| Сторінки (12/1187): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Твій край, сповитий чебрецями
І заколиханий в жита́х.
Тут сонце світить над гаями,
Пшениця зріє у полях.
Тут жайвір будить теплий ранок
І ллється пісня солов’я,
Медово-липовим серпанком
Усе навкруг цвіте, буя.
Тут заплітаються в віночок
І маки, і волошок цвіт.
Плодами хвалиться садочок.
Й птахи́ збираються в політ.
Поля навкру́г села́ й дібро́ва,
Й широкий берег за ставком,
Зовуть тебе до себе знову,
І шлях встеляють рушником.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Весна з Зимою пострічались
У чорнім полі без снігів
І між собою позмагались:
Котра із них сильніша й в чім.
Зима ще з ночі, в сірий ранок,
Покрила памороззю все.
Туманом вкутала світанок
І вітер морозець несе.
Блищить все кригою покрите
Та іній влігся на кущі.
Й берізка, що край поля,вмита,
Й в туманнім схована плащі.
Іде велично й гордовито
В спустілім полі ця Зима.
Аж враз і в чорно-сірій брилі
Вже жебонить собі вода.
В проталинах збирає воду
І набирає сил струмок.
Берізка в сіру цю погоду
Стоїть в зажурі від думок.
Весна війнула теплим вітром
І вже розходиться туман.
Промінчик сонця в хмарі сірій –
То показався, то пропав.
Сьогодні поряд йдуть обидві:
Зима й Весна по полю цім.
Навкруг туманом усе вкрите
І - непереливки усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
До Днів народження Ірини Іванівни Фелонюк
і її сина Василика:
Подвійне свято - мами й сина.
Обох вітатиме родина.
Я також, хочу привітати,
Всього найкращого бажати:
Якщо наснаги, то багато;
Якщо добра, то повну хату;
Якщо і щастя – через вінця;
Якщо здоров’я, то хай ллється,
Й тече молочною рікою,
І повноводною такою,
Серед кисільних берегів.
Ще довгих літ вам і років.
Хай вас Господь оберігає,
А Мати Божа захищає
Від всіх життєвих негараздів.
Хай Ангел з вами буде завжди.
Василику – щасливу долю,
А мамі - радості щоб в волю
За своїх діток і онуків.
Везіння хай пливе у руки.
Взаємність, щирість і повага
Завжди хай мають перевагу,
У дружнім і родиннім колі
Підтримки буде хай доволі.
Живіть щасливо і багато,
Хай повниться достатком хата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Поговори зі мною, милий,
Про що завгодно говори:
Про сніг,чи дощ, чи літні зливи,
Про сонце ясне ізгори.
Ти розкажи мені про зорі,
Про темну нічку, білий день.
Не замикайсь в своєму горі,
Давай послухаєм пісень.
Відкрий душі ти навстіж двері
І промінь сонячний впусти,
Щоб тіні чорні і химерні
Зуміли звідти утекти.
Поговори зі мною, друже,
Всі таємниці розкажи,
За тебе я хвилююсь дуже..
Мою довіру бережи.
Поговори зі мною, любий,
Довір тривоги й почуття.
Тобі підтримкою я буду:
Не на роки – на все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Котвіцький Володимир Вікторович
( 29 липня 1994р – 13 травня 2014р)
Вироби Новоград –Волинського району Житомирської області.
Старший солдат, старший навідник 26-ї окремої артилерійської бригади.
Загинув 13 травня 2014 р., поблизу с. Рівного Генічеського району Херсонської області під час навчань, що мали не меті посилення охорони південної ділянки Державного кордону України, коли під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу сталася пожежа та вибух в одній з самохідних гаубиць. Разом із Володимиром загинув мобілізований із запасу сержант Віктор Олександрович Верещак, ще один військовослужбовець дістав тяжкі опіки.
Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно).
Десь, із далекого сузір’я
Ясніє зірочка вгорі.
Й кремезний дуб, що на подвір’ї,
Їй поміхається вночі.
Недавно зірка засвітилась –
Душа Володі відійшла,
На небі сяйвом загорілась,
Назавжди прихисток знайшла.
Із неба світить нам щоночі,
Голубить сяйвом рідній дім,
Й матусі виплакані очі
Осушить, й посміхнеться всім.
Тепер він - Ангел-Охоронець
Для їх великої сім’ї,
Своїм братам він – оборонець,
Їх захищатиме усіх.
А дуб міцний стоїть, високий,
У небо тягне небо гілочки.
Він пам’ятає гамір дружний,
Під ним зростали діточки.
Аж шість синів їх у родині,
І люди хвалять їх усіх.
Були всі дружні, дружать й нині,
Володя самий менший з них.
Військові навчання в Херсоні,
На службі строковій він був.
Що почалась війна на Сході,
Не вірив дехто і не чув.
Війна гібридна починалась,
Ми перші втрати понесли.
Володя й Віктор - так вже сталось,
Що перші вбитими були.
Тепер на небі, у сузір’ї,
Сіяє зірочка згори.
А дуб кремезний на подвір’ї
Розправив гілля догори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Мартинюк Олександр Володимирович
( 24 грудня 1993 р – 21 березня 2014 р)
Червона Трибунівка (Забара) Калинівського району Вінницької області.
Солдат, механік-водій 26-ї окремої артилерійської бригади.
Наказом МО України № 243 від 22 травня 2014 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно).
Лиш починалася війна –
Життя армійця обірвалось.
Жахлива звістка і сумна
Свідомістю ще не сприймалась.
Ну,як же так? Не може бути
Солдат щоб в армії загинув.
Пішов недавно він служити,
На навчання́х він був під Кри́мом.
В Криму́ ж біда і повний безлад,
Кругом - « зелені чоловічки».
Нерозуміння й низка зрад,
І між людьми йдуть суперечки.
Херсонська область. Каланчак.
«Весняна злива» - йдуть навчання.
І там бійці не просто так, -
Це до війни приготування.
Ураз вогнем скресало небо –
Зірвалась САУ, вибух стався.
Немовби грім по всьому степу
Уламків хвиля рознеслася.
З п’яти членів екіпажу
Лиш троє опіків зазнали,
А Саша там загинув зразу -
Бійці такого не чекали.
Везли в Калинівку Сашка –
Додому сина хоронити.
Ця страшна звістка і важка́
Заставила всіх в горі жити.
Рідненькі сестри і батьки
Зазнали цю найважчу втрату.
І не зітруть біду роки –
Не буде більше сина й брата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864031
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2020
Мабуть, в гості до мене іде вже зима
Та несміло товчеться вона на порозі.
Знає: радості в мене до неї нема,
Не хотіла б ще бачить її на дорозі.
Хоч терниста дорога, та тільки моя
І омита дощем, й закидалась камінням.
Та ішла я вперед, де так сонце сія,
Посилало мені те ласкаве проміння.
Я тягнулась до нього як тільки могла
І шукала у ньому розраду і щастя,
Щоб отримать від нього хоч крапю тепла
І прогнати з душі негаразди й напасті.
Манівцями, бувало, брела й навпростець,
Бо наївна й спокушена я міражами,
І вглухому куті шлях оцей нанівець
Обривавсь й розкидався по світу друзками.
І прийшла я тепер до глухої стіни,
За якою сховалась одна невідомість.
Лише подих холодний несеться зими
І яку не сприймає моя вся свідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
Не радує, чомусь, така зима,
Якісь краплини у ній фальші скриті -
І снігу білого ніде нема,
Й стоять дерева голі й не обмиті.
Ця недомовленість витає навкруги,
А далі йдуть ілюзії картинки,
Що не потрібно нам ні віхоли й хуги,
Що краще вже така ось серединка,
Де сонце світить ніжно - та не гріє,
Пейзаж милує - та не тішить око.
Хоч, іноді, зима і снігом сіє,
Та винувато, мовби ненароком.
Тож дочекаємося ми уже весни –
Нехай іде зима ця безталанна.
Зуміла би вона по-справжньому піти,
Щоб мали ми хоч весну бездоганну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
Присяжний Олександр Олексійович
( 20 травня 1991р – 1 липня 2018р)
Бердичів Житомирської області
Старший солдат 26-ї окремої артилерійської бригади
В садах вже вишні обірвали,
Духмяні липи зацвіли
І все у місті вирувало -
Люди життям своїм жили.
У літню сонячну погоду,
Де день новий добра всім зичив,
Як грім із неба у негоду,
Влетіла звістка у Бердичів.
Бійця не стало, Олександра -
Сміливого, відважного.
Несла здалека чорна хмара
Нам стільки горя страшного..
Він був в нас творча особистість
І дуже добре малював,
Відповідальність і рішучість
В ньому були і кожен знав,
Що Саша завжди допоможе
І не залишить у біді,
Бо - Чоловік він! і негоже
Йому стояти в стороні.
Тепер нема його – загинув..
Там залишився - на війні.
І вже до матінки і сина
Він прийде тільки лиш вві сні.
.
Котились сльози у мовчані,
Й години так повільно йшли,
Спинилось місто у чеканні,
Бо хоронить бійця везли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862751
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.01.2020
Зостались залишки ще бабиного літа,
Які в повітрі так упевнено бринять.
Земля, туманом вранішнім умита,
А дні - один за одним - швидко миготять.
Незрозуміло: чи то - літо, а чи - осінь,
Та і зими в нас, як такої, то нема.
То сірі хмари затуляють неба просинь,
То тепле сонце нас у літо поверта.
Лиш іноді мороз посохом в землю вдарить
Та інеєм укриє все тут навкруги,
Та полякає трішечки і всіх насварить,
І знову тихо утікає в береги.
І обгортає сонечко своїм промінням
Усі оголені дерева та кущі,
Щоб в ніч холодну не померзло їх коріння,
Коли ті сплять собі в зимовім довгім сні.
І вже позаду і Різдво , і Водохреща,
Зовсім без снігу відбулися всі свята.
Мабуть, десь загуляла зимонька пропаща
Й час, помаленьку, до весни вже поверта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Шістнадцять літ – пора барвиста,
Пора захоплень починань.
І ось в цю дату урочисту
Я хочу щастя побажать.
Нехай успішна буде доля,
Красиве, світле майбуття.
Як лан пшеничний в хлібнім полі
Нехай буяє в нім життя.
Душевних злетів, сил, енергій
І цілей чітких та ясних,
Та в юності прекрасній жвавій
Чудових друзів гамірних.
Хай позитивно відкриває
Життя все нові сторінки,
А стежку рушником встеляє
Й під ноги кидає квітки.
Тож будь успішна і красива,
Цілеспрямовано іди,
Хай буде доленька щаслива
Й лиш позитив у світ неси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Валентині Михайлівні Феленюк
з нагоди ювілею:
Тобі сьогодні – п’ятдесят п’ять,
А це лиш віку половина,
І дні шалено так біжать
Ще й тануть десь у часі плину.
Позаду пройдені роки,
А в них було всього чимало,
І жменьку щастя залюбки
Доля тобі подарувала.
Тож насолоджуйся життям
І не потрібно сумувати.
Нехай прекрасне майбуття
Пливе тихесенько до хати.
Нехай поселяться у ній:
Достаток, затишок і щастя.
Нехай не буде днів сумних,
Хай обминають всі напасті.
Хай будуть радісні всі дні,
Веселі, добрі і привітні.
Бажаю успіхів тобі,
Здійсни всі мрії заповітні.
Хай супроводжує завжди
Багатство, розкоші і статки.
А на ваги життя клади
Благополуччя і достатки.
