| Сторінки (12/1187): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Андріяшівка - село моє рідне,
Ти найкращих нагород в світі гідне.
У нас люди - трударі, добрі дуже,
До біди й чужого горя не байдужі.
Ми живемо у селі наших предків,
Свого щастя ковалі, духом крепкі.
Андріяшівки майбутнє - наші діти.
Хай їм завжди у житті сонце світить.
Андріяшівка росте, розквітає.
Богом дана нам земля в ріднім краї.
Чорнозем кругом села щедро родить,
А посіяне добро добром сходить.
В криницях наших вода найсмачніша
І печуть в нас паляниці найпишніші.
Зустрічаємо гостей завжди радо -
Хліб і сіль на рушнику від громади.
Андріяшівка собою невеличка.
Нас вітатися навчили - гарна звичка.
Бережемо ми звичаї свого роду
І вивчаємо історію народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2018
Я пройдусь по селу спозаранку
І вдихну цей п'янкий аромат.
Мені радо так йти на світанку -
Тут прокладено новий асфальт.
А із Панського ставу водиця
Поспішає, біжить в Котлован,
І дає всім можливість напиться,
Застеля її плесо туман.
У цих двох пречудових ставочках
Гусям так, як у Бога в Раю.
Вони ніжаться скраю в пісочку
І гелгочуть все пісню свою.
Перший промінь торкнувся верхівок
І на небі вже сонце зійшло.
Показалось багато домівок -
Тут розкинулось Старе село.
В нас цей пагорб – життєва колиска.
З давнини струменить джерело.
Тут Андрій і брат Яшка колись ще
Заснували нам рідне село.
І дорогою йду я по колу,
Оминувши Караків куток,
Заведе мене стежка у Вила,
Коли спущуся я на місток.
Там у Вилах - велика безодня,
Старі люди про це гомонять,
З неї здавна іще до сьогодні
Витікає струмок в Гнилоп'ять.
Він у Вільхах тече безупинно,
Із Загреблі хлюпоче вода,
Ще ставочок створився в долині,
Який зветься - Широка руда.
Поверну краще я в Молодіжну,
В ній будинки нові височать.
Сподівались, що скоро так ніжно,
Голосочки дітей зазвучать.
Я пройдусь і зверну на Садову,
Яка носить ім’я Ящука.
Ми про нього згадаємо знову -
Його вбила гібридна війна.
Все життя він любив Україну,
Один з перших пішов на Майдан
І загинув за неньку Вітчизну,
Щоб позбутись московських кайдан.
В нас ця вулиця сама найдовша
І виводить вона за село.
На Колгосп я поверну - тут ближче -
Вирувало у ньому й гуло:
Були коні, корови і свині -
Найбагатший в районі радгосп.
Тільки все те поділось, бо нині
Забуваємо слово «колгосп».
Хмільників в нас було так багато,
Працювали тут люди села,
Та занедбано стало, віджито,
Вже й шпалери в помині нема.
Лиш снується розбита дорога
Й одиноко стоять ясени,
А на серці щемить в нас тривога,
Бо сумуєм за хмелем і ми.
Вкрились смутком розбиті будівлі,
Які продані за копійки.
Лише вітер руйнує покрівлі,
Відновити - потрібно роки.
Коцюбинського вулиця пишна
І впирається прямо у Клин,
А які тут посаджено вишні
Серед цвіту квіток і малин.
Я дійду ось сюди до розвилки,
Де збігаються кілька доріг,
А край копанки сині фіалки
Простелилися прямо до ніг.
Тут дві вулиці разом виходять –
Ім’я носять Героїв синів,
Що загинули влітку на Сході
В цій гібридній проклятій війні.
На одній жив Василь Малянівський,
В час непростий пішов він служить,
Залишивши поріг свій батьківський,
Мав від ворога нас захистить.
А на другій Сергій народився –
Коренівського вулиця ця.
Він назавжди тут жить залишився,
Поряд мама, бабуся, рідня.
Всяк в селі в нас шанує героїв.
Пам'ятатимем їх крізь роки.
Не жаліли життя, йшли до бою,
Не забудуть про них земляки.
Ще здалеку у центрі ми бачим
Майорить жовто-синій наш стяг,
Бо це символ здобутків козачих
І він кличе до нових звитяг.
Тут у центрі стоїть Сільська рада,
Що вирішує справи села.
В нас згуртована, дружна громада
І завжди одним цілим була.
Є в нас школа, дитячий садочок,
Де навчаються дітки й ростуть,
А коли всі вони підростають,
То по книги й до клубу ідуть.
Тут у центрі в нас є магазини,
Разом з ними стоїть кафе-бар,
Де справляють хрестини й родини,
В вихідні ходим ми на базар.
«Щедра нива» тут офіс відкрила,
В нас і ФАП тут працює щодня.
Андріяшівка всім нам так мила -
Між собою ми – дружна рідня.
Ми пробіглися з вами сьогодні
Навкруги і по центру села.
Я, надіюсь, зі мною ви згодні -
Ненудною дорога була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LreUD6X3saU[/youtube]
Твій наглий сором так зненацька
Пішком поїхав на Майдан,
Де кров лилась, лилась козацька..
А ти сидів і тер диван.
Не йшов ти людям на підмогу
І словом ти не допоміг.
Покинув вибрану дорогу
І пішим ходом взяв розбіг.
Холодне полум'я стихає
В твоїх обрублених руках,
А дощ сухий не йде - лякає,
Тече, як слово по вустах.
І нас всіх сором розпирає,
Що виник ось такий абсурд,
Бо кожен Винника в нас знає..
Не знали б краще ми приблуд..
Оксиморон (грецьк. oxymoron — дотепна нісенітниця, від oxys — гострий, moras — безглуздий) — різновид тропи, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо).
О. поєднує протилежні за змістом, контрастні поняття, які спільно дають нове уявлення. З погляду мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809150
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2018
Люлі, люлі, малюки.
Сплять зайчата, їжачки,
Сплять ведмеді і лисиці,
А в травичці ще куниці.
Люлі,люлі, сини й доньки,
Під щоку кладіть долоньки,
Оченята закривайте,
Сон-дрімоту зустрічайте.
Буде вона колихати..
Люлі, люлі в теплій хаті.
Засинайте аж до ранку -
Сонце прийде на світанку.
Прийде в хату і розбудить,
Ще промінням приголубить.
Люлі, люлі, малюки,
Засинайте залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Зірвався листочок з верби над водою.
Тут вперше зустрілися, милий,з тобою.
І перший цілунок, і перше зітхання -
Весною зустріла своє я кохання.
Співав соловейко, стрічали світанки,
Удвох ми за руки ходили до ранку.
Зелений листок у повітрі кружляє
І тихо,спокійно на воду лягає.
На ньому мій погляд, в задумі,спинився,
А поряд тут явір, також зажурився.
Пройшли, промайнули літа молодії -
З тобою, коханий, ми стали чужії.
Хоч сиві тумани вплелися в волосся,
А я до вербички ще ходжу і досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Я до тебе прийду на світанку
І прилину в твій сон коли спиш,
Коли вітер дрімає на ґанку…
Ну, а ти вже у казку летиш,
Де на небі збираються зорі,
Щоби з місяцем йти у танок,
Щоб летіти в світи неозорі
І спивати нектар із квіто́к.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Сходила по світу немало,
Стоптала багато стежок
Аж поки свою відшукала,
Де вишні цвітуть і бузок.
Завжди до схід сонця вставала,
Йшла в поле де стигнуть жита.
Дітей я до праці привчала
Й була та наука проста:
Людей навкруги поважати
І край солов’їний любить,
Родину свою шанувати
Та в світі лиш правдою жить.
Промчались літа золотії
І сріблом покрилось чоло
Та серце моє так радіє -
Життя не даремно пройшло.
Була хоч терниста дорога
Та зможу пишатися я,
Бо в мене вже є допомога:
Це діти і внуки - сім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
Пропала Муза.Не заходить.
Десь манівцями собі ходить.
Із кимось іншим, мабуть, дружить,
А моє серденько все тужить.
- Чи я тебе не так стрічала,
А чи тебе не частувала?
Можливо,чимось не вгодила?!
Чому мене ти залишила?
Чому мовчиш і не говориш?
До сказу ти мене доводиш.
Без тебе, мов мала дитина,
Ну завітай, хоч на хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l6JGdS3nqyE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oZxu-2FvU8Y[/youtube]
Я тобі подарую це літо.
Хай воно зігріває теплом.
Там де ранки вже росами вмито
І лелека махає крилом.
припів:
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
Де барвінок росте попід тином
І де мальви цвітуть під вікном,
Де стоїть ця біленька хатина,
Оповита вишневим садком.
припів:
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
Де у полі буяє пшениця,
Дозрівають високі жита -
Все так гарно навкруг колоситься,
То ж в нас будуть багаті хліба.
припів:
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
Все твоє тут: і небо, і сонце,
І в долині широка ріка,
Ще віночок в дитячій долоньці,
І ця пісня весела дзвінка.
припів:
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hSOADM3o0OA[/youtube]
Давай заспіваємо пісню
Про вишиту долю свою,
Посаджену мамою вишню,
Про ластівку в ріднім краю.
