Ольга Калина

А чи прийде зима

Чи  ж  надво́рі  зима,  
Бо  ж  нема  ні  морозу,  ні  снігу?!
Другий  рік  вже  нема.  
А  чи  буде  по  справжньому  зимно?!

А  чи  випаде  сніг
Так,  щоб  з  неба,  з  біленьких  хмаринок,  
Простеляло  до  ніг
Ціле  море  чарівних  пушинок?  
 
Закружляють  в  танку
У  повітрі  лапаті  сніжинки,
А  на  склі,  у  кутку,  
Чи  змалює  мороз  візерунки?!

А  чи  зможуть  нестись
З  гірки  діти  малі  на  санчатах,  
Як  в  дитинстві  колись
Я  спускалась,  а  зараз  –  внучата?

Принесе  ж  чи  Різдво
Білосніжну  казкову  чарівність,  
Щоб  вселити  тепло  
В  кожну  зболену  душу  і  ніжність?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020

Чи гідні

 

Чому  себе  не  поважаєм  
Та  мову  рідну  зневажаєм?
Невже  нащадки  ми  не  гідні  
Своїх  прапрадідів,  дідів,
Отих  -  славетних  козаків?  
Вони  ж  найближчі  нам  і  рідні.

В  усі  віки,  в  степах  за  волю,  
Швидкіший  вітра  в  чистім  полі,
Надійний  щит  -  з  Січі  козак
Спиняв  завжди  орди  навалу,  
Оту  московію  зухвалу.  
А  з  заходу  –  литовець,  лях.

І  не  боявсь  життя  віддати,  
Аби  спокійно  могли  спати  
Його  родина,  батьки,  діти.  
І  мріяв,  що  в  його  нащадків
Колись  та  буде  все  в  порядку,  
І  будуть  добре  вони  жити.

Та  ось  віки  пройшли  й  ці  діти
Можливо,  стали  краще    жити?
Чи  мають,  Волю,  Гідність,  Славу?
А  чи  шанують  те,  що  мали
Їх  предки  й  в  спадок  передали?
Чи  до  кінця  батькІ́вську  справу

Закінчили,  і  заповіт
На  протязі  віків  і  літ
Виконують  тепер  нащадки?  
Та  ні,  цього  ,  на  жаль,  не  сталось.
З  тих  пір  багато  помінялось,
Та  досі  ще  нема  порядку.  

Бо  діти  пращурів    -  зас...ці,
Кацапські  підлі  запроданці,  
Забули  хату,  рідну  неньку..  
Свого  коріння  відцурались,
Задерли  кирпу*  і  зазнались,  
Й  живуть  з  брехнею  помаленьку.  

Не  хочуть  знать  коріння  роду,  
Ні  індентичності  народу,  
Ні  звичаїв,  обрядів,  мови,  
Плюють  на  ба́тьківські  могили,  
Аби  кацапам  догодити,
Й  на  граблі  знову  наступити.    

Вкраїни  діти,  схаменіться!  
В  домівки  ба́тьківські  верніться.  
В  своїх  церквах  моліться  Богу,  
Шануйте  матір  й  свою  мову,  
Та  знайте,  що  лиш  рідне  слово,  
Проллє  вам  світло  на  дорогу.  


*-  фразеологізми;  зазнаватися,  чванитися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020

Мій край

Мій  –  край!  Країна!  Україна!
(Ще  раз  підкреслю  –  не  «страна»  )
У  світі  ти  така  єдина  
І  в  моїм  серці  ти  -  одна!

Лиш  у  славетнім  ріднім  краї
Та  наймилішій  стороні,  
Так  любо  сонце  зігріває  
І  посміхається  мені.  

У  Батьківщині,  в  ріднім  краї
Від  щастя  серденько  співа,  
Любов’ю  душу  наповняє
І  оживає  в  ній  весна.  

Лише  отут  я  чую  слово  
Те  милозвучне  і  просте,  
Співала  мама  колискову  -
Я  пам’ятаю  слово  те.  

Лиш  в  ріднім  краї,  в  цій  сторонці,
Де  хата  батьківська  стоїть,  
Й  до  себе  манить  крізь  віконце,  
Зове  вернутись  хоч  на  мить.

Зове  до  себе  ще  криниця  
Біля  хатини  край  села,  
Щоб  життєдайної  напиться    
Хоча  б  ковток  із  джерела.

До  себе  кличуть  білі  вишні,
Що  у  садочку  ще  цвітуть
Вони  давно  за  хату  вищі,  
Проте  гостей  ще  й  досі  ждуть.  

І  я  завжди  лечу  на  крилах  
В  оцю  хатину  край  села,  
Де  мила  серцю    батьківщина,  
Де  народилась  і  зросла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

Ще ходить осінь

Ще  ходить  осінь  тихо  попід  тином,  
Ріллею  човгає  і  блудить  в  манівцях.
Хоча  в  повітрі  так  нестерпно  зимно,  
Але  немає  снігу  білого  в  полях.  

Лише  туманом  сивим  криє  землю
І  паморозь  іскриста  всілась  на  кущах.
Сховався  вітер,  що  гуляв  по  полю,
І  тихо  десь  сидить  на  дереві  в  гілках.  

І  вже  туман  цей  сірою  стіною,  
Поглинув  весь  навколо  себе  білий  світ.  
Стара  верба,  охоплена  журбою,
Вже  не  збере  опущених  додолу  віт.  

Завмер  весь  світ  у  тихому  чеканні
Приходу  білосніжної  до  нас  зими,    
Щоби  спокійно  спали  у  мовчанні
Усі  поля  й  сади  під  снігом  до  весни.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020

Йде у гості Миколай

Спи,    малече,  засинай,  
Бо  йде  в  гості  Миколай.
Він  зайде  у  кожну  хату,  
Щоб  всіх  діток  привітати.  
Принесе  в  своїй  торбинці
І  цукерки,  і  гостинці,
Під  подушку  покладе,  
Бо  про  всіх  він  знає  все.  
Адже  ви  –  слухняні  й  чемні,  
Гарні  дітки  і  розумні,  
Слухалися  маму  й  тата  -  
Тож  дарунків  вам  багато.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020

Тягнеться ніч

Настала  ніч,  не  чути  й  звуку
Та  й  темінь  вкутала  село.  
Не  чути  брязкоту  і  стуку  –
Одні  химери  за  вікном.  

А  по  стіні  гуляють  тіні
Шлють  сотню  спогадів  й  думок,
І  у  безмовному  говінні
Снують  з  минулого  клубок.    

Господарює  в  хаті  тиша,
По  всіх  кімнатах  походжа.  
Дрімота  сон  в  кутку  колише,  
Щоб  той  тихенько  спочивав.  

Щоб  сон  лиш  добрий  кольоровий
Завжди  заходив  у  цей  дім,  
Картинки  світлі  та  казкові  
Побачити  могли  у  нім.  

На  те  ж  бо  ніч,  щоб  спочивали  
І  аж  до  ранку  спали  всі,  
Дивились  сни  і  не  зважали  
На  ті  химери  у  вікні.                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020

Молитва за Героїв, які відали життя за Україну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]

Під  образом  Діви  поставлю  я  свічку
І  тихо,  й  покірно  в  молитві  схилюсь.
Тебе  прославляю,  о  Діво  Маріє,  
І  щиро,  в  скорботі  тобі  помолюсь.  

 Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Прийми  його  душу  у  Царство  Небесне,  
Надай  свій  куточок  у  Райськім  саду.  
Ні  словом,  ні  помислом  вже  не  оскверне
Небесну  священну  обитель  Твою.

Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Адже  так  любив  і  сім’ю,  і  родину,  
Відважно  ставав  він  на  захист  щодня.
За  Гідність,  за  Честь,  за  свою  Україну,  
На  ваги  поклав  найдорожче  -  життя.  

Приспів:
Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану  та  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020

Загублене кохання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqKL5iaUphY[/youtube]

Безмежна  подяка  композитору  Олександру  Келеберді,  що  він  звернув  
увагу  на  цей  текст  і  надав  крила  пісні  та  Юлії  Максимчук  за  її  чудовий  голос  і  озвучення  пісні.  





Весна  і  літо  вже  пройшло,  
І  осінь  сива  
Сховала  тугу  за  вікном  
В  холодні  зливи.  
Боліло  серденько  й  душа  
З  дощем  ридала:
Покинув  милий  і  пішов  –
Його  не  стало.  

 Приспів:
Захурделило  надворі,  
Захурделило.
І  снігом  сипле  ізгори  –
Кругом  все  біло.  
І  нашу  стежку  замело,  
Де  ми  ходили.  
Чи  ж  то  кохання  в  нас  було,  
А  чи  згубили...  

Не  зеленіє  вже  верба,  
Що  над  ставочком,
В  воді  не  миє  вже  вона  
Свої  листочки.  
Покинув  милий  і  пішов    -
Його  немає.  
Мабуть,  десь  іншу  вже  знайшов  
Й  її  кохає.  
 
І  над  ставочком  вже  верба
В  журбі  схилилась.  
Не  грає  хвилями  вода  –
Покрила  крига.  
Поглинув  сніг  вже  назавжди  
Святе  кохання.  
Більш  не  повернеться  сюди
Ні  вдень,  ні  зрання.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020

Душа прощається (диптих)

Пам"яті  Вітора  Миколайовича  Слюсара  присвячую:

Ще  спозаранку  небо  плаче,  
Дощ  мерзлу  землю  обгорта  -
 Вже  й  ожеледиця  добряча..  
Душа  в  цей  час  світ  покида.  

Вона  прощається  із  тілом,  
Що  на  смертельному  ордлі,  
Вона  ще  тут  -  не  відлетіла,  -
У  Андріяшівці  -  в  селі.  

Останній  раз  окине  оком,  
Усю  родину,  що  прийшла.  
Двір  обійде  тихеньким  кроком,  
Бо  все  життя  тут  прожила.  

В  останій  раз  пригорне  жінку,  
Обніме  внуків  і  дітей,  
 Смиренно  і  без  скрипу  хвіртки,
Тихенько  в  небо  відійде.  
 



**********************

Цей  біль  словами  не  розкажеш,
Його  не  виплачеш  слізьми,  
Його  бинтами  не  зав’яжеш,  
Біль  залишається  з  дітьми.  

Він  буде  каменем  давити,  
І  чорні  хмари  в  небесах,  
Дощем  на  землю  будуть  ллити,  
Та  рвати  зболені  серця.  

Спочатку  брат  його    -  Володя
Пішов  у  потойбічний  світ.  
А  через  рік  сестра  Валюша
За  ним  пішла  тихенько  вслід.  

Минає  ще  рік..  Грудень  місяць
Вже  добігає  до  кінця.
Знов  доля  чорне  горе  місить
І  рве  в  сім’ї  усім  серця.    

Сьогодні  небо  сиве  плаче,
Покрився  смутком  білий  світ.
В  календарі  цей  день  позначать:  
Лиша  їх  батько,  чоловік,

Лишає  дід  своїх  онуків,  
З  якими  бавився  завжди,  
Яких  частенько  брав  на  руки  
Й  розповідав  малим  казкИ.  

Не  прочитає  внукам  кАзки,  
На  руки  більше  не  візьме,  
По  вулиці  внучат  в  колясці
Ніколи  більш  не  провезе.    

Не  плачте,  діти  і  родина,  
Адже  Душа  не  помира.
Їй  Бог  для  того  надав  крила,  
Щоби  летіла  в  небеса.      

Він  полетить  у  синя  небо
Земний  закінчивши  свій  вік,  
Та  повернеться  при  потребі,  
Можливо  ,  в  ніч  на  Новий  рік.  

Щоби  покласти  під  ялинку
Ті  подарунки,  що  не  встиг.  
Для  Даши,  Нікіти  і  Аміри,  
Бо  так  любив  він  їх  усіх.

 Не  плачте,  діти,  не  плач,  жінко,  
Він  прийде  ще  до  вас  у  сні,  
Коли  з  під  снігу  перша  квітка,  
Розквітне  рано  навесні.  

Торкнеться  вас  він  теплим  вітром,
Солоні  сльози  обітре,
Розгонить  хмари    й  ясне  світло  
У  ваші  душі  принесе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020

Хустина

Пов'язує  внучка  кітчасту  хустину,
Що  так  пасувала  колись  і  мені,  
А  личко  так  схоже  її,  в  цю  хвилину,  
На  вишню,  що  квітне  у  нас  навесні.  

Й  на  яблуню  білу,  в  зеленім  садочку,  
Як  спів  соловейка  взліта  вдалечінь,  
А  сонце  відблискує  в  кожнім  листочку
Ту  просинь  безмежну  і  ту  голубінь.  

Ще  схоже  на  мальви,  що  в  нас  біля  тину,
На  маки  й  волошки  у  хлібних  полях,  
Адже  увібрала  у  себе  хустина
І  душу  вкраїнську,  й  любов  у  серцях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020

Мабуть, щаслива

Мабуть  щаслива  тим,  що  маю,
Бо  часто  з  Музою  літаю,  
Коли  бере  та  свою  Ліру
Й  доносить  з  неба  переспіви
Мелодій  дивних  і  казкових,  
І  тих,  що  чула,  й  зовсім  нових.

І  сльози,  в  мить  таку,  солоні  
Я  витираю  і  долоні  
Протягую  до  тих  мелодій,
Стараюсь,  щоби  їх  схопити,  
Та  в  свою  душу  запустити:
Очистити  її  і  тіло.
І  ні  до  кого  мені  діла  
У  ті  хвилини  вже  не  має  –  
Душа  і  плаче,  і  співає.    

Й  сама  у  небі  вже  літаю
Ізверху  вниз  я  споглядаю
Левади,  луки  і  діброви,  
Де  скрізь  тополі  гонорові,  
Де  клени,  вільхи  і  берізки,  
І  де  верба  розчеше  кіски,
Та  у  воді  їх  промиває,
А  вітер  пісеньку  співає,  
Оту,  що  Муза  в  небі  грає.  

І  я  беру  тоді  листочок
Та  олівця    -  хоча  б  кусочок,  
Стараюсь  все  те  записати,
Аби  лиш  встигнути,  спіймати.
Сиджу  тихесенько  і  пишу,  
Вслухаюся  в  вечірню  тишу,  
Та  ті  мелодії  збираю,  
Що  Муза  в  небі  виграває.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020

Вітаю ( Наталії Андріївні Богайчук)

Наталії  Андріївні  Богайчук  до  дня  народження:  

В  зимовий  і  грудневий  вечір
Світили  зорі  на  поріг,  
Твій  Янгол  тихо  сів  на  плечі  –
На  все  життя  твій  оберіг.  

Щоби    в  житті  оберігати
Він  опустився  із  небес,
Тому  я  хочу  привітати  
Із  Днем  народження  тебе.  

Нехай  зникають  перепони  
В  твоїм  життєвому  шляху,  
Щоб  кожен  день  в  відмінній  формі
Ішла  по  ньому  без  страху.  

Бо  за  плечима  так  багато  
В  твоїй  дорозі  добрих  справ,  
Тож  щиро  хочу  побажати,  
Щоб  оптимізм  твій  не  пропав.  

Щоб  кожен  день  твій  був  як  свято,
Щоб  радість  вирувала  в  нім,  
Наснаги,  посмішок  багато
Було  завжди  в  житті  твоїм.  

Нехай  хвороби  стороною
Обходять  твою  хату  й  двір,  
Здоров’я  ллється  хай  рікою
На  тебе  завжди  аж  без  мір.  
 
А  ще  доброботу,  достатку,  
І  щирих  посмішок  людей,  
 Щоб  втіхи  у  душі  багато,  
Та  добрих,  радісних  вістей.  

Тож  залишайся  молодою
І  не  втрачай  чарівний  цвіт.  
Хай  щастя  поряд  йде  з  тобою
Ще  Многа,  Многа,  Многа  Літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020

До Дня Збройних Сил України

Могутність  армії  зродилась
У  чотирнадцятім  в  боях,  
Коли  чужинська  вража  сила
Ступала  чоботом  в  полях.  

На  захист  стали  України  
Найкращі  доньки  і  сини.  
Без  зброї  в  бліндажах  щоднини
Чужинців  стримували  ви.  