Здоров’я ще тобі бажаю,
Нехай буяє як той цвіт,
Й тебе ніколи не лишає
На Многа, Многа, Многа літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Богдані Гуменюк
до Дня Народження:
Ще крок й твоя життєва стежка
Змахне крилом і ступить за поріг,
Як різнобарв’ям вишита мережка.
Знайди свій шлях між сотнями доріг.
На тім шляху хай доля посміхнеться,
Обсипить щастям з голови до ніг,
І що задумала, нехай усе вдається,
Щоб мала чисті помисли як сніг.
Серед професій незлічених
Свою, щоб вірну вибрати змогла,
В студентськім вихорі шаленім
Нехай проходять радісно літа.
Нехай збуваються усі твої бажання
Й весняним цвітом серце розквіта,
Щоб ти зустріла пару і в коханні,
Жили ви разом й мали два крила.
Життєва річка буде хай стрімкою,
І повниться із джерела щодня,
Нехай завжди турботою й любов'ю
Тебе оточує уся твоя рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Ганні Василівні Карпунь
з нагоди 70-ліття з Дня Народження
!-й варіант
В святковому вінку Ваш Ангел прилетів,
За плечі Вас обняв і поряд з Вами сів.
Тому то всі спішать сьогодні Вас вітати
Й здоров’ячка міцного Вам бажати.
Здоров’я - головне, то хай буде без міри,
І світлих, ясних днів, щоб не було більш сірих.
А кожен новий день з світанком у віконце
Приємно посміхалось ніжне, миле сонце.
Хай настрій буде гарний і радість у душі,
Хай всі Вас поважають: і рідні, і чужі.
Хай злагода й достаток завжди у хату йдуть,
Хай спокій, мир і щастя вони Вам принесуть.
Життєві негаразди минають хай завжди,
Й надалі щоб не знали ні горя, ні біди.
Тож успіхів бажаю, душевного тепла,
Щоб Божа Мати з неба завжди Вас берегла.
І Ангел-охоронець із Вами поряд був,
Вів по життю за руку, і Бог Вас не забув.
Життєва щоб дорога - гладенька і м’яка
Тягнулась дуже довго: десь літ так більше ста.
2-й варіант
В січневому вінку Ваш Ангел прилетів,
За плечі Вас обняв і поряд з Вами сів.
Адже усі спішать сьогодні Вас вітати
І крепкого здоров’я Вам щиро побажати.
Січневий снігопад спадає звідусюди
Бажання ж хлюпотять , як весняна ріка
Ми знаєм , що завжди Вас поважають люди
За те, що трудівниця невтомна Ви така,
За людяність і простоту, відкрите, щире серце,
За доброту – черпаєте з душевного джерельця
За те, що кожен день, при будь-якій погоді,
Стараєтесь родині всій бути у нагоді.
Сьогодні – сімдесят і це прекрасна дата,
Всього найкращого я хочу побажати.
Здоров’я головне, бо це в житті найкраще,
Нехай лишаються позаду дні найважчі.
А попереду - радість , щастя й мир у домі,
Щоб Вас й надалі шанували рідні і знайомі.
Щоб Вас завжди любили й поважали діти,
Щоб внукам й правнукам завжди могли радіти.
Життєві негаразди минають хай завжди,
Й надалі щоб не знали: ні горя, ні біди.
Тож успіхів бажаю, душевного тепла,
Щоб Божа Мати з неба завжди Вас берегла.
І Ангел-охоронець завжди щоб поряд був,
Вів по життю за руку і Бог щоб не забув.
Життєва щоб дорога: гладенька і м’яка
Тягнулась дуже довго – десь літ так більше ста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Бачиш: в небі зоря зійшла
І привіт тобі шле від мене -
Я у сяйво її внесла
Все кохання моє шалене.
Приспів:
Позови мене, позови,
Я так хочу з тобою бути.
Забери мене в свої сни,
Щоб ніколи не зміг забути.
Я махаю вві сні крильми,
Підлітаю до твого серця,
Ти до мого - і двоє ми
Летимо до свого озерця.
Приспів:
Позови мене, позови,
Я так хочу з тобою бути.
Забери мене в свої сни,
Щоб ніколи не зміг забути.
Жайвір в небі нехай співа,
На світанку хай сходить сонце.
Й розцвітає в душі весна,
Навстіж я відкрию віконце.
Приспів:
Позови мене, позови,
Я так хочу з тобою бути.
Забери мене в свої сни,
Щоб ніколи не зміг забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YWyj5_M_plM[/youtube]
В дім заходить Щедрий вечір:
Гарне свято для малечі,
Бо підуть всі щедрувати,
З Новим роком привітати.
Повіншують усіх житом,
Щоб могли в достатку жити,
А іще зерном пшениці,
Щоб рум’яні паляниці
Й короваї на столі
Були в місті та в селі.
Ще вівсом всіх повіншують.
Нехай щастя заночує
У господі, в кожній хаті,
Щоб добром були багаті,
Щоб достаток і успіх
В новіи році був для всіх.
Миру й злагоди в родини
Й нашій славній Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xz-oOEbnj9U[/youtube]
На Старий Новий рік, на Старий Новий рік
Дива трапляються.
Не падає вже сніг на Старий Новий рік –
Сонце всміхається..
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
В душі моїй зима, в душі моїй зима –
Сніжить хурделиця.
Тебе ніде нема, тебе ніде нема
І в серці колеться.
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
Але надіюсь я, але надіюсь я,
Що диво станеться.
На Старий Новий рік, на Старий Новий рік
В нас все наладиться.
Приспів:
Я вірю все мине, я вірю все мине,
Все перемелиться.
Зима скоро пройде, весна до нас прийде
І ти повернешся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Думи мої, думи, думи норовливі,
Зібрати б вас вкупу і навести лад:
Запрягти у сани, як коней грайливих,
Щоби їхать прямо й не вертать назад.
Їхати в дорозі, що веде до цілі,
По твердій бруківці швидко, навпростець,
Щоби ви, рідненькі, були світлі, білі,
Щоби починання не йшли нанівець.
Біжите по колу, біжите навколо,
Розбрелись по світу та бігом назад,
То ви дуже швидкі, то ви дуже кволі:
Плутаєтесь вкупі, йдете невпопад.
То ведете прямо до стіни глухої,
Звідти через терні потрібно пройти,
То збіглись на світло з темені нічної..
А чи я просила вас до мене йти?!
А чи я просила вас мене тривожить,
Лізти в мою душу, сидіть в голові,
Ро́їтись роя́ми й більше себе множить
І плодить тривоги но́ві і сумні?!
Як же вас владнати, думи мої милі,
Щоб були слухняні, приємні, м’які,
Щоби ви ночами душу не гнітили,
А несли лиш радість й щастячко мені?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Притаманно людині постійно в житті помилятись:
То піднятись по східцях нагору, то падати вниз.
Та не можуть усі, хоч для себе, у тому зізнатись,
Що насправді,він був не правий,але вчасно спинивсь.
І для цього чи вистачить розуму, сил та терпіння
Втамувати гординю і першим сказати: «Пробач»,
Всі помилки признати і жити за Божим велінням:
Не зломитись,не впасти,пройти крізь всі смуги невдач.
Чи засвоїть уроки, які піднесла в цей час доля,
Чи внесе корективи і визначить правильний шлях,
А чи буде й надалі ступати на граблі поволі,
Й пожинати бур’ян, що посіяв він сам у полях?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020
Пам"яті Малянівського Василя Івановича
присвячую:
Зима чергова забіліла,
Твої сліди десь загубила,
Стоять в снігу закутані садки.
Твій День народження сьогодні..
Вже сльози котяться солоні,
Та темінь лізе в хату крізь шибки.
І знов до нас прийшла Вілія,*
І знову серце моє тліє,
І знову ніч постукала в вікно..
Душа все спокою не знає,
Все гірко плаче і ридає:
-Ой як же ми не бачились давно..
Вже вогник свічки догоряє,
Кутя залишена чекає –
Повинен на вечерю ти прийти.
Від свічки по стіні лиш тіні,
Вогонь в останнім мерехтінні -
Не повернуть тебе вже, не знайти.
Сама себе я зупиняю,
Бо зараз вголос заридаю
Й попрошу Бога, щоб тебе вернуть.
Та хто слова мої почує?
Лиш туга в хаті заночує -
Святки у смутку знову в нас пройдуть.
Із горем цим повік нам жити.
Не можна біль цей заглушити:
Тебе назад не можна повернуть.
Вілія* - вечір напередодні Різдва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Рева Олександр Валерійович
( 19 травня 1987р – 4 березня 1916р)
Кривий Ріг Дніпропетровської області
Солдат 26-ї окремої артелерійської бригади
Був « Ревочка» у нього позивний,
Мабуть, від прізвища узятий.
Армієць добродушний, говіркий,
Душа компанії, затятий.
Завжди́ він друзів добрих щирих мав,
Бо й сам з відкритою душею.
Для донечок він хату будував,
Й пишався жінкою своєю.
Коли безглузда і страшна війна
На сході стукала у двері,
Байдужим не залишила вона -
Сашко відразу став до зброї.
Бійців він підбадьорити умів,
Підтримати в важку хвилину,
Відважно бився й землю боронив,
Бо захищав родину й Батьківщину.
Все думав, що ротація вже скоро,
Лиш кілька тижнів залиши́лось.
Він донечок обніме знову,
Вони так часто йому снились.
Та не судилось вже ніколи
Верну́тися живим додому,
Не доведеться вже до школи
Відвести діточок самому.
Додому «Ревочку» везли бійці
У Кривий Ріг, щоб хоронити.
Тут на Алеї Слави у кінці
Могил, що зразу й не злічити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Дементьєв Сергій Валерійович
( 30 травня 1984р – 5 лютого 2016р)
Місто Запоріжжя
Старший солдат 26-ї окремої артилерійської бригади.
Якщо ти справжній чоловік,
То мусять усі знати,
Що ти є роду захисник
Й повинен Гідність мати.
Рік чотирнадцятий. Війна.
На сході гуркотіло..
Тривожна звістка і біда
У кожен дім летіла.
Стояти осторонь не міг,
Нізащо і ніколи.
Сергій - був справжній чоловік,
Таким ще був зі школи.
Тож взяв повістку і пішов,
Зібрав у рюкзак речі,
І зайвих він не вів розмов,
Обняв маму за плечі..
І ось, Донбас. Ідуть бої,
Боронить Україну:
Відбить кордони щоб свої
І захистить родину.
Коли ж поранили бійця
Й лежав він у шпиталі.
Була одна в нього мета:
Щоб воювати далі.
Нічого рідним не сказав –
(Не варто хвилювати) .
І лиш на ноги тільки став,
Пора назад вертати.
Не зажили ще до кінця
На тілі його рани
Та не спинило це бійця,
Спішив розбить тиранів.
Прийшла ротація й бійці
Приїхали додому,
Сергій щей досі на війні,
Не вернеться ніколи.
Сергій був – справжній чоловік
І захисник родини.
З бійцями у строю навік
За Волю України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
В день прекрасний і чудовий,
Новорічно-ялинковий
Зустрічайте Рік Щура –
Йде із лантухом добра.
Він несе у кожну хату
Щастя й радості багато,
Затишок й тепло в оселю,
Щоб були усі веселі,
Були крепкі і здорові.
А ще торбу вам любові,
Вірності вам у коханні,
Щирості у сподіваннях,
Друзів щоб багато мали
Й їхню дружбу шанували,
Рід й батьків щоб поважали
І завжди оберігали.