приспів:
Хай лине у даль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
Лелека і білая хата,
Ще мальви цвітуть під вікном.
І лине ця пісня крилата
У полі над житом, вівсом.
приспів:
Хай лине у даль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
Буяє волошкове літо
І маків червоних лиш цвіт.
Все росами чисто помито.
Хай пісня полине у світ.
приспів:
Хай лине у даль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2018
Ці руки солдата нічого не брали,
Лишень подивіться на них.
Від Беркуту нас на Майдані спасали
У кіптяві днів тих страшних.
І так, голіруч, воювали без зброї,
А в беркутів - каски й щити.
Сміливо й відважно ставали до бою
Брехню і неправду знести.
Ці руки ніколи нічого не крали
І навіть не знали про те,
Наскільки і як наш народ грабували, -
Аж дивно, що досі живем.
Ці руки насправді нічого не брали,
Бо знали, що Бог так велів.
А потім на Сході, всіх нас захищали –
Загарбників гнали й катів.
Зимою, в морози і в сніжному полі,
Без їжі, води і тепла,
На захист Вітчизни їх кликала доля,
Щоб наша країна жила.
Щоб ми спочивали у теплих квартирах,
Вони ще й наш сон бережуть,
Бо можновладці у чинних мундирах
На свій народ зверху плюють.
Рукам цим вже скоро терпець увірветься,
Бо скільки ще можна тягти.
Щоб вимести з Ради мітла в нас знайдеться.
Скоріше б.. О, Боже, прости!
Ці руки потрібно нам всім цілувати,
Вклонитися їм до землі,
Бо Волю народу не можна здолати -
Ви знайте про це, упирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807008
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.09.2018
Не встигла мати вишити сорочку,
Щоб сину дарувати навесні.
Цвіт білий вишень обсипавсь в садочку -
Синочок рідний був вже на війні.
Ще сонце вранці не торкалось броду,
А вітер з громом стукав у вікно.
Жахлива звістка прилетіла з Сходу -
В руках у неньки почорніло полотно.
Сорочку мати слізьми окропила
І чорними всі стали кольори.
- О, Боже милий!- в небо голосила,
- Мене ти замість нього забери!
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси
Й вона кляла, кляла оту війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2018
Рушники, рушники, рушники..
Ті, що ненька мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.
Щоб мене по життю берегли,
Щоб завжди від біди захищали,
А недобрі холодні вітри
Щоб родину мою оминали.
Як прощатись настала пора,
Я з собою взяла їх в дорогу,
Оберегом щоб стали добра
Й відганяли біду і тривогу.
Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.
Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2018
1
Не плюй ніколи ти в криницю,
Бо там джерельна є водиця.
Та літом спека як дістане,
То й сам прийдеш сюди напиться.
2
Не дозволяй собі ліниться.
Ця звичка може повториться
Й подальші дні твої в житті
В жахливий сон перетвориться.
3
Держіться разом, добрі люди, -
Одному важко бути всюди.
Коли ви будете гуртом ,
То не подінетесь нікуди.
4
Іди вперед і не здавайся.
Те, що надумав - тим займайся.
Коли ти успіху досягнеш,
То сам собою залишайся.
5
Ящо ти вірних друзів маєш,
То з ними горя не зазнаєш,
Підтримають в лиху годину,
Із ними радість розділяєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
[b]Подми, подми, вітерець
[/b]
Подми, подми, вітерець,
На полечко, на хлібець.
Хай від нас ця спека
Іде десь далеко.
А як буде хліб у полі,
То всім вистачить доволі.
У коморі й на столі
Покладемо калачі,
Що спеклися у печі.
Покладемо на полиці
Наші пишні паляниці.
Хай радіє дітвора -
Прийшла Спасівки пора.
[b]Іди, іди, дощику[/b]
Іди, іди, дощику, -
Будуть гриби в кошику
Нам опеньки й маслюки -
Позбираєм залюбки.
А ще білі й сироїжки,
Бо до лісу ми йшли пішки.
[b]Світи, світи, сонечко[/b]
Світи, світи, сонечко,
У наше віконечко.
Зігрій все подвір'ячко -
До нас прийшло літечко.
Нехай дітки граються,
До гурту збираються.
Будуть дітки підростати,
Тепле літечко вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
Химерна тінь, що йде від свічки,
Танцюює й скаче по стіні:
То падає, немов, калічка,
А то - як риба в мілині.
Як жаба скаче у болоті
І висуває язика.
Ну що сказати цій гидоті,
Коли вона така бридка.
Ось тінь тебе вже обступає,
За плечі ловить і шипить,
І все сміється, і лякає
Та так,що спину холодить.
Цей жах всю душу вивертає -
З тенет не вирватись ніяк.
Подоки свічка не згоряє -
Химера шле всім переляк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018
Спустилась темінь - ніч надворі,
Лиш вітер стукає в вікно,
А місяць заховав десь зорі,
Та й сам заснув, мабуть, давно.
Затихла річка. Біля броду
Тихенько хвилі гомонять.
Латаття заховалось в воду.
Ніде нікого - міцно сплять.
Поснули верби і тополі.
Сплять під березою кущі -
Нагомонілися, доволі...
Хай спочивають уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2018
Пам'яті КОРЕНІВСЬКОГО СЕРГІЯ ПЕТРОВИЧА,
який загинув 6 серпня 2014 р у зоні АТО, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, присвячую:
Не журися, матусю, за мною
І змирися з цією бідою:
Не хотів я цей світ залишати,
Не хотів я тоді помирати.
Та проснулась підступно недоля -
На те була у Господа воля.
Я став Ангелом світлим небесним,
Вір, що я навесні ще воскресну
Та й постукаю в рідне віконце:
-Подивися всміхається сонце.
Це промінчиком з неба злетів я,
Зустрічай вже, матусю, Сергія,
Обніми, як раніше синочка..
Є у тебе невістка, ще й внучка.
Хай пригорнуться мої рідненькі
Й звеселятимуть твоє серденько.
І своє не край серце щоднини,
Посади під вікном ти жоржини.
Хай вони нагадають про мене.
Не журися, не плач, моя нене.
В сни я буду ходити до тебе
І завжди захищати із неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JfRP-0fV32A[/youtube]
По небу лелеки
Летять так далеко:
Над лісом, над полем,
Над рідним селом.
Дивлюся за обрій,
Утратила спокій -
Лелека махає
До мене крилом.
А серце тріпоче,
Прощатись не хоче,
Та літо забрали
З собою вони.
А слі́дом йде осінь
І сонечка промінь
Ховається в хмарках
Чекати весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2018
Злітають рими в чисте небо,
Снуються хмарками вгорі,
Лунають, мов пташиний щебет,
Удаль до самої зорі.
Заждіть, докупи позбираю
І в колісницю запряжу.
Хай понесе Пегас розмаєм
Збирати неземну красу.
Оту,що ліра розкидає,
Та ніжно, солодко несе,
А на сопілці Муза грає
Та душу поглядом пече.
Там вийде місяць в темну нічку,
Розкидає ясні зірки,
Освітить ще струнку смерічку,
Яка схилилась до ріки,
Щоб милуватись в гірських водах
На свій високий рівний стан,
Допоки квітне її врода,
І не накрив густий туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Цей тихий серпанок
І жайвір у небі
Пробуджують ранок...
Летить звідкись лебідь,
Спустився на воду
Досхо́чу напитись,
На лебідоньки вроду
Щоби надивитись.
Хлюпочуться хвилі,
Шумлять очерети..
Удвох такі милі -
Пиши хоч сонети.
Їм сонечко світить,
Ласкає промінням,
А рибка сміється,
Ховається в зіллі.
І вітер незграбно
Пройшовсь над водою,
Завадить не сміє:
- Милуйтесь собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
Тепленька золотава осінь
Ступає тихо на поріг,
А в небі простяглася просінь
Із сотні витканих доріг.
Пішло по них спекотне літо
У ту безмежну синю даль,
Дрібними дощиками вмите
І не повернеться, на жаль.
Вдягнула осінь вишиванку,
Спішить, щоб скрізь навести лад,
Веселку кинула в світанки -
Казковим став вишневий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2018
Ось і школа... Перший клас.
Раді всі вітати нас.
З першим дзвоником ранковим
Ми заходим в світ казковий,
Де відкриється для нас
Незвичайний світ прикрас.
Будем вчитися писати,
Рахувати і читати.
Будем з книгою дружити
І свій край рідний любити.
Поведе у перший клас
Перша вчителька всіх нас.
Привітаємо її
Й всіх дітей в шкільній сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805412
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.09.2018
Давай закуримо з тобою
І вип'єм пива заодно.
Ми так дружили між собою,
Хоч зналися не так давно.
Тепер лежиш і спочиваєш,
Солдатом був, як кожен з нас.
І вибач, друже, так буває -
Ми не спасли тебе в свій час.
І ні на крок ми не залишим
Кордони нашої землі.
Героїв в книги ми запишем,
Коли прийде кінець війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2018
Ну, накінець-то. Все. Звершилось..
І це початок є кінця.