Під  звуки  й  свист  сепарських  градів
Пройшли  Дебальцевський  котел
Вітчизну  з  вас  ніхто  не  зрадив,
І  на  війні  ви  дотепер.  

Ви  захищаєте  народ  свій,
Простих  людей  спокійний  сон.    
Із  ворогом  щодня  в  двобої  
За  мир  і  сонце  із  вікон.  

За  щастя  діток  наших  з  вами,  
За  їх  прекрасне  майбуття,  
Щоб  йшли  лиш  мирними  шляхами
І  мали  радість  від  життя.  

Тож  ви  для  нас  усі  -  Герої,  
Вкраїни  ви  -  Захисники!
В  час  грізний  стали  ви  до  зброї.  
Вам  Шана  й  Слава  навікИ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020

Спливає час

Помірно  так  спливає  час:  
За  ніччю  -  день,  та  й  знову  -  темінь.  
Зі  жмутком  смутку  кожен  раз,
Немов  стискає  серце  ремінь.  
 
І  як  лещата,  силоміць,
Зіжали  й  вогник  загасили,    
Та  звуки  брязкоту  із  герць
Доносять  звістку:  є  ще  сили.  

Душа  волає:  -  піднімись!-
З  кута  глухого  вийти  зможеш.  
Не  все  ще  втрачено  –  борись!  
Ти  в  цім  двобої  переможеш!  

Шукай  стежину  ти  скоріш,
Із  лабіринту  вибирайся.
Розгубленість,  неначе  гріх,
Злим  силам  ти  не  піддавайся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020

Вечірні ліхтарики

Чарівно-казкові  ліхтарики  в  місті
Засяяли  радо,  шикуючись  в  ряд.  
Прогнали  ці  вогники  темінь  імлисту,
Бадьоро  зібрались  іти  на  парад.  

Сіяють  вітрини  нічних  магазинів  
Великих  будівель  й  маленьких  крамниць.  
Цей  вечір  їм  злато  несе  у  корзині  
Чарівність  добавити  в  світ  таємниць.  

В  вітринах  відбитки  від  спалаху  світла.
Дивуються  зорі    вогням  з  висоти,  
Мигають,  жбурляючи  барв  у  палітру,  
Ліхтарики  пензлем  фарбують  шибки.  

Деінде  по  вулиці  йдуть  перехожі  –
Потрапивши  в  казку,  вони  не  спішать.  
А  зверху,  немов  парасольки  (так  схожі),
Листочки  з  дерев  їм  під  ноги  летять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020

Вітаємо (Миколі Петровичу Базилівському )

Миколі  Петровичу  Базилівському  
 В  День  народження:  

Здоров’я,  доброботу,  радості,  втіхи,
Сьогодні  всі  зранку  бажають  тобі.  
У  хаті  дитячих  і  помішок,  й  сміху,  
І  жодного  дня  щоб  не  було  в  журбі.    
 
Щоби  досягав  всіх  поставлених  цілей,
Ішов  навпростець  до  мети  ти  щодня,  
В  дорозі  оцій  до  задуманих  втілень
Підтримкою  були  б:  дружина  й  рідня.  

 Бажають  тобі  неземного  кохання,  
Взаємоповаги  в  родині  твоїй,  
Лебидиної  вірності,  думок  поєднання,  
І  всім  щоб  комфортно  було  у  сім’ї.

І  друзі  були  щоб  надійні,  та  вірні,  
Готові  на  поміч  й  підтримку  прийти,  
Хоча  десь  й  знайдуться  питаннячка  спірні,  
Щоб  разом  укупі  рішати  змогли.  

До  всіх  привітань  нам  дозволь  приєднатись:
Мені  й  Карпунисі,  сьогодні  обом.  
Найкращі  слова  щоб  тобі  побажати  
І  чарку  піднять  за  святковим  столом.  
 
Хай  щастя  і  радість  йде  в  хату  без  міри,  
Й  лягають  фінанси  тобі  на  поріг.  
З  роками  щоби  не  втрачав  ти  статури,  
В  здоров’ї  прожив  щоб    багацько  ще  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

Ніч пізньої осені

Ще  звечора  ніч,  заступивши  на  варту,  
Усе  працювала  до  поту  чола:
Закутала  землю  у  темінь  імлисту,  
Туману  сказала  лягти  край  села.

Щоб  спали  кущі  та  дерева  до  ранку,
У  паморозь  гілки  вдягла  в  гущаві,  
Співала  тихенько  свою  колисанку
Та  іній  губила  в  посохлій  траві.  

Закрили  повіки  сади  і  діброви,
У  полі  тихенько  спочила  рілля,
Сховались  за  хмарки  зірки  вечорові,  
Тихенько  до  ранку  заснула  земля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2020

Привітання до ювілею ! ( Ларисі Іванівні Кирилюк)

Ларисі  Іванівні  Кирилюк  
до  Ювілею:  

Як  сонце  сьогодні  із  ранку
Кремсало  осінню  пітьму,
Вона  вже  стояла  на  ганку,    
Вдивлялась  у  даль  чарівну.    

Бо  саме  для  неї  із  ночі  
Світила  ранкова  зоря,  
А  вітер  кленовий  листочок,
Останній  до  ніг  простеляв.
 
 Окутана  в  плед  і  кофтину
Стояла  в  задумі  вона  –
Тут  тепло,  не  вділа  хустину,  
Вперед  підійшла  до  вікна.  

Русяве  розкішне  волосся
І  пасмо  його  на  плечі,
І  посмішка  мила  ще  досі,
І  ямка  все  та  ж  на  лиці.  

Прокинулась  рано  ..  Не  спиться.
Сьогодні  вже  їй    -  п’ятдесят..  
Ой,  швидко  ж    як  час  цей  несеться!  
І  радо  всі  будуть  вітать.  

Уже  привітав  Анатолій  –
Прекрасний  її  чоловік,    -
Це  в  ньому  розгледіла  долю:
Єдине  кохання  навік.  

Багато  вже  літ  рука  в  руку
Долають  турботи  життя.  
І  навіть  в  хвилини  розлуки
Коханнячком  б’ються  серця.  

Бувало  всього  у  їх  долі  -
Та  сльози  і  радість  навпіл:
Ростили  маленькі  дві  доні,  
 Разом  будували  свій  дім.  

Іванка  й  Іриночка–  доці,  
Їх  щастя,  і  їх  два  крила,  
Їх  сонечка  в  кожному  кроці,
А  в  серці  розквітла  весна.  

Сьогодні  дві  доні  дорослі
І  мають  вже  сім’ї  свої,
Окремо  живуть,  але  досі
В  них  мама  є  членом  сім’ї.    

Бо  мама  -  порада,  підтримка,  
Розрада  в  хвилини  складні.  
І  часто  їм  сниться  зупинка
У  Райгородку  –  в  ріднім  селі.  

А  внуки:  Давид,  Євеліна,  
Сьогодні  до  неї  примчать,  
Щоб  в  колі  сімейнім,  в  родині
Бабусю  свою  привітать.  

Стояла  Лариса  в  задумі..
Вже  осінь…а  скоро  зима..
І  серденько  мліло  у  щемі,  
Що  скоро  так  мчаться  літа.  

Пора  вже  збиратись  до  праці  -
Поштове  відділення  жде.  
Посада:  завідувач  в  зв’язківців..
Та  й  люду  багато  буде.  

Підлеглі:  Тамара,  Наташа
І  Леся  –  недавно  прийшла.  
Ця  дружна  команда,  як  завше,
Підтримкою  є  і  була.  

Всі  дружні,  привітні  і  щирі,
І  всі  як  одна  вже  сім’я.  
Вже  стільки  літ  разом  у  мирі
Всім  спільний  шлях  доля  встеля.  

Тож  радо  вітають  і  щиро  
Ларису  Іванівну  всі.
Для  них  не  потрібно  тут  пиру,  
А  досить  -  сто  грам  в  могоричі.  

Цінують  Тебе  всі  і  люблять,  
Завжди  допоможуть,  Ти  знай:
І  навіть,  на  стіл  приготують.
Ти  лише,  давай  наливай..  

Цей  тост    піднімаєм  за  Тебе,  
За  жіночку  цю  чарівну.  
Хай  щастя  злітає  до  неба,  
А  в  серце  вселяє  весну.  

Достаток  хай  йде  в  Твою  хату,  
Добробут  і  радість  й  успіх,  
Взаємопідтримки  багато
Й  життєвих  гараздів  для  всіх.  

Хай  щастям  літа  Твої  квітнуть,  
Й  ніколи  не  в’яне  їх  цвіт,
Здоров’ям  роки  хай  міцніють
Ще  Многая,  Многая  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020

Молитва за полеглих Героїв

Царице  Небесна,  молюся  до  Тебе,
Щоб  сина  згадала  в  Небеснім  Раю.
З  Майдану,  зі  Сходу  відправивсь  на  небо:
Життя    він  віддав  за  Вкраїну  свою.  

Адже  так  любив  і  сім’ю,  і  родину,  
Відважно  ставав  він  на  захист  щодня.
За  Гідність,  за  Честь,  за  свою  Україну,  
На  ваги  поклав  найдорожче  -    життя.  

Прийми  його  душу  у  Царство  Небесне,  
Надай  свій  куточок  у  Райськім  саду.  
Ні  словом,  ні  помислом  вже  не  оскверне
Небесну  священну  обитель  Твою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

Привітання Софійці

Привітання  Софійці  Капралюк
 до  дня  народження:  

Наше  малесеньке  ти,  Янголятко,  
Дівчинка  гарна,  маленьке  дитятко.

Сьогодні  родина  зі  святом  вітає,  
Безмежного  щастя  щиро  бажає.

А  разом  з  всіма    -  прабабця  Ганнуся  -
Сама  найкраща  у  світі  бабуся.

Зичить  тобі  посміхатись  як  сонце,  
Квітнуть    як  вишня,  що  біля  віконця.  

Щиро  сміятись,  звеселяти  всю  хату,    
Хай  же  у  ній  буде  втіхи  багато.  

Втіхи  від  тебе,  наша  люба  Софійко,  
Ми  принесемо  горішків  корзинку;

Яблук,  цукерок,  мандарин  і  бананів  –
Корзинка  для  тебе  стоїть  вже  зібрана.  

 Будь  ти  слухняною  й  завжди  –  охайна,    
Чемна,  привітна,  чудова  і  файна.  

Всі  тебе  любимо:  мама,  й  родина,  
Бо  ти  –  найкраща  у  світі  дитина.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

Все починається з любові (Андрію Васильовичу Амадею)

 Андрію  Васильовичу    Амадею  до  дня  народження:  

Все  починається  з  любові.
На  ній  тримається  весь  світ.  
Зірки  небесні  загадкові
Нам    не  відкриті  стільки  літ.  

Все  починається  з  любові  
На  цій  планеті,  де  живем,
Нас  манять  мандри  невідомі
І  пізнавати  світ  ми  йдем.  

Все  починається  з  любові
Своєї  рідної  землі,  
Де  роси  чисті  світанкові,  
Де  небо  ясне  угорі,

Де  навесні  цвіте  калина  
І  мальви  видно  із  вікна,  
І  де  збирається  родина,
Де  люба  серцю  сторона.  

В  цій  стороні  живе  –  Людина,
Співоча  пташка  –  Амадей.  
Його  пісні  про  Україну,  
Він  їх  співає  кожен  день.  

Його  пісні  про  щастя,  радість,  
Кохання,  що  живе  в  душі,  
А  часом,  долі  безталанність,  
Та  смуток  серденька  в  журбі.  

Його  пісні  торкнуться  серця
 Найпотаємніших  клітин,  
Розбудять  радості  джерельце  
І    потече  любові  вир.  

Тож  побажаємо  поету,  
Здоров’я,  радості  щодень,
А  в  творчості    -  великих  злетів
І  про  любов  нових  пісень.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

Жінка-Герой

Лідії  Іванівні  Сівак    до  дня  народження:  

Сьогодні  святкує  свій  день  народження  прекрасна,  чарівна  жінка,  цілеспрямована,  витривала  волонтерка    АТО  і  ООС  ,  ЛЮДИНА  з  відкритим,  щирим  серцем,  яка  здатна  розрадити,  підтримати,  заряджати  позитивом  і    вселяти  надію  оточуючим.    Бажаємо  цій  видатній  Людині    міцного  здоров’я,  довгих  життєвих  літ,  наснаги,  терпіння  і  разом  всім  українцям    дочекатись  перемоги!

Невтомна  наша  трудівниця  –
Ця  жінка,  мати,  волонтер,
На  Схід  з  початку  війни  мчиться
Вже  сьомий  рік  -  аж  дотепер.  

Забула,  що  значить  підбори,  
І  як  навести  макіяж,  
Вечірнє  платтячко  в  узори
Змінила  враз  на  камуфляж.  

Вже  сивина  вплелася  в  коси
Та  зморшки  в  кутиках  очей,  
І  вітер  висушив  всі  сльози
З  доріг  недоспаних  ночей.  

Тепер  лише    –  плита  й  дороги..
Бійці  для  неї  -  як  сини.  
З  військових  буднів  всі  тривоги
Відомі  лише  їй  вони.  

І  не  спиняє  дощ,  ні  спека,
Ані  зимовий  сніговій,  
Усі  здолає  небезпеки  –
Лише  б  добратись  до  синів.  

 Лише  б  побачити  синочків
Та  іскри  радості  в  очах,  
Від  тих  малюнків  на  листочках,  
Що  дітки  слали  у  листах.

На  тих  малюнках  –  небо  світле
Й  колосся  житнє  у  полях  ,  -  
Це  найдорожчий  скарб  на  світі,  
Це  оберіг  їх  у  боях.  

І  дякують  своїй  матусі
Усі  бійці  за  ці  листи  –
 Відважній  жінці,  відчайдуху  -  
Змогла  підтримку  привезти.  

 Від  всіх  матерів,  сини  яких  захищали  і  захищають  Україну,  
доземний  уклін  Вам,  шановна  Лідіє  Іванівно!  

Від  себе  особисто:  я    вдячна  Богу  і  пишаюсь  тим,  що  маю  таку  подругу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

Холодний ранок

Цей  ранок  осінній  проснеться  в  тумані  
І  мжичкою  вкриє  посохлу  траву,  
Пройме  холодочком  дерева  заспані,
Які  ще  гілками  тримають  пітьму.

Бо  нею  від  холоду  вкутались  й  вітру,  
І  голі-голісінькі  сплять  у  тишІ,
Сховавши  весь  смуток  у  сіру  палітру
Відтінків  потусклих,  сухих  споришів.  

І  навіть,  горобчик  сховався  під  стріху,  
Сидить  у  кубельці  й  тихенько  мовчить,  
Адже    у  погоду  таку  не  до  втіхи  –
Скоріше  б  цю  зиму  холодну  прожить.  

А  там  би  весняний  і  сонячний  ранок
Його  розбудив  би  ласкавим  теплом,  
І  він  з  задоволенням  сів  би  над  ганком
І  радо  б  співав  над  відкритим  вікном.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2020

Веронічка ( Карпунь Веронічці)

Карпунь  Вероніці  Анатолівні  до  дня  народження  :


Веронічка  –  чарівна  в  нас  фея,  
Із  казки  прийшла  у  цей  світ
Й  святкує  народження  своє:    
Сьогодні  –  одинадцять  літ.

Нехай  же  і  диво,  і  казка  
Присутніми  будуть  в  житті;  
Долай  перешкоди  й  поразки,
І  шлях  простели  в  майбутті

З  безмежного  щастя  і  радості,  
І  посмішок  кожного  дня,  
Емоцій  яскравих,  веселості,  
Захоплень  цікавих  щодня.

І  друзів  тобі  вірних,  щирих,  
Гамірних,  веселих  подруг.
І  з  ними  будь  в  злагоді  й  мирі,
Хай  буде  все  гарно  навкруг.  

Відмінно  навчайся  у  школі,
Тягнися  до  нових  пізнань,  
Вперед,  крізь  роки  безтурботні,
До  здійснення  всіх  починань.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

Матусині руки

Я  бачила  маму  сьогодні  у  сні
Й  матусині  руки  наснились  мені.  
Вони  подавали  і  хліб,  й  молоко
Маленькій  дитині  –  мені  за  столом.  