Тож приймайте привітання,
Хай всі мрії і бажання
Вам здійснятся в новім році,
Успіх хай на кожнім кроці
Супроводжує в дорозі.
Білий Щур вже на порозі!
Тож виходьте зустрічати,
Подаруночки приймати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2019
Тащук Віталій Степанович
( 6 серпня 1974р – 10 липня 2015р)
Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області
Солдат 26-ї артилерійської бригади
Дорога далеко несеться додому
Із Харкова в Київ – в столичний шпиталь.
І вже підсвідомість малює самому
З дитинства картинки до повних проваль.
Довезти, спасти і життя врятувати,
Відбити у смерті – завдання стоїть.
Адже він пішов земляків захищати
І зараз на ложі смертельнім лежить.
Відважний, хоробрий - він є патріотом
І гідно на сході країну беріг.
Та долі, з підступним її поворотом,
Солдат вже перечити довго не міг.
Скоріше.. Скоріше.. Та, мабуть, вже пізно..
Бо серце спинилось й душа відліта,
А тіло в судомах здригалось, тремтіло
Від всіх намагань оживити бійця.
Та дива не сталось – помер у дорозі,
Армійця спасти лікарі не змогли.
А в мами в Стрілецькім Куті до порогу
Пір’їни від сокола з вітром лягли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Цей присмак гіркий на вустах онімілих
Від слів недомовлених - цілий потік.
Читається докір в очах овдовілих
Цією війною - відбувся обмін.
Обмін полонених України й Росії,
Гучни́й у нім заклик: усіх на усіх.
Щоб визволить наших Синів України,
Готові відда́ти убивців усіх.
Бійців українських так мало відда́ли.
Між них помісти́ли простих продавщиць.
Натомість, взамін так в нас швидко забрали
Вкраїнського люду запеклих убивць.
Дарунки убивцям від нашої влади,
Які в тих стріляли, що йшли на Майдан.
Ці злочини досі розкрить не давали,
І вогник останній надії пропав.
Цинізм, прорахунок й дитяча наївність
Витають в повітрі й розтрушують пил,
Засліплюють очі людей лицемірством,
Паплюжачи пам’ять про сотні могил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Побіліли гаї і діброви
І поля всі покрили сніги.
Дочекались, нарешті, ми знову,
Запізнілої трішки зими.
-Де ж ти, зимонько, так забарилась?
Виглядали тебе ми щодня.
Ти на місяців два запізнилась
І без тебе ридала рілля.
Недостатньо земельці вологи -
Посіріли поля й береги,
У туманах ховались дороги
І похмуре усе навкруги.
Тож берися скоріше до діла
І наводь в господарстві цім лад,
Щоб надалі навкруг все біліло,
І погоди не був перепад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Чеславський Володимир Едвардович
( 20 вересня 1976 р – 26 січня 2015р)
Голотки Підволочиського району Тернопільської області.
Старшина 26-ї окремої артилерійської бригади.
Як достигало в полі жито
Й колосся гнулось до землі,
Їх Україну боронити
Всі проводжали у селі.
Сімох пішло в той день у військо,
Між них - Володя і Василь.
Щоб вигнать найманців російських,
Докласти мають всіх зусиль.
Дружили з самого маленства,
Ходили в школу в один клас.
Всього було в їхнім дитинстві
Й бешкетували у той час.
Тож хлопці разом підростали,
Ловили рибу у ставку
Й тоді, коли дорослі стали,
То дружбу берегли таку.
Були разом і там, на сході,
Ділили, також, все на двох.
Під час хурделиці й негоди
Зустріли Рік Новий, Різдво.
Бої тоді не припинялись
І ворог з градів все гатив.
Двохсоті, іноді, траплялись,
Та кожен вірою служив.
Бо захищали Батьківщину,
Де рідна матінка-земля.
На них надіялись родини
Й чекала кожного сім’я.
Після чергового обстрілу -
Володя де - Василь не знав.
Знайшов у полі мертве тіло,
Яке не зразу він впізнав.
-Сепарам не прощу ніколи –
Сказав, ховаючи всю лють.
-Я повезу його додому
І проведу в останню путь.
Дорога довга і жахлива
Тягнулася у Голотки,
А вдома мати голосила
І співчували земляки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Щур-пацюк зайшов на свято
З Новим роком нас вітати.
Щур не ходить по снігу,
То погоду ось таку
Він приніс до нас з собою –
Не назвеш її зимою:
Сірі хмари небо вкрили,
Сонце тепле заступили,
Дощик крапає згори
На дороги і двори,
Під ногами лиш багнюка…
Тут така вже, братці, «штука»:
Поки буде Щур вітати
Й не вкладеться спочивати, -
Не побачимо зими,
Й біло-сніжні килими.
Тож бажаю всім терпіння
І за Божим повелінням,
Снігом землю обійма,
Ще прийде до нас зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2019
Павлюк Олександр Михайлович
Павлюк Олександр Михайлович
( 18 березня 1984р – 2 листопада 2014 р)
Свидя Черняхівського району Житомирської області.
Солдат, майстер 26-ї окремої артбригади.
Чотирирічна донька Злата
Так часто дивиться в вікно
Й питає маму: -А де тато?
Щось не приходить він давно.
Хоча маленька - розуміє,
Що тато більше не прийде,
Своє дитятко не обніме
Й на руки більше не візьме.
А як же хочеться до тата,
Щоб з ним погратися разом,
Новеньке плаття показати
Й сидіти за одним столом.
Вона покаже йому ляльку
Нову, що з бантиком в косах
І з’їсть смачненьку карамельку,
Що зна́йде у його руках.
-Ходімо, бабцю, до татуся –
Щебече донечка мала.
-Я в гарне платтячко вберуся,
Вдягнутись зможу вже сама.
Ось вже ідуть вони до тата
І Злата квіточки несе.
Туди, де так могил багато,
Квітки для тата покладе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Яндюк Олег Васильович
( 28 січня 1991р – 8 січня 2015р)
Турчинка Володар-Волинського району Житомирської області
Старший солдат, телефоніст, лінійний наглядач 26-ї окремої артбригади.
Вовк Іван Михайлович
( 26 березня 1979 р – 8 січня 2015р)
Мала П’ятигірка Андрушівського району Житомирської області
Сержант 26-ї окремої артилерійської бригади
Служити літом призивались.
Місяць навчань - і на війні.
І там, на місці, вже дізнались,
Що в області жили одній.
Тож, побратими там на сході,
Були як браття, як рідня,
Бо так ведеться у народі:
Солдати– то одна сім’я.
Бліндаж ділили, одяг, їжу,
З буржуйки крапельку тепла.
В погоду зимну і негожу
В нагоді дружба їм була.
Підрозділ якось обстріляли,
У їх бліндаж влучив снаряд.
Настил, що зверху, розірвало
Й посипавсь вниз осколків град.
Олег загинув враз, миттєво,
У бліндажі у мить ту був.
Та то було вже несуттєво.
Іван нічого не збагнув.
Лиш стук й нестерпний біль у тілі,
Із рани тепла ллється кров.
Не зрозумів він: а чи цілий?
Лиш, зойк і стогін, крик і знов..
Снаряди поряд вибухали,
Сепари били прямо в ціль,
І сніг з землею все мішали..
І не вщухав нестерпний біль..
Ось пронеслись перед очима
Сини, дружина і рідня,
Й душа Олега над плечима..
-А в нього чи була сім’я?
Не встиг хлопчина ще нажитись,
Адже був дуже молодий.
Не встиг він, навіть, одружитись,
Бо по гулянках не ходив.
Сестра лишилася і мати,
А у Івана там – сім’я..
-Пора, Іване, вирушати –
Душа Олега промовля.
І ось над балкою, над снігом,
Де свіжі вирви ще димлять,
У синє небо, понад світом,
Загиблих душі вже летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Ой цікава в нас зима:
Снігу білого нема,
Ні морозу, ані криги,
Ні зимової відлиги.
Не літають в нас сніжинки,
Та пора вже до ялинки -
На підході Новий рік,
Бо старого час вже стік.
Знову будем круг ялинки,
Мов легесенькі пушинки,
В білих сукнях танцювати,
Як сніжиночки кружляти.
Хлопці ж будуть: ведмежата,
Вовчики ще і зайчата,
Разом з нами танцювати,
Зиму в гості зазивати.
Ти приходь до нас, зима,
Хай скрізь землю заміта.
На підході вже Різдво –
З снігом щоб було воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2019
Пустка у хаті,
Пустка в душі-
Суму багато.
Навіть, в тиші
Так одиноко
Й сумно мені.
Темінь глибоку
Бачу в вікні.
Ніч..Все закрила
Чорна стіна.
Шибку зросила
Мрячка й імла.
Десь там надво́рі
Спить все навкруг,
Навіть, і зорі,
Далі наруг,
Десь заховались
Й тихо сидять,
Хмарами вкрились -
Мило так сплять.
Я ж сиджу в хаті
Зовсім одна,
Хтіла б поспати –
Та сну нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Навкруг сивіє небосхил в тумані
І в сірий плащ окутались поля.
Змішалось в купу і не видно грані:
Де небо в полі, ну а де земля.
Лише туман суцільною стіною
Холодну мрячку сипле навкруги,
Суху траву холодною водою
Все мочить, та не поїть береги.
Безсилим стогоном земелька
Благає слізно: «Дайте вже дощів».
Обвуглена вітрами літня спека
Принесла бідній стільки прикрощів.
Зима й собі лякає лиш морозом,
А снігу білого ще зовсім не було.
Обвітреність становить їй загрозу,
Бо ж хочеться, щоб все кругом росло.
Щоб навесні розквітли знову квіти,
І біло-сніжно зацвіли садки.
Щоб розмаїттю ми могли радіти,
Потрібні - кучугурами сніги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Моєму прадіду Лівону Манільчуку присвячую:
Моєї бабці сивий батько
Репресій, також, не минув,
А їх в 30-і так багато,
Що в списках кожен п’ятий був.
Збирали, везли як худобу,
В товарняка́х на соловки,
Бо то все –« вороги́ народу»
І куркулі - хоч батраки́.
А во́рог тим, що був не ле́дар –
Трудився на своїй землі,
Держав скоти́ну, був господар,
Хоч заробітки мав малі.
З того холодного Сибіру
Додому він не повернувсь,
Дітей цькували вже без міри
І ненавиділи, чомусь.
Що в хаті бу́ло, те забрали
І у колгосп все віддали,
А дітки матір поховали
Й малими працювать пішли.
І вже найстаршенька Ганнуся,
І для Марини, й для Петра,
Була́ як батько, як мату́ся –
На те ж бо старша є сестра.
І там – в малесенькій хатині,
Що у Кара́ковім кутку́,
Ці дітки знали: завини́ли,
Бо їхній батько є курку́ль.
Іще система та «совєтська»
Зім’ять зуміла їх не раз,
Та часто згадували батька,
І матір, і дитинства час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Із попелу знову прийшлось відродиться,
До бою ставати із ворогом биться,
Свою боєздатнісь підняти з нуля,
Бо землі загребли послаці кремля.
Анексія Криму, Донбас у руїні
Та ми вже готові дать відсіч їм нині,
Спинить супостата, сказати їм: « Годі!».
Земля - українська! на нашому Сході.
Хоч прагнуть поставити нас на коліна,
Та буде ще вільна моя Україна.
Повернуться землі на Сході і Крим
Й ми будем в єдиній країні із ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019
Ціну високу заплатили
За незале́жний вільний шлях.
Й свою державність відновили
В нерівних і важких боях.
Йшла революція.. І Київ..