В душі жалю не залишилось
До цього ірода-людця.
"Героя" цього ви прибрали,
Як Моторолу і Гіві.
Забудуть скоро, як їх звали,
Кремлівські прихвосні дурні.
Ну що, собаки, ви сепари,
Прийшов нарешті і ваш час:
Немає вашого "Захара",
Настане черга усіх вас.
Він перед Господом постане -
Небесний справедливий суд.
Як лід вся "..росія" розтане -
Зійде ця пелена і блуд.
Хай вільна буде Україна! -
Щаслива, рідна сторона,
Об'єднана в одну родину,
Бо Україна в нас одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
А ти сиділа ніч на телефоні,
Коли із градів били вороги
І ти кричала в небо:" Досить! Годі!
Синочку любий, тільки лиш живи!"
Його колону знову обстріляли -
Тікали всі мерщій і хто куди.
Снаряди градів ззаду підганяли,
Лунало в трубку: "Тільки лиш живи!"
Ніч.Темінь. Сіре поле. Лісосмуга.
Позаду залишивсь якийсь рівчак.
Він наступив на побратима-друга,
Який зі страху в рівчаку закляк.
Зриває кашель. Душить щось у грудях.
Сльозяться очі. Дихать нема чим.
Снаряди з газом кинули по людях:
Чи виживуть, а чи подушать ним.
Палає небо. Рвуться там снаряди
І все залито фосфорним дощем.
Вогнем печуть, шкварчать по тілу рани.
Він зціпив зуби - жариться живцем.
І знов зв'язок. Він каже: - Все в порядку.
Ти не хвилюйся і лягай поспи.
- Та ні, синочку, не засну до ранку.
Держися, любий. Тільки лиш живи.
Пропав зв’язок.Ти бігаєш по хаті.
Волосся сиве рвеш на голові
І на коліна падаєш прохати,
Молитись Богу: "Господи, спаси."
Світає. Ранок. Знову син говорить.
- Спасибі, Господи, що він живий.
Все тіло корчить і судоми зводить:
- Держись, синочку. Тільки лиш живи!
Йому потрібно якось підніматись
І добиратись знову до своїх,
Шукати, хто зумів живим остатись.
-Синочку любий, тільки лиш живи.
А ти сиділа ніч на телефоні…
Тепер ти знаєш, що таке війна,
І як тремтить душа, коли не дзвонить
А грудям дихать не дає сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018
В кінці серпня вже минає
Чотири роки із тих пір,
Як сина нашого немає -
За нас усіх загинув він.
Всі хто знає, пам’ятає,
А можливо, хтось й забув,
Малянівського згадайте -
Веселим Вася хлопцем був.
Такий привітний і дотепний,
Душа компанії завжди,
Та доля гірко і нестерпно
Так посміялась з сироти.
Він щастя змалечку не звідав,
Бо мами рідної не знав.
Під містом Щастя він загинув,
Біля Веселої Гори.
Таке ми «щастя» маєм, сину,
З «веселощами» будем жить.
Любив ти рідну Україну,
Від ворога мав захистить.
Та став ти воїном небесним,
Ночами часто ти нас снишся.
Душа вже Ангелом воскресла,
А з нами сум лиш залишився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2018
Туманом вкрились росяні світанки,
Сумні і прохолодні стали ранки.
Сховалось десь за гаєм тепле літо,
Дрібненьким дощиком всю землю вмито.
Це літо не повернеться ніколи..
Ось дітвора зібралася до школи,
Де перший дзвоник голосно лунає
І до навчання радо зазиває.
Із клена відірвавсь малий листочок,
І вітер підхопив його в таночок,
Та й закружляв аж ген понад хатами.
Снуються хмарки в небі над лісами.
За ними слідом суне хмара сива,
Мабуть, пора чекати знову зливу.
Сьогодні я прощаюся із літом.
Летять лелеки в небі понад світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
З Днем Незалежності, нене моя -
Свята і вільна Україно!
Себе ти відстоїш ще у Кремля.
Хай майорить наш прапор жовто-синій!
Хай слава лине. По усій землі
Звучить це горде слово - Україна!
Пишаймося дорослі і малі,
Бо українська ми - родина.
Пишаймося здобутками дідів,
Що боронили гідність та свободу,
Що зберегли із давніх тих віків
Козацьку волю нашого народу.
Хоча на Сході йде у нас війна,
Загарбники з Кремля не сплять і нині,
Та віримо - закінчиться вона.
Героям Слава! Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2018
Часто бачу вві сні
Сад казковий із мого дитинства.
Там ростуть яблуні -
Світ прекрасний без чвар і презирства.
Яблуні стоять в ряд,
А рядів тих багато, багато.
Я вітаюсь підряд
З кожним деревом, йдучи до хати.
Там встрічає мене
Моя рідна старенька бабуся.
Хай мій сон не мине,
Я ж в дитинство на мить повернуся.
Заховалось воно
У п’янкім яблуневім садочку.
Навесні дітлахам
Дарувало свій цвіт у віночку.
Там співав соловей
Свою пісню весело і дзвінко.
Він вітав так гостей,
Що вбігали в садок дуже стрімко.
А бабуся усіх
Пригощала смачними грушками
І долоньки малі
Наповнялися щей ягідками.
Не було у селі
Саду кращого, чим у бабусі.
Там медовки росли,
Симеренки, папінки, лялькуси.
Влітку, чи восени
Я плодами насолоджуся,
На всю зиму були
Нам дарунки від бабці Ганнусі.
З кожним роком частіш
Я думками в садочок той лину,
Де ростуть яблуні,
Та на жаль не спинить часу плину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2018
Осінь знову заглядає
У моє вікно.
Все минає, все спливає,
Як і не було.
Промайнуло тепле літо,
Віднесли вітри.
- Душу чом не відігріто?
Ти летиш куди?
Я благаю: "Повернися,
Сонцем відігрій.
На хвилинку забарися.
Залишися. Стій."
Та не чує красне літо,
Все спішить кудись
І злітають за ним слідом
Журавлі у вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2018
Я бачила страх у очах своїх внуків,
Як ті манівцями тікали з війни.
Позаду стріляли із градів і буків,
А що буде далі - не знали вони.
Проїхати вільно - було справжнє диво.
На кожній дорозі чужі блокпости
І їх оминути ніяк неможливо -
Із зовнішнім світом порвані мости.
Лишились в домівці незібрані речі,
Розривом снаряду зруйновано дім,
Та чітку межу провели у той вечір:
Життя до війни - й тепер у новім.
Від стресу дітей лікувать довелося,
Щоб в душі маленькі вернулось тепло.
То дай же їм, Боже, щоб в них все збулося.
Лишились живі, то вважай - повезло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2018
А я цю війну пропустила крізь себе.
Вона, наче танком, пройшлась по душі.
І я ще кричала:" Спинися! Не треба!",
Та серце вже рвала кістлява мені..
Прийшла так підступно, зненацька й раптово -
Ударив враз грім серед білого дня.
Зі Сходу до нас прилетів чорний ворон,
Слідом привезли хоронити дитя.
О, Боже мій милий, за що така кара
І чим завинив перед світом наш син?
Все небо закрила для нас чорна хмара,
У мороці дні, не спинить часу плин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2018
.
Ну ось,вже й Спасівка прийшла -
Зібрали мед свій бджолярі.
Хоча достатньо ще тепла,
Але вже осінь на порі.
У полі зібрані хліба,
Росою вкрилася стерня.
По ній лиш пташечка стриба,
Щоб віднайти якесь зерня.
Темніша й довша стала ніч,
Ховає в хмари зорепад,
Та місяць світить навсібіч
Де яблуневий зріє сад.
Виблискує на сонці так
Налитий соком виноград.
Насмакувавшись медом всмак,
Зустріти Спаса кожен рад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
З Медовим Спасом, Україно!
Для мене в світі ти єдина.
За тебе кращої немає.
Хто раз тут був, той добре знає
Яка чудова ця країна,
Яка тут мова солов'їна,
Які тут люди добрі, щирі,
Що прагнуть жити тільки в мирі.
Зі Спасом, люба Україно!
Щаслива буде хай родина,
Нехай медові паляниці
Смакують в селах і в столиці.
Із маком будуть калачі
І хліб ще теплий із печі.
На діток хата щоб багата,
Хай посміхаються малята
І щоб були завжди здорові
Всі українці чорноброві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2018
Висить сива хмара
І парко як в бочці.
Стоїть, мов примара,
Цей сонях без сонця.
Високий і гарний
Голівкою гнеться,
Моторний і вправний
До сонечка пнеться.
А сонця немає,
То він зажурився,
Тепла виглядає
І вже аж втомився.
Ще вітру немає -
Кудись той подівся,
Напевно,гуляє,
Чи в лузі усівся.
І винна в цім хмара,
Що в небі спинилась:
Прийшла, мов примара
І тут розчинилась.
Хай краще вже дощик
На землю проллється.
Скидаючи плащик,
Веселка всміхнеться.
І буде наш сонях
Ще сонце вітати,
В листочках-долонях
Тепло дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2018
Лягають рими всі в один рядок
І стеляться на аркуші словами,
А цілий рій настирливих думок
Вгорі зникають десь під небесами.
