про  вишиту  долю  свою,
Посаджену  мамою  вишню,
Про  ластівку  в  ріднім  краю.

Лелека  і  білая  хата,
Ще  мальви  цвітуть  під  вікном.  
І  лине    ця  пісня  крилата  
У  полі  над  житом,  вівсом.

Буяє  волошкове  літо
І  маків  червоних  лиш  цвіт.
Все  росами  чисто  помито.
Хай  пісня    полине  у  світ.

Хай  лине  у  даль  з  журавлями,
Високо  на  їхнім  крилі
І  скрізь:  над  лісами  й  полями,
Від  неба  аж  ген  до  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808304
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018


Ці руки нічого не брали

Ці  руки  солдата  нічого  не  брали,  
Лишень  подивіться  на  них.  
Від  беркуту  нас    на  Майдані  спасали
У  кіптяві  днів  тих  страшних.

І  так,  без  нічого,  йшли  прямо  на  зброю,  
А  в  беркутів  -  каски  й  щити.  
Сміливо  й  відважно  ставали  до  бою
Обман  і  не  правду  знести.

Ці  руки  ніколи  нічого  не  крали
І  навіть  не  знали  про  те,
Наскільки  і  як  наш  народ  грабували,
Аж  дивно,  що  досі  живем.

Ці  руки  насправді    нічого  не  брали,
Бо  знали,  що  Бог  так  велів.  
А  потім  на  Сході  ,  всіх  нас  захищали  –
Загарбників  гнали  й  катів.

Зимою,  в  морози  і  посеред  поля,  
Без  їжі,  води  і  тепла  
На  захист  Вітчизни  їх  кликала  доля,  
Щоб  наша  країна  жила.

Щоб  ми  спочивали  у  теплих  квартирах,  
Вони  ще  й  наш  сон  бережуть,  
Бо  наші  чиновники  в  різних  мундирах
На  нас  всіх  ізверху  плюють.

Рукам  цим  вже  скоро  терпець  увірветься,
Бо  скільки  ще  можна  тягти.  
Щоб  вимести  з  Ради  мітла  ще  знайдеться.
Скоріше  б..  О,  Боже,  прости.

Ці  руки  потрібно  нам  всім  цілувати,  
Вклонитися  їм  до  землі,
Бо  Волю  народу  не  можна  здолати  -
Ви  знайте  про  це,  упирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807008
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2018


Не встигла мати вишити сорочку

Не  встигла  мати  вишити  сорочку,  
Щоб  сину  дарувати  навесні.  
Цвіт  білий  вишень  обсипавсь  в  садочку  -
Синочок  рідний  був  вже  на  війні.

Ще  сонце  вранці  не  торкалось  броду,  
А  вітер  з  громом  стукав  у  вікно.
Жахлива  звістка  прилетіла  з  Сходу  -
В  руках  у  неньки  почорніло  полотно.

Сорочку  мати  слізьми  окропила
І  чорними  всі  стали  кольори.  
-  О,  Боже  милий!-  в  небо  голосила,
-  Мене  ти  замість  нього  забери!

Та  білим  цвітом  вкрились  її  коси,  
Коли  сорочку  клала  у  труну.
В  очах  з’являлись  сльози,  наче  роси
Й  вона  кляла,  кляла  оту  війну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.09.2018


Рушники

Рушники,  рушники,  рушники..
Ті,  що  ненька  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.

Щоб  мене  по  життю  берегли,
Щоб  завжди  від  біди  захищали,  
А  недобрі  холодні  вітри
Щоб  родину  мою  оминали.

Як  прощатись  настала  пора,  
Я  з  собою  взяла  їх  в  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  добра  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.09.2018


Не плюй в криницю ( рубаї)

1

Не  плюй  ніколи  ти  в  криницю,
Бо  там  джерельная  водиця.
Та  літом    спека  як  дістане,
То  й  сам  прийдеш  сюди  напиться.