Країна наша - молода..
Ніхто не знав тоді й не вІдав:
А чи ще вистоїть вона.
Під Крутами в бою нерівнім
За Україну молоду,
У вихорі криваво-сніжнім,
Втрачали молодь золоту.
А ще нас голодом морили,
Створивши штучний геноцид,
Та Дух вкраїнський не зломили -
Він глибше в серденько проник.
Загинуло людей багато
У Другій Світовій війні
І воїни УПА завзято
За Україну бились в ній.
А скільки ще людей згноїли
На висилках, в концтаборах.
Цвіт кращий нації згубили
І знищили на соловках.
І знов земля реве і стогне:
Гібридна в нас іде війна.
Москва зламати Волю прагне
Та вірим - не діжде вона.
Бо сильні Духом українці.
І ми є - Нація, Народ!
Не хочем бачити чужинців,
Давайте виженем заброд.
Тож пам’ятаймо, українці,
Яка ціна за вільний шлях.
Від міст великих до провінцій
Хай наша славиться земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
Зі святом вас, Захисники!
Синочки, дочки і батьки,
Я хочу вас всіх привітати,
І довгих літ вам побажати
Здоров’я, витримки, терпіння,
Та Божого благословення.
Хай вражі кулі вас минають,
А рідні горя хай не знають.
Нехай діждеться мати сина,
А батька – діти і родина.
Ми щиро молимось за вас.
Нехай вернеться Крим й Донбас
Хай буде вільна і єдина,
Щаслива наша Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Волонтеру, прекрасній, чудовій людині
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Усі сидять в теплих домівках,
Живуть турботами буття.
Вона ж, невтомна наша бджілка,
Бійцям покращує життя.
Завжди в дорозі: в дош, чи в спеку,
А чи мороз міцний тріщить,
Вона примчить до них здалеку,
Щоб підбадьорить й звеселить.
Щоби привезти щось смачненьке,
Чи побутові речі їм,
Щось близьке серцю і тепленьке
З домівки рідної усім.
Вже п’ятий рік отак щоднини,
Як мати рідна для бійця, -
Йому підтримку і родинам
Несе невтомна жінка ця.
Тож побажаємо терпіння,
Здоров’я, шастя ще її,
І Божого благословіння
Для всіх бійців й її сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857114
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.12.2019
Пам'яті своєї сестри присвячую:
Засвітилося.. загорілося..
Відблиск свічки горить в очах.
Не судилося, що хотілося
Й промінець життя взяв й зачах..
А просилося.. а молилося..
Сльози річкою протекли..
Не хотілося – вирувалося
І спинить уже не змогли..
І крутилися, і вертілися
У нічній пітьмі ті страхи..
Ой творилося.. що робилося..
Позривалися всі дахи..
Танцювалося, веселилося
Чорним демонам на крові,
А в сирітоньки сльози лилися
І ховалися у траві..
Відкрутилося, відвертілося
І за обрій все понеслось..
Відтворилося, відродилося
І у спомині пронеслось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
До ювілею Галини Федорівни П’явчук
Ти маєш волошкові очі
І посмішку теплу весни,
А місяць в дитинстві щоночі
Веселку приносив у сни.
Дитинство твоє безтурботне,
Бо люблячі рідні батьки
Ростили дитятко привітне
Й навчали його залюбки.
Чотири сестрички в родині
Були наче ті квіточки.
Привабливі, навіть, понині,
Хоча і пройшли вже роки.
У школі ти добре навчалась,
На дошці пошани була.
Та й доля до тебе всміхалась -
В життя по стежині вела.
А після закінчення школи
На кухаря вчитись пішла.
Про це не жаліла ніколи
Й себе у цій справі знайшла.
З завзяттям завжди працювала,
Кар’эра угору пішла.
І працю твою визнавали -
В людей у повазі була.
Ти долю свою поєднала
Із парубком гарним – Сашком.
Сімейне життя розпочала
Як вишні цвіли за вікном.
У мирі і злагоді жили
І зводили хату свою,
Як пташки, кубельце ви звили
І щастя прийшло у сім’ю.
Володю родила синочка
Й малесеньку Лєну - дочку.
Ще Лені не було й годочка -
Садили дерева в садку.
Ходили ви вдвох на роботу
(Тоді працювали в хмелю).
Та й вдома хватало турботи,
Бо дбали обох про сім'ю.
До хати привезли Павлину
(Це родичка Саши була).
Старенька бабуся в родину
Дожить свого віку прийшла.
А ще доглядала Марічку –
Рідненьку бабусю свою.
Ділилася всим до дрібнички,
Щоб злагода йшла у сім’ю.
А потім і свекра, й свекруху
Прийшлося тобі доглядать.
Літа так неслися щодуху
Й не міг їх ніхто наздогнать.
Вже знову буяє над світом
Квітуча садками весна.
Уже заплелась сивим цвітом
І впала на коси роса.
Ви з Сашою досі щасливі
І злагода є у сім’ї.
Одружені діти вродливі,
Невістка і зять вже свої.
Ірину ти маєш за дочку,
За сина тобі вже Сергій,
А Лєна й Володя–синочок
Радіють повазі такій.
До тебе приходять онуки,
Наповнений щебетом дім.
Турбота бабусина й руки
Знайомі з народження всім.
І Віка, Максим і Дениско,
Напрочуд кмітливий Богдан -
Внучата - малі ангелятка,
Сьогодні всміхаються вам.
Бажаю, щоб в злагоді й мирі
Жили ви ще довгі роки.
Щоб завжди в життєвому вирі
Цвіли вам найкращі квітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856857
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2019
З Днем Народження вітаю
І від себе побажаю:
Здоров’я, щастя, довгих літ,
А день новий хай добрий слід
Завжди лишає у житті,
Та щирих усмішок Тобі.
Досягнень цілей і везіння,
Тепла від близьких, розуміння.
І поруч будуть хай щодня
Багато друзів і рідня.
Щоб спокій й затишок у домі
Завжди були Тобі знайомі,
Щодня гармонія відносин
Творила весну, а не осінь.
І щоб завжди у твоїй хаті
Достатком всі були багаті.
Щоби жило у нім кохання
І сонечко всміхалось зрання.
Доля хай Тебе голубить,
Чоловік коханий любить,
Щиро діти хай шанують,
Внуки хай телефонують.
І Твій нехай не в’яне цвіт,
Бажаю щиро : Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
Сіє і віє,
ще завиває,
снігом
дрібне́ньким
все застеля́є.
Вже так
біле́нько
стало
в долині,
небо сховало
хмароньки
сині.
Снігом
біленьким
стелить
під ноги,
йдеш –
і не видно,
навіть,
дороги.
Збоку
і в спину
віхола пхає,
скоріше б
додо́му –
все підганя́є.
Скоро
прийду́ я
в теплу
кімнату,
чаю я вип’ю
й буду
дрімати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
Розбивається серце об камінь в друзки
І від відчаю плаче душа.
В цю хвилину розходяться наші стежки –
Я йду швидко собі, поспіша.
Я вже впевненим кроком іду до мети
І ні шагу не зроблю назад.
Ці твої намагання спинить, зберегти
Жалюгідні такі у цей час.
Я тебе залишаю отам де стоїш
І благально так дивишся вслід.
Устромив саме ти в моє серце свій ніж
І розрізав його ти навпіл.
То чому ж ти назад повертаєшся знов
І на що ти надієшся ще?
Я не хочу тенет, я не хочу оков,
Й жалкувати не буду про це..
І хоч плаче душа - не повернусь назад,
Не побачиш і сліз ти моїх.
Що між нами було, замете снігопад,
Щоби ти відшукати не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Ти що не чув про наш Бердичів?
(З віків прадавніх тут стоїть)
То я скажу тобі у вічі,
Що саме тут потрібно жить.
Коли проснешся в місті цьому,
Відкриєш навстіж тут вікно
Й почуєш мову всім знайому,
Що так близька тобі давно.
Тут тітка Сара свого Фіму
Перед сусідом вихваля,
А той цю розповідь нестиме,
Й дізнається уся рідня.
Тут Фелікс-поляк цілу нічку
Десь на Прогресі працював,
Від Вілі грошиків заначку
В своїй кишені заховав.
А вона жінка дуже хитра
Його заначку віднайшла
Й розмова їх несамовита
Враз понеслася із вікна.
Ти ж наливаєш в філіжанку
Духмяну каву заварну
І доброго бажаєш ранку -
Сусідам стало не до сну.
А хто не знає про Бердичів,
Той, мабуть, й в світі не живе,
Бо кожен в нього запозичив
Для себе щось таке близьке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Я рву з минулим ..Хай іде.
Мені його зовсім не шкода.
Я маю безліч ще ідей
І випала така нагода..
,
Щоб втілить мрію у життя,
Зусиль багато тут не треба:
Живи, твори і майбуття
Лицем повернеться до тебе.
Я маю час, бо ще живу.
Це значить: можу ще творити –
Себе загублену знайду
Й душа ще в віршах буде жити.
А може піснею злетить
Й торкне струну чийогось серця.
Чи так, чи сяк – все ж буде жить
І зазвучить в сонатнім скерцо.
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Ще так не хочеться зими
З її снігами і морозами,
З хурделицями до пітьми,
Морозу сильного погрозами.
Із тим, що хуга за вікном
Так виє вечорами довгими,
Сумує ніч ген за селом
Із днями сірими, так схожими.
А дні короткі і швидкі
Спішать, аби скоріш відходити.
І в довгі вечори такі
Думки ідуть мене тривожити.
А як же хочеться тепла
І сонця ясного, весняного,
Щоб радість в серці ожила
Від цвіту ніжного духмяного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
( Із історія мого села)
.
Всі чули в нас про Мітькову долину,
Що під його горо́дом в бе́резі там є.
Дістався від колгоспу для родини
І той вже наділ-поле мав він за своє.
Ні виорать цей наділ, ні засіять –
Що хоч із ним роби і як ти не крути,
А в полі цім росло лиш за́вжди зілля
Й весною набиралось повно тут води.
Одна лиш вигода – піти попрати
Доріжки з хати, чи якісь там рапчуни.*
Вода як починала тут спадати,
То заростали споришем стежки сюди.
І тут з’являлося розкішне різнобарв’я:
Цвітіння буйних трав і квітів лугових,
Ще чувся спів пташок у надвечір'ї
Й сюрчання коників-комахів польових.
Давно немає з нами діда Мітьки,
Не всі і діти залиши́лися живі,
А тут ще досі зацвітають кві́тки
Весною й літом у зеленій цій траві.
Рапчуни* - домоткацькі рядна з народних промислів, які були замість покривал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
З Днем Народження вітаю!
Безмежного щастя бажаю,
Весни у серденько, кохання,
Хай всі здійсняться сподівання.
Успіхів, Андрію, Вам й наснаги,
Від людей любові і поваги,
Радості на кожен Божий день,
А в душі – кохання і пісень.
У віршах гарних і чудових
Любов звучить хай в кожнім слові.
Хай Муза часто в гості ходить
Й натхнення Вам нехай приносить.
Щасливих буднів, свят веселих,
Хай доля шлях м’якенький стелить
Веселкою до Ваших ніг,
Здоров’я Вам на Многа Літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P_BsPLXQjdU[/youtube]
Громада з подільського краю
Із центром у Райгородку.
Напевно, цю назву від Раю
Дано́ навіки́ городку.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
Сіл двадцять чотири в громаді -
Всі раді, що так відбулось.
А люди, до праці завзяті,
Все зроблять, щоб краще жилось.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
Весною нехай засівають
Поля всі добротним зерном.