Докупи місяць ясний їх зібрав,
Розкидав у пітьмі в небесній тиші,
Зірками у мережку пов'язав,
Світити в небі на всю ніч залишив.
Тепер уже до ранку не засну,
Дивитимусь на місяць в темнім небі,
Шукатиму думок тих глибину,
Нехай освітять шлях мій при потребі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2018
Зникають в небі соколята,
Щодень нові туди ідуть.
"Голосить ридма" біла хата -
Зі сходу діточок везуть..
Там кров із попелом змішали
І стогне втомлена земля..
Як московіти вже дістали
І їхній ірод із кремля.
О, скільки будем хоронити,
В обійми смерті віддавать?!
Вони могли б ще жити й жити,
Та маєм в землю їх ховать.
Вони могли б життю радіти,
Ростити діточок малих.
Вони могли свій край любити
Та вирішив вже хтось за них.
Цвіт кращий нації зникає.
Пташки злітають в небеса.
Земля все стогне та страждає
І рветься на шматки душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2018
Із клітки вирвалась, злітає
Маленька пташка в небеса,
Вона сама того не знає:
Куди спішить її душа.
Крильми махає бідолаха
І все летить, летить, летить...
Аж до останнього ще змаху
У грудях серце тріпотить.
Їй остогидла так неволя -
Не було сили вже терпіть.
Здається, усміхнулась доля -
Забув хтось клітку зачинить.
Тепер душа її співає,
Чимдуж летить у височінь.
Чого чекати, ще не знає:
Чи злетів, а чи потрясінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018
Пригадала, як вчила співати,
Мене бабця вкраїнських пісень,
Як водила далеко від хати
У поля, починався там день.
Як ногами збивали ми роси
На стежині в дрібних споришах
І, здається, я чую і досі
Бабці кроки у райських садах.
Як злітають у небо високо
Пташеняток дзвінкі голоси
І як сонце розплющує око,
Щоб умитись у краплях роси.
Жала бабця доcтиглеє жито
І навчала в'язати снопи.
Навкруги ще буяло так літо
І хліба на полях в півкопИ.
Я маленька збирала волошки
Й ранні маки собі на вінок.
Там лягало мені на долоньки
Ціле море найкращих квіток.
Літ багато з тих пір промайнуло
І у скронях сріблить сивина,
Та думками несусь у минуле,
Де дитинство мене вигляда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2018
[i]Вже сильний грім гримить далеко,
Гримить далеко ув імлі.
Притихли у кублі лелеки.
Лелеки стали враз сумні.
Час зливи вже не за горами,
Не за горами йтиме дощ
І сунуть хмари понад нами,
Ті чорні хмари з важких нош.
Вже скоро буде дощ та злива,
Нас дощ та злива діставать,
Така погода остогидла -
Не хочу зливу більше знать.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Моя Україна,
А в ній вся родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Якщо колоситься
У полі пшениця,
То будуть із медом смачні калачі.
Джерельна водиця
У нашій криниці
Тамує нам спрагу і вдень, і вночі.
Ці роси ранкові
Й зоря світанкова,
Й веселка у небі собі виграва.
Стрекоче лелека
І близько, й далеко,
В гаю соловейко так дзвінко співа.
Червона калина
Росте тут за тином
І мальви сягнули аж ген до вікна.
Садок, що з-за хати
На вишні багатий, -
Найкраща у світі моя сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Два дні негоди - ллється дощ.
Гуркоче, стогне темне небо,
А під балконом мокрий плющ
Сховавсь, зіщулившись ганебно.
Тремтять листочки під дощем:
Намокли, важко їх підняти,
Провисли мокрі уже вщент -
Негоду мусять переждати.
І сумно так стає мені -
Я хочу сонце виглядати.
Спливають краплі по вікні -
Під шум цей добре засинати.
А завтра буде новий день,
Веселка підійметься в небо.
Воскресне плющ слухать пісень -
Простих пташок веселий щебет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2018
Природа дивна, чарівна:
Діброви та байраки.
Трава висока, запашна,
А в ній розбиті танки...
Ще поряд квітне звіробій,
Чебрець із деревієм.
Встиг зарости уже пирій,
Та згадка сумом віє.
Це хлопці тут держали бій,
Важкий бій з ворогами.
Цей клаптичок землі вже свій -
Відбитий нашими синами.
Нові тут риють бліндажі
І шанці, і щілини.
Лоскоче щемно на душі -
Їм хочеться в родини.
Найгірше, мабуть, на війні,
Коли ти щось чекаєш.
Ту канонаду вдалині
Уперто не сприймаєш.
Тут страху смерті вже нема -
Настала ейфорія.
Усіх поглинула війна -
Держись тепер, Росіє.
Не віддамо тобі землі,
І навіть не надійся.
Ти, вражий іроде, в Кремлі
Сиди, тремти і бійся.
Ми до кінця на цій війні.
За нами Перемога!
Бо наша воля у ціні,
І воля ця від Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
Чому дощі так рясно землю вкрили?
І плаче, й плаче білий світ.
Піти сьогодні хочу до могили
І передать тобі привіт.
Навколо посадити чорнобривці:
Вони цвітуть аж до зими.
Тобі затишно буде, як в домівці:
Замінять квіти килими.
Зображення протерти на граніті -
Світлішим буде хай лице.
Ти залишив на згадку у цім світі
Свій слід яскравим промінцем.
Ти тільки починав лиш жити -
Життя не встигло розцвісти,
По справжньому не встиг ти полюбити,
Кохання щире віднайти.
Твоя зоря на небі загорялась
І враз погасла назавжди,
Нам рана кровоточити зосталась -
Такої серце не прийме біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
Хлюпочеться вода тихенько під вербою,
Кудись вона біжить за обрій вдалину,
А берег вкрився весь рясною осокою,
Що стрімко піднялась високо над водою,
І корінь заховавсь у річки глибину.
Тут качка в осоці звила собі кубельце
І вивела діток, малесеньких таких.
Ховаються вони в пуховеє сідельце,
І захисток для них - тонесенькі стебельця,
Гойдаються які на корінцях легких.
Поважно ходить тут висока сіра чапля
І нишпорить кругом в зеленій осоці,
Басує на качок, що заховались в зіллі,
Та ловить жабенят, що скачуть по бадиллі
Й живуть своїм життям у стишеній ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Я
Тобі
Принесу
В подарунок
Троянду оцю
І вплету у вінок,
Що з пшеничного поля,
Нарваних квіток польових.
Він так личить тобі до лиця -
Цей віночок, в"юнком оповитий.
І помитий дощем у медовому
Теплому ранку, де співав соловейко
Голосні незабутні пісні на світанку.
Ти вдягни на чоло оксамитовий, маковий,
Волошково-ромашковий витвір і підемо ми
Вдвох у липневий танок. Хай кохання дарує вінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Нависло захмарене небо
І плаче дрібненьким дощем,
А вітер сьогодні ганебно
Сіреньким накрив все плащем.
В повітрі так пахне грозою
І чути вже грім вдалині,
А туга гіркою сльозою
Малює портрет на вікні.
Застигла невипита кава
І книга лежить на столі -
Сьогодні, чомусь, не цікава...
Й думки́ розчинились в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Ой, пускаю віночок, пускаю.
По воді хай пливе, по воді
І милого мені хай шукає,
Щоб підняв той вінок в бистрині.
Хай у руки візьме, в свої руки,
Принесе він мені й дасть мені.
В нас не буде ніколи розлуки,
Хай пливуть в синю даль дні сумні.
Повінчає хай нас, повінчає
Ніч Купальська, Купальськая ніч.
І назавжди обоє рушаймо,
Від сьогодні, ми долі навстріч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2018
Спустилась темна ніч низенько
І місяць вийшов на поріг.
Не спить сьогодні сива ненька,
Бо тих думок , як сто доріг.
Одна за одною приходять
І в душу наганяють жах,
По заробітках діти ходять,
Життя рознесло по світах.
Пішли у найми на чужину
Якусь копійку заробить
І гнуть на дядя Курта спину -
Потрібно в світі якось жить.
А ще, вірніше - виживати,
Бо молодим сьогодні як:
Ані роботи, ані хати,
І на своїй землі -«чужак».
Земельку віддали в оренду,
За неї платять копійки.
І хтось на ній вже звів "фазенду" -
Не треба їм робітники.
А щоб самому обробляти,
Потрібні гроші чималі.
Насіння, техніку де взяти? -
Врожай прихватять лихварі.
Тож залишається - чужина.
Іди по світу і працюй.
Як дорога своя країна -
Іди на Сході повоюй.
Лише у Раді засідають.
Працюють, аж чуби тріщать
І всі закони підминають
Під себе, як того хотять.
О, скільки ще, скажіть, ми будем
Свавілля їхнє це терпіть?
Коли ж візьмем мітлу ми, люди?
Свідомість ви свою будіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2018
Сьогодні пройшов дощ,
Сердито бурчав грім,
В долині зігнувсь плющ:
Промоклий дощем він.
Посипавсь його цвіт,
Не знаєш коли й вже.
