| Сторінки (12/1187): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дощами небо хмурне плаче
І так триває вся весна.
Кругом завмерло все неначе,
Лиш смуток – радості нема.
Стоять зажурені дерева
І листя з бруньок не росте,
Нарцису квіточка жовтава
Зтьмянілим кольором цвіте.
Пташки сховалися у гіллі,
Бо не співаються пісні.
Обмоклі, змучені безсиллям,
Не раді вже такій весні.
Під тином змоченим дощами
Ледь-ледь з’явилася трава,
А дощик дрібними крапками
Постійно землю полива.
Весна заплакана в зажурі
У сіро-сивих кольорах,
До нас приносить дні похмурі
Та сум в тривожних вечорах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Відродиться із попелу, з руїн.
Оплаче гірко Ненька доньку й сина –
Усіх дітей утрачених своїх.
І вдарять громом переможні дзвони
Під куполами храмів та церков.
Ця блага вість зіллється передзвоном
В одне, де біль і рани, і любов.
І будуть сльози радості та горя,
І буде воля зборена в боях,
І буде мирне небо, й ясні зорі,
Й зросте пшениця яра на полях.
Вітаю всіх з Христовим Воскресінням!
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Пора замислитись, панове:
Чому до нас прийшла біда?
Кругом звучить російське слово
В той час, коли іде війна.
Чому на Півдні й на Донбасі
Переповнявся ним ефір?
«Питання мовне не на часі»,
Не актуальне до цих пір?!
Чому як стадо те ординське
Зайшло у місто та в село,
То зразу ж в школах українських
Навчання «рускою» ввело?
І зразу ж вибори до думи,
І рубль їхній вводять теж,
Все наше піддається глуму -
Знущанням тим не має меж.
Чому сьогодні: центр, Київ,
Собор Софіївський, Дніпро,
А патріарх московський знищив
Все українське, що було?
І верещать заблудлі вівці,
Що їм не вказує «кіріл»,
Що вони справжні українці
Й були такими з давніх пір.
Візьміть і назву поміняйте
Із УПЦ на ПЦУ
Й надалі у Соборі правте -
Та чорт заплутав сатану
І водять біси хороводи ..
За цим усім стоїть москва.
Невже в баранів із народу
Дурманом вбита голова?
Не бачать, що попи московські
В нас просувають «русский мір»,
Щоб з нас зробить рабів холопських,
Перечить щоб ніхто не смів?
Чом не шануєм Україну
Та рідною не розмовляєм,
Плюєм на предків і родину,
Своє коріння забуваєм?
Чекаєм перемогу всі ми,
Щоб мирно далі в світі жить,
Чому ж не хочемо рассію
В собі спочатку задушить?
Російською як розмовляти
Й чекати, що мине біда,
То будем довго воювати
І не закінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
[i]Михайлу Пасічнику
з нагоди Ювілею
[/i]
В селі Половецьке Поліського краю
Родився наш славний митець.
Думками він часто в дитинство вертає,
Де матінка рідна й отець,
Де він ще малою дитиною зранку
На вигін гнав пасти гусей,
А старша сестра, виходячи з ганку,
Ішла годувати курей,
Бо мама в цей час вже була на роботі,
Та й батько ще вдосвіта встав,
Він вранці та ввечері після роботи
Будинок сім’ї будував.
Та рідна хатина, збудована батьком,
Де дітки зростали малі,
Навіює спогадів світлих багацько,
Коли він буває в селі.
Ті ж самі дороги, ті ж самі стежини,
Ті ж самі пшеничні поля,
Якими колись з дідусем Костянтином
Ходив за село ще малям.
Якими із братом, аж курява ззаду,
Біг влітку купатись на став,
Та спілі грушки із вишневого саду,
За пазуху похапцем рвав.
Тож виткала доля життєву дорогу
З тих стежок за рідним селом,
Під ноги стелила від свого порогу
Барвистим лляним полотном.
Понесла у світ та удаль скакунами
Стрімкі, швидкоплинні літа,
Де успіх й талант, обвитий словами,
З тих стежок завжди проростав.
У творчім доробку ним сказане слово
Тихенько лягло на папір,
Писалися вірші все нові та нові,
В книжках розлітались у світ.
Писав він увечері, писав він уранці,
Писав, бо так Бог повелів.
І як результат теї плідної праці –
Пошана й любов земляків.
Бажаю Вам злетів та успіхів творчих
І сіяти далі добро:
Кругом голоси щоб звучали співочі
Та небо щоб мирним було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Чорний день.. чорна ніч..чорні сльози
Пролилися на землю дощем..
Страх і жах у душі заморозив
Тяготу невідомих вістей..
І здається, що серце спинилось,
І здається, що світ весь завмер..
Лиш ридання з душі голосило:
Хто живий ще? А хто вже умер?
І до неба простягнуті руки
Молитовних тремтінь на вустах..
«Кача лине..» - доносяться звуки..
Пожирає свідомість всю жах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
(памфлет)
Військовим знизили зарплату
І не в один раз – у рази.
Мабуть, для них то забагато..
О, Боже! Господи, прости!
Навіщо гроші нашим хлопцям
У тих окопах під вогнем?!
Кістлява там в смертельних танцях
Кремсає вогняним мечем..
Ото візьме боєць й загине,
І гроші в нього пропадуть,
А всім купюрам в нас в країні
Рахунок строгий має буть.
Ані візьме, й почне стелити
Грошима тими свій нічліг,
Бо де зимою ямку рити? –
Багнюка скрізь і мокрий сніг.
А ще вода стоїть в окопах,
Ногами човгають по ній,
Упадуть гроші та намокнуть –
Кінець зарплаті буде тій.
Ні! Звісно, гроші не потрібні.
Нехай воюють собі так.
Бач, депутатам стали рівні..
Це - неподобство і бардак!
Зарплату треба депутатам:
Щоб підняли собі вони
І щоб змогли відпочивати,
Бо вже втомились від війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
[i]Ось торкнулось проміннячком сонце
Скла на тусклім,холоднім вікні
І здригнулось ще сонне віконце,
Й посміхнулося ранній весні.
Задзюрчали маленькі струмочки,
Жебонить у них тала вода,
А на пагорбі аж за садочком
Проростає зелена трава.
І білесенький пролісок ранній
Заряснів первоцвітом з землі,
Як той бинт на всіх зболених ранах
У цій проклятій нами війні.
І немов тут немає розрухи,
І вже обстріл безжальний затих,
За рікою, здається, що глухне
Пуше-м’ясочний орків наплив.
Із-за обрію десь недалечко
Перемоги сурма вже звучить..
Повертаються знову лелеки
У тенета рідненькі, щоб жить.
[color="#ff0000"][/color][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Чого чекали окупанти,
Бійця узявши на приціл,
Та з телефону ще знімати
Немовби жертву, немов ціль?
Мабуть, приниження чекали,
Що він навколішках просить
Їх буде, щоби не вбивали?!
Бо ж кожен хоче в світі жить..
Що він спаплюжить Україну
І щоб лишитися в живих,
То відречеться й від родини,
Й козацьких цінностей своїх.
А Він, востаннє закуривши,
І з гордо піднятим лицем
Відважно, мужньо, не скорившись,
Й перед життя свого кінцем,
Тут серед лісу, на долині
Сказав відважно ворогам:
Це – слава нашій Україні!
Не зрозуміть цих слів рабам..
Тому почали з переляку
Стріляти в нього звідусіль,
А Він, упавши на гілляки,
Не зрікся цінностей своїх.
Ось приклад справжнього ГЕРОЯ,
Який пожертвував життям,
А ці слова – могутня зброя
Із вуст захисника-бійця.
Їм Україну не зламати,
Не знищити козацький дух!
Тож Бог нарік їй процвітати,
Та відродитися з розрух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=26Fy6m9h4Ps[/youtube]
У небі показались журавлі,
Із вирію вертаються додому.
Їх голоси несуться до землі,
А в криках тих і біль звучить, і втома.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
Скитались вони зиму в чужині –
Розкидала по світу їх недоля,
Вертаються тепер в свої краї,
Де все знайоме й рідне аж до болю.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
Та тільки ту домівку не знайти:
Де дім стояв, лише одні руїни,
Дорога в вирвах, зірвані мости..
Несуться з неба крики журавлині.
Приспів:
Летіть скоріш, журавлики, летіть,
Бо рідний край чекає і родина,
Надію нам на крилах принесіть,
Що вільна буде наша Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SFqdiEAn1Os[/youtube]
[i]Сатаніють орки, землю рвуть,
Хочуть Україну розіпнуть,
Тож давай снаряди підганяй,
Заряджай скоріше, заряджай.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Бахмут, Краматорськ і Вугледар
Орків б’ють і стримують удар..
ЗСУ – найкращі на землі,
Мужні та відважні в боротьбі.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
Ще недовго, друже, потерпім,
Виженемо клятих ворогів,
Свято перемоги принесем
Й вільно в Україні заживем.
Приспів:
Ти тримайся, брате мій, тримайсь,
Не впадай у відчай, не впадай.
Буде в нас ще битва не одна –
Це війна, мій брате, це війна.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
«Спецоперація трьохденна»,
Що затягнулася на рік,
І ейфорія та шалена,
І їх запал уже притих,
І їхня «місія священна»:
Звільнить від «нациків» весь світ,
Як бачте, стала нездійсненна,
Та поверта їх до боліт.
В ті болота в мокшанських землях,
Бо звідти «вилізли» на світ
І бусурманське їхнє плем’я
Усіх гнітило стільки літ.
Та де там літ – впродовж століть всіх
В крові стогнала наша Русь,
Й грабунки всіх земель сусідніх
Із рук їм сходили, чомусь.
Та скільки б ниточці не витись,
Але кінець таки прийде -
Нам зостається лиш дивитись,
Як Бог їм Зло назад верне.
Проте не тільки лиш дивитись,
А їх загнати в болота..
І Зло повинно там лишитись,
Бо Правда – місія свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Пам’яті Медведчука Олександра Васильовича,
старшого солдата гранатометного відділення 2 роти спеціального призначення військової частини А-4025, присвячую:
Тут вітер холодний лиш стяг розвіває,
Могила, ще свіжа, в зажурі стоїть
І мати зчорніла за сином ридає –
Для неї життя зупинилося вмить.
До рук узяв зброю за волю й свободу,
Щоб діти в майбутньому краще жили,
Від ворога землю звільнить для народу -
Тож будні солдата важкими були.
Між хлопцями так на війні повелося:
Своїм побратимам ти завжди як брат,
Жахіття і біль пережить довелося,
Та ворога гнали – ні кроку назад.
В запеклих боях час летів дуже швидко,
Війна для солдата лиш горе несла:
Життєва струна розтягнулась мов нитка
І доля в цей час невблаганна була.
Поранення важке, військові шпиталі,
Контузія також давалась взнаки,
А ще операція, муки чималі –
Подалі відгонив тривожні думки.
Як міг за життя своє мужньо боровся,
В двобої хитнулись життєві ваги
І серце бійця молодого здалося -
Смерть сина забрала на користь війни.
Зима затужила і вітер ридає,
Та стяг жовто-синій тріпоче вгорі,
А тут у могилі Боєць спочиває,
Лиш в снах він до мами прийде уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Ця зима
Брудна, змарніла,
В свій останній місяць – лютий,
Все ховає
В білім снігу,
Що хотіла позабути.
Заховати,
Притрусити,
З вітром вимести мітлою
Повні ріки
Сліз і горя,
Що принесені війною,
Білим інеєм
Прикрити
Кіптяву розбитих стін,
Щоб додати
Світлий колір
У ландшафт міських руїн,
Щоби вранці
Як проснутись,
То б подівся сон - кошмар,
Стрепенутись,
Обтруситись
Від жахіття і примар.
Намагання
Ці даремні
Й болем змучена зима
Все мішає
Кров з землею –
Білизни, мабуть, нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Дай сили, Янголе, триматись
Нещастям всім наперекір,
Нести свій хрест і не здаватись,
Адже нелегко це, повір.
І щоб зневіра не підкралась,
Не поселився в душі страх,
Щоби надія зігрівала
Й молитва щира на вустах.
Тримай, мій Янголе, за руку
І ні на мить не відпускай,
Розгладь страшні душевні муки
І будь зі мною – не лишай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cy1v3yR9Pu4[/youtube]
Був недавно в сповиточку,
А роки летять, летять.
Ось ти виріс, мій синочку,
І тобі вже двадцять п’ять.
Помужнів і став дорослим
В самостійне йдеш життя,
Нехай шлях твій легкокрилим
Пронесеться крізь літа.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
Будь розумним і відважним,
Йди сміливо до мети,
Щоб висот аж недосяжних
По життю зміг досягти.
Хай прихильна буде доля,
Зичу радості, добра,
Хай всього буде доволі
І Господь оберіга.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
Зичу щирого кохання
Лебединого навік,
Щоб у злагоді, в єднанні
В парі жив увесь свій вік..