І хліб хай печуть, й короваї,
Комори наповнять добром.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
А молодь - це наше майбутнє,
Надія й опора для нас.
Ще буде громада могутня
І швидко настане той час.
Приспів:
Бажаю тобі процвітати,
Прекрасна, громадо моя!
Ні бід, ані лиха не знати.
Хай множиться щастям земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2019
Похмура осінь з холодами
До нас ступає на поріг,
З дощами мокрими й вітрами,
З вбранням, промоклим аж до ніг.
З дерев обсипались листочки,
В калюжі мокрими лежать.
Птахів затихли голосочки.
Їм не до співу, що й казать.
Вже зоране чорніє поле,
Занурившись в глибокі сни.
Туманом вкрилось все навколо
Й чекати буде до весни.
І плаче, плаче сіра осінь,
Дощами дрібними мрячить.
Похмуре небо, зникла просинь,
Сльозима хмарка крапотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=z-TzERWOxpQ[/youtube]
Вдивляюсь уважно й шукаю тебе:
Можливо, десь постать знайома пройде.
Ну десь же ти є – на цьому екрані..
Пилюка стовпом, усе в тумані.
Твоя батарея й Весела Гора..
Здається, у кадрі серпнева пора.
Солдати жартують, снаряди несуть,
Щей вуха закрили, щоб вибух не чуть.
Ось постріл з гармати понісся у ціль.
А я відчуваю пронизливий біль..
-Ну де ж ти, синочку, між ними тут є?
Почути б хоч слово єдине твоє.
Ти десь загубився в цій клятій війні,
У кадрі з'явись, покажися мені.
Вдивляюсь уважно: не ти, ні не ти,
Тебе би зуміла між сотні знайти.
Кінчається відео. Боже ж мій, милий!
А де ж ти, синочку, рідненький, єдиний?
Відзнято тут все навкруги батареї,
Лише я не бачу постави твоєї.
Вигукує хлопець до того, що зняв…
Так. Так, не почулось, він « Вася» - сказав..
І я розумію, що ти все знімав -
З цієї війни ти нам звістку прислав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Тетяні Олексіївні Петрук з нагоди ювілею:
Маленька Таня – називають
Її у нашому селі.
Давно шанують й поважають
Дорослі, навіть, і малі.
Шанують всі за щире серце,
За людяність і простоту,
З душі джерельного озерця
Дарує людям доброту.
Віддати кожному зуміє
Із серця часточку тепла
І добрим словом обігріє,
Щоб радість в людях ожила.
А ще несе всім Боже слово
І неба чисту благодать.
Адже то є всьому основа -
Любов Господню дарувать.
Складну життя проклало стежку,
Проте з дитинства по ній йшла,
А доля гіркоти мережку
На цім щляху їй піднесла.
Та йшла вперед і не здавалась,
Бо сильна духом є вона.
Завжди привітна й посміхалась,
В душі наснаги є сповна.
За це їй доля дарувала
Сьогодні літ вже – 60!
Родина зранку привітала –
Всі дочекалися цих свят.
Тож побажаю й я здоров’я,
Бо саме це є головне,
У всьому успіхів й натхнення
Господь хай в душу принесе.
Веселих, щирих і привітних
Бажаю усмішок Тобі,
Збулись щоб мрії заповітні
І радісні були лиш дні.
Хай негаразди обминають
Твій чепурний, красивий дім.
Хай внуки в хату прибігають,
Хай сміх дитячий лине в нім.
Нехай життя пливе рікою
І розцвітає буйноцвіт,
Хай всі пишаються Тобою
І проживи за сотню літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Не всі ми можем старість дочекатись,
Не всім дожити Бог до неї дав.
Як нагороду мусите сприймати,
А нити - то нема у вас підстав.
Із півнями ви вранці просинайтесь
Й вперед - на вулицю, щоб сонечко збудить!
Та дню новому радо усміхайтесь,
І щиро так, щоб знов хотілось жить !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2019
А я сьогодні в осінь закохалась,
Немовби з нею встрілась в перший раз.
Вона мене багрянцем зустрічала –
Тим розмаїттям пишним в кольорах.
Вона мене водила по гайочку,
Поміж берізок і міцних дубів,
А ті мені із гілок по листочку,
На руки кидали свій дар скарбів.
Оті скарби, що осінь гаптувала
І золотом мережила вбрання,
Все у розкішні шати повбирала,
Й пронесла через гай весь навмання.
Легенько з гілочок листки зривались
І їх кружляв в таночку вітерець,
Та оксамитним полотном встелялись -
Ховали ту стежину навпростець.
А я іду і не спішу додому,
Бо так приємно у гаю гулять,
З листочками, що сипляться додолу,
Забути все і у танку кружлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gkEqeGnjDfo[/youtube]
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа,
У світі не знайде́ш таку.
Так солов’їно над садами
Несеться піснею удаль.
А від лелек, поміж вітрами,
До нас доносить їх печаль.
Дзюрчить прозорою водою
І витікає з джерела,
Несеться річкою стрімкою,
Тече з криниці, що без дна.
Вона барвінком розцвітає
Весною й вишнями в саду,
У мальвах під вікном зростає..
Ну де знайдеш іще таку?!
У полі з житом колоситься
І дозріває в пшеницях,
Зорею в небі теж іскриться,
Лягає тінню в споришах.
Співає пісню колискову,
Годує діток молоком
І розквітає у вінкові,
Весільним стелить рушником.
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа.
Ніде не зна́йдеш ти таку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
Дрібненький дощик так тихенько,
Але упевнено іде.
Він мочить землю помаленьку
І не сховатися ніде.
Осіння ніч приймає варту
І темінь кутає цей світ,
Заходить подорожній в хату,
Промоклий плащ знімає з пліч.
А на столі пахуча кава –
Терпкий і ніжний аромат
І тріскотять в каміні дрова,
То ж не повернеться назад.
Назад туди у темну нічку,
І під рясний холодний дощ,
Де з темінню зміщалась мрячка,
Та й плащ промоклий вже як хлющ.
На кріслі він біля каміна
Тихенько буде спочивать...
І плед, поклавши на коліна,
Під тріск вогню собі дрімать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
На вулиці, що йде від ставу,
Живе родина Сущуків.
Господарі вони - на славу,
За приклад є для земляків.
Аркадій - це глава родини,
Добропорядний сім’янин.
Про рідних дбає він щоднини
І він працює не один.
Бо з ним його кохана жінка,
Яка підтримає завжди,
Порадить, хоч і не говірка,
Та знає як допомогти.
Живе ще з ними баба Ганя -
Матуся їхня дорога.
І їй за доню стала Таня -
Невістка вправна й чепурна.
Панує мир у їхнім домі
І злагода є у сім’ї.
Прості вони – не гонорові
І всі сусіди їм свої.
Завжди усім допомагають,
Пораду правильну дадуть,
Бо толк вони в усьому знають
І в світі правдою живуть.
За це їх люди поважають,
Шанують в нашому селі,
Та за взірець сім’ю їх мають,
Бо людяні вони такі.
Вже діти виросли, жонаті,
В Зорини й Діми сім’ї є,
Наташа лиш лишилась в хаті -
У кожного життя своє.
Дениско, з ним і Аріана -
Це їхні внуки чарівні.
Світлана, з нею ще Ліана
У гості бігають й собі.
Бо дуже люблять бабу й діда,
І бабцю Ганю обіймуть -
Смачні гостинці тут завсіди
І подаруночки дадуть.
Завжди в них сміх дитячий в хаті -
Родине затишне тепло.
Добром, турботою багаті -
За це шанує їх село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
До нього прізвисько пристало
Давним-давно, із дитячих літ.
На сцені те дитя стояло,
А зал тоді від сміху ліг.
Бо так умів він розказати
Ті гуморески про життя
Й себе на сцені показати,
Зіграти ролі до кінця.
А як йому аплодували
Із залу вдячні глядачі,
На сцену знову викликали,
Щоб прочитав смішні вірші.
Виходив знову і вклонявся,
Декламував, читав на біс..
Роки ішли і час мінявся,
І хлопчик помаленьку ріс.
Він швидко виріс, став дорослим
І має сорок з гаком літ.
Вже й сивина закралась в коси,
А він і далі як артист.
І люблять всі його за вдачу,
За серце щире і просте,
За людяність і вам зазначу:
Він доброту у світ несе.
А ще він має чисту душу
І руки майстра золоті,
Бо що задумав – зробить мусить,
Таким він є у цім житті.
Господар він у своїй хаті
І скрізь встигає, дає лад.
До праці він такий завзятий
І прислухається порад.
А звати Мультика в нас – Ігор,
І прізвище є – Марущак.
Завжди дотепний в нього гумор -
Всім роздає за просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Шафран осінній зацвітає
В морозом зляканім садку
І літо з ним назад вертає
Тепло дарує тут - в кутку.
Враз забувається , що осінь,
Холодні зливи і дощі,
Що угорі небесна просинь,
Сховалась в хмароньки сумні.
Сьогодні тут квітує літо,
В цій квітці ніжній розпливлось.
Струну душі нею зігріто:
-Я рада, літо, ти знайшлось.
І сонечко сміється з неба,
Торкає променем лице.
-Світи, рідненьке, бо ще треба..
Дивися, чудо тут яке!
Ти задержися тут ще трішки,
Мене й цю квітку звесели.
А щоб не змерзли в неї ніжки,
Опале листя підстели.
Маленька квітка,одинока,
А стільки радості в душі.
І сенс приходу в світ жорстокий –
Лягти сонетом у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5G9E8l7kgDw[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W16xf4OxVWs[/youtube]
Опало листя у саду,
А я сюди як вперше йду,
Загублений шукати слід,
Хоча пройшло вже стільки літ.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
І лине в спомин навпростець,
Із юності той вітерець,
Що нас в садочку пригортав,
Коли нам соловей співав.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
В той час в саду цвіла весна
І нам кохання принесла.
Пронесла я через роки
В душі квітучії садки.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
Донизу падає й летить,
І під ногами шелестить,
Опале листя у траві..
Я дні проводжу у журбі.
Приспів:
Хоч близько ходиш - та чужий,
Хоч поряд ти, але не мій.
Моє кохання і журба -
Ковток води із джерела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
Я біжу по дорозі далеко, далеко, далеко,
А дорога така нескінченна і тягнеться вдаль.
Попереду, десь там, вже чатує мене небезпека,
Бо крутий поворот і несеться вперед магістраль.
І куди я лечу в сні моїм, то того я не знаю,
Та щось, мабуть, важливе, коли я так дуже спішу.
І легкий вітерець дме у спину й мене підганяє..
Я додивлюсь свій сон і розгадку оцю завершу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Не чути вже птахів пісень -
Проймає холодом цей день.
Сердитий вітер дошкуля,
Все завиваючи, гуля,
Берізки хилить до землі,
Бо ті тоненькі і малі.
Їм не сховатися ніде,
А вітер сердиться, гуде
І листя, що в траві лежить,
Він піднімає..Хай летить
Через гайочок у поля,
Де спочиває вже земля.
Те листя спиниться в ріллі,
А краплі дощові , рясні
Обмиють цей багряний цвіт
І замете все білий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
А білі акації цвітом покрились,
Коли проводжала його на війну.
І верби над ставом донизу схилились.
Вони зажурились зустрівши весну.
Миналися дні у журбі та тривозі
І довго-предовго тягнулася ніч.
А в матінки очі – змарнілі, вологі,
І хустка постійно спадала із пліч.