Я  пінку  молочну  спивала  до  дна
І  бігла    надвір  –  забалятись  пора.  
Матуся  в  цей  час  прибирала  стола
Й  до  вечора  зранку  в  турботах  була.    

Поморщені  руки    -  в  моєму  житті,  
Я  вас  пам’ятаю,  мої  дорогі.  
Натруджені  руки,  від  втоми  важкі,  
І  теплі,  і  ніжні  -  найкращі  мені.

Мене  ви  підтримать  змогли  у  той  час,  
Коли  я  боялась  іти  в  перший  клас,  
А  ще  щовесни  доглядали  квітник,  
Мені  вишивали  весільний  рушник.  
 
Зросли  й  помужніли  малі  дітлахи  
І  в  світ  у  далекий  стежками  пішли.
В  дорогу  тоді  ви  пекли  пиріжки
Й  онуків  своїх  виглядали  завжди.  

Я  хочу  вернутися  зараз  в  той  час
Й  до  рук  притулитися  хоч  би  ще  раз.  
Вклонитися  мамі  за  ласку  її,    
За  руки  поморщені  -  рідні  такі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

Вітаю з Днем народження! ( Тетяні Олексіївні Петрук)

Тетяні  Олексіівні  Петрук  до    дня  народження:  

 Із  Днем  народження,  Танюшо,  
 Промінчик  світла  і  тепла,  
Нехай  життєва  твоя  чаша
Буде  наповнена  сповна.  

Буде  наповнена  здоров’ям,  
Що  аж  хлюпоче  через  край,  
Хороший  настрій  ти  ізрання
І  аж  до  ночі  не  втрачай.

Щасливі  усмішки  і  втіха
Хай  кожен  день  заповнять  дім.  
Від  внуків  радості  і  сміху
Нехай  багато  буде  в  нім.  

І  теплоти  від  всіх  сусідів,  
І  від  всіх  жителів  села,
І  навіть  в  хмурий  день,  завсіди,  
Щоб  ти  щасливою  була.  

Нехай  душа  завжди  співає
І  пісня  рветься  у  політ,  
Журби  хай  серденько  не  знає
Ще  Многа,  Многа,  Многа  літ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020

Найщиріші вітання (Олесі Іванівні Гаврилюк)

Сьогодні,  донечко,  вітаю,  
Із  днем  народження  тебе.  
Що  побажати  -  ще  не  знаю,  
Адже  таке  життя  складне.

Мабуть,  по-перше  –  це  здоров'я,  
Й  багато,  щоби  через  край.  
Адже  в  законах  православ’я
Є  пункт  –  бери  й  допомагай.  

На  себе  ти  звалила  ношу,
На  плечі  жінки  –  заважку.
Якщо  впряглась,  кажи:  «  Я  зможу»
І  не  здавайсь,  тебе  прошу.      

А  ще  бажаю  я  терпіння
І  мудрості  тобі  щодня,  
Адже  ти  жінка  –  берегиня,  
І  поводир  дітей  в  життя.  

А  наші  діти  –  наша  радість,  
І  це  –  продовження  життя.  
Кожна  дитина  –  особливість,  
Що  має  стежку  в  майбуття.  

Тож  приділяй  усім  уваги,
Дай  материнського  тепла,  
 Й  розсудливість,  як  перевага,
З  тобою  завжди  щоб  була.  

А  ще  я  посмішок  бажаю,
Щоби  лунав  дитячий  сміх,  
Й  дитяча  радість  йшла  без  краю,  
А  ти  –  втішалась  щоб  за  всіх.  

Щоб  в  хаті  множилися  статки
І  благополуччя  поряд  йшло,
Щоб  почувалися  в  достатку,
І  щоби  в  дітей  усе  було.  

Щоби  збувалися  бажання
І  заповітні  мрії  всі,
В  сім’ї  взаємності  й  єднання,
Й  підтримки  від  дітей  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

Вітаємо! (Миколі Миколайовичу Капралюку)

Миколі  Миколайочиву  Капралюку  до  дня  народження:  


Сьогодні  в  тебе  іменини..  
Приймай  вітання  від  родини.  

А  зичим  ми  щасливу  долю,  
Здоров’я  було  щоб  доволі,  

Досягнень,  звершень  неймовірних,  
В  житті  –  щоб  друзів  щирих,  вірних;

Щоб  в  кожен  і  в  наступний  день
Співало  серденько  пісень,

Збувались  мрії  і  бажання,  
Ще  лебединого  кохання

В  сім’ї  і  вірності,  й  поваги,
І  шанування,  і  уваги,  

Взаємності,  в  усьому  згоди,  
Й  щоб  не  шукав  ніде  вигоди  -  

Сам  підкоряв  усі  вершини,
Й  стійким  був,  мужнім,  і  сміливим;

Щоб  був  хорошим,  добрим  батьком,  
Й  дитячих  усмішок  багацько;

Щоб  був  найкращим  чоловіком
І  жив  у  радості  довіку.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

Пронеслися журавлі

Ось  відлу́нням  в  небі  стоголо́сим  
Пронесли́ся  крики  журавлів.  
Привітали  з  неба  ранню  осінь
І  понесли  смуток  на  крилі.

Ту  журбу,  що  промайнуло  літо
І  пора  збиратися  в  політ,  
Із  домівки  птахам  перелітним  
Згадку  нести,  сховану  в  крилі.  

Бо  десь  там,  дале́ко  на  чужи́ні,  
Бу́де  гріти  їх  своїм  теплом,  
Що  десь  тут  у  рідній  Україні
Їх  чекають  верби  за  селом.  

 Їх  чекає  тут  струнка  тополя,  
І  могутній  дуб,  й  розлогий  клен,  
І  рілля  поо́раного  поля,
І  хлібів  широ́кий  житній  лан.

Бу́де  з  ними  згадка  цілу  зиму  
Додавати  сили  в  чужині́  
Й  зігрівати  мрію  ту  єдину,  
Що  верну́тись  зможуть  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

Молитва в Дмитрівську суботу

Я  помолюся,  Матір  Божа,
За  спокій  душ  спочилих  всіх.
Нехай  Господь  їм  допоможе
Земний  спокутувати  гріх.  

Прости,Господь,  усім  їм  –  грішним,  
Все,  що  творили  на  Землі,  
Бо  в  списках  дані  безутішні:
Гріхи  великі  і  малі.

Когось  образили  злим  словом,  
Комусь  зробили  щось  не  так,
І  відказали  в  допомозі,
Й  нужденним  не  дали  п’ятак.

Тож  змилуйсь,  Боже  милостивий,  
Адже  це  дочки  і  сини  –
Твої  це  діти  недбайливі,  
То  їм  гріхи  всі  відпусти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

Вітання Нюсі (Ганні Іванівні Капралюк)

До  дня  народження    Ганні  Іванівні  Капралюк:

Говорять  завжди:  мами  й  доні
Незримий  мають  свій  зв'язок.  
Це  як  та  квітка  на  долоні,  
Де  пломенить  життя  росток.  

Для  неї  доня  –  її  сонце,
Й  тепла,  як  пригірщ  з  висоти,  
Як  промінь  світла  у  віконце,  
Що  зможе  в  день  новий  внести.  
 
Здається:  саме  ось  недавно,  
Як  народилася  на  світ.  
Роки  пронеслись  дуже  вправно
І  ось  -    вже  сорок  вісім  літ.  

Тож  мама  Ганя  сьогодні  зрання
Своїй  Ганнусі,  Нюсі  шле
Всі  найщиріші  привітання
І  Богу  вдячна,  що  та  є.  

Що  має  доню  і  онуків,
А  їх  аж  четверо  в  доньки.  
І  навіть  правнуків  у  руки
Зумів  лелека  принести.  

Тож  привітаєм  разом  Нюсю
У  день  народження  її,    -
Найкращу  маму  і  бабусю,  
Щоби  збувались  мрії  всі.  

Нехай  поблажлива  їх  доля
Із  голови  до  самих  ніг,  
Щодня  здоров’ячком  поволі,
Їх  обсипає  в  домі  всіх.  

А  щастя  ллється  хай  рікою
І  хлюпотиться  через  край;
Життєва  стежка  всім  легкою  
Іде,  як    казка  в  дивокрай.  

Бажаєм  успіхів,  достатку,  
Щоби  збувались  мрії  всі,  
Щодня  щоб  множились  їх  статки,  
І  лад  щоб  був  завжди  в  сім’ї.  
     
Прожити  довго  і  щасливо,  
Хоча  б  за  сотню  з  гаком  літ.
Тож  побажаємо  поштиво
Сьогодні  МНОГА,  МНОГА  ЛІТ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

Вітаємо бабусю Женю (Євгенії Констянтинівні Шепетюк)

До  85-річчя  Євгенії  Констянтинівни  Шепетюк:    


Завжди  усе  в  руках  Господніх
І  долі  пишуть  в  небесах.
Вісімдесят  вже  п’ять  сьогодні  –
Сльоза  блищить  в  її  очах.  

Сльоза    ця  радості  і  смутку,  
І  Богу  вдячності  за  все.
Життєва  мудрість  -    цей  набуток
Вона  крізь  все  життя  несе.  

А  досвід  цей  було  де  брати:
Ще  із  малих,  дитячих  літ,  
Коли  померла  Степа  –  мати,    
Лишивши  вдома  двох  сиріт.  

А  батька  –  Костю  пам’ятала,  
Ще  як  збирався  на  війну,  
І  потім  довго  виглядала:
Весну  і  зиму  не  одну.  

Та  не  судилося  вернутись..
З  війни  він  так  і  не  прийшов.
І  як  жилося  –  не  забутись,  
Хоч  час  летів  той  стрімголов.  

Вона  –  Євгенія,  є  старша  
Із  двох  малесеньких  дівчат,
А  її  Надя  –  це  молодша,
Й  хотіли  взяти  в  інтернат.

Та  не  змогла  змиритись  Женя,  
Що  заберуть  у  інтернат,  
Взяла  всю  волю  свою  в  жмені
І  стала  скрізь  наводить  лад.  

Тож  працювала  ,  як  уміла,  
І  в  господарстві  лад  вела,  
Свою  сестру  ростить  зуміла  
І  що  змогла,  то  все  дала.  

Допомагала  ще  бабуся,  
Килина  –  звалася  вона,  
Та  ще  не  встигли  й  оглянуться,  
Як  на  той  світ  пішла    і  та.    

І  залишила  на  Людмилу-
Сусідку,  двох  малих  дітей,  
Тож  докладала  та  вже  сили,  
Щоб  гідних  з  них  зростить  людей.  

Ходили  діти  на  роботу:
В  колгосп    сапати  буряки,  
На  ферму  доглядать  худобу,  
Збирати  в  полі  колоски.  

І  заробляли  своїм  потом  
В  колгоспі  лише  трудодні,
Бо  то  вся  плата  за  роботу
І  то  були  часи  складні.  

Взялася  Женя  виручати  
Сестру,  щоб  вирвалась  з  села,
Зуміла  паспорт  їй  дістати
І  та  в  життя  нове  пішла.  

А  Женя  вдома  залишилась,
Сапала  далі  буряки,  
Потім  із  Тімою  зустрілась
І  вийшла  заміж  залюбки.

Жили  у  мирі  і  любові,  
І  будували  новий  дім.  
З’явились  барви  кольорові
В  житті,  та  радість  завжди  в  нім.  

Родились  діти:  Галя,  й  Петя,  
А  потім  Нюся  ще  мала.
Вона  в  сімї  дитина  третя
Й  для  всіх  любимою  була.  

Збирались  вранці  на  роботу,  
А  діти  в  школу,  дитсадок.  
Роки  летіли  у  турботах
Та  час  прийшов  нових  стежок.  

Не  зчулись  –  діти  подружились,  
І  в  кожного    із  них  -  сім’я.
На  світ  онуки  народились
Й  турбота  в  кожного  своя.  

У  Андріяшівці  зостались  
І  будували  кожен  дім,  
Дітей  ростили  і  навчали  –
Батьки  допомагали  їм.  

Допомагали  будуватись,  
Гляділи  внуків  день-у-  день,  
У  господарстві  прибиратись,  
Садки  садити  із  вишень.  

Та  прийшло  горе  у  родину:
Помер  їх  батько,  любий  дід.  
І  в  цю  важку  для  всіх  годину,  
Померк  для  Жені  білий  світ.  

Одна  без  нього  залишилась,  
 В  хатині  вже  тепер  сама,  
Онуки    майже  поженились
І  в  кожного  сім’я  своя.  

Онуків  восьмеро  додому
До  неї  часто  в  гості  йдуть.  
Максим,  Денис,  Нікіта,  Рома  –
Це  правнуки.  Їх  приведуть  

І  принесуть,  щоб  привітали  
Їх  бабу  Женю  у  цей  день;  
Здров’я  щиро  побажати
Та  гарних  заспівать  пісень.  

А  разом  з  ними  шле  вітання
Сусідка  Таня  ще  мала,  
Адже  для  неї  баба  Женя
Найкраща  є  й  завжди  була.
 
Бо  душу  й  серце  добре  має,  
Що  в  неї  є,  то  всім  роздасть,
Завжди  усім  допомагає
Й  пораду  правильну  надасть.  

За  це  всі  й  люблять  бабу  Женю  -
Несе  добро  у  білий  світ.  
Тож    всі  сьогодні  шлем  вітання
І  всі  бажаєм  –  МНОГА  ЛІТ!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

Заходилося небо попрати

Заходилося  небо  попрати
Найбіліші  хмарини  свої
І  давай  їх  у  річці  купати,
Та  стелить  полотном  по  воді,  

Простягнуло  їх  вдаль  аж  за  обрій.
І  смичком  провело  по  струні,
Щоб  під  звуки  казкових  мелодій
Простирадло  пливло  по  воді.    

Тож  гойдаються  хмари  на  хвилях
В  неймовірній  отій  білизні.
Ну  а  просинь,  між  хмарами  синя,  
Сліпить  очі,  між  них,  в  борозні.  

Ця  картина  чарівна,  казкова  
Нам  відкрилася,  мов  ми  в  Раю,
І  до  себе  зове  загадково,  
Щоб  пірнуть  в  неймовірну  красу.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

Дмитро (Хамберову Дмитру)

До  дня  народження  Хамберова  Дмитра  :



Престольне    свято  скоро  –  Дмитра,
Прийде  тихенько  на  поріг.  
А  в  нас  чудовий  хлопець    -  Дмитрій,  
Вже  дев’ятнадцять  йому  літ.  

Ми  всі  зовемо  його  –  Діма
І  личить  це  ім’я  йому.  
Родинна  ниточка  незрима  
Стелила  доленьки  пряму.  

Свідомо  він  зробив  поступок
І  сам  змінив  життєвий  шлях.
Тепер  з  сестричками  -    укупі,  
Бо  мріяв  й  бачив  це  у  снах.

І  вже  дівчаткам  він  –  опора,  
На    те  ж  бо  старший  брат  в  сім’ї.
Ми  не  зоглядимся,  як  скоро
Родини  будуть  мать  свої.    

Тож  побажаємо  здоров’я,  
Щоб  крила  набирались  сил,  
Щоб  не  стикався  із  зневір’ям,
І  підкоряв  весь  небосхил.  

Бажаєм  друзів  вірних,  щирих,  
Щоби  надійними  були,
І  у  відносинах  прозорих  
Завжди  з  тобою  поряд  йшли.  

Бажаєм  успіхів  багато,  
Збувались  мрії  щоб  усі,  
 Й  не  забував,  вертавсь  до  хати,  
Де  тебе  люблять  у  сім’ї.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

Максимка (Фелонюк Максим Сергійович)

До  дня  народження  Фелонюка  Максима  Сергійовича:  


Сьогодні  свято  у  родині,  
Бо  народився  наш  Максим,  
Усі  вітають  його  нині;
В  Сергія  він  –  єдиний  син.  

Є  дочка  ще  –  Анастасія,  
Від  сина  старша  це  сестра.
Здійснилась  з  Жанною  їх  мрія  –
В  них  дочка  й  син  –  їх  два  крила.    

