| Сторінки (12/1187): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EL0bardRPks[/youtube]
-Привіт, браток, я так до тебе поспішав.
Ти тут лежиш й мене чекаєш - добре знав.
Вже стільки літ у нас на сході йде війна,
І серед нас, серед живих, тебе нема.
Ось, я прийшов, перед могилою стою.
Ми раом вдвох були з тобою в тім бою.
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
Повітря там було з тротилом і свинцем.
Земля тоді змішалась з кров’ю і вогнем.
Снаряд зірвавсь. Мене закрив ти й сам упав.
«Держись, браток!» - мені востаннє прошептав.
І ти упав, сочилась з рани свіжа кров,
А навкруги снаряди рвались знову й знов…
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
-Ну що, браток? – з очей скотилася сльоза,
Забракло слів, із рук цигарка вислиза.
А завтра знову вирушаю на Донбас
І там за двох я буду битися за нас.
І ні на крок не дам я ворогу землі.
А ти пробач. Пробач за все. Пробач мені.
Приспів:
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2019
Сьогодні нам потрібно вибирати,
Але кого? О, Господи, прости..
Що буде далі, ми не можем знати
І як той шлях нам вірний віднайти.
Як довго я чекала ті дебати:
Почути слово лідера палке,
Щоб зміг він по полицях розікласти –
Куди він Україну поведе.
Та не почула того, що чекала -
Лиш перепалку клоунів-шутів..
Перед екраном вся країна завмирала –
Що бачив кожен – вірить не хотів.
Кому із нас потрібне ваше ШОУ?
Для чого було йти на стадіон?
І «грош-ціна» те випущене слово,
Яке там прозвучало в мікрофон.
Ця гра на публіку.. Кому вона потрібна?
Ми шило вибираємо в мішку.
Ці вибори на шоу в нас подібні -
В глухому знов знаходимось кутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Сьогодні, Боже, я молюсь до тебе:
Мою ти Україну захисти!
Бо скільки натерпітись іще треба
І через що прийдеться нам пройти?
Нелегкий шлях до Волі і Свободи,
Омитий кров’ю славних козаків,
Він правильний для нашого народу.
Народ ним йде впродовж усіх віків.
Не дай утратити, щоб все пропало,
Що на сьогодні ми вже досягли,
Бо ці перевертні й хапуги вже дістали,
Що в кут тупий країну завели.
Молюся: Боже, ти вкажи дорогу
І вихід із тунелю освіти,
Бо нам потрібна, лише, Перемога
У цім двобої з демоном пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2019
Кульбаби жовті берег вкрили,
Що простягнувся до води.
Змішатись з ними б в цьому вирі
І залишитись назавжди.
Пройдусь тихенько понад ставом,
Вдихну приємний аромат.
З цих квіток – однією стану
І не захочу йти назад.
Отак би тут і залишитись
Та жовтим кольором цвісти..
А потім з вітром в небо звитись,
Де він подмухає: « Лети..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Знову забарилася
До нас прийти весна.
Мабуть, загубилася
В лузі десь вона,
В торішній нескошеній,
Високій траві,
Росами де зрошено
В сірій гущаві.
Хмари зупинилися
В небі, угорі,
Краплями спустилися
На дахи в дворі.
Вже не чути пташечки –
Тихенько мовчить,
А дощик аж ондечки
В шибку стукотить.
Темно, посіріло –
Все сумне навкруг.
Мабуть, звечоріло.
А чи винен луг?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
По-сусідськи у мирі живуть
Дві подруги: Надія й Валюша.
Своїм рідним тепло віддають -
Їхня дружба з роками щиріша,
Бо навік поєднало життя.
Між собою так схожі дві долі.
Притаманне обом співчуття,
Все ділили: і радість, і болі.
Разом брали ділянки вони,
Одночасно вели будівництво.
У обох підростали сини,
Було спільне й у них парубоцтво.
Два добротні будинки звели,
Разом йшли на колгоспну роботу,
Господарство підсобне вели –
Так проходили дні у турботах.
Але горе постукало в дім
До Валюші, а потім – Надії,
Стало пусткою страшною в нім
Й обірвалися всі їхні мрії.
Овдовіли обоє вони,
Поховавши обох чоловіків.
Їм опора – це їхні сини,
Невістки і ще рідні онуки.
Промайнули літа молоді –
Сивиною покрилися коси.
Та з прийдешніх усіх цих подій
Одна одну підтримують й досі.
Їх так часто зустрінеш обох:
Де з’явилась одна – там і друга.
Мабуть, спільна в них доля на двох
Й одна одній - найкраща подруга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Цві́том абрико́совим укві́тчана весна́
Співом птахів стоголо́сих манить в сад вона.
Я іду́ зако́хана по сте́жечці у ніч -
Зіроньки спала́хують у не́бі, як сто свіч.
Приспів:
Мі́сячна мело́дія, де зо́рі навкруги́.
Місячна мелодія несе мене в світи.
Мило зорепа́дами спала́хує ця ніч
І мене́ обку́тує, торка́ється до пліч.
Знову поверта́юся думками я туди,
Де були загублені коханнячка сліди.
Де клялися в вірності: "Ми разом назавжди".
Як мені в ту весноньку дорогу віднайти?!
Приспів.
Ве́сноньки і зи́моньки швиде́нько пронесли́сь,
А сліди́ загу́блені дони́ні не знайшлись.
До́сі абрико́сами вбира́ється весна́..
Бі́лих я́блунь ко́сами все ма́нить в сад вона́.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2019
З нагоди ювілею Лідії Федорівни
Базилівської
Тобі сьогодні - шістдесят.
Ну де, скажіть, літа взялися?!
Було в житті чимало свят,
Була й журба – Ти не здаєшся.
Привітна, мила і струнка,
Ще й молода..(ну, хоч душею).
Така ж хода Твоя легка
І вабиш щирістю своєю.
Позаду прожиті роки,
В яких було всього доволі,
Але за все те, залюбки,
Ти завжди дякувала долі.
Любив коханий чоловік,
Ти маєш сина і невістку,
Єгорка - первісток-онук
Завжди приносить нову звістку.
Він ходить в школу, в перший клас
І з кожним днем все цікавіший,
То ж відкриває кожен раз
Знання для себе все новіші.
А Владі рік лише минув,
Вже почала вона ходити
І хто би поряд з нею був,
Слова береться говорити.
Вона як сонечко ясне,
Що світить й зігріває душу.
Без втіхи день ваш не мине
І радість в хаті змінить тишу.
Нехай же буде так завжди:
Щоб затишок родинний в домі,
Не бачити щоби біди..
Нехай щастить Тобі в усьому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Так мало сину літ, та він вже на війні.
Порозумнішав десь на років двадцять -
Це в спілкуванні відчувається мені.
Напевно, й вороги його бояться.
Дорослим став раптово й помужнів.
Оця війна змінила його долю.
Вітчизну боронить - обов'язок велів
І він пішов боротися за Волю.
І рушив він на Схід..Бо хто ще, як не він
На захист земляків піде до бою.
І завдяки йому діждемося ми змін,
Діждемось Миру завдяки Герою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
У горі своєму замкнулась
І виходу з нього нема.
Закрилась у ньому, забулась,
А в серці - холодна зима.
Мене повертають на землю
Подруги моєї слова:
Журбою гачу де я греблю
Й посохла із горя трава;
Де сумно стоїть смерека
Й бузок не цвіте в саду;
Де чорнії хмари здалека
Приносили часто біду;
Де камінь лежить на серці -
Його не розбити ніяк,
А вітер в смертельнім скерцо
В душі залишає знак.
-Проходь, як прийшла, подруго,
Я чаю тобі наллю.
Зі мною поділиш наругу,
Яку я у серці таю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P8BYznno8OY[/youtube]
Упала туману завіса,
Як сонечко в небі зійшло.
Дивлюсь: аж до самого лісу
Розкинулось гарне село.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Гойдаються хвилі в ставочку,
Джерельна дзюркоче вода.
Я стану собі на місточку -
Хай повниться щастям душа.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Це місце для всіх нас рибальське,
Ще й лілій багато в воді.
Давно у заплаву Наральське
Щорічно летять лебеді.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Це місце зігріте любов’ю
І Божа кругом благодать.
В Мартинівку лину душею –
Батьки мене будуть чекать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
« Я що, не з цього копита?» - маленьким
мовив мій рідній брат Василь. Ці слова
стали крилатими для всього роду мого діда Василя.
Це фото з старого альбому..
Йому вже так багато літ..
Мій батько з братом є на ньому
І його сестри, баба, й дід.
Стара хатина у загаті,
Віконця сірі і малі…
Жили бідненько, не багаті -
Та хліб із сіллю на столі.
Важкі післявоєнні роки
І в хаті п’ятеро дітей:
Найменша робить перші кроки,
А старших вже нема тепер.
Немає Лєни, Колі, Наді –
В голодний вмерли рік вони.
За ними слідом Анатолій
Не повернувся із війни.
Зоставсь Володя, ще Марія,
І Ганна, Стася, та Іван.
На фото діти тут не всі є:
Приходять Федір і Степан.
Дід працював тоді в колгоспі,
Сапала й баба буряки,
А її мати на канапі
Читала діточкам казки.
То як могли, так виживали
І їли, що їм Бог послав.
На трудодні, що заробляли,
В кінці колгосп зерно давав.
То ж по закінченні лиш року
Пекла їм баба пиріжки,
А ціле літо – аж допоки,
За «свято» були галушки.
Сім’я жила і бідувала,
По черзі діти в школу йшли,
Зарадить як біді, не знали:
На двох одні лиш чобітки.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
То ж вижити сім’я змогла.
І розійшлись діти по світу,
Своїх онуків нажили,
Та й правнуків до їх «копита»
Лелеки в хату принесли.
Дивлюсь на фото це з альбому -
Такий великий в мене рід.
Коріння родоводу всьому
Ось тут на фото із тих літ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Народна мудрість сповіщає:
Хто перед Богом завинив,
Того Господь ума лишає,
Бо якби краще учинив.
Тоді без розуму особа
Сама карає вже себе:
У зашморг суне горло й лоба -
Біда так легко не мине.
Ну що тепер, довибирались?
Бо ліньки думати було.
При владі з ким тепер остались?
З якої сторони те ЗЛО ?!
Чи Зло іде від Порошенка,
Що у корупції застряг?
Та з ним його і свита всенька,
А люди гинуть у боях.
Ще досі в нас не посадили
Тих, хто країну обікрав.
В шухлядах справи залишили -
Хто на Майдані убивав.
Військовий злочин не розкрили
По Іловайському котлу.
За що так з нами учинили
І вірить нам тепер кому?
А від Зеленського як прийде
Те Зло в дірявому мішку,
То в яку сторону все піде?
Як відвернуть біду таку?
Він ще не вивчив навіть мови.
Який із нього президент?
Ми що вертаємося знову? -
Це ласий путіну « презент».
За що сьогодні гинуть діти?
Армійців стільки полягло.
Що маєш, Вово, з цим робити?
З твоєї сторони теж зло.
Невже ти думаєш: я знову
У серце прийму «руский мир»,
Пробачу ворога я свого,
З кацапом сяду я за стіл?
Ти навіть , Вово, не надійся.
І Коломойський не спасе.
Хоч головою в землю бийся –
В Європу Україна йде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019
Денису Петровичу Шепетюку
учаснику антитерористичної
операції 2014- 2015 р присвячую
На скронях в хлопця сивий цвіт
І погляд став таким глибоким.
Йому лиш саме тридцять літ
Та вже пізнав життя жорстоке.
Пройшов війну, пройшов Донбас
І повернувсь живим додому.
Молилась матінка не раз
І жить хотілося самому.
Він пам’ятає перший бій,
Коли сепари градом били.
Жахіття в пам’яті скупій
Сліди війни навік лишили.
Він пам’ятає всіх бійців,
Що кусень хліба з ним ділили,
В траншеї, мокрій від дощів,
Багнюку берцями місили.
Там кожен був, як рідний брат:
Прикрити інших міг собою.
Як батько був для них комбат,
Своїх бійців водив до бою.
Додому хоч вернувсь солдат
Війна його не відпустила,
Бо від тих пострілів гармат
Душевну рану залишила.
Багато горя він зазнав
Та закривав нас всіх собою.
Він Україну захищав!
Ми дякуєм Тобі, Герою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Ой, де ж ти, весно, забарилась?
Дістали так мороз й вітри..
Тебе чекати я втомилась,
Давай мерщій іди сюди.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
А я піду у сад зелений,
Щоб слухати спів солов’їв,
Бо місяць ясний там для мене
Під вечір стежку освітив.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
Я розжену туман руками
І вранішню зіб’ю росу.
В душі молодшаю роками,
Хоч білий цвіт заплівсь в косу.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Чудовій людині, яка заряджає своєю енергією інших
Людмилі Броніславівні Михальченко присвячую
Є люди, з якими так хочеться бути,
Хоча б недалечко, десь поряд іти.
Чому так буває не можем збагнути,
Та з ними долаєм найважчі шляхи.
Вони заряджають тебе позитивом
І стимул вертають життєвий тобі.
Творити прекрасне стає нам мотивом
І світ відбілити ми прагнем в житті.
Мені пощастило зустріти Людину,
Хорошу таку у своєму житті.
Відчула від неї у першу ж хвилину
Сердечність і щирість, а ще доброту.
Напрочуд приваблива, мила, розважна
І, мабуть, найкращий вона керівник.
До кожного учня дбайлива й уважна,
До слушних порад її кожен вже звик.
Хотілося б їй побажати наснаги
І гарного настрою, сонця, тепла.
Від учнів, підлеглих – і шани, й поваги,
В роботі щоб завжди успішна була.
Сумні кольори щоби зникли у світі,
А ранок в яскравих відтінках палав.
Хай здійсняться мрії усі заповітні,
І щоби Бог людям таким помагав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Маркуші – мальовниче село
Ув об’єднаній нині громаді.
Ще здавен знамените воно
Садівництвом і цьому всі раді.
Покоління живуть трударів -
Це нащадки Марка. І родини:
Полтораків, Зубрилів, Д’ячуків
Спадкоємці ще славлять щоднини.
Бесараби жили, Іщуки
Де Глибока Долина текла.
Ці урочища всі крізь віки
Збереглися навколо села.
Завітайте до цього села
Й вам покажуть старенькії люди,
Де в них Хутір, Дубина була,
Як пройти у Назарові Руди.
А які тут буяли садки...
Мабуть, кращі на всім білім світі.
Чепурненькі виднілись хатки,
Що купались в вишневому цвіті.
Бевзо жив тут колись, був - бджільник,
Як про майстра розносилась слава.
Той талант не пропав і не зник,
Бо нащадки продовжують справу.
Працювати в садових полях
В Маркуші звідусіль їдуть люди,
Бо така тут родюча земля -
Смак ягід наших знають усюди.
Щоб село і надалі жило
Ми заступництва в Бога попросим.
Приїзджайте у наше село,
На солодку гостину вас просим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Поглянь у віконце:
Вже промені сонця
Так ніжно і тепло
Окутують світ.
Зими вже немає -
Весна заступає.
З землі показався
Ще й проліска цвіт.
Гілля бубнявіє,
Трава зеленіє,
На вербах розлогих
З’явились бруньки.
А в нас під віконцем,
Всміхаючись сонцю,
Вже скоро розквітнуть
Красиві квітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Спадає сніжок біленький
Із гілки, що на сосні..
-Ну як ти тут, мій рідненький,
Повідаєш що мені?
Світлини Героїв на стелі
Змарніли попід дощем.
А вітер морозом стелить
Й окутує ніч плащем.
Цю тишу, що серце крає,
Сховала в собі зима.
-Синочку, тебе немає.
Шукати тебе дарма..
Холодний стоїть з граніту
Цей Слави меморіал.
А пустка мовчанням гнітить –
Закрився в небі портал.
- Чому, так? - волає серце
І сльози струмком летять.
Вогню язики у скерцо
Тихенько палахкотять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
А доля тче і вишиває
Мою стежину у житті.
Мережки у рядок складає.
-Додай ще барви золоті.
Як я втомилася від болю
У чорно-сірих кольорах.
Душа згорьована на волю
Так рветься стрімко по ночах.
Втекти, втекти десь так далеко,
Де неба синього блакить.
І де під хмарами лелека,
Крильми махаючи, летить.
У небі так зірок багато –
Вночі сіяють в вишині.
От однією з них би стати -
Світити в небі щоб мені.
-О, доле, змилуйсь наді мною
І чорні фарби забери.
Нехай життя бринить струною
І жайвір хай співа згори.
Додай в стежину світлих ниток
З яскравих ніжних кольорів,
Веселки барв і злата злиток,
Щоб шлях мій сяяв і світив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Малесенькі сніжиночки
Кружляють за вікном.
Легесенькі пушиночки
Встеляють все кругом.
Великі і лапатії
Все падають до ніг.
Пушиночки крилатії
І білий, білий сніг.
Невже зима вернулася
Весняної пори.
Із сну вона проснулася -
Сніг падає згори.
-Ти, мабуть, помилилася,
Тож снігом не мети.
Весна в нас поселилася.
Тобі пора піти.
Але зима не чує нас
І сипле білий сніг.
Сніжиночки в весняний час
Встеляє нам до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019
Ми вдвох із Музою гуляєм
Навкруг подвір’я й до ріллі,
Ногами човгаєм,згрібаєм
Торішнє листя на землі.
А вітер,вітер дошкуляє..
Тепер, неначе, ще зима.
І холодом таким проймає –
Натхнення зникло і нема.
Мовчить подруга - моя Муза,
Тихесенько під ніс сопе,
На лоба зсунула картуза,
Торішнє листячко гребе.
-Ну що,мовиш?! Мовчи,заразо!
Без тебе справлюся сама.
Слова ловлю, докупи в’яжу..
А вірша не було й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2019
Малесенькі сніжиночки
Кружляють за вікном.
Легесенькі пушиночки
Встеляють все кругом.
Великі і лапатії
Все падають до ніг.
Пушиночки крилатії
І білий, білий сніг.
Невже зима вернулася
Весняної пори.
Із сну вона проснулася
І сніг іде згори.
- Ти, мабуть, помилилася,
То ж снігом не мети.
Весна в нас поселилася.
Тобі пора іти.
Але зима не чує нас
І сипле білий сніг.
Сніжиночки в весняний час
Встеляє нам до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828878
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 13.03.2019
До вісімнадцятиріччя Дідука Ярослава
Ярославів край – сади подільські,
Рівнина, поле і гаї.
А землі областей сусідських
В цім місці стали вже свої.
Тут будить жайвір на світанку,
А днем співають солов’ї.
Всю ніч: із вечора до ранку,
Кричать у лузі пугачі.
Вже вісімнадцять Ярославу –
Прекрасна радісна пора.
Він гарний парубок, на славу -
Сусідська заздрить дітвора.
Прийшла пора і закохатись,
Дівчину гарную знайти .
І їй освідчитись, признатись,
Та й під вінець скоріш вести.
Перше кохання, як перлина,
Його потрібно берегти,
Із літ дитячих всі картини
В життєвім вирі пронести.
Важким було дитинство в хлопця:
Не стало мами, помер брат.
Обласканий промінням сонця,
Не вимагав лишніх затрат.
Він сам іде навчатись далі,
Свій прокладати шлях в житті.
А будуть випадки зухвалі –
Він їх здолає на путі.
В життєву вирушить дорогу,
З собою Правду він візьме,
Позаду лишить всі тривоги,
І тільки Гідність понесе.
Жити за себе і за брата
Ця тиша серце навпіл розриває,
І гнітить душу в хаті пустота.
Прокинувся. Нікого тут немає -
Він сам один у хаті сирота.
Потрібно встати, їсти наварити,
На пасовисько вивести коня.
Ще встигнути корову подоїти –
І цим йому займатися щодня.
Бо батько сам вже справитись в незмозі,
В колгоспі він працює – тракторист.
Завжди спішить: чи в полі, чи в дорозі,
А був колись веселий гармоніст..
Тепер змарнілий, виснажений болем -
Зостався в Ярослава він один.
То ж серце крає непоправним горем,
Минає час спливаючих годин.
Хворіла дуже довго мама Катя,
А потім тихо в вічність відійшла.
На бабу залишила синів й зятя,
А вже біда наступна в хату йшла.
Як страшний грім ця звістка прозвучала:
Антон – брат старший, важко захворів.
З останніх сил сім’я його спасала,
Та й сам, сердешний, жити він хотів.
А смерть була жорстока, невблаганна
Й робила чорну справу у сім’ї.
Антона повела в світи незванні..
О, краще б нам не зустрічать її.
Тепер один, самотній як билина
І горю не зарадить вже ніхто.
До їх могили протоптана стежина,
А слід в траві вже загубивсь давно.
Сьогодні Ярославу вже минуло
Вісімнадцять. Він виріс, помужнів,
Навчається, дитинство промайнуло
І в батька він один із двох синів.
Тепер він має сам іти по світу,
Але за двох прожити на землі.
Щоб з неба мама й брат змогли радіти -
Він зробить все, не підведе сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1e-I7RqOdNM[/youtube]
Я намалюю мамі сонце:
Яскраве, ніжне, золоте.
Воно всміхнеться крізь віконце -
Усмішка мами розцвіте.
Матусі намалюю небо -
Безмежно-синю далечінь.
- Ти не сумуй, рідна, не треба.
Думки хай линуть в височінь.
Я намалюю мамі поле,
Що буйно колосом цвіте,
Озерце в полі волошкове,
Стежину, що до нього йде.
Я намалюю мамі річку -
Прозора, чиста в ній вода,
А поряд ще струнку вербичку,
Їй вітер коси запліта.
Я намалюю світ пастеллю -
Яскраві барви підберу.
З веселки килимок постелю
І поряд з мамою піду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2019
Жінки – це роду Берегині.
Сказати хочеться мені:
Складні часи в країні нині,
Тож Берегині - на війні.
Прекрасні, юні амазонки
В руках стискають автомат.
Під голови кладуть долоньки
І сплять під вибухи гармат.
На берци каблуки змінили,
А платтячко на камуфляж,
Вітри вуста їм обпалили,
Вони забули, що то пляж.
Щодня стоять вони на варті,
Кордони наші бережуть.
На їхні посмішки і жарти
Удома рідні діти ждуть.
Тож хочу вас всіх привітати:
З весняним святом, жіночки!
І літ щасливих побажати
На довгі, довгі ще роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2019
Яремчук Олександр Олександрович
( 20 березня 1989р.н - зниклий безвісти)
Добровеличківка Кіровоградської області
Молодший сержант 1-ї роти, 1-го батальону, 3-го окремого полку спеціального призначення.
А мати все чекає сина,
Що загубися на війні.
Чия у цьо́му є прови́на?
О, Боже, ти скажи мені..
Його нема між полонених
І серед мертвих теж нема.
Про нього правду днів буремних
Покрила кригою зима.
Саву́р-Моги́ла.. Після бою
Поранених везли бійців.
А у Петрівську, за рікою,
"Сепа́ри" їх чека́ли всіх.
Тож зав’яза́вся бій нері́вний –
Боєць наш не один поліг.
І кожен з них пошани гідний
Боровся так, як тільки зміг.
Серпне́вий ра́нок став оста́ннім,
Коли всі бачили його́.
Рік чотирнадцятий був крайнім..
Надалі все - анічого..
І серед безвісти пропавших
Наш Олександр Яремчук.
Загадці щоб кінець покласти,
Скажіть: а може хто що чув?
Не будьте, люди, так байдужі
До горя матері й рідні,
Яка за сином тужить дуже..
Хоч щось повідайте сім'ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Постукав Березень в вікно:
"Скоріше двері відкривайте!
До вас спішу уже давно,
Навстріч біжіть і зустрічайте!"
Відкрила двері: " Що ж, заходь
Я так давно тебе чекаю."
Даю стілець: ".. спочинь, посидь" -
І чай духмяний наливаю.
-Ну що повідаєш мені?
Де в світі був і що там бачив?
Дорогу ти вказав Весні?
Вона спізнилася неначе…
Крізь хуртовини зимові,
Тебе в віконце виглядала.
Щоночі снився ти мені..
Як довго я тебе чекала..
Удвох сиділи за столом,
За чаєм довго гомоніли.
А дощ із снігом за вікном
Від злості вили й стугоніли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019
Нехай Вам рими за́вжди спати не дають,
Складають ямби із хореями сонети,
А строфи й стопи струнко у рядок стають,
Дактилі й анапести грають на кларнеті.
Кружляють Музи в увертюрі цілу ніч,
Високі гамми слів торкаються до пліч.
І амфібрахії впрягають вам Пегаса,
Щоби натхненнями п’янкими із кола́жу,
Сплетіннями із мантри слів і антуражу,
Несли в казкову даль аж до висот Парнасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2019
Як тобі служиться?
З ким тобі дружиться,
Наш дорогий і змужнілий солдат?
За домом скучаєш?
Мабуть, чекаєш
Ти SMS від красивих дівчат.
Мабуть, щоночі,
Як стулиш ти очі,
Сняться тобі рідна матінка й дім.
Після розлуки
Мамині руки
Стіл накривають святковий усім.
Брат із сестрою
Разом з тобою
Тиху розмову ведуть за столом.
Стежку додому
Бачиш ти знову:
В’ється у полі за рідним селом.
Служба скінчиться
І сон твій здійсниться -
Рідні діждуться тебе наяву.
Вийде родина
Зустріне дитину
Й життя поверне на стежку нову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Слава Бердичівській
Артбригаді!
Вашим досягненням
Дуже ми раді.
Місто ви славите
Подвигом ратним.
Скрізь ви досягнете
Успіхів знатних.
Все ви зумієте,
Сил докладете,
В спорті відзначитесь -
Першість візьмете.
В битві із ворогом -
До Перемоги,
Платите дорого:
Смерть по дорогах.
Армії ворога
Вас не здолати
І Дух український
Їй не зламати.
З вами повернемо
Землі в державу.
Ви возвеличите
Армійську Славу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Не загубися у думках,
Не втрать себе в життєвім вирі.
Майбутнє у твоїх руках –
Додай йому наснаги й віри.
Це так важливо – зберегти
Ту чистоту душі і серця.
Джерельної взяти води
Із дна прозорого озерця,
Омити нею білий світ
І темні фарби свого смутку.
А в куряві, що з-під копит,
Літам додати щастя жмутку.
Хай задзвенить душі струна,
А очі радістю іскряться.
Хай в серце завжди йде весна
Й веселки барви пломеняться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Новоградцю з нагоди дня народження:
Виводь із стайні ти Пегаса,
Пора летіти до зірок,
Найвищої гори Парнаса, -
Кінь стер копита до дірок.
Йому у стайні не сидиться,
На волю проситься щодня.
А вже за ним не забариться:
Йому всі Музи є рідня.
Йому б розправити лиш крила,
Злетіти в небо, в височінь -
Дорога б іскрами іскрила
І понеслася б в далечінь.
А шлях той Музи б освітили
На небі сотнями би свіч.
Дорогу б Місяцю стелили
Мелодією в ясну ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Присв’ячується пам’яті Павла Володимировича Ящука ( 11.10.1966р – 21.07.2014р) військовослужбовця, захисника України, учасника антитерористичної операції на сході України, командира взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», старшого лейтенанта. Позивні: « мисливець», « Паша Московський». Один із організаторів Бердичівської самооборони. Загинув 21.07.2014р в смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області під час оборони Луганського аеропорту від влучення танкового снаряду.
Біографія Павла ( диптих)
Була загадкова дорога
У нашого з вами Павла,
Та крізь негаразди й тривоги
Уперто до цілі вела.
Зростав у родині військових,
Де батько і мати, і брат,
Не було дитинство казковим
Й не мали розкішних палат.
А батько, тоді вже - полковник,
Порядку навчав малюків.
І був їм найкращий порадник -
То ж слухали діти батьків.
Ходив він в бердичівську школу.
Так швидко дитинство пройшло
Й не міг він забути ніколи
Про батьківське рідне село.
І там в Андріяшівці рідні:
Обидві бабусі й дідусь,
Були всі до нього привітні,
То ж вирішив чітко: « вернусь».
Та доля була невідома,
Свої корективи несла -
Ним вибранна служба військова
В Росію його завела.
І там в Красноярську навчався,
У « Витязь» - підрозділ попав,
Кмітливістю він відзначався
Й подяки за службу приймав.
Війну він і пекло побачив,
По «точках» гарячих пройшов.
Як двадцять літ служби відзначив –
Наказ про відставку прийшов.
Вернувся у рідну домівку –
В оселю свого дідуся.
І там поселитись довіку
Схотіла Павлова сім’я.
Біда сколихнула країну
І вийшов весь люд на Майдан
За неньку свою – Україну,
Щоб збутися пут і кайдан.
Як кров полилася рікою,
Павло не стояв в стороні.
Гартований він був війною
Й спасав добровольців в вогні.
А потім став сам добровольцем,
На Сході в «Айдарі» служив,
Вітчизні своїй – оборонцем,
Бо нею найбільш дорожив.
Під постріли вибухів з градів,
Де кров розмішалась з вогнем,
Нікого в бою він не зрадив –
Новим гартувалися днем.
Життя у Павла відібрала
Зла смерть у тих грізних боях.
І Сотня з Майдану позвала.
Він з ними в небесних полях.
Він є – патріот України,
Відважний і мужній боєць.
Він гідний пошани й віднині
Для нас він усіх за взірець.
Наш Павло (диптих)
Могила в різнобарв’ї квітів,
Герой – боєць у ній лежить.
Читаю напис на граніті,
Незрозуміло той звучить.
« Служив Росії, загинув він
За Україну» - це життя..
У вирі історичних змін
Йому не має вороття.
Не має вороття й солдату,
Що Україну боронив.
Порване тіло - таку плату
Він від Росії заробив.
Зростав Павло звичайним хлопцем.
Як батько правду полюбив.
Ще при Союзі оборонцем
У спецзагоні він служив.
«Гарячі точки», спецзавдання
Виконував Павло не раз.
Спецоперації, навчання –
В військовій справі був він ас.
Складна у військового доля,
По світу їздити прийшлось.
Була на те господня воля –
Служить Росії довелось.
Як служба армійська скінчилась,
Союз розпався на той час.
Душа додому все просилась,
Поріг батьків приснивсь не раз.
Приїхав в рідну Україну,
В оселю свого дідуся.
Створив особисту родину:
Синочок, дружина - сім’я.
Хатина біленька й садочок –
Розмірене, тихе життя.
До школи вже ходить синочок –
Щасливе його майбуття.
Біда сколихнула країну
І вийшов наш люд на Майдан,
Бо хочуть всі бачить Вкраїну
В Європі - це ціль громадян.
Як кров полилася рікою,
Павло не стояв в стороні.
Його ж гартували війною.
Він в Київ подався й собі.
І там – у самообороні
Він друзів справно всіх навчав,
І вже знаходячись в загоні,
Як міг, життя людське спасав.
В цей час вже йшла війна до хати
І полилась невинна кров,
Пішов він землю захищати
І першим став до бою знов.
Вогонь й земля під вибух градів
Змішались в мареві війни
Та наш Павло бійців не зрадив,
І ним пишалися вони.
Але кістлява чатувала
І вирвала в нього життя.
Дружина вдома все чекала,
Чекало батька і дитя.
Їм страшна звістка прилетіла:
Двохсотим батька везли в дім.
Душа сприймати не хотіла
І чорні, чорні стали дні…
Коли Павла похоронили,
То плакав, плакав білий світ..
Про себе пам'ять залишив він,
В житті країни гідний слід.
Павло – патріот України,
Відважний і мужній боєць.
Він гідний пошани й віднині
Для нас він усіх за взірець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Присвячую Анатолію Сморчкову
старшому сержанту, учаснику Афганської війни з 1987 по 1989рр
Душа ридає і болить,
І серце навпіл розриває,
Сльоза скупа в підступну мить
Клубком у горлі підступає.
Навік зостався побратим
В гірських просторах Кандагару.
В бою я вижив лиш один
Й підношу голову на плаху.
Пробач мені, земляк-братан,
Що я живим вернувсь додому.
Заполонив мене Афган,
І вже не я в собі самому.
З тобою досі в тім бою
Душманів разом відбиваєм.
Ми не залишим висоту,
Хоча загинем – добре знаєм.
Допоки я іще живий-
У зниклих безвісти немає-
З тобою я. Ти не один –
В душманів разом ми стріляєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.02.2019
Моя ти мово калинова,
Барвиста, ніжна і чудова,
Звучиш, як пісня солов’їна.
Для мене в світі ти – єдина,
Джерельна, чистая водиця,
Душі вкраїнської скарбниця.
Ще з колискової вкладаєм
У рідну мову все, що маєм.
В ній Дух Вкраїнський, Гідність, Воля,
І піт засіяного поля,
Козацька Слава нездоланна,
Що Духу Січі притаманна.
І квіт вишневий у садах
Цвіте в барвистих рушниках.
Усе це маємо ми в мові.
Вона всьому для нас основа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
Не знаю: вже весна, чи ні,
Але її давно чекаю.
І цей пейзаж сумний в вікні
Я кожен день спостерігаю:
Вже почорнів проталий сніг
По всьому полю аж до гаю.
Багнюка стелиться до ніг..
Ну як тепер я погуляю?!
Не знаю..
Чи дасть зима прийти весні?!
В душі надію я плекаю,
Що завтра, як в чарівнім сні,
Свою весну я пострічаю.
Тепло чи принесе мені?!
Не знаю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Так вітер розгулявся в полі,
Що аж навкруг усе гуде.
Нікуди звідси не піде,
Бо любо так йому на волі.
Куди не глянь,на видноколі,
Ані душі нема ніде.
Так вітер розгулявся в полі,
Що аж навкруг усе гуде.
Маленькі пагінці – ще кволі,
Стебельця, листячко бліде.
Проте воно не пропаде,
Хоча у вітру у полоні..
Так вітер розгулявся в полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Нам хлібну скоринку від зайця
У хату приносив дідусь:
Онукам черствого окрайця..
( Згадалося зараз, чомусь)
Старенький та ще на роботі -
Він скирту зимою стеріг.
А вдома, у повній злидоті,
Цей вечір сідав на поріг.
Вогонь запаливши дровима,
Поставивши борщ у печі,
З онуками бабця - малими,
Дрімала до ранку вночі.
Дід вранці заходив у хату,
Пакунок з кожуха виймав.
Скоринки було небагато
Та нею дітей пригощав.
Ой як же тоді смакувала
З морозу скоринка оця! -
І радість по хаті витала,
І вдячності зайцю слівця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Застигли у весни чеканні
Дерева, поле і кущі.
Ще добувають дні останні
Зими й морозу посланці.
Морозом скована ще річка,
І білий сніг навкруг лежить.
Зелена лиш стара смерічка,
Вода з бурульок крапотить.
Яскраве сонце ніжно сяє! –
Картина радує оця.
Нитки проміння розсипає,
Теплом торкається лиця.
З проталин снігу на дорозі
Вода тихенько жебонить.
Струмочком литися не в змозі,
Бо ще мороз її держить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Ти чув колись як плаче дощ
І землю росами встеляє?
Як з трав’яних зелених товщ
Струмочком стрімко витікає?
Як миє кожен пелюсток
Ромашок, скошених у травах,
Й зів’ялий трішечки листок,
Теж заховався десь в отавах.
Дощ ще малює вітражі,
Декором землю прикрашає,
Панно повісив на кущі,
Маленькі краплі розкидає.
А знаєш ти, як плаче дощ,
Коли іде понад розмаєм?
Слідами мокрими підошв
З кришталю стрази залишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
++++++++++++++++++++
Життєво прожити життя.
Прижитись жити з житом.
+++++++++++++++++++++
Бігом біжу, пробігаючи
бігучий забіг бігунів.
+++++++++++++++++++++
У водах водяних заводяться
підводні водні Водяні.
+++++++++++++++++++++
Реготун реготав регочучи,
Реготливим, регочучим реготом.
+++++++++++++++++++++++++
Зоріла зоря зорепадами,
Зорились зірки на зорі.
++++++++++++++++++++++++
Співак співав співаночку,
Співаючи співаючий спів.
+++++++++++++++++++++++
Веселка весело веселилася,
Звеселяючи веселих веселунів.
++++++++++++++++++++++
Літун літав пролітаючи
літній літаючий проліт.
+++++++++++++++++++++++
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Кра́пали бурульки з стріхи над дверима,
А старенька мати виглядала сина.
Водиця по шибці із вікна стікала.
Звідки виглядати, то вона не знала.
- Не вій, вітре, в полі і не гни берізку,
Принеси від сина хоча б якусь звістку.
Роки неспокійні: скрізь війна, розруха..
Вітер все гуляє, стареньку не слуха,
Бо не знає бідний, як те говорити -
Краще вже старенькій надію лишити.
В широкій долині, де станція Крути,
Рідний син загинув – вже не повернути.
Хлопці молоденькі: учні, гімназисти
В бій ступили сміло, клятих б’ють чекістів.
Вийшли боронити молоду державу
І, хоча ще діти, билися на славу.
За Вкраїну-Неньку і свою Свободу,
За Дух український вільного народу.
Хоч сили нерівні (десь разів у десять),
Билися відважно у страшну негоду.
П’ять годин стріляли по них безупинно -
Не один в долині там боєць загинув.
Кра́пали бурульки з стріхи над дверима,
А старенька мати все чекала сина..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019
А ми - стрільці січовії,
бійці гарні молодії
йдемо землю захищати
у тривожний час.
Їдуть коні по долині…
Возз’єдналися віднині
у державу - Україна
як у перший раз.
Їдемо ми між ярами,
Божа Матір Свята з нами.
Підтягуйтесь козаченьки
у наші полки.
Не журися, рідна Ненько,
проженемо воріженьків,
що рвуть землю українську
на дрібні шматки.
Більшовики наступають
і на Київ вирушають.
Прагнуть щоби задушити,
загнати в ярмо.
Волю вміємо цінити,
Дух козацький не зломити
і своєї України
вже не віддамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019
Це слово мовлене душею
Сонетом ляже на листок,
Як пісня лине над землею,
Несеться вдаль аж до зірок.
У вишині, за небокраєм,
Де неба синього блакить,
Воно там птахою співає
І десь далеко так летить.
А то буває, слово ранить
І серце ріже, як ножем.
В тенета підлості заманить
І біль не змити вже дощем.
А ще буває, що застрягне,
Загубиться в потоці рим,
Своєї цілі не досягне
Та й згине в лабіринті тім.
Плекайте слово і лелійте,
І не тримайте силоміць.
То ж відпускайте, не жалійте.
Правдиве слово - в ньому міць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2019
Дорогій подрузі,колезі по перу Ганні Верес (Демиденко)
з нагоди дня народження
Поета слово - то перлина
І чиста крапля кришталю,
Бо в душу кожному проникне,
Добавить радості й жалю.
Це слово ранить і вбиває
Всіх України ворогів,
Бійців на сході зігріває,
Бо Вам сам Бог писать велів.
Нехай же Ваше звучить слово,
Бо в ньому правда,хоч гірка.
У світ хай лине знову й знову..
Бо України Ви – дочка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2019
Вітишин Іван Васильович
( 14.09.1976р- 21.01.2015р.)
Велика Лука ( Велика Березовиця) Тернопільського району Тернопільської області
Військовослужбовець 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, старший сержант 21 січня 2015 року залишаючись під завалами, помер від отриманих травм та поранень.
Стисну́вши фото своїх діток,
У вічність з болем відійшов.
Наразі правди ніде діти:
Душі в ній прихисток знайшов.
Про що він думав в мить останню,
Коли відходила душа
Й над головою на світанні
Свистіла куля вже чужа?
Шматком стіни із терміналу
Притисло тіло молоде,
Стікала кров з рани помалу,
Ще серце билося живе.
А очі плакали й ридали,
І безнадія рвалась ввись.
Світлина з діток зігрівала
І Янгол все просив: «.. держись».
Снаряди поряд розривались
І нова падала стіна,
І побратими підривались..
Та будь же проклята війна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Минає сто сьогодні літ,
Як возз’єдналась Україна,
Як вперше на весь білий світ
Сказала, що вона єдина.
Земля стогнала у боях
У ті страшні буремні роки.
Україна вибрала свій шлях
Й зробила перші свої кроки.
Нерівні сили у війні:
З усіх сторін на шматки рвали.
І московіти не одні
ЇЇ кремсали і вбивали.
Ворони каркали вгорі,
Напитись крові поспішали.
Дух український, ти повір,
В народу й досі не зламали.
І знову в нас іде війна –
Ридає й стогне Україна,
Та в битві вистоїть вона
І буде Вільна, і Єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2019
Дівчина з тортом у руках
На вулиці у місті Щастя.
У неї прапор на плечах,
Бо паніці не піддалася.
Так заявляє всім про те:
(Щодня у будь-яку погоду)
Має позицію й протест -
Свою висловлює незгоду.
Незгоду з тим, що йде війна,
Дім захопили окупанти.
Їм не пробачить вже вона.
Тут хазяйнують диверсанти.
А Україна - її дім!
Любов до нього нескінченна.
Вона сама господар в нім,
А ці загарбники – нікчемні.
Не налякають вже її
Ні глузування, ні погрози.
Її підтримують в сім’ї,
Тож під дощем стоїть й в морози.
Бійців стрічає тут вона,
Що захищають Україну,
Засвідчить хоче їм сповна
Свою повагу і гостинну.
Армійцям в неї торт в руці:
Вони тут їхати повинні -
Сльоза скотилась по щоці,
Стискає прапор жовто-синій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Христос ся Хрещає!
І всіх призиває
Очистити тіло
І душу з гріхів,
Позбутися звичок
Поганих своїх.
З Йордану рікою
Святою водою
Рознеслась по світу
Ця Бла́гая вість:
Христос ся Хрещає!
І всім сповіщає,
Що Бог перед світом
Навіки один.
Бог Отець і Бог Син,
І Дух ще Святий –
Він тричі в одному.
Помолимось Богу
За нашу родину,
За Неньку–Вкраїну,
За кожного свого
На сході бійця.
Хай їх захищає
І Мир посилає.
Звертаємось нині
До Бога Творця:
- Врятуй Україну!
Щоб завжди - єдина,
Нескорена й вільна
У мирному світі
Надалі була.
І кожна родина:
Від батька до сина,
У злагоді, радості
Й достатку жила.
Христос ся Хрещає!
Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2019
Лежать в тумані
Білі сніги,
І настрій тане
Що не роби.
Злилися вкупі
Небо й земля,
В мокрій халепі
Стоять поля.
Туман стіною:
Чи день, чи ніч.
Тихо з журбою
Іду навстріч
Сірій негоді
Серед зими.
Примхи природи –
Жахливі сни.
Глянь, хмари кволі -
Сонця нема.
Сніги навколо
Миє вода.
Скоріш додому
У теплий дім.
Залишу втому
У полі цім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Ці холодні вітри принесли нам сніги,
Що так тихо лягають під ноги.
І скрипить морозець. Він собі навпростець:
То над полем, то через дороги,
То пройшов, то пробіг, не спинявсь на нічліг,
Та й усе навкруги тут морозить.
А за ним сніговій сніг посипав новий
І мелодію страху виводить.
То ж ніхто не втече.. Завірюха мете,
Всіх навкруг заганяє до хати.
Ця холодна зима хазяйнує сама –
Про людей вона дбає, як мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
І знов прийшло до нас Різдво,
Святвечір зі сльозами на очах.
Наїдки на столі, Кутя, вино,
І вогник догоряє у свічках.
Зібралася за стіл уся сім’я –
Вечеряють і тихо гомонять.
Та нас не радує смачна Кутя
Щей сльози на очах в усіх бринять.
Клубком застрягли в горлі всі слова,
Щоб вирватись чекають слушну мить,
Бо досі рана в серці ще жива.
Душа щодня волає і кричить.
Зимою в гарний день родився ти,
Проте вже п’ятий рік з нами нема.
О, як же швидко час оцей летить -
На зустріч сподіватися дарма.
Кутю ми залишаєм на столі:
З родиною вночі сюди прийдеш.
Побачить вас бажання чималі,
Та, тільки, де дорогу ту знайдеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Чим ближче стає день, тим глибшає тривога,
Цепами серце міцно сковує вона.
А до могили сина - стоптана дорога…
Чекає День народження твоє рідня.
Його ми відзначати будемо без тебе
З печалю в рідній хаті, на очах з слізьми.
Стола ми не накриємо – цього не треба,
Не буде в нас застілля з близькими людьми.
Відвідаєм могилу і квіти покладемо
І скинемо натрушений з граніту сніг.
А з частувань тобі цукерки принесемо.
Ти ними смакував, вертаючись із доріг.
Для нас ти назавжди лишаєшся – дитина,
Хоч був досвідченим уже солдатом.
З обірваним крилом лишилася родина.
Серця близьких усе ж продовжують чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Коли сьогодні сядете за стіл,
Щоб Новий рік з родиною стрічати,
Спочатку ви скажіть слова прості,
Слова подяки кожному солдату.
Згадайте доблесних захисників,
Що в час війни знаходяться на сході:
Всіх воїнів відважних, всіх бійців,
Що мир несуть для нашого народу.
І посилайте їм земний уклін,
За їх здоров’я помоліться Богу.
Живими хай залишаться усі.
Підтримуйте їх, шліть їм допомогу.
Бійців поранених хай Бог зцілить
І вилікує їх душевні рани.
Бажання наше спільне – в мирі жить,
Молімося разо́м за це прочани.
Ви вірте, що настане скоро мир
Й припиниться війна проклята.
Усе погане враз поглине вир
І усміхнеться сонцю кожна хата.
А рік новий засіє нас добром,
Захисники повернуься додому,
Зустрінемося з ними за столом
Й подякуємо Господу святому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
( Музика Миколи Ведмедярі)
Ремейк на слова Миколи Вороного " Сніжинки"
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
До них так посміхається їх матінка-зима,
Бо вивела погратися на двір вона сама.
Кружляють ці сніжиночки із хмарками вгорі,
Лягають на долонечки на радість дітворі.
І вітерець не втримався, пішов до них в танок
Та й залишився гратися з сніжинками в діток.
Заграв їм вальс-мелодію скрипучий морозець.
Нехай кружляють разом всі: сніжинки й вітерець.
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
До них так посміхається їх матінка-зима,
Бо вивела погратися на двір вона сама.
Кружляють ці сніжиночки із хмарками вгорі,
Лягають на долонечки на радість дітворі.
І вітерець не втримався, пішов до них в танок
Та й залишився гратися з сніжинками в діток.
Заграв їм вальс-мелодію скрипучий морозець.
Нехай кружляють разом всі: сніжинки й вітерець.
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819496
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 30.12.2018
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
До них так посміхається їх матінка-зима,
Бо вивела погратися на двір вона сама.
Кружляють ці сніжиночки із хмарками вгорі,
Лягають на долонечки на радість дітворі.
І вітерець не втримався, пішов до них в танок
Та й залишився гратися з сніжинками в діток.
Заграв їм вальс-мелодію скрипучий морозець.
Нехай кружляють разом всі: сніжинки й вітерець.
Білесенькі сніжиночки все падають на сніг,
Легенькі, мов хмариночки, лягають на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819388
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 29.12.2018
Головна для країни ялинка,
Що поставлена на блокпості.
Крає серце до болю картинка -
Гіркі сльози біжать по лиці.
Цю яли́нку прибра́ли чим бу́ло,
Що знайшли у пустім бліндажі.
І поставить її не забули
На переднім своїм рубежі.
Жовто-сині повісили стрічки
І листівки дітей – обері́г,
Ще ведме́ді з фольги́ і лиси́чки -
Прикріпили старанно усіх.
І в короткі хвили́ни зати́шшя,
Коли во́рог стріляти скінчи́ть,
Усім ви́дно, що тут, на узви́шші,
Жовто-синій наш стяг майорить.
Хоч і тисне мороз, і него́да
Як не снігом мете, то дощем,
Для бійців випадає наго́да
Рік Новий зустріча́ть з вітерцем.
Принесе вітерець із домівок
У їх серце домашнє тепло,
Від коханих і діток листівки,
Бо їх ждуть, якби там не було́.
І присниться в цю ніч їм родина,
Вся сім’я за святковим столом ...
Рік Новий зустрічає країна
І віншує всіх миром й добром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Навіяно віршем Протоієрея Романа
«Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Не хоче серденько змиритись -
Лице і постать не моя.
В очах вже іскорки не сяють
І погляд тьмяний помарнів.
Але ніхто того не знає,
Як жити хочеться мені.
Високо в небо ще злітає
Душі обірвана струна.
Вона бринить отим розмаєм,
Коли кругом цвіте весна.
Вона так хоче ще спіймати
Ту життєдайну щастя мить
І всьому світу розказати -
Та лише жалісно бринить.
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Та і не стану я журитись.
Хай пісня лине вдаль моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Замітає зима та хурделить,
І під ноги лягають сніги,
Покривалом білесеньким стелить –
Біло-сніжне усе навкруги.
Спить під сніжною ковдрою поле
Та під лід заховався ставок.
Озивається вітер лиш болем
З-за дерев, як залишить садок.
Всі дерева прибралися в іній –
Хазяйнує в садочку мороз.
Додає всім сніжиночкам ліній,
Переймається ними всерйоз.
Одягає в сріблястії шубки
І дерева закутує всі,
Та торкається пензликом шибки
В час, коли всі заснуть уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Синички сіли на калину,
Де вже вмостились горобці.
І метушлива вся родина
Зриває ягід китиці.
По гілках скачуть, галасують -
Їх голоси навперебій,
Та ягідками всі смакують,
А горобці ведуть розбій.
Не хочуть ягідки ділити,
Самі б хотіли смакувать,
А ті все падають - висіти
Не можуть, як усі кричать.
Спадають кетяги донизу,
Лежать червоні на снігу.
І вже по нім, на купі хмизу,
Багряну бачимо смугу́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2018
Свято Ганни, що є нині,
Й бабці Ганни іменини
Мені в одне переплелись.
Я пам’ятаю як колись:
Біленька хата на горбку
У яблуневім холодку
Мене манила в пишний сад.
Там яблуні стояли в ряд,
Ще вишні, сливи, і грушки,
Кущі малини, й порічки́.
Сад здавався мені раєм
А ряди були безкраї.
І для мене: для малої,
Дерева всі були казкові.
А рано-вранці на зорі
Сіяло сонце угорі,
Воно світило й посміхалось.
То буде вічно, так здавалось,
Й моя бабуся в тім саду.
Думками з нею поряд йду..
Я згадую усі пісні,
Які співала там мені:
І про славетних козаків,
Про батраків, і паничів,
І про дівчину молоду,
Про її долю нелегку -
Про все те слухала в садку.
Давно покрився час туманом,
Немає хати вже над ставом,
А в пам’яті лиш бабця Ганна,
І її пісня бездоганна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
В нас хурделить завіруха
І мороз щипає вуха.
Поморозив сильно ніс,
В рукавички вже заліз.
Не злякаюсь я ніколи
І мерщій біжу до школи,
Уві сні наш Миколай
Мовив:«В школі зачекай.»
Принесе мені в торбинці
І смаколики, й гостинці.
Я до нього готувався:
Вранці встав і умивався,
З’їв всю кашу з молоком,
Ввічливим був за столом,
Вивчив вірш для Миколая
І його я пам’ятаю.
Зараз хочу розказати,
З Новим роком всіх вітати.
Тож, дідусю Миколай,
Подаруночок давай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018
Втішаймося, люди, бо ми того варті!
Нехай мова лине – вкраїнська, крилата.
Нехай в усіх церквах видзвонюють дзвони
І світу сповістять цю звістку чудову.
Єдина Помісна в нас Церква - ВКРАЇНЬКА!
І мова звучатиме тут – УКРАЇНСЬКА!
Ми мовою рідною дякуєм Богу
За те, що почув нас й надав допомогу.
Пишаймося, люди, бо ми - УКРАЇНЦІ!
І нас не здолають ці зайди-чужинці.
Бо ЦЕРКВА ВКРАЇНСЬКА - це наша основа!
То ж житиме вічно! А з нею і – МОВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018
Ну ось прийшла до нас зима.
Сама..
Сиджу собі біля вікна
Одна..
Дивлюсь: спадає на поріг
Цей сніг.
Навкруг усе вже замело
Село.
Покрилось в біле полотно
Воно.
Біленьке, чисте і м'яке
Таке,
Як ковдра землю зігріва.
Трава
Сховалась й спить аж до весни.
В ці сни,
В холодні зимні вечори
Згори
Включає місяць сотню свіч.
В цю ніч...
Палають зіроньки-вогні.
Мені
Стає так любо на душі
В ці дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018
Вже давно в потаємних куточках душі
Не плекаю на зустріч із кращим надії.
Вечорами тихесенько пишу вірші,
Викладаю у них свої думи і мрії.
Я злітаю із ними в небесні світи
І ховаюсь за хмарами в синьому небі.
В цих словах все, що втратила, хочу знайти,
Але падаю вниз, як поранений лебідь.
Я зализую рани і знову встаю
І повзу по-пластунськи крізь темінь і хащі.
Подивлюся ізбоку – себе не взнаю
Я тоді, коли бачу химерні ці пащі.
Вони лізуть на мене із різних щілин,
Заганяють назад у засиджену клітку.
І сльозами зривають ці краплі перлин,
Що сховались під сніг в заморожену квітку.
Я хапаю ці перли й до серця тулю,
Віддаю все тепло, щоби їх відігріти.
А ті тануть в руках, як я їх не прошу,
Бо не можуть розтанувші перли світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018
Вітер віє в чистім полі
Через силу, аж гуде.
Розгулявся він на волі –
Ні душі нема ніде.
Поховались, хто де може,
І ворони, і стрижі,
Бо перечить неспроможні
Його вдачі. А дощі
Заховалися за хмари
І вже звідти гуркотять,
Котять їх над берегами,
Ще й лякати всіх велять.
Хмари сердяться, чорніють,
Роздувають щоки й ніс.
І від злості зеленіють:
Нащо вітер їх поніс.
Розбудили громовицю,
Що до сну якраз лягла.
Спис дістала із полиці -
Полетіла вниз стріла.
Блискавкою впала в землю,
Освітивши все навкруг.
-Я такого не дозволю,
Покараю непослух.
Полякалися, принишкли –
Тихо стало навкруги.
Чорні хмари аж заклякли –
Дощові ллють батоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2018
Волонтеру АТО
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Дороги, дороги, дороги..
В АТО: і туди і назад..
На серці постійно тривоги,
Жене їх удаль листопад.
Чекають на сході там хлопці -
Скоріш оминути б пости..
Смаколики пахнуть в коробці,
Листівки поклала туди.
Там бронежилети потрібні
І ліки, і вата, і спирт.
Везе запчастини ім дрібні,
В аптечці для ранених бинт.
Стріляють попереду з градів –
Ці звуки вже чути здаля,
Та тільки рідненьких не зрадить,
Вмивається кров'ю земля.
Бійцям знов сьогодні прийдеться
На себе прийняти удар.
Чиєсь знов життя обірветься –
Залишиться в серці тягар.
Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2018
Під сніжно-білим покривалом
Дрімає солодко земля.
Куди не глянь - там сніг навалом
Під сніжно-білим покривалом.
Туди аж ген за перевалом
Так добре вкриті всі поля.
Під сніжно-білим покривалом
Дрімає солодко земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2018
Чому нас нищать стільки літ
І скільки ще триватиме наруга?
Чому, відколи білий світ,
Нащадки мокші створюють напругу?
Чому готові ми терпіть,
Свавілля і знущання їм прощати?
Ще скільки будем, ви скажіть,
Козацьку кров невинну проливати?
Чому творили геноцид
І стільки душ невинних загубили?
Ще й нації - наш кращий цвіт,
На соловках , в катівнях заморили?
Чому гібридну злу війну
У нашій Україні розпочато,
І дорогу таку ціну
За нашу Волю і Свободу взято?
Чому забрали у нас Крим
І нищать земляків в донецьких землях?
Чому і дітям, і старим
Немає спокою в своїх оселях?
Чи не занадто ми м’які
До цих нащадків Чингізхана?
Чи може нам не дорогі
Чесноти? Чи не кровоточить рана?
Чи не пора сказати: « Годі ! »
І вимести сміття усеньке з хати?
«Вмастити чоботом по морді» –
І лиш тоді ми спокій будем мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Не пішла до церкви, хоч запалю свічку
Я під образами в себе на столі.
На серці тривога, бо не спала нічку:
Згадала полеглих на клятій війні.
Помолюся Богу за душі невинних
Всіх, що відлетіли навік в небуття,
Всіх, хто на Майдані й на Сході загинув -
За Вкраїну-неньку віддали життя.
Гідність і Свободу кров’ю здобували,
Саме найцінніше клали на ваги,
А в Кремлі підступні плани вже складали –
Лізли в нашу землю кляті вороги.
Шматували Неньку, рвали, роздирали,
Народ грабували, прагли задушить.
Донбас зруйнували і Крим відібрали,
Та Вкраїна-Ненька буде вічно жить.
Здобудемо Волю, землі повернемо
Й українська мова зазвучить моя.
Ангелів невинних, що пішли у небо,
Будем пам’ятати: ти, і він, і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2018
Стоїть верба, що над водою,
Додолу звісивши гілля.
Та ще милується собою
Й сміється, як мале дитя.
З гори на себе поглядає:
На відображення в воді,
Ще й гіллячко своє купає,
Вмиває віти молоді.
Туман на річці м’ягко стелить
Молочно-білий, сивий дим,
А сонце встане - все підпалить,
І слід не лишиться за ним.
І оживе верба зелена,
Розправить гілки й гнучкий стан
Та й посміхнеться враз до клена,
Який солодко ніч проспав.
І знов подивиться на вроду,
Що віддзеркалює в воді..
Спасибі, матінко-природо,
Що показала це мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814642
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814601
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814546
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814545
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.11.2018
Журавлик з неба журавлино
На поле журавлине опустивсь.
Журавка слідом за ним лине,
В того вже ніжки
журавлині понеслись.
-Біжу, біжу, біжу бігом,
Біжу вперед, аби добігти.
-Вперед ?! Куди зібрався бігти?
-Та все одно, аби лиш бігти..
-Сиди вже сиднем, непосидо,
Щось не посидиш ти ніяк.
Сідай тихенько на сідниці.
-Щоб я сідав тут на сідниці?!
-Ну, ти - невіглас і «тюфяк»..
Журиться день собі журбою,
Журавка журить журавля
І пожурились між собою
Два птаха зжурені - здаля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814512
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.11.2018
Беру твою в руки сорочку
Й здається відразу мені,
Що прийдеш сьогодні, синочку, -
Затримався десь на війні.
Як довго на тебе чекаю
Всі дні і всі ночі підряд.
В віконце весь час виглядаю
І часто виходжу я в сад.
Іду на широку дорогу,
Яка веде вдаль за село.
На серці тамую тривогу:
Минуло, пройшло, відгуло.
Іду до твоєї могили,
Де сльози горохом летять.
Лежиш ти, синочку мій милий,
Але я тебе хочу ждать.
Бо серце змиритись не хоче,
Не прийме реальність ніяк,
Журба все ятрить і лоскоче,
Й жевріє надії маяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2018
Матусю рідна, подивися.
Ось татко наш.. Портрет тут є.
Скоріш іди і посміхнися,
Протри від сліз лице своє.
Ти бачиш, він який красивий
І молодий, такий як був.
Татусь - високий, дуже сильний,
На руки брав - я не забув.
До мене щиро посміхався,
Високо вгору підкидав.
Тоді я зовсім не боявся.
" Рости щасливим" - так казав.
Ми з ним ходили на рибалку
І грали разом у футбол.
Він вчив мене, щоб я ще змалку,
В ворота міг забити гол.
Портрет ось тут висить на стенді,
На довжилезній цій стіні.
Поставлю я йому троянди,
Тож посміхнеться він мені.
Попросимо, щоб йшов додому.
Боюсь, що потім не знайду.
Нехай візьме мене за руку
І в перший клас я з ним піду.
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Пішли додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.11.2018
Поволі йде сердита осінь
Із жмутом сильних холодів.
Сіренький плащ наділа просинь
Й пішла шукати теплих днів.
А темні хмари небо вкрили
І затулили все навкруг.
Та й вітер десь набрався сили
І їх зігнав у сірий луг.
Змішалось разом небо й поле
Туманом зрошених надій.
У сірій млі витає болем
Загублених дівочих мрій.
І осінь гордо походжає
По краю скошених полів.
За рогом вже зима чекає
З корзиною морозних днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2018
Наскільки прекрасне це слово "матуся",
Коли його чуєш від рідних дітей.
Що ти наймиліша, тобі признаються
Й приносять хороших про себе вістей.
Наскільки чудово, коли поважають
І мовлене слово в пошані твоє.
Коли тебе чують і радо стрічають,
Тоді це для серця відрадою є.
Коли захворієш - несуть тобі ліки,
Із ранку питають який в тебе тиск.
Хотілось й надалі, щоб так ось довіку:
І діти чудові, й відносини – блиск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2018
Троянда квітне в листопаді -
Одна-єдина у саду.
Милує око - всі так раді.
Собі ж розквітла на біду.
Пелюстки ніжні і тендітні -
Незайманий цей білий цвіт,
Тумани вкриють непривітні,
Сховають все в імлистий світ.
Погроза вітру йде з-за рогу:
Дощем із снігом намочить,
Мороз надійде на підмогу
Троянду бідну щоб згубить.
А поки квітне, розцвітає
Молочно-білий ніжний цвіт,
В повітрі аромат витає
І тішить всіх його політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2018
Нічого немає у світі
Миліше за мову мою.
Я бачу в квітучому цвіті
Українську, свою, чарівну.
Проймалася нею з дитинства,
Вбирала з грудним молоком,
Вслухалась в чарівність таїнства
Як вишні цвіли за вікном,
Як слухала спів солов’їний,
Хрущів, що гули у садку.
Збирала казкові перлини
З веселки, що йшла у вінку.
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця,
Як спраглий ковток з джерела.
Тож пиймо її і черпаймо,
Даруймо навколо усім,
Збагачуймо і очищаймо,
Плекаймо її й бережім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2018
Олесі Іванівні Гаврилюк з нагоди ювілею
Ой, люба доню, донечко моя,
Я дуже рада тим, що ми - сім'я.
Не розлучила рідних у свій час
Ота біда, яка прийшла до нас.
З тобою всі незгоди ми пройшли,
Долаючи у терені шляхи.
Стосунки непогані зберегли
І, думаю, лишилися людьми.
Хоч в тебе мами рідної нема –
В житті всього добилася сама.
Дарунок Доля, врешті, піднесла -
Цей свій куточок радості й тепла.
В нім затишок і діток бережи.
Та все, що маєш, тим і дорожи,
Бо головне на світі– це сім'я.
Щаслива ти – то й рада буду я.
Ой, люба доню, донечко моя,
Сьогодні тут зібралась вся рідня.
В цей день ( а вже минуло тридцять літ),
Ти ніжним ангелом з'явилася на світ.
І став щасливим день цей на землі..
Дивись, летять у небі журавлі,
Крильми торкають хмарки голубі –
Це мама й брат всміхаються тобі.
Дозволь сьогодні й нам тебе вітати,
Здоров'я, щастя й радості бажати.
Щоб ти завжди усміхнена була,
Жила у парі й мала два крила.
Щоб вдвох зростили гарних ви дітей,
За них подяку чули від людей.
Вони щоб маму й тата поважали
І все, що мають, завжди шанували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Мені сказали: "Бог є в світі
І він розсудить у житті."
Тож кожен перед ним в одвіті.
Бог пише доленьки статті.
Я, зуби зціпивши, терпіла,
Завжди усміхнена була.
Вночі подушка хоч й мокріла,
Й очей до ранку не звела.
На ранок знову піднімалась
Й Сізіфів камінь я тягла,
Вкладавши сили, не здавалась
І все робила, як могла.
Багато літ з тих пір минуло,
Дощі пронеслись не одні,
Та моє серце не забуло
Слова пекучі, вогняні.
Усім судилось по заслузі:
Хто як посіяв - то так й жне..
Душа радіє білій смузі
Й насіннячко моє росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Війною постукала пташка в віконце,
Крильми припадала до мокрого скла.
Із ночі тихенько, іще до схід сонця,
Дорога далека додому вела.
У рідну сторонку, де біла хатина,
Де мама колись пригортала дитя
Й застелена чиста на стіл скатертина –
Щасливої миті картинка з життя.
Занадто короткі ті дні і хвилини,
Бо мама так рано пішла в небуття.
Від дурості батька розпалась родина:
І мами не стало, страждало й дитя.
Напльовано в душу й підрізані крила,
Та чайкою світом летіти змогла.
Літала в просторах, по світу блудила,
Та радості й щастя ніде не знайшла.
Ятрили і душу, і серце ті рани,
Жорстоко нанесені злими людьми.
І як не тікала - зосталися шрами,
Сирітська недоля махала крильми.
Пройшло кілька років – сама стала мама
І двоє родила малих діточок,
Та тільки не бачила щастя так само
Й уже загорявся війни сірничок.
Нажахана в хаті страшною війною:
Снаряди зриваються ближче щодня.
Пригортає діток, прикрила собою,
Потрібно тікати - далеко рідня.
І обстріли ворога, вибухи градів,
І чорнеє небо палає вогнем,
Хоч дім і розбитий, та тільки, тим раді,
Що вирвались з пекла такого живцем.
Снується дорога до рідної хати,
Що часто ночами вела навпростець.
Зосталась позаду війна та проклята
Й сирітські митарства - нехай же їм грець.
Благенькі футболки й нажахані очі -
До мами тулилося трійко дітей..
Ще довго і довго вони серед ночі
Не зможуть заснути й стулити очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2018
Малесенька, внученько, ніжна ти, квітонько,-
Любе і миле дитя.
Розові бантики, ситцеве платтячко,
Біле на ніжках взуття.
Літом теплесеньким з сонячним зайчиком
Бавишся ти надворі.
Ніжно всміхаєшся, сваришся пальчиком,
Тішишся всій дітворі.
А на подвір'ячку радісне літечко
Манить в вишневий садок.
Сплеснули рученьки, милая квіточко,
Й ніжки пішли у танок.
Всім посміхаєшся, з дітками граєшся,
Повно у тебе цяцьок.
Ну, а для нас ти завжди залишаєшся
Кращою з сотні квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2018
Аж
Там,
Де
Луг
І
Кущ
Втік
Бик.
-Стій,
Бик,
Не
Йди
Ти
В ліс.
Там
Вовк,
Той
З'їсть.
А
Бик,
Як
Бик -
Топ
Топ,
Туп
Туп.
Аж
Тут
І
Вовк,
Тай
Хап
За
Чуб.
Той
В плач -
І
Бе,
І
Ме.
Та
Вже..
І
Все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
Ці ранки росяні давно покрив туман.
Стою й дивлюся у вікно - один туман..
До шибки тулю я лице: дивлюся вдаль -
Одна лиш темінь надворі і скрізь туман.
Не чути звірів голосів, ані птахів.
Мабуть, поснули десь усі в такий туман.
Мерзлякувато на душі, в ній пустота,
Яку безжалісно приніс оцей туман.
Нагнав у серце біль, і сум, і цю журбу..
Що видивляюсь, не збагну - адже туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2018
Фомін Олег Олегович
(26 березня 1991р - 26 жовтня 2018 р)
Улянівка Олександрійського району Кіровоградської області.
Кулеметник 22-го окремого мотопіхотного батальйону, 92-ї окремої механізованої бригади.
Важко травмований внаслідок нещасного випадку, що стався 19 серпня 2017 р. поблизу смт Оленівка (Волноваський район, Донецька область). Після тривалого лікування у різних госпіталях, бувши паралізованим, помер 26 жовтня 2018 року у Львівському військовому госпіталі.
Сімейний стан: Залишились дружина і дві дочки.
Місце поховання: с. Улянівка, Олександрійський район, Кіровоградська область.
Його згасала в небі зірка
І чорна хмара підступила.
Сльоза в дітей котилась гірка
І стежку відчаєм стелила.
У снах летіли його дочки
По тій стежині до шпиталю,
Ці дві кровинки-ангелочки,
Та їх не чули й не питали.
Забрали тата із собою
Смертельні Ангели небесні.
Як їм змиритися з бідою,
Що він пішов і не воскресне?
Як їм надалі в світі жити
І що робить без свого тата?
Усе життя цей біль терпіти..
Покрилась смутком їхня хата.
Сьогодні плаче Україна
І слізьми землю покриває.
Стає навколішки родина,
Низенько голову схиляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2018
Вже вбрались в золото горіхи,
Пришвидшив хід свій падолист.
Тихенько вітер, так для втіхи,
Його заманює на свист.
Із ним він бавиться в повітрі,
Веде мерщій його в танок,
Розбавив фарби на палітрі -
Багряним став жовтий листок.
Кружляє з вітром той в таночку,
Все вище, вгору він летить.
Сміється братику-листочку,
Який на прив’язі висить.
Вгорі на сонці він палає,
Від щастя світиться, іскрить.
Хвилина волі - добре знає,
Але його вона ця мить.
Нехай вже потім, будь що буде -
Багато листя там лежить.
Хвилину волі не забуде -
Потрібно задля цього жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2018
Нас осінь щедро зустрічає
Дарами зібраних плодів,
Добром комори набиває
Лиш тим, що виростить зумів.
Зерна́ зібрали в нас доволі:
Вродило жито і овес.
Поля зосталися вже голі
І лан орається увесь.
Покоси з ярої пшениці
Вже змолотили трударі,
Тож будем мати паляниці
І жити мирно у добрі.
Закладена в льохи́ картопля,
Капуста, морква і буряк.
А зверху ніжиться цибуля,
Та і часник тут не чужак.
Сміються в банках помідори
І огірочки - тут як тут.
Ну, а цих банок - ціле море…
Грибочки й перець черги ждуть.
А зверху груші примостились
Й багато яблук запашних.
В саду нічого не лишилось,
Бо ми подбали тут про них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Звучить симфонія оркестру
Та відбива акорди в такт.
-Послухай музику, маестро,
Давай виходь скоріше в парк.
На скрипці вітер виграває,
Фагот тихесенько звучить.
Поволі листя опадає,
Яскравим килимом лежить.
Навкруг стежини, аж до валу,
Суха встелилася трава,
Під оксамитним покривалом
Собі тихенько спочива.
Давай підемо по стежині…
Співає листя, шелестить
І ця мелодія віднині
В моєму серці буде жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2018
Вітер гуде. Злива іде.
Блискавка знов небо порве -
Світ освітить. Грім прогримить.
Йти під дощем Бог не велить.
Швидко біжи в хату зайди
І своє все в дім забери.
Тут ти сиди, бачиш сади
Сірі стоять, Бога молять,
Щоби гроза, наче сльоза,
Збоку пройшла. Їх відвела
Знов від біди. Тут ось сиди..
Часом заходь в гості сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Присвячується Романюк Ларисі,
яка знаходиться в зоні проведення ООС
У нас вже й жінка захищає,
Бере у руки автомат,
Загарбника вона спиняє,
Щоб не ступав на землю кат.
А ще в хвилину злої тиші,
Як снайпер на часок замовк
І птиця не кричить у висі,
Вона виходить на зв'язок.
Коли із сином розмовляє
(Який залИшився удома
І маму кожен день чекає),
То не здолає її втома.
Щодня над нею світять зорі,
Бо день і ніч на блокпості
В повітрі там гуляє горе -
Не просто жінці на війні.
За її мужність і відвагу,
За приклад стійкості в біді,
Висловлюєм ми їй повагу
І ще вклоняємось її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Сьогодні свято – День Захисника ,
То ж, кожного згадаймо земляка.
Від ворога хто землю захищав
Й своє життя не шкодував.
А ще і тих, що не вернулися з війни,
Вони Герої - наші це сини.
Згадаймо разом Ящука Павла.
Прекрасною людина ця була.
Він жив між нами і ростив тут сина -
Покликала на поміч Україна..
Один із перших вийшов на Майдан,
Військовій справі вчив він громадян,
А потім з друзями пішов на Схід.
Коли загинув - плакав білий світ.
Малянівського згадаймо Василя -
Без сліз не вимовиш його ім’я.
З дитинства він не знав своєї мами,
А знав лиш горе - не передать словами.
Здавалось, розступилася земля,
Коли його в труні везли здаля.
Згадаймо Коренівського Сергія.
На те, що виживе, була надія.
Він був уважний і чудовий син.
Ми маємо усі пишатись ним.
Життєва обірвалася струна,
Бо вирвала його з сім'ї війна.
Низесенько вклонімось землякам.
Своїм життям завдячуємо вам.
Ми завжди будем вдячні ще і тим,
Хто з Сходу повернувсь до нас живим.
Служило два Дениси в Петра Шепетюка
Й були безсонні ночі в сім’ї Полішука.
А по хатах сивіли їхні матері.
Ми дякуємо вам, Дениси дорогі.
Пошана від громади Володі П'явчуку
За службу на Донбасі нелегку.
Подякуємо Томчуку Вадиму,
Ми разом всі молились за дитину.
Ще й Кушнірову дякуєм Павлу,
За нього хвилювались по селу.
Подякуєм Михайлу Томчуку
І як справжньому герою-вояку.
Спасибі скажем Віті Кравченку -
Солдату, нашому захиснику.
На Сході був Волошин Ярослав –
Служити Україні присягав.
На тій війні був Левченко Валерій
І багатьом в селі він був як свій.
Ще Толю ми згадаймо Ящука,
Була у нього служба нелегка.
Валерій Базилівський був рік на Сході,
Але ні разу не сказав він: "Годі".
А ще в АТО був Базилівський Юрій
І також був Базилівський Сергій.
Були в АТО із Андріяшівки зяті,
Та стали вони тут синочки дорогі.
Ми раді, що прийшли з війни живі.
Молилися за вас не тільки матері.
Лариса Романюк в нас справжній патріот,
Вона лиш втілення усіх чеснот.
Пішла на Схід країну захищати,
Відваги і здоров’я хочем побажати.
Вклоняємося всім Захисникам:
Братам, синочкам і батькам.
Вклоняємося всім вам, земляки.
Хай Слава лине крізь роки.
Щасливі ваші будуть хай родини.
Хай процвітає наша Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Може, в світі про нас і не знають..
Хто родився в селі – пам’ятають:
Як ходили весною в лісочок,
По шовковицю літом в садочок,
Восени як ходили на хміль -
Сюди люд приїздив звідусіль,
Як зимою спускалися з Клину -
В село часто думками я лину.
Тут проходило наше дитинство,
В нас картинки із нього барвисті.
Все тут рідне, знайоме і миле -
Зберегти у душі стане сили.
Андріяшівко, ти в нас єдина.
У пошані тут кожна людина.
І народ наш - велика родина.
Найдорожче - мала батьківщина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2018