2

Не  дозволяй  собі  ліниться.
Ця  звичка  може    повториться
Й  подальші  дні    твої    в  житті    
В  жахливий  сон  перетвориться.  

3

Держіться    разом  ,    добрі  люди,  -
Одному  важко  бути    всюди.    
Коли  ви  будете  гуртом  ,  
То  не  подінетесь  нікуди.

4

Іди    вперед  і  не  здавайся.
Те,  що  надумав    -    тим  займайся.
Коли  ти  успіху  досягнеш,
То  сам  собою    залишайся.

5

Ящо    ти  вірних  друзів  маєш,  
То  з  ними  горя    не    зазнаєш,
Підтримають  в  лиху  годину,
Із  ними  радість    розділяєш.
















Рубаї́  (перс.:  رباعی‎  rubāʿī,  "катрен"),  у  множині  —  рубайят  (rubāʿiyāt  رباعیات)    —  чотиривірш,  як  правило  філософського  змісту,  за  схемою  римування:  ааба  чи  аааа  (різновид  монорими).
Рубаї  як  викінчений  мініатюрний  віршовий  твір,  що  виражає  певну  думку,  підкреслену  в  останньому  рядку  строфи,  —  одна  з  найпопулярніших  версифікованих  форм  у  ліричній  поезії  народів  Сходу,  сягнула  своєї  досконалості  в  тюркомовному  (Захіреддін  Бабур)  та  іранському  (Омар  Хайям)  літературному  середовищі.  Рубаї  запозичені  з  фольклору  таджиків  і  персів  (фольклор.  назви  —  дубайті  та  таране).  Літературна  тема  зазнає  у  рубаят  філософського  осмислення,  при  цьому,  як  правило,  перший  бейт(дворядковий  вірш)  являє  собою  засновок,  а  третій  рядок  —  висновок,  що  підкріплюється  афористичним  виразом  в  останньому.  Можливе  вживання  редифа,  тобто  повторення  слова  або  словосполучення  в  кінці  кожного  віршованого  рядка  після  рими.  Розквіт  рубаят  припадає  на  XI  ст.  і  пов'язаний  з  творчістю  неперевершеного  майстра  цієї  жанрової  форми  Омара  Хайяма:
І  юних,  і  старих  —  всіх  поглинає  час,  (а)
І  невеликий  нам  дається  днів  запас.  (а)
Ніщо  не  вічне  тут:  ми  підемо  так  само,  (б)
Як  ті,  що  вже  пішли  й  що  прийдуть  після  нас.  (а)

у  перекладі  В.  Мисика

З  середини  XII  ст.  рубаї  втрачають  свою  роль  і  поступаються  місцем  газелям,  хоча  й  не  зникають.  Так,  майстрами  рубаї  були  поет  Нізамі  Ганджеві  (1141—1209),  Захиреддин  Мухаммед  Бабур  (1483—1530).  У  казахській  поезії  називається  ельон  (одинадцятискладник  з  медіаною  після  шостого  складу).Європейська  поезія  засвоювала  рубаї  спершу  через  збірник  переказів  німецького  поета  Ф.  Рюккерта  «Сліди  троянд»  (1859),  згодом  з  англійського  вільного  перекладу  Е.  Фіцджеральда  «Рубаят  Омара  Хайяма»  (1859).Цей  переклад  вважають  одним  з  найкращих  здобутків  англійської  поезії.  Українські  переклади  Омара  Хайяма  зроблено  академіком  А.Кримським,  Т.  Масенком,  В.Мисиком.  Звертаються  до  вишуканої  віршової  форми  рубаї  й  українські  поети.  Так,  Д.  Павличко  у  1987  видав  збірку  «Рубаї»:
Мені  нагадують  людські  серця
Крихке  й  тоненьке  серце  олівця  —
Зламати  легко,  застругати  важче,
Списати  неможливо  до  кінця.