В  цей  день  -  одинадцять  Максимці,  
З  Андріяшівки  листівки  шлють,  
 Й  від  баби  Ганни  (  тата  тітки)  
Вітання  теж  передають.  

Усі  бажають  підростати,
Міцніть  здоров’ям  кожен  день,
У  школі  гарно  щоб  навчатись
 Й  радіти  успіхам  щодень.  

РокІв  веселих,  і  щасливих,
Хороших  друзів  щоб  шкільних,  
Похмурих  днів  не  було  й  зливи,
Бажаєм  сонячних,  ясних.    

І  слухатися  маму  й  тата,  
Сестричку  Настю  ще  свою;
Хай  щастям  повниться  вся  хата
І  успіх  йде  до  вас  в  сім’ю.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

Ти будь зі мною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]

Зі  мною  поряд,  чи  незримо,
Ти  просто  будь  у  кожну  мить,
Коли  проходять  хмарки  мимо,
Чи  дощ  у  листі  шелестить.

Повіє  бриз  легкий  у  спеку,
Зірветься  в  холод  сніговій,
А  я  у  всіх  вітрах  далеких
Почую  рідний  голос  твій.

Коли  зоря  повільно  вранці
Проріже  променем  пітьму,
Гарячу  каву  в  філіжанці
Я  сонно  з  рук  твоїх  візьму.

І  у  безкрайній  голубіні,
Де  ледь  хлюпочеться  прибій,
Твою  долоню  в  тиші  синій
Зіжму  обнявши  у  своїй.

Ти  просто  поряд,  ніби  тіннню,
Зі  мною  в  час  сумний  пройди,
І  падолистом,  в  день  осінній,
В  стрімкому  вальсі  закрути.

А  я,  коли  пітьма  розвісить
Сріблясті  зорі-ліхтарі,
Знайду  свою  у  темній  висі
Біля  твоєї,  угорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

Червона зона ( Слюсару Юрію Володимировичу)

Червона  зона  як  вогнем
Кругом  пече  й  обволікає.
Щоденно  лікар  сам  на  сам  
У  цім  двобої  потерпає.  

Сьогодні    -  на  передовій,
Як  в  чотирнАдцятім  на  сході
Без  зброї  й  техніки  бійці
Сепарам  стали  в  перешкоді.  

Добавивсь  до  війни  ковід,
В  ліжка  вкладає,  ніби  косить,
Лишаючи  зміїний  слід,
Із  хворих  простеля  покоси.  

Тихенько  змійкою  повзе,
Злим  вірусом  усіх  вражає;
Не  заховаєшся  ніде
І,  навіть,  маска  не  спасає.

Із  ним  вступили  сміло  в  бій
Сьогодні  лікар  й  медсестрички,
А  що  взяли  у  цей  двобій?
Лиш  маску,  септик,  рукавички.  

А  ліки  є?  Та  їх  нема
Й  не  скоро,  кажуть,  вони  будуть.  
До  цього  всього  -  йде  зима..  
Й  невже,  до  Божого  йдем  суду?    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

COVID

Надво́рі  двадцять  перший  вік.
«Чума».  Ця    пошеть.  Цей  covid.

Заполонив  уже  весь  світ
Й  людей  вбиває  майже  рік.  

Дитина,  жінка,  чоловік,  
Старенька  баба,  а  чи  дід  -

Сумний  статистики  потік;
Вже  втратили  смертям  ми  лік.  

Мабуть,  усіх  Господь  прирік  
За  зло  людей  (великий  гріх),

І  так,  щоб  кожен  ніс  одвіт,  
Й  відповідальності  не  втік.  

Червона  зона  за  поріг
Ступила  й  пандемії  пік

Усіх  навколо  обволік,
Й  туманом  вірусу  обпік.  

Немає  від  COVIDу  лік
Й  лежить,  хворіє  чоловік..

Й  щоб  підступить  ніхто  не  зміг
Ні  зблизька,  ані  звіддалік..  

Чи  міг  сказати  хто  торік,  
Що  до  нас  прийде  цей  covid

Людей  страшати  майже  рік
І  залиша́ть  смерте́льний  слід.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

Життя як день

Життя  як  день,  а  день  як  ціла  вічність.  
У  вічності  це  є  всього  лиш  мить,  
Як  цяточка  в  складОвій    -  безкінечність;
В  вервечці  цій  вперед  вона  летить.  
І  значення  не  мають  вже  бажання,  
І  намагання  наші  щось  змінить,  
І  хвилювання  наші,  та  страждання,  
Тому  потрібно  –  просто  в  світі  жить.  
Щоб  цятка  ця  завжди  була  ясною,
Й  блищала  так,  як  відблиск  кришталю,
То  намагайся  стежкою  земною  
Йти  з  правдою,  й  відходить  без  жалю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

Росте каштан

Росте  каштан  в  занедбанім  подвір’ї,  
Донизу  падають  плоди.    
Зтьмяніла  хата  біла  на  узгір’ї,  
А  в  споришах  згубилися  сліди.  

Сліди  малих,  дитячих  босих  ніжок
Грайливий  голос  і  веселий  сміх,  
Що  від  воріт  із  безліччю  доріжок
Лунав  навкруг  від  тих  забав  і  втіх.  

Згубилися  сліди  і  батька,  й  неньки,  
Що  працювали  зранку  до  зорі,  
Щоб  забезпечить  ту  ораву  всеньку
І  дати  все  можливе  дітворі.

І  не  цвітуть  вже  вишні  біля  хати,  
Старі  кремезні  всохли  яблуні.
Та  згадка,  що  жили  тут  батько  й  мати,
Барвінком  розцвітає  навесні.  

Лише  каштан  тут  виріс  на  подвір’ї
Й  високо  в  небо  гІлля  простягнув,  
Вночі  шукає:  у  якім  сузір’ї
Він  слід  ріднІ  згубив,  а  чи  забув.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

В полоні у ворога

Їх  на  сьогодні  так  багато,  
Кого  чекають  із  війни,
Чекають  вдома  діти  й  мати,  
Адже  боєць  має  прийти.  

Вже  кілька  років  в  підземеллі
На  обмін  ждуть  наші  бійці,  
Свідомість  часом,  як  в  проваллі,  
Згубила  в  ліку  ночі  й  дні.  

З  підвалу  бачать  небо  в  гратах
І  ясні  зорі  уночі,  
Та  часто  сниться  рідна  мати,
І  борщ  домашній  із  печІ.  

Пряме  приниження  й  цькування
Здоров’ю  їх  далось  взнаки,  
Пекучі  рани  й  катування
Відбиток  лишать  на  роки.  

Їх  не  лякає  підземелля,
Їх  дух  козацький  не  зломить,
Зберуть  докупи  всі  зусилля,  
Щоб  повернутися  і  жить,  

Й  обняти  діток,  й  рідну  матір,
Яка  в  віконечку  весь  час,  
І  вибігає  часто  з  хати,
Та  довго  дивиться  на  шлях.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

Назавжди в 9-їй батареї

Ти  залишивсь,  синочку  милий,  на  війні
І  назавжди  в  своїй  дев’ятій  батареї,
Та  придивляюсь  кожен  раз  я  у  вікні:
А  чи  майне  та  тінь  від  постаті  твоєї.  

Іще  хоча  б  разок  пройшов  ти  під  вікном
І  тихо,  як  колись,  постукав  щоб  у  двері.  
Як  зазвичай,  швиденько    всівся  за  столом,  
Я  борщ  і  пампушки  подАла  б  до  вечері.

А  потім,  як  завжди,  зі  мною  розмовляв  
І  все  би  розповів  про  всі  свої  пригоди:
Де  був  і  що  робив  –  мені  все  розказав,
Розмалювавши  красномовно  епізоди.  

Ти  завжди  так  робив  ..Хотілося  б  тепер,  
Щоб  повернутися  назад  в  ті  дні  безпечні,  
Де  ще  нема  війни,  де  ще  ти  не  помер,
Де  тихі  вечори  й  розмови  безкінечні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

Сіра осінь

А  моя  осінь  лиш  туманно
Лягає  смутком  у  вірші.  
Відтінків  сірих  сонний  ранок
Відбиток  стеле  у  душі.  

Сплітає  осінь  з  хмарних  ниток
Важке  похмуре  полотно,  
Яке  снується  в  темний  злиток
Й  дощем  проллється  на  вікно.  

Заплаче  небо  й  грізним  громом
Озветься  блискавка  здаля,
Зіткне  злий  вітер  хмари  лобом
Й  здригнеться  з  жаху  враз  земля.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

У садочку (Омонатопея Какофонія)

Груші  стали  опадати
І  все  -  гуп,  гуп,  гуп.  
Дітки  будуть  смакувати
Та  все  -  хруп,  хруп,  хруп.  

Прийшов  хлопчик  у  садочок    -
Тихо..  туп,  туп,  туп.  
Бачить    дятел  по  дубочку
Стукає:  стук,  стук.  

-Не  бий,  дятле,    по  дубочку,
Гілку  зломиш..  Трісь!
Я  з’їм  грушечку  в  садочку.
Чвак,  чвак  –  хлопчик  їсть.    

(світлина  взята  з  інета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

Дозріли вишеньки (віланела)

В  сади  злітаються  шпаки.  
У  цю  погожу  літню  днину
Смачні  дозріли  вишеньки.  

Їх  смакувати  залюбки  
Спішать  усі:  старий,  дитина
Й  в  сади  злітаються  шпаки.

Налляті  соком  ягідки  
Спустились  низько  біля  тину  -
Смачні  дозріли  вишеньки.

Розлогі  з  дерева  гілки
Лягли  з  причілка  на  хатину.  
Сюди  злітаються  шпаки.

Внизу  під  деревом  квітки  
Сплели  барвисту  скатертину,  
Вгорі  -  дозріли  вишеньки.  

Цю  пору  люблять  малюки
Й  несеться  гамір  безупинно,
В  сади  злітаються  шпаки,
Смачні  дозріли  вишеньки.  


   

(світлина  взята  з  інета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ! (Світлані Хамберовій)

Внучці  Хамберовій  Світлані  до  дня  народження:




З  днем  народження,  люба  Світланко!
Я  бажаю  сьогодні  тобі:
Щоб  всміхалася  кожного  ранку
Й  дні  щоденні  не  були  в  журбі,

Щоби  сонце  промінячком  ясним
Зігрівало  і  тішило  зір,  
Щоб  життя  твоє  було  прекрасним,  
Щоби  щастя  вселялося  в  дім,
 
Щоби  радість  відкрита  і  щира
В  твоїм  серденьку  завжди  була,
Щоби  в  дружбі,  і  в  злагоді,  й  мирі,
Зі  всіма  ти  щасливо  росла.  

Хай  успішно  проходить  навчання  
І  легенько  даються  знання;
Щоб  збувались  усі  побажання
І  прекрасним  було  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

З Днем Захисника України Вас, Ангели Небесні!

Синочки  наші,  Ангели  Небесні,  
Сьогодні  День  Захисника  –  в  країні  свято.  
Відчула  я,  як  ви  воскресли
У  моїй  пам'яті.  На  небі  вас  багато.  

Вже  ціле  військо  у  Небеснім  Раї
І  кожен  день  -  поповнення  в  строю.  
За  Волю  й  Незалежність  в  ріднім  краї,  
Життя  кладете,  ллєте  кров  свою.  

Низенько  Вам  вклоняємось  сьогодні
І  голови  схиляєм  до  землі.
Шануємо  вас,  Ангели  Господні,
У  кожнім  місті,  в  кожному  селі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

Жила людина ( Ящуку Олегу Анатолійовичу)

Пам’яті  Ящука  Олега  Анатолійовича  присвячую:  

Жила  людина  в  цьому  світі
І  звали  всі:  Олежка,  друг.  
Був  безвідмовним  і  привітним,
І  натерпівсь  в  житті  наруг.  

Мабуть,  так  доля  кепкувала,  
Коли  з’явився  він  на  світ
Й  життєві  пазли  призначала,  
Які  складались  стільки  літ.

І  перший  пазл  був  -  хвороба,  
Що  при  наро́дженні  дана́.
Ще  з  материнської  утроби
Свій  слід  йому  в  життя  внесла.  

Його  хворобу  лікувати  
Багато  бралось  лікарів,
Та  повноцінне  життя  дати,  
Ніхто  із  них  так  й  не  зумів.  

Хоча  навчався  він  у  школі
(в  спеціалізовану  ходив),
Та  до  ровесників  ніколи  
Так  дотягнутись  й  не  зумів.  

Він  жив  з  братами  біля  мами
(аж  четверо  було  в  сім’ї),  
Нестало  тата  дуже  рано,    
Тож  залишилися  самі.  

І  мама,  як  могла,  тягнулась,  
Щоби  підняти  діточок;  
І  працювала,  й  будувалась,  
Щоб  мали  дітки  свій  куток.  

Ті  ж  помаленьку  підростали
Й  по  черзі  в  армію  пішли,
А  потім  Віктора  нестало:
Солдата  мертвим  привезли.  

Мабуть-що,  горе  підкосило
Їх  сиву  матір  молоду:
Потрохи  та  втрачала  сили,
Згасала  в  днину  ту  важку.  

Два  сини  вже  були  жонаті,  
Лише  Олег  зоставсь  один.
Як  мама  вмерла  -  сам  у  хаті  
Лишився  жити  її  син.  

Він  прагнув  всім  допомагати,
І  на  роботу  ще  й  ходив,
І  як  умів,  давав  лад  в  хаті,  
Та  непомітно  якось  жив.

Спливали  дні,  літа  летіли,  
За  роком  рік  неслись  у  даль.
Зникали  зими,  весни  й  літо  –
Та  й  сивини  плелась  печаль.  

Не  раз  дивився  в  небо  синє
Як  пролітали  журавлі.  
І  чув  він  голос  мами:  «  Сину..»  -
Стискали  серденько  жалі.  

Отак  він  жив.  Тепер  -  нестало.
 Була  людина  –  і  нема;
У  хаті  лиш  журба  зосталась
Й  тьмяніє  пустка  із  вікна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020

Додому із Харкова (Студінський Дмитро Віталійович)

Пам'яті  курсанта  Студінського  
Дмитра  Віталійовича  присвячую:




В  останню  путь  до  рідного  порога
Покри́вся  смутком  почорнілий  шлях.
Додому  з  Харкова  повзе  дорога
І  гу́биться  у  ско́шених  полях.  

 Все  небо  зранку  вкрили  чорні  хмари,  
 На  землю  пролили́сь  вони́  слізьми.  
Смерте́льний  час  вистукує  уда́ри  –
Сьогодні  всі  прощалися  з  дітьми.  

І  тіло  хлопця  привезу́ть  в  Житомир,
Де  всі  в  Озе́рному  чекають  вже  його́.  
Навіщо  в  дім  до  них  прийшло  це  горе
І  як  синочка  хорони́ть  свого́?

Ще  змалку  він  хотів  бути  пілотом  
І  управляти  в  небі  літаком
В  вечірній  час,  як  небо  вкрите  злотом,  
Й  як  сонечко  сідає  за  ставком.  

Та  не  судилось  хлопцю  політати,  
Тепер  лише  літатиме  душа.  
І  до  могили  прийде  посивіла  мати,  
Де  серце  буде  рватись  без  ножа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

В останню путь

Дітей  сьогодні  проводжають
В  останню  путь,  в  останню  путь..
АН-26  крилом  махає..
Їх  не  вернуть,  їх  не  вернуть..  

Голосить  мати  й  вся  країна:
Синочку  мій!  Синочку  мій..  
Зчорніла  з  горя  вся  родина:
Він  –  не  живий..  Він  –  не  живий..  

Стоїть,  чекає  вже  могила  –
Його  везуть,  його  несуть.  
Як  відпустить  й  де  взяти  сили
В  останню  мить,  в  останю  мить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020

Завітала осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]


Завітала  осінь  в  гості  падолистом,
Посміхнулась  в  айстрах  на  моїм  столі.
Цей  букет  чудовий,  ніжний  і  барвистий,
Він  втішає  око  й  любо  так  мені.  