Щоби добру мав дружину
І перкрасних діточок,
Щоб завжди у твій будинок
Щастя лилось як струмок.
Приспів:
Дорослий син, дорослий син,
Твій день народження сьогодні,
Цей Ювілей такий один,
А їх попереду ще сотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Приліт.. коли всі мирно спали..
Стояв будинок .. і – нема!
Не думали і не гадали,
Що дім в цю ніч знесе війна.
Страшне жахіття серед ночі
Принесло смерть і не одну,
Виття пронизливе клекоче,
Живі клянуть оцю війну.
Завмер Дніпро.. сирена виє,
Вогонь, гудки і рев машин..
Відкопують, хто як уміє –
Дістати хоч когось з руїн..
Ледь чути стогін з-під руїни,
Чиясь мольба: «Допоможіть..»
Тут під панелями родина
І хтось іще живий лежить.
Прокляття шлем усім ординцям
І божевільному в кремлі,
Що хоче знищить українців,
Щоб не було нас на землі.
Попри всі смерті і гоніння
Пройдемо пекло і війну.
Дай Бог нам стійкості й терпіння -
Ми проженемо сатану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Дід Мороз лежить підбитий,
Його збила ППО,
Бо кордони вже закриті
Й не чекали ми його.
Дід Мороз – він був російський,
То не наш з вами дідусь.
Народивсь в часи радянські,
Йшов завжди до нас, чомусь.
Геть без дозволу приходив,
Ще й снігурочку водив,
Подарунки він приносив
Й не питав,чи я їх хтів.
То і добре, що він збитий..
Хай лежить собі – вмира..
Вже для нього шлях закритий –
Не чекає дітвора.
Не потрібен нам російський,
Бо це – наш із вами Край.
Є дідусь в нас український,
Звуть його в нас – Миколай!
Подарунки під подушку
Він приносив нам зажди.
І тепер його попрошу,
Щоб не було в нас війни.
-Йди, дідусю, обережно,
Бо працює ППО,
Мир неси нам й Незалежність –
Це чекаємо давно.
Згодні ми ще зачекати,
Але віримо: прийдеш
І у кожну нашу хату
Мир в торбині принесеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Прекрасні квіточки волошки,
А в них - така голубизна!
І поряд ще ростуть ромашки,
Та разом злились в ніжні смужки,
Де ніжно-синя білизна..
Прекрасні квіточки волошки,
А в них - така голубизна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Весною гарно пахнуть абрикоси.
Щоб аромат медовий рознести
З їх квіток сонечко спиває роси,
І обціловують вітри.
Ще вранці бджілки – справні трудівниці,
Нектар збирають з білої краси,
Співають увертюру чарівниці
У своїй музиці весни.
Вдихну цей аромат на повні груди.
Яка прекрасна ніжна благодать!
Яке творіння Бога й дивне чудо! –
Аж хочеться мені співать.
Моя душа торкається струни
Із увертюри ранньої весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Так сонце палюче нахабно торкається пліч
Та жарить промінням,
І нам не важливо, що спека, не в тому тут річ,
Бо всохло вже зілля.
Та мутною стала у небі колишня блакить,
Сховалися хмари,
Буває, що зрідка маленька пташина летить,
Одненька – без пари.
І репають тріщини в змореній сонцем ріллі –
Потрібна водиця.
Лиш зможе земелька в нічний час, у темній пітьмі,
Росиці напиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Всі мертві лежать побратими,
Машина згоріла димить,
Один він вцілілий між ними,
Поранений збоку лежить.
Піднятися важко – не зможе,
Подати сингал – як і чим?!
Лиш Ангел в цей час допоможе,
Щоб він залишився живим.
Ця рана не зовсім глибока,
Та тільки не чує він ніг
І пляма червона вже збоку,
Бо крапає кров в білий сніг.
Рукою затиснув те місце -
Пронизує болем живіт,
А зверху чи кущ, чи деревце
І грона звисають із віт.
Ці грона червоні – калини,
Що також спадають на сніг..
Й думки понеслись до родини,
Де рідний до болю поріг.
Бійця там додому чекають
І моляться Богу щодня.
Померти - він права не має,
Бо як же без нього сім'я?!
Малесенька донька й синочок -
Збирається в перший клас йти.
Відгомоном їх голосочки
Вн чує й не зможе піти.
Та й Ангел його призиває:
«Терпи і не смій помирать!
Це місце бійці відшукали
Та їдуть тебе забирать».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Рондель-сонет (рондель з кодою)
Вже рання осінь вкрилася багрянцем,
Листочки жовті падають згори
Й ще сонячної, теплої пори
Кружляють з вітром разом в тихім танці,
Ще ніжаться, зігріті теплим сонцем,
Осінні квіти в пізні вечори,
Та рання осінь вкрилася багрянцем,
Й листочки жовті падають згори.
Дивлюсь з кімнати: ось за цим віконцем
Листочки застеляють всі двори,
На радість усієї дітвори,
Що листям тішаться немов гостинцем,
Бо рання осінь вкрилася багрянцем
І щедро роздає свої дари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
( сонет-пантолет)
Колись давно поети–трубадури
Придумали новий такий сонет,
Весь текст його – одні лиш каламбури.
Колись давно поети-трубадури
Слова складали у рядки-фігури
І звали їх: сонет-пантеолет.
Колись давно поети –трубадури
Придумали новий такий сонет
Смішної побудови і структури.
Колись давно поети-трубадури
Не знали навіть: що таке «бандура»,
Ще в ті часи не винайшли й кларнет.
Колись давно поети–трубадури
Придумали новий такий сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Ці білі сніги і туманний світанок
Прикрили вчорашню гірку чорноту
В надії на те, що сьогоднішній ранок
Надасть якісь зміни й поверне цноту.
В тумані зимовім та в інії тусклім,
У сонному мареві спить білий день,
Не хоче проснутись в імлі цій застиглій
Й назад повернутись в реальну мігрень.
Хай спить, спочиває й не меркне надія,
Що кане жахіття в минулому дні,
А сніжна зима у такій протидії
Пришвидшить кінець цій безглуздій війні.
Прикриє, притрусить і все заховає,
Та з нового аркуша ввіллється в цей світ
Ота білизна, що пройде над розмаєм
Й на нові сторінки проллє дивоцвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Ми маєм стати перед вами на коліна
І руки цілувати, й вклонитись до землі,
Бо захищаєте ви Україну,
Бороните вкраїнців на кожнім рубежі:
І кожен дім в містах великих й селах,
І кожен метр в полі чи в гаю,
Та діточок маленьких, що в підвалах
Ховаються від вибухів, бороните сім’ю.
Ви гідні, щоб книжки про вас писати,
Знімати репортажі та показувать кіно,
Ви гідні «НАШ ГЕРОЙ!» –так називатись.
Армійцям нашим – це від Бога так дано..
Ви є надія наша і опора,
Наш щит і захист - Вірим в ЗСУ!
Здобудете в боях ви Перемогу
І принесете мир, закінчите війну.
Ми віримо і молимося Богу,
Щоб кожного солдата він зберіг,
А в мить важку надав вам допомогу,
Й живими повернув захисників усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aWzN_HJ8mVU[/youtube]
Пам"яті Олександра Сергійовича Божка присвячую:
Запам’ятай мене живим,
Завжди усміхненим веселим -
Я буду вічно молодим..
Повісь світлину цю в оселі.
З далеких буду я доріг
До тебе завжди повертати,
І білим снігом до воріт
Я буду стежку застеляти.
Я буду йти у твої сни,
Щоби з тобою розмовляти
І білим цвітом щовесни
На вишні буду розквітати.
Тобі співатиму пісні
Я соловейком у садочку,
Промінням сонця на лиці
Я цілуватиму у щічку.
Осіннім листям у танку
Навколо буду я кружляти,
Й достиглі яблука в садку
З тобою буду обривати.
Ти не тамуй свій біль і щем..
Про себе зможу нагадати,
Як з журавлиним я ключем
У небі буду пролітати.
Запам’ятай мене таким:
Живим, веселим, молодим..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=olAItFdUKuM[/youtube]
Боєць 93 механізованої бригади,
Загинув 07.10.2022р. під Бахмутом.
Десь там, за балкою у полі,
Тіло двухсотого бійця,
Життєвий шлях на злобу долі
Дійшов трагічного кінця.
Лежить однесенький – убитий,
Не підступити, не дійти,
Бо ж орки обстрілами криють,
Бісяться… Господи, ж прости!
І ні на мить нема спочину,
І вирви вже – одна в одній.
Снаряди рвуться щохвилини -
Нема кінця оцій війні.
Десь його тіло у тім полі
Лежить і сніг зверху іде.
Ділянка та, як на долоні..
А вдома мама сина жде. .
Чекає сина хоронити,
Провести ув останню путь.
Він міг би житии ще і жити –
Тепер назад не повернуть.
Він вже збирався одружитись,
Із Олею створить сім’ю,
Просив кохану дочекатись,
Скидав світлину їй свою..
А на світлині посміхався,
Бо по життю він – жартівник.
Сестрою своєю переймався
І до похресниці привик.
А для батьків був добрим сином,
Такого більше не знайти..
І за яку таку провину
Найкращі гинуть в нас сини ?!
Бахмутська траса.. та дорога…
Вже другий місять йдуть бої..
А вдома мати у тривозі
Зчорніла й коси в сивині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
ЯКИМЧУК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ
Зник безвісти 05.09.2014р. в с Весела Гора Луганської області
А мати жде.. Вона чекає..
І дні летять, летять й роки..
Надія в серці не згасає..
Воно волає: « Повернись!»
-Ти повернись додому, сину,
Хоч на хвилинку обніму,
Війна в туман на тій чужИні
Сховала й досі не знайду.
А я ж тебе кругом шукала,
Усі місця там обійшла,
Усіх людей там розпитала,
А тебе досі не знайшла..
Гора Весела - село зветься,
І місто Щастя - ти там зник,
Війна цинічно так сміється –
Зриває відчай в серці крик..
Можливо досі десь в полоні,
Де нема світла і звязку,
А чи скалічений, голодний?! –
Подав би звістку хоч якусь..
Мовчать живі, нема між мертвих..
О, де ти, сину, відізвись!
Пронзає біль в серці нестерпний..
Тебе чекаю.. Повернись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
присвячую Сироїду Роману
Під гуркіт вражих канонад,
Під вибухи чужих снарядів,
Твої думки летять назад,
В те місце, де тобі так раді.
Село подільське Лемеші,
Для тебе, Ромо - батьківщина
І часто, сидячи вночі,
Ти згадуєш його й родину.
Усі знайомі тут стежки,
Якими бігав у дитинстві,
Смачні рум’яні пиріжки
І квіти мамині барвисті,
Свою хатину край села,
Той беріг, де паслись корови,
Де матінка щодня вела
Припнуть й свою через дорогу,
Де була ферма тут колись
Колгоспна, зараз спустошіла,
Де з хлопцями щодня неслИсь,
Та грались в хованки, раділи.
А потім бігли на обід -
Додому кликав голос мами,
Де вже насипано для всіх
Смачненький борщ із пампушками.
А далі бігли на ставок,
Де лебеді – поважні птиці,
Усіх вигонили качок…
Той став тобі так часто сниться
Й оті здорові карасі,
Що так ловилися під ранок.
Частенько з хлопцями в човні
Стрічали сонце і світанок.
Це все іде в короткі сни -
З дитинства миті ті знайомі..
Чекають всі кінця війни
Й твоє повернення додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Розхристані думки ятрять постійно душу,
Наповнюють єство доверху і гнітять.
В гармидері оцім я їм коритись мушу,
Бо нові звідусіль, летять, летять, летять.
Притишити політ їх, навіть, не попрошу
І з кожною із них я буду розмовлять.
Великі та малі, яскраві та потухлі
Кружляють в голові, штовхаються, кричать
І кожна норовить в цій течії та руслі
Урвати щось собі, собою осявать,
Та попереду всіх у строки дуже стислі,
Себе з усіх сторін найкраще показать.
І в темряві нічній, безсонням оповитій,
В покорі я сиджу: беззахисна, одна,
На хвилях десь пливу,з думками в одне злиті,
Та гублюся в імлі, що загляда з вікна..
Пошарпана вся ніч у тиші сумовитій
Безжалісно сичить й тихенько промина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-R5hrGq-bWE[/youtube]
[i]Стукає вітер по шибці в вікні,
Дні ці – тривожні, осінні, сумні,
Плаче листопад холодним дощем,
Небо закривши промоклим плащем..
В краплях донизу спадає вода,
А в моїм серці – неспокій, журба.
Приспів:
Дощ за вікном, дощ за вікном, сердиться злива,
Осінь холодна, осінь холодна, осінь зрадлива..
Грози пройдуть, грози пройдуть, вкриють тумани,
Тільки один я журбу понесу – ділитись не стану.