В  українській  літературі  рубаї  писали  Василь  Мисик,  Микола  Бажан,  Дмитро  Павличко,  Володимир  Ляшкевич,  Віталій  Ігнащенко,  Володимир  Ящук,  Данило  Кононенко,  Юрій  Хабатюк  та  інші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
рубрика: Вірші, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.09.2018


Подми, подми, вітерець ( заклички)

Подми,  подми,  вітерець

Подми,  подми,  вітерець,
На  полечко,  на  хлібець.
Нехай  цяя  спека
Іде    десь  далеко.  
А  як  буде  хліб  у  полі,
То  нам  вистачить  доволі.
І  в  коморі,  й  на  столі    
Покладемо  калачі,  
Що  спеклися  у  печі.
Покладемо  на  полиці
Наші  пишні  паляниці.  
Хай    радіє    дітвора    -  
Прийшла  Спасівки  пора.    




Іди,  іди,  дощику

Іди,  іди,  дощику,  -  
Будуть  гриби  в  кошику.
І  опеньки,  й  маслюки
Позбираєм  залюбки.
А  ще  білі    й  сироїжки,
Бо  до  лісу    йшли  ми    пішки.



Світи,  світи,  сонечко

Світи,  світи,  сонечко,  
У  наше  віконечко.
Зігрій  все  подвір'ячко    -
До  нас  прийшло    літечко.  
Нехай  дітки  граються,  
До  гурту    збираються.
Будуть  дітки  підростати,  
Тепле  літечко  вітати.    














Заклички  —  це  невеликі  пісеньки,  призначені  для  виспівування  групою  дітей.  Іноді  вони  супроводжуються  ігровими  діями,  що  імітують  процес  селянської  праці.
Усі  явища  і  сили  природи  функціонують  у  закличці  як  живі  істоти.  Дитина  сама  контактує  з  ними:  сонце  просить  про  щедре  літо;  грім  —  не  лякати  худобу;  дощ  —  поливати;  обіцяє  за  справну  роботу  подарунок.

Закличка  —  це  не  просте  звернення  до  природних  стихій,  а  виражена  в  слові,  ритмі,  інтонації  гама  відчуттів  —  переживання,  захоплення,  ніжність.  Емоції  радості,  довіри,  переконаності  в  хорошому  закладені  в  самій  структурі  вірша  —  у  хвилеподібних  повторах,  у  зміні  картинок-прохань,  у  ритмі  —  жвавому,  завзятому,  у  звучанні  кожного  рядка,  кожного  слова.
Усі  явища  природи  мають  закріплені  за  ними  ласкаві  імена  —  сонечко  золоте,  весна  красна,  червоне  літечко.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806734
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.09.2018


Тінь від свічки ( ГРОТЕСК)

Химерна  тінь,  що  йде  від  свічки,
Танцюює  й  скаче  по  стіні:
То  падає,  немов,  калічка,  
А  то,    як  риба  в    мілині.  

Як    жаба    скаче    у  болоті  
І  висуває    язика.  
Ну    що    сказати  цій    гидоті  ,  
Коли  вона  така  бридка.    

Ось    тінь  тебе  вже  обступає,
За  плечі  ловить  і  шипить,  
І  все  сміється,  і  лякає
Та  так,    що  спину  холодить.  

Цей  жах  всю  душу    вивертає    -
З  тенет  не  вирватись  ніяк.
Подоки  свічка  не  згоряє    -
Химера    кличе    переляк.    





















Гротеск  (фр.  grotesque  —  химерний,  незвичайний,  від  італ.  grotta  —  грот,  печера)  —  вид  художньої  образності,  для  якого  характерними  є:  

1)  фантастична  основа,  тяжіння  до  особливих,  незвичайних,  ексцентричних,  спотворених  форм  (звідси,  зв’язок  Г.  із  карикатурою  й  огидним);  
2)  поєднання  в  одному  предметі  або  явищі  несумісних,  різко  контрасних  якостей  (комічного  з  трагічним,  реального  з  фантастичним,  піднесено-поетичного  з  грубо  натуралістичним),  що  веде  до  абсурду,  робить  неможливою  логічну  інтерпретацію  гротескного  образу;  
3)  заперечення  усталених  художніх  і  літературних  норм  (звідси  зв’язок  Г.  з  пародією,  травестією,  бурлеском);  
4)  стильова  неоднорідність  (поєднання  мови  поетичної  з  вульгарною,  високого  стилю  з  низьким  і  т.п.).