Принесла  для  мене  ще  пучечок  літа,  
В  пелені  осінній  пригорщі  тепла.  
Щоб  душа  замкнута,  смутком  оповита,  
Прихистила  втіху  й  радісна  була.  

Принела  в  долонях  різнобарв’я  листя
Золотих  відтінків,  що  спада  в  траву.
І  несеться  пісня  вітру-  бандуриста,
Що  схиляє  в  смутку  за  ставком  вербу.  

Я  ж  іду  назустріч  бабиному  літу,  
Щоб  прийнять  дарунки  осені  мені,  
Та  тепло  крізь  пальці  втікає  по  світу…
І  вернеться  знову  з  сонцем  навесні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020

Пожежі в Луганську

Луганська  область  у  вогні.
Пожежі.  Детонують  міни.  
Відчуєм  наслідки  страшні,
А  чи  знайдемо  винних?!  

Дощенту  спалює  вогонь
Уже  зруйновані  будинки.  
І  страх  торкає  сивих  скронь,
Жахають  згарища  картинки.  

І  люди  гинуть  у  вогні,  
І  живність  та,  що  доглядали.  
В  непідконтрольній  стороні  
Здійснили  іроди  підпали.  

Із  вітром  принесло́  до  нас
Вогонь  і  цю  біду  страше́нну,  
Яка  все  нищить  і  весь  час
Вкриває  попели́щем  землю.  

Всі  підлі  методи  свої
Використовують  сепа́ри,  
Щоб  на  вкраїнській  стороні,  
Все  знищити...  Вже  так  дістали.  

Не  шкода  прихвосням  кремля
Ані  старого,  ні  малого.  
І  те,  що  нищиться  земля,
Замовчує  росія  знову.
 
Скрізь  сунеться  і  скрізь  біда:
І  на  Донбасі,  й  в  Карабаху.  
Ще  бумерангом  їй  вона
Повернеться,  й  зазнають  страху.  

Бо  є  над  нами  іще  Бог,  
Який  ізверху  все  це  бачить.  
Поверне  він  росіі  борг,  
І  її  підлість  не  пробачить.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020

Злива (дактиль)

Дощ  за  віконцем  по  шибці  полоще,  
Сіра  завіса  навкруг.  
Тонкий  струмочок  із  ринви  аж  свище,  
Краплі  сприймаю  на  слух.  

Злива  гуркоче  і  грім  десь  вдаряє,  
Стільки  налляло  води.  
Блискавка  небо  над  нами  кремсає,
Відблиск  її  аж  сюди.  

Туга  заповнила  простір  собою,  
Холод  іде  від  вікна.
Очі  скувало  як  сон  пеленою
Й  темінь  в  кутку  засина.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020

Вітер і метелик ( байка)

(байка)

Гуляв  раз  вітер  на  просторі  -
Набридло  спати  в  холодку.
Зустрів  метелика  у  полі
На  звіробоєвім  листку.

Сидів  на  квітці  той  жовтенькій  
І  смакував  аж  досхочу
Нектаром  дуже  солоденьким..
І  вітер  каже:  «Бач,  лечу..

Гайда  зі  мною  за  діброву,
Туди,    де  водоспад  шумить,  
Там  стільки  того  звіробоя,  
Що  пити  і  не  перепить.»

Зірвавсь  метелик  і  полинув,
І  чим  найшвидше,  навпростець,  
Аж,  бульк...  і  в  водоспаді  згинув  –
Прийшов  метелику  кінець.

Мораль  у  байці  всім  відома:
Не  линь  за  вітром  -  сиди  вдома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Пізня осінь

В  гілках  гойдається
І  осипається
Осінній  лист.

Та  й  всі  берізоньки  
Вже  зовсім  голенькі,  
Лиш  вітру  свист.  

А  вітер  дується,
І  небо  хмуриться,
Бо  йде  гроза.  

По  склу  в  віконечку,
Немов,  від  горечка
Тече  сльоза.  

А  осінь  журиться,  
В  туманах  губиться,
Йде  тихо  вдаль.  

З  дощами  мокрими  
І  днями  сірими  –  
Її  не  жаль.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020

Шістнадцять літ ( Івану Єдуардовичу Гаврилюку)

 Внуку  Гаврилюку  Івану  Єдуардовичу  
до  16-річчя  з  дня  народження:


Шістнадцять  літ,  а  вже  немало
Побачити  прийшлось  тобі:
Тікали  звідти,  де  стріляли
Й  земля  здригалась  у  вогні.  

Чужі  вокзали  й  залізниця,
І  безкінечна  колія.  
Повзе  цей  поїзд,  хоча  й  мчиться,  
Обабіч  -  села  і  міста.  

Стоять  зруйновані  будинки,  
Деінде  і  вогонь  горить.  
Розкидані  навкруг  пожитки
І  людям  неможливо  жить.  

Хоч  зрозуміти  було  важко
Все  те,  що  діялось  навкруг.
Тобі,  насправді,  було  страшно,  
Не  знав:  хто  -  ворог,  а  хто    -  друг.  

Позаду  смуток  дитбудинку,  
І    радість  у  новій  сім’ї.
Там  на  стіні  твої  картинки
І  м’яч  чекає  у  дворі.      

А  поряд  братики  і  мама,  
В  безпеці  ви  –  це  головне.  
І  стежечка  веде  незрима  
В  незвідане  життя  нове.  

І  ось  сьогодні  вже  шістнадцять,
Вже  скоро  й  школу  закінчи́ш.
Ой,  як  роки  ці  швидко  мчаться!
Куди  ж  ти,  час,  спішиш,  лети́ш?!  

Тож  побажаєм  підростати,
Здоров’я  мати,  сильний  дух,  
Мужніти,  сили  набиратись
І    хай  все  радує  навкруг.  

Нехай  твоя  життєва  стежка
Не  знає  смутку  і  біди,  
А  вишита  по  ній  мережка
 Дарує  світлі  кольори.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Вікторія ( Вікторії Валеріївні Яремчук)

Вікторії  Валеріївні  Яремчук:


Вікторія.  Дух  перемоги  
Закладено  у  це  ім’я.  
Тернисту  доля  шле  дорогу,  
Вона  важка  і  лиш  Твоя.

Велика  в  Тебе  силі  волі  
І  нездоланний  стійкий  дух.
А  ще  кепкує  з  Тебе  доля,  
Щораз  жбурляє  пригірщ  мук.  

Тебе  і  горе  не  зломило.
Стійкість  як  приклад  всім  й  мені.
Вже  шостий  рік  чекаєш  сина,  
Що  загубився  на  війні.
 
Мужньо  тримаєшся,  бо  –  мати!
І  цим  все  сказано  тепер.  
Тобі  судилось  дочекатись,  
 Як  син  прийде  і  обніме.  

Й  в  найближчий  обмін  полонених
Повернеться  син  назавжди.  
Не  буде  більше  сліз  солоних,  
В  сім'ї  не  буде  більш  біди.  

Ти  віриш  в  це  і  я  в  це  вірю!
Веде  нас  віра  до  мети,  
А  ще  вселяє  всім  надію,  
Що  зможеш  Ти  перемогти.  

Ти  переможцем  залишайся,
Щоб  через  терни  всі  пройти.
Іди  вперед  і  не  здавайся,  
І  за  собою  люд  веди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

Молюсь Богородиці

Спаси,  Богородице  Діво  Маріє,  
Бо  вже  так  загрузли  у  сво́їх  гріхах,
Що  вибратись  з  прірви  самі  не  зумієм  –
Лишається  в  душах  людських  тільки  страх.  

Бува,  ненароком,  відкриємо  двері
І  зло  потихенько  у  серце  зайде,
Руйнує  зсередини,  рве  ненажера,  
І  нищить  до  тла,  ще  й  до  прірви  веде.    

Спаси  нас  від  зла.  О,  Пречистая  Діво!
Нам  грішні  очисти  і  душі,  й  серця,    
І  кожному  з  нас  від  недуг  зціли  тіло,  
Щоб  мали  ми  праведне,  світле  життя.  

Спаси,  Богородице,  старця  й  дитину,  
Держави  майбутнє  для  нас  збережи,
Спаси  й  захисти  ти  мою  Україну,
Щоб  вільно  у  мирі  ми  жити  могли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Пірнаю в хмари

Купчасті  хмари  чередою
Пливуть  у  небі  в  синю  даль,  
А  сонце  тепле  наді  мною
Мою  розвіює  печаль.  

Воно  і  пестить,  і  голубить  
З-за  хмарки  променем  щораз.  
Душі  так  тепло  стає  й  любо,
Й  вона  звільняється  образ.  

На  мить  жура  вся  затихає
І  я  між  хмарами  вгорі
В  цю  білизну  вже  поринаю,
Й  лечу  думками  до  зорі.  

Бо  там  –  далеко  і  високо,
Десь  є  незвідані  світи.
Не  зможе  погляд  мого  ока
Цю  відстань  зором  провести.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020

Надя ( Слюсар Надії Яківні)

 Слюсар  Надії  Яківні  до  80-річного  ювілею  присвячую:  

Надійка  наша  народилась
У  невеличкому  селі.  
Тут  підростала  і  навчалась,  
Пройшли  рокИ  тут  молоді.  

У  Райгородок  ходила  в  школу
І  через  Замчисько  весь  час,
У  Андріяшівку  додому
Вела  стежина  кожен  раз.  

Пішком  ходили  тоді  в  школу,  
Бо  хто  ж  возити  дітей  мав,  
Та  в  те  дитинство  босоноге  
Ніхто  на  це  не  нарікав.  

Надюша  вчилася  відмінно,  
І  потяг  мала  до  пізнань,  
Але  в  роки  ті  повоєнні  -  
Не  мала  змоги  до  навчань.  

Потрібно  було  працювати.  
Батьки  в  колгосп  за  трудодні,  
Щоденно  йшли  їх  виробляти,
 Й  вкладали  сили  чималі.  

А  вдома  діточок  аж  троє,  
Бо  у  сестрички  –  два  братИ:
Є  Коля  –  старший,  менший  –  Толя.
Йому  вже  в  школу  треба  йти.  

Пішла  Надійка  працювати
Різноробочою  в  колгосп,
Взялись  який  перейменувати
У  новостворений  радгосп.  
   
А  це  вже  інша  тут  можливість,
Ніж  за  колгоспні  трудодні.
За  працю  грішми  тут  платилось,  
Хоча  ті  кошти  -  замалі.  

Була  дояркою  і  в  ланці
Сапала  в  полі  буряки.  
Вставала  в  темінь  –  рано-вранці,  
 Й  лягала  –  в  небі  вже  зірки.  

Але  вдалося  цій  Надії,  
Паспорт  отримати  тоді.  
І  враз  збулись  дівочі  мрії  –
Стежки  відкрилися  нові.  

З  цим  документом  працювати  
Можна  було  уже  кругом,  
Й  скрізь  на  роботу  могли  взяти  –
Й  зібралась  дівчина  бігом.  

Пішла  Надюша  працювати
В  Житомир,  в  льонокомбінат,  
(  Там  на  житло  у  чергу  стати  )
Пізніше  в  меблевий  комбінат.  

А  потім  Ваню  зустрічала,
Який  із  армії  прийшов.
У  нього  сильно  закохалась,  
Й  він  долю  з  нею  поєднав.  

Побрались  разом  молодята,
І  винаймали  ще  житло.  
Поки  своє  їм  змогли  дати,  
То  двоє  діточок  було.  

Синочок  Коля,  дочка  Валя  –
Двоє  маленьких  пташенят.
В  центрі  Житомира  будівля,  
Трамваї  де  корсують  в  ряд.  

Ось  тут  квартиру  їм  надали,  
І  стало  рідним  їм  житло.  
Кубло  сімейне  збудували,  
Й  життя  помірено  пливло.  

Поволі  діти  підростали,  
Ішли  у  школу  з  дитсадка.  
Оцінки  гарні  заробляли
Й  мама  щасливою  була.  

Незчулася  -    скінчили  школу,
Й  як  пташенята  із  гнізда,    
Крильми  змахнули  з  небосхилу  –
В  життя  дорога  їх  вела.  

Бухгалтером  стала  Валюша,  
Синочок  Коля  –  моряком.  
І  радіть  їй  була  найбільша,  
Як  всі  збирались  за  столом.  

Бо  скоро  діти  одружились,  
Прийшли  в  сім”ю  невістка  й  зять.
Невдовзі  й  внуки  народились
І  стали  в  гості  приїзджать.  

Здавалось,  жити  і  радіти,  
Та  захворів  в  Наді  Іван..
Прийшлось  його  похоронити  –
Ніхто  такого  не  чекав.

Зосталася  сама  в  квартирі  –
Діти  окремо  всі  живуть,  
Та  часто  стукають  у  двері,  
Ще  й  правнуки  до  баби  йдуть.

В  осінній  день  із  ранку  в  шибку
Постукав  вітер:  дзень-дзелень.
І  обережно  в  руки  скрипку
Узяв  і  став  співать  пісень.  

Бо  день  народження  у  Наді
Й  примчалось  вже  вісімдесят.  
Всі  привітати  її  раді
Й    всього  найкращого  бажать.  

Хай  безкінечною  рікою  
Пливуть  вперед  її  роки,  
Здоров’я  стрІмкою    водою
Хлюпоче  й  б’ється  в  береги.  

Нехай  же  буде  радість  й  втіха,  
Й  не  сходить  усмішка  з  лиця,  
Нехай  наповниться  лиш  сміхом
Квартира  в  кожен  день  життя.

А  літ  багато  ще  прожити,
Щоби  минуло,  десь  за  сто.  
Щоб  правнуків  коли  женити,  
Змогла  сидіти  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

Дорога в Київ ( Слободанюк Олександр Вікторович)

Слободанюк  Олександр  Вікторович
Позивні:  "  Погранець",  "Кеп".
 (  07.01.1972р    -  19.01.2020р)

Неділкове  Савранського  району  Одеської  області.  
Молодший  сержант,  командир  відділення,  командир  бойової  машини  72-ї
окремої  механізованої  бригади.  
Місце  поховання:  м.  Первомайськ,  Миколаївська  область.

Указом  Президента  України  №  50/2020  від  11  лютого  2020  року,  "за  особисту  мужність  і  самовіддані  дії,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).




Так  довго  їхала  у  Київ  
З  портретом  сина  на  Майдан.  
Аби  хоч  хтось  його  увидів,  
Аби  хоч  хтось  неньку  спитав:  

 «Ну,  як  живеться  тобі,  мати,
Й  що  коїться  в  твоїй  душі?»
Прийшлося  сина  поховати,  
Який  загинув  на  війні.
 
Загинув  син  в  час  перемир’я,  
Лиш  кілька  місяців  пройшло.  
На  Водохреща,  в  середзим’я,  
Струснула  звістка  все  село..

Її  синок  загинув  -  Саша,  
Найстаршеньким  він  був  в  сім’ї.  
Ще  звечора  тоді,  як  завше,  
Дзвонив  матусеньці  своїй.  

На  другий  день  вже  вцілив  ворог
З  гранатомета  по  шанцях.  
 І  зачепив  Сашу  осколок,  
Ще  й  снайпер  виловив  бійця.
 
Він  офіцером  був    відважним,
Ще  з  перших  днів  на  цій  війні.  
До  побратимів  був  уважним,
Тож  поважали  всі  бійці.    

Пройшов  крізь  все:  вогонь  і  пекло.  
Нелегко  жити  на  війні,  
Де  скрізь  чатує  небезпека  -
 Долати  вмів  боєць  її.  

І  ось  загинув...  все..  не  стало…
Затьмарився  для  мами  світ.  
Серденько  ніби  розірвало
І  вплівся  в  коси  сивий  цвіт.

І  ось  -  День  Пам’яті.  І  Київ.  
З  портретом  ненька  у  руках,  
Між  тисячі  світлин  Героїв,  
Що  віддали  життя  в  боях;  

Приїхали  всі  на  Хрещатик,  
Щоби  Героїв  вшанувать,  
До  Стіни  Пам’яті  букетик
Покласти,  й  сина  знов  згадать.