Ходила частенько вона на дорогу
І довго стояла, вдивляючись вдаль.
Чекала повернення сина додому
Й що буде з ним далі, не знала, на жаль.
Вже літо пролинуло й осінь холодна,
Зносилась хустина і втратила цвіт.
Та змучена мати не йде на дорогу
І снігом засипаний слід до воріт.
Завіяна снігом синочка могила,
А в мами під хусткою сива коса.
Згорьована постать її похилилась,
Тече по обличчю солона сльоза.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
Тож, ігноруючи нагоду,
Назад в ярмо скоріш біжіть.
І лише там біля корита,
Яке на барськім є столі,
А вам під стіл помиїв злито,
Там будуть радості малі.
А що ще треба: ложка й миска,
Якась похльобка в казані.
Посьорбав трішки - стули писки
Й тягни тягар свій у ярмі.
Як невгодив ти барській пиці –
Стань на коліна і проси.
Щоб він не мінився й не злився,
Батіг ще в руки піднеси.
Нехай шмагає вас по спині,
Щоб місце знали ви, раби.
І ви завжди у всьому винні,
Адже не люди ви – скоти.
Навіщо вам, рабам, свобода?
Що з нею маєте робить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Нам не потрібен мир без Перемоги,
Бо дорога вже сплачена ціна.
Слізьми умиті на Донбас дороги,
Їх кров’ю окропила зла війна.
Кругом у балках і полях Донбасу
Вже тисячі загинуло бійців –
Ми не забудемо війни гримасу,
Хоч якби цього ворог не хотів.
Нам не потрібен мир без Перемоги,
Адже це наша, батьківська земля.
Чому її забрати має ворог й
Присвоїти степи, луги й поля?!
Вже у Криму достатньо натворили,
Війною вщент розгромлений Донбас.
І щоби там, в кремлі, не говорили,
Та ворога не впустимо до нас.
Нам не потрібен мир без Перемоги.
Без нас, кацапи, далі вже живіть.
Розбіглися у нас з вами дороги,
В нас інший шлях, а ви своїм ідіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gg9vnyC5Aio[/youtube]
Леся:
Вогнем палає і кремсАє небо
І наближається до нас війна,
Та й брат дзвонив - тікати мені треба,
Бо завтра вже до нас дійде вона.
Так страшно. Страшно. Серце калатає.
-О, Боже милий, зглянься, захисти!
І що робити? Як тікати маю -
Ворожі на дорогах блокпости.
І як тікати ? Немає залізниці
І у Луганську знищений вокзал.
А може, сон? Напевно, мені сниться
І в моїй пам’яті якийсь провал.
Назар:
- Ой, що це, мамо, в небі так палає,
Вночі як вдень, так видно за вікном?
Леся:
-Не бійся, сину, то салют пускають -
Відводжу я дітей подалі від вікОн.
Минулося. Ми вибрались. Зуміли
Тікали крізь посадки і поля.
І по чужих вокзалах ми блудили
Аж поки рідний дім побачили здаля.
Олег:
Я там боявсь. Я бачив як стріляли,
Навкруг хати розбиті без дахів.
А ті страшні дядьки, що там стояли..
Я їх жахавсь і плакати хотів.
А мама всю дорогу нас втішала:
-Не бійся, - говорила все мені.
Позаду всі жахіття залишались,
Тож я сказав: « Прощай!» отій війні.
Ваня:
Село знайоме, тут усе я знаю,
Бо з мамою у гості приїзджав.
Тут баба й дід мене уже чекають
І я дзвонив, щоб дід мене стрічав.
Братів гукаю і біжу по стежці,
Назар не хоче маму відпускать.
Нас виглядали, дочекалися, нарешті:
-Не бійся, вже не будуть тут стрілять.
Леся:
Ось рідний дім, а в ньому лише пустка
І павутиння висне до землі.
Від матінки лиш залишилась хустка
З тих пір, як ми були іще малі.
Ми тут росли і закінчили школу,
І виховали з братом нас тітки.
Забути, що ми сироти, ніколи
Нам не давали злії язики.
Ой, що це я? Задумалась, згадала
Своє дитинство гірке, не просте.
Моя родина тут мене стрічала -
Потрібно починать життя нове.
То ж збіглись люди, знесли, що зуміли,
Щоб спати дітям й їсти наварить.
Та й волонтери меблі подарили,
Допомагала влада, щоб прожить.
Переселенеці ми і почали життя з нічого.
Потрібно діток якось захистить,
Щоб знов вони могли ходить до школи -
Тож буду я для цього все робить.
А ще потрібно важко працювати,
Щоб дітки необділені були.
Так склалось, що змогла в сім’ю я взяти
Двох донечок, щоб разом ми жили.
Світлана:
Помер дідусь, якого ми любили,
З яким жили в Херсоні ми раніш.
Там рідний дім, там в школу ми ходили
І все для нас там було наймиліш.
З сестрою вдвох, щей братика ми маєм:
До нас він часто в гості приїзджа,
То Леся і йому допомагає,
Бо часом у кишені - ні гроша.
Він вже дорослий і закінчив школу,
І далі вчиться. Він у нас - студент.
Всі разом, не розлучимось ніколи -
Я впевнена на сто один процент.
Альона:
Велика в нас зібралася команда,
Але ми миримось і дружимо усі.
Що Леся нас взяла, я дуже рада
І стало нам легенько на душі.
По господарству ми допомагаєм,
Я можу, навіть, їсти наварить
І за уроки разом всі сідаєм,
Допомагає Леся нам їх вчить.
Тож зараз в нас сім’я – велика й дружна,
А з Дімою, аж семеро дітей.
Запрошуєм у гості, любі друзі.
Ми раді бачити усіх гостей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
Хто бачив «терористів» в Золотому,
Яких Зеленський в хаті там знайшов?
Йому шукати довелось самому.
Ох, недаремно він туди пішов..
Злочинну групу викрив - цих «бандитів»,
Які уперто так продовжують війну
І недають Донбасу мирно жити.
Чи чули про новину ви таку?
Він викрив всіх і посадив навколо,
Та розказав як в світі треба жить:
Щоб брали зброю та ішли додому,
Бо путін хоче так і так велить.
Одному він порадив в армії служити,
Бо п’ятий рік дарма штани там тре.
А іншому сказав: "Мене не вчити,
Адже,ТОБІ! не "лох" я – президент."
Бійцям-Героям він посмів хамити
На «своём суржиково-русском языке»,
По Золотому ж стали знов гатити -
Це роблять все "шахтьори" злі такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2019
Це наш синок, якого вбили,
Він був Герой – тепер бандит?
Не вимагайте щоб вершили
«Пуйла» та клоуна вердикт.
Яке мені до того діло
Керманич– «лох» чи президент.
Плювати я на те хотіла
Підтримки там який процент.
Вам не поставить на коліна
Ані синочка, ні мене,
Бо за плечима Україна!
Її «пуйло» вже не зігне.
Синочка вбили, а я мати,
Яка за нього вітомстить.
Мені нема чого втрачати,
Синочку теж хотілось жить.
.
Не я війну цю починала
І не почав її синок.
Вона мене, також, дістала,
Але назад вже ні на крок.
Лише вперед до Перемоги!
Тоді закінчиться війна
І вляжуться усі тривоги,
Як ми прогонимо «пуйла».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Ти бачиш, он там за широким розмаєм
Туману сповзло полотно.
Там ключ журавлиний у небо злітає
І вітер бере на крило.
Дорога далека понеслась за обрій
В чужинський той край за моря.
Доноситься крик ще останній, жалобний
Одного із них, журавля.
І відчай й тривога проймає серденько:
- Журавлику лиш долети.
Дорога важка і летіть далеченько,
Тож, Господи, їх сохрани.
Нехай всі весною назад повертають
У рідні простори й поля.
Домівка із радістю знов пострічає
Із неба свого журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Осінь зранку заглядає у моє віконце.
Просинайся, досить спати, моє любе сонце.
Бачиш, хмарки розтупились і сховались в небі,
Білим кольором покрились, не знайдеш, далебі.
А на столику у тебе вже холоне кава,
Листя за вікном кружляє і спадає в трави.
Вітерець їх ніжно бавить і поніс в таночок,
Де берізки білокорі стоять у рядочок.
І там осінь виграває на сопілці зранку..
Ти мелодію послухай, розтули фіранку.
Подивися, як прибрала в золоте намисто,
Всі дерева осінь вділа у вбрання барвисте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Олег Бородай
#БородайАТО
* * *
В неволі - нам миру не треба.
За що проливаємо кров?
А скільки злетіло на небо!
Навіки звільнитись оков -
надія з'явилась нарешті
та жалить російський свинець.
Одні за це гинуть, а решті -
("втомились"), урвався терпець:
знов тиснути руки готові
убивцям безвинних дітей...
Навіщо свобода рабові?
Даремно страждав Прометей?
Ми з вами
Держіться, рідненькі, ми з вами,
Відважні Герої-бійці,
Пишаємось завжди синами,
Що стали під стяг на війні.
Не вірте, ми ще не втомились,
Чекати вас всіх із війни.
Та й сильні всі духом лишились
Й підтримать вас прагнемо ми.
Ви – наша опора й надія,
Вкраїноньки-неньки орли,
І армія наша зуміє
Відстояти мир на роки.
Вам випало нас захищати,
Боротись за Волю свою,
Щоб діти могли в мирі жити
У нашім прекраснім краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852481
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.10.2019
Вже вкриваються ранки туманом,
Прохолода торкається пліч,
Загубився в імлі десь світанок
Й не спішить покидати нас ніч.
Тільки плаче, схилившись тополя,
Дрібні краплі спадають води
І якби тут була її воля,
Не пустила б туману сюди.
Тут так тихо – ніде ані писку,
Навіть, вітер сховався і спить.
Він не бачить в гулянні цім зиску,
Коли мрякою ніч моросить.
Чи не краще сховатись у травах
Щоб осінній туман не дістав,
Й поки сонце привітне й ласкаве,
Вранці пустить проміння на став.
Отоді він проснеться , зрадіє
І аж ген до старої верби,
Що схилилась й тихенько сумує,
Хвилі срібні погонить туди.
Та лиш сонце розвіяти зможе,
І прогнати осінній туман.
Щоб надалі цей світ як найдовше
В золотистім вбранні вигравав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Це Бабине літо в осіннім багрянці
Зайшло на гостину, до мене на чай,
А я зашарілась, покрилась рум’янцем..
-Проходь дорогеньке, за столик сідай.
Радію візиту, моє ти рідненьке,
Побудь ще зі мною і йти не спіши.
Нехай відігрію розбите серденько,
Ти камінь, що давить мене, зворуши.
Давай погуляєм в осіннім садочку,
Де вже хазяює у нас падолист
Та листя кружляє в веселім таночку,
Адже до веселощів в тебе є хист.
Нехай відігріюсь душею і тілом,
Щоб в серці надовго лишилось тепло.
Й сама як залишусь, то хай порадію,
Що в мене, у гостях, ти довго було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Внучечці Світулечці до Дня Народження
З’явилась ти із старшою сестрою
Ще так недавно в Лесіній сім’ї,
Та ми натішитись не можемо тобою,
Бо звеселила дім увесь її.
Як сонечка промінчик теплий, ніжний,
Ти зігріваєш всіх своїм теплом,
А личико дитяче, білосніжне,
Аж світиться, як зірка за вікном.
Я зичу, щоб як квітка розцвітала,
Чарівна фея йшла в казкові сни,
Щоб вірних друзів на шляху стрічала
Й співав у серці відголос весни.