Багато пройде літ,
Коли зацвіте ще.
Наступить зимна ніч,
В глибокий впаде сон
І в тому, мабуть, річ,
Що прийдуть журба й сум.
Логаеди : - вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, в яких наголоси розподіляються всередині віршового рядка з нерівномірними складовими проміжками.
Логаэд – это стих с упорядоченным чередованием разных силлабо-тонических стоп (например, анапест + ямб + анапест + ямб). Логаэд – строгий метр, все строки написаны по одной схеме.
Алке́їв ві́рш (або Алкейська строфа) — одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп.[1]
Алкейська строфа запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII—VI ст. до н. е.) набула викінченого, строгішого вигляду в доробку Горація (65—8 рр. до н. е.), тому пойменована ще й «гораціанською строфою».[1]
Алкеєва строфа складається з 4 віршів, з яких перші 2 вірші в строфі складаються з 11 довгих і коротких складів такого чергування:[2]
˘ ¯ ˘ ¯ ¯ // ¯ ˘ ˘ ¯ ˘ ˘
третій — з 9-ти складів
˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
четвертий — з 10-ти складів:
¯ ˘ ˘ ¯ ˘ // ˘ ¯ ˘ ¯ ˘
Поки душею я не втонув іще
В нірвану й тіло ще не розпалося,
Я можу ще тебе, Вкраїно,
Серцем кохати й тобі служити.
—В. Самійленко, Україні
'Фалеків одинадцятискладник, Фалеків гендекасилаб, Фалеків розмір, Фалеків вірш' і ін. (Від імені грецького поета Фалека, III ст. до н. е.) - одинадцятискладник віршовий розмір античної поезії, різновид Логаеда.
Структура фалекова одинадцатискладника у греків:
O O - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
першою 2-складною стопою можеть бути спондей, ямб або хорей (так звана еолійська база). У латинській поезії одиннадцятискладник починається з двох довгих складів:
- - - ∪ ∪ - ∪ - ∪ - ∪
Використовувався у давньогрецькій поезії у Сапфо, Анакреонта, Каллімаха та ін. Улюблений розмір Катулла; зустрічався також у інших римських поетів (у Марціала, Стація).
Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш В. Брюсова “Три символи”, відомий у перекладі В. Мельничука українською мовою.
Злива
Сиво,
Темно надворі зробилось в осінній цей деньок;
Навіть, ніхто не чекає, що станеться диво.
Грози..
Стрімко несуться по небу пречорнії хмари,
Землю вкривають потоком води, наче сльози.
Тихо
Знову принишкла стара ця сосна біля хати.
Навіть, боїться перечить дощу – буде лихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
Я тобі подарую це літо.
Хай воно зігріває теплом.
Там де ранки вже росами вмито
І лелека махає крилом.
Де барвінок росте попід тином
І де мальви цвітуть під вікном,
Де стоїть ця біленька хатина,
Оповита вишневим садком,
Де у полі буяє пшениця,
Дозрівають високі жита -
Все так гарно навкруг колоситься,
То ж в нас будуть багаті хліба.
Все твоє тут: і небо, і сонце,
І в долині широка ріка,
Ще віночок в дитячій долоньці,
І ця пісня весела дзвінка.
А над нами тут мирнеє небо
І лунає дитячий скрізь сміх,
Бо війни нам нікому не треба,
Хай прийде до нас щастя для всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2018
Заспівала зозуленька
Зранку в лузі на калині.
Як же сумно цій дівчині:
Плаче бідна Марусенька,
Бо сварила вчора ненька,
Щоби з Грицем не ходила,
Щоби Гриця не любила.
Не послухає Маруся
Рідну матінку-матусю,
Щоби та їй не робила.
[b]
Одична строфа[/b]
Сонце в небі ясно світить,
Розливається навкруг.
Ох, яке ж чудове літо!
Вітерець для мене - друг!
Він у полі повіває,
З пташечками все співає.
Чути жайворонка в небі,
Зранку ллється його спів.
Вітер зразу підхватив,
Скрізь несе і при потребі -
Дуже хочеш ти почути -
Віднесе за небокрай.
Тільки так тут має бути:
В полі літом справжній Рай.
Гарне жито колоситься,
Дозріває вже пшениця
І цвітуть тут різні трави
Аж до лугу - ген туди,
До холодної води
Простягнулися отави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Аромат липи
Розноситься навкруги.
Бджілки маленькі
Спішать зібрати нектар
По всьому цвіту липи.
:::::::::
Сонце ховає
Свої промені в хмарах.
Повіяв вітер.
З неба крапає дощик.
Всі навкруг ховаються.
:::::::::::
Дозріли вишні.
Червоні соковиті
В цей сонячний день
Виблискують на сонці
Найсмачніші ягідки.
:::::::::::
Молодий місяць
Виступив із-за хмари.
Спустилася ніч.
Я диву дивуюся:
Стало так видно кругом.
:::::::::::
Сиджу і пишу
Японські вірші танка.
Важко даються.
Не йдуть вони нізащо:
Недостатньо досвіду.
Складений по цій формі вірш може містити до 50 або 100 рядків, і в цьому випадку воно називається тека(яп. 長歌 те:ка, "довга пісня"), або нагаута(яп. 長歌 нагаута), проте більшість японських танка складається з п'яти рядків за схемою - 5-7-5-7-7, що в цілому складає 31 склад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796794
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.06.2018
Пропахло вже все навкруги тут війною:
В повітрі витає ця суміш їдка.
І згарище в’їлось своєю бідою
В будівлі, в дерева – картина страшна.
Цей запах війни супроводжує всюди,
Коли ти щось робиш, коли навіть спиш
І ходять накруг дуже змучені люди.
В них думка одна: не стріляли би лиш.
Вже смерть не страшна і вмирати не страшно-
Змирилися з цим у гібридній війні.
Не хочеться людям сьогодні нізащо,
Щоб ворог тягнув до нас руки брудні.
Назад не відступимо ми вже ніколи
Й на крок не здамо ми своєї землі,
Бо наше тут все, українське довкола
У кожному місті і в кожнім селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2018
Надихнув вірш Вікторії Скуратовська-Кравченко : " Я прожила чуже життя".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852
Я прожила чуже життя,
Чужі гріхи, чужі бажання.
Чужий цей біль, до забуття,
Вихоплював з душі ридання.
Кричала й плакала душа,
Просила в Бога допомоги,
Та доля, знов не поспіша,
Несла мені нові тривоги.
О, як же маялась завжди!
Все поспішала, щось рішала,
Щоб відвернути від біди,
Та тільки як, того не знала.
І в цьому місиві із сліз
Десь на шляху я загубилась.
Тож вітер все кудись поніс
Й сама з собою залишилась.
Злетіти б зараз до небес,
Розправити, як птиця крила,
Дістатись неземних чудес -
Це все, чого б душа хотіла.
Та тільки й крила не мої -
Летіти в них немає сили.
Думок хвилюючих рої
Мені у душу натрусили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2018
Чути так чаєчки жалісний голос
В цім очеретом зарослім ставку
І осока відпустила свій колос,
Зілля коріння росте із піску.
Вранці з туманом розносяться крики,
Аж до лиману ці звуки несе.
Хоч і пташина оця - невелика,
Але кричить, що за душу бере..
Чаєчка вранці летить над водою,
В'ється, на хвилі усе припада.
- Чом же кричиш, поділися бідою,
Чи чаєнятко з гнізда випада?
Може зосталася вже сиротою:
Діток поглинула хвиля швидка?
Лиш осока здійнялась над водою,
Вітер її колихає злегка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Вже сонце сідає надвечір,
Проміння купає в ставку.
Накинь, дорогенька, на плечі
Хустину пухову, м'яку.
.
Посидимо тут під вербою,
Заглянемо в цю бистрину.
Колись ми удвох із тобою
Зустріли тут нашу весну.
Покрилося небо рум'янцем,
Бо сонце за хмари зайшло,
Торкнулось останнім промінцем
Й сховалось десь там за селом.
Лиш хвилі тихенько хлюпочуть,
Човна тут гойдає вода.
Птахи вже співати не хочуть -
В гніздечко їх сон зазива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e4GtWE9gq6k[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBYMLmqCAEE[/youtube]
Бандера - це є українець,
Вкраїни-неньки патріот.
В своїй землі не є чужинець -
Носій він гідності й чеснот.
А ще він любить Україну
Від Сходу - до Карпатських гір,
За мову чисту, солов'їну
І за калину, вишню, медозбір.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
Люблю світанки росяні ранкові,
Цвіт білий яблунь коло хат,
Червоні маки рушникові,
Бузковий ніжний аромат.
За чисте небо, що над нами
І жовто-синій кровлею вмитий стяг,
За спокій діток наших з вами
Нас Воля кличе до звитяг.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hSOADM3o0OA[/youtube]
Давай заспіваємо пісню
Про вишиту долю свою,
Посаджену мамою вишню,
Про ластівку в ріднім краю.
Лелека і батьківська хата,
Де мальви цвітуть під вікном.
І лине ця пісня крилата
У полі над житом, вівсом.
Буяє волошкове літо
І маків червоних лиш цвіт.