Г.  відкрито  й  свідомо  створює  особливий  —  неприродний,  химерний,  дивний  світ:  саме  таким  показує  його  читачеві  автор  (на  відміну  від  фантастичного  світу  як  умовно-реального).  

Термін  Г.  походить  від  знайдених  на  межі  XV-XVI  ст.  Рафаелем  Санті  у  римських  підземних  гротах  химерних  настінних  малюнків  з  поєднанням  рослинних  і  тваринних  форм.  Г.  використовувався  ще  в  міфології  та  античній  літературі  (Аристофан,  Плавт).

Дуже  поширеним  Г.  стає  у  XX  ст.,  особливо  у  творах  модерного  спрямування:  відновлюються  старі  традиції  Г.,  з’являються  його  нові  форми  (Ф.Кафка,  І.Еренбург,  Б.Брехт,  В.Маяковський,  В.Гомбрович,  С.Мрожек,  Юрій  Клен).  Елементи  Г.  наявні  у  сатиричних  творах  Т.Шевченка,  Нечуя-Левицького.  Гротескними  є  “Ботокуди”  та  “Доктор  Боссервісер”  І.Франка,  “Досвід  коронації”  К.Москальця,  “Московіада”  Ю.Андруховича.  Цікаві  приклади  Г.  спостерігаються  у  творчості  М.Бажана  на  межі  20-30-х  (“Розмова  сердець”,  “Гетто  в  Гумані”,  “Сліпці”  та  ін.),  а  також  у  поемі  “Гофманова  ніч”:

Ось  він  сидить,  цей  куций  Мефістофель…,
Ковтає  мовчки  дим,  вино  слизьке  і  слину,
Мовчить,  і  дивиться,  і  гне  свою  живу,
Загострену,  мов  голий  нерв,  брову,
Неначе  сласний  кіт  худу  і  хтиву  спину.

Г.  різниться  і  від  алегорії,  за  якою  будується  раціональне  іносказання.

В  краї  тім  жиють  прикупі
Всумішку  троякі  люди:
Неприязні  елементи,
Бидло  й  праві  ботокуди.
Діл  їх  якось  не  видати,
Лиш  страшнії  чути  вісти,
Що  всіх  правих  ботокудів
Вони  раді  б  в  каші  з’їсти.
Бидло  –  що  сказать  про  нього?
З  масті  сіре,  їсть  невпинно
(Як  є  що),  спить,  робить,  родить,
Ну,  і  богу  душу  винно.
Але  третій  люд  –  герої,
Просвічені,  грубо  вчені;
Не  живляться  лободою,
А  щодень  їдять  печені.
Ботокуди  –  то  підпори,
То  стовпи  порядку  й  віри:
Латають  усім  сумління,
А  в  сорочці  роблять  діри.  (І.Франко  «Ботокуди»)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806221
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.09.2018


Ніч

Спустилась  темінь:  ніч  надворі,
Лиш  вітер  стукає  в  вікно,
А  місяць  заховав  десь  зорі,
Та  й  сам  заснув,  мабуть,  давно.

Затихла  річка.  Біля  броду  
Тихенько  хвилі  гомонять.
Латаття  заховалось  в  воду.
Ніде  нікого  -  міцно  сплять.