Нехай завжди прихильна буде доля,
В життя приносить радість, сміх,
Із задоволенням щоб вчилась в школі,
Хай щастям стежка стелиться до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Сьогодні хочу Богу помолитись,
Небесного прославити Отця,
І Божій Матері низесенько вклонитись
Та тихо попросити за дитя.
Я хочу за солдат усіх просити
Вкраїни-Неньки відданих синів
І за жінок, які пішли служити,
Й поповнили ряди наших бійців.
О, Божа Мати, вкрий всіх покривалом
Свободи, Волі, Гідності борців.
І ворога ти зупини навалу,
Від смерті вбережи захисників.
О, Божа Мати, дай нам Перемогу
І землі українські поверни.
Живими хай вертаються додому
Сини Вкраїни-Неньки із війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
- Куди ти, душенько, літала,
Небесного покинувши Отця?
А чи на хмарках спочивала,
Під звуки музиканта-вітерця?!
- Я лиш на хвильку: чи здорові
Всі рідні у хатині за селом.
Сьогодні свято в нас - Покрова,
Чи всі зібрались за столом?!
- Мабуть, застілля там багате,
Святкує разом вся сім’я?!
- Та ні, покрилась смутком хата,
Від горя чорна матінка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Мене хтось викинув із друзів
Одну годину лиш тому.
То я сиджу, якась в напрузі:
Ну що зробила я йому?!
Мабуть тому, що не читаю
Його улюблені вірші?!
Я достеменно це не знаю,
Але здається так мені.
Адже ні з ким я не сварилась
І в міру чемною була,
Думками іноді ділилась,
А тут вгодити не змогла..
Можливо, в іншому причина:
В мене нема чого читать -
Тут я такого «начудила»,
То краще і не відкривать?!
Ну ось, сиджу й собі гадаю
І цим забита голова.
Якщо вже, друзі, хтось тікає,
То хоч скажіть вже слова два.
Назвіть відкрито ту причину,
Щоб не гадала я щораз.
Можливо, й дійсно в чомусь винна
І чимось скривдила я вас?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Село моє, в якому народилась,
Ногами босими ходила по траві.
Я тут зростала і добру я вчилась,
Путівку у життя з села дали мені.
Тут у полях, ранковими стежками,
Ходили, щоб квіток нарвати польових
І бачили під сонцем між житами,
Як наливається колосся зернових.
Неслись в поля засіяні горохом,
Бо то була найкраща дітям смакота,
А ще калачики росли над шляхом –
Чомусь тодішня їх любила дітвора.
Та ті медовки в баби Давидючки –
То найсмачніші яблука були в селі.
Манили дітвору дрібні порічки,
Тож ласували ними старші і малі.
А ще шовковиця росла навпроти,
Лиш трішечки пройти місточком через став.
Дитячий шум і гамір линув звідти,
Аж поки вечір діток в хату заганяв.
А вранці знов всі бігли на ставочок,
Щоб цілий день пірнати, плавати в воді.
Від них тікали гуси у садочок,
Та не зважав на це ніхто з дітей тоді.
Картинки світлі з босого дитинства
Частенько повертаються до нас.
Ви бережіть у серці, як багатство,
Бо то найкращий, милий, безтурботний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Як птаха хочеться летіти
Туди - аж ген за небокрай,
Й польоту вільному радіти..
Ну що ж, мерщій давай злітай!
Тож піднімайсь на свої крила,
А головне, запам’ятай:
Як віриш, то знайдеться сила,
Лише надію не втрачай.
То зможеш ще злетіти сміло
І роздивитись рідний край,
Його поля, ліси, простори
Та різнобарв’я весь розмай.
За ними там біліють гори,
А на вершинах хмари сплять.
Вони спочинуть і над морем
Собі тихесенько летять -
Вітрів щоб грізних не збудити.
Нехай спокійно ті посплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019
Мабуть, поете, все що пишем –
То є відрада для душі.
І повз уваги що не лишим,
Все занотуємо в вірші.
Слова лягають у рядочок,
В катрени стеляться рядки.
Дивись, заповнений листочок.
За ними вслід ідуть книжки.
І ось вже вийшла нова збірка –
Яка ж це радість для душі!
Весела Муза і говірка,
Адже заслуга це її.
Нехай надалі Муза ходить,
Не залишає в самоті,
У світ прекрасного хай водить
Й приносить нам нові вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Я маю значну перевагу,
Бо можу писати про все:
Про мужність людську і відвагу,
Про те, що в житті дороге.
Я часто пишу про Героїв,
Про воїнів-захисників,
Які нас щоденно на Сході
Боронять від всіх ворогів.
А ще я пишу про Вкраїну,
Про рідную неньку, й село,
Й окремо конкретну людину,
Що є у житті і було.
Я можу усе розказати,
Повідати що на душі,
Й на осуд людей не зважати,
То ж викладу все у вірші.
Не хочу тихенько мовчати,
Стояти десь осторонь там.
Я хочу і можу сказати,
Хоч прикрість комусь і завдам.
.
А в мене значна перевага
І слово правдиве моє.
Поставлю я слово на ваги –
Воно переважить чуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Я зненавиділа російське:
Їхні пісні, вірші, слова.
Як чую той «язик ординський»,
Нутро назовні виверта.
Не розумію й українців,
Що розмовляють «язиком».
Для нас кацапи – то чужинці.
Проте, як свині за столом.
Бо їх впустили в нашу хату,
Вірніш, Донбас сюди позвав.
Ті стали тут хазяювати -
Ніхто такого не чекав.
Щей оком кліпнути не встигли -
Нахаби всілись за столом,
Та хочуть, щоб на них молились,
І їм щоб кланялись чолом.
Невже, ординськії чужинці,
Для нас закон є, чи указ?
Невже, дозволим, українці,
Щоб все кацап «рішав» за нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Ганні Степанівні Очачі
з нагоди Дня Народження:
Прийшла вже осінь золота,
А це найкраща є пора
Щоб День Народженя зустріти.
Тебе вітають внуки й діти.
Сьогодні в Тебе іменини
Приймай вітання від родини.
Я також хочу привітати,
Всього найкращого бажати.
То ж зичу радісних світанків,
Бадьорих і чудових ранків,
Щасливих теплих вечорів,
Спокійних і казкових снів.
Хай успіх, радість і достаток
Прийдуть до тебе у це свято.
Здоров’я, щастя та добра,
Наснаги, сонця і тепла.
І повсякденно, повсякчас
Хай буде все в тебе гаразд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rC9hYRsi19o[/youtube]
Стою на я пагорбі зранку
І руку кладу на чоло.
Андріяшівко, доброго ранку!
Розкішне моє ти село.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
Для мене найкращі у світі -
Ці вулиці наші й хати,
Квітучі садки в білім цвіті,
І наші із вами батьки.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
Колиска ти всіх Базилівських,
Томчуків, Шепетюків, Слюсарів.
Вертають здалека і зблизька
Стежини до твоїх дворів.
Приспів:
Андріяшівко, ти наймиліша,
Відрадо моєї душі,
Тут мами слова найтепліші
Підтримкою будуть в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Андрію Пилиповичу Богайчуку
До ювілею – 80-річчя з Дня Народження!
Ваш ювілей – важлива дата,
То ж я Вам хочу побажати:
Весни, що в серці розцвітає,
Краси, в природі що буяє,
Тепла від сонечка в оселю,
Щасливу доленьку веселу.
Хай злагоду і мир у домі
Несуть Вам рідні і знайомі.
Щоб Ви з дружиною своєю
Раділи і пишалися ріднею,
Хай сміх внучат звучить й надалі,
Щоби не знали Ви печалі.
Здоров’я зичу Вам багато,
Нехай в душі панує свято
І пісня хай звучить проста.
Живіть іще літ так до ста!
Коні
Усе в житті його – це коні:
Стрімкі, грайливі скакуни.
Найкращий конюх у районі –
Тож ним пишалися і ми.
Розповідать міг по порядку
Про звички кожного коня,
Про їх характер і повадки,
Як доглядати їх щодня.
Він дбав про них як рідна мати
І запрягати їх любив,
Спішив усіх нагодувати,
Відерцем воду їм носив.
І вдячні коні відчували
Його любов і доброту.
Вони слухняними ставали,
Відчувши душу золоту.
Коней, коли ті в чистім полі
Неслися всім вітрам навстріч,
Лиш він спиняв і вже поволі
В конюшню заганяв на ніч.
Коли запряжені у возі
Ці коні бігли по селі,
Від грації їх на дорозі
Були в захоплені усі.
В цю дощову і пізню осінь
Йому сьогодні – вісімдесят.
Але у снах щоночі досі
Він бачить коней, що біжать.
Вітання від колективу художньої
самодіяльності Райгородоцької ОТГ
( Софії Станіславівни, Світлани Володимирівни
і Тетяни Миколаївни)
Нині ювіляра
Ми прийшли вітати
І найкраще в світі
Йому побажати:
Щоб він жив щасливо,
Завжди посміхався,
В повазі й любові
Кожен день купався.
Хай шанують діти,
Радують онуки,
Дякують уклінно
За невтомні руки.
То ж будьте здорові,
Купайтесь в достатку,
А наші вітання
Ви прийміть на згадку.
...
...
....
Андрій Пилипович
Вісімдесята свічка запалала
І за столом усю рідню зібрала.
Андрій Пилипович святкує ювілей
У колі дорогих йому гостей.
У рідній Андріяшівці родився,
Закінчив школу тут і одружився,
Усе своє життя прожив селі -
Знають його дорослі і малі.
Як в Лемешівській школі він навчався,
То в математику, ну просто, закохався.
В олімпіадах участь він приймав
І тільки призові місця завжди займав.
Ще тільки виповнилось 14 років,
Пилиповичу вже не до уроків,
Бо жили бідно, треба заробляти,
Тож він пішов їздовим працювати.
Бо коні – то було його життя,
Без них Андрій не бачив майбуття.
А згодом свою Стасю він зустрів.
Вже майже 60 з нею прожив.
Жили в любові, важко працювали,
На ноги потихесеньку ставали.
І тут у них Наталочка з’явилась,
Яка для них мов зірочка світилась.
Прекрасна донечка в селі всім допоможе –
Це їхня гордість, знає її кожен.
Пробігли роки.. І дає Бог сина –
Це їх опора - рада вся родина.
А ще їх Віктор і талант від Бога має,
Співає гарно, душу звеселяє.
Ну а тепер уже й невістку мають
І з радістю її завжди чекають.
А сам Пилипович, до речі, має клад –
Це троє дорогесеньких внучат.
За них дідусь завжди переживає
І тільки щастя кожному бажає.
Ми зичим Вам ще довго, довго жити
Своїх онуків, звісно, одружити
І на сторічний славний ювілей
Зустріть гостей біля своїх дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Віктору Андрійовичу Богайчуку
до Дня Народження
Ось прилетіло сорок два.
Для тебе - молоді літа.
Твоїм рокам ще мало ліку,
Іще далеко до піввіку.
Піввіку - буде половина.
Сьогодні ж тут уся родина
Зібралася за цим столом,
А стіл аж ломиться їством.
Стоять напитки і наїдки,
Лунають сміх, пісні, жартівки.
Я хочу, брате, привітати,
Тобі здоров’я побажати.
Хай доля радо посміхнеться,
І що задумав - все вдається.
Достаток, щастя і добро,
З Тобою поруч щоб було.
Взаємність і кохання в хату,
Любив, щоб донечку Ти Злату
І щоб з прекрасних двох синів
Зростив чудових козаків.