Добре, кохана, було із тобою,
Птахи співали пісні нам весною,
Але мене назавжди залишила,
Тихо промовила, що не любила.
Зовсім розбіглися наші дороги,
В серці лишилися сум і тривоги.
Приспів:
Дощ за вікном, дощ за вікном, сердиться злива,
Осінь холодна, осінь холодна, осінь зрадлива..
Грози пройдуть, грози пройдуть, вкриють тумани,
Тільки один я журбу понесу – ділитись не стану. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
А сонце сміється, моргає лукаво,
І відблиском теплим в моєму вікні
Втішає і око, і гріє ласкаво,
Що любо стає на душі враз мені.
Примруживши очі, дивлюсь крізь віконце,
Де бабине літо серпанком пливе,
Де ніжить й милує осіннє всіх сонце –
Розмірено тихо і мляво день йде.
Ніде не стріляють, не чути ні звуку,
Не виє сирена ніде й не гуде,
І ніби Господь, всіх узявши за руку,
Нас праведним шляхом на світло веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Щиро вітаємо з Ювілеєм !
Тобі сьогодні - 50 !
І це одне з найкращих свят,
Життя твого лиш половина..
Колись посіяна зернина
Зросла й зібрався урожай,
Тепер – плоди лиш пожинай.
Роки спливали, час настав
Скорилась долі, Бог давав:
Дні безтурботні із дитинства,
Щасливі митті материнства,
Велику радість, страшне горе,
Де сліз пролито ціле море,
Втрата важка - смерть чоловіка
Журби принесла цілі ріки,
Бо на руках маленькі діти,
А їх ростити і глядіти...
Відповідальність за малечу
Лягла тобі одній на плечі;
Де була хата - попелище ,
А ще садок, де вітер свище..
Звалились труднощі чималі,
Та жити треба було далі,
Собі і дітям раду дати
Адже ти сильна, ти є – Мати!
Зросла дочка і всі три сина,
З’явились внуки у родині,
Є господарство й гарний дім,
І сміх, і радість чути в нім.
Сьогодні ж всі тебе вітають
І щиро від душі бажають:
В роки майбутні безспочину
Неслась щоб радість у родину,
Хай доля щастям осипає,
Душа журби нехай не знає,
Біда обходить стороною
І Ангел поряд йде з тобою,
В потрібну мить хай захистить,
Й здоров’я джерелом бринить,
Достаток ллється в твою хату;
Добром розквітне дім багато,
Щоб в нім водились завжди гроші,
Й стрічались люди лиш хороші.
Хай Бог шле злагоду в родину
І дні не були щоб сумними,
В житті квітує пишний цвіт,
Тобі ж бажаєм МНОГА ЛІТ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Малесенька, внученько, ніжна ти, квітонько,-
Любе і миле дитя.
Розові бантики, ситцеве платтячко,
Біле на ніжках взуття.
Літом теплесеньким з сонячним зайчиком
Бавишся ти надворі.
Ніжно всміхаєшся, сваришся пальчиком,
Тішишся всій дітворі.
А на подвір'ячку радісне літечко
Манить в вишневий садок.
Сплеснули рученьки, милая квіточко,
Й ніжки пішли у танок.
Всім посміхаєшся, з дітками граєшся,
Повно у тебе цяцьок.
Ну, а для нас ти завжди залишаєшся
Кращою з сотні квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Багрянцем вкрилось листя клена
І жовте-жовте у беріз,
Що опада в траву зелену
Із їх тоненьких довгих кіс.
Стоять, схилившись білокорі,
Тихенько з вітром гомонять
Й прийдешній осені в покорі,
Останній лист спішать віддать,
Щоб вона вкрила сонну землю
Густим, добротним полотном
Тут по діброві та по полю,
Що простягнулось за селом.
Листочки будуть як пушинки
У теплій ковдрі зігрівать,
Зима ж білесенькі сніжинки
Скрізь зверху буде застелять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
Чого ж ти преш сюди, заразо,
Чому прийшов в наш рідний край?
Та краще здох би ти відразу,
То може б ще попав у Рай.
А так – горіть тобі у пеклі
І жарить душу на смолі
За звірства всі оті мерзотні,
Що твориш ти у цій війні.
Щоби до сьомого коліна
Твій рід спокутував цей гріх
І на твою постать жалюгідну
Плювали із кутків усіх;
Своїх нащадків щоб не бачив,
Ніколи на своїм віку..
Ніхто й ніколи не пробачить
Тебе за підлість, за війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jbeqiQqhn2U[/youtube]
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
Життя як ріка, що між двох берегів,
Тече лиш за планом Господнім.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
І правдою лиш у цім світі живи,
Не ний, і не плач, і не скигли,
Якою б не була дорога - іди!
І Бога моли, щоб дав сили.
Приспів:
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Розкішна осінь падолистом
Легенько стелить на траву,
Опале листя чисте-чисте
На хвилях гонить по ставу.
Я тут стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Лиш тихим шурхотом у листі
Вона мені відповіла,
Роси краплиночки сріблисті
З вербових гілок подала.
Безжально гіркою сльозою
На руки падали мені
Оті краплиночки з росою,
Як виклик розпачу й біді.
Я все надіюсь, що ця осінь
На крилах понесе удаль,
Ключем пташиним в синю просинь
Мою біду, мою печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Втомились?! Звісно, що втомились,
Всі так втомились від війни..
Та вороги ніде не ділись,
Лютують, казяться вони.
То ґвалтували і знущались,
А то палили геть живцем,
Та ще тіла мертві валялись,
І хоронили їх тихцем.
Втомились слухати новини
Про вбивства, обстріли, біду –
Когось в будівлі привалило,
Когось шукають - не знайдуть.
Втомились жити на руїнах
Без світла, їжі та води,
Скитатись по чужих країнах -
Вернутися ж нема куди.
Втомились слухати сирени,
Щораз спускаючись в підвал,
Про близьких думати щоденно,
Боятись вибухів, завал.
Втомились ждати перемогу
Й коли та раша пропаде,
І тамувати біль, тривоги -
Немає ж спокою ніде.
Всім важко, всі уже втомились..
Та прошу, добре пам’ятай:
Дівчата й хлопці не втомились
Ті, що боронять рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eZ2lBgAqWZ4[/youtube]
Спустися на землю, о, Діво Маріє!
І нам Україну спаси й збережи!
Про Мир й Перемогу сьогодні ми мрієм,
Щоб більш не вмирали і дочки, й сини.
Ми мрієм про тишу і спокій у небі,
Щоб там не літали чужі літаки,
Щоби не топтали ніде по садибі
Земельку святую у нас вороги.
Щоб в кожнім подвір’ї в нас гралися діти,
І радість світилась у їхніх очах,
Спокійно щоб жити і світ цей любити,
Забути назавжди війну цю і страх.
О, Діво Маріє! О, Матінко Божа!
Ми – всі твої діти, ти нас захисти!
І нам Україна тепер - найдорожча ,
Бери нас за руку й на світло веди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
Сьогодні тихенько помолюся Богу
За душу спочилу, таку молоду..
За вік закороткий й життєву дорогу
Хай Бог тобі вділить куточок в Раю -
У Царстві Небеснім, в садочку Господнім
Хай спокою, й миру зазнає душа,
Між Ангелів Божих і всіх Преподобних
Тихенько на небі нехай спочива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
А серце матері в тривозі –
Син зниклий безвісти, пропав.
Можливо, зараз десь в дорозі
Поранений, тому й відстав;
Можливо, зараз непритомний
Лежить в лікарні десь, в людей.
А чи живий він, чи здоровий?!
Ой, якже мати жде вістей!
Одне лиш слово щоб почути,
Чи якийсь натяк, чи сигнал,
Адже того не може бути,
Щоб Бог кровинку відібрав.
Жевріють іскорки надії
І серце каже, що живий.
Вона чекає, вперто вірить
І непохитна в вірі тій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Цінуй завжди друзів і близьких своїх,
Цінуй ти їх зараз, сьогодні.
Життя як ріка, що між двох берегів,
Тече лиш за планом Господнім.
Ніколи не знаєш початку й кінця,
Чи ранок настане твій завтра,
Цінуй найдорожче сьогодні – життя,
І в цьому - весь сенс і вся правда.
І правдою лиш у цім світі живи,
Не ний, і не плач, і не скигли,
Якою б не була дорога - іди!
І Бога моли, щоб дав сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8rnUGtBBm60[/youtube]
Між боями частенько приходить у сни
Рідна хата і мамина вишня.
Квітне цвітом біленьким вона щовесни..
Збережи ти її, о, Всевишній!
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Ти не плач, не журись, моя мамо, й рідня,
Повернусь я додому вже скоро,
І зустрінеш з війни ти синочка-бійця,
Що несе мир до рідного двору.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
Зацвітуть як завжди білі вишні мої,
Що колись посадила їх мати,
Заспівають тоді у саду солов’ї,
І їх спів буде в небо злітати.
Приспів:
Білі вишні мої, білі вишні мої,
Що в садочку цвітуть біля хати,
А цієї весни стали надто сумні -
Сина жде із війни сива мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Від вибухів часто здригалась земля
І небо нічне все вогнями палало,
На хвильку розвиднилось, жнивні поля
Вогнем засвітились й повільно згасали..
Пронеслася вихорем смуга війни,
Тут вирви й пшениця обвуглена досі,
А поряд на стежці ростуть полини,
Й дрібні польові квіточки на дорозі.
Десь там, вдалині йдуть запеклі бої,
А тут лиш ромашки схилились на трави,
Кубельце крихке й пташенятка малі,
Та жайвір співає в ранковій заграві.
Мабуть, його пісня – це виклик війні,
Це біль, що аж рветься з малого серденька..
І зродиться знову життя навесні,
Й дозріє колоссям стражденна земелька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Коли гримлять гармати,
То Музи не мовчать -
Вони звучать набатом,
Волають і кричать.
Вони як джавеліни
Стріляють ворогів:
На плечі лиш закинув
Й снаряд потрапив в ціль.
Як хаймерси влучають,
А ще, як байрактар
За орками чатує
Й стріляє наповал.
Бо Музи влучне слово –
Це зброя у руках,
Бійцям - душі основа,
Щоб дух їх, не зачах.
Для них міцна підтримка
І щире співчуття,
Бо у лиху годинку
На волоску життя.
Коли гримлять гармати,
То, Музи, не мовчіть,
А йдіть допомагати,
Щоб ворогів розбить,
Щоб вигнать окупантів
Із рідної землі,
Щоб далі воювати
Не сміли у кремлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
( вірш однієї наскрізної рими)
А дощ іде, йде безупинно
І холод - аж проймає спину.
В багнюці ноги по коліна -
Ти на війні сьогодні, Сину.
Ти захищаєш Україну!
І свою землю, і родину,
Старого і малу дитину.
До тебе я думками лину
І прошу Бога в цю годину,
Щоби вберіг тебе, дитино,
І повернув живим в родину;
Та покарав ту вражу псину,
Що принесла війну в країну,
Вбиває, мучить люд невинний.
І за яку таку провину
Він нищить нашу Україну? -
За мову чисту солов’їну,
За сад вишневий і калину,
За мальви під вікном, хатину,
За пісню ніжно-журавлину? -
Тож не назве і сам причину..
Десь бормотухи взяв плящину
Та вихилив якусь чарчину,
І вже інстинкти ті тваринні,
В очах жадоба та звірина,
Бісніє нелюд і скотина -
Від хижих звірств нема спочину...
Зір не витримує картину
Ту, де щодня у домовину
Кладуть старого і дитину.
Чи дочекаюся новини,
Що повертаєшся ти, Сину,
Із Перемогою в родину,
Що наша славна Україна,
Хоча стражденна, але - Вільна,
І Неподільна, і Єдина?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ось відео потрапило на очі –
Розмірений і тихий в ньому час,
Де все спокійно зранку аж до ночі,
Де ще війни нема і все гаразд.
Ти в ньому йдеш по стежці між полями,
Ступаєш безтурботно по траві,
Твій образ змитий сірими дощами,
Сліди ховає в темній десь імлі.
А я ловлю їх слізними очима,
Немовби, хочу мить цю зупинить,
Закрити шлях залізними дверима,
Щоб ти не йшов, а залишився жить.
Я кожен рух ловлю твій, ко́жне слово
І кожен звук між краплями дощу,
Збираю образ твій докупи знову..
Немовби, цим тебе я оживлю.
Дивлюсь, передивляюся вже вкотре
І буду ще дивитися не раз…
Хто ж знав тоді, що нас чекає горе,
Що прийде ще страшна біда до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Ось осінь, така непривітна,
Ввірвалась з холодним дощем,
Погоду і теплу, і літню
Сховала за сірим плащем.
І небо захмарене плаче,
Й вітри, що сердито гудуть,
Той крик, що з журбою, лелечий
У даль неосяжну несуть.
А звідти іде по діброві
Відгомін важкої жури..
Берізки стоять білокорі,
Їх гнуть і шмагають вітри.