Поснули  верби  і  тополі.
Сплять  під  березою  кущі  -
Нагомонілися,  доволі...
Хай  спочивають  уночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806073
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2018


Не журися, матусю

Пам'яті    КОРЕНІВСЬКОГО    СЕРГІЯ    ПЕТРОВИЧА,
   який  загинув    6  серпня  2014  р  у  зоні  АТО,  захищаючи  незалежність  і  територіальну  цілісність  України,  присвячую:




Не  журися,  матусю,    за  мною
І  змирися  з  цією  бідою.  
Не  хотів  я  цей  світ  залишати,
Не    хотів  я  тоді  помирати  …
Та  проснулась    підступно  недоля  -
На  те  була,  мабуть,  Божа  воля.
Я  став  Ангелом  світлим  небесним,
Вір,  що  я    навесні  ще    воскресну
Та  й  постукаю  в  рідне  віконце:
-Подивися    всміхається  сонце
Це    промінчиком  з  неба  злетів  я,  
Зустрічай,  моя  нене,  Сергія.  
Обніми,  як  раніше  синочка.
Є  у  тебе    невістка,  ще  й    внучка.
Знаю  -    будуть    для  тебе  рідненькі,  
Звеселятимуть  твоє  серденько.  
І  не  край  собі  серце  щоднини,  
Посади  під  вікном  ти  жоржини.
Хай    вони    нагадають  про  мене  -  
Не  журися,  не  плач,  моя  нене.
В  сни  я  буду  ходити  до  тебе
І  завжди    захищати  із  неба.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805817
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 07.09.2018


По небу лелеки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JfRP-0fV32A[/youtube]

По  небу  лелеки
Летять  так  далеко:
Над  лісом,    над    полем,
Над  рідним  селом.  

Дивлюся  за  обрій,
Утратила  спокій    -
Лелека    махає  
До  мене  крилом.  

А  серце  тріпоче    -
Прощатись  не  хоче,
Та    літо    забрали  
З  собою    вони.

Іде    за  ним  осінь
І  сонечка  промінь
Сховається  в  хмарках    
Чекати  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805814
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.09.2018


Злітають рими

Злітають  рими  в  чисте  небо,
Снуються  хмарками  вгорі,
Лунають,    як  пташиний    щебет,
У  даль  до  самої  зорі.  

Заждіть,    докупи  позбираю
І  в  колісницю  запряжу.
Хай  понесе  Пегас  розмаєм
Збирати  неземну  красу.

Оту,  що  ліра  розкидає,
Та    ніжно,    солодко  несе,
А  на  сопілці  Муза  грає
Та  душу  поглядом  пече.      

Там  вийде  місяць  в  темну  нічку,
Розкидає  ясні  зірки
І  освітить  струнку  смерічку,  
Яка  схилилась  до  ріки,

Щоб  милуватись    в  гірських  водах
На  свій  високий  рівний  стан,
Допоки  квітне  її  врода,
І  не    накрив    густий    туман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805769
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.09.2018


Лебеді

Цей  тихий  серпанок  
І  жайвір  у  небі
Пробуджують    ранок.
Летить    звідкись  лебідь,
Спустився  на  воду  
Досхочу  напитись
Й  лебідки    на    вроду
Щоби    надивитись.
Хлюпочуться    хвилі,
Шумлять    очерети    -
Удвох  такі  милі  
Пиши  хоч  сонети.    
Їм  сонечко  світить,
Ласкає  промінням,
А  рибка  сміється,
Ховається  в  зіллі.
І  вітер    незграбно
Пройшов  над  водою,  
Завадить    не    сміє:    
-  Милуйтесь  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805765
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2018


Надходить осінь

Тепленька  золотава  осінь  
Ступає  тихо  на  поріг,
А  в  небі  простяглася  просінь
Із  сотні  витканих  доріг.

Пішло  по  них  спекотне  літо
У  ту  безмежну  синю  даль,
Дрібними  дощиками  вмите
І  не  повернеться,  на  жаль.