Адже  призначили  в  державі
День  Пам’яті  для  тих  бійців,  
Які  сьогодні  вже  не  з  нами,  
Хто  в  інший  світ  вже  відлетів.  
 
Стоять,  чекають  президента..
А  він  не  вийшов,  не  прийшов.  
Ну  й  що,  що  там  стоять  старенькі  ?!  
В  важливих  справах  десь  пішов.  

А  маму  серце  враз  стискає,  
Волає  і  кричить  душа.  
Швидку  до  мами  викликають..
Не  всіх  болить  біда  чужа.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Ще літо бабине літає

Ще  літо  бабине  літає
Через  левади  навпростець,
Ще  пташка  деінде  співає,  
Збирає  урожай  свій  жнець.  

Ще  гуркіт  трактора  у  полі  
Розноситься  аж  за  версту,  
А  вітер  тихо  на  тополі  
Гойда  мережку  золоту.  

А  осінь  вже  фарбує  листя  
У  різнобарв’я  кольорів.  
Вдяглась  калина  у  намисто,
Коли  багрянець  вечорів  

Й  схилила  кетяги  червоні  
 Із  гілок  прямо  до  воріт,
Де  айстри  ніжні  кольорові
Сплелись  під  сонцем  в  живопліт.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Темні ночі

Ці  ночі  дедалі  темніші    -
І  неба  не  видно  з-за  хмар.  
А  голос  сови  все  частіше
Пронизує  серце  до  ран.  

-Чого  ж  ти  кричиш,  блудна  пташко,  
І  зболену  душу  ятриш?
Мені  і  без  тебе  так  важко..
Чого  ж  не  сидиш  й  не  мовчиш?

Гасаєш  всю  ніч  по  діброві:
То  тут,  то  вже  там  закричиш..  
Ти  ж  бачиш,  що  я  не  готова
Сприйняти,  що  ти  сповістиш.  

Лиш  в  серденько  жах  наганяєш
Й  таємну  тривогу  якусь.
А  біль  у  душі  не  стихає
І  знову  не  спиться,  чомусь.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020

Привітання до ювілею ( Кононюку Борису Володимировичу)

Кононюку  Борису  Володимировичу  :  



Сьогодні  славний  ювілей  
Святкує  вся  родина,
В  своїй  сім’ї  й  серед  людей  
Шанована  людина.  

Зоветься  -  Кононюк  Борис    -
Сімдесят  вже  п’ять  сьогодні.
Він  змалечку  порядним  ріс,  
Чинив  як  Богу  вгодно.  

Дитинство  в  повоєнний  час  –
В  руїнах  вся  країна.
Й  життєві  труднощі  не  раз  
Лягали  на  дитину.  

Та  він  справлявся,  бо  умів
Долати  перешкоди.  
Свій  шлях  прокласти  сам  зумів  -
Такий  він  від  природи.  

А  після  школи  йшов  в  життя,
Професії  навчався.  
Про  гарне  мріяв  майбуття,    
Щоб  збулось  все,  старався.  

Тож  одружився    чоловік  
І  гарний  став  господар.  
Руками  працювати  звик  -
Для  себе  мав  й  на  продаж.  

Сім’я  зразкова,  гарні  діти:
 Два  сина  є  й  дочка.  
Зуміли  їх  батьки  зростити,  
Вже  й  в  них  свої  куточки.  

Все  як  годиться  у  сім’ї:
І  внуки  підростають,  
Тай  правнуки,  хоча    малі,
У  хату  забігають.  

Тож  нині  -  гарний  ювілей,  
Збереться  вся  родина.  
Багато  в  дім  прийде  гостей  -
Їм  дорога  людина.  

Усі  вітатимуть  його  
А  з  ними  Мала  Таня.  
Сусіду  доброму  своєму,
Також,  шле  привітання.  

Бажає  щастя  на  роки
Й  здоров’я  щоб  нівроку,
Щоб  ним  посаджені  ростки
Міцніли  з  кожним  роком.

Щоб  світлі  дні  їхні  завжди
Лиш  радість  наповняла.  
Щоб  впевнено  йшли  до  мети
І  перешкод  не  знали.

А  діду  Борі  й  Бабі  Ніні  –
У  парі  сто  літ  жити,  
Щоб  правнуків  вони  змогли
Своїх  ще  одружити.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020

Прощання з літом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JbQ76XwC5u8[/youtube]





Тихенько  літо  відлітає  –
Останні  дні,  останні  дні.  
«  Курли»  в  повітрі  вже  витає
І  стає  сумно  так  мені.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

Я  ще  серденько  не  зігріла
Твоїм  теплом,  твоїм  теплом.
Ти,  любе  літечко,  злетіло
І  вже  кружляєш  над  селом.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  небо  синє  не  лети.  

Дивлюсь  як  літо  відлітає
І  осінь  входить  у  права,  
Дерева  листячко  скидають
Й  зелена  сохне  скрізь  трава.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

А  я  іду  прощатись  з  літом,  
Яке  так  швидко  відгуло.
Фарбує  осінь  сивим  цвітом
І  стелить  пасма  на  чоло.  

Приспів:
Ох,  літо,  літо  моє  миле,  
Не  йди  від  мене,  не  спіши.  
Ключем  пташино-журавлиним
У  синє  небо  не  лети.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020

Нічна негода

Цей  ранок  проснувся  в  холоднім  тумані,
Окутаний  звечора  сірим  плащем,
Де  небо  із  блискавки  лінії-грані  
Кремсало  і  лляло  холодним  дощем.  

Всю  ніч  бушувала  осіння  негода:
Гуділо  й  шуміло  весь  час  за  вікном,  
А  буря  із  вітром  у  спільній  угоді
Кружляли,  регочучи  понад  селом.  

Затихли  зненацька,  мабуть,  що  втомились
І  втомлена  ніч  відпочити  іде.  
А  ранку,  хоч  спав,  але  в  мареві  снилось
Як  сонечко  ясне  у  небі  зійде.  

І  ось,  ще  не  встигла  нічна  прохолода
Розвішать  росинки  в  зеленій  траві,  
Як  промені  сонця,  для  ранку  в  догоду,  
Прорізали  небо  в  холодній  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

Внучці Оленці

Тобі  чоти́рнадцять  сьогодні,
А  це  вже  так  багато  літ.
Ти  вже  доросла    і  ми  згодні,  
Що  юність  набирає  хід.  

Вже  не  цікаві  старі  ляльки,  
Що  на  дивані  стоять  в  ряд.
Як  з  ними  гратись  в  мами-доньки,  
То  краще  міряти  наряд.  

 Приміряти  вечірню  сукню
І  манікюр  свій  наростить.
Підбори,  сумочку  цю  синю
І  мрією  у  даль  летіть.

 Тобі  сьогодні  -  чотирна́дцять,  
А  це  ще  так  замало  літ.
Ще  крилам  сили  набиратись,
 Щоби  летіти  в  свій  політ.  

Усі  попереду  дороги
Й  тобі  відкриті  всі  шляхи.  
Нехай  не  буде  в  них  тривоги,  
На  довгі-довгі  ще  роки.  

Хай  сонце  ніжно  зігріває,  
Тобою  вибраний  твій  шлях,
Під  ноги  килимом  встеляє
Із  квіток  зібраних  в  полях.  

Нехай  щаслива  буде  доля,  
І  радість,  й  втіха  кожен  день,
Щоби  всього  було  доволі
Й  співало  серденько  пісень.  

Хай  мріям  надаються  крила,  
А  з  ними  й  успіх  по  життю.
Щоб  очі  радістю  іскрились
 За  світлу  доленьку  твою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020

А я ходжу

Спокійний  день  ..  Вже  літо  догоряє.
І  подих  осені  в  повітрі  нароста..
А  я  ходжу,  немов,  мене  немає,
Бо  у  душі  моїй  провалля,  пустота.  

І  камінь  кинь,  то  він  уже  не  вдарить,  
Розчиниться  в  імлі,  недолетівши  дна.        
Їдке  слівце  мене  уже  не  вжалить,
Лиш  серце  німотою  огорта.    

Немає  слів.  Вони  усі  сказались,  
Нестерпним  болем  рвалися  з  душі,
З  очей  сльозами,  іноді,  зривались,
Стелилися  рядками  у  вірші.  

І  я  дивлюсь,  як  літо  відлітає,  
Востаннє  гріється  під  сонечком  трава,  
Гуртуються  птахи  в  маленькі  зграї
І  дощ,  частіше,  з  неба  полива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020

Біль втрати

Малянівський  Василь  Іванович

 (  06.01.  1991р.н  -  31.08.2014р)
Старший  солдат  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  біля    м.  Щастя  с.  Весела  Гора  Луганської  області.  



Біль  втрати  з  роками  усе  не  втихає,
Ятрить  і  не  зникне  ніяк.
А  згорене  серце  ніяк  не  сприймає,  
Що  ти  нас  покинув  ось  так.  

Тебе  молодого  посміла  забрати
Від  нас  ця  гібридна  війна
І  вражим  осколком  життя  відібрати  ..
Та  будь  же  проклята  вона!

Хоч  тіло  убила,  та  дух  не  зломила  –
Ти  досі  іще  на  війні.  
Журавликом  з  неба,  розправивши  крила,  
Так  часто  з'являєшся  в  сні.    

Прийдеш  на  світанку,  відкриєш  віконце:
Тут  вишня  береться  цвісти.  
 Й  тобі  молодому  всміхається  сонце
І  буде  завжди  –  двадцять  три.    
 
Проміння  яскраве  торкається  шибки
І  будить  ласкавим  теплом.  
Журавлик  зі  сну  пролетить  і  враз  зникне,  
Лиш  чути  «курли»  за  селом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020

У житті До і ПІСЛЯ

У  житті  ДО    -  світ  кольорами
Веселки  в  барвах  вигравав  
І  ми  всі  тішились  синами.
Ніхто  біди  з  нас  не  чекав.

Одні  з  синів  були  успішні:
Робота,  бізнес,  чин,  звання,  
Кар’єра,  побут  їх  розкішний,  
Чекало  гарне  майбуття.  

У  інших  справи  трішки  кепські,  
Бо  щось  в  житті  пішло  не  так.
Та  грілось  серце  материньке,  
Що  справиться  із  всім  козак.    

А  треті  –  зовсім  іще  діти,  
Бо  і  не  було  двадцяти,  
Бо  їм  ще  тільки  в  світі  жити,
Навчатись  й  по  життю  іти.  

Та  всі  любили  Україну,  
За  неї  віддали  життя,  
І  страшне  горе  у  родинах  
Забрало  барви  з  майбуття.

У  житті  ПІСЛЯ  –  чорне  небо
Та  світ  у  чорних  кольорах,
І  вчора  влада  так  ганебно  
Упала  ниць  в  усіх  -  в  очах.  

Стоїть  і  мати,  стоять  діти,  
А  президент  сховавсь,  утік.  
Щоб  вийти,  в  очі  подивитись,  
То  не  зумів,  чи  не  схотів.  

Ось  ця  дитина  добиралась,  
Сотні  кілометрів  вночі.  
Бо  ПРАВДУ  десь  тут  заховали
В  шухлядах,  й  сховані  ключі.    

Та  новій  владі  наплювати  
На  цих  дітей  і  цих  батьків,  
І  ПРАВДУ  людям    розказати
Ніхто  з  чинушів  не  хотів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020

День Незалежності України

Хрещатик  усіх  нас  вітає,
Формуєм  колони  і  йдем,  
І  гордість  мене  огортає  -
Ми  стяг  жовто-синій  несем.  

Сьогодні  нас  вийшло  багато,  
Я  також,  учасник  ходи,  
Бо  в  нас  Незалежності  свято,  
Тож  прагнув  з  нас  кожен  сюди.  
 
Тут  серце  бренить  України  –
Нескорений,  гордий  Майдан!
Єднатись  народу  в  родину    -
Позиція  це  громадян.  

Майданом  ми  Дух  гартували  
Й  на  Сході  в  запеклім  бою,  
І  на  смерть  Герої  стояли
За  Гідність  і  Волю  свою.  

Тож  важко  тепер  нас  здолати,  
Ми  відсіч  дамо  ворогам.  
Державі  моїй  процвітати
І  славить  країну  синам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Гуртуймося, люди

Гуртуймося,  люди,  бо  ми  –  українці
І  Маршем  Свободи  Майданом  пройдім.
Хай  знають  загарбники,  зайди,  чужинці,  
Що  зможемо  відсіч  ми  дати  усім.    

Ми  гідні  Свободи  і  Честі,  і  Слави  –
За  неї  боролися  в  битвах  не  раз.
За  Волю,  за  Мову,  і  нашу  державу
Життям  ми  платили  і  кров`ю  щораз.  

Та  нас  не  зламали  і  нас  не  схилили,  
Ми    віддані  діти  своєї  землі.  
І  вистачить  в  нас  ще  козацької  сили,
Ми  зможем,  знайдемо  дорогу  в  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020

Острів кохання в Старому Солотвині

Цей  Острів  кохання  й  рибальська  хатина,  
 Що  по́серед  ставу  у  центрі  стоїть,
Приваблює  всіх:  і  старого,  й  дитину,
Й  відвідати  місце  чудове  велить.  

Рибальскька  хатина  сховалась  в  берізках
Й  собі  споглядає  на  хвилі  води,  
Що  котяться  плавно  й  вдаряються  в  бризках
Об  камінь,  принесений  кимось  сюди.  

 І  кладочка  тягнеться  тут  дерев`яна.
Та  ні,  це  не  кладка    -    скоріше,    місток.  
І  часто  рибалки,  над  плесом  туманним,  
Від  вудки  чатують  малий  поплавок.    

Буває,  що  човен    на  острів    прибуде,  
І  гамір  туристів  несеться  кругом.  
Чудові  пейзажі  –  милуються  люди,  
І  враження  ширяться  вже  й  за  селом.  

Світлини  зробити  спішать  молодята.  
На  цім  острівці  вже  й  знімалось  кіно.
Це  -    люба  місцина  дорослим  й  малятам
І  стала  відома  не  так  вже  й  давно.    

Цей  витвір  природи  і  рук  небайдужих  -
Перлина  Солотвина,  гордість  села,
До  себе  зове  і  аж  проситься  дуже
Щоб  згадка  про  неї  в  сердечках  жила.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Осіннім туманом встеляє долину

Осіннім  туманом  встеляє  долину,
Росою  холодною  вкрита  трава
І  на  видноколі  нічого  не  видно,  
Лиш  мрячкою  тихо  мене  обгорта.  

Суцільна  стіна  між  землею  і  небом,
Із  сірого  кольору  вся  пелена.  
Сховатись,  скоріше  б  укритися  пледом
В  домівці,  де  тепло  і  мряки  нема.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020

Мальви ( ліпограма)

Цвіли  в  нас  ціле  літо  мальви  –
Високі  квіти  під  вікном,  
Їх  ще  садила  моя  мати,  
А  сонце  ніжило  теплом.  
 
Не  смів  туман  тут  осідати  
І  дощик  мив  їх  пелюстки.
Їх  день  новий  ішов  вітати
І  тут  спинявся  залюбки.  

У  пелюстках  гуділа  бджілка,
Літав  метелик  у  квітках,  
Хилилася  бузкова  гілка,  
А  сонце  ніжилось  в  листках.

Так  любо  веселили  хату
Відтінки  мальв,  що  під  вікном,
Аж  поки  сонце  спочивати  
Сідало  в  небі  за  селом.  






У  вірші  не  вистачає  літер:  Р,  Є,  Ф.


Ліпограма  (грецьк.  lеіро  —  не  вистачати  та  gramma  —  літера,  риска,  написання)  —  вірш,  в  якому  бракує  певного  звука  задля  витворення  особливого  евфонічного  ефекту.  Таку  функцію  виконують  асонанси  та  алітерації,  вимагаючи  від  поета  витонченого  естетичного  смаку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Яблучний Спас

Стигнуть  і  яблука,  стигнуть  і  груші,  
Зріють  в  моєму  саду.  
Донешти  легесенько  з  гілок  натрушу  
В  кошик  і  в  дім  занесу.