Чом, осене, ти непривітна
І в серце неспокій несеш?
Здається, що й бабине літо
Десь мимо з дощами пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F7Xws9AZ39A[/youtube]
(ремейк на пісню)
Запрягайте, хлопці, коней,
Можете і трактор брать,
Будемо русню голодну
З України виганять.
Покидайте, орки, танки
Утікайте до москви,
Бо наступного в нас ранку
Не побачите вже ви.
Є сміттєві в нас пакети,
Вистачить усій русні -
Подарунки за монети
Будуть вам у цій війні.
Будуть наші козаченьки
Кожному з вас дарувать,
Щоб ніколи більш земельку
Ви не йшли в нас відбирать.
Покидали орки танки,
А позаду ЗСУ
Гнали, гнали спозаранку
Всю русню аж за москву.
Гнали, гнали московитів,
Аж мелькали п’яти в них..
Хоч не думайте курити,
Бо бавовна так димить.
Це жест доброї є волі! -
Будете розповідать,
Ми ж догоним до кордону,
Щоб не бачить вас й не знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Вже вісім літ.. Здається вчора
Війна принесла в хату горе -
Не заживають в серці рани,
Адже пішов з життя так рано.
Не сам пішов – тебе убили,
Цвіт молодий такий згубили,
Бо двадцять три – це ще дитина..
Проте вже - захисник країни.
Ти був відважним і сміливим,
Веселим хлопцем, жартівливим,
І ворогів ти не боявся,
Звільнить Донбас від них старався.
Та доля гірко посміялась …
І враз все різко обірвалось..
Тепер лиш темінь, довгі ночі,
Від сліз не висихають очі..
І рветься серце: « Сину! Сину..
Віддав життя за Україну.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
Ми бажаєм здоров'я багато,
Хай бринить, як вода з джерела,
Хай добром наповняється хата,
Щоб родина в достатку жила.
Ми бажаємо щастя без міри,
У ваш дім та у вашу сім’ю,
І підтримки, кохання, довіри,
Й берегти половинку свою.
Приспів:
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
Ми бажаємо радості й втіхи,
Світлих посмішок кожного дня,
Хай багато дитячого сміху
У будинку лунає щодня.
Від дітей вам бажаєм поваги,
Від батьків і любові, й тепла,
Від людей всіх бажаєм пошани,
Щоби щирість від друзів була.
Приспів:
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
Нехай ваша життєва дорога
Буде довга й яскрава, як цвіт,
Щоб не знали ніколи тривоги.
Ми бажаємо вам МНОГА ЛІТ !
Приспів:
З днем народження! З днем народження!
Ми вітаєм сьогодні в цей день.
З днем народження! З днем народження!
Заспіваєм найкращих пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Наш прапор сьогодні в країнах по світу
Єднає і душі, й серця,
Бо ми - українці, теплом обігріті
Небесного Бога-Отця;
Бо нація славних борців за свободу
Виборює кров’ю в боях,
Свою незалежність і волю народу -
Це вірний та праведний шлях.
Два ко́льори ли́ше на пра́порі на́шім –
Це символи правди й добра,
Що синій - це мир в небі чистім прозорім,
А жовтий – безмежні хліба.
Наш прапор сьогодні у кожній країні
Вселяє надію усім,
Що ми переможемо та в Україну
Прийде процвіта́ння і мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Ось гроза і вітри віють,
Та осінні йдуть дощі..
Десь там донечка воює..
Ой, як важко на душі!
А чи ж я тебе ростила,
Моя доню, для війни?
Де взялася вража сила?
Гинуть дочки та сини..
Тягну в небо свої руки:
Змилуйсь, Боже, захисти,
Не давай на біль і муки,
Та живою поверни.
Будь бійцям всім охоронцем,
Хто сьогодні на війні,
Не закрий нам ясне сонце
І світ білий у вікні.
Подаруй нам перемогу,
Мир в країну принеси,
Хай вертаються з дороги
Наші дочки та сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LqL3H9yuxC0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_kaT8OUaGLk[/youtube]
Україна тримає удар,
Захищає себе і Європу
Від рашистів - ординських примар,
Що несуть в собі ненависть, злобу.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
Все кругом у пекельнім вогні,
Міста й села рівняють з землею,
Не присниться й в кошмарному сні,
Що з країною роблять моєю.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
І як зараз війну не спинить,
По Європі вона піде далі.
Тож, панове, прошу, не мовчіть,
На ці дії ординські зухвалі.
Приспів:
«Закрийте небо!» - я благаю,
До всіх звертаюся країн -
«Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн.
Нехай по дітях не стріляють,
Нехай не буде в нас руїн».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Нехай Спас Медовий трішки підсолодить
Гіркоту буденну нашого буття,
Ну а Мати Божа, як дітей, боронить
Усіх українців – кожному життя.
Хай Господь пошле нам мир і перемогу
Витре сльози гіркі вдів і матерів,
Та надасть свободу нашому народу
Й шлях благословить - той, що сам велів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
О, Боженько, змилуйсь,
Ми всі твої діти
І скільки ще маєм
Наругу терпіти?!
Допоки ще будуть
Нас нищить, стріляти
Й коли ми вже зможем
Геть орків прогнати?
О, Боженько, змилуйсь,
Ми всі твої діти.
Хотілося б жити
І просто радіти,
Хотілося б близьким
Тепло дарувати,
І світ цей любити,
Й коханих кохати.
О, Боженко, змилуйсь,
Молюся до тебе,
Надай перемогу –
Нагальна потреба.
Ми хочемо миру! -
Не хочем стріляти,
Та мусим від ворога
Край захищати.
О, Боженько, змилуйсь,
Молюся, благаю..
Що ти допоможеш,
В покорі чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Приходить свято до родини:
Сьогодні в Влада іменини.
І вже йому сімнадцять років -
Це самостійні перші кроки
Які від рідного порогу
Ведуть в свій шлях, свою дорогу;
Це нові мрії та бажання,
І нові злети, сподівання;
Це нові звершення і всюди
Нові прекрасні, добрі люди.
Позаду залишилась школа,
Де вчителі його ніколи
До доски вже не будуть звати
Й урок не будуть задавати,
Не буде бігать на перерві,
В вчительську не відкриє двері.
І якщо правду тут сказати:
Не зможе вже й урок проспати.
Адже сьогодні став дорослим –
Це гарний хлопець, світлокосий,
З лиця, немов росою вмитий,
Приємний, щирий і відкритий.
Він дружелюбний, товариський,
З всіма у злагоді, всім близький.
Тож всі спішать його вітати:
Сестричка й братик, мама й тато,
І дві бабусі, та два діда,
Й тітка Наташа, що завсіди
Готова з ним завжди дружити
Й для нього небо прихилити.
І перш за все, бажаєм щастя,
Нехай в житті усе удасться:
Життєву вибрати стежину,
Створити і сім’ю, й родину,
Ростити і синів, і доньок,
Побудувати свій будинок;
Щоб мав професію хорошу,
В кишені щоб водились гроші,
Щоб відпочивав лиш на Багамах,
Й возив туди ще й тата, й маму.
Й завжди пишалась вся родина,
Що мають Влада – внука, сина.
Тож, побажаєм щастя й долі,
Щоб у житті - всього доволі:
Благополуччя, достатку, добра,
У здоровї на Многі Літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Моє недолюблене літо
Спливає в затінках дібров,
Дощами дрібними омите,
Сховалось в покосах отав.
Жнивує ранковим серпанком
Ще втомлена з ночі земля
І мжичка холодна щоранку
Долину в діброві встеля.
Осіння пливе прохолода
На скошені трави сухі,
А серпень,змінивши погоду,
Частіше дарує дощі.
Ще трішки і звихриться осінь,
Все вкриє туманним плащем.
А зверху зажурену просинь
Проріже пташиним ключем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Сьогодні ще зранку ми Жанну вітаєм:
Племінницю, внучку, дочку
І щиро, від чистого серця бажаєм
Безмежного щастя ріку.
Нехай же ця річка молочною буде,
Стрімкою, тече з джерела
І в берег кисельний добром хай прибуде,
Щоб доля щаслива була.
Бажаєм кохання, жіночого щастя,
І сміху малих діточок,
Нехай на віку життєвім все вдасться,
Щоб в нім не було́ помилок.
Сімейного затишку, в родинному колі
Підтримка щоб завжди була,
Хай буде поблажлива й щедрою доля,
Щоб мала завжди два крила.
Здобутків, досягнень і злетів, і звершень,
Бажань і нових починань,
До сходинок нових, життєвих, мов вперше,
Сміливо щоб йшла без вагань.
І посмішок щирих, і друзів хороших,
Веселих і радісних днів,
В будинку щоб завжди водилися гроші,
І Ангел, щоб поряд ходив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Смерть і розруха, гинуть люди.
З новин про це щоденно чуть.
Вже тисячі могил повсюди..
В чім сенс війни? Яка в ній суть?
Невже чуже життя забрати
В пріоритеті ворогів?
Невже глумитись й катувати
Їм хтось із неба повелів?
За що сьогодні воювати:
Їм мало місця на Землі?
Чи зможуть щось з собою взяти
Аж на той світ? Хтось так зумів?
З нічого ми в цей світ приходим
Й назад у прах ми відійдем.
І що ж з собою ми приносим,
Що тут загубим, чи знайдем?
І кожен з нас приходить світлим,
Мов Янголятко, без гріхів.
Це потім декому «нечистий»
Вбивати інших повелів.
Диявол виманив їх душі,
Брехнею всіяв їхній шлях.
Дурні надіються, що змусять,
Вселити в українців страх.
Скажіть, а хто їх тут боїться,
Отих катів та волоцюг?
Ніхто й не думає кориться –
Не закувати нас в ланцюг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zw-nL6uqpfQ[/youtube]
Ми вам пісню заспіваєм свою,
Як орда принесла в дім наш біду.
Стали нищити міста і трощити все до тла,
Але ж поміч нам із неба прийшла.
(Гов гей гов, поміч нам із неба прийшла.)
В місяць лютий почалася війна,
Оточила Київ клята орда.
Гради, вибухи, пожар й стадо путінських отар -
Та на небі вже чекав байрактар.
( Гей гей гов, в небі вже чекав байрактар. )
Ось колона танків йде на Ізюм,
Бо наказ у них добратись до Сум.
Раптом вибух , цілий шквал і в колоні вже аврал -
Над землею пролетів байрактар.
Гов гей гов, вірний друже, наш байрактар. )
В лісосмузі танк ворожий стоїть,
Заблудивсь москаль - у танку сидить,
Він зморився, задрімав.. вибух, дим аж вище хмар..
Над землею пролетів байрактар.
(Гов гей гов, в небі пролетів байрактар.)
Тягне орка унітаз на камаз,
Будку й чайник прихопив про запас.
Та не встиг і не забрав весь украдений товар,
Бо над ним уже кружляв байрактар.
(Гов гей гов , бо над ним кружляв байрактар )
Якось орка виліз з танку вночі,
В ліс пішов і враз присів у кущі,
Тільки з себе штани зняв, - Бах! снаряд все розірвав .
Над землею пролетів байрактар.
(Гов гей гов, знову пролетів байрактар. )
Орка вкрав у нас торішнє зерно,
Все забрав, що у амбарах було.
Продавав, та не продав.. Де ж ті гроші, де навар?
Бо зерно те захищав байрактар.
(Гов гей гов, захищав зерно байрактар.)
В Чорнобаївку колона іде,
Удвадцяте їх туди щось веде.
Ніби хтось начаклував : чи відьмак, а чи мольфар –
Тільки в небі все сміявсь байрактар.
(Гов гей гов, в небі все сміявсь байрактар. )
Баба з дідом напекли пирогів,
Орка смачно і добряче поїв,
Вийшов з хати й дуба дав, ось пиріг тобі й узвар,
А на небі пролітав байрак тар.
( Гов гей гов, в небі пролітав байрактар. )
Слухай орка, слухай, клята мордва,
На дні моря спить твій флагман «Москва».
Кажуть: хтось сірник узяв – спалахнув умить пожар.
Та у небі пролітав байрактар.
(Гов, гей гов, у небі пролітав байрактар.)
Слухай, путін, старий дурень сюди,
Не сховаєшся у бункері ти.
Хоч ти все прорахував, та утік аж за Урал,
За тобою вже летить байрактар.
(Гов гей гов, за тобою мчить байрактар.)
Ми вам пісню проспівали свою,
І про орків, і про кляту орду.
Байрактар наш скрізь літав, орків з неба зустрічав,
Гідну відсіч москалям він давав.
(Гов гей гов, оркам гідну відсіч давав.)
або
(Гов гей гов, москалям він відсіч давав).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qKiQ4wqeE44[/youtube]
Вечір заходить: і тихо, й розмірно,
Темінь стоїть у вікні,
Серце тріпочеться так неспокійно,
Зараз ти десь на війні.