Вдягнула  осінь  вишиванку,  
Спішить,  щоб  скрізь  навести  лад,
Веселку  кинула  в  світанки  -
Казковим  став  вишневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805529
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2018


Перший клас

Ось  і  школа...  Перший  клас.
Раді  всі  вітати  нас.
З  першим  дзвоником  ранковим  
Ми  заходим  в  світ  казковий,  
Де  відкриється  для  нас
Незвичайний  світ  прикрас.
Будем  вчитися  писати,
Рахувати  і  читати.
Будем  з  книгою  дружити
І  свій  край  рідний  любити.
Поведе  у  перший  клас
Перша  вчителька  всіх  нас.  
Привітаємо  її
Й  всіх  дітей  в  шкільній  сім’ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805412
рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.09.2018


Давай закуримо

Давай  закуримо  з  тобою
І  вип'єм  пива  заодно.  
Ми  так  дружили  між  собою,
Хоч  зналися  не  так  давно.

Тепер  лежиш  і  спочиваєш,
Солдатом  був,  як  кожен  з  нас.
І  вибач,  друже,  так  буває  -  
Ми  не  спасли  тебе  в  свій  час.

І  ні  на  крок  ми  не  залишим  
Кордони  нашої  землі.
Героїв  імена  запишем,  
Коли  прийде  кінець  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805411
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 03.09.2018


Звершилось

Ну,  накінець-то.    Все.  Звершилось..
І  це  початок  є  кінця.
В  душі  жалю  не  залишилось
До  цього    ірода-людця.

"Героя"  цього  ви  прибрали,
Як  Моторолу  і  Гіві.
Забудуть  скоро,  як  їх  звали,  
Кремлівських  прихвоснів    дурних.    

Ну  що,    собаки,  ви  сепари,
Прийшов  нарешті  і  ваш  час:
Немає  вашого  "Захара".
Він  відповість  за  усіх  нас

І    перед  Господом  постане  -
Небесний  справедливий  суд.
Як  лід  вся  "..росія"  розтане  -
Зійде  ця  пелена    і  блуд.  

Хай  вільна    буде  Україна!  -
Єдина,  вільна    сторона,  
Об'єднана  в  одну  родину,  
Бо  Україна  в  нас  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805158
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.09.2018


Тільки лиш живи

А  ти  сиділа  ніч  на  телефоні,  
Коли  із  градів  били  вороги
І  ти  кричала    в  небо:"  Досить!  Годі!
Синочку  любий,  тільки  лиш  живи!"

Його  колону  знову  обстріляли  -
Тікали  всі:  мерщій  і  хто  куди.
Снаряди    градів    ззаду  підганяли,
Лунало  в  трубці:"  Тільки  лиш  живи!"

Ніч.Темінь.  Сіре  поле.  Лісосмуга.
Позаду  залишивсь  якийсь  рівчак.
Він    наступив  на  побратима  -  друга,  
Який    зі  страху    в  рівчаку    закляк.  

Зриває  кашель.      Душить  щось  у  грудях.
Сльозяться  очі.    Дихать  нема  чим.
Снаряди  з  газом    кинули  по    людях:
Чи  виживуть,  а  чи  подушать  ним.

Палає  небо.    Рвуться  там  снаряди
І  все  залито  фосфорним    дощем.  
Вогнем  печуть,  шкварчать  по  тілу  рани.
Він  зціпив  зуби  -  жариться  живцем.

І  знов  зв'язок.    Він  каже:    -  Все  в  порядку.
Ти  не  хвилюйся  і  лягай  поспи.
-  Та  ні,  синочку,    не  засну  до  ранку.
Держися,    любий.  Тільки  лиш  живи.    

Пропав  зв’язок.      Ти  бігаєш  по  хаті.
Волосся  сиве    рвеш  на  голові
І    на  коліна  падаєш  прохати,
Молитись  Богу:  "  Господи,  спаси."

Світає.  Ранок.  Знову  син  говорить.
 Спасибі,    Господи,    що  він  живий.
Все  тіло  корчить  і  судоми  зводить:
-  Держись,  синочку.  Тільки  лиш  живи!  