Все росами чисто помито.
Хай пісня полине у світ.
Хай лине удаль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Слово лине в світ,
Слово котиться.
Сто віків і літ
Вверх підноситься.
В ньому сум і сміх
Аж зашкалює
І серця людей
Часом зваблює,
Бо несе любов
Буйним цвітом скрізь
І в обхід обмов
Прониза наскрІзь.
Та буває так,
Що не зладиться,
То вже слово те
Аж кусаються.
Вдарить з неба грім
З громовицею
І вже з слів загін
Блискавицею,
Понесеться вдаль,
Наче дощ і град.
В серці сум і жаль:
Не вернеш назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Лікарня.Так тихо. Родильна палата.
Танюша безсила лежить на столі.
Проте лікарі тут працюють затято
І чути чийсь голос: " Втрачаєм її.."
Провалля свідомості… Дефибриллятор.
Агонія…В русі мішок той Амбу
І вводять у тіло її стимулятор,
Бо Таню спасають тут майже добу.
Недавно вона народила дитину.
Цю донечку милу, яку так ждала:
Чекала вона і чекала родина,
Та тільки на руки її не взяла.
Лежить ось так Таня. Та ні, піднялася
І дивиться дивно на себе згори.
До неї в палату зайшов тихо Вася -
На їхнє кохання не було пори.
- Прийшов за тобою, давай вже збирайся,
У Рай я Небесний тебе поведу.
- Ой, що ти, Василику, змилуйся, Вася,
На кого ж я донечку тут залишу?
Я хочу дитинку до себе горнути,
На руки підняти, ростити її.
Ти що, пропонуєш про неї забути,
А як же їй жити самій - сироті?
Ти ж сам сиротою блукав попід тином
І знаєш по собі сирітське життя.
Ти, навіть, не встиг попрощатись із сином -
Осколком убило й пішов в небуття.
- Не плач, люба Таню, нехай так і буде,
Тебе я залишу, від смерті спасу.
Рости свою доню, веди поміж люди,
А я у Раю вже тебе підожду.
Палата. Так тихо. Нічого не чути,
Лиш дихання звуки несуться з мішка.
Відкрилися очі. Не може збагнути..
З очей покотилась сльозина гірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2018
Вашій увазі військова пісня-марш "26-та артбригада"
Слова ̶ Ольга Калина
Музика ̶ Віктор Охріменко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_rQY8j0_N0o[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zGkau_jo3_g[/youtube]
Артилерійська сильна в нас бригада.
В Бердичеві сформована вона.
До лав хто вступить наших - будем раді.
На сході в нас сьогодні йде війна.
Найкращі хлопці в нашій двадцять шостій
І як один - всі браві козаки.
Для України в час такий не простий
Ми будем завжди з нею навіки.
Ми будем нашу землю захищати:
Її простори, гори і лани.
Бо Україна - то є наша Мати,
А ми відважні всі її сини.
Вперед рушаймо, браття-козаченьки,
За нашу гідність й волю за свою,
За мир і спокій України-неньки
Ми станемо сильнішими в строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
Упала темінь на моє вікно...
Хатина похилилася давно,
А в ній в кутку снуються павуки,
Та мороком покрилися думки.
І горе все руйнує неспіша.
Минуло щастя – плаче знов душа.
А хай же буде проклята війна!
Його нема, ніде тепер нема..
Жовтіє вогник свічки на столі,
Екрану світло й відблиск на чолі.
Труна стоїть ще досі у очах -
Еквівалент безсоння по ночах.
Мені без тебе вже не милий світ.
На землю знов осипавсь яблунь цвіт.
Оманлива надія у душі
На аркуші вляглася у вірші
І стелиться рядочком у хорей.
Чомусь, вже не співає соловей.
Світанок десь затримався, не йде,
У полі мабуть вітер підожде,
Мені дощем постукає в вікно -
На небі з хмар вже виткане сукно,
Адже тебе нема, нема давно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2018
Ранок. Світає.
Тиша застигла.
Роси холодні
Сплять у траві.
В небі хмарини,
Наче із срібла,
Відпочивають,
Бо кочові.
Сонце проснулось -
Ще позіхає,
Щупає променем
В мороці цім.
Вітер холодний
Важко зітхає,
Бо не проснувся
Він ще зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Цей смугастенький жучок:
Помаранчевий бочок,
По городу літає
І картопельку кусає.
( колорадський жук)
***********
Рано-вранці встає
І тепло всім дає,
Гріє у віконце
Наше ясне ..... ( сонце)
**********
Гонить хмарки угорі,
Буде дощик надворі
І шагає навпростець
Наш холодний ........ ( вітерець).
************
Листя я багато маю,
Наче шуби надіваю,
Всі листочки в мене густо,
Бо зовуть мене ....... ( капуста).
*************
Ми ростемо у рядочку
І припнуті на шнурочку.
Всі лягаєм на боки,
Бо зелені....... ( огірки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793102
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.05.2018
Волошки цвітуть голубенькі
І маки червоні в житах,
В зеленім гаю соловейки
Співають, а смуток в очах.
Ну, де ж ви, літа молодії?
Шалено промчались кудись.
Прогнала години лихіїї,
А роки підня́лися ввись.
І як їх назад повернути? -
Лелека поніс на крилі.
Відгомін з-за обрію чути:
Несеться аж ген до землі.
Лиш вслід помахала рукою
Й скотилась солона сльоза,
Як в теї верби над водою
Стікає по гіллі роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018
Ми пишаємось, синку, тобою,
Як Герой, ти загинув в бою.
Не злякався, не схибив душею,
І навіки лишився в строю.
За спиною була Україна,
А для неї ти - син-захисник
І хоч знав, що чекає родина,
Та за інших ховатись не звик.
Я так хочу усім розказати
Про відвагу, сміливість твою
І від тебе бійців привітати -
Щира дружба важлива в бою.
Час іде, а ти досі в окопах,
Де у травах розквітнув чебрець.
Для бійців у найважчі хвилини
Ти для декого був за взірець.
Хай же знає загарбник російський -
Він не знищив тебе, не зламав,
Бо Герой наш - Василь Малянівский,
Охоронцем він, Ангелом став.
І що буде завжди двадцять шоста
Україну свою боронить.
Пам’ятай же,"кацап", не так просто,
Нашу Гідність і Волю зломить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2018
Вся Україна в вишиванках -
Сьогодні день у нас такий.
Чепуримося ми ізранку:
Маленькі діти, іх батьки.
Хто вишиту вдягнув сорочку,
Хто хоче сукню чи костюм.
Намистечко прикрасить дочку,
Яскраві квіти у вінку.
Бо вишиванка - Україна,
Що потопає у квітках.
На цілий світ вона єдина,
Як цвіт веселки у стрічках.
У цім квітучому розмаї,
Що на сорочках, рушниках,
Дух український наш зростає
І лине піснею в світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
Поросло вже травою подвір'я
І стежина ряснить споришем.
Ти пішла у далеке сузір'я
І вертаєш у спомин дощем.
Ой ти, матінко, мамочко, мама,
Я сумую без тебе завжди,
Простягнулося небо між нами
Й неосяжні далекі світи.
Ой ти, матінко, сивая нене,
Знов приходиш до мене у сни:
Повертаюсь в дитинство, шалене,
Де цвіт вишень з твоєї весни.
Як в дитинстві прийти, пригорнутись
І заглянути в очі ясні,
У розмові до рук доторкнутись –
Дуже хочеться зараз мені.
Вже покрилася смутком хатина,
Але вишні і досі цвітуть,
І хоч я вже давно не дитина
Та думки до матусі несуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2018
Ці сиві тумани лягали на поле,
А в мороці з жаху заклякла земля.
І танки розбиті кричали ще болем.
Нічого не видно - дим поле встеля.
На полі хлопчина - один, що вцілілий.
Він зопалу встигнув у бік відповзти -
Кривава стежина і погляд змарнілий,
Вуста обгорілі шепочуть: " Прости.
Пробач ти, матусю, що не повернуся,
Бо я помираю в донецькім степу.
Тобі обіцяв, що від куль вбережуся,
Та тільки не вийшло - за це ти прости."
Ці сиві тумани із димом змішались,
Дбайливо прикрили солдата-бійця.
Холодні повіки його закривались,
А смерть вже стояла, чекала кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
До 80-ліття Софії Микитівни Губецької
Я - щаслива! - сказала вона
- Вісімдесята минула весна
І було у житті в мене все..
Я повідать вам хочу про те:
Повертаються знову думки
В ті далекі воєнні роки,
Де вогонь від снарядів стовпом,
Бо вже німці стоять під селом.
Там Софійка маленька біжить
І за руку матуся держить,
Ще сестричка мала на руках,
А у неї все личко в сльозах.
Всі тікають в сусіднє село -
Добіжать, то вважай повезло
І ще довго сиділи в льохах,
Аж допоки тут звірствував кат.
До Семена прийшлося йти всім,
Бо снарядом розбило їх дім -
Працювать від зорі до зорі,
Та були всі такі трударі,
Шість сестер у сім'ї,а ще - брат,
Заступитись де кожен був рад,
Бо велика і дружна сім'я
І ніхто не порочив ім'я.