Нічка сьогодні пролине безсонно,
Тихо в молитві пройде.
Кішка мурличе та спить на ослоні,
Наче дитятко сопе.
Знову вже вкотре: "Живий.." -я читаю,
Ти в SMS написав.
Знову я Господа Бога благаю,
Щоби тебе вберігав.
Легко проляже хай шлях твій, дорога -
Зараз по ньому ідеш,
Кулі хай йдуть стороною, тривоги,
Вірю: живим ти прийдеш.
Вечір заходить: і тихо, й розмірно,
Темінь стоїть у вікні,
Серце тріпочеться так неспокійно,
Зараз ти десь на війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
«Бійся байдужих ..
Тільки з їх мовчазної згоди існують
вбивства і зради на землі.» афоризм.
(Роберт Еберхардт (герой роману «Змова байдужих»).
«Цар Пітекантроп Останній») Бруно Ясенський
Не бійся ворогів своїх ніколи,
Вони тебе не зрадять по життю,
Остерігайся лише їх, довкола..
В найгіршім ви́падку, лише уб’ють.
Не бійся друзів, бо вони вбивати
Тебе не будуть, щоб там не було.
Найгірше те, що зможуть підставляти,
Хоча сидять з тобою за столом.
А бійся ти байдужих, що в сторонці,
Сидять у своїй хаті скраю десь..
Їх не цікавить, що там за віконцем..
Хай, навіть, білий світ пропа́де весь.
Бо із тієї мовчазної згоди
Існують зради й вбивства на землі.
Від їх байдужості найбільше шкоди,
Найбільше лиха, й біди чималі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Людське життя у плині часу
Таке коротке, лише мить,
Піщинкою в небесній масі
У всесвіт поспіша, летить.
Не можна вирватись з потоку,
Бо непідвладно це тобі,
Лиш завдаєш собі мороки,
Як хочеш щось змінить в житті.
Багато чинників впливає,
На весь твій вік, твоє життя,
Радів і жив, дивись - згасаєш,
Бо ти - частиночка буття.
На небі, під Чумацьким шляхом,
Засяєш зіркою вгорі,
А потім покладеш на плаху,
Все те, що дороге тобі.
Та краще жити і горіти,
Хоча б секунду,хоча б дві,
Ніж тліти мляво і диміти,
А потім зникнути в імлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Тримайтеся, хлопці, тримайтесь!
На довіренім вам рубежі
Ви бийтеся, та не здавайтесь.
Головне: залишіться живі!
Ви бийте московські ті воші
За Бучу, Маріуполь, Ірпінь,
За Харків, Херсон і Гостомель..
Головне: залишіться живі!
Гоніть ви їх звідси, гоніте,
Хай знають ті гади усі,
Що будуть у пеклі горіти,
А ви залишайтесь живі!
Додому вас будем чекати,
Молитись і Богу, й святим,
З перемогою всіх виглядати,
А ви повертайтесь живі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Хто ж оті «нацики», в мирних стріляють,
Нищать, катують, людей убивають?
В Бучі спочатку робилась біда,
Знаємо, бачили, то все – мордва.
Гинули масово люди невинні,
Доки не вибили орків.. Збіг нині?!
Харків обстрілюють, взяли Херсон -
Знову тут «нацики» як страшний сон.
Наш Маріуполь зрівняли з землею,
«Нацики» вийшли із «Азовсталі»:
Змучені, зморені – та нескорені,
У боротьбі за свободу – єдині.
Нищать на сході, стріляють в містах,
Знову ж картинка та сама, проста:
Знов кругом «нацики», знову біда..
Вісім так років триває війна.
Хто із нас «нацики», вбивці, фашисти?
Звісно, це - гниди московські, рашисти!
Горіть вам в страшнім та пекельнім вогні,
Щоб не змогли творить зло на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Ось ворожа йде колона на Ізюм,
В’ється змійкою по полю, наче в’юн,
В різні сторони аж курява летить.
Їм до ранку треба місто захопить..
Враз.. машина загорілась. потім танк -
Над землею пролетів байрактар.
За Херсоном аж із кримського моста
Їде танків одиниць десь так до ста.
По дорозі Чорнобаївка стоїть,
Заїжджати Чорнобай сюди велить..
Зазиває він давно усіх зівах..
Над землею пролетів байрактар.
Під Черніговом підірваний місток,
Усі орки поховались за гайок,
Виглядають спантеличено з кущів:
Чи вперед йти, чи вернуть до бульбашів.?!
Й мокре поле під дощем – не тротуар ..
Над землею пролетів байрактар.
ГелікОптер ось летить, аж гуде.
Зараз кидати снаряд він буде..
Усі люди по підвалах і льохах,
Горобці і ті сховалися під дах.
Ну. а зверху пролунало тільки: «Бах!»
Над землею пролетів байрактар.
********
Сніг зійшов і вже морозу нема,
Тоне техніка в багнюці сама.
Дир! – вперед і Дир! – назад. Спалах! Вибухів зашквар..
Над землею пролетів байрактар.
Орка в танку у Гостомель зайшов,
Мародерити в будинках пішов.
Поки все у танк стягав, розлетівся інвентар..
Над землею пролетів байрактар.
Тягне орка унітаз на камаз,
Чайник й будку захопив про запас.
Та не встиг він, не забрав, кожен сфотканий товар -
Над землею пролетів байрактар.
Ось колона танків йде на Ізюм
І спішить вона добратись до Сум.
Раптом вибух пролунав.. і вогонь - не видно фар.
Над землею пролетів байрактар.
Кричав орка: «Заблудився, чомусь!
Заберіть мене в полон, я здаюсь!»
Поки він репетував, наближався санітар:
Над землею пролітав байрактар.
В лісосмузі танк ворожий стоїть,
Заблудився орка - в танку сидить,
Він тихенько задрімав.. вибух ..дим пішов до хмар -
Над землею пролетів байрактар.
Баба з дідом напекли пирогів,
Орка смачно і добряче поїв,
Вийшов з хати і упав..Ось пиріг тобі й узвар!
Над землею пролетів байрактар.
Танк з Чернігова на Київ не йде,
Бо проїхати моста не знайде.
І тут вибух пролунав..спалахнув танк, як ліхтар -
Над землею пролетів байрактар.
В лісі рано орка встав на зорі,
Бо гуділи цілу ніч комарі..
Бах! Упав і застогнав – засміявся аж комар..
Над землею пролетів байрактар.
П’яний орка їхав в танку вночі,
Зупинився й почалапав в кущі.
За деревами щось: Бах! Аж подівся перегар..
Над землею пролетів байрактар.
Сильна спека, аж із лоба пливе,
Бачить орка: внизу річка тече..
Вибух з річки як фонтан .. і все стихло - тільки пар,
Над землею пролетів байрактар.
В Чорнобаївку колона іде,
В двадцять другий раз сюди щось веде.
Ніби хтось начаклував: чи відьмак, а чи мольфар?!
Над землею пролетів байрактар.
Під Херсоном наш врожай вже дозрів,
Орка вивезти у Крим захотів.
Не довіз він, не забрав, хтось машину підірвав.
Над землею пролетів байракар.
Земля наша тут кругом – утікай,
І дітей своїх до нас не пускай.
Хто з мечем сюди прийде – від меча того помре,
Й над землею пролетить байрактар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Любий хрещенику, щиро вітаю!
В день цей родився на світ!
Молюсь за тебе і Бога благаю,
Щоби тебе уберіг,
Щоби дав витримки, сили, терпіння,
Віри у завтрашній день,
Щоби мої молитви і моління
Наснаги додали й натхнень.
Ангел-Хранитель йшов поряд з тобою
Й завжди за руку тримав,
І накривав щоб крилом під час бою,
Та вберігав, і спасав.
Доля здоров’я щоб лляла рікою
Завжди на стежку твою,
Вірні, надійні щоб друзі з тобою
Поряд були у строю,
Щоб перемога скоріше настала,
Всі ми позбулись біди,
А Україна в віках процвітала
Й діти не знали війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jRyTx8Vti9k[/youtube]
Ремейк пісні : «Темная ночь»
Обстріл минув, лише згарище з диму й вогню,
лише попелом вкрилась земля
аж до самої річки.
Подумки я обнімаю дружину свою
і цілую медові вуста,
і рожевії щічки.
Під звук сирен неспокійна у тебе ця ніч:
зранку сидиш у холоднім підвалі в цей час..
Плед опустивсь і торкається холод до пліч,
і ти молишся Богу за нас,
та мене виглядаєш.
Тож пригорни, поцілуй і синочка, й доньку,
розкажи їм, що скоро вернусь..
Знаю, ти про них дбаєш.
Йдеш в мої сни, тих коротких тривожних ночей
і до болю запеклих боїв
у цей час з ворогами.
Як я люблю глибину цих ласкавих очей,
як хочу я доторкнутись
до них вустами.
Я лиш пройду цю дорогу війни нелегку
і повернусь додому живим,
де на мене чекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTaqZGf4a-Q[/youtube]
Українські поля – це просторі лани,
Благодатні вони пшеницями.
Це - родюча земля, життєдайна струна,
Що збагачує світ наш хлібами.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Навіть вітер вгорі, затихає в ті дні:
Як в полях дозріває пшениця,
Стає любо мені й легко так на душі,
Бо дивлюсь, як росте й колоситься.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
Мене манять здаля обігріті поля,
Пилом збиті грунтові дороги,
І співає душа, колоски обійма,
Залишає позаду тривоги.
Приспів:
Українські поля – моя рідна земля,
Я з цим полем навік поріднилась.
Рушником звідсіля доля шлях почала -
Вдячна Богу, що тут народилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Глибоко в душі цей неспокій
Рве серце мені та гнітить..
Лиш, хочу спитати: допоки?..
О змилуйся, Боже, спини!
Невже ти не бачиш, як стогне,
Країна стражденна в вогні,
Героїв щоденно хоронить,
Що гинуть в запеклій війні?
В ній гинуть старе і дитина,
А часто, зовсім немовля.
У чому ж його є провина? –
Від крові аж стогне земля!
А крові пролито вже ріки,
І знищені цілі міста.
За що нам ця кара і звідки?
Не ми ж, розпинаєм Христа!
О змилуйся, Боже, благаю:
Цю кляту війну зупини.
Надію на Тебе лиш маєм,
Вкраїну для нас збережи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Гнітять, печуть слова « Я повернусь »..
Адже загинув він, а ти ж чекаєш, віриш..
Щомиті виглядаєш ще, чомусь,
Хоч добре знаєш, що нічого вже не вдієш..
Нема повернення.. лише в труні
Тобі привезли тіло із війни додому..
І після того, часто, лиш у сні,
Спішиш сказати кілька слів йому самому.
Немов з туману з’явиться, прийде,
Відкриє двері він тихесенько у хату.
І, ніби, промінь сонця принесе,
І посмішку - в ній світла й радості багато..
Та радість швидко промайне, як мить.
Й до тебе розпач йде, що болем обгорнувсь,
І давить каменем, і серце тріпотить…
І як набат слова: «Я повернусь.. вернусь..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022
Сьогодні вшануємо пам'ять полеглих
Солдатів радянських в ДругІй світовій
Та голови низько в скорботі похилим..
В хвилині мовчання згадаємо всіх
Тих жертв від нацизму, що німець замучив
У спецтаборах та катівнях своїх..
Та клятий рашист вже його надолужив
У звірствах, що чинить тепер у війні.
Нічого святого не мають й людського –
Тваринні інстинкти, звіриний оскал,
Ніколи ніхто і не думав такого,
Щоб путін підступно, зненацька напав.
І кожен день гинуть, вмирають в нас люди,
Та душі невинних летять до небес.
Лунають сирени - обстріли повсюди
І вижити в них, то є чудо з чудес.
Згадаєм сьогодні усіх, хто загинув,
Віддав найдорожче за волю – життя,
Усіх поіменно в скорботні хвилини,
Вшануємо пам'ять, згадаєм бійця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать?
Я до тебе, мамо, стежку загубила.
Слід твій заховала синя-синя даль.
Вже не будем, мамо, більше розмовляти
На подвір'ї в тебе, в затінку верби.
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все що залишилось - пам'ять по тобі.
Ще цвіте у травні білосніжна вишня,
Яблуня старенька пахне у саду.
І в кімнаті, в тебе, твій рушник колишній
Просто доторкнутись з болем підійду.
Вишиті, не в'януть сині твої квіти...
Дні пройшли з тобою, щезнули як дим...
Більше не почути тихої молитви -
Ти пішла, рідненька, з ангелом своїм.
Ще лежить на ліжку пожовтіла хустка,
Та, що ти вдягала поратись в садку.
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951030
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
Ціною життя українського люду,
Чи вдасться Європі минути війну?!
Нас нищать, вбивають, стріляють повсюди,
А їм щоб спасти лише "шкуру" свою.
Дають нам ту зброю - та з рук не пускають,
І завжди говорять підтримки слова,
В цей час із землею міста в нас рівняють,
До того їм байдуже, діла нема.