Йому  потрібно  якось    підніматись
І  добиратись  знову  до  своїх,  
Шукати,    хто  зумів  живим  зостатись.
-Синочку    любий,    тільки  лиш  живи.  

А  ти  сиділа  ніч  на  телефоні…
Тепер  ти  знаєш,    що  таке      війна,
І  як  тремтить  душа,    коли  не  дзвонить
А  грудям  дихать  не  дає    сльоза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805105
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.08.2018


Згадайте

В  кінці  серпня  вже  минає
Чотири  роки  із  тих  пір:
Синочка    нашого  немає,  
За  нас  усіх  загинув  він.  

Всі    хто  знає    пам’ятає,  
А  можливо,    хтось  й    забув,  
Малянівського    згадайте  -
Веселим    Вася    хлопцем    був.  

Такий    привітний  і    дотепний,
Душа  компанії    завжди,
Та    доля  гірко  і  нестерпно
Так    посміялась  з  сироти.  

Він  щастя  змалечку  не  звідав,  
Бо  мами  рідної  не  знав.  
Під  містом  Щастя    він  загинув,
В  селі  -  Веселая    Гора.  

Таке  ми  щастя  маєм,  сину,
З  бідою  цею  треба  жить.  
Любив  ти  рідну  Україну,  
Хотів  її  так  захистить.

А  став  ти  воїном  небесним,
Що  мир  несе  на  землю  нам.  
Душа  хай  Ангелом  воскресне.
Вкраїні  Слава  і  Синам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804745
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 28.08.2018


Туманом вкрились росяні світанки

Туманом  вкрились  росяні  світанки,  
Сумні  і  прохолодні  стали  ранки.
Сховалось  десь  за  гаєм  тепле  літо,
Дрібненьким  дощиком  всю  землю  вмито.  

Це  літо  не  вернеться  вже  ніколи..  
Ось  дітвора  зібралася  до  школи,
Де  перший  дзвоник  голосно  лунає
І  до  навчань  всіх  радо  зазиває.  

Із  клена  відірвавсь  малий    листочок,
І    вітер  підхопив  його  в  таночок
Та  й    закружляв  аж  ген  понад  хатами.
Снуються  хмарки  в  небі  над  лісами.

За  ними  слідом  суне  хмара  сива,  
Мабуть,  пора  чекати  знову  зливу.
Сьогодні  я  прощаюся  із  літом.
Летять  лелеки  в  небі  понад  світом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804683
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2018


З Днем Незалежності !

З  Днем  Незалежності,  земле  моя!  
Свята  і    вільна  Україно!
Себе  ти  відстоїш  ще  у  Кремля.
Хай  майорить  наш  прапор  жовто-синій!  

Хай  слава  лине.    По  усій  землі
Звучить  це  горде  слово  -  Україна!  
Пишаймося  дорослі  і  малі,  
Бо  саме  ми  –  Козацька  є    родина.  

Пишаймося  здобутками  дідів,  
Що  боронили    гідність  та  свободу,
Що  зберегли    із  давніх  тих    віків
Козацьку  волю  нашого  народу.

Хоча  на  Сході    йде  у  нас  війна,  
Загарбники  з    Кремля  не  сплять  і  нині,
Та  віримо  -    закінчиться  вона.  
Героям  Слава!    Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804271
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2018


Яблуневий сад.

Часто  бачу  ві  сні    
Сад  казковий    із  мого  дитинства.  
Там  ростуть  яблуні    -
Світ  прекрасний  без  чвар  і  презирства.  

Яблуні    стоять    в  ряд,
А  рядів  тих    багато,    багато.
Я  вітаюсь    підряд  
З  кожним  деревом,    йдучи    до  хати.  

Там  встрічає    мене
Моя  рідна  старенька    бабуся.
Хай  мій    сон    не  мине,
Я  ж  в  дитинство  на  мить    повернуся.  