Сонцем  налиті,  дощами  помиті  -
Ніжний,  смачний  аромат.
Ставлю  на  стіл  я  такі  соковиті,  
Зверху  кладу  виноград.  

Саме  сьогодні  дари  ці  господні  
 В  церкві  освячувать  час.
Літо  надалі  на  осінь  в  природі
Змінює  Яблучний  Спас.  

Прошу  я  Господа  благословити
Збір  урожаїв  землі,
Сил  і  здоров`я,  в  мирі  щоб  жити
Всім:  і  тобі,  і  мені.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020

Пам'ятаймо ( Сокорчук Олесандр Дубик Петро)

Сокорчук  Олександр  Вікторович  

(  3  січня  1988р.  –  14  серпня  2014р.)  
 Уродженець  Старого  Солотвина,  Бердичівського  району,  Житомирської  області;
солдат,  водій    26-ї  окремої  артилерійської    бригади;


Дубик    Петро  Борисович

(14  липня  1983р  –  14  серпня  2014р)
 Немиринці,  Ружинського  району,  Житомирської  області,
молодший  сержант  26-ї  окремої  артилерійської  бригади.




Ось  фото  Героїв  знайомих  мені,
В  цей  день  –  чергові  роковини.  
Прийшлось  воювати  обом  на  війні
Й  загинути  літньої  днини.    

Дивлюсь  на  світлини  відважних  бійців,
Бо  стали  мені  вже  як  рідні.  
Я  знаю  і  розпач,  і  біль  матерів,
Хоч  долі  у  нас  усіх  різні.

Та  нас  поєднала  проклята  війна
І  горе  принесла  в  родини,  
А  кожна  матуся  лишилась  сама,
Й  заламує  руки:  «  О,  сину!.»

Клубком  застрягають  у  горлі  слова,
В  легенях  бракує  повітря,  
Й  додолу  стікає  солона  сльоза,  
І  серце  тугою  сповите.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020

Чайка

Пам"яті  моїє  подруги,  однокласниці
Томчук  Надії  Станіславівни
присвячую:  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ND9IHlDBM0[/youtube]



Ой,  у  лузі,  в  лузі  чаєчка  кричала
 І  над  беріжечком  низенько  літала.
В  річці  Котловані  -  джерельна  водиця,  
Намочила  чайка  пташинії  крильця.  

Кри́лечка  повисли,  не  може  злетіти,  
Стала  допомоги  у  вітру  просити:
-Друже-вітре  буйний,  мені  дай  ти  сили,  
Щоби  мо́ї  крильця  мене  ще  носили.  

Мовчки  сильний  вітер,  мимо́  пролітає,  
Що  робити  бідній  –  вона  та  не  знає.
Стала  допомоги  в  явора  просити:
-Поможи,  рідненький,  я  ще  хочу  жити.  

Он  там,  на  горбочку,  я  зви́ла  кубельце,  
Поряд  там  водиця  тече  із  джерельця.  
Залишились  діти  –  мої  чаєнята,  
І  чекають  неньку  малі  пташенята.  

Явір  зависокий  стоїть  -  не  говорить,
Погляд  свій  байдужий  в  сторону  відводить.  
І  в  розпачі  чайка  голову  схилила,  
Опустились  крила,  згасають  всі  сили.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885474
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020

Неньчине слово ( Томчук Надії Станіславівні)

Пам"яті  Томчук  Надії  Станіславівни  присвячую:




Ой  у  лузі  ,  в  лузі  чаєчка  кричала,
А  із  хати  ненька  в  небо  відлітала.  

-Ой  куди  ж  ти,  мамо?  –  діти  голосили.  
-Ой  на  кого  ж  ,  нене,  ти  нас  полишила?

 А  хто  ж  нам  підкаже,  що  маєм  робити?
Як  же  ми  без  тебе  будем  в  світі  жити?

Хто  нас  вранці  збудить,  снідати  наварить
І  в  скрутну  хвилину  словом  нам  порадить?

-Ой,  сини-соколи,    ви  уже  дорослі,    
Вчіться  в  світі  жити,  не  ідіть  наосліп.

Будьте    гідні  неньки  і  свого  татуся.    
Як  вам  важко  буде,  то  я  повернуся.

Прийду  на  світанку  промінчиком  сонця
Й  буду  заглядати  до  хати  в  віконце.  

Буду  я  із  хати  журбу  виганяти,  
Живіть  ви  по  правді  –  так  як  вчила  мати.

Тільки  не  забудьте  мамину  науку,
Як  буде  потрібно,  я  подам  вам  руку.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020

Асонанс Алітерація

Лопотіло  літо  

Лопотіло  тепле  літо,  
По  покосах  проплило,
І  волошки  обігріло,  
Й  помалесенько  пішло.

Поспивало  воно  роси,  
Прокотило  по  траві  
Біло-жовті  на  покосах
Ромашко́ві  отави́.  

І  ставало  біло-  біло,  
Обсипались  пелюстки
Із  ромашечки,  що  квітла
Тут,  колись,  в  усі  роки.  


 
 
Асонанс  (франц.  assonanse  від  лат.  assono  —  звучу  до  ладу)  —  повторення  голосних  звуків.    Повторення  голосного  о  створює  враження  широкого  простору.


1)  Повторення  у  рядку,  фразі  або  строфі  однорідних  голосних  звуків,  напр.:  «Сонце  гріє,  вітер  віє…»
 2)  Неточна  рима,  в  якій  співзвучні  лише  голосні  звуки,  напр.:  гомін  —  стогін.



Потривожив

Вітер  трави  потривожив
І  в  тривалості  пройшов
Три  верстви  за  пів  хвилини,
Й  різко  в  сторону  пішов.  

Трави  з  страху  всі  проснулись,  
Переляку  не  злічить.  
Встрепенулись    -  не  нагнулись,
Хай  той  вітер  далі  мчить.  






ВіТеР  ТРаВи  ПоТРиВожиВ
І  В  ТРиВалосТі  ПРойШоВ
ТРи  ВеРсТВи  за  ПіВ  хВилини,
Й  Різко  в  сТоРону  ПіШоВ.  


Алітерація  –  повторення  однакових  або  близьких  приголосних  звуків  у  віршових  або  прозових  рядках  для  надання  творам  більшої  виразності,  емоційної  поглибленості  твору.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020

Топцюю на місці

Топцюю    я  на  однім  місці,  
Як  в  ступі  воду  все  товчу.
Цей  хаос  у  думках  і  в  серці
І  що  зі  мною  -  не  збагну.  

Здавалося  б,  відкриті  двері,  
Лише  ступи  за  свій  поріг,
Й  літай  кругом  –  аж  в  біосфері.
Туди  ведуть  аж  сто  доріг.  

Пройшла  дорогу  графоманства,  
Цю  монохромність  у  словах,
Банальність  щиру  від  шаленства  -  
І  все  те  вилилось  в  віршах.    

Тепер  я  то́пчуся  на  місці.
Назад  –  ні  кроку..  А  вперед  ?!
Як  пташка,  що  згубилась  в  листі
Високих  і  густих  дерев.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Привітання Жанні

 Жанні  Миколаівні    Капралюк  
до  дня  народження:  


Сьогодні  в  тебе  іменини.
Приймай  вітання  від  родини.  

Бо  зичать  всі  щасливу  долю,  
Щоби  всього  в  тебе  доволі  

Було  в  квітучому  житті,  
Тож  побажаємо  тобі:

Від  сонця  щіпочку  тепла,  
І  ти  як  квіточка  цвіла;

А  від  людей  тобі  –добра.
Щоби    квітуча  ця  пора

Завжди  з  тобою  поряд  йшла,
Везіння  й  успіх  щоб  несла.  

Бажаєм  щирості  від  друзів.
В  життєвім  цім  шаленім  русі,

Куди  б  не  йшла,  то  щоби  всюди,  
Тобі  встрічались  добрі  люди.  

Бажаєм  вірності  в  коханні,  
В  одне  -  душі  й  сердець  єднання

І  міцна  щоб  була  сім’я.
Й  Софійка  –  донечка  твоя  

На  радість  мами  щоб  росла,
І  ти  щаслива  щоб  була.

Бажаєм  жить  до  сотні  літ
І  не  втрачати  ніжний  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Літо спливає

Спливає  утомлене  літо,
За  обрій  іде  в  далечінь,  
Де  хмарами  небо  обвите,
Ховає  ясну  голубінь.  

Де  сонце  сідає  спочити
І  відблиск  багрянцю  вгорі
Спада  оксамитом  на  жито,
Та  променем  йде  по  стерні.  

Де  вітер,  згубившись  у  травах,
Милується  сяйвом  заграв..
Він  бачить,  як  сонце  яскраве
Сховали  покоси  отав.

Вечірня  іде  прохолода,  
Окутана  в  сірій  імлі,  
А  слідом    спішить  сон-дрімота,
І  все  засинає  в  пітьмі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020

Роси

Затримались  роси  сьогодні  у  травах  
І  краплі  звисають  холодні  з  листків.
І  ця  прохолода  в  ранкових  отавах
Заплуталась  в  сіті  нічних  павуків.  
 
Зависла  в  повітрі,  стоїть  і  не  знає:
Чи  зможе  сьогодні  дочасно  піти,
Адже  дуже  часто  вона  не  чекає,  
Як  сонце  проснеться  й  прийде  з  висоти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020

Сім’я Побережних

З  нагоди  ювілею  Побережного  Олега  Анатолійовича:


Сьогодні  свято  у  родині,
Адже  Олегу  -  сорок  п’ять.  
І  гарну,  добру  цю  Людину
В  цей  день  ми  будемо  вітать.  

В  життєвім  кредо  для  Олега
На  першім  місці  є  добро
І  заслуговує  повагу,  
Адже  досяг  він  сам  всього.  

Як  подобає  чоловіку,  
Сам  будував  будинок  –  дім.  
Дбайливу  має,  гарну  жінку  
І  два  синочки  в  домі  цім.  

І  звісно  ж,  сад  є  біля  хати,  
Що  розквітає  щовесни.  
Тож,  має  все,  що  треба  мати  –
Здобув  все  сам,  як  не  крути.  

Коріння  з  прадіда  Артема,  
Що  в  Андріяшівці  -    селі.  
Ця  роду  гілочка  окрема
Принесла  сходи  чималі.
 
Дітей  багато  в  тій  родині  
У  прадіда  було  тоді.  
І  від  бабусі  чув  –  Маринки
Як  їм  жилося  всім  в  селі.  

Він  слухав  розповіді  бабці,  
Любив  його  і  дід  Антін,
Й  діду  Стаськові  й  бабі  Райці
Він  теж  подобатись  зумів.  

Бо  мама  Галя  й  тато  Толя
В  одному  виросли  селі  
Й    разОм  навчалися  у  школі,
Й  життєві  їх  шляхи  -  одні.  

Побралися  і  стали  жити
В  місті  Бердичеві  вони,  
Й  родинне  вогнище  створити
В  коханні  й  радості  змогли.  

Дім  будували.  Троє  діток  :
Наташа,  Люда  і  Олег.  
Й  три  парі  ніжних  оченяток  –  
Для  вогнища  їх  оберег.  

Живуть  вони  на  Загребеллі.  
Олег  навчатися  любив  
У  школу,  в  оті  роки  веселі,  
У  одинАдцяту  ходив.  

Закінчив  в  ній  він  дев’ять  класів
І  далі  вчитися  пішов
 На  повара    -  у  тридцять  третім,  
Й  себе  у  справі  тій  знайшов.  

Але  бузковим  ніжним  цвітом
Розквітли  юності  літа,  
І  вже  найкраща  в  цілім  світі
В  житті  з’явилася    -  Вона.  

Надійка  -  дівчина  чарівна,  
Прекрасна  як  сама  весна.  
Слова  і  мова  солов’їна
Назавжди  в  серденько  ввійшла.  

В  коханні,  в  вирі  цім  безмежнім,
Пронеслось  літо  й  восени
Йому,  як  хлопцю,  як  належить,  
Пора  вже  в  армію  іти.  

То  майже  рАзом  святкували  
Весілля  й  прОводи  вони.  
Й  на  службу  разом  проводжати
Дружина  і  батьки  змогли.  

Для  них  Надійка  -  рідна  доня,  
Невісткою  у  дім  ввійшла,
Й  хоч  не  жаліла  її  доля,  
Та  щира,  й  лагідна  була.  

Росла  Надійка  сиротою  –
Не  стало  мами  в  років  три.  
Та  додала  іще  недоля
В  її  стежину  знов  біди.  

Коли  прийшов  час  йти  до  школи,  
Ніхто  не  вів  у  перший  клас.
І  той  день  в  серце  досі  коле,  
І  досі  згадує  щораз.  

Бо  батька  рідного  не  стало  –
Услід  за  мамою  пішов.  
І  Надю  залишив  зростати
При    мачусі,  яку  знайшов.  

А  та  ростила,  як  уміла,  
Для  Наді  доброю  була;
І  в  педучилищі  навчала,  
Й  весілля  їй  зробить  змогла.  

І  понеслИся  від  Олега  
Листи  коханній  в  рідний  дім.  
Армійська  служба  для  солдата
В  чеканні  пролетіла  всім.  

І  ось  настала  ця  хвилина,  
Коли  він  з  армії  прийшов.  
Зустріла    радісно  дружина  –  
Заради  неї  все  зборов.  

І  незабаром  народився
Андрійко  –  перший  їхній  син.
Олег  радів  і  веселився
Й  пишався  сином  він  оцим.  
 
А  вже  коли  родився  Саша,  
Свій  будувати  дім  почав,  
Щоб  дітям  все  було  найкраще,
Всю  душу  рідним  віддавав.  

Сімейне  вогнище  крізь  рОки,  
 Батьки  кріпили  молоді  .
Олега  все  уміють    руки,  
Бо  руки  в  нього–  золоті.

Вже  й  будівництво  завершили  
І  підросли    його  сини,
 Які  і  школу  закінчили,
Та  далі  вчитися  пішли.    

Андрій  -  студент  магістратури,
Інженер-технолог  він.
А  Саша  в  коледжі  архітектури,
І  третій  курс  як  закінчив.  

Досягненням  радіє  мама,  
Адже  сини  –  це  головне,  
Це  радість  й  втіха  у  їх  домі,  
Й  підтримки  вірнеє  плече.  

Вона  пишається  синами;  
Вони  як  в  небі  два  орла,
Як  цвіт  вишневий  над  садами
І  в  матінки  -це  два  крила.  

 Безмежно  вдячна  чоловіку
За  доброту  його  й  тепло,  
І  долі  дякує  довіку,
Що  з  чоловіком  повезло.  

А  липень  цей  -  такий  багатий
На  круглі  дати  в  їх  сім’ї:
Вже    сорок  п’ять  сьогодні    в  тата,  
А  також  дати  у  синів.  

Бо  третього  числа  у  Саши,  
Йому  минуло  двадцять  літ.  
А  вже  сімнадцятого  старший
Зустріти  -  двадцять  п’ять  зумів.  

Сьогодні  Надя  всіх  вітає:
І  чоловіка  і  синів.
Здоров’я  крепкого  бажає  
Й  щоб  щастя  йшло  у  їхній  дім.  

Щоб  успіх  йшов  всім  і  везіння,  
І  мрії  здійсювались  їх.  
.І  Божого  благословіння,
Та  щедрих  днів  для  їх  синів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

Жовті троянди

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BzJgwwh52Q0[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wvRfqLS2GFY[/youtube]


Розквітли  троянди  як  липи  цвіли,  
Ми  разом  у  парі  з  тобою  були.
«Моя  ти  кохана»  -  мені  говорив
І  ніжно  голубив  і  вірно  любив.  
 
 Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Ти  жовті  троянди  мені  дарував,  
Що  скоро  вернешся  в  той  вечір  казав.  
А  потім  поїхав  далеко  у  світ,
І  я  вже  чекаю  тебе  пару  літ.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

Немає  милОго    і  звістки  -  нема.
Сховала  від  мене  його  чужина.
А  я  на  дорогу  стоптала  стежки.
Чекаю  милОго  –  минають  роки.  