Для них головне: щоби путін не злився
І щоб, з пересердя, по них не стріляв,
В ілюзіях тішився та веселився:
То Херсон захватив, то Донбас відібрав;
Щоб випустив путін по нас всі ракети,
Й снарядів не стало зовсім в москалів,
Й війну світову знов на нашій планеті
Почати без зброї, щоб він не посмів.
Тож хочуть зробити війну затяжною,
Щоб довше протримався путін в "сідлі",
Тому так повільно дають нам ту зброю..
Не їх убивають в цій клятій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
«Звільнилася»…Везуть в нікуди..
В оте нікуди – лиш скоріш.
Лунають обстріли повсюди,
Аби не було лише гірш.
А що вже гірше, то не знаєш,
Коли позаду - все життя,
Коли нічого вже немає
І невідоме майбуття.
Коли розбитий вже будинок,
Лиш згарище одне в дворі,
Час зупинив буття годинник –
І рідний не знайти поріг.
Не буде звичного комфорту:
Тієї кави за столом,
Більш не побачиш квітку жовту,
Що розцвітала за вікном.
Улюблену не візьмеш книжку,
Накинувши вовняний плед,
Не сядеш в крісло з нею тишком,
Не споглядатимеш свій сад.
Не буде цокати годинник:
Старенький мамин на стіні,
І не дзвонитиме будильник –
Все розчинилось у війні.
Тепер дорога - у нікуди..
Від зривів далі та виття,
Бо від війни втікають люди,
Щоб зберегти своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
У світлий день Трійці давайте молитись
Всім нашим прадавнім Богам,
Щоб ми Україну змогли захистити
І мир щоб надали всім нам.
А мир щоб настав, то потрібно здолати
Те зло, що іде з сатани,
Та ворога знищити й зовсім прогнати,
Не зміг щоб назад знов прийти.
Боги́ щоб надали нам сили й терпіння,
Та мужності у боротьбі,
Щоб зникло те кляте московське вражіння
Й не було в подальшім житті.
Щоб шлях України став вільним і світлим,
Щоб з правдою в серці жили,
А слава про Неньку щоб неслась по світу,
Та множилась крізь всі віки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
До земного дня народин своєї мами присвячую:
Мамо ж моя сива, мамо ж моя мила,
Де тебе, рідненька, зможу відшукать?
Я до тебе, мамо, стежку загубила,
А твій слід полинув в синю-синю даль.
Вже не будем, мамо, більше розмовляти,
Сидячи на лавці, вечірком в дворі,
І поради, ненько, ні в кого спитати,
Все, що нам лишилось - пам'ять по тобі.
Ще цвітуть щорічно білосніжна вишня
Й яблуня старенька у твоїм садку,
Правда, потьмянів вже той рушник колишній,
Що висить так само на стіні в кутку.
Ти ж бо вишивала рушники й сорочки,
Тихо промовляла свої молитви
І щасливу долю синові та дочкам
В Бога ти просила, йдучи у світи.
Ще лежить на ліжку пожовтіла хустка,
Та, що ти вдягала поратись в садку.
Хата зажурилась і гуляє пустка,
Тиша уляглася в кожному кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Привітання Анастасії Василівні Богайчук
з нагоди ювілею:
Її ім’я - Анастасія
Походить ще з споконвіків,
На давньогрецькім – воскресіння,
Й Бог гарні якості вділив.
Спокійна, скромна і мрійлива,
Красива, добра і проста,
Буває, часом, жаліслива,
Але характером - тверда.
І день народження співпало
З «престольним святом» у селі –
В цей день в нас церкву закладали,
Колись давно, ще за панів.
Цей день припав на травень місяць,
Коли буяє скрізь весна,
Й після всіх зимових сніговиць,
Кругом природа ожива.
Усе відроджується, квітне,
Скрізь чисто-ніжна білизна.
В цю пору радісну, привітну
На світ з’явилася вона.
Вона – це світлокоса Стася,
Маленька дівчинка в батьків,
А всіх дітей було багато,
Мабуть, так Бог їм повелів.
Найстаршим був син Анатолій -
Не повернувся із війни,
А потім, Лєна, Надя, Коля -
В голодний рік вмерли вони.
Далі: Володя і Марія,
За ними Стася – це вона,
А ще Іван та Ганя..Всі вже?
Та ні, ще – Федір та Степан.
Василь Степанович – це батько,
Наталя Зіньківна – жона,
Не всіх дітей хоч народила,
Проте за матір всім була.
Сім’я жила і бідувала:
Голодомор, потім війна,
І як могла, так й виживала,
Але протриматись змогла.
Важкі й післявоєнні роки:
Робота в полі, трудодні,
Хватало злиднів та мороки,
Бо ж на трьох чоботи одні.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
Й вперед летіли так літа.
Росла так Стася й розквітала,
Вже й заміж йти прийшла пора -
Андрія доля дарувала
І поряд з ним життям пішла.
Ходили разом на роботу
Де вже минули трудодні,
Після колгоспу у радгоспі
Платили грошики якісь.
Андрій був конюхом в конюшні,
Іще їздовим на хмелю,
А коні всі були послушні,
Тож все вдавалося йому.
А Стася працювала в ланці,
Розумна, добра, вольова,
І кожен день спішила вранці,
Бо ще й ланковою була.
Нелегко було - будувались,
Й сімейне звили так кубло,
Від всіх людей не закривались –
Їх поважало все село.
Завжди із ними рахувались,
Та за порадою ішли,
За допомогою звертались,
Й вони робили, що могли..
Дочка родилася Наташа,
Дали ім’я це неспроста,
Бабусі дві її – Наталі,
Й так стала зватися й вона.
А потім син родився Вітя
І помаленьку підростав
В любові батьківській зігрітий –
Незчувся як дорослим став.
Літа летіли скакунами,
Вплелась у коси сивина,
І за столом сьогодні з нами
Уся зібралася сім’я.
«Престольне свято» - Миколая,
Й в бабусі Стасі – Ювілей.
80 літ зустрічає
У цей весняний світлий день.
Є тут Наташа і син Віктор,
Невістка Альона і свати,
Любимі внуки: Артем і Владик,
Й принцеса Злата поміж них.
Усі бабусю привітають
І зичать щастя та добра,
Здоров’я й радості бажають,
Щоб в гарнім настрої була.
Щоб кожен день у мирнім небі
Їй сонце сяяло згори,
Лунав в дворі і сміх, і щебет
Ще й правнуків всіх – дітвори.
Щоби прекрасно почувалась
Та життєрадісна була,
Й щоби такою залишалась
Ще довго-довго, більш літ ста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Стояв тут будинок, дитячий майданчик
І гралися діти в дворі..
Я клятим рашистам ніяк не пробачу –
Не чути вже сміх дітвори.
Дитяча лопатка й маленьке відерце,
Покинуте наспіх в піску,
Долоньки маленькі ліпили в цім місці
І замки, і вежу важку.
Тут світ відкривався і всі персонажі
Уявні із казки були..
Та знищили все тут снаряди ворожі –
Розбиті будинки й двори..
Лиш поряд могила - над землею горбочок
І хрестик маленький стоїть,
А зверху табличка: «Назаров Максимчик»
І дата на ній височить.
І вітер лиш свище, і виє, і стогне,
На згарищах з попелу – дим.
Зайшов тут кульбабку,леліє, пригорне –
В колишнім дворі не один..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TDKjrfL53RA[/youtube]
Ти не плач, найрідніша матусю,
Розлучила з тобою війна,
Я лелекою знову вернуся
У наш дім, як розквітне весна.
Покажу я тобі половинку,
Лелечиху свою дорогу,
Ти ж хотіла діждати невістку,
Але син твій пішов на війну.
Ми завжди будем поряд з тобою
У гнізді на вцілілім даху,
Хоч будинок, розбитий війною,
Я назад вже ніяк не верну.
Ти пробач за недоспані ночі
Й передчасну твою сивину.
Чуєш, бусол із даху клекоче ?–
Це твій син повертає весну.
Розцвіте уціліла ще вишня
І калина, що скраю в садку..
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут у гнізді на даху.
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Розцвіте Україна, мов вишня
І калина, що скраю в садку..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
«Ми – європейська країна і не будемо робити як москва.
Ми повинні дотримуватись європейських цінностей».
( Із промови Ірини Венедиктової )
Так іноді хочеться плюнуть на цінності
Й бахнути аж до москви,
І прямо у кремль,немов, із взаємності,
Ще й мумію їхню звільнить.
Бо навіть над нею кацапи знущаються..
О, людоньки, стільки ж то літ…
А може, за те, що накоїв, хай мається,
Відбуває за кожен свій гріх?!
Бо саме від нього, із його подачі,
"Совєти" прийшли і гулаг,
Де зборище неуків, п’яниць, ледачих
Зібралися править вверхах.
І правили, дійсно, що вміли - робили,
А розуму ж то не було,
Щоб «власть» показати – жахіття творили –
Стогнало і місто, й село.
Розкуркулення, висилки, згін у колгоспи –
Переповнені аж Соловки,
Голодомор, геноцид і «чорнії вОрони»,
Та розстріл в подвір’ї тюрми.
А зараз нащадки тих неуків правлять,
Те саме творять, що й батьки:
Мародерять, глумляться, гвалтують, вбивають,
Зривають будинки, мости.
І як зараз хочеться в їх кремль пальнути,
Затиснувши руки в кулак,
Щоб навіть, не знати, не чути, забути,
Щоб зразу ж закінчився жах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
СЛОВА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Вже одиннадцять літ промайнуло
Із тих пір, як прийшли в перший клас
Безтурботне дитинство минуло
І свій шлях прокладати вже час.
Крає серце за вас, мої діти,
Бо ви рідні мені, як сім’я,
Хтілось успіхам вашим радіти,
Та бентежить тривога сумна,
Бо тепер, у жахливі години,
Коли йде в Україні війна,
Райгородоцька шкільна вся родина
У дорогу дітей відправля.
Тож бажаю, щоб мали дорогу,
Щоб був довгим життєвий ваш вік,
Щоб війна вас минала й тривоги,
Й в мирний час відкривався вам світ.
Щоб над вами було мирне небо,
Дарувало від сонця тепло,
Та лунав лиш пташиний скрізь щебет,
Ну а серце коханням цвіло.
Будьте впевнені, вперті, сміливі,
Наполегливо йдіть до мети -
Це для успіху дуже важливо,
Якщо хочете щось досягти.
Щоб збувалися мрії й бажання,
Не тримайте синицю в руках,
А натхненно й завжди без вагання,
Ви ловіть журавля у полях.
І до звершень, пізнань та здобутків
Прокладайте надійні мости,
Ну а в книзі життя, щоб без смутку,
Лиш барвисті були сторінки.
*****************************************************
*****************************************************
СЛОВА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА
Мої дітки, мої соколята,
Мої рідні, такі дорогі,
Ми цей день наближали завзято:
Ви усі, та батьки, й вчителі.
Дочекались..Останній дзвіночок
В нашій школі для вас прозвучить..
П’ять синочів та квіточка-дочка,
Я за вас буду щиро радіть.
Були злети у класі й падіння,
І здобутки, й жага до пізнань,
В когось вчитись не було хотіння,
Тож й багато було нарікань.
Та щодня ми трималися разом
І проблеми рішали свої,
Завжди дружно й відкрито всім класом –
У шкільній нашій з вами сім’ї.
Від сьогодні ви йдете в дорогу,
Як пташки летите́ із кубла,
Тож, щоби від шкільного порогу
Ваша стежка щаслива була.
Хочу дякувать вам, мої діти,
Що ви були в моєму житті,
І батькам вашим. Буду радіти,
Що ви виросли всі ось такі.
В нас є Діма, Андрєєв наш Дмитрій –
Гордість мами, її помічник,
Відповідальний, спокійний та щирий,
Він заступник для всіх й захисник.
Любить Діма пташків і природу,
І собачків, й пухнастих котів,
Хай шле доля йому нагороду:
Ветеринаром щоб стати зумів.
Бо це - мрія його заповітна,
До якої він прагне іти,
Наполегливо, для всіх непомітно,
Він зуміє її досягти.
Хочу дякувать Ользі Валеріївні,
Що зростила синочка – Дмитра,
За всі цінності в ньому духовні,
Щоби ним лиш пишатись могла.
Щедрий, ширий і серцем відкритий,
Щоб зумів, то би всіх обійняв,
Жартівник, веселун і привітний
В класі є Богайчук Владислав.
Хоче вчитись надалі, й юристом
Мріє бути у цьому житті,
Не бракує задатків і хисту,
Тож зуміє мети досягти.
Він – оратор, а вдатись є в кого:
Підприємницькі в нього батьки,
Не жаліють грошей, й часу свого,
Допомагають вони залюбки
І постійно спонсірують, в школі
Організовують солодкі столи
На свята - діти всі задоволені
Й залюбки туди хочуть іти.