Заховалось  воно
У  п’янкім    яблуневім  садочку.  
Навесні  дітлахам
Дарувало  свій  цвіт  у  віночку.

Там    співав  соловей
Свою  пісню  весело  і    дзвінко.
Він  вітав  так  гостей,
Що  вбігали  в  садок  дуже  стрімко.  

А    бабуся    усіх
Пригощала    смачними    грушками
І  долоньки    малі
Наповнялися      щей    ягідками.  

Не    було    у  селі  
Саду  кращого,  чим  у  бабусі.  
 Там  медовки    росли,  
Симеренки,    папінки,    лялькуси.  

Влітку,    чи    восени  
Я  плодами    насолоджуся,
На  всю  зиму  були
Нам  дарунки  від  бабці  Ганнусі.    

З  кожним  роком  частіш
Я  думками    в  садочок  той    лину,  
Де  ростуть  яблуні,
Та    на  жаль  не  спинить    часу  плину.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804269
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.08.2018


Осінь знову заглядає

Осінь  знову  заглядає
У  моє  вікно.
Все  минає,  все  спливає,  
Як  і  не  було.

Промайнуло  тепле  літо,
Віднесли  вітри.
-  Душу  чом  не  відігріто?  
Ти  летиш  куди?

Я  благаю:  "Повернися,
Сонцем  відігрій.
На  хвилинку  забарися.
Залишися.  Стій."

Та  не  чує  красне  літо,  
Все  спішить  кудись
І  злітають  за  ним  слідом
Журавлі  у  вись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803403
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.08.2018


Я бачила страх

Я  бачила  страх  у  очах  своїх  внуків,  
Як  ті  манівцями    тікали  з  війни.  
Позаду  стріляли  із  градів  і  буків,  
А  що  буде  далі  -  не  знали  вони.  

Проїхати  вільно  -  було  справжнє  диво.
На  кожній  дорозі  чужі  блокпости
І  їх  оминути  ніяк  неможливо  -
Із  зовнішнім  світом  порвані  мости.  

Лишились  в  домівці  незібрані    речі,
Розривом  снаряду  зруйновано  дім,
Та  чітку  межу  провели  у  той  вечір
В  житті  до  війни  й  тепер  у  новім.  .  

Дітей    від  війни  лікувать  довелося,
Щоб  в  душі  маленькі  вернулось  тепло.
То  дай  же  їм,  Боже,  щоб  в  них  все  збулося.
Зостались  живі  -    то  вважай  повезло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803319
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 16.08.2018


Життя з війною

А    я    цю    війну  пропустила  крізь  себе.
Вона,  наче  танком,    пройшлась    по  душі.
І  я    ще  кричала:"  Спинися!    Не    треба!",
Та  серце  вже  рвала  кістлява  мені..  

Прийшла  так  підступно,    зненацька  й  раптово  -
Ударив    враз    грім  серед  білого  дня.  
Зі  Сходу  до  нас  прилетів  чорний  ворон,
Слідом    привезли  хоронити  дитя.

О,  Боже  мій  милий,  за  що  така  кара
І  чим  завинив  перед  світом  наш  син?
Все    небо  закрила    для  нас  чорна  хмара,
У  мороці    дні,  не  спинить  часу  плин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803316
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 16.08.2018


Спасівка

.  
Ну  ось,    вже  й  Спасівка  прийшла  -
Зібрали  мед  свій  бджолярі.
Хоча  достатньо  ще  тепла,  
Але  вже  осінь  на  порі.  

У  полі  зібрані  хліба,
Росою  вкрилася  стерня.  
По  ній  лиш  пташечка  стриба,  
Щоб  віднайти  якесь  зерня.  

Темніша  й  довша  стала  ніч,  
Ховає  в  хмари  зорепад,
Та  місяць  світить  навсібіч
Де  яблуневий  зріє  сад.

Виблискує  на  сонці  так
Налитий  соком  виноград.
Насмакувавшись  медом  всмак,
Зустріти  Спаса  кожен  рад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.08.2018