Тож в пошані були між людьми
Й збудували свій дім до зими.
В СтетківцІ вже до школи пішла
І освіту у ній здобула.
Не давали в селі паспортів,
Як би далі ти вчитись не хтів,
То лишилася вдома вона
І телят доглядати пішла.
Працювала щодня залюбки
В повоєнні важкі ті роки.
Мов та квітка була із лиця,
Полюбила Миколу - хлопця.
І між ними кохання цвіло -
Про весілля вже знало село.
Та голодні були ті роки -
Він Софійку повів в невістки.
Молодая була в них сім'я
І родилася Галя - дитя,
А ще - Вітя, і Вася, й Сергій.
Стало тісно в хатині отій.
Будувати родинне кубло,
Щоб там діткам спокійно було,
Молодая сім'я почала
І щаслива від того була.
То тоді вже в хатину нову,
Їм лелека приніс наяву,
Цю - Наташку, це - миле дитя..
Тут наладилось трішки життя.
А ще Раю лелека приніс,
Днів щасливих в хатину підніс.
Тож раділа Софійка дітьми,
Бо вони їй світили з пітьми.
Сміх дитячий в хатині дзвенів,
Ну, а часом лунав навіть спів.
Тож раділи щасливі батьки
За цих діток, щей тІтки й дядьки.
Йти до школи прийшов вже цей час,
То раділи за діток щораз,
Бо тягнулися дітки до знань
І до рішень самостійних питань.
Підростали маленькі сини
І людей поважали вони.
Тож хвалили їх всі вчителі
Й односельці по всьому селі.
І цей потяг до нових пізнань
Їх повів в інститути до знань.
Мають вищу освіту вони
І хороші роботи, чини.
Та й у кожного вже є сім'я
І в дітей вже своїх є дитя,
Та додому щораз залюбки,
До матінки ведуть всі стежки.
Хоч немає давно дідуся,
Та збирається часто сім'я,
За родиним сімейним столом
І несеться їх спів над селом.
Тож в святковий прекрасний день цей,
Де зібралось багато гостей,
Де всі діти, онуки й рідня
І сміх правнуків чути за дня -
Тут багато звучить побажань
І найкращій бабусі вітань.
Хай ще довго не гасне Ваш цвіт,
Ну а Бог додає МНОГАЯ ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
Прибрався каштановим цвітом
Наш Київ – столиця моя
І вже пломеніє над світом
Оця білосніжна краса.
Каштани стоять величаво -
Яскраво палають вогні,
А вітер сміється лукаво -
Складає букети мені.
Каштани мої, ви каштани,
Ви - горді дерева стрункі
В киян заслужили пошани,
І пісні слова пломінкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Ми дякуєм, шановні земляки:
За пам'ять, за пошану, за квітки,
Слова підтримки теплі і прості,
За сльози все ж болючі і гіркі.
Прийшли ви до могили звідусіль,
Щоб разом з нами розділити біль.
І вшанувать загиблих земляків,
Героїв славити і їх батьків.
Бійці загиблі, що отут лежать,
Стіною захисту для нас стоять.
Допоки пам'ять у серцях жива,
То Дух козацький в душах не згаса.
Хай майорить наш жовто-синій стяг -
До бою кличе, до нових звитяг,
Щоб відстояти землю у Кремля.
Хай буде вільна Матінка-земля!
Нехай же скрізь й завжди звучить віднині:
ГЕРОЯМ СЛАВА! СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2018
Вклонімося низенько до землі
Всі разом: і дорослі, і малі.
Захистникам країни, рідним землякам:
Синочкам нашим, братам і батькам,
Що на війні, в донбаських тих полях,
Своє життя віддали у боях.
За Гідність й Славу нашої землі,
Щоби у місті кожному й селі
Встрічали сонце ми і мирний день,
Життю раділи й слухали пісень.
Щоб колосилось жито на полях.
Щоб Дух козацький славився в піснях.
Щоб Україна вільною була,
В садках вишневих завжди щоб цвіла.
Себе щоб відстояли у кремля,
Бо наша, Українська це земля!
Вклоняємося вам всім, земляки.
Хай завжди ваша Слава, на роки,
Ще довго буде жити у віках,
У нашій пам'яті в людських серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
Розпустилась верба над водою,
Бо схилилась над Панським ставком,
Де прозора вода чистотою
Гонить хвилі над чистим піском.
Ранком збудять птахи стоголосі
І верба вимиває гілля,
Та бруньки, як хмарки сивокосі,
Над водою так низько схиля.
Вітерець розмовляє з вербою
І щоразу про щось гомонить.
Ну, а хвилі біжать бистриною,
І вода так далеко шумить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
А вишні цвітуть всі: так рясно, так рясно
І радість несуть нам у душу..Прекрасно.
Тут все навкруги скрізь: красиво, красиво.
Не буде туги більш - живімо щасливо.
Дивись, як гудуть нам хрущі у садочку,
Сідай ти зі мною, ось тут - в холодочку.
Давай розкажи нам: як ти поживаєш,
Життя як іде це і що поробляєш?
Згадай, як колись ми були молодими -
Кохались, любились, щасливі були ми.
Співали тоді нам щодня соловейки..
- Пройшло, пролетіло, тепер я саменька.
Дзвінкі голосочки для інших співають,
Нехай молодих вже вони звеселяють,
А нам із тобою світило щоб сонце
Й до нас заглядало у наше віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2018
Тихенько свічка догоряла
І вогник ще ледь-ледь жеврів.
Пітьма навкруг все обгортала
І враз - метелик прилетів.
Він покружляв то вниз,то вгору,
Навколо двічі облетів,
Та на його лиху ту пору,
На свічки гніт легенько сів.
Враз ніжні крильця спалахнули
І вогник сяйвом загорівсь,
А потім зразу ж і потухли,
Проте метелик вже спаливсь.
Нічний метелик вилітає,
Коли вже темінь надворі,
Спосіб життя такий він має,
Як зорі світять угорі.
Чому ж тоді летить на світло,
А часом, навіть, на вогонь?
Чом не літає вдень по світу? -
Не потрапляв би у полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
О, скільки будуть в нас, в країні,
Дурити бідний люд простий,
Занедбано все, скрізь руїни,
До блага шлях такий важкий.
Жирують й досі казнокради,
Відсутня кара для ділків,
А в кулуарах влади в Раді
Панує метод підкупів.
В робочий час пустують крісла
Й напівпорожній стоїть зал,
Якась поправка боком влізла,
Дивись, й закон кудись пропав.
Проводяться у нас реформи -
З усіх сторін про це звучить.
Куди не ткни, то « все у нормі»,
Дере лиш кирпу кожен чин.
Одні воюють в нас на Сході,
Інші батрачать за бугром,
А все для того, щоб в народі
Питань не ставили ребром.
Щоб розігнати всіх по норах -
Хай кожен скиглить, та без прав,
Бо коли в хаті сльози й горе -
Не до державних тоді справ.
Самі тим часом розривають
Державу нашу на куски,
Баблом кишені набивають -
Народу ж -злидні на роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
О, Доле, дякую тобі, -
За ції радості краплини,
Що дні, які пливли в журбі,
Розбавлені теплом родини.
Що засвітила знов зорю
В цім чорнім небі над хатами,
Що біль настирливий беру
Й в кулак стискаю я руками.
Ти сонця в душу додала,
А ще добра - це так приємно.
Тобі перечить не змогла -
До тебе стала я гостинна.
О, Доле гіркая моя,
Заходь за чаєм розмовляти.
З тобою змучилася я
Та рада дуже привітати.
Та все ж, скажу тепер тобі:
Велике, Доленько, спасибі.
Мій шлях хоч йшов у боротьбі,
Проте ще ходжу по садибі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2018
Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2018
Безумна, безсердечна, безчесна,
Безсоромно блудила брехня.
Беззахисних била безстидно,
Бо були безвинні - бідня.
Блюзнірством безжалісно била,
Безумством безбожно брехала.
Боротись з брехнею - безсило?
Борись, безгрішний бідолахо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Вже під'їжджаєм під Миропіль
І потяг тихо стукотить.
Давай розкажу про Чорнобиль -
Час йде, а рани не гоЇть.
Про ті події я дізналась
Коли цвіли собі сади,
Земля ще тільки просиналась
І не чекав ніхто біди.
До баби Жені притаскались
Її синочки уночі
І цілий день про щось шептались,
А у садку гули хрущі.
І по секрету розказали
Вже, коли тиждень десь пройшов:
Як із Чорнобиля тікали,
Як син сім'ю усю знайшов.
Бо їх в автобуси збирали -
Всіх поспіхом - хто в чому був,
Везли - на станції лишали..
Що сталось - кожен щоб забув..
Мовчали нам про те в новинах -
Ніхто ніщо не говорив,
Лиш одиниці, хто не в чинах,
На ті події світло лив.
Реактор ядерний зірвався
І на людей пішла чума.
Хто люд спасав і залишався,
Того на світі вже нема.
Коли дізнались, що не просто
Оту біду всю зупинить,
Коли проблема стала гостро,
То мусив уряд об'явить.