Приспів:
Троянди,  троянди,  троянди  мої,  
Насунули  хмари  й  ви  стали  сумні.
Ой,  жовті  троянди  ,  троянди  мої,  
Ви  –  символ  розлуки  й  тривожно  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Зіронько моя

(  слова  до  пісні)

Аж  зійшла  зоря,
Аж  зійшла  зоря  –
У  саду  стояла.  
До  півночі  я,  
До  півночі  я  
Милого  чекала.  

Зіронько  моя,  
Зіронько  моя,  
Освіти  стежину,  
Бо  чекаю  я,  
Бо  чекаю  я,  
Милий  хай  прилине.    

Милий  не  прийшов,  
Милий  не  прийшов,  
Мене  не  провідав.  
Іншу  вже  знайшов,  
Іншу  вже  знайшов  –
Не  лишилось  сліду.  

Дівчино-весна,  
Дівчино-весна,
Я  спішив  до  тебе.  
В  мене  ти  одна,  
В  мене  ти  одна  –
Іншої  не  треба.
 
Цілу  нічку  нам,  
Цілу  нічку  нам,  
Співав  соловейко.
Пригорни  мене,  
Пригорни  мене,  
Ти,  моє  серденько.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883735
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020

Житомир ( диптих)

Спомин  про  Житомир

Житомир,  Житомир,  Житомир
На  березі  велич  –ріки,
Приходиш  до  мене  у  спомин
Й  вертаюсь  в  думках  я  сюди.  

В  це  місце,  де  юність  бурхлива
Шалено  неслась  крізь  роки,  
Наївність  проста,  метушлива,
Зі  сходів  дала  паросткИ.  

Дбайливо  збирала  з  них  досвід,  
Набутий  в  життєвих  стежках.  
Його  пожинаю  ще  й  досі,
Дарую  у  теплих  віршах.  








Житомир  з  моєї  весни

Житомир,    Житомир,    Житомир..
Пройшли  тут  найкращі  роки.
Приходить  так  часто  у  спомин
Це  місто  з  моєї  весни.  

Тролейбус,  трамвай  і  маршрутка
Летіли  з  кінця  у  кінець.  
Завжди  на  Михайлівській  людно  -  
Ходили  по  ній  навпростець.  

Бо  вулиця  ця  -  пішохідна
Манила  до  себе  завжди.  
І  «Жовтень»,    «Франка»,    «Україна»,  
Щодня  всім  відкриті  були.

З    Богунії,    Крошні  у  центр,  
Спішили  сюди  у«  кіно»,  
 Й  вистави  були  в  драмтеатрі..
О,  як  же  чудово  було!

Мальованка  й  вся  Корбутівка  –
Студентства    шалений  цей  рай.  
«ЖПІ»    -  це  престижна  візитка,  
Лиш  стежку  свою  вибирай.  

А  вдень,  вже  як  сонце  пригріє,  
Могли  ми  до  річки  піти,  
Бо  тут  Гідропарк  уже  діяв,
То  часто  так  бігли  сюди.  

І  Тетерів  –  річка  шуміла,  
Розносила  хвилі  навкруг.
Турбаза  людьми  ейфоріла  –
З’їжджались  сюди  звідусюд.

А  як  тут  в  Гагаріна  парку
Ті  липи  духмяні  цвіли!
Пташки  в  нім  співали  ще  зранку  –  
У  захваті  люди  були.  

І  тут,  де  в  нас  «ПЕД»  і  де  «  АГРО»
Так  пишно  красується  парк.  
Студенти  увечері  й  зранку
Гуляли,  й  іще  поміж  пар.  

Бо  вабила  в  місце  чарівне
Фонтану  прозора  вода,  
А  міст  підвісний  пішохідний
Увагу  усіх  привертав.  

Тут,  мабуть,  найкраще  у  світі
Буяла  розмаєм  весна.    
Ще  досі  (  куди  правду  діти)
До  себе  так  манить  вона.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Павло Ящук

Присв’ячується    пам’яті    Павла    Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,    захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.




Так  тихо,  спокійно,  лиш  вітер  колише
Листочки  маленькі  в  зеленій  траві.  
Тут  час  зупинився  і  чутно  як  в  тиші
Вистукує  в  ритмі  акорди  сумні.  

Шепочуться  квіти,  донизу  схилившись,  
І    променнях  сонця  є  відблиск  лиця.
Застиг  на  граніті,  навіки  лишивши,  
Нам  пам'ять  про  себе  –  Павла  Ящука.  

Відважний,  сміливий  –  не  мав  собі  рівних,  
У  точках  гарячих    не  раз  побував.  
Під  спалах  вогню  по  дорогах  тих  грізних
Він  досвід  військовий  собі  набував.  

Він  був  на  Майдані,  служив  у  «Айдарі»
Свою  Україну  хотів  захистить.  
І  навіть  не  думав,  що  вже  незабаром
Загине  на  Сході..  А  час  все  біжить..  

Шість  років    сьогодні,  а  досі  стріляють  –
Немає  спочину  ні  вдень,  ні  вночі.
Коли  закінчиться  –  ніхто  це  не  знає.
Та  й  час  зупинився,  тихенько  мовчить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020

Парасольки ( диптих)

Всі  ми  любимо  місто  Житомир,  
Дбають  тут  про  добробут  людей.
Українцям  він  добре  відомий,
І  завжди  тут  багато  гостей.  

На  Михайлівській  створено  свято.  
 І  одна  із  найкращих  ідей  -
Парасольки  доверху  піднято  -
Це  на  радість  містян  і  гостей.

Я  так  хочу  під  ті  парасольки,
По  Михайлівській  кроком  пройтись,
Зупинитись,  стаючи  навшпиньки,
Щоб  руками  до  них  дотягтись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.

Нехай  серце  моє  наповняють
Веселкові  ясні  кольори,
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки  яскраві  згори.








Житомирські  парасольки

Які  незвичайні  у  нас  парасольки
На  нашій  Михайлівській  є.
Немовби,  із  неба  на  захист  долоньки
Нам  Матінка  Божа  дає.  

Ізверху    розкриті    вони  над  тобою,  
Коли  по  асфальту  ти  йдеш.  
І  ніби,  в  цей  час  захищають  собою
Від  зливів  усіх  і  пожеж.

Від  всіх  негараздів  і  буднів  щоденних,  
Життєвої  в  них  метушні.  
Тож  ці  парасольки  впливають  натхненно
І  вже  так  спокійно  тобі.  

І  хочеться  враз,  в  синє  небо  злітати,
Веселкою  з  неба  світить.  
Й  разом  з  парасольками  в  танці  кружляти.
Хай  музика  ніжна  звучить.  

Мелодія  лине  із  твого  серденька,
І  радісно  так  на  душі,
Адже    у  веселці  Михайлівська  всенька
Й    під  нею  так  любо  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Канал 112 і ZIK

(  Відповідь  співробітникам  цих  каналів
 на  їх  телешоу  і    теленовини)  


«Канал  112»  і    «  ZIK»    з  ТБ  нам  віщають
Й  ще  мова  вкраїнська  у  них  на  вустах,
Й,  невпевнено  так,  але  вже  називають
Націоналістом  мене.  І    -  це  неспроста..

І  той  Медведчук,  і  Льовочкін,  Бойко
Дістали  вже  так,  що  несила  терпіть.  
Бандера!  –  недавно  кричали  так  так  дзвінко.
Бандера?  Хай  буде  –  бандера.  То  так  і  кажіть.  

Це  ймення  в  собі  закріпила  я  кров’ю  -
Як  з  сходу  привезли  дитину  в  труні,  
Адже  він  загинув  за  нас  із  тобою
Й  тоді  обірвалося  все  у  мені.  

Тепер  я  –  бандера!  Так,  дійсно,  бандера!
І  я  –  українка!  Пишаюся  цим.  
І,  прихвостні,  вам  путініські  манери  
Уже  не  пройдуть.  Тож  не  тіштеся  цим.  

Не  смійте,  собаки,  мене  обзивати,  
Бо  я  -    патріот  є  своєї  землі!
І  сина-Героя  сьогодні  я  –  мати.
Його  ви  із  путіним  вбили  мені.  

Не  смійте,  собаки,  у  очі  плювати,  
Паплюжити  ім’я  Героїв-  бійців!
І  майже  фашистами  нас  називати,
І  злобу  ховати  в  у  кожнім  слівці.  

Хоч  як  ви  не  скачете,  але  вам  не  вдасться,
Убити  в  мені  український  наш  дух.
За  все,  що  ви  робите,  вам  і  воздасться..
Й  пора  вам  втікати  до  кремлівських  ропух.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020

Праведна дорога

Господні  справи  нам  -  незримі,  
А  на  віку  як  в  довгій  ниві
Бувають  злети  і  падіння,
І  Божий  шлях  багоговіння.

Коли  ще  молоді  й  веселі,  
То  і  життя  як  в  каруселі.
І  стільки  справ  жде  попереду,
Де  ложка  дьогтю  й  бочка  меду.  
 
 І  через  терни  й  перепони,
Як  молоді  добротні  коні,  
Безстрашно  скачете  в  дорозі  -
Це  не  для  вас  –  сидіть  в  тривозі.  

А  в  тій  дорозі  –  сонце  й  зливи,  
І  зорі  сяють  незгасимі,
 Позаду  вітер  підганяє
І  з  пилу  куряву  здіймає.  

Буває:  доля  посміється
І  успіх  швидко  відвернеться,  -
То  дьогтю  буде    ціла  бочка,  
А  меду  лише  два  ковточки.  

І  вже  в  журбі,  та  у  тривозі
Тихенько  й  поряд  по  дорозі
Ідуть  і  горе,  й  гіркі  втрати,  
Що  й  неможливо  те  сприйняти.

Тож  вірний  шлях  –  це  шлях  до  Бога,
Де  праведна  твоя  дорога,  
Де  поряд  Ангели  ідуть,  
Й  коли  потрібно,  збережуть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020

Якщо будеш

Якщо  будеш  добре  знати
Ти  коріння  свого  роду,  
Ящо  будеш  пам’ятати,  
 Ти  історію  народу,  

Якщо  будеш  поважати
Ти  батьків  і  всіх  навколо,    
Якщо  будеш  шанувати
Рідне  слово  й  рідну  мову,  

То  цей  скарб  безцінний  предків
Збережеш  ти  і  примножиш,
І  у  спадок  для  нащадків
Залишити  тоді  зможеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020

Привітання Ангеліночці ( Ангеліні Шмаковій)

Ангеліні  Дмитрівні  Шмаковій
до  дня  народження:





Доні,  доні,  донечки,    -
Сонечко  в  віконечку.  
Ви  -    найкращі  донечки  
На  усій  землі.  

Ліза  й  Ангеліночка  –
Дві  яскраві  квіточки,  
Самі  найдорожчі  є
В  нашому  житті.  

Вже  дванадцять  донечці  
Старшій    -  Ангеліночці.
Сьогодні  всі  вітатимуть
Рідні  і  близькі.  

Діма  –  тато,  й  матінка,
Що  звати  Наталочка  
Подарунок  вручать
З  бантиком  таким.  

А  ще  з  Андріяшівки,
Із  сторони  матінки,  
Вітає  бабуся    –
Танюша    мала.

Внучечку  вітає
І  щиро  бажає,  
Щоб  вона  щаслива  
У  житті  була.  

Самою  красивою,  
Ніжною,  веселою,  
Сонце  хай  освітлює
Шлях  твій  у  житті.

Успіхів  в  навчанні,
Великих  досягнень,  
Перемог  й  здобутків
В  твому  майбутті.  
 
Настрою  відмінного  
І  життя  активного,
Друзі  щирі  й  вірні,  
Щоб  завжди  були.  

Будь  завжди  закохана,  
Будь  завжди  коханою,  
Щоб  любов  у  серденьку  
Із  тобою  йшла.  

Й  доля,  щоб  всміхалася,  
Рушником  встелялася,  
Стежкою  барвистою  
 По  життю  пройшла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

Середина

Ось,  золота  ця  середина,  
Коли  не  жарить,  не  пече  –
Блаженна  мить,  неповторима,  
Де  сонце  ніжить  так  лице.  

Воно  і  ніжить,  і  голубить,
Милує  око  і  твій  зір,
Воно  своє  ще  надолужить
І  прожене  журбу,  повір.  

Не  буде  злив,  не  буде  грому  
 І  темних  хмарок  в  небесах,  
Та  й  в  ранках  липово-медових
Пропаде  сум  в  твоїх  очах.  

На  те  ж-бо  літо,  щоб  зігріти,  
Обдарувати  всіх  теплом,  
Щоб  ми  могли  життю  радіти
І  пити  каву  за  столом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Моя прекрасна Україно

Моя  прекрасна  Україно,  -
Стражденна  батьківська  земля,
Тебе  схилити  на  коліна  
Так  прагнуть  виродки  кремля.

Тебе  в  усі  часи  ламали,  
І  розривали  на  шматки,
А  ще  нахабно  грабували
Близькі  сусіди-вороги.  

Гнітили  мову  солов’їну,  
Під  корінь  різали  не  раз,
Душили  –  не  було  спочину,  
І  плюндрували  кожен  раз.  

І  нині,  іроди-собаки
Кусають  із  усіх  боків  –
Ці  запроданці-олігархи,
Що  мають  люд  за  батраків.  

Сепари  нищать  і  вбивають,  
Щоб  стерти  із  лиця  землі  
Куточок  праведного  раю,
А  корегуючий  в  кремлі.    

Але  зусилля  їхні  марні:
Нас  –  українців,  не  зламати.  
Бо  Україна  –  наша  мати,
Повинна  жити  й  розквітати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

Коли піду

Коли  піду  –  ударять  гро́ми  
І  сумно  зливами,  дощем
Заплаче  небо..  Душевні  рани  
Заполони́ть  пекельний  щем.  

Коли  піду  –  ранкові  роси
Поглине  мряка  і  туман,  
За  ними  вслід  похмура  осінь
Запо́внить  твій  душевний  стан.  

 Коли  піду    -  опа́ле  листя,
Зтьмяніє  й  зникне  у  траві,
Листок  останній  падолисту
В  долоні  опаде́  тобі.
 
Ти  збережи  його  на  пам’ять,
Як  буде  сумно  –  розгорни.
Подай  лиш  знак..Й  щоб  рани  гоїть,  
Я  поверну́ся  в  твої  сни.  

Коли  піду  –  засяє  зірка  
Високо  в  небі,  вдалині.
Змахни  сльозу  з  очей  ти  гірку  –
То  я  всміхаюся  тобі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Привітання ( Олені Олександрівні Пасічник)

Олені  Олександрівні  Пасічник
до  дня  народження:



Тобі  сьогодні  тридцять  п’ять  
І  я  спішу,  щоб  привітать.
 Бажаю  радості,  здоров’я.  
Нехай  всього  буде  доволі:
І  щастя  в  хаті  і  поваги,  
Кохання,  вірності,  уваги,  
Підтримки  з  боку  чоловіка,  
Щоби  любив  тебе  довіку,
Весела  й  радісна  була,  
Щоб  мала  завжди  два  крила,  
Душа  щоб  піснею  співала,  
Квітками  доля  розцвітала
І  пелюстами  до  воріт  
Тобі  встеляла  Многа  літ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

Петру Пашківському

Прекрасному    поету,  майстру  слова    -
Петру  Пашківському
з  нагоди  дня  народження:





Радію,  друже,  що  із  Вами  
Тут  поєднала  доля  нас.  
І  поетичними  стежками,
Натхненно  ходять  кожен  раз,
До  нас  із  Вами  спільні  Музи.
І  вже,  умовно,    десь  у  лузі,  
Ми  можем  сонечку  радіти,  
І  слухати,  як  тихий  вітер,  
 В  траві  кульбабку  десь  гойдає.
І  джміль  над  нею  все  літає,  
Збираючи  її  нектар,  
І  цвіту  ніжний  аромат,  
Що  пахне,  так  духмяно  медом,
Несеться  ввись  ..  І  вже    під  небом
Нам  жайвір  пісеньку  співає.
Пегас  там  високо  літає,  
Махає  нам  своїм  крилом  
Та  гріє  сонячним  теплом.  
І  можем  ми  це  споглядати,
Радіти,  жити  і  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020