Кохала жінка щоб Альона,
Погода в домі була кльова.
Сусіди й друзі поважали
І лиш добра Тобі бажали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Ви сьогодні, мій маестро,
Насварились, що сумна,
Що взяла журбу у сестри,
Що в душі вже не весна,
Що свій сум несу у люди,
Роздаю всім навкруги -
Забагато його всюди,
Як вже тут ти не крути.
А потрібно, щоб співала,
Розцвітала щоб душа,
Щоби радість скрізь витала,
Коли пишу я вірша.
Не сваріть мене, маестро,
За такі мої слова,
Бо буває дуже прикро,
Що кудись біжать літа.
Не спіймати й не спинити
І назад не повернуть,
А хотілось, щоб пожити,
В цьому світі ще побуть.
Та вже впевнено й поволі
Веде доля кудись вдаль,
То ж буває, сум надходить
І себе стає так жаль.
Але я на позитиві
Й проганяю ту журбу.
Мабуть, все таки щаслива,
Бо ще ди́шу і живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2019
Ну ось, мій таточку, сьогодні
Твій День народження настав.
Він нині сірий і холодний,
Про тебе, рідний, нагадав.
У церкві я поставлю свічку,
За тебе Богу помолюсь.
Чомусь не спалось у цю нічку..
Тебе провідати берусь.
Уранці сходжу до могили,
Поговорити щоб про все:
Згадати, як колись ми жили,
Згадать твоє просте лице.
Нехай же буде, там на небі,
Твоїй легесенько душі.
А я свій біль сумний про тебе
Стерплю, ще й викладу в вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Якась ти, осене, змарніла
І зовсім ти не золота –
Трава посохла і зчорніла,
І вітер виє неспроста.
Настільки висушив повітря,
Що стогне матінка-земля,
Здіймає куряву як пір’я
Й пилюкою усе встеля.
Нема величності у вбра́нні,
Жовтогарячих кольорів.
Дерева стогнуть у чеканні:
« Води подайте і дощів».
Коричневе засохле листя
Тихенько падає в траву.
Я так чекала падолиста -
Посуху маю вітрову..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
І знову тихесенько осінь холодна,
Ступає незвано до нас на поріг.
Блудила по світу сирітка безрідна -
Назад повертає з далеких доріг.
Несе із собою журбу і тривогу,
І довгі-предовгі сумні вечори,
А далі і ніч – холодну й вологу,
Й краплини дощу, що летять із гори.
Все сіре, в тумані, багнюка і сирість,
І прихисток кожен спішить віднайти.
А вітер холодний показує лютість
І всіх заставляє скоріше втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Сподівалась, що скоро навчуся
Я співати прекрасні пісні.
Прислухалась завжди до бабусі,
Яка часто співала мені.
Садовила мене біля себе,
Говорила: « Зі мною співай.
Ти народними, навіть, не гребуй,
Починаю, підхвачуй давай..»
Ну а я прислухалась до бабці,
Як неслась її пісня жива.
Й відкладались в маленькій голівці,
Й западали у душу слова.
І розносились вітром над ставом
Ті пісні, що співались альтом..
Намагалася я, та не склалось,
Вже й не чую пісень за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Степану Степановичу Томчуку
з нагоди Дня народження
присвячую:
Сьогодні хочу привітати,
Мій любий братику, Тебе,
Дитинство наше пригадати,
Те безтурботне, золоте.
Чи пам’ятаєш ти хатину
І спів пташок понад садком,
Де ти - маленька ще дитина,
Збивав медовки катрузом?
Хатина та була біленька
І призьба жовта навкруги,
З-під стріхи пташечка маленька
Втікала прямо з-під руки.
Ти відкривав у сіни двері
Дубові, з скрипом від завіс.
І пахощі, що від вечері
Вдихав - з хатиноньки неслись.
.
Чи пам’ятаєш ти бабусю –
Для нас найкращу у селі?
Вона в нас звалася Ганнуся,
Ми – внуки й внучечки малі.
Коли збиралася родина
На Пасху, а чи на Різдво.
Вона із покладу хустину
Несла, а в ній стільки було
Тих мідяків дуже багато:
І жовті, й білі копійки.
Та й починала рахувати,
А ми із нею залюбки.
Просили: - Бабцю, дай копійку!
Вона до нас : - Заколядуй!
І ми співали дуже дзвінко..
Ці почуття згадай, відчуй.
У бабці тануло серденько –
Привітна, радісна була.
Давала мідяків швиденько..
Назад лиш хусточку несла.
І ми щасливі і веселі
Додому несли копійки.
Ти аж до самої оселі
З кишені не виймав руки.
Аж стільки наколядувати,
Ще не вдавалося ніде.
Та не могли про бабцю знати,
Що в хустку нові покладе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Десь там , поміж двох океанів,
Купається сонце в воді.
Воно просинається рано
І промені шле золоті.
Розбризкує срібло і злато
По хвилях, що йдуть по воді.
Цю пишність яскраву, багату
Воно подарує тобі.
Зігріють ті промені сонця
Й душі подарують тепло,
Торкнуться струни твого серця,
Щоб в весну стежину знайшло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
До Дня Народження
Володимира Васильовича Феленюка:
Я хочу Тебе привітати,
Хрещенику мій дорогий.
Та Щастя Тобі побажати,
За те, що Ти в мене такий.
Хлопчина із виду – звичайний,
Та щира, відкрита душа,
Ти ввічливий добрий і чуйний,
І скромність Тебе прикраша.
Бажаю Тобі я здоров’я
На довгі, предовгі роки.
І Зірку Твою у сузір’ї
Нехай не затьмарять хмарки.
Нехай же велике кохання
Живе у серденьку твоїм,
Від рідних щоб мав шанування
І сином гордився своїм.
Щоб радість, веселість, достаток
І успіх вели по житті,
Щоб Бог дарував у додаток,
Ще донечку вашій сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Вступають так поважно й величаво
Мої літа у осінь затяжну,
А я очима все шукаю в травах
Давно минулу молодість свою.
Її десь я недбало загубила –
Вважала, що на все ще маю час.
Та доля мені вибір не лишила -
Життєвих сил потратила запас.
Куди літа поне́слись молодії?! -
Як коні скакунами пронеслись.
І залишилися на згадку мрії
Оті, якими марила колись.
Візьму я мрії вкупу позбираю,
У жмуток, в оберемок пов’яжу,
Надалі, що робити з ними маю?! -
Мабуть, з літами в осінь понесу.
Я подарую мрії листопа́ду,
Нехай кружляє їх в своїм танку́,
А я тихесенько піду позаду –
Сама проклала стежечку таку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Борильченко Євгеній Володимирович
( 30листопада 1976р – 14 вересня 2015р)
Глобине Полтавської області
Сержант 26-а окрема артилерійська бригада
Помер 14 вересня 2015 року під час несення служби в зоні проведення АТО.
Могила. Пам’ятник і воїн
В руках стискає автомат.
В Небесній Гвардії Героїв
З товаришами став у ряд.
Була людина і немає -
Десь там зосталась на війні.
Четверта осінь поливає
Дощем із сліз в її вікні.
Ридає небо, плаче осінь
І хмари гонить угорі.
Душа засмучена назовсім
Пішла тихенько на зорі.
Її вже більш не потурбують
А ні «сепари», ні війна,
«Курли» лиш часто в небі чують –
Між журавлів летить душа.
Летять вони в Небесне Військо,
Шоб Ангелами ізгори,
На наші землі українські
Зійти потрібної пори.
Щоб захистить наші простори,
Озера, ріки і поля.
Вкраїнців хай минає горе
І буде вільна їх земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Кружляє листя навкруги
У руки яблучко візьми
І надкуси солодкий плід –
Це наш з тобою пізній гріх.
Холодна осінь і сумна,
Але в душі цвіте весна,
Кохання в серці розцвіло..
Навіщо пізно так прийшло?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.09.2019
Літо тепле відліта́є,
Не проща́ючись, уда́ль.
Так тихесенько ступає..
Не повернеться, на жаль.
Я його іще́ благаю:
- Ти не йди́, а залиши́сь.
Я тепла́ іще́ жада́ю
І вмовляю: « Повернись».
Те́плим про́менем лоско́че
В моїй зболеній душі́.
Посміхається. ́Не хоче
Й сло́во мовити в тиші́.
Я виходжу на дорогу
Провести́ в дале́ку путь.
Ско́ро всі мої тривоги
Падоли́сти заметуть.
- Бу́ду я тебе чекати,
Вигляда́ти звідусіль.
У віко́нце визира́ти
Крізь зимо́ву заметіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Волонтеру АТО Лідії Іванівні Сівак присв’ячую:
Невтомна наша трудівниця
Вже п’ятий рік, як день-у-день,
Закрутки робить й на полицю -
Бійцям запаси на щодень.
Для наших хлопців, що на схо́ді,
Країну рідну бережуть,
І цим займається відто́ді,
Як з ворогом бої ідуть.
Чи в дощ, чи в сніг, чи в літню спеку
Кермо тримає, мчить впере́д.
Хоч відчуває небезпеку,
Та йде страхам всім навперейм.
Стахи про те, що там вбивають,
Снаряди у людей летять,
Але ж її завжди чекають
Бійці і бачити хотять.
Тому вона летить стрілою
На всіх дорогах й навпростець
І часто жертвує собою,
Аби прийшов війні кінець.
Аби лиш там, бійцям на сході,
Комфортніше було життя,
Бо українському народу
Потрібен мир і майбуття.
А ще потрібна незалежність
І європейський вільний шлях,
Щоб засівать поля безмежні,
Пишатись родом у віках. .
За цю жертовність волонтерці
Ми шлемо наш земний уклін.
Ти нашим воїнам партнерка
І друга мама їм усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Артюх Юрій Іванович
(4 серпня 1980р – 2 вересня 2014р)
Місто Київ.
Сержант, командир відділення 12-го батальйону територіальної оборони «Київ», 26-ї окремої артилерійської бригади.
Загинув 2 вересня 2014 р. близько 15.00 під час артилерійського обстрілу в м. Луганськ, Жовтневий район, мікрорайон Красний Яр. Отримав наказ вивезти матеріальні цінності взводу з місця дислокації, від'їхавши від блокпосту 150 метрів в машину влучили 2 міни. Загинув на місці.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він на війну вертавсь з відпустки,
На все у нього п’ять лиш днів.
В очах ховав краплини смутку,
Сам жартував, всіх веселив.
Єдиний син він у родині
Пішов Вітчизну боронить.
Де було знать батькам, що нині
Із сином їх остання мить.
Із Днем народження татуся
Ще спозаранку привітав,
Обняв ріднесеньку матусю
І сам пішов - Донбас чекав..
Позаду липи і каштани,
Позаду Київський вокзал.
Десь там Дніпро шумить, кургани,
А попереду - Красний Яр.
Те місце, де його чекають,
На смерть стоять товариші,
Бо там війна, бо там стріляють –
Тривога в нього у душі.
Як друзі там тепер без нього
Чи всіх застане ще живих?
Він рідним не сказав нічого,
Щоб не тривожились про них.
Скоріше б у Луганськ добратись,
А там, дивись, і - Красний Яр.
Він буде битись, захищатись
Із ворогами у боях.
Відстоїть він свою державу,
Щоби єдиною була,
А Україна, щоб по праву
У мирі і в добрі жила.
Та не судилось хлопцю жити,
Загинув згодом у бою,
Умів Вітчизну він любити -
Лишився назавжди в строю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019