І вже тоді людей погнали
Спасати світ цей у вогні,
А ті бідняги ще не знали,
Що вже на смерть приречені.
Літ тридцять з гаком пролетіло
І тих людей давно нема.
А там були дорослі й діти..
Скажи:" Ну, в чому їх вина?"
Я хочу зараз пом'янути
І Вітю, й Толю, і Петра.
Цим землякам прийшлось там бути..
Й розповісти про них пора..
А ще піти поставить свічку
За упокій кожній душі.
Подякуймо за день і нічку,
Схилімо голову в тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789066
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.04.2018
Приїхав я сюди з Луганська,
Тікав від страшної війни,
Бо там загарбники російські
Все знищують навкруг вони.
Я буду швидко підростати
Й дорослим скоро стану я.
Країну зможу захищати,
Бо рідна це мені земля.
Хай завжди світить сонце з неба,
Лунає скрізь дитячий сміх.
Сьогодні нам війни не треба,
Хай буде мир для нас усіх.
Тож хочу вам усім сказати
І твердо заявляю я,
Що Україна - наша Мати!
І українська ми - сім'я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Писала лист тремтячою рукою,
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку.
Без тебе вже й калина не цвіте...
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю," -
І лист взяла й поклала на граніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Простяглось полотно тут із квітів,
На цім березі квітне весна.
Наймиліша для мене у світі
Рідна серцю моя сторона.
Я іду тут де трави високі,
Де ставочок - Широка Руда.
Тут фіалки цвітуть синьоокі
І на греблю схилилась верба.
Милуватись я стану водою,
Подивлюся як хвилі біжать
І почую як явір з вербою
Розказати новини спішать.
Розмовляти я буду з вербою,
Що спустила гілля до води.
Й поділюся своєю журбою:
Що так рідко приходжу сюди.
А хотілося б як найчастіше
Берегами ставочка пройтись,
Щоб ставало на серці тепліше
Й душа з радістю линула вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2018
Чом ти, вітре,так буяниш?
Нам причину розкажи.
Бачиш,квіти вже зів'яли,
Їх дістали холоди.
І чого так розходився?
Відійшла давно зима.
Може ти не наказився?!
В нас тепла і так нема.
Ой, не вій ти, вітре, в полі,
Сіяти давно пора.
Не казися ти, доволі!
Хай росте собі трава.
Не гони так хмари в небі -
Сонечко нехай прийде.
Теплий дощик, при потребі,
ОкропИть.Хай все росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Білосніжні мої абрикоси
З кожним роком все краще цвітуть.
На пелюстки їх падають роси,
А думки мене в юність несуть.
Їх садили колись на світанку
Із тобою, як вишні цвіли,
Та раділи ми кожному ранку,
Безтурботно й щасливо жили.
Літ багато з тих пір пролетіло,
Сивиною покрилось чоло...
Чомусь серце моє защеміло,
Що кохання кудись відійшло.
Лише досі мої абрикоси
Щовесни білосніжно цвітуть,
І свій цвіт заплітають у коси,
А літа, поспішаючи, йдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Дивись, співаночку співає
Чарівно прибрана весна.
Пташина пісня лине з гаю:
Дзвінка, весела, гамірна.
Тут із зорею соловейки
Прекрасний голос подають,
А над полями вже лелеки
На крилах сонечко несуть.
До сонця тягнуться всі трави
І мати-мачуха цвіте.
А на горбочку біля ставу
Фіалка польова росте.
В гаю шепочуться берізки
І красень-дуб між них стоїть.
Щоб не вели плітки сестрички,
До них він листям шелестить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
Радійте, люди! В нас в країні
Хай дзвонять дзвони по церквах!
Віднині в нашій Україні
Вкраїнський буде патріархат.
Я православну свою віру
Не зраджу, хоч і важко нам.
Проте набридло підкорятись
Московським зрадницьким попам.
Москва для нас, то є агресор
І в наших землях - супостат.
Ми дочекалися прогресу:
Вкраїнська мова на вустах.
Нехай співають літургії,
На рідній мові звучить спів.
І ще ми маємо надію,
Що об'єднаємося всі.
Хоч не одна в державі віра -
Багато різних є общин.
Між нами буде ще довіра
Тому, що Бог у нас - один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2018
Я хочу подати поправку,
Щоб в Раді прийняли закон:
Всі ті, що ідуть в депутати,
Спочатку хай йдуть у АТО.
Хай зиму посидять в окопі,
В холоднім вузькім бліндажі,
Де миші кусають за ноги,
І бігають поряд щурі.
Де хлопцям так хочеться їсти,
Бо часом і хліба нема,
Частенько, немає де сісти
Й лютує холодна зима.
Гуляє собі хуртовина,
Мороз під ногами тріщить.
Де вітер « зараза-скотина»
До кісток проймає, гнітить. .
Там вибухи мін і снарядів,
І снайпера кулі свистять.
Щоб вижити - слід чатувати,
Бо ворога треба спинять.
Потрібно стояти в дозорі,
Багнюку ногами місить.
А смерть там чатує з косою:
Планує когось підкосить.
Якщо ти відсидиш в окопі -
Пройдеш через пекло війни,
Тоді засідай уже в Раді
Й отримуй при владі чини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Ця сива старенька на лаві сидить,
Обличчя змарніле і серце щемить.
Зчорніла душа і немає вже сліз
Ще й каменем відчай у серце заліз.
Все водить очима вона навкруги,
А в погляді тому вже стільки туги.
Нічого не бачить вона у цю мить,
Бо серце ридає, бо серце кричить:
Синочок рідненький в могилі лежить,
Йому б, молодому, радіти і жить.
Забрала синочка проклята війна,
Зосталась матуся у хаті одна.
Сидить ця старенька в глибокій журбі,
Не сміє пташина співать на вербі,
Лиш вітер холодний шмагає в лице,
І очі налилися сірим свинцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Я хочу бійців привітати
Усіх, які зараз в АТО.
Здоров'ячка їм побажати,
Щоб Янгол їх брав під крило.
А Божої Матері ласка
Хай гріє їх ніжним теплом.
Вони захищають і в Пасху
Сім'ю, що сидить за столом.
Душею родина із ними
І молиться Богу щодня:
Бійці щоб лишились живими,
Їх бачити хоче рідня.
Щоб далі, у вільній країні
Щасливо ми разом жили.
Надія вони України.
Пишаємось вами, СИНИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2018
З'явились вранці сиві роси,
Туманом вкутані світанки.
Земля тепла у сонця просить,
А воно ніжиться у хмарках.
Вже первоцвіт на видноколі
Милує втомленеє око,
Стоять дерева зовсім голі
І лиш сосна зелена збоку.
А вітер бавиться з вербою,
П'янкі розносить аромати,
Бо та квітує над водою -
Прибралась весноньку стрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2018
Душа, згорьована дотла,
Шукає крапельку тепла
І ходить тихо по землі.
Скажи: " Де прихисток її?"
Давай спитаємо в шпаків.
Ховаючись від злих вітрів,
Вони летіли до землі
І несли сонце на крилі.
А може, краще в журавля,
Бо повертаючись здаля,
Приносить він до нас весну -
Таку прекрасну, чарівну.
Але спитали у дощів,
Бо вже промокла у плащі,
Оця згорьована душа,
Що бродить світом неспіша.
Сказати дощ нам не схотів,
Сердито вітер лиш ревів
І поли рвав він у плащі,
Лишивши тугу цій душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2018
Світлано, свиту скинь стареньку,
Семен сказав сватів стрічать.
Сідай скоріш, сиди саменька -
Серенаду сам сміє співать.
Сиди смирненько, слухай соло:
Сонет співає соловей..
Світає.. сонце сходить сміло..
Співом славиться Семен.
Світанок сірий сам сумує,
Сова сховалася собі,
Синичка сосною стрибає,
Скидає стружечки сухі.
Сміється сонечко світанком,
Смерека сонно спочива,
Сумує сидячи Світланка,
Семен сонети сам співа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Цей світ - театр, а люди в нім - актори,
Де кожному із них відведена вже роль.
Одному дано все: моря, річки і гори;
Щодня сидить в сідлі і завжди він - король.
А іншому не те, хоч має все для цього,
Бо так же, як і той, він по життю іде.
Хоч якби не старавсь, але нема нічого:
Тернистая стежина в сторону веде.
А доленька його, як ролі роздавали,
Блукала в лузі десь, чи спала у траві.
Мабуть, в той час її тоді вже не шукали,
Бо в черзі ще стоять, там - доленьки нові.
Лишається йому лиш не втрачати віри:
Не лише епізоди, а ще зіграє роль.
Та смикають згори за струни його ліри
Й на сейф його душі поклали вже пароль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
Я Богу дякую за те,
Що вчора син прийшов додому.
Було бажаннячко просте
І я молилася святому.
Спасибі, Боже, ти почув
Шептання слів моїх щоночі.
Вже страх в душі моїй минув
І серце так радіти хоче.
Я, Боже, дякую тобі,
Що повернув живу дитину.
Вступав із смертю він в двобій
І воював за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018