Віктор Андрійович – батько Влада,
Альона Василівна - мама,
Я подякувать вам буду рада,
Що знайома із вами й синами.
В нашім класі тихесенький учень
І це - звісно, Іван Гаврилюк.
Він старанний, спокійний є хлопець,
Та надійний товариш, і друг.
Іще змалку зустрівся з бідою,
Бачив обстріл й жахіття війни,
Мав підтримку, бо поряд з собою,
Бачив: мама і братики йшли.
Мрія Вані - це стать машиністом,
Й дуже вправно водить поїзди́,
В нове місто, мов в казку барвисту,
Щоб зумів кожен раз увійти.
Тож я дякую Олесі Іванівні,
Що вона ще така молода,
Для синочка - любимого Вані,
Мамою доброю завжди була.
Гарний чуб, на обличчі румянець,
І улюбленець наших дівчат,
Мовчазний та скокійний він хлопець
І це, звісно, є Купець Богдан.
Наполегливий, добрий, надійний,
І нікого не лишить в біді.
Дисциплінований та самостійний,
Він себе віднайде в цім житті.
Сам спортсмен, мріє стати юристом,
І я вірю, що так і будЕ.
Шлях його хай йде плавно і чисто,
А кар’єра хай вгору росте.
Сергій Юрійович – його рідний батько,
Людмила Григорівна – мама,
Вам подяки за нього багацько,
Була рада співпраці із вами.
Відповідальний за вчинки і дії,
Кожну справу доведе до кінця,
І це, звісно, Червінський наш Юрій –
Симпатичний юнак із лиця.
Любить працю і в полі трудиться,
Спостерігати, як жито росте,
Колоситься як в полі пшениця..
Вірю: Юра агрономом будЕ,
Бо планує він далі навчатись,
Наполегливо йти до мети,
Він настирливо бУде старатись,
Тож в житті зможе все досягти.
Взята ця наполегливість в батька,
Юрій Степанович – звати його́,
Бо до праці привчав його змалку,
Що сам знав, то вчив сина свого́.
Юрію Степановичу – батьку,
Та Марині Федорівні – мамі,
Вам за сина велика подяка,
Була рада знайомству із вами.
І наша принцеса – любимиця Віка,
Вікторія наша Сущук –
Це ніби зоря на світанні, мов зірка,
Що в небі сіяє весь вік.
Це ніби та квітка, що квітне зимою,
Й милує і око, і зір.
Струнка і тендітна, красуня собою,
Чудова дівчина, повір.
Товариська у класі, підтримає завжди,
Між хлопців вона – капітан,
І впевненно йде, добивається правди,
Рішає: хто прав, чи не прав.
І мрія її – це психологом стати,
Завжди працювати з людьми,
Щоби навкруги усім помагати..
Тож зможе всього досягти.
Сьогодні я дякую нашій Вікторії,
А ще її рідним батькам,
Тож, Ніно Степанівно, та, Ігор Васильович,
За Віку я дякую вам.
Рушайте в дорогу, мої соколята,
Немов, пташенята з кубла,
Хай доля до крил додасть сили багато,
Щоб стежка квітуча була.
*****************************************************
*****************************************************
СЛОВА УЧНЯ
Покликав в школу всіх дзвінок
Й одинадцятий клас
Зібрав сьогодні на урок
Уже в останній раз.
За парти сядемо свої,
Зайдемо в рідний клас,
Щоб наостанок вчителів
Побачити ще раз.
А хтось пробачення просить
За витівки свої,
Когось це може й насмішить
Колись, у майбутті.
А зараз радість у душі
З сльозами на очах.
Пробачте нам всім, вчителі,
Ті витівки в словах,
За неуважність, непослух,
Колись розбите скло,
Що рахували часто мух
Й не слухали урок.
То не із зла все, що було..
Пробачте , вчителі,
А то дитинство, що пройшло –
Тепер ми вже не ті.
Ми зможем гідно так пройти
Життям крізь всі роки,
Щоб нами вчителі й батьки
Пишатися змогли.
****************************************************
****************************************************
****
Сьогодні у вас, вже дорослії діти,
Найбільше це свято в житті.
У рідні тенета ви будете хтіти
Назад повернутись, прийти.
Хоча б на хвилину зайти в рідну школу,
Ступити на рідний поріг –
Це ніби, назад повернутись додому
З далеких-далеких доріг.
Де все таке близьке, знайоме до болю:
І парта, доска, навіть, шкаф,
Де класом усі, гамірною юрбою,
Щоранку сідали до парт.
Заходив в клас вчитель, із вами вітався,
Потім починався урок,
Хтось вчився старанно, а хтось ухилявся,
Думками літав до зірок.
За роком так рік – і дитинство минуло,
Пройшли безтурботні літа,
Тож в пам’яті ви збережіть все, що було -
В свій шлях вирушати пора.
Бажаю вам вибрати вірну дорогу,
Між сотень всіх інших доріг,
В часи нелегкі, де війна і тривоги,
Ваш шлях крізь біду цю проліг.
Бажаю вам витримки, діти, терпіння,
Щоб вас оминула війна,
Щоб згинуло скоро московське вражіння
Й до нас перемога прийшла.
Щоб ваша вся юність в час мирний минула,
В стремлінні лиш тільки до знань,
Й життєва дорога щасливою була
У здійснені мрій і бажань.
*************************************************
*************************************************
БЛАГОСЛОВІННЯ ДІТЕЙ
Коровай на столі українців –
Це є символ достатку й добра,
Де наповнено щастям по вінця,
Ну а в серці багато тепла.
Короваєм на цім рушникові
Благословляєм життєвий ваш шлях.
Нехай сонце в росі світанковій
Кришталем засіяє в полях.
Нехай прийде до нас перемога,
Й мирне небо вам буде в путі,
Щоб між сотень свою лиш дорогу
Ви зуміли знайти в цім житті.
Нехай доля мережить квітками,
Весь ваш шлях у ясні кольори,
Ну а серце співає піснями,
Сонце вас зігріває згори.
Благословляєм на шастя і долю,
У здоров’ї на многі літа,
Що бажаєте – всього доволі
Вам в житті Матір Божа дала.
Нехай стелиться ваша стежина
Рушником вишиваним у світ,
Ну а доля розправить вам крила,
Щоб був вільним, щасливим політ.
*******************************************
*******************************************
СЛОВА ПОДЯКИ ВІД БАТЬКІВ ВЧИТЕЛЯМ
Вельмишановні, наші, любі вчителі!
Прийміть від нас, батьків, подяку цю уклінно,
Адже для всіх дитячих душ, ви є цілителі..
У розвиток дітей ваш внесок є безцінний;
Адже ви навчили читати, писати,
Старанно виводити і букви, й гачки,
Ліпить з пластиліну, та ще малювати,
Наносить на контурні карти гори, річки.
Дітей ви навчили ділити та множити,
І мислить абстрактно, розвивати думки,
Набуті знання, з кожним разом, примножити,
І прагнуть до нових пізнань,залюбки.
За мудрість, підтримку, та щиру пораду,
За вміння завжди на допомогу прийти,
Бувало всього, та ви вміли розрадить,
До кожного серця підхід свій знайти;
За ту працьовитість, безмежне терпіння,
За недоспані ночі, перетруджені дні,
За добреє серце, співчуття, розуміння,
Ми вам щиро вдячні, дорогі вчителі.
*****************************************
****************************************
ПОБАЖАННЯ ДІТЯМ ВІД БАТЬКІВ
Сьогодні у школі урочисте свято –
Це випуск у наших дітей.
Лунають вітання, слів теплих багато,
А також, ми бачим гостей.
Прекрасні, щасливі, святково одіті,
Усміхнені дочка й сини,
Серед куль кольорових , в квіток розмаїті,
Найкращі сьогодні вони.
Тож хочу, як батько, я вас привітати
Й сказати вам декілька слів,
Та щиро від серця усім побажати:
Добитись всього, що хотів.
Високих польотів, великих досягнень,
Та втілити мрії в життя,
До нових вершин і стремління, і прагнень
Заради свого майбуття.
Усім поступити в омріяний заклад,
І вибрати шлях свій в житті,
Щоб вами пишались й за приклад
Вас ставили іншим в путі.
Щоб жили щасливо, в достатку та в парі,
Ростили і дочок, й синів,
На вашім шляху не згущалися хмари,
А жили як Бог повелів.
З далеких доріг щоб завжди повертали
Сюди, де чекають батьки,
Та в пам’яті й серці завжди пам’ятали
Шкільні та дитячі роки.
******************************************************
******************************************************
ОСТАННІЙ ДЗВОНИК слова батьків
Сьогодні у школі лунає востаннє,
Шкільний голосний наш дзвінок,
І діти із радістю, хтось із зітханням,
Зайдуть на останній урок.
У рідному класі всі сядуть за парти,
Запросять батьків, вчителів,
І будуть урочисто всіх їх вітати
За все, що навчити зумів.
Прекрасні, щасливі, святково одіті,
Усміхнені дочка й сини,
Серед куль кольорових , в квіток розмаїті,
Найкращі сьогодні вони.
Тож хочу вас, діти, як батько, вітати
Й сказати вам декілька слів,
Та щиро від серця усім побажати:
Добитись всього, що хотів.
Високих польотів, великих досягнень,
Та втілити мрії в життя,
До нових вершин, і стремління, і прагнень
Заради свого майбуття.
Усім поступити в омріяний заклад,
І вибрати шлях свій в житті,
Щоб вами пишались й за приклад
Вас ставили іншим в путі.
Щоб жили щасливо, в достатку та в парі,
Ростили і дочок, й синів,
На вашім шляху не згущалися хмари,
Й жили всі, як Бог повелів.
З далеких доріг щоб завжди повертали
Сюди, де чекають батьки,
Та в пам’яті й серці завжди пам’ятали
Шкільні та дитячі роки.
І хочу, як батько, спасибі сказати
Для наших усіх вчителів.
За все що робили і діток навчали
Від нас доземний вам уклін.
Адже ви навчали читати, писати,
Як в школу ми їх привели,
Ліпить з пластиліну та ще малювати,
Виводити букви й гачки.
В світ нових пізнань відкривали їм двері,
Навчали і множить, й ділить,
Розвивати думки, їх писать на папері,
Та правдою в світі як жить.
За мудрість, підтримку, та щиру пораду,
Що завжди ви поряд були,
Бувало всього, та ви вміли розрадить,
Підхід до всіх діток знайти;
За ту працьовитість, безмежне терпіння,
За недоспані ночі, й всі дні,
За добреє серце, співчуття, розуміння,
Ми дякуєм вам, вчителі.
******************************************
******************************************
СЛОВА БАТЬКІВ НА ВИПУСК
( благословіння дітей)
Вже пройшло безтурботне дитинство
І останній дзвінок голосний
Всіх до школи позвав урочисто,
Бо сьогодні в дітей випускний.
Тож дозвольте мені привітати
І дітей наших, й всіх вчителів,
І від щирого серця бажати,
Усім того, що кожен хотів.
Від сьогодні ви дітки, дорослі,
І рушаєте в путь наче птах,
Щоб політ не проходив наосліп,
Вибирайте свій правильний шлях.
Короваєм на цім рушникові
Благословляємо стежку в житті
Нехай сонце в росі світанковій
Робить світлим ваш путь в майбутті.
Нехай доля мережить квітками,
Весь ваш шлях у ясні кольори,
Ну а серце співає піснями,
Й мирне небо вам буде згори.
Успіхів, досягнень і звершень,
І сміливо іти до мети,
Та радіти здобуткам як вперше,
І кохання у серці нести.
Що бажаєте – всього доволі:
Благополуччя, достатку, добра.
Благословляєм на шастя і долю,
У здоров’ї на многі літа.
Нехай стелиться ваша стежина
Рушником вишиваним у світ,
Ну а доля розправить вам крила,
Щоб був вільним, щасливим політ.
Вчителям я ж подякувать хочу
За турботу й сердечне тепло,
За терпіння й недоспані ночі,
За все світле, що в школі було.
Кожен день відкривали ви двері
Нашим діткам до нових пізнань,
До осмислення нових критерій
І жагу до нових починань.
До маленького кожного серця
Ви знаходили завжди підхід,
Тож в дитячій душі залишиться,
Вами вкладений праведний слід.
Всім бажаю здоров’я міцного
І багато життєвих ще літ,
Неба мирного і голубого,
На столі короваю та хліб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
«Зродились ми великої години» -
Ця пісня здійнялася і понеслась в світ.
Її співала дочка України,
Якій із роду лише двадцять один рік.
Катруся, Катя – наша захисниця,
Наш Маріуполь мужньо борони́ть,
А ворог біситься, а ворог злиться –
Все не вдається місто захопи́ть.
Зрівняв з землею вщент – одні уламки,
Будинків знищених снарядами, лежать,
Валяються кругом людські останки..
Хто ще живий, то по підвалах десь сидять.
І кожен день обстріли «Азовсталі»,
Але наш дух козацький не перемогти,
В нім витримка і мужність – небувалі..
Хай бісяться й лютують вороги.
Тож, Катя пісню впевнено співає,
Що вистояли обстріл – звістку подає,
Ця пісня і тривожить, й надихає,
Наснаги й віри в перемогу додає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Тим мамам усім, що сьогодні чекають
Кровинку свою із військових доріг,
Де мужньо боронять , щодня захищають
Їх діти свій край на цій клятій війні,
Тим мамам усім я бажаю терпіння
І витримки серця, і віри в добро,
Із ранку до ночі щоденне моління
До Господа Бога щоб всім принесло
Оту довгождану для нас перемогу,
Те свято, що прийде з сльозами в очах,
Щоб діти живі повертались додому
І радість лиш була в спокійних їх снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Десь там за обрієм, над морем,
З’явилась цяточка вгорі..
Ми вдвох із чайкою говорим
У прохолодній цій порі.
Ми розмовляємо про море,
Про тихий вранішній прибій,
Про те, як тихо плачуть зорі,
В безмежній далі голубій,
Про те, як місяць заховався
В багряні хмари золоті,
З-за обрію десь промінь взявся
І ріже небо угорі,
Та прокладає тонку стежку,
І стелить сріблом по воді,
А я дивлюсь на цю мережку
І любо так стає мені.
Адже та цятка – сонце красне,
Що тихо сходить на зорі,
Розпустить промені прекрасні
І засміється угорі.
Це так було – тепер не буде:
Стріляють з моря, йде війна,
Все заміновано повсюди..
Коли ж скінчиться ця біда?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Як хочеться зараз кричати,
Щоб крики почув увесь світ:
Маріупольців треба спасати,
Щоб зовсім «Азов» не поліг!
Два місяці вже у облозі:
Ні зброї, ні їжі, води,
Доставити все це – не в змозі,
Бо всі перекриті ходи.
Стійкі всі, відважні, сміливі,
Військовий тримають рубіж,
Умови нестерпно-жахливі,
Та це їх лиш робить сильніш.
Тримаються хлопці, як можуть,
Та місто вони не здають.
Я вірю, вони переможуть,
Як трішки їм зброї дадуть.
Та зараз потрібно спасати
Цивільних, і хлопців своїх,
Як витягнем – відсіч вже дати
Ті зможуть усій «мокшарні».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Яке ж це щастя – просто жити,
Повітрям дихати, ходить,
Любить цей світ, життя любити,
І посміхатись, і радіть;
Всміхатись щиро небу, сонцю,
І хмаркам білим угорі,
Проміння відблиску в віконці,
Та сміху діток у дворі;
Лелеці, що в гнізді на хаті,
Якраз вимощує кубло
М’яке своєму лелечаті,
Щоби там затишно було;
Радіти клену і тополі,
Брунькам розпухлим на вербі,
Зірвати декілька в долоні
Й пускати тихо по воді;
Пройтися босими ногами
Удосвіта, десь по траві,
Та розмовляти із квітками,
Які купаються в росі.
Щоб в мирний час отак ходити
І не зривалась щоб земля,
Хотілося б, лиш просто жити
Та цінувати це життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
З Христовим Воскресінням, люди добрі,
Вітаю я усіх у цей прийдешній день.
Хоч Україна у біді та горі,
Але прийде ще час для радості й пісень.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Вона підніметься на попелі з руїн -
І незалежна, ціла і єдина,
І буде рівною серед усіх країн.
Тож посміхнеться мати і дитина,
І буде радість та з сльозами на очах,
Бо наша вільна мати – Україна
Відбила в ворога свій незалежний шлях.
ХРИСТОС ВОСКРЕС ! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Чистий Четвер.. Дощ спозаранку
По шибці дрібно стукотить.
І кожна крапля, мов сльозинка,
Донизу крапає, летить…
Дощ тихо йде - це небо плаче,
Змиває кров і бруд війни,
Немов очистити так хоче
Від скверни й знищити гріхи,
Очистити святу земельку,
Тут кожну грудочку ріллі
Та обережно й помаленьку
Метр за метром по землі,
Щоби вона змогла зродиться
І буйним колосом рости,
Щоб зріло жито і пшениця,
Врожаєм повнились сади,
Щоб в мирнім небі посміхалось
Ласкаве сонечко з небес,
А місяць й зорі щоб купались
В ставку на хвилях тихих плес.
Тож плачте, небо й сиві хмари,
Дощами плаче хай весна,
Хай перемога буде з нами
Тоді, як скінчиться війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Учіть українську, щоб більше ніколи
Москаль вас не йшов визволяти,
Щоб він пам’ятав: його тут побороли,
То, навіть, не треба і пхатись;
Що Русь-Україна – це вільна держава,
Не слуга в їх ординського хана,
І мова Русі ще з прадавен звучала,
Та неслась у світ, наче панна.
Що тут наш народ – це козацька родина,
Обряди є, звичаї, мова.
У серці вона завжди - рідна й єдина,
Ідентичності нашій – основа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Чом до нас путін преться із війною
І творить в Україні геноцид,
Застосовуючи нищівну зброю,
Людей вбиває наших і своїх?
Яке моральне право путін має
Рішати: кому жити кому ні?
Себе він уявляє богом раю,
Чи може цар він є «всія землі»?
Чи він - намісник Бога, повелитель
Небесних сил і надер всіх землі,
Стратег і геній, та мислитель,
Якому покоряться мають всі?
Хто він такий? Якийсь собі миршавий,
Що з’їхав вже із глузду дідуган,
На фоні хворобливої уяви,
Придумав, що він є великий пан.
Як хворий, то потрібно лікуватись,
А не сидіти й правити в кремлі,
Та в бункері від світу закриватись,
І нищити живе все на землі.
Він – демон, зло, смертельні темні сили
Якого захопили все нутро,
Аж проситься, щоби його убили,
Та в світі панувало вже добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Господи, прошу, благаю,
Наш Маріуполь спаси!
Хлопців, які захищають,
Всім їм життя збережи!
Вірю і знаю: ти можеш
Їх вберегти від біди,
Сили пітьми переможеш,
Виведеш нас із війни.
Боже, одне твоє слово,
Лиш один помах руки..
Молю, молюся я знову :
Захисників вбережи!
Боже, іди попереду,
Ангели хай – по боках,
Матінка Божа із неба
Життя їх тримає в руках.
Всі ті гріхи споконвіку,
Що має козацький наш рід,
Може й багато, без ліку,
То розділяй на нас всіх.
Боже ми з ними, ми разом
Зараз в хвилини оці,
А на вустах одна фраза:
Змилуйся, Боже, спаси!
Боже, на все твоя воля,
Змилуйсь, гріхи відпусти.
Хлопцям - героям «Азова»,
Всім їм життя збережи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Катовані, зґвалтовані, убиті
Та зв’язані мотузками тіла,
Лежать кругом, і навіть, не прикриті –
Над ними познущалася орда.
Тіла кругом: в розвалинах будинків,
В дворі та по дорогах вздовж шляху –
Куди хтось йшов, чи їхав звідкись,
То там зустрів він смерть важку.
А орки зверху танками по тілу,
Безжалісно каталися весь час..
Ці нелюди, собаки озвірілі
Скрізь геноцид людей творили в нас.
Орда – ордою.. нічого людського
Та і святого в виродків нема.
Загонимо зло в пекло, із якого
До нас присунула оця біда.
Нехай гієни вже себе кусають,
І жруть себе, як в банці павуки,
І один в одного там кров спускають..
Горіти їм у пеклі навіки́!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Все місто димиться, здригається жахом,
Будинки обвуглені, все у вогні,
Немає ні вікон, немає ні даху –
Таким Маріуполь стоїть у війні.
Сирени виття заглушає всі звуки.
Скрізь вирви димляться одна на одній -
Це орки стріляють із "градів" та "буків",
Хрести дерев'яні у кожнім дворі.
У сквері кругом то табличка, то стовпчик,
Могили під кожним розбитим вікном.
Не зможе сидіти малесенький хлопчик
В родинному колі отут, за столом.
Бо мама холодна лежить у підвалі,
А батенька орки кудись повели.
Удвох із сестрою під холодом сталим
Притислись в куточку, щоб їх не знайшли.
Вже навіть не страшно, лиш хочеться їсти
Й ковтнути хоч краплю одненьку води.
Без світла й тепла залишилося місто.
О, як би хотілося звідси втекти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
В час запеклої війни
Слово в тренді – паляниця.
А чи знаєте всі ви:
Що це і чому так зветься?
Надзвичайно-смачний хліб,
Він - рум’яний, дуже пишний…
Із дитинства світлий слід
В пам’яті моїй залишив.
Тільки біла йде мука
Сорту – вищого ґатунку,
Тоді вийде смакота,
Пишну випечем буханку.
Пам’ятаю, як мала́,
В кухні сидячи на лавці,
Я чекала, бо пекла́
Мама у печі буха́нці.
На парно́му молоці
Дріжджі розчиняла в діжці,*
Дрібка солі на муці,
Що просіяна на ситі.
І мішала в молоко,
Що вже трішки настоялось,
Розчиняла і в тепло́,
Ставила, щоб зігрівалось.
Десь годинка як пройшла,
Ту запарку відкривала...
Поблизу́ я там була
І за всим спостерігала.
Цукор сипала туди,
Добавляла, звісно ж, яйця,
І місила без води,
Бо інакше все не вдасться.
Замісила і - в тепло,
Щоби трішки настоялось.
Потім тісто в форми йшло,
Щоб воно там підростало.
І тоді, як підросте,
І як повна форма ** тіста,
То мастила вже яйцем,
Щоб рум’яна стала кірка.
Ну а в цей час, звісно, піч,
Вже напалена дровами,
А черінь***вже навсібіч
Накалилася вугля́ми.****
Мама вуглики із дров
Вигортала на ослінчик,
І вкладаючи любов,
В піч садила паляниці.
Йшов пахучий аромат,
На словах не передати...
І як гарний результат –
Добре куховарить мати.
Паляниця – коровай,
Ніжна, пишна і рум’яна.
Хліб - це символ, в нім наш край,
Дух козацький і родина.
*- спеціальна дерев'яна посудина для розчинення хліба;
** - спеціальна формочка для випічки хліба;
*** - нижня частина, дно печі;
**** - розжарені, обгорілі частинки дров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Олексію Григоровичу Мельнику
з нагоди Ювілею
Словечне є в поліськім краї,
Багатім на ліси й поля.
В куточку цім земного раю –
Древлянська батьківська земля.
Словечне – місце, де родився
І помаленьку підростав,
Ходив у школу і учився,
В життя путівку звідти брав.
Завжди тебе там виглядають:
Матуся, батько, брат Василь,
І радо в гості зустрічають,
Та шлють вітаннячка звідтіль.
А тут, в Бердичеві – родина,
Тут оженився й тут живеш,
Кохана жінка і єдина,
Олена - звати її теж.
Так само зветься рідня мама,
Яка в Словечному живе,
А тут живе в сім’ї із вами –
Це мама Катя – теща є.
І любе сонечко із вами,
Аліна – донечка твоя,
Яка все краща із роками –
Щаслива, дружна в вас сім'я.
Тож привітаємо сьогодні
Тебе в твій гарний ювілей,
Щоб мирні дні були й погодні,
Вгорі щоб мирне небо теж.
Здоров’я міцного бажаєм,
Та радісних щасливих днів,
А які цілі намічаєш,
Щоби здійснити їх зумів.
Бажаєм успіхів в роботі,
Поваги щирої колег,
Підтримки рідних і турботи,
Та нових задумів, ідей.
Бажаєм злагоди в родині,
Й взаємного тепла в сім’ї,
Кохання вірної дружини,
Та радості в твоїй душі.
Щоб Мати Божа захищала,
Господь із неба щоб беріг,
І доля щедро дарувала
Багато ще життєвих літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Два кольори несе весна...
Два кольори: і чорне, й біле.
Розфарбувала так вона
Війну двох сил: і темних, й світлих.
Зіткнулись у страшнім бою...
Двобій на смерть чи виживання,
За право жить в земнім раю
Одному. Другому – вмирання.
Два кольори...Ось неба синь
Та неосяжні сині далі,
І раптом - грім і чорна тінь,
Й похмурі паростки печалі.
Два кольори – земні лани
Із жита, й ярої пшениці,
Та раптом, градами знесли:
Мости, будинки, залізниці.
Два кольори – це радість, сміх,
Й дитячі пісеньки́ веселі,
А після, сміх немов притих,
І далі - туга, страх в підвалі.
Два кольори – це сивина,
Хоча й не чорна, та не біла,
Це - гіркоти сумна сльоза,
І кров, що землю окропила.
І світло, й темінь в кольорах
Зійшлися битись у двобої,
Все зло потоне в болотах,
Добро зродиться в Божім слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022