| Сторінки (26/2538): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
В мені живе історія така,
Я мала брата моряка...
Служив на флоті він багато літ,
У плаванні пізнавав весь світ...
Часом в небі згущалися хмари,
А навколо вода і вода...
Буревії і шквали гуляли,
Й від дощів теж бувала біда...
У негоду аврал об"являли,
Працювала команда уся,
Так і бурі, і шквали минали,
Вся команда, це справжня сім"я...
Океани й моря підкоряли,
Капітан визначав завжди курс...
Острови й континенти минали,
Доставляли по адресу груз...
Роки брата в плаваннях минали,
Дома ждала чудова сім"я...
І дружина, і донечки ждали,
І матуся, а з ними і я...
Жаль, здоров"я потроху втрачали,
Смерть забрала його і її...
І матусі, і внука безжально,
Залишилися доньки і я...
А ще внучки його пречудові,
І правнучка, як сонце ясна...
Дай їм, Боже, і сили, й здоров"я,
І біда хай всіх нас обмина!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
Безмежний світ, важкий, але й цікавий,
А в мене цвіте яблуня в садку,
І я живу, й за всим спостерігаю
І білий світ, й природу я люблю...
Природа ж нас нікого не питає,
Кому і що любить, чи не любить...
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить...
Чого тільки в цім світі не буває,
В моїх думках онуки, діти й ти...
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
Кожен по-своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить...
Любов - Надію й Віру укріпляє,
Якщо умієш віддано любить...
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солона і терпка,
В розлуці, я до тебе в мріях лину,
Ніщо мене в любові не злама...
Онуки й діти, й правнученька перлинка,
Так жаль, що не побачив її ти...
У кожного з онуків, вже своя стежинка,
Працюють всі, досягаючи мети...
Чого тільки в цім світі не буває,
В моїх думках онуки, діти й ти...
І хоч тебе в цім світі вже немає,
Все ж яблуня не може не цвісти...
Живу одна і білий світ сприймаю,
Таким, як є у мене на виду...
Дітей й онуків завжди виглядаю,
І доглядаю яблуньку в садку...
На цвинтар я сьогодні вже сходила,
Порядок навела й до тебе говорила,
Наша сосна там голову схилила,
Й сумною як і я вона була...
Чого тільки в цім світі не буває,
Ти за життя моє, мене прости! ...
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Фіалка в садочку моїм зацвіла,
Росою умилась калина моя...
І ночі вже теплі, і сонячні дні,
Та я вже давно живу, як у сні...
В садку зеленіє трава молода,
І вітер ласкавий, та це ж бо весна.
Мене ж вже не гріє ніщо в цім садку,
Фіалок нарву і на цвинтар піду...
Так мріяла я у житті, як у сні,-
Про радість і щастя, і лад у сім"ї...
Здавалось життя, ніби казка ясна,
А діти і внуки - це радість земна...
Та все обірвалось у ніч весняну...
Багато вже років без сина живу...
Весною на той світ й невістка пішла,
Лишилась їх доня, сирітка моя....
Без тата і мами зростала вона,
У школі і в вузі знання здобула...
Працює, навчає, сім"ю уже має,
До мене не часто, та все ж приїжджає...
Ми з нею на цвинтар у двох тоді ходим ,
У дні ці важкі, та важливі весняні,
І з сином, й невісткою там розмовляєм,
Гостинці і квіти даруєм яскраві...
Давно вже одна я в Долинській живу,
Все рідше і рідше на цвинтар хожу,
Найважчі для мене - ці дні весняні,
Тому і живу я - неначе у сні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Завершив земний шлях видатний українець Володимир Яворівський. Письменник, Шевченківський лауреат, який на порі становлення нашої Незалежності своїм словом запалював серця мільйонів. Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: "Не вірю". Не хочеться вірити і мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю. Після романів про княгиню Ольгу, Івана Мазепу до останнього дня працював над книгою всього свого життя про Тараса Шевченка. Тепер він пішов. Донька Леся близько півночі так і написала мені два слова: "Тато пішов". Іншого слова вона не змогла вимовити. Не можу і я. Володю, ти пішов. Я вже не зможу тебе обійняти. З невимовним болем обіймаю твоїх рідних.
Український письменник та політичний діяч Володимир Яворівський помер вночі проти 17 квітня. Йому було 79 років.
Джерело:
фейсбук Василя Шкляра
Про смерть Яворівського у фейсбуці повідомив його колега та друг Василь Шкляр. Причину смерті письменник не вказав.
Тепер він пішов. Донька Леся близько півночі написала мені два слова: "Тато пішов". Іншого слова вона не змогла вимовити. Не можу і я. Володю, ти пішов. Я вже не зможу тебе обійняти. З невимовним болем обіймаю твоїх рідних,
– написав Шкляр.
Письменник додав: "Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: "Не вірю". Не хочеться вірити і мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю".
Володимир Яворівський народився в селі Теклівка , нині це Крижопільський район Вінницької області. Закінчив Одеський університет ім.Мечникова, факультет "Українська мова і література" Працював у ЗМІ: редактором, кореспондентом, літературним консультантом, писав повісті, оповідання, нариси, романи, найбільш відомі: "Ланцюгова реакція","Криза", "А яблука падають", "Тут на землі", "Право власного імені","Гроно стиглого винограду", та багато інших. Є навіть повість про Тимошенко, Ющенка, Януковича (2011 р.) А ще був одним з головних засновників Народного Руху України, депутатом Верховної Ради двох скликань. Мав Державні нагороди: орден "За заслуги"(2005 р.),орден Христа Спасителя УПУКП (2011р.), та інші.
Сумуємо за померлим, співчуваєм його рідним. Він пішов, та залишив нам у спадок свій патріотизм, працелюбність, віру в майбутнє і свої чудові твори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911288
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Світ молодий і чистий
в цю пору весняну...
І помисли пречисті,
не в снах, а наяву...
Верба зазеленіла,
калина ожила...
Співає вся пташина,
теплішає земля...
Радіє вся природа,
весна ж бо на виду...
Яка ж то насолода,
цю споглядать красу...
Весна ж бо чарівниця,
відомо всім й мені...
І це уже не сниться,
і людям, і землі...
В весняні ці моменти,
ловлю диво - красу...
Вражаючі прикмети
у душу я беру...
Дивлюсь у небо чисте,
в весняну синяву,
і сонця золотисті
я промені ловлю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Навік у пам"яті лишились
і вишні, й яблуні в садку...
Ми там жили, росли, навчались,
на перехресті у кутку...
І гомінка завжди долина,
ватаги хлопців і дівчат...
Розлогі верби і калина
пасли корівок ми й телят...
Купались, грались, засмагали,
пекли картоплю і буряк...
Дружили, мріяли, зростали
і не забуть цього ніяк...
В вечірню пору там сиділи,-
хто на пеньку, хто на траві...
Казки складали і співали,
хоч і кусали комарі...
Було все гарне й незабутнє,
хоч і голодне, і складне...
Та все давним-давно минуло,
нині у спогадах живе...
Коли бува мені не спиться,
я лину в спогади тоді...
Коли ж засну, то мені сняться,
дитинства спогади живі...
Так хочу ще хоч раз побачить,-
долину, річку і садки...
Просить село мені пробачить,
що не вернулась я туди...
Мине війна і пандемія,
і я поїду ще в село...
Я і собі, і людям вірю,
все буде добре, як було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Весна теплом уже війнула,
зазеленіла вже й трава...
Я рано вийшла і відчула,
весни цікавої дива...
Мені почулось скрипка грає,
і дзюркотить в річці вода...
Природа бал весни справляє,
весна ж, як дівка молода...
Птахи проснулись й заспівали,
на весняний спокійний день...
Верба й калина шепотіли,
і прислухались до пісень...
В річках вода про щось шепоче,
без суєтливих перепон...
Весна красу дає охоче,
це вже реальність, а не сон...
Я роздивляюся довкола,
чую як плещеться вода...
Вітер співає нове соло,
весна ж, як дівка молода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
12 КВІТНЯ – велика дата в історії нашої країни і в історії всього людства. Цей день став ВСЕСВІТНІМ ДНЕМ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ – святом, яке знаменує початок космічної ери. В Україні це свято має назву “День працівників ракетно-космічної галузі України”.
60 років тому, 12 квітня 1961 року радянський космонавт Юрій Олексійович Гагарін з космодрому “Байконур” на космічному кораблі “Восток-1” вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.
12 квітня професійне свято відзначають не тільки космонавти. Ця дата також важлива для інженерів, науковців, техніків і інших фахівців, зайнятих в космічних програмах та для викладачів і студентів напрямків, пов’язаних з аерокосмічною технікою та космосом.
Україна – місце, де зародилася світова космонавтика. Тут народились і працювали видатні вчені Ціолковський, Корольов, Кондратюк, Уткін, Янгель, Глушко, Лозино-Лозинський. На легендарних “Комунарі”, “Арсеналі” та “Моноліті” розробляли перший у світі супутник, а радянська космічна програма не відбулась би без КБ “Південне” та “Південмашу”. Українець Сергій Корольов запустив першу людину в космос і створив ракету “Союз”, яка і досі доставляє космонавтів на Міжнародну космічну станцію.
Перший космонавт незалежної України – ЛЕОНІД КАДЕНЮК у 1997 році здійснив політ у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі “Columbia”. Політ тривав з 19 листопада до 5 грудня 1997 року.
Яскраві успіхи космонавтики – закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.
Вітаю всіх поетів з Днем космонавтики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910855
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Поспішаю до явора
Я в журі кожен раз.
Може він про коханого
Зможе щось розказать.
Запитаю у явора
І про пекло, й про рай,
Де шукати коханого,
У який іти край.
Попрошу дуже явора
Все мені розказать.
Чи не важко коханому
Під землею лежать.
Про щось тихо шепочуться
Яворові гілки,
Їм напевне не хочеться
Ворушити думки.
Прихилюся до явора
І його попрошу,
Передав щоб коханому,
Що його я люблю.
А листочки на яворі
Шелестять, шелестять.
Вони зможуть коханому
Про любов передать.
І сумую, й до явора
Кожен раз я спішу,
Ніби знов до коханого
На побачення йду.
Промовляю до явора
Я найкращі слова.
Хай повіда коханому,
Що любов не вмира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Журавлі, журавлі, ви, як діти мені,
Наді мною сьогодні летіли...
і я вдячна і вам, і чудовій весні,
і від вас набираюся сили...
Журавлі, журавлі, без вас сумно мені,
і від вас простір й небо з"ясніли...
Бачу вас, бачу вас на яву, а не в сні...
й ніби в мене з"явилися крила...
Журавлі, журавлі, не спішіть, не спішіть,
щоб я встигла на вас надивитись...
Щось вам гарне сказать й сили вам побажать,
і повірить, що це не приснилось...
Журавлі, журавлі, ви красиві усі,
відірвати всій погляд невсилі...
І я дякую вам, і природі, й весні,
ви ж, як дітки мені дуже милі...
Зустрічаю й радію і вам, і весні,
ви для мене занадто важливі...
І за вас я молюсь, як за діток своїх,
щоб і ви, і вони були завжди щасливі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Колискові я писала
дітям й внукам залюбки...
А це вчора захотіла
написать її собі...
Бо ж бувають такі ночі,
що не можу я заснуть,
хоч стуляю свої очі,
що вони мені й печуть...
А колись у моїй долі
були світлими всі сни,
на життєвім моїм полі
щирі кожної весни...
То нічого, що стара я,
та держуся, не впаду...
Хоч своє вже віджила я,
та вперед усе ж іду...
Не лякають мене хмари,
та й пора мені вже спать...
Все минеться і розтане,
нічка спокою додасть...
Заглядає ніч у вічі,
розливає супокій...
Не потрібні мені свічі,
сон потрібний ніжний мій...
Колискову написала,
я сама собі просту...
І для себе заспівала,
засинаю й тихо сплю...
Дуже гарно в цю ніч спала,
і спокійна, як земля...
Жаль, що сну не пам"ятала,
як проснулась вранці я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Дякуємо, весно,
що ти нас почула,
і природі щедро
сонечком війнула...
І вже не жалієш
нам свого тепла...
І сонечком грієш,
сьогодні без зла...
От якби зуміла
зупинити вірус,
людей зрозуміла,
й заховала сірість...
Додала щоб сили,
і забрала страх.
Люди щоб раділи,-
не лише у снах...
Вже й птахи проснулись,
літають, співають...
Своїм диво - співом,
людей звеселяють...
І тобі ми, весно,
кланяємось всі...
І в радості щедро
дякуєм тобі...
Радіємо, весно,
що ти нас почула.
Дощі заховала,
вітри зупинила...
І ми вже відчули,
і добро, й тепло...
Працею своєю,
переможем зло...
Дякуємо, весно,
за твоє тепло...
Зізнаємось чесно,
тебе любимо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Полюбила, весно,
ти вітри й дощі...
Поливаєш чесно
дерева й кущі...
Й людей не жалієш,
не даєш тепла...
Бува й снігом сієш,
хоч ти й не зима...
Уже другий місяць
ти вже йдеш, весна...
Чи згубила мудрість,
а чи чогось зла?..
Усе рідше сонце
з - за хмар вигляда,
Закрила віконце
для добра й тепла...
Від ції негоди
й птахи поховались...
Вибрики природи
що ж скажи нам сталось?..
Стомилися люди,
і природа вся...
Лиш калюжі всюди,
й сонце не сія...
Молимося Богу,
й просимо тебе:
Весняну погоду
неси нам уже ...
Будь великодушна,
тепла дай й краси...
І не будь байдужа,
й радість нам неси...
Бо ж ми від негоди
багато втрачаєм...
Й весняні пригоди
від тебе чекаєм...
Полюбила, весно,
ти дощі й вітри...
Ну скажи нам чесно,
чом сердишся ти?..
Ми ж тебе чекали,
і чекаєм ще...
І з теплом цікавим,
й лиш трішки з дощем...
Ти ж перестаралась,
мало не щодня,
дощами вмиваєш,
вже плаче й земля...
Ми ж благаєм, весно,
ти й нас полюби...
А ми будем чесно,
тебе берегти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ - це Велике християнське свято започатковане в !V столітті і присвячене події, що описана в Євангелії апостолом Лукою. Архангел Гавриіл сповістив Діві Марії, що вона обрана Богом, щоб народити Спасителя світу. Слова архангела були першою "благою" вістю для людства після гріхопадіння, тобто від часів Адама і Єви.
Церква навчає, що Пресвята Марія не просто дізналася, що у неї буде дитинка, а дала згоду на це, і саме в момент промовлення нею слів "Се, Раба Господня, хай буде Мені по слову Твоєму" і відбулося непорочне зачаття.
Цього дня тим, хто поститься дозволяється їсти рибу і олію. Люди несуть у храм на радісні служби насіння, щоб освятити його для майбутнього садіння, бо вважається, що в цей день Бог землю благословляє.
З Благовіщенням пов"язано багато народних прикмет.
На Благовіщення, вважається, не можна нічого робити в домі, на городі, бо навіть птиця гнізда не в"є, а дівка косу не плете. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи, до цього
"турбувати" землю вважалося гріхом.
Свято Благовіщення вже прийшло до нас,
У весняну пору, у прекрасний час...
Блага вість з"явилася у чудовий день,
А за ним прибуде ще і Великдень...
Радісних всім звісток, Миру і Добра,-
В це чудове свято, всім бажаю я,
А ще всім Здоров"я й теплої весни,
Віри і Надії, Любові й Краси!
А ще віри в Правду, в життєві Дива,
Відійшли назавжди вірус і війна...
Щоб була цікавою нинішня весна,
Й наша Україна знову розцвіла...
Щоб все було добре у кожній родині,
Щоб ожила Правда в нашій Україні...
І щоб наша влада людей розуміла,
Людям помагала й працювала вміло...
А якщо не вміє, то хай відійде,
І тоді народ наш нову обере,
Справедливу, вправну і ще й роботящу,
І тоді всі справи в нас будуть путящі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910334
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Сірий вечір крадеться, як кішка,
Я сідаю за стіл і пишу...
Напишу чи багато, чи трішки,
І читаю, й пишу, не грішу...
У вікно я дивлюсь, та не чую,
Солов"я і зозулі: "Ку! -Ку!"
І здається, що знову я чую
Від коханого ніжне: "Люблю!"
Як давно це було колись в мене,
Щось у кожного схоже бува...
Хоч минуло, та я не забула,
Може я ще тому і жива...
Сірий вечір крадеться, як кішка,
І давно я живу вже одна...
Є у мене і діти, й онуки,
Та коханого жаль вже нема...
Він давно вже у іншому світі,
і тому я буваю сумна...
Що минуло не можна вернути,
Така доля його і моя...
Я дивлюся в вікно й розумію,
Чом спокою у мене нема...
Чи дітей і онуків діждуся,
А чи й літом знов буду сумна?..
Розумію я їх, розумію,
В них свої є і сім"ї, й діла...
Через вірус цей злий - пандемія,
І не видно цьому ще кінця...
Сірий вечір крадеться, як кішка,
Слава Богу минула зима...
Пожурюся й поплачу я трішки,
Та й вкладуся я спати сама...
Завтра ранок мені усміхнеться,
Бо ж весна вже нарешті прийшла,
І жура моя, й смуток минеться,
І погода цьому посприя...
P/S: Скільки часу мені ще лишилось,
Топтать ряст, я не знаю й сама...
Та здаватися я не збираюсь,
Хоч весна ця уже й не моя......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Другого квітня 1918 року в Києві помер український письменник Іван Нечуй-Левицький. За своє життя він написав багато творів, найвідомішими стали «Кайдашева сім’я», «Маруся Богуславка» і «Микола Джеря». Проте наприкінці 1890-х Левицький втратив популярність. Він жив у бідності та помер у київській богадільні. «Бабель» згадує письменника і публікує його найцікавіші цитати — про мову, літературу, український народ, Росію та про письменництво.
ПРО ДИТИНСТВО:
«До чотирнадцяти літ, до самої семінарії, я був дуже богомольний під впливом матері. Я ні разу не їв до служби, видержував тяжкий піст до плащаниці Страсна пʼятниця, до вечірньої води на голодну кутю, аж мені ставало нудно. Приїжджаючи додому, я читав житія святих. Разом з житіями я читав історію України, що знаходив в батьковій шафі».
ПРО НАВЧАННЯ В ДУВХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ:
«Половина моїх товаришів були великороси, але було чимало сербів, були й болгари, молдавани, й греки, й грузини. Великороси здивували мене своєю грубістю й якоюсь грубою мужичою фамільярністю. Між ними були дуже дикі натури, десь аж з-за Волги: вони говорили на кожного ти, хоч бачили чоловіка вперше ввічу, і ні з сього ні з того гнули лайку по-московській просто тобі ввічі, наче компліменти говорили, аж чудно було слухати».
ПРО ПОЧАТОК ТВОРЧОСТІ:
«Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім навіть не знали ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані в «Правді» перші мої повісті».
ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ІВАНА НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКОГО?
Іван Левицький народився 13 листопада 1838 року в родині священника в місті Стеблів, у Канівському повіті (нині — Черкаська область). За прикладом батька вступив до Богуславського духовного училища, згодом — до Київської духовної семінарії, проте священником не став. Замість цього він почав викладати російську мову, історію, географію та зайнявся письменництвом під псевдонімом Іван Нечуй. У 1870-х він написав свої найвідоміші повісті: «Микола Джеря» та «Кайдашева сім’я». Згодом Іван Франко сказав, що в одному образі Миколи Джері — «уся історія українського селянства». У 1885 році Левицький закінчив викладати та вирішив повністю присвятити себе літературі. Проте нові твори не стали популярними, а сам письменник пересварився з частиною української інтелігенції через правопис — він вважав, що «писати треба так, як говорять люди», і критикував галицизми. До кінця життя Левицький жив у бідності. Наприкінці 1917 року він впав і зламав ногу, після чого потрапив спершу до лікарні, а згодом до Дегтярівської богадільні, де й помер. За все життя Левицький жодного разу не був одружений.
ПРО ПИСЬМЕННИЦТВО:
«Коли писальник хоч трошки себе чує українським громадянином, часткою українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу повинність одсвічувати в своїй фантазії, в свойому серці ту громаду, а не перелазити в чужі городи і підставляти свою душу під картини чужої, неукраїнської жизні».
ПРО УКРАЇНСЬКЕ ЖИТТЯ:
«Українське життя — то непочатий рудник, що десь під землею, хоч за його вже бралися такі високі таланти, як Шевченко».
ПРО МОВУ:
«Мова народу є тілом нації, національний психологічний характер — то її душа».
ПРО ВЛАДУ:
«Для українського панства треба підставити таке літературне дзеркало, в котрому-б воно побачило свій чималий ніс, свої поїдені раком губи, щоб воно почало ліки своїх ран, побачило, окрім того, ступінь свого розвиття, свою вдачу, свою недостачу, своє фальшиве прямування в національних, політичних та соціальних відносинах».
ПРО УКРАЇНУ ТА РОСІЮ:
«Україну жде погана перспектива в Росії, перспектива темна як ніч, і тільки нові українські інтелігентні національні сили світять в тому темному будущому часі, як зірниця ранком».
ПРО РОСІЙСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ:
«Ми високо шануємо нових великоруських письменників за їх прямування, за їх освічування своїх творів ліберальним поглядом, але мусимо признатись, що їх твори не годяться для України, мають інтерес або місцевий, або зовсім етнографічний, і не піднімуть розумового та морального зросту України… Великоруська література для України має вартість тільки одкидну, а не покладну. За Нечуй-Левицьким: «одкидне» — «негативне», «покладне» — «позитивне», а на такому коні далеко не заїдеш при теперішніх завданнях європейських літератур».
ПРО ХОЛОСТЯТЬСЬКЕ ЖИТТЯ:
«Бувало, що й жалкував (що не одружився), а більш того, що ні. Так я спокійно собі жив, а то хтозна як було б. Якби попалася така, як Балабусі Балабуха — головний герой повісті Нечуя-Левицього «Старосвітські батюшки та матушки». У творі він одружений на жінці, яка його постійно зраджує, то самі знаєте, як би мені жилося, чи мав би спокій».одружуєтьсяму."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910112
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Не боюсь я в житті темноти,
А дороги люблю запорошені.
Я живу, щоб мені перейти
І відомі дороги, й несхожені.
Знову крок, а за ним- іще крок,
Мені доля так рідко всміхається.
Я за кроком роблю новий крок,
У житті не всі мрії збуваються.
А воно все ж цікаве життя,
І потрібне воно всім і кожному,
І таке неповторне життя,
І воно не буває непрошеним.
В нас по - різному часом бува,
Всім сьогодні війна заважає...
Ще й цей вірус життя убива,
Та все ж віра в житті нас тримає...
Знову крок, а за ним- іще крок,
І легким він не часто буває,
І хоч важко роблю новий крок,
Щастя більшого в світі немає.
Я пройду всі дороги земні,
Кожен крок до мети наближає,
Хоч нестерпно ступати мені,
Йду й тоді, коли сил вже немає.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І хоч падаю, знов піднімаюся.
Кожен крок у житті- це урок,
А дороги - життям називаються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
На добраніч усім на ніч,-
Ідіть спочивати...
А я знову за стіл сяду
І буду писати...
Віднайду слова ласкаві,
Напишу про маму,
Про часи колись цікаві,
Події яскраві...
Була мама, був і тато,
І сестра, і братик...
Та хто зможе підказати,-
Де ж то їх шукати?..
Ні! Не зможе підказати
Ніхто і ніколи...
А мені не розгадати
Небесні закони...
Бува сиджу до світанку
В роздумах про долю,
І пишу я, і читаю,
А то й плачу з горя...
Там війна іде на Сході,
Цвіт наш убиває...
Ще й цей вірус десь узявся,
Й ніяк не зникає...
Влада теж за люд не дума,
В них свої турботи,
Ще більш збільшить свої статки,
Їм не до народу...
Так у роздумах буває,
Я все ж засинаю...
Як настане день прийдешній
І сонце засяє,
Я спечу пиріг воскресний
Й призабуду горе.
Пирогом я почастую
Друзів і сусідів.
А посмішку подарую
Сонечку і вітру.
Порадію дню ясному,
Поллю квіти зрання.
І скажу усім вагомо:
"Доброго днювання!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Вам не здається, любі друзі,
що в цей важкезний для нас час,
нам наша влада, як гадюччя,
ніби ватага розбишак...
Не нарікаєм ми на Бога,
та треба владі совість мать...
Щоб у часи повні тривоги,
лише про статки свої дбать...
Не нарікаєм ми й на долю,
хоча і важко нині жить...
Шукаєм виходу із болю,
та щось той вихід нам лиш снить...
Хоча уже й весна настала,
і сонце нам дає тепло...
Та влада совість десь сховала,
а мо" її і не було...
Лише про себе влада дума,
збільшує статки знов стократ...
І хоч зима уже минула,
гроші панують в них і блат...
І підприємства не працюють,
Нема у простолюду свят...
А панство знову в нас жирує,
і їм, звичайно, не до нас...
І виживає, хто як може,
сім"ю ж то треба годувать...
Може весна нам допоможе,
хоча би настрій нам піднять...
А що там робиться в лікарнях,
(медикам важко працювать...)
І в дитсадках, і звісно, в школах,
онлайн знання всім здобувать...
Коронавірус змінив долі,
додав турбот і суєти...
Хоч негараздів в сім"ях в волю
та не лишив нас доброти...
Ми в кулаки збираєм волю,
щоби друг другу помагать...
І вчора, завтра і сьогодні,
ще й перемоги здобувать...
Не нарікаєм ми на долю,
зумієм все в житті здолать...
І на своїм життєвім полі,
і жить, й любить і працювать...
Хай не надіється ця влада,
що їй усе з часом мине...
З часом відновиться вся правда,
й народ цю владу прокляне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Находилися ноги, натрудилися руки.
Ледве-ледве із хати він ступив за поріг.
Пересиливши болі, пересиливши муки,
Зупинився, подумав:"90 вже літ!"
Дуже- дуже повільно вийшов тихо за хвіртку,
Не світилось у вікнах, уже спало село.
А йому було важко, одиноко і гірко,
Хоч хитався в зажурі, пішов далі селом.
Ось дійшов до подвір'я, тут стрічала Лукеря.
Пригадав, як він вправно тут скакав через тин.
Серед мальв незабутніх, незрівнянно-рожевих,
І Лукерка, як сяйво у цвітінні жоржин.
Очі глянули в небо, там світилися зорі,
Раптом зойкнуло серце, і Левко аж закляк.
Там Лукерчині очі синьо сяяли з неба,
То вона посилала йому лагідний знак.
"Як же жити без тебе, ой Лукеря-Лукеря!
Твої очі для мене з висоти мерехтять.
А без тебе,голубко, нецікава вечеря,
Без твоєї усмішки жить не можна ніяк!"
Мерехтіли знов зорі, по щоках текли сльози,
Лише тричі він плакав у своєму житті-
Як родилися дітки- і Софійка,й Серьожа,
І тоді, як Лукерка відійшла в інший світ.
Загуло за спиною, загурчало і стихло.
Зупинилась машина і почув він басок:
"Любий, діду- дідусю, де ж ви ходите знову,
Я приїхав за вами!"- задзвенів голосок.
Тупцювався на місці, пройняла його радість,
І тепло розлилося з голови до кісток:
"Любі, діти й онуки, як же добре сьогодні!"
З ними зможе зробити він в житті новий крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Розцвіли вже чарівнії крокуси,
білі, жовті й червоні ясні...
Це весни нам дарунки, не фокуси,
цьогорічної диво весни...
А в садку появилися проліски,-
сині, білі, а є й голубі...
Їх торкаються сонячні промені,
Теплі, лагідні і вогняні...
Ранки й дні вже давно стали сонячні,
і безхмарні ясні вечори...
І природою, й Богом даровані,
сині ночі і райдужні сни...
Підставляю долоні під промені,
ловлю краплі святої пори...
І надією, й вірою сповнені,
мої мрії живі і думки...
Що минуть негаразди і віруси,
і відійде у безвість війна...
І садки, і ліси, й диво - крокуси,
подарує всім людям весна...
Й наша влада усе ж зрозуміє нас,
І закони вже прийме такі,
що і правду не зітре ніколи час,
і настануть для нас дні ясні...
Хай квітують і проліски, й крокуси,-
дивосвіт весняної краси...
І минуть цього вірусу фокуси,
переможуть дарунки весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Час біжить, спішить невпинно,
його нікому не спинить...
Ми старієм невловимо,
і все важче стає жить...
Ми пригадуєм минуле,
воно й нині нас п"янить...
І цікаве, й незабутнє,
нам у спогадах вже снить...
Молоді були й красиві,
не боялись перешкод...
Мрії й думи незрадливі,-
нас вели до перемог...
Негараздів не боялись,
все було нам "по плечу"...
І натхненно працювали,
можна сказать "до смаку".
Якже швидко все минуло,
ніби ж вчора це було...
Відійшло, як відлетіло,
в наших дітях ожило...
І вони спішать невпинно,
як і ми колись було...
Їх спинити неможливо,
це реальність, не кіно...
І вони на нас похожі,-
невгамовні, запальні...
Стоїмо ми на сторожі,
щоб не збилися з путі...
Вже і внуки в нас дорослі,
у них погляди свої...
На життєвому помості,
працьовиті й чарівні...
Час біжить, спішить невпинно,
уже й правнуки в нас є...
Просим їм у Бога сили,
збудувать щастя своє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Летіла ворона, летіла, на лавочку біля мого двору сіла...Та у
дзьобі не сир вона тримала, як могло бути за байкою. У дзьобі вона
тримала написане на папері рішення президента про покращення життя
пенсіонерам, по збільшення їх пенсій, точніше їх індексацію, та ще й додаткові доповнення тим, кому менше 80 років... Прочитала те рішення
ворона і подумала: "А де ж то тих грошей узяти,у цей надзвичайний час,
то отож, оте обіцяне стане не менш знаменитим Миргородських часів
Гоголя...Бо де ж тих грошей узяти, щоб і пенсіонерам до пенсій додати,
та й не тільки пенсіонерам, а й безробітнім, хворим, багатодітнім,
та й простим людям у час карантину через
той злощасний коронавірус, де він у дідька взявся... А ще ж потрібно збільшити зарплати медикам і вчителям, і соціальні виплати збільшити. Це ж які великі витрати з державної казни, та й премії по 170 мільйонів ще ж не всім потрібним людям нвидано..." Так роздумувала ворона, й роздумувала..
Аж тут до неї підійшли молодики, по вигляду новоспечені
бізнесмени. Почули вони роздуми ворони, та й кажуть: "Яка ж ти,
вороно, розумна, і розмовляти, і читати вмієш, а може й передбачити
теж умієш?"
"Даремно приємні слова мені мовите,- відповіла чорно-сиза,- бо й не
сир у мене в дзьобі, а обіцянки самого президента, бо ж де тих грошей
нині, в час карантина взяти, більшість підприємств не працюють, та й
позичати вже не можна, бо ж позичене треба повертати...Та могли б і ви
до цієї ініціативи президента долучилися, та й допомогли б простим
людям цю біду пережити..." Та, почувши ці слова ворони, молодики, не
сказавши нічого, заспішили, та й пішли собі у своїх справах. А ворона
ще подумала: "довго ж ще доведеться ждати усім нужденним, обіцяних
доплат..." А чи діждуться? І ворона не знає, і я не знаю...
А за те що збільшили вартість газу і електрики, ворона вже й промовчала, та якби й сказала, то хто б її почув, а якщо і й почує, то хто ж її послухає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909455
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Уже набридла пандемія,-
людям, природі і землі...
Якась нестерпна веремія,
не підкоряється й весні...
Загнала всіх людей у хати,
і спокій, й віру замела...
Весна на висновки багата,
та все ж неспокій додала...
Бо ж всі надіялись на весну,
в удачу вірили й тепло...
Що із теплом й добро воскресне,
вірус відійде і все зло...
Та не здійснились сподівання,
вірус не хоче відступать...
Знов посила нові страждання,
тому й доводиться чекать...
Весна ж природи воскресіння,
уміє людям помагать...
То ж не втрачаємо терпіння,
так як і ждали, будем ждать...
А за весною прийде літо,
і сили всім воно додасть...
А ми уміємо терпіти,
вірим, що прийде благодать...
Можливо й ми у чомусь винні,
стали нестримні й маєм зло...
Та все ж ми люди терпеливі,
шукаєм спокій і тепло...
Вже третя хвиля пандемії,
кажуть до нас вже нині йде,
жорстка і нова веремія,
і нові біди принесе...
Отож, єднаємося, браття,
разом під силу буде йти...
Дружба, натхнення і завзяття,
поможе зло перемогти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Солов"ї, солов"ї, заспівайте мені,
Хай почую я вас у останній свій час...
Убиває ж війна, а весна ж є весна,
І хоч рани печуть, спів почуть хочу ваш
А весна ж знов красна і безмежжя в степу,
Я губами ловлю кожну краплю живу...
Ніби краплі дощу, впали в нашім садку,
Я зозулю прошу: "Покукукай ку - ку!
Не зникає ж любов, хоч і рани страшні,
Я почуть хочу знов кукування твої..."
Чи то дощ, чи роса, невідомо мені,
Вгорі світять в красі зірочки весняні...
На землі уже я, майже мертвий лежу,
Така доля моя через кляту війну...
Не почую вже я голоси весняні,
Вже свідомість моя не належить мені...
Буду я в небесах зустрічати весну,
До живих лише в снах, може, я ще прийду...
І додому вже я не вернусь, не прийду,
Не побачу вже я весняну всю красу...
Жаль матусю мою, залишилась одна,
В її долю сумну вже не прийде весна...
А вона ж мене жде, вигляда, вигляда,
Не діждеться вона, бо мене вже нема...
Як же швидко життя закрива мені шлях,
Убиває мене у весняний цей час
Солов"ї, солов"ї, я не чую вже вас,
Душа й мрії мої вже пливуть в небесах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Гортаю сторінки життя,
хоч вже я їх і не рахую...
І човгаю у майбуття,
та у добро я все ще вірю...
Колись не рахувала час,
хоча бувало й поспішала...
Знала, що все буде гаразд,
і все завжди кругом встигала...
По - різному в житті було,
долала легко всі дороги...
В мені тоді завжди жило,-
натхнення і правдиве слово...
Все було добре і в свій час,
хоч і не все, звісно, збулося...
Я не оглядуюсь назад,
хоч може дещо лиш здалося...
Гортаю сторінки життя,
хоч що минуло не вернеться,
у сірих відтінках буття,
в сьогодення перенесеться...
Погане все забуду я,
а правда завше переважить...
Може й не так як хочу я,
все неможливо передбачить...
Гортаю сторінки життя
і за минулим не сумую,
хоч шкандибаю в майбуття,
десь і не впевнено крокую...
Вірю, погане все мине,
нічого ж вічного немає...
І радість, й щастя ще прийде,
й хороше нас усіх чекає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Мій сад вже скоро білим стане,
у веснянім своїм цвіту...
Ніхто про нього так не скаже,
тому про нього я пишу...
Не буду я гадать на картах,
чи хтось прийде, а чи ні...
Хоч вже минули саду старти,
та він потрібен ще мені...
Усе частіш в минуле лину,
було цікаво й на виду...
Цей сад ми вдвох колись садили,
нині одна я вже живу...
Сім"я хороша була в мене ,-
і чоловік, і дітки теж...
Робота в школі хоч щоденна,
нині сумую до безмеж...
Сад, як умію доглядаю,
згадую молодість свою...
Сім"ю свою не забуваю,
Дітей й онуків завжди жду...
Дорослі діти вже й онуки,
у них давно своє життя...
Болять і ноги в мене й руки,
і чоловіка вже нема...
Мені ж на плечі старість тисне,
та і хода уже не та,
Бува у вуха вітер свище,
і сон у безвість відліта...
Отож іду в сад працювати,
щоб він красивий іще був...
Вірю, він вміє пам"ятати,
щирість мою і доброту...
Мій сад вже скоро білим стане,
я йому в цьому поможу...
Хоч він нічого і не скаже,
та я його й тепер люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Та ж були, та ж і є в мене діточки - діти,
Колисала я їх і співала пісні,
Лиш для них я жила, працювала й раділа,
Що вони в мене є, що потрібні мені.
Пиріжки я пекла і борщі я варила,
І супи, й голубці, пампушки й холодці,
І узвар, і млинці, які діти любили,
Як зі мною жили, як були ще малі.
А коли підросли, в білий світ полетіли...
Шукать долю свою, всі у різні боки.
Працювала, жила і онукам раділа,
Що хороші вони, їздять в гості завжди.
Йшли вервечкою дні, запліталися роки.
Всі живуть у містах, де тепло є й вода.
Залишилась одна, у селі одиноко,
Посивіла давно, стала тиха й сумна.
А роки знов спішать, як розгнуздані коні.
Я вдивляюсь у вікно кожен ранок і день.
Прикладаю дашком над очима долоні,
Виглядаю завжди і онуків, й дітей.
І звертаюсь завжди я до Господа - Бога,
І молюсь за правнучку, онуків й дітей:
Щоб Всевишній їм дав незахмарену долю,
Щоб здорові жили серед добрих людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Плакала верба, плакала,..
Опускала листя до землі.
Сльози її капали, капали,
Піднялися в небо журавлі.
Стали вже дорослими журавлики,
Що зростали під її крилом.
Полетіли в світ її чубарики,
Вигріті її ніжним теплом.
Щовесни зліталися журавлики-
До верби, до рідної землі...
Принесли печаль її чубарики,
Бо один із них не долетів.
Плакала верба, плакала,
Знову проводжала журавлів...
Сльози її капали, капали,
Бо один із них не полетів...
Плакала верба, плакала,
Опустила гілля до землі,
Сльози її капали, капали,
Квіти на могилі зацвіли.
Плакала верба, плакала,
Знову виглядала журавлів.
І молила Бога за чубариків,-
Берегти себе для матерів!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Я сьогодні встала рано,
і побачила в вікні,
ранок гожий із туману
усміхається мені...
Я поглянула в віконце,
сонце світить угорі...
І весняний промінь сонця,
посила привіт землі...
І пташина вже проснулась,
чую я їхні пісні...
І я ранку усміхнулась,
й стало радісно мені...
На подвір"ї моїм трави,
вже купаються в росі...
Й вітерець віє лукавий,
в весняній диво - красі...
Я прислухалась до звуків,
чи співають солов"ї?..
Чую лиш: "Ку - ку!" зозулі,
що луна із чагарів...
Та й зозулі я радію,
й промінь сонечка ловлю...
І долоні підставляю,
день прийдешній я люблю
Все в природі загадкове,
у промінні золотім,
сонце променем лоскоче
все в просторі запашнім ...
Я запахи відчуваю,
хочу їх собі впіймать,
і квартирку відкриваю,
хай вони сюди летять..
Ранком сонце у віконце,
буде гарний нині день,
і тепло,й радість від сонця,
додасть щастя і пісень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Вірш написала...І пишу я знов,
І до снаги мені моє писання.
Поезія це - свято, це - любов,
Моє натхнення, пошук, сподівання.
Пишу я тихо...Що там говорить?
Та і немає з ким мені балакать.
Лиш під ногами кіт рудий мурчить,
А я пишу. Це краще, аніж плакать.
Все, що було, - пройшло і відпливло,
У віршах все минуле оживає.
Весни і літа ніби й не було,
І радість, і печаль в душі буяє.
Отак пишу я - за рядком рядок,
Про що писать - душа, звичайно, знає.
Кожен рядок - життя мого урок,
Я кожну мить у віршах звеличаю.
В моїх віршах є осінь і зима,
Весна і літо, радість й часом сльози...
Поезія - це радість, це - життя,
Не змиють їх дощі, ані морози.
Бува поезія моя й гірка,
Та в ній - усі мої найкращі ліки:
Від смутку і журби..Та й для добра,
Живе в мені сьогодні і навіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Вірш написала...І пишу я знов,
І до снаги мені моє писання.
Поезія це - свято, це - любов,
Моє натхнення, пошук, сподівання.
Пишу я тихо...Що там говорить?
Та і немає з ким мені балакать.
Лиш під ногами кіт рудий мурчить,
А я пишу. Це краще, аніж плакать.
Все, що було, - пройшло і відпливло,
У віршах все минуле оживає.
Весни і літа ніби й не було,
Та й радість, і печаль в душі буяє.
Отак пишу я - за рядком рядок,
Про що писать - душа, звичайно, знає.
Кожен рядок - життя мого урок,
Я кожну мить у віршах звеличаю.
В моїх віршах є осінь і зима,
Весна і літо, радість й часом сльози...
Поезія - це радість, це - життя,
Не змиють їх дощі, ані морози.
Бува поезія моя й гірка,
Та в ній - усі мої найкращі ліки:
Від смутку і журби...Та й для добра,
Живе в мені сьогодні і навіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Батьки майбутнього художника Олександр Михайлович і Анна Григорівна одружилися в Астрахані. Але Михайло на світ з'явився в Сибіру за місцем нової служби батька в місті Омську 17 березня 1856 року. Він був другою дитиною з чотирьох, яких за 6 років народила Анна. Міші було всього 3 рочки, коли його мама померла. Батька перевели знову в Астрахань, ближче до родичів, які могли допомогти по догляду за малолітніми дітьми.
Початок життя Врубеля було дуже тяжким, і це немовби задало тон всій його подальшій долі. До того ж від народження він був слабкого здоров'я, а за характером тихим, мовчазним і вдумливим. У семирічному віці отримав домашні прізвиська "мовчун" і "філософ". Він дуже любив розглядати книжкові ілюстрації, міг годинами сидіти біля них.
В 1880 році Михайло вступає в Петербурзьку Академію мистецтв, навчаючись у педагога Павла Чистякова. До речі його вчитель навчав Рєпіна, Сурікова, Васнецова і Сєрова.
Життя юного художника не балувало. Часом йому доводилося виживати на 3 рубля на місяць, харчуючись лише водою з хлібом. Але в борг він ніколи не брав, гордість не дозволяла. Манера мистецтва Врубеля була нова і несподівана. Михайла не приваблювала класика, він в живописі впроваджував риси модернізму.
Мистецтвознавцю професору Адріану Прахову знадобився фахівець для художніх робіт по відновленню Кирилівської церкви. Павло Чистяков запропонував Врубеля. І той в 1884 році їде до Києва, де починається важливий етап не тільки в його біографії як художника, а й в особистому житті. На думку деяких сучасників він був закоханий в дружину свого замовника Емілію Львівну Прахову. Вважається, що вона стала прототипом ікони "Богоматір з Немовлям" для вівтаря Кирилівської церкви.
У 1889 році Михайло Врубель приїжджає в Москву. Тут він знайомиться з промисловцем і щедрим меценатом Савою Мамонтовим і стає учасником його гуртка художників в Абрамцево.
Він створює панно, оформляє опери, займається майолікою, пише картини, ілюструє літературні твори. Бере участь в ілюструванні ювілейного двотомника Лермонтова, в т.ч. робить малюнки до поеми "Демон".
Перша виставка художника відбулася в 1896 році. Після її закінчення Врубель знайшов своє щастя в особі оперної співачки Надії Забели, яка стала його музою і дружиною. У шлюбі народився син Сава, однак прожив він недовго і незабаром помер. Ця подія похитнула психіку Врубеля.
Знаменита картина «Демон сидячий» була намальована в 1890 році, викликавши у цінителів мистецтва суперечливі почуття. Крім живопису, Михайло Врубель серйозно захоплювався керамікою, скульптурою, оформленням постановок у театрах. Потім він одержимо працював над "Демоном поваленим". Закінчив його в 1902 році. І в цьому ж році потрапив до психіатричної лікарні. Психіатр Володимир Бехтерєв поставив Врубелю невтішний діагноз.
Психічне згасання Михайла Врубеля прискорюється. Він багато часу проводить в лікарнях. Живе в світі марення і галюцинацій. А в моменти просвітління намагається писати. У цей важкий період він зміг створити свій шедевр "Роза в склянці", написав "Шестикрилий серафим", "Перлина". Але не зміг закінчити портрет поета Валерія Брюсова. До кінця 1905 року живописець почав швидко сліпнути. Останній роки художника пройшли в повній темряві. Він помер в 1910 році.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908625
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
В чарах кохання, було дівування,
мене в майбутнє вело,
Були розмови і чарування,
як же давно це було...
В чарах кохання тоді пливла я,
єство хотіло любить...
Втіху й надію я відчувала,
сім"ю хотіла створить...
Все було добре, взаємне кохання,
я відчувала щомить...
Як в небі зорі, світлі розмови,
як же було не любить...
А на весіллі мама зітхала,
щось їй здавалось не так...
Незадоволена, та все ж мовчала,
біль відчувала в грудях...
Вечори й ночі повні любові,
нас у майбутнє вели...
Карії очі, чорнії брови,
нас ніби крила несли...
Ріка мелодій грала й співала,
і ми щасливі були...
А мама мовчки спостерігала,
не розуміли її ми...
Напевне мама щось відчувала,
непередбачуване...
Та якось ранком вона сказала:
"Знову війна, діти, йде!.."
В чарах кохання і розставання,
він на війну пішов...
Болі печалі, віра й чекання,
щоб він живий прийшов...
Війна навіки нас розлучила,
тепер його вже нема...
А я без нього сина родила,
буду ростити сама...
Мені поможе, звісно, матуся,
серденько в мене болить...
Йому розкажем я і бабуся,
будем без нього ми жить..
В чарах кохання без сподівання,
мене у мріях несе...
Сину увагу і піклування,
хай він в любові живе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
1. На даху тітка стоїть,
Розвісивши вуха...
Від супутників сигнали,
І день, і ніч слуха...
2.Стрімко витягнулися вгору,
Дві подружки білокорі...
Дощик їм полоще кіски,
Цих подружок звуть...
3 А цей сірий, ще й зубастий,
Щоби йому не упасти.,
По полях блукає,
поживу шукає...:
4 А це з кожуха вилізло,
Росло, росло, та й виросло,
З землі взяло та й покотилося,
Та й на зубах опинилося...
5. Звечора вмирає,
Вранці оживає...
6. Знизу вгору, потім вниз,
Диво - віз усіх привіз:
Без керма і без коліс,
Тягне вгору, потім вниз...
7. Цей стоїть із давніх літ,
На річці Ніл вже сто століть,
Там фараонів тайна вічна,
Живе в гробницях пірамід...
8.У зеленому жупані,
Ця стоєть неначе пані...
Хоч і плавати мастак,
Та не риба і не рак...
9.Малий собачка не гавкає й не кусає,
А в будинок не пускає...
10.Хоч нема зубів і рота,
Та й залізні з"їсть ворота...
11.Загорнувся у клубок,
цілу купу голочок.
Лис пробіг, голки понюхав,
Потім довго носа чухав...
12. Порізала пальчик Оленка,
І додала собі турбот,-
Бо і промити ранку треба,
І ще й залити в неї...
13. Його домівка - океан,,
Зі спини в нього б"є фонтан...
14. Що за диво оцей птах,
Наганяє жабам страх?
На одній нозі дрімає,
На стовпах хатинку має...
15.Лиш касету проковтне,
І співати він почне...
16.Між двох світил,
Він посередині один...
17.Два скельця, три дужки ,-
На ніс, і на вушка...
18. Цей червоний і гіркий,
Відгадайте, хто такий?..
19. У воді вона живе,
Не має дзьоба, а клює...
20. Уночі гуляє, а вдень спочиває.
Має круглі очі, й бачить серед ночі...
21. Скринька, вертушка,
Шнур і довге вушко...
22. Хто вродлива ця панянка,
У сорочці - вишиванці?..
23. Цей вогонь в собі тримає,
І його оберігає,
Відкрива спортивні ігри,
а також і олімпійські...
24. Народився у землі,
Зарум"явнись на вогні,
Часом лежить на столі,
До борщу усім й мені...
25. Маленька, солоденька,
Діточкам смачненька...
26. Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?..
27. Що взимку в хаті замерзає,
А на вулиці - ні?..
28. Упіймав Івасик рибку,
Але витягнути - мука!
Бо сердита і велика
На гачок попалась...
29. Не дорослий ще мужчина,
Та вже він і не дитина,
То ж назвати його як?
Здогадались це...
30. Стоїть гнеться над водою,
І любується вербою...
31. Я не літера нова,
Я пом"якшую слова.
А у слові олівець,
Забігаю аж в кінець...
32. Одну букву пропустила,
бо у школі я її не вчила
нова буква якась
"г"
- Кар- кар - кар! - з гори злетіло,
Аж осика затремтіла.
Пісня лине без угаву,
Хто співає?
Звісно, ....
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Якже багато негараздів
в нас накопичелось давно...
Це і війна нам не потрібна,
і вірус, що пече нутро...
Нестерпно боляче і лячно,
і з кожним днем все важче жить...
І вірус цей прийшов невчасно,
й простому люду знов болить...
А про людей ніхто й не дбає,
у владі тільки балачки...
І хто як може виживає,
і помираємо таки...
Коли ж закінчаться ці лиха,-
це клятий вірус і війна...
Настане мир і стане тихо,
всепереможна йде весна...
Завмерло все, мовчить і влада,
у неї ж помисли свої...
На першім плані в них завдання,
збільшити статки знов собі...
І сліз людей вони не бачать,
ведуть свої лиш балачки...
Вони сміються, люди плачуть,
у влади й в нас різні думки...
Самі собою негаразди,
звісно, від нас не відійдуть...
Їх не можливо перекласти,
це треба владі осягнуть...
А як не вміють, чи не хочуть,
люди не всилі вже терпіть...
Їх замінити люди взмозі,
і нову владу оберуть...
Війна і вірус, й негаразди,
зменшують сили й завзяття...
Їх неможливо перекласти,
змінити можна до пуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Березень мінливий, але не ледачий,
то сміється сонцем, а то ллє дощем,
а то ще буває снігом припороше,
й вітрами задує, аж викличе щем...
Березневе сонце, світло березневе,
тепло посилає із неба щодень.
І тоді навколо все стає веселе,
хочеться писати тексти для пісень.
Вітер весни віє на усі простори,
з собою приносить і радість, і біль...
Єднайтеся, люди, щоб порвать побори,
скинути кайдани і з плечей, і з ніг.
Спонукати владу приймати закони,
що передбачають потреби людей...
І у олігархів вкрадене забрати,
і все передати для хворих дітей...
Березень буває і сухий, і мокрий,
втрачати не можна його теплі дні.
Працювати дома, а ще більше в полі,
завжди, а найбільше усе ж навесні...
Березень мінливий,але не ледачий,
міняє природу і змива жалі...
То ж працюймо, люди, щиро і завзято,
ми ж бо не ледачі, ми ж бо трударі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Журавлики прилетіли,
прилетіли в лузі сіли...
Болить серце, завмирає,-
серед них мого немає...
Стоять собі журавлики
в лузі над водою...
Підійшла до них близенько,
вмилася сльозою...
Підійшла до них близенько,
стиха запитала:
"Де журавлик мій рідненький,
чом його немає?.."
Промовчали журавлики,
"Курли!" - лиш сказали...
І сиділи тихесенько,
й крилами махали...
Журавлика вже живого
у світі немає...
А як жить мені без нього,
ніхто не спитає...
Піднялися журавлики,
крильми помахали...
Чом загинув мій журавлик,
так і не сказали...
Полетіли журавлики,
стою над водою...
Залишилась у цім світі
навік сиротою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
За церковним календарем день преподобної мучениці Євдокії припадає на 14 березня.
Не всім, очевидно, відомо, що за старим стилем, а він відстає на 13 днів од нового, це першопочаток весняного місяця.
Наші пращури пов'язували з ним новолітування, оскільки у березні починається весняне рівнодення. Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.
До речі, подібне явище спостерігаємо і в більшості давніх народів. Так, на Близькому Сході і досі в березні святкують Новий рік. На його честь городяни влаштовували «вітконошення», тобто зносили на майдани пальмове листя.
Ідентичні обряди були у балтійських та скандинавських народів. Так, шведи у ці дні влаштовували жертвоприношення, масові ігри та торги.
Єгиптяни влаштовували похорон Озірісові — богові сонця.
У Стародавньому Римі широко відзначали Кібелу, де жерці оплакували Аттіса — Сонце, що повертає на весну.
Натомість індійці у березні святкували народини богині Дурги, а на осіннє рівнодення (у вересні) продовжували цю урочистість.
Подібні обрядодії за середньовіччя відбувалися і в країнах Західної Європи. У чехів і частково у німців Явдохи вважалися початком весни та першим днем світобудови.
З цим періодом деінде пов'язана спільна обрядова Поминальна тризна, яка добре була відома персам та давнім слов'янам, зосібна нашим пращурам.
Окрім поминків на честь предків, дайбожичі організовували й проводи зими — виготовляли солом'яне опудало і з ритуальними дійствами спалювали його (у поляків на сьомий день березня схоже опудало — Маржану — несли до річки і топили у воді).
Згодом подібні дійства — солом'яна лялька — перейшли і до купалівських свят, а тризна — поминання пращурів — до великодневих Проводів на гробках.
Таким чином, Явдохи офіційно утверджували перший день весни. Селяни ретельно стежили за повадками тварин у цей день.
Вважалося, що в підобідню, коли пригріє сонце, має обов'язково прокинутися степовий байбак, вилізти з нірки й тричі просвистіти, а потім лягти на другий бік аж до Благовіщення (натомість ховрашок лишень перевернеться в кубельці). Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.
Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів, що чув поклик: «Діду, діду, сій ячмінь». З цього часу вже готували збіжжя для ярої сівби.
Але найкращим благовісником все-таки були ластівки, що приносили на своїх прудких крилах весняне тепло. Цих пташок у селах вельми любили й шанували, вважаючи божими охоронцями осель. Батьки застерігали дітей:
— Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того обличчя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко — з'явиться ряба віспа...
Так люди оберігали цих дуже корисних птахів та їх гнізда од дитячих пустощів. В той час діти, які не бажали, аби їхнє обличчя рябіло веснянками, побачивши ластівку, обов'язково вигукували:
— Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки! — і мерщій бігли вмиватися талою водою.
Старші жінки, запримітивши птаху, брали по грудочці землі, кидали на грядку, приповідаючи:
— Кріп сію, кріп сію! — і на тому місці, за повір'ям, мала неодмінно зійти ця знадоблива для господинь рослина.
Був і такий звичай: той, хто на Явдохи побачить ластівку, мав узяти в жменю землі й жбурнути в неї, побажавши:
— На тобі, ластівко, на гніздо, а людям — на добро! — для того, щоб якнайскоріше з ярим теплом приходила весна.
Зрештою, за птахами вгадували і погоду: «стеляться» ластівки по землі — скоро затепліє і, отже, можна буде сіяти овес, «бояться» землі, себто літають високо — ще утримається холод.
При цьому мала значення й кількість птахів, бо ж «Одна ластівка весни не робить».
В арсеналі народної мудрості з Явдохами пов'язано безліч завбачень.
Городники вважали, якщо під Явдоху висіяти на розсаду капусту, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо «Одова Явдоха виходить з плугом».
Народні традиції, звичаї та прикмети. 14 березня - Явдоха.
Яку ж погоду віщує Явдоха?
Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
Який вітер на Явдохи, такий буде і до Покрови.
Якщо на Явдохи вітер теплий — на мокре, вітер з півночі — на холодне, крутитиме млини — так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, а коли зі сходу — роїтимуться бджоли, з півдня — врожайний рік на хліб.
Повний місяць з дощем — бути мокрому літові.
Якщо ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно — розраховуй на пізній засів.
Якщо день сонячний — вродить пшениця, а похмурий — просо і гречка.
Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду.
З днем преподобної мучениці Євдокії пов'язано і чимало влучних прислів'їв:
Явдоха з водою, а Юрій з травою.
Євдокія красна, то й весна красна.
На Явдохи води по боки.
Прийшла Євдокія — селянинові надія.
Прийшли Євдокії — дядькові затії: плуга чинити, борону точити.
У Явдохи сила — весь поділ замочила.
Явдоха хвостом крутить — буде пізня весна!
Прийшли Євдокії — дядькові затії: плуга чинити, борону точити.
Якщо курка на Явдоху нап’ється, то на Юра вівця напасеться.
Як бачимо, з весняною Явдохою пов'язано чи не найбільше народних завбачень та спостережень. Це цілком природно, адже «Один день весни цілий рік годує», а «Яка Явдоха, таке й літо».
За матеріалами: Василя Скуратівського. "Дідух. Свята українського народу."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908003
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
МАСНИЦЯ В УКРАЇНІ: (традиції, обряди, історія свята)
У 2021 році Масниця триває з 8 по 14 березня, а Великий піст розпочнеться 15 березня.
ПОХОДЖЕННЯ СВЯТА:
Це свято ще має кілька назв - Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця. Свято Колодія - одне із давніх слов’янських свят, що бере початок ще з доби Трипільської культури. Святкували прихід весни та пробудження природи не тільки в Україні, а й в на території інших слов’янських країн. Проте у кожного було особливе трактування свята, свої традиції й обрядові страви. В Україні існував звичай поховання “колодки”, що символізувало відхід зими, й початок нового циклу. Наші предки вірили, що голосні гуляння, ритуали з піснями й танцями, сміхом допомагають прогнати зиму й закликати весну з сонцем, теплом та цвітінням.
ХТО ТАКИЙ КОЛОДІЙ?..
Тлумачення давньої назви КОЛОДІЙ — має язичницький підтекст. Це маленький СОНЦЕ-БОЖИЧ, який вже достатньо підріс для того, щоб стати КО-ДІЄМ — тим, хто розкручує Сонячне Коло. Він запускає цей природний процес, коли Сонце піднімається все вище, відганяючи зиму і морози, запускаючи новий етап оновлення природи.
ПРО СВЯТКУВАННЯ:
Починають святкувати КОЛОДІЙ завжди в понеділок. І хоча традиції святкування у кожному регіоні відрізнялись — проте це суто українське свято відзначали всі. Проходило воно з жартами, співами, ярмарками.
Протягом всього тижня прославляють КОЛОДІЯ, радіють приходу весни та відпочивають. Цей тиждень також вважається жіночим. Оскільки КОЛОДІЙ — БОГ ЛЮБОВІ, ШЛЮБУ і ЗЛАГОДИ, головними у всі сім днів були ЖІНКИ.. Чоловіки мали їх у всьому слухатись та без образ сприймати жарти та різні підколювання, збиткування.
ПРО СТРАВИ ПІД ЧАС МАСНИЦІ:
МЛИНЦІ не були ключовою стравою святкових частувань. Основні страви — це ВАРЕНИКИ з сиром у вершковому маслі, а також СИРИТКИ, ЗАПІКАНКИ з сиру, ГАЛУШКИ з сиром і маслом. Такі страви готували вдома, виносили на ярмарки та гуляння. Їх їли кожного дня протягом тижня, адже з першого дня посту на них триватиме заборона і треба встигнути посмакувати.
ЯК ВІДБУВАЛОСЯ СВЯТО:
КОЛОДІЙ тривав цілий тиждень. Перед початком Великого посту людям хотілося добряче погуляти. Святковий тиждень мав дві частини: ВУЗЬКУ МАСЛЯНУ (3 перші дні) і ШИРОКУ (4 наступні дні). Кожен день мав свою назву і певні традиції. Що треба було робити:
ПОНЕДІЛОК - ЗУСТРІЧІ...ПОЧАТОК ГУЛЯННЯ КОЛОДІЮ.
КОЛОДІЙ — це ВЕСНЯНИЙ БОГ, перша ластівка, що народилася на МАСЛЯНУ в понеділок, живе й веселиться цілий тиждень, а в суботу помирає, щоби знову прийти на землю сонячним ЯРИЛОМ. Колодка — це дерев’яний брусок чи палиця, які прив’язують до рук чи ніг дівчатам і хлопцям як покарання, що вчасно не подружились, а інколи і їхнім батькам. Цей ритуал передбачав викуп колодки на гуляннях.
Рідні ходили один до одного в гості. Ходили в гості до хрещених, сватів, родичів. Також у цей день робили солом’яне опудало, яке встановлювали в центрі села.
ВІВТОРОК — ЗАГРАВАННЯ:
По всьому селу проходили ігри та забави. А заграванням займалися неодружені хлопці.
СЕРЕДА — ЛАСУНКА:
Кожна господиня накривала багатий стіл з різними стравами, знову всі ходили в гості та смакували.
ЧЕТВЕР — РОЗГУЛЯЙ:
Влаштовували велике гуляння з ранку до ночі: маскаради, ігри, танці. Не стихала музика і, звісно, продовжувалося частування.
П’ЯТНИЦЯ — ТЕЩИНІ ВЕЧОРИ:
Цього вечора або зять йде до тещі, або теща йде до зятя на гостини. Вважалося, що такий обряд сприятиме налагодженню стосунків у родині.
СУБОТА — ПОСИДЕНЬКИ ЗОВИЦІ:
МОЛОДА НЕВІСТКА приймала гостей – батьків чоловіка. А ЗОВИЦЯМ (сестрам чоловіка) дарувала подарунки.
Ще в цей день поминають родичів, носять у церкву панахиду — хліб, мед, цукор.
НЕДІЛЯ — ПРОЩЕНИЙ ДЕНЬ:
Останній і один з найважливіших ДЕНЬ КОЛОДІЯ — ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ. Люди хотіли духовно очиститись і спокійно розпочати піст. Тому в неділю просили прощення в рідних, близьких, друзів та й самі намагались пробачити усі образи, помиритись з тим, з ким навіть довго перебували у сварці. Адже тримати образу на когось — це одна із заборон під час посту.
Цього ж дня спалювали солом’яне опудало, що весь тиждень стояло серед села.
МАСНИЦЯ була СВЯТОМ ЛЮБОВІ та ЗЛАГОДИ.
Ось так закінчуються зимові свята українців. Попереду ВЕЛИКИЙ ПІСТ, ОЧИЩЕННЯ ДУШ і час великого переосмислення життя. Іде весна, тепло, починається велика пора священнодійства — вирощування хліба.
ПРИКМЕТИ характерні для свята:
Треба позбутися на Масницю старих речей. Тоді скоро з’являться гарні обновки.
Перед масляною треба викинути весь битий, тріснутий посуд — на достаток
Пробачаючи всі образи ми звільняємо в житті місце для хороших подій.
Не можна в цей тиждень шити, прясти чи взагалі заплутувати нитки. Мовляв, заплутаєш свою долю.
Несподівано прийшли гості — це на щастя та удачу на весь рік.
Більше млинців на столі — більше сонячних днів цього року.
Довше з’їдеш з гірки — льон буде довший і кращий, як в сусіда.
Чим вище злетиш на гойдалках — тим багатший буде врожай.
Всю МАСНИЦЮ треба гуляти весело й від душі, інакше весь рік проведеш в тузі та смутку.
Мороз — на тепле літо і врожай.
Багато бурульок на дахах — наступний рік буде врожайним і успішним.
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ:
Яка МАСЛЯНА неділя, такий і ВЕЛИКДЕНЬ.
Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.
Негода в неділю перед масляною - до урожаю грибів.
Якщо на масницю йде сніг, буде врожай гречки.
МАСЛЯНА - об'едуха, грошей приберуха.
ПРИСЛІВ"Я і ПРИКАЗКИ:
Масниця, Масниця, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.
Хоч з себе все зняти, а Масницю провести.
Боїться Масниця гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту).
Не ЖИТТЯ, а МАСЛЯНИЦЯ - тиждень гуляє.
ТЕПЛА, ДОБРА І БЛАГОПОЛУЧЧЯ БАЖАЮ ВСІМ УКРАЇНЦЯМ і в МАСНИЦЮ, і на весь РІК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907848
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 13.03.2021
Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає.
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим- біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла-
Молода дружина.
А ромашка ніжно- біла,
То його дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
І земля вже розмерзлася,
й потепліли вітри...
Первоздане приземлення
вже зробили птахи...
Під весняними чарами
зашуміли садки...
Веселковими парами,
вже сидять голуби...
Пахне вже первоцвітами
у моєму дворі...
Пролетіли над хатами
ластівки угорі...
Веселіють горобчики,
після сну уночі...
А на вулиці хлопчики
вже ганяють м"ячі...
Закували зозуленьки,
розбудили гаї...
І проснулись тополеньки
у моїй стороні...
Розгубилися хмароньки
у небесній красі...
А від сонця промінчики
усміхнулись весні...
Зеленіють листочками
і калина, й бузки...
Соловейки затьохкали,
це ж весна все таки...
Під весняними чарами
вже парує земля...
І лелеки вже парами,
прилетіли здаля...
Живемо ми й надіємось,
що скінчиться війна...
Зникнуть брехні і віруси,
світ оновить весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Час іде, час біжить, не вертається,
і його не спинити ніяк...
І до мене все рідше всміхається,
мій чудовий колись диво - сад... .
Чи зима мої мрії розвіяла,
заховала в глибоких снігах?..
Розлучила мене з диво - мріями,
й залишила лише в моїх снах?..
Чи то я постаріла і втратила,
здатність бачить весняну красу?..
А можливо зима заморозила,
і не хоче пускати весну?..
Та весна все ж мене знов покликала,
усміхнулась мені із вікна,
закликала, щоб я їй повірила
бо ж на те і існує весна...
А мені вже бувало й не вірилось,
що до мене ще радість прийде...
Що неждано - негадано стрінемось,
і на долю та радість впаде...
Так весна все ж мене розбудила вже,
й повернула мене до життя...
І весні, і собі я повірила,-
буде в мене усе до пуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
9-го березня Україна відзначає 207-у річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Геніальний поет, талановитий художник та борець за Україну – саме так говорять про Шевченка в Україні й у всьому світі. З криниці Кобзаревого слова черпаємо ми і нині мудрість, наснагу і любов до України.
Усі ми знаємо біографію Тараса Шевченка, втім поза увагою часто залишаються цікаві факти із життя Кобзаря - деякі взяті з біографії, а деякі засновані на переказах очевидців та друзів поета.
Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, — тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім.
Шевченко, коли сперечався, запалювався, доходячи до пафосу. В запальності його, однак, не було ні злоби, ні пихи — тільки святий вогонь відчуття правди й справедливості. Коли ж бачив, що супротивник набирається пихи, поет дозволяв собі різко його осмикнути. В суперечках він висловлювався гостро, аж співбесідники побоювалися за нього. Особливо несамовитий ставав поет, коли заходила мова про кріпацтво — це була його глибока й болюща рана. Якось у гостях в Я. Полонського згадав поет своє дитинство і те, що родичі його і досі кріпаки. Від таких споминів аж заплакав, аж зубами заскреготав і, нарешті, так ударив кулаком об стіл, що чашки з чаєм попадали на підлогу.
ЛЮБОВ ДО ПІСНІ
Шевченко не уявляв собі життя без пісні. Навіть малюючи картину, він завжди тихенько наспівував народні пісні, чаруючи друзів і свого учителя Карла Брюллова.
Палку любов до народної пісні Тарасу прищепили мати, яка співала колискові, дід – історичні (про Коліївщину), батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні. За свідченнями сучасників, Шевченко міг слухати співи годинами в якомусь вдячно молитовному настрої. Спів для Тараса був органічною потребою.
Відомий музикознавець Дмитро Ревуцький (брат композитора Левка Ревуцького) згадував: "Коли мені довелося в 1902 році бути в селі Качанівці в розкішній садибі В.В. Тарновського, старий садівник Тарновського Андрій Микитович Кот привів мене до столітнього дуба на значній відстані від панського палацу і сказав: «Отут під дубом мій батько та інші кріпаки ще старого Григорія Степановича Тарновського сходилися ночами слухати, як Тарас Григорович Шевченко співав їм пісні. Він співає було, а люди плачуть. Тому цей дуб і зветься Шевченковим».
Куліш згадував, що коли Шевченко співав, усі довкруж замовкали і зачаровано слухали, дехто плакав, а він співав людям на втіху. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру – тенор. Він співав серцем і був визнаний справжнім народним співцем України.
Шевченко все життя також збирав і записував українські народні пісні, а деколи і сам створював мелодії до своїх віршів (пісня «Ой, повій, вітре, з великого лугу та розвій нашу тугу»). Поет записував тексти пісень, а щодо мелодій, то завдяки своїй природній музичній обдарованості, швидко їх схоплював і засвоював напам’ять. Він був одним з перших фольклористів, який зумів побачити в народній пісні феномен української нації:
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!
Наспівність, мелодійність поезії Шевченка дала поштовх до написання численних музичних композицій майже всім українським композиторам.
Найбільшу кількість творів на слова Шевченка написав Микола Лисенко. Музикою до «Заповіту» Шевченка Лисенко розпочав унікальний у світовій музиці цикл вокальних творів на слова одного поета – «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка». До нього увійшли композиції (приблизно 100), які відрізняються за жанровими ознаками. Це – пісні, дуети, тріо, квартети, хорові поеми, кантати.
ШЕВЧЕНКО І ЗАСЛАННЯ
Коли Т. Шевченко вперше приміряв солдатський мундир і шинель, у нього котилися сльози. Він не знав, що одяг зшили за казенний рахунок, а тому запитав – скільки грошей винен за мундир. Унтер-офіцер без запинки відповів – 40 рублів. Поет заплатив. Щоправда, гроші йому повернули, коли про випадок дізналося вище керівництво.
Коли Т. Шевченка в жовтні 1850 року переводили в Новопетровськ, поет знайшов на вулиці в Гур’єві вербову ломаку: вона служила йому палицею в дорозі. Прибувши у форт, Шевченко застромив палицю в землю на солдатському городі, і з неї виросло перше дерево в Новопетровську. Пізніше, при підтримці коменданта фортеці Ускова, вибрав він місце для саду (верст за дві од форту), зробив план, розмітив, де які дерева садити, і восени 1853 року на тому місці закипіла робота. Дерева виписали з Астрахані і з Гур’єва, перевезли також, за порадою Шевченка, і великі шовковиці з Ханга-Баби. В саду збудували для родини коменданта літній дімець і альтанку. Біля альтанки спорудили землянку, яка стала місцем творчого натхнення самого Шевченка. Форт Новопетровський було скасовано 1857 року і перейменовано в Олександрівське. Сад став міським і звався весь час садом Шевченка, а землянка — дімцем Шевченка.
ШЕВЧЕНКО І ДІТИ
Шевченко дуже любив дітей. Коли він жив у Києві на Пріорці (1859), поет дуже здружився з дітворою. Діти бігали за ним і кричали: „Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку”. По обіді поет ішов у сад, лягав під яблунею і кликав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували. — Кого люблять діти, — казав про себе поет, — той не зовсім ще поганий чоловік.
Якось наймичка Оришка прала одяг та знайшла гроші, про які Шевченко забув, і він на ці гроші влаштував для сусідських дітей „бенкет”. Пішов на базар, накупив іграшок та ласощів, ледве доніс. Двір посипали свіжою травою, дітвора раділа, гралася, качалася по траві, поет теж радів. По обіді перекупка привезла цілий візок яблук, груш, пряників, бубликів. З двору «бенкет» перейшов на вигін. Посходилися дорослі й говорили: «Оцей старий, певне, божевільний!" Шевченко бігав разом з дітьми, повчав їх, сміявся, змагався з хлопцями.
ШЕВЧЕНКО І МИСТЕЦТВО
Перший іспит з малювання Шевченко складав 23 червня 1838 р. — через два місяці після викупу з кріпацтва. Оцінки виставляли, починаючи з першого номера, що був найвищим балом. На цьому іспиті Шевченко одержав 13-тий номер. Проте уже 4 жовтня 1838 р. на місячному екзамені йому присуджено найвищий бал —1-ий номер, наприкінці того ж місяця — 3-тій номер, ще через місяць, 30 листопада, —2-ий. Одержання тричі таких високих номерів, було великим успіхом і давало підстави для переведення в наступний натурний клас ще до закінчення навчального року. На третному іспиті (за третину року) 24 грудня 1838 р. Тарас малює вже з натури й одержує 4-тий номер.
Пишучи поему „Катерина”, Т. Шевченко питав у І. Сошенка: — А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде? — Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш? Під „ділом” Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався: — А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907457
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Складне життя, роки печалі,
все довелось йому пізнать...
Примхи життя його і долі,
розлуки, болі і печаль...
Чи то так визначила доля,
а чи то Бог йому велів...
Та він боровся і в неволі,
писав і там, для нас усіх...
Уся його велика творчість
любові сповнена й тепла,-
до України, до народу,
й ненавистю до тиску й зла.
І сам він вийшов із народу,
і болі так, як всі терпів...
Багато років у неволі
боровсь, писав так, як умів...
Він убирав в себе багатство,
пісень народних - все життя.
Це відчувається й сьогодні,
у сірих прикрощах буття...
І його творчість закликає,
простих людей до боротьби,-
за волю, правду і свободу,
гідність й країну берегти...
На жаль у нас давно немає,
як він тоді - поводиря...
Та його слово закликає,
почуйте, люди Кобзаря...
Його слова вселяють віру,
у світле наше майбуття...
Не прийде все само собою,
боротись треба за життя...
І ми читаємо сьогодні,
у "Кобзарі", для нас слова,-
берегти край свій і свободу,
допоки сила ще жива!..
Давати відсіч олігархам,
і захищать свої права...
Дати під зад всім окупантам,
й Тараса пам"ятать слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Настрій святковий сьогодні,-
Усмішка гра на устах.
Руки готові в долоні
Промені сонця зібрать...
Ніби лечу в сині далі,
(Так, як літала у снах).
І повернулась в дитинство
В зоряний лагідний час.
Трудності не налякали,
Зникли і сум мій, і страх,
Мрії мої заспівали,-
В віршах, піснях і казках.
Ріки, моря, сині далі,
Місяць і зорі без назв.
І в п'янкім захваті долі
Я оглядаюсь назад.
Чистий світанок і небо,
У неспокійний цей час.
День почанається в мене
З усмішкою знов на устах.
Ніби важкезної ноші
Я не носила давно.
Лагідні сни в добрій ночі,
Ніби солодке вино.
Настрій веселий сьогодні,
Усмішка гра на устах.
Сонечко гріє долоні
І на яву, як у снах.
Настрій святковий сьогодні,
Сонце, тепло й благодать,
Свято сприяє й погода,
Хочеться бігать й співать...
З святом сьогодні вітаю,
Я і дорослих й дівчат
І все найкраще бажаю,
й настрій підняти стократ...
Лиш би війна закінчилась,
зник щоб і вірус від нас...
І щоб усе що наснилось,
З нами було повсякчас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Ой, дівчатоньки, ой подруженьки,
Болять ніженьки, болять рученьки...
Все хорошеє вже минулося,
Дітьми й внуками усміхнулося...
Жаль, роз"їхались шукать доленьку,
Працювать і жить в свою воленьку...
Долі я своїй підкорилася,
І одна в селі залишилася,
Ще спасибі їм, дзвонять всі щодня,
Діти й внуки всі, і моя рідня...
Та, усе ж живу в самотині я,
А була ж колись велика сім"я...
Чоловік і син в могилі лежать,
І ночами я вже не можу спать...
Усіх згадую і вночі, і вдень,
Чую в голові то дзелень, то дзень,
Я встаю тоді, сідаю за стіл,
І пишу, й пишу, я за віршем вірш...
Прозу теж пишу, не спиняюся,
Своїм спогадам усміхаюся...
А написане все кудись я шлю,
Надрукують щось, ну а щось і ні,
Та усе ж чомусь легшає мені...
Заспокоєна, я тоді вже сплю,
Все у снах моїх повторяється,
І у пам"яті залишається...
І не хочу я просинатися,
З ними хочеться спілкуватися,
Неможливо це, розумію я,
Певне це така доленька моя...
Я стерплю усі болячки мої,
І нові складу і вірші, й пісні,
Хай читають їх і співають всі,
Хай в житті людей буде добре все,
Вірус і війна нехай відійде,
Правда й воленька повік не помре...
Отоді і я міцно спатиму,
І нову весну зустрічатиму,
І життя, і світ прославлятиму!
Доки житиму, то й писатиму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
Приїжджайте, діти, до своєї хати,
з яблуками знову пиріжків спечу...
Ви ще не забули, як колись бувало,-
ви любили друзів ними пригощать?..
А ще, мої любі, наварю узвару,
за столом ми сядем й будем розмовлять...
Й своїх половинок, прихопіть з собою,
і ще й своїх діток теж сюди везіть...
З вами ми згадаєм вечори ласкаві,
коли біля мене ви усі жили...
З вами розмовляла і була щаслива,
у той час для мене травень був завжди...
З чорною косою...Я ж була не сива,
а ви з пиріжками той узвар пили...
Вже давно дорослі і мої онуки,
розбрелись по світу у різні боки...
Війна й пандемія додає всім муки,
та все ж приїжджайте до мене таки...
Я ж усіх чекаю сьогодні й завжди,
ще й мою правнучку привезіть сюди...
Мрії нездійсненні у час пандемії,
я це розумію, та маю й надії,
з часом пандемія все ж таки мине,
тому і молюся я щоденно Богу,
хай швидше цей вірус від нас відійде...
І тоді вже, звісно, відкриють дороги,
і минуть розлуки, й щастя знов гряде...
Де ж ви, мої діти, внуки і правнучка?..
Без вас моя хата пусткою стоїть,
лиш яблуні гілка загляда в віконце,
вона вас чекає так, як і колись,
стукає по шибці, а мені здається,
що то голосочок рідненький дзвенить...
Приїжджайте діти, правнучка, й онуки,-
чи то по одинці, а чи й всі гуртом...
Зникнуть негаразди, а з ними і муки,
сядемо всі разом за одним столом...
Будем розмовляти, згадувать минуле,
й сьогодення, звісно, й майбутнє також...
Діти і правнучка, і внуки цікаві,-
вас чекає хата, а ще більше я,
Вас, мої рідненькі, щодня виглядаю,
ви ж моя надія і любов моя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Нічого гіршого немає,
як поховать своє дитя...
І навіть ворогові злому,
ми відчуваєм співчуття...
Це страшне горе незабутнє,
живе у нас усе життя...
І все стає в житті похмуре,
в суворих прикрощах буття...
Жалоба гнітить тоді розум,
і радості в житті нема...
Живемо в світі ми з тим болем,
й навіть весною в нас зима...
І кожне свято, нам не свято,
в душі постійно в нас пітьма...
Сумна весна і навіть літо,
і восени бува зима...
Пишу про сина вірш і пісню,
а душа плаче і рида...
Дає мені розраду й втіху,
його дитина чарівна...
Уже вона давно доросла,
в сирітстві якось все ж зросла...
Бо вже давно нема й невістки,
така от доленька сумна...
Піду на цвинтар я сьогодні,
там їх обох я пом"яну,
Їм прочитаю свої вірші,
І все про доньку розкажу...
Надіюсь, що вона приїде,
з нею ми прийдемо удвох,
Жура моя у степ віійде,
ми сум розділимо на двох...
Нічого гіршого немає,
як втратить ріднеє дитя...
І біль утрати не минає,
і кожен час, і все життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Все більш живем у неспокої,
в скорботі теж бува підчас...
Чекаєм радості земної,
вона ж чогось минає нас...
А час без малості малої,
старить увесь сучасний люд,
ставить і прикрощі, й збої,
які рятує дім і труд...
Десь ще й взялася пандемія,
в калюжах пліснява і цвіль...
Вже цілий рік пече й руйнує,
ще й позбавля буває й мрій...
В вогні Донбас знову страждає,
вбивають там наших синів...
А президент нас запевняє,
що він війну вже закінчив...
Від президента і від влади,
лиш обіцянки чуєм ми,
їм не болять людські печалі,
вони ж бо владарі - пани...
Вірус й війна кладуть в могили
найкращий наш весняний цвіт...
В простого люду нема сили,
щоб зупинить провладний брід...
На весну й літо всі надії,
додасть наснаги всім тепло...
Може й здійсняться людські мрії,
війна відійде, вірус й зло...
Ми, українці, всі терплячі,
та і терпінню є кінець...
У нас серця й душі гарячі,
знищемо зло все нанівець...
Поставим свій їм ультиматум,
виберем справжніх трударів...
І президенту, і цій владі,
Скажем своє рішуче : "Ні!"
Коли це станеться - не знаю,
живемо так, ніби в ярмі...
І за людей, і за державу,-
боляче всім, як і мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Природа усміхається,
весна людей п"янить...
Вже птахи повертаються
і час швидко петить...
Світліють небо й обрії,
і сонечко сія...
Чи то бенкети - оргії
весна свої справля...
І дуже мені хочеться
призупинити час...
Він невловимо котиться
і обганяє нас...
Уже й земля проснулася,
парад весни прийма...
Й моя широка вулиця
веселкою буя...
І віриться, й не віриться,-
весна прийшла, весна...
Лиш молодість не вернеться,
не вернеться вона...
Вже ніжність губ торкається,
шепочеться "люби"...
Весною насолоджуйся,
і лиш вперед іди...
І я вже й не дивуюся,
воркують голуби...
Мені співати хочеться,-
живи, працюй, люби...
Не треба вже печалиться,
весна ж бо чарівна...
Тепла й добра добавиться,
лови і "пий" до дна...
І вітер стиха бавиться,
та гілля не лама...
Природа усміхається,
парад весни прийма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Вже за лісом - перелісом,
весни сонце сходить.
Я піду полину містом,
своїм пішим ходом...
Подивлюся я навколо,
якщо з кимсь зустрінусь,
то скажу я добре слово,
зустріччю потішусь...
Було місто моє красне,
щовени ясніло...
Хоч весною уже пахне,
та не веселіє...
Тихим ранком, пройдусь парком,
ще й не зеленіє...
Хоч не став мій парк той кращим,
я йому радію...
Зустріч з ним мені цікава,
хоч і тихо в ньому...
І доріжкам, і деревам,
я радію знову...
Тут були колись розваги,
люди веселились...
І концерти, і забави,
де ж це все поділось?..
Походила й посиділа,
одна в парку цьому...
Так нікого й не зустріла,
та й пішла додому...
Вже за лісом - перелісом,
сонечко сіяє...
Весна квітом - перецвітом,
радість посилає...
Тож ловімо щохвилини.
весни тепло, люди...
Це додасть натхнення й сили
й краще всім нам буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Весняні росяні світанки,
уже не в снах, а наяву,
Весни приємні забаганки,
очима й мріями ловлю...
Думки і мрії пізнавальні,
мені підказує весна,
Ловлю дарунки геніальні,
й ніби п"янію без вина...
Чекаю я щось особливе,
і від природи, й від весни...
По весняному незлобиве,
хоч, звісно, вже у однині...
Мені багато уже років,
колись жила у множині...
Мільйони я зробила кроків,
давно живу вже в однині...
Не нарікаю я на долю,
ну, однина, так однина...
Терплю розлуки я і болі,
радію, що прийшла весна...
Весна покличе мене в далі,
хочаби в мріях і думках...
Не буде місця для печалі,
а буде радість у очах...
Весняні росяні світанки,
любові сповнені деньки,
І вечорів приємні згадки,
оновлять мрії і думки...
Життя покличе ще удалі,
то не біда, що я одна...
Діти й онуки без печалі,
всіх об"єднає нас весна...
Весняні далі без печалі,
в житті по - всяному бува...
Онуки, діти, світлі далі,
і, слава Богу, я жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Всі птахи й з ними лелеки,
до весни вже не далеко,
повертайтеся скоріш,
ми чекаєм вас усіх...
Птахи є, звичайно, різні,
ми чекаєм їх завжди,
Ранні є, та є і пізні,
скоро вернуться сюди...
Птахи ж, ніби санітари,
шкідників ловлять й комах,
виловлюють й поїдають,
у лісах, степах й садках...
Першими завжди вертають
серпокрилі ластівки,
вони справи свої знають,
і працюють залюбки...
А за ними соловейки,
і зозулі тут, як тут...
І шпаки, і журавейки,
всі за кругом роблять круг...
Дятли, одуди, сороки,
і бугайчики, й дрозди,
костогризи, канарейки,
сиворакші й одуди...
І горобчики, й синички,
і горлички, й голуби,
і рибалочки звичайні,
усі друзі нам вони...
Зберігать й допомагати,
ми повинні їм завжди,
зустрічати, і радіти,
щоб верталися сюди...
Ніжний птах білий лелека,
й чорногузом його звуть,
прилітають із далека,
й з нами поруч тут живуть...
Сніжно-біле оперення,
як поглянеш, зведеш дух,
поміж білим оперенням,
чорне є, тому й чорногуз...
Хоча й чорні є лелеки,
білим родичі вони,
дуже рідкісні це птахи,
їх пожива - плазуни...
Білі, звісно, особливі,
усе більш в селах живуть,
ніжні, вірні і красиві,
і життєва в них є суть...
Люди з радістю стрічають,
і з любов"ю їх завжди,
і вони це розуміють,
й повертаються сюди...
Користь є від них велика,
й неймовірна їх краса,
жаби, миші і полівки,
ховрахи і саранча...
Побачити бува можна,
як лелека у гнізді,
гарний, вишукаший, смілий,
на одній стоїть нозі...
За красу їх неймовірну,
за їх вірність і любов,
вони герої вже постійні,
і легенд, й пісень, й казок...
Всі птахи, то наші друзі,
мабуть знають це вже всі,
в кожний час, в любій окрузі,
ми радієм їх красі...
Якщо в чомусь є потреба,
помагаємо їм ми...
Бачить Бог усе із неба,
відчувають це й птахи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Я проснулась рано - рано,
в вікнах ще сіріло...
За вікном щось вже стогнало,
і гучно скрипіло...
Я неспішно з ліжка встала,
до вікна підбігла...
Під вікном там щось стогнало,
ще й не було світла...
Одяглася я неспішно,
у якійсь тривозі...
Щось в садку моїм блищало,
в снігу на морозі...
Обережно в сад пішла ,
розглядалась, звісно...
Пташка там якась лежала,
і пищала слізно...
Пташку в руки я взяла
до грудей притисла...
Притулилася вона,
й відразу притихла...
В хату з пташкою зайшла,
у крісло поклала...
Її вкрила, як могла
і вона заснула...
Довго спала пташка та,
тихо і спокійно...
Я їй їсти принесла,
й водички попити...
Насторожено вона
на мене дивилась,
та коли я відійшла,
поспіхом наїлась...
Коли пташка ожила,
то вже й заспівала:
"Сінь - сінь- сінь!"- почула я,
й мені легше стало...
Лиш два дні в мене жила,
ніби вже й привикла,
Та як тільки "ожила",
зразу ж й полетіла...
Це вівсяночка була,
або ж "канарейка",
як горобчичка мала,
гарна і маленька...
Десь читала колись я,
що ці малі птахи,
про наближення весни,
сповіщають перші...
Зимова пригода ця,
мене звеселила,
Про прихід весни вона,
мені нагадала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Сьогодні заясніло,
давно так не було...
Торкнулося несміло
до серденька мого...
Хоч ніби ще й зарано,
сьогодні ж ще зима...
Та стало любо - мило,
бо це ж іде весна...
Пішла я на подвір"я,
вдивлялася увись...
І гілля шурхотіло,
так, як було колись...
Коли я молодая,
й веселою була...
І в серденьку буяла,-
весна, моя весна...
Спішила у дорогу,
наповнена тепла...
І дякувала Богу,
що вже прийшла весна...
Й за те, що мала сили,
і тисячі доріг...
Здавалося, що крила
несли мене в політ...
Та раптом щось кольнуло
мені у правий бік...
І мало не зіпхнуло
мене через поріг...
Отож, я зупинилась,
поглянула увись...
Й сказала собі щиро:
-Не упади, дивись...
Неспішно походила,
й подумала ще раз:
Чому, як кінь несеться,-
цей невблаганний час?..
Та радість вже буяла,
у мене на чолі...
і я неспішно стала
й вклонилась до землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Дякую Богу за дар мені даний,-
Жить у цім світі писать, і творить...
Бачить блакить і рожеві світанки,
І працювати, і світ цей любить...
Дай мені, Боже, і втіху, і радість,
В білому світі ще трішки пожить...
Рай цей земний і простори безкраї,
І берегти, й шанувать, і любить...
Я не проситиму земного раю,
Квіти вирощую й їх я люблю...
В них я вбачаю зі світом єднання,
Віру, Надію і радість свою...
Часто вдивляюсь в небесні блакиті,
Ніби лечу серед хмар у імлі,
Думи і мрії любов"ю сповиті,
Як же чудово ходить по землі...
А перед сном, я стаю на коліна,
Богу молюся й прощення прошу,
Дать і мені, й людям благословіння,
Й вдячність свою неодмінно кажу...
Може почує Всевишній моління,
Я ж не багато, здається, прошу:
Миру, Свободи, Надії й Терпіння,
Людям простим, за усіх я прошу...
Дякую я, Бог для мене Всевишній,
Вірую я, що мене зрозумів...
Я на землі цій натхненно працюю,
І не зіб"юсь серед бурь і вітрів...
Подих весни я уже відчуваю,
Їх посилають всесущі вітри,
І хоч зима ще цей світ обіймає,
Вже весняні наші мрії й думки...
Жаль лиш, що вірус нас не полишає,
І усе далі від справ віддаля,
Зменшує мрії, а то і вбиває,
Стогнемо ми і природа, й земля...
І де кінець його ніхто не знає,
Втрати людські нині є в нас щодня,
А він у світі цім вільно гуляє,
Й як відігнати ніхто з нас не зна...
Ми тебе просимо, Боже величний,
Ти за гріхи нас, благаєм, прости,
Вірус страшний і до того ж дражливий,
Просимо, Боже, цей світ збережи...
Тобі подякує кожна людина,
Жити ж у світі цім хочуть усі,
Бачить блакить хоче навіть дитина,
Будем вклонятися, Боже, тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
Чи то вітер вербу гне, То не вітер вербу гне,
до землі згинає?.. й до землі схиляє...
Чи то дівка хлопця жде, А то мати сина жде
а його немає?.. з далекого краю...
Чи вода в річці шумить, Не вода в річці шумить,
а чайка ридає?.. не чайка ридає...
Чи мороз знову тріщить, То не зна як далі жить
і дуби ламає?.. вдова молодая...
Чи то ліс знову горить, То не ліс знову горить,
як сонце сідає?.. й сонце не сідає...
Чи то люд в селах малих, То війна на Сході йде,
роботу шукає?.. й синів убиває...
Чи то кінь в степу біжить, То не кінь в степу біжить,
сам куди не знає? .. зігнувшись від болю,
Чи то мертвий син лежить, То не зна, як далі жить
у чужому краю?.. люд у важкій долі...
Чи то музика звучить, То не музика звучить,
радістю ясною... в нас над головою...
Чи сова вночі кричить, А то влада людей злить
сповнена журою?.. неправдою злою...
В тім і наша є вина,
не тих вибираєм...
Віддається нам сповна,
ми про це вже знаєм...
Не активно живемо,
і мовчки страждаєм...
Негаразди терпимо,
й владу не міняєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021
Життя у всіх лиш раз буває,
трудитись треба все життя,
Мудрість і силу здобуває,
хто вчиться й вірить в майбуття...
Жінки мудріші чоловіків,
це всім відомо і давно...
А чоловіки всі сильніші,
у світі так завжди було...
Від чоловіків вразливіші,
жінки були і нині є...
А кому бути розумнішим,
це вже, як Бог кому дає...
В житті по - різному буває,
і чоловіки мудрі є...
І сильних ми жінок теж знаєм,
це від батьків доля дає...
Сонце ясне пітьми сильніше,
і світить всім воно щодня...
А вечорами світить Місяць,
з зірками ночі звеселя...
Коли ж у небі чорні хмари,
на плечі туга нам ляга,
і в небі сірім, як отари,
і вшир, і вздовж сум розтяга...
Весело всім гулять полями,
лісами і гаями теж...
Ми наповняємось думками,
вдячні природі до безмеж...
Часто любуємось річками,
морями й океанами,
містами, селами, шляхами,
кущами і деревами...
Усе це нам допомагає,
і силу, й мудрість поповня,
Віру й Надію нам вселяє,
Любов"ю сповнює життя...
Життя у всіх лиш раз буває,
розум і сила від батьків,
а мудрість кожен сам плекає,
так, певне, Бог усім велів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій рідненький...
Торкни його легесенько,
у голівку чорнявеньку...
Нагадай йому, вітреньку,
що його чекає ненька,
і дружина молоденька,
і дитиночка маленька...
Торкни вуса густесенькі,
й його руки міцнесенькі...
Заглянь в очі сині - сині,
погладь брівоньки красиві...
Запитай, чи не забув вже,-
берегтися дуже-дуже,
і для себе, й для дитини,
для матусі і дружини...
Повій, вітре-вітресеньку,
де воює мій миленький...
Від ворожої від кулі,
захисти його, молю я...
Шепни, вітре, у вушенька,
що дружина молоденька,
його любить дуже - дуже
передай йому, мій друже...
Повій вітре, не барися,
до нас швидше повернися,
подуй в вікна і у двері,
ми запросим до вечері...
За вечерею розкажеш,
що почув там, й що побачив,
Для нас довга ця розлука,
а в чеканні біль і мука...
Та ми маємо терпіння,
трохи віримо в везіння:
що минуться ці розлуки,
відійдуть і болі, й муки...
А ще молимося Богу,
за щасливу нашу долю,
щоб війна й вірус скінчились,
й українці звеселились
Щоб жили всі люди в мирі,
при здоров"ї і щасливі,
Щоб минули негаразди,
тепло й добре було завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
1. Якщо хочеш ти читати,
то її ти мусиш знати...
А якщо ж її не знаєш,
то нічого й не вгадаєш...
2. Його люди поважають,
та все ж б"ють, як на нім грають...
3. Коли дама ця приходить,
то травичка тоді сходить,
і ще й квіти розквітають,
й солов"ї в гаях співають...
4. Ця блискуча і гостренька,
вушко в неї геть маленьке,
за собою вона тягне
те що шиє щось гарненьке...
5. В сінях рипають і ходять,
а до хати не заходять...
6. Цілу тонну цей хапає,
й переносить, куди знає...
7. А ця хоч і не їжак,
і на тілі голки видно,
не комаха, і не птах...
Цю істоту звуть ...
8. Влітку чутно на траві
її часте : "ква", та й "ква",
вимовляє все охоче,
й виставля булькаті очі...
9. Цей боїться вовка дуже,
і лисиць також боїться,
і зі страху перед ними
спить з відкритими очима...
10.На зимові диво - віти,
сіли білі - білі квіти...
11. Дуже дивний цей звірок,
круглий нібито клубок,
ще й голки на нім стирчать,
його в руки нам не взять...
12. А цей жвавий ще й вертючий,
знають всі, що він колючий...
13. Цей пузативй і поважний,
починає новий рік,
потім худне із днем кожним,
в кінці року зовсім зник...
14. Не бджола, а все ж гуде,
і не птах літає все ж...
15. На городі, як на току,
стоїть півень в червоному ковпаку...
16. Махнула птиця крилом,
закрила півсвіту чорним рядном...
17. У сорочках дерев"яних,
на столі лежать слухняно,
а як разом затанцюють,
все, що треба розфарбують...
18. А цей у куточку, тче щодня сорочку...
19. Цей на інших геть не схожий:
кучерявий та пригожий...
фіолетове суцвіття...
Стеле він під голе віття...
20. Маленьке, кругленьке,
та ще ж і гостреньке,
та вміло і вчасно,
збігає поле всеньке...
21. Хоч нігде вони й не вчились,
жити в правді все ж навчились...
22. Влітку сушимо шипшину,
липи цвіт, суниць, малини...
Взимку грієм самовар,
варим і п"ємо...
23. Гру цю люблять всі в цім світі:
і дорослі, й навіть діти...
М"яч! Удар! І крики: "Го-о-ол!"
Це чудова гра в....
24. Сіяли в полі, там він зростав,
Зібрали і в комори склали товар,
Потім змололи , потім спекли,
люблять його люди усі...
25. В печі боки їй обпекли,
і в стіну вміло поклали...
26. На вогні частенько спить,
носом уві сні свистить...
27. Вчить читати і писати,
рахувати і співати,
всіх дітей довкола,
наша рідна...
28. У ставку найбільша злюка -
це зубаста хижа...
29. Є і кріп, і бараболя,
м"ясо, морква і квасоля,
і цибуля, і петрушка,
буде в нас смачненька...
30. Повна бочечка вина,
тільки ключика нема...
31. Це не буква, а лиш знак,
та без нього ну ніяк,
він пом"якшує слова,
зайвим в мові не бува...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Вже, слава Богу, зимонька,-
до краю добіга...
А березень, як свічечка,
весну нам відкрива...
Натішемося сонечком,
й його ніжним теплом...
Відкриємо віконечка,
наповнимось добром...
Пора цікава веснонька,
додасть сили й краси...
Свої розравить крилонька,
зігріє нам "носи"...
І пташечки повернуться,
із півдня знов до нас...
І зникне повід сердиться,
на новий диво - час...
І ми весну зустрінемо,
з любов"ю і добром...
І все належне зробимо,
щоб все цвіло кругом...
Молитися ми будемо
усім святим й богам,
щоб і війна, і вірус той,
не заважали нам...
З зимою попрощаємось
ми, звісно, без злоби,
з весною привітаємось,
зимі скажем: "прости!"
Зима ж бо нині йде уже,
кудись, аж за світи...
Останні її подихи,
не додадуть біди...
На зимоньку похожі в нас,
і влада, й президент...
Та думаю прийшов той час,
і їх щоб помінять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Молодість проходить блискавично,
Зрілість і у клопотах, й в труді...
Кроками іде старість повільно,
І бува і в радості, й в біді...
Молодість квітуча і всесильна,
Зрілість же спішить майже завжди,
Старість ніби топчеться на місці,
Кличе то туди, а то сюди...
Молодість, як день квітучий літній,
Зрілість не рахує ще роки,
Старість спотикається невміло,
Спогадами все ж живе таки...
Молодість минає непомітно,
Зрілі кроки сонячні й важкі,
Старість плентається, звісно,
Та думки і мрії є таки...
Молодість не може бути вічно,
Зрілість хоче тонус зберегти,
Старість повертається неспішно,
Їй частіше хочеться лягти...
Молодісті ще Жар - птиця сниться,
Зрілость - це вже мудрості пора...
Старість намагається трудиться,
І радіє, що пока жива...
Молодість красива і пречиста,
Зрілість - це досягнення й жнива...
Старість - це повернення в дитинство,
І хвороби, і мармаз бува...
Молодість буває і мінлива,
Вдосталь і наснаги, і тепла,
Та буває й молодість вразлива,
Вихід вміло все - таки шука...
Зрілість завжди працею сповита,
Та вона й величною бува,
І робота, і сім"я, і діти,
Все ж завжди наповнена тепла...
Старість непомітно наступає,
Та й вона цікавою бува,
І сама за себе вона дбає,
І онуків, і дітей чека...
Кожен з нас усе це розуміє,
І буває часто поспіша,
Всі етапи з гідностю приймає,
Думи свої й мрії захища...
Якже швидко все в житті минає,
Я скажу всім: старість не біда...
Бо ж нічого вічного немає,
Все відходить, як в річках вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021
Ця фотографія була створена тоді, коли я навчалася у 9 класі. Поруч зі мною моя подруга і однокласниця Юля Дорожанська. Якось вона прийшла до мене в неділю, я її познайомила зі своїм братом Василем, студентом Криворізького гірничого технікуму, а з нею прийшли її сусіди Георгій і Анатолій, причому перший був з фотоапаратом. Георгій на той час працював на колгоспному радіовузлі, а Анатолій теж в колгоспі. Юля мене і брата з ними познайомила, і запропонувала сфотографуватися. Ми знайшли якусь місцину, та й сфотографувалися. А потім розійшлися кожен по своїх справах... Пройшли роки, ми з Юлею закінчили школу, я поступила на навчання в Кіровоградський педінститут, (нині це Кропивницький педагогічний університет), а Юля поступила в Херсонське профучилище харчової промисловості. Мій брат Василь після закінчення технікуму вступив в Севастопольське, вище інженерно- морське училище. На канікули ми всі приїжджали додому, та й якось так вийшло, що Юля почала зустрічатися з моїм братом, а я з її сусідом Анатолієм. А з часом і Юля з Василем, і я з Анатолієм одружилися...Ось так і створилися дві сім"ї...На жаль з персонажів цієї фотографії, лишилась лише я одна. Проте, ще є їх і мої діти, онуки і правнуки. Юлині і Василькові донечки Світлана і Інна,та онучки Даринка і Анечка, та правнучка Веронічка. А мої з Анатолієм діточки син Станіслав, та донечка Наталочка, а найстарший синок Сергійко загинув на шахті в Кривому Розі 26 років тому...А ще є мої внучки Лариса, Вікторія, Лізонька, та внук Владислав, а ще правнучка Сюзаночка, донька Вікторії... Ось так, життя продовжується...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905147
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021
У зимові ці дні,
засипані снігами.
Ми пишемо вірші,
наповнені думками...
Ідуть за днями дні,-
з морозами й вітрами...
Наспівуєм пісні,
ми з власними словами...
Беруться десь слова,
а чи з душі, чи з неба...
Таке часом бува,
І в мене, і у тебе...
Старий цей білий світ,
неначе зупинився...
І сипле, й сипле сніг,
так ніби світ сказився...
Ще й пандемія ця,
загнала людей в хати...
Зима йде до кінця,
ми вміємо чекати...
Нам зимові ці дні,
усім набридли дуже...
Та доки ми живі,
читать й писати будем...
Ще й радує нас те,
зима ось - ось відійде...
Весна до нас гряде,
і все в порядку буде...
Ми вміємо чекать,
і вміємо боротись...
Не будем мудрувать,
писать будем й трудитись...
І пандемія, й зло,
колись же закінчиться...
Весна - красна й тепло,
Усім нам усміхнеться...
І ми тоді усі,
розправим свої крила...
На плани всі прості,
нам вистачить вже сили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Хорохориться нині зима,
відступати не звикла вона,
то морозами нам припече,
а то й снігом сипне, чи й дощем...
Лютий знову лютує дарма,
все ж закінчиться скоро зима...
Я кажу: "Не лютуй, не лютуй,
до кінця ти зиму вже готуй..."
Та не хоче зима відступать,
хоча їй вже себе не втримать...
І морози нам шле і сніги,
такі принципи нині в зими...
Хоч сичи ти, а чи не сичи,
і морозами нас не печи,
бо весна уже стала на старт,
це реальність уже, а не жарт...
Хорохориться все ж ще зима,
Завзяття уже майже нема...
Вже весна вигляда з - за бугра,
І дорога вже їй не тісна...
Вже в чеканні садки і ліси,
все чекає і хоче рости...
І степи, і поля, і земля,
і всі люди, а з ними і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
Безмежний світ, шалений і лукавий,
Багато літ у ньому я живу...
Мене ЛЮБОВ у світі цім тримає,
Я білий світ плекаю і ЛЮБЛЮ...
Природа нас ніколи не питає,
Кому кого любить, чи не любить.
І хоча молодість швидко минає,
В будь-якім віці без любові нам не жить...
По - різному у кожного буває,
Та більшість з нас уміє все життя любить...
І лише той любов свою втрачає,
Хто й дружбою не вміє дорожить...
Кожен по - своєму любити вміє
Розчарування треба вміти пережить..
І віра залишається, й надія,
Якщо умієш віддано любить...
Мого коханого давно немає,
Та він у спогадах моїх живе...
І кожен спогад в молодість вертає,
І оживля, й окрилює мене...
І хоч зима морозами вкриває,
Від спогадів вертається тепло,
Я все хороше завжди пам"ятаю,
Бо ж незабутнє почуття лишилось, як було...
Вже 21 рік коханого немає,
Та відчуваю я його тепло...
Спогад у молодість мене вертає,
Здається, ніби вчора все було...
Піду сьогодні я на цвинтар, милий,
Могилкам вашим з сином, поклонюсь..
Вірю, що це відновить мої сили,
Я вам, життю і світу усміхнусь...
Усе живе Любов в світі тримає,
Знають цю істину усі давно...
Нині мене цей Спогад повертає,
Коли усе навкруг буяло і цвіло...
Я з святом Валентина всіх вітаю,
Бажаю Миру, Любові і Тепла,
Нехай Любов в житті вас окриляє,
Наснаги додає і Сили, і Добра!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
І знову йдуть сніги
Густі, лапаті...
Зі степу дмуть вітри,
Глухі й губаті...
Знов вулиці пусті,
Люди у хатах...
І в будні, й в вихідні,
І без зарплати...
І я дивлюсь в вікно,
і бачу хмари..
Й сніги, ніби зерно,
Сипе богами...
Гуляє знов зима,-
З вітром й снігами...
І спокою нема,
Ще й вірус з нами...
І я рахую дні,
Й кінець настане,
Відкриє шлях весні,
Й зими не стане...
Короткі нині дні,
Та ще й холодні...
Думи мої сумні,
Як дні голодні...
А від вітрів й снігів,-
Життя в тумані,
Молюсь до всіх богів,-
Забрать погане...
Щоб відійшла війна,
І вірус з нею,
Швидше прийшла весна,
І час приємний...
Ще за вікном сніги,
Й вітри губаті,
Не додають снаги,
Лише печалі...
Та все ж таки зимі,
Кінець настане...
На зміну їй весна,
Красою встане ...
Вірю й надіюсь я,
Весна почує...
І вірус прожене,
Й сюрприз дарує...
І буде все окей,
Й робота буде,
В дорослих і дітей
Настрій прибуде...
Та знову йдуть сніги,
Вже й не лапаті...
Це додає снаги,
Весну чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Операція: "Вакцинація",
Та коли ж вона прийде до нас...
Чи бразильськая, чи китайськая,
Та ж не можна втрачати вже час...
А загроза ж ця, корнавірусна,
Убиває нещадно людей...
І не зна ніхто, чи дійде вона,
До дорослих, старих і дітей?..
Пандемія ця всім загрозлива,
І втрачаються й люди, і час...
Чи то влада в нас неспроможная,
Та, напевне, що їй й не до нас...
Дбають там вгорі лиш про себе всі,
Простолюдне їм не болить...
Ми ж і бачимо, й розумієм всі,
Ну і час неспокійний біжить...
І загальну ту , вакцинацію,
Чи діждуться мільйони людей?..
Планом уряду передбачено,
Буде щеплення 20 -и мільйонів людей...
Малувато це...В групах ризику,
Уже нині мільйони людей...
Постачання прийде в кінці лютого,
Знов додасться немало смертей...
Кажуть там, вгорі, будуть графіки,
Поетапно все буде таки...
Перший з лютого, аж до квітня все ж,
І ротягнеться все на роки...
Буде й з квітня ще, потім з вересня,
Все ж врятують немало людей...
Вакцинація і оновлення,
В час потрібний і новітніх ідей...
Ось така у нас ситуація,
І "500" мобільних бригад...
Обіцяють ще, що для щеплення,
Створять кабінети і центри в містах...
Щось і віриться, і не віриться,
Що все чесно й правдиво пройде,
Бо з багатими нам не міряться,
І не всім простим людям повезе...
З повідомлень вже нам відомо всім,
Малувато все ж доз пока є...
Не на всіх людей, а для "обраних",
Бо ж у "обраних" право своє...
Операція: "Вакцинація",
Простолюд, як завжди, промине...
Чи можливо це симуляція,
Яку влада постійно веде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Прийшов один дід до корчми і мав собі гарну палицю. А в корчмі
два чоловіки сиділи, та й давай ні сіло, ні впало, чіплятися до діда:
- Дивись, - каже один другому, то ж у діда нашого старшини палиця! І до
діда:
-А де це ти її взяв, діду? Украв, га?.. Признавайся!..
Дід мовчить, та вже й злякався, хоч палиця та не крадена, а його
власна. Аж тут саме до корчми ввійшов старшина. От ті причепи зразу ж
до нього:
- А правда, то ваша палиця? Чи не вкрав її дід у вас?
Старшина глянув на палицю, та й гарна ж вона. І закортіло йому ту палицю мати.
- А й справді моя! Де це ти її взяв, діду?
А дід уже оханувсь, та й питає:
-Чуєте, пане старшино, то ваша палиця? Візьміть, як ваша!
Старшина підійшов, та й забрав..
- Так, - каже дід, - добре! У нашому селі злодії обікрали церкву, і
там ту палицю покинули, чи то забули, в поспіхах. А люди і віддали
її мені, щоб я ішов у світ: хто буде казати, що то його палиця, - то той
і церкву обікрав.
Старшина тоді туди - сюди...Та що робити? Та не лише палицю діду
віддав, а ще й заплатив дідові грошима,щоб нікому не казав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904448
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
На березі теплого моря за білосніжним столиком відкритої тераси вели неспішну розмову про життя Панянка Юність, Пані Зрілість та Служниця Старість.
Спочатку жінки, як це зазвичай буває, подумки оцінили одяг одна одної.
"Як гарно зодягнута ця Зрілість, який елегантний має вигляд, - зі щирим подивом подумала Юність. - Сукня кольору морських хвиль, смарагдові буси, вишуканий капелюшок - усе їй так личить,додає сили та впевненості! "
"Якби я була молодшою, то теж носила б звабливий топик як ця юна Панянка! А ще - коротенька спідничка, що так вдало підкреслює стрункість засмаглих ніг !" - з легким сумом міркувала Зрілість.
І тільки вбрана у трохи вилинялу кофтину та немодну сіру спідницю Старість зауважила про себе, що у Зрілості - сумні очі, а Панянка чимось стривожена.
- Як вам ведеться, дівчатонька, - лагідно проговорила - запитала, немов заспівала колискової.
- Та хіба Вам зрозуміти! - дещо зверхньо відповіла юнка.
А зріла жінка кивнула на знак згоди з нею, мовляв, сиди тихенько та не заважай нікому!
Старенька ж продовжила, наче й не чула нічого:
- У молодості є одна вада...
- Вона швидко минає, - не дала їй закінчити Юність.
- Бо постійно зайнята, в русі, в жартах, співах, танцях, у веселощах, - зі смутком у голосі додала Зрілість.
- Вада ця - нетерплячість, - спокійно промовила Старість.
- Бо поспішаю багато встигнути: і вивчитись, і кругом побувати, про все на світі дізнатись, і з друзями погуляти, і, найголовніше, - закохатись, пару собі знайти! - почала перераховувати Юність.
- І сім'ю завести, дітей виростити, кар'єру зробити, - підтримала її Зрілість.
- Та воно-то так, мої любі, але в тому поспіху минає життя! - вела своєї найстарша з жінок.
- І поступово чарівна панночка перетворюється на звичайну і дуже одомашнену панію, яка ніколи не має часу для себе, а потім непомітно стає в старості прислугою: подай, принеси,забери, зроби!..
І будь при цьому невидимкою, щоб нікому не завдавати клопоту!..
Після її слів настала тиша.
Вітер грався пишним волоссям наймолодшої, хотів зіпсувати зачіску середній, куйовдив сиві пасма літньої.
Про що мовчали ці дивовижні жінки?
Перша бажала любові та пристрасті, бо в юності вони здаються найважливішими.
Друга прагнула визнання, бо в зрілі роки хочеться успіхів та досягнень.
Третя не мріяла.
Лише потребувала сердечного тепла та уваги...
А може дати Панянці Юності та Пані Зрілості трішечки більше Уваги , Захоплення та Любові і вони не старішатимуть?
Тоді на березі синього моря у стильній бейсболці радісно засміється красуня Юність і в грайливому капелюшку ніжно всміхнеться аристократка Зрілість.
Спробуймо?!
ЩАСТЯ
А щастя - це не гроші і не машина,
Не золото, і не новий смартфон...
Щасливий той, у кого є дитина,
Коли два серця б"ються в унісон.
Це щастя не купити й не продати,
Воно безцінне, очками блистить,
Як ніжно промовляє: "Мамо, тату..."
Яка ж чудова ця прекрасна мить.
Дай, Боже, у світі всім таке відчути,
Щоб кожен щастя обійняв своє,
Це -найпрекорасніше, що може тільки бути,
Бо сенс життя - це діти наші є!
( автор вірша Тетяна Фетич)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Отож, поміркувавши, та переговоривши з учнями, ми вирішили зробити ремонт класу самостійно. Звичайно були в мене побоювання, що я з ними не справлюся, та діти все ж переконали мене, що вони вже зуміють самостійно під моїм керівництвом привести класну кімнату до нормального стану. І робота закипіла. Ми просто, очистивши стіни від фарби, яку виклав на них румун, потім побілили, перефарбували вікна і підлогу, і виявили, що класна кімната набула нормального вигляду. Тому уже навчаючись у 9 -ому і 10-му класах, діти з моєю допомогою і під моїм керівництвом, знову самостійно робили ремонт класу. І лише в 11 класі, це зробили їх батьки.
Стосунки з учнями у мене були лагідні, але й вимоги мої учні виконували нормально. Хоча казуси, звісно, бували. Наприклад одного разу у якесь свято, мої учні не були задіяні у якомусь шкільному заході, по - моєму на Новий рік... Ялинку поставили не в актовому залі, на третьому поверсі, а в спортзалі, на другому він більший, точніше сказать просторіший, і поруч з приміщенням класної кімнати мого 11-В класу. У масовках вони участь приймали, і я ж була ніби увесь час поруч. Та вони про щось перешіптувались і часом невеликими групками вибігали в коридор і до своєї класної кімнати... На мої запитання куди вони бігають, відповідали в туалет, або води напитись, або подихати свіжим повітрям. Мені це здалося дивним і я якось непомітно для них вийшла в коридор і заглянула в класну кімнату...І тут я зрозуміла куди і чого вони бігають. Заглянувши в класну кімнату я побачила, як вони наливають у чашечки вина і п"ють. Я була в шоці, вирядивши усіх у спортзал, до ялинки, і замкнувши класну кімнату, я більше не допускала, щоб вони туди бігали без мене. Ну а вже після свята і канікул, провела і сама, і з шкільним лікарем, не одну класну годину, присвячену шкоді, яку приносить пристрасть до алкоголю. І ось навчання закінчилось. Наступила остання шкільна лінійка. Випускним класам було дано завдання показати щось своє цікаве і оригінальне. Учні засмутившись, звернулися за допомогою до мене. Я запропонувала кожному принести свою невелику і бажано цікаву фотографію, на їх запитання для чого, я відповіла, що покищо не знаю, та я щось придумаю. Прийшовши додому я взяла одну зі своїх фотографій, відрізала від неї голову, з когось журналу вирізала фігуру жінки, трохи зігнутої під якоюсь ношею, приклеїла до неї свою голову, намалювала замість ноші мішок, ніби чимось наповнений, і чітко написала: "Гембель на плечі мені почепили, кинуть не можна, нести нема сили..." Другого дня закипіла робота, учні вже самі клеїли свої фотки, щось домальовували, щось підписували, звісно порадившись зі мною, чи так вони придумали. Вийшла така яскрава і чудова газета, що вони аж задихались від задоволення. Другого дня перед їх останньою лінійкою, усі три 11 класи вивісили свої "шедеври", які ж вони були задоволені, що найбільша увага і учителів, і учнів була
прикута саме до нашої газети...І хоча ще їм треба було складати випускні іспити, після завершення лінійки, запропонували мені піти в кафешку, попити кави, посмакувати морозивом і просто розслабитись і поговороти про все, що кому в голову забреде.
Попореду ще були випускні екзамени, а вже потім випускний бал і порщання зі школою, але то вже були інші події...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904186
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Ще коли діти навчалися у 5 -В класі був серед них дуже старанний учень Саша, його молодша сестричка навчалася у 2 класі. Якось на перерві я спустилася на перший поверх, де були розміщенні молодші класи і побачила Сашину маму, яка спілкувалася з донькою. Я, звісно ж, підійшла, привіталася, а коли дівчинка відійшла, мама поцікавилася, як справи у Саші, я відповіла що добре, бо ж навчався хлопчик відмінно, і тут же отримала зауваження від мами, за те, що не ставлю оцінки з поведінки, а на запитання мами, яка ж поведінка у її сина, зробила кілька зауважень щодо поведінки Саші, аж тут і Саша нагодився, і мама тут же при мені пригрозила сину, що сьогодні він не сидітиме, а стоятиме і буде дуже покараний. Я аж заніміла, і нічого не встигла мамі сказати, чи й заперечити, бо пролунав дзвінок на урок. Тому я швидко піднялася на другий поверх і поспішила у свій клас, бо саме там був мій урок. Зайшла розгнівана, і побачивши розпехтіле обличчя Саші, запитала дітей, кого б"ють батьки за їх провини, чи погане навчання та поведінку. Те що я почула від дітей, шокувало мене, бо за дитячими словами більшість батьків б"ють своїх дітей за будь-яку провину, і що найбільше попадає саме Саші, бо якось мама ще в молодшому класі, поговоривши з його учителькою, теж почула її зауваження щодо поведінки Саші, а ще й те, як мама Саші тут же прямо в класі, перед учнями і вчителькою, так сильно вдарила сина, що той не втримався на ногах і падаючи вдарився головою об парту і втратив свідомість. Можете уявити мій стан післі почутого. Я попросила дітей почекати мене після уроків, щоб ще про це поговорити. І діти погодилися. Отож далі я провела урок, а після уроків, ще цілу годину вислуховувала їхні образи на своїх батьків, а сусід Саші, Вітя розповів, як Сашина мати за якусь його провину заставила роздягнутися догола, вигнала з хати, і він досить таки довго перебував у такому положенні на своєму подвір"ї, доки не вмішалася мама Віті, та забрала хлопця до своєї хати і одягла у синову одежу. І аж як зовсім звечоріло, мама Саші, погукала сина додому...Можливо я саме тому й відмовилася виставляти щосуботи оцінку з поведінки своїм учням. А потім провела батьківські збори, на яких поставила вимоги батькам, щодо виховання своїх дітей без застосування фізичних покарань. І лише мама однієї з учениць лишилася при своїй думці, що фізичні покарання необхідні.
І ось знову я класний керівник тепер уже 8 - В класу, згодилася з пропозицією батьків щодо ремонту класного приміщення. Сама я цим не займалася, класний батьківський комітет, доручив комусь із батьків зібрати гроші, ще комусь знайти ремонтників, і як тільки закінчився навчальний рік, я можна сказати "умила руки", подумавши , що "баба з воза, кобилі легше". Та коли мені передали ключі від класної кімнати, і я разом з учнями відкрила двері, то і я, і вони були шоковані, побачивши такий нікчемний ремонт класної кімнати. То ж довелося все шкребти і шліхувати, та й ремонт заново виконувати. Та про це вже в мене віршована розповідь...
ГЕМБЕЛЬ НА ПЛЕЧІ МЕНІ ПОЧЕПИЛИ…
Гембель на плечі мені почепили...
Кинуть не можна, нести нема сили.
Як навести у цім класі порядки,
Ще не розв"язана мною загадка.
Що ж це за клас? І які в нім порядки?
Вчитись не хочуть, не роблять зарядки.
Бачили б ви, як в цім класі чергують:
Бруд, папірці, а вони й не сумують.
Жвачки жують і не чують нікого,
Клас заплювали й пішли всі додому.
Стіни обдерті, шибки, як у клуні,
Де ще таке, ви скажіть мені чули?
Годі чекати в цім класі культури,
Часто тікають вони з фізкультури.
Сьомі уроки для них не існують,
Моїх зауважень вони теж не чують.
Дехто приходить, неначе з Камчатки:
Куртки і светри, жакети й перчатки.
Ось такі хлопці у класі й дівчатка.
Дехто приходить до школи раненько,
Щоб в туалеті скурить сигаретку.
Інші спішать, як ділки й комерсанти,
Теж від таких не доб"єшся порядку.
Можна б стерпіти, якби не лінились,
Хоч на уроках сиділи й учились.
Можна почути тут пошлості й жарти,
А на перервах ще й грають у карти.
Я в них не "класна", а швидше вже нянька,
Хто ще, скажіть, їх отак буде панькать.
І до батьків вже не раз я ходила,
Мабуть й дирекції вже набридла.
Щоб атестати вони получили,
Все ж домоглась, щоб до школи ходили.
Всі вже сидять і на кожнім уроці,
На колектив стають трохи хоч схожі.
Та появились в них інші турботи,
Вже до вина появилась охота.
Як довести, що вони ж іще діти,
І їх завдання - уроки учити.
Я вже й у Бога прошу допомоги,
Щоб мені з ними не витягнуть ноги.
Треба й ремонт ще у класі зробити,
Ну, а вже потім від них відпочити.
Вже для ремонту і фарбу купили,
Нею і кеди чиїсь приліпили.
Тут не жаліють же батьківських грошей,
Ще й не таке вони витворить можуть.
Так і не можу поставить я крапку,
Бо й у дев"ятім ще буде зарядка.
Впевнена я, що наводить порядки,
Все починати прийдеться спочатку.
Помилку й я із батьками зробила,
Що найняли для ремонту румуна.
Він усі стіни і вікна заляпав,
Плачу і я, і мій клас "В"- вже дев"ятий.
Вже на мій клас погляда уся школа,
Вийде в нас клас, чи сарай, чи комора.
Лають: директор, завгосп і хто хоче,
Хто співчуває, а хто і регоче.
Дружно шкребли двері, вікна і стіни,
Вже і вапна всі і фарби "наїлись".
Руки болять і печуть у нас очі,
А на ремонт ще потрібні і гроші.
Правда, румуна того учні відшукали,
Лаяли дуже і гроші забрали.
Тільки тепер у нас стіни рожеві,
Як же зробити усе так як треба?
Може таке ще у вас не траплялось,
Та на ремонтника я ж не навчалась.
Вчилась дітей, як учить і любити,
Що ж тепер далі не знаю робити?
Як побілить, чи поклеїти стіни?
Це вже і учням, й мені набридло.
Треба зробить стіни гарні і рівні,
Жовті, блакитні, або просто білі...
Та мій 9 "В" вже клас не здається,
Білить, фарбує, жартує, сміється.
Так помаленьку ремонт ми зробили,
І ця робота все й клас мій здружила.
І я надіюсь, що буде порядок,
Це й в 10-ий це буде завдаток.
І появилась в мене віра й надія,
Що мої учні хороші і милі.
Буде все добре тепер в нашій школі,
Бо мої учні, повірте, чудові!..
2002 р.
P/S: Про навчання, вино і стан справ в 10 і 11 класах, і випуск зі
школи, буде далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904077
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Моє серце у грудях палає,
Ти душу мою не карай...
Маріє, Маріє, Маріє,
Мене ти чекай і кохай...
Нехай і у будні, і в свята,
Для тебе простори і даль,
Я хочу тобі все віддати,
Для тебе нічого не жаль...
Віддам тобі душу і серце,
Нічого взамін не прошу,
Не гнівайся, люба, на мене,
Любов я свою бережу...
Забудь дріб"язкові образи,
Повір в наше щастя й любов,
Ти ж знаєш тебе я щоразу,
Чекаю й чекатиму знов...
Без тебе і жить я не вмію,
Надіюсь і вірю тобі,
Маріє, Маріє, Маріє,
Без тебе не жити мені...
Для мене завжди ти бажанна,
У кожну годину і мить,
Маріє, моя ти кохана...
Для тебе лиш хочу я жить...
20. 06. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Так якось складалася моя шкільна робота, що все частіше мене призначали класним керівником найнеспокійнішого класу. Та одного разу, мені поталанило, бо отримала призначення вчити математику у трьох 5-их класах, які всі були надзвичайно хорошими, і в навчанні, і в поведінці. Я стала класним керівником 5 "В" класу. По знаннях він був трохи слабішим від двох інших класів, а по поведінці і послушності майже ідеальним. Діти мене розуміли з "півслова" і всі мої завдання виконували майже бездоганно. Та за часів Лазаренка була оголошена постанова про економію коштів на освіті, і з трьох класів зроблено два, то отож мого уже 6 "В" класу не стало, їх розпроділили в 6 "А" і в 6 "Б" класи. Це було несправедливо не стільки для вчителів, а всебільш для учнів, адже за 5 років попереднього навчання, вони стали не лише однокласниками, а й друзями. Тепер їм довелося приспособлюватись до іншого колективу, у яких були свої звичаї і забаганки, та й класи ж то стали значно більшими, то ж незручностей додалося. Та змінити щось не могли ні дирекція школи, ні вчителі, ні учні. Так пройшло півтора роки. На той час у нашому місті Долинській почалося будівницкво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, який будувався не лише Україною, а й Європейськими будівельниками. У місті почалося будівництво житла для сімей будівельників. А сім"ї були з дітьми, і у школу мало не щодня додавалися учні. Доводилося додавати парти і збільшувати кількість учнів у багатьох класах. Пам"ятаю , що у 7 "Б", парти стояли майже біля дошки, між першими партами і дошкою відстань була менша за метр. На той час директор школи вийшов на пенсію, і мабуть, цілий рік ніяк не могли знайти претендента на цю вакансію, тому виконувати обов"язки директора довелося завучу. Це була здібна і дуже працьовита жінка. Їй пропонували стати директором, та вона відмовилась. Але вона домоглася що з двох сьомих класів знову зробили три, уже 8 -і класи. Та вийшло так, що частина учнів не бажала повернутися у клас "В". Тому й вийшло так, що кращі учні лишилися у класах "А" і "Б", а у "В" потрапили лише ті, що там не прижилися і ті, яким було всеодно де навчатися. Отож класним керівником цього "експериментального" класу, звісно призначили знову мене. Добре пам"ятаю, як з перших же днів навчання, мені довелося провести спільні збори учнів, їх батьків та вчителів, які викладали в цьому класі, і дирекції школи. Я охарактеризувала ситуацію і просила щоденної уваги до цього класу. Ніби всі й погодилися, але ж основна робота лягла на мої плечі. Я шукала всі можливості позитивного впливу на учнів. Весь свій вільний від навчання час, я була в своєму класі. Організовувала їх не лише на навчання, а й на нормальне
поводження, залучення до роботи, до прибирання класу, шкільного подвір"я, збору металобрухту і макулатури, що на той час було обов"язковим для всіх класів і учнів, а ще робила з ними походи на природу, виготовлення стендів, класних куточків, класної стінної газети, відвідувала їх сім"ї, намагалася залучити батьків до виховання своїх чад, та не все вдавалося, бо ж у кожній сім"ї свої проблеми...Сказати, що було важко, це нічого не сказати, бо ж якщо якусь проблему вдавалося ліквідувати, тут же появлялася нова. Буде несправедливим сказати, що всі діти "важкі", бо серед них були й такі, які розуміли мене з "півслова", А ще були відмінники, і ті що навчалися на добре. Ще пам"ятаю, як з ініціативи профспілки було дано завдання класним керівникам щосубути ставити учням оцінку з поведінки...Я відмовилась від цієї затії, бо ж уже знала, від дітей, що багато батьків учнів мого класу, карали своїх дітей биттям. За це, звісно, я дістала догану від профспілки і дирекції школи...Так якось непомітно закінчився той важкий і для мене, і для учнів навчальний рік. Тепер належало виконать ремонт класу. Це було для мене найважче, бо ж на ремонтника я не навчалась. І от за пропозицією батьків, зібрати гроші і найняти робітників, для цього ремонту, так і було зроблено. Це була найприкріша помилка у моїй роботі. Бо ремонт вони зробили такий, що довелося мені вже з самими учнями все переробляти...
Продовження буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904000
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
У своїй педагогічній діяльності мені доводилося мати справу з різними учнями і різними класами. Як правило кожен учитель предметник отримував п"яті класи і вів їх, аж до випуску. Але траплялося й так, що доводилося брати клас сьомий, чи восьмий, а то й випускний. Адже часто-густо учителі виїжджають, хворіють, ідуть в декрети, чи й на пенсію, і тоді відбувається перестановка, бо ж усіх учнів треба навчити. Так і трапилось зі мною в останні роки моєї роботи. В 11-Б я викладала математику лише в останній рік їх навчання. Коли ці діти пішли у перший клас, їх диференційовано поділили на три класи, так що 1-В був класом посиленої педагогічної уваги. Вчителю навіть давали за роботу невелику доплату. Коли учні закінчили початкові класи, за розпорядженням міністерства освіти, чи й усього уряду, за часів Лазаренка, вийшла постанова про економію коштів на освіті і тоді з трьох класів зробили два. Знову дітей "диференціювали" і в 5-А потрапили розумні, точніше більш підготовлені, а в 5-Б решта. Самі розумієте, що навчати таких дітей в 11-Б класі було дуже важко.
У перші тижні роботи всі мої зусилля розбивалися, як об глуху стіну. Я ніяк не могла домогтися взаємного спілкування. Частіше виходило так, що сама ставлю запитання і сама ж на нього й відповідаю. Самі по собі діти були добрі, хоча й тут іноді траплялися казуси. Якось одна учениця, явно нудьгуючи на уроці, потяглася, поклала голову на парту і легенько застогнала. На моє запитання в чому річ, ліниво відповіла: "Не знаю, може я вагітна..." Я не знайшлася тоді що їй відповісти, і просто порекомендувала включитися в роботу над вивченням теми. До того ж бачу, що учні зовсім не засвоїли тему. Знесилена опустилася на стілець і сама до себе тихенько промовила, що скоро мені буде, як тій Марії Іванівні. Старшокласники миттю стрепенулися і попрохали розповісти про "ту Марію Іванівну". Я відступила від своїх правил, що урок є урок, і на ньому треба хоч щось дітей навчити, розповіла відомий серед учителів анекдот:
"Приїхала комісія перевіряти спецшколу. Всі умови роботи на належному рівні. Кімнати, класи, їдальня, спортзал - все у повному порядку. Комісія була задоволена, допоки не дійшла черга до спілкування з учнями. Звернулися до одного з них:
"Як тебе звати?" "Не наю!"- почули у відповідь. "А як прізвище?" І знову: "Не наю!"
"А в якому класі ти навчаєшся?" Та й знову: "Не наю!"
Звісно висновки комісії були невтішними, а директора Марію Іванівну попередили, що приїдуть через місяць, і якщо справи не покращають, то їй буде непереливки.
Минув місяць і комісія знову завітала у спецшколу. На подвір"ї їм трапився учень, До нього зразу ж запитання: "Як тебе звуть?" "Ваня!" "А прізвище?" "Іванов!" " А в якому класі ти навчаєшся?" "У другому!". Комісія вдоволено пішла шукати директрису. Зайшли до неї в кабінет, привіталися і майже з порогу: "Маріє Іванівно, це просто диво! Як вам вдалося його навчити?" "Не наю!"-була її відповідь.
Після цієї розповіді учні почали діяти, дещо вчити, розв"язувати задачі. Звісно не все у них виходило, та все ж вони намагалися хоч якісь знання здобути. В 11 класі ми вже вчимо не алгебру, а алгебру і початки аналізу, а це вже елементи вищої математики: вищої алгебри, аналітичної геометрії, матаналізу, тощо. То ж коли ми вивчали тему "Границі функцій", довго школярі не могли второпоти що до чого. Я не дуже вимагала знання означення границі функції, а от її властивості вимагала запам"ятати. На їх здивоване запитання: "Чому?" Я пояснила, що от сьогодні ми вчимо про те, що границя суми дорівнює сумі границь, а потім будемо вчити, що похідна суми дорівнює сумі похідних, а ще потім, що первісна функції дорівнює сумі первісних, а інтеграл суми...Я й не договорила, як хтось із учнів додав: "Дорівнює сумі інтегралів. А що ж таке інтеграл, ми теж будемо вчити?" "Так! А ще й комбінаторику, і теорію імовірностей, і елементи статистики..."Учні аж роти порозкривали від подиву. Так камінь спотикання було подолано і учні уже з непідробним старанням, а цілком свідомо взялися за освоєння основ наук. Тож, коли через деякий час у школі розпочалася фронтальна перевірка, я не дуже й злякалася, коли до мене у перший же день звернулися: "А ми до вас в 11-Б!" Хоча тривога все ж була, адже могли почати й з легшого 7 чи 8 класу. Хоч в душі і тенькало, та я вже вірила учням, що вони мене не підведуть. Так воно й сталося. А тут ще й провіряючі в кінці уроку, хоч і не забули зазирнути в учнівські зошити, пройшовши між рядами, та потім подякували і мені, і учням за хорошу роботу. Я знесилено опустилася на стілець, а учні обступили мене і почали заспокоювати, що все ж гаразд. Звичайно всі вони успішно закінчили школу і знайшли свій шлях у житті. А я їх усіх пам"ятаю і часом згадую, надіюсь, що й вони мене теж не забули...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903985
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Була в мене знайома,
Злорадна, як сорока...
Усіх вона повчала,
До того ж ще й скрипіла...
Хоча молилась Богу,
Та часом і грішила...
І лаялась нівроку,
Але бувала й мила...
Були такі хвилини,
Коли вона мовчала,
Тихесенько сиділа,
Очима лиш моргала...
Коли ж була сердита,
То голосно кричала,
На всіх зверхньо дивилась,
Й зубами скриготала...
Бувало,як з просоння,
І злилась, і хрипіла,
Тоді уся робота
В її руках кипіла...
А іноді бувало...
Кудись поспішно бігла,
Чому таке траплялось
Мені не зрозуміло...
Бувало у задумі
Вона тихо сиділа,
Здавалося у мріях,
Вона кудись летіла...
Та раптом щось все ж сталось,
Вона немов проснулась,
Терпіння появилось,
Й вона повеселіла...
Тоді і появились
У неї щирі друзі,
Так, ніби народилась,
Вона ніби удруге...
Стала до всіх люб"язна,
І більше не шипіла,
Повагу поєднала
Зі спокоєм уміло...
А потім вийшла заміж
І діток народила...
Жила в любові й правді,
Й людей всіх розуміла...
І діти вже дорослі,
І є в неї й онуки,
Взаємне розуміння,
Ні злості, ні розпуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Контрастний минув січень,
Вже лютий на посту...
За ним молодший прийде,
Відкриє шлях в весну...
Та будуть ще морози,
Дощі й сніги пройдуть...
Закапають ще сльози,
З дахів і дерев підуть...
Примхливий й непостійний,
Цей лютий - хитрован...
Та все ж він на сьогодні,
Поводиться, як пан...
Ще відчуває силу,
Як вершник на коні...
І снігом сипе сміло,
І догоджа зимі...
Сніги ще побіліють,
На радість дітворі...
Якби не клятий вірус,
І балачки пусті...
Що йдуть до нас сьогодні,
Від влади кожен час,
А люди як в полоні,
Весни чекають старт...
Думки ведуть в дитинство,
В них спогади живі,
І вулиці пречисті,
І люди не сумні...
Весна скоро прибуде,
Вернуться журавлі,
І небо чистим буде,
І дні всі чарівні...
І лютий весну чує,
По снігу і воді...
Сердито губи дує,
То сніг шле, то дощі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Кицю Муру я люблю,
Молочка завжди даю,
Як нап"ється молочка,
Потягнеться й спать ляга...
Як бабуся посуд миє,
Киця спить, ніби й не чує,
Клацне ложкою дідусь,
Моя Мура тут, як тут...
Мама з ринку як приходить,
Киця Мура поруч ходить,
Треться, хвостиком виляє,
І ковбаски вже чекає...
А як тато в дім заходить,
В киці Мури сон проходить,
Швидко стрибне із кутка,
І діждеться пиріжка...
З риболовлі брат вернувсь,
Моя Мура знову тут,
Вона крутиться і треться,
Рибки свіжої діждеться...
Киця-цяця, киця Мура,
Про мишей давно забула,
Це турбота вже моя,
Мишоловку ставлю я!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
На заході, вдень, чи зрання,
небо сумовите...
На війні дівки одної
миленького вбито...
Зажурилась дівчинонька,
та й засумувала...
Вона ж свого миленького,
так вірно чекала...
Заболіло в дівчиноньки
серденько привітне...
Нема її миленького,
уже й не приїде...
І думала, й міркувала,
якже далі жити?..
Свої речі всі зібрала
й пішла воювати...
Зупинить її хотіли
і мама, і тато...
Вговорити не зуміли
рішення завзяте...
Отак вона там на Сході
й донині воює...
Не спинить її нікому,
слів рідним бракує...
На війні, як на війні,-
там всяке буває,
Та не страшно нині їй,
свій край захищає...
Твої діти, Україно,-
не слави шукають...
Вони рід твій превеликий,
й тебе захищають...
Слава й честь вам, любі діти,
Мир всьому народу...
Борітеся, українці,-
за Щастя й Свободу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
То біда, чи не біда
з чорними бровами?..
Потускніла чорнота,
ще й рідкими стали...
Та біда, чи не біда,
не лише з бровами,
бо є все ж таки біда
з карими очами...
В молодія мої літа,
теж була в мене біда,
з чорними бровами,
й карими очами...
Хоч красивими були,
в мене очі й брови,
та прикрощі все ж були
поміж парубками...
Молоді ті парубки
бігали за мною,
було й билися таки,
й клялися в любові...
Таке горе от було,
а тепер немає,
брови й очі вже не ті,
бо вони злиняли...
Невелика то біда,
що вони злиняли,
а велика то біда,
що бачать погано...
І оця моя біда
мене часто муче,
та буває й заганя,
як у ліс дрімучий...
Бо ж люблю читать, писать
я завжди охоче,
та з сльозами на очах,
я погано бачу...
Хоч очків у мене є
вже не одна пара,
та читати не дає,
печуть очі жаром...
Молоді мої літа
вже давно минули...
Час прикрощі заміта,
читаю й пишу я...
Отак я собі й живу
з отими бідами...
І читаю, і пишу,
й кліпаю очами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Зима цьогоріч всякая,
й з відлигою була...
Й снігами вже багатая,
і ніби вже й без зла...
Куди не глянь і видно вже,-
і радість, і печаль...
І білим снігом вкрите все,
і щастя є, і жаль...
І ніби й не змінилося,
ніщо в нашім житті...
Хороше лише снилося,
на нашому путі...
Ми радості чекаємо,
хоча би для дітей...
І молимось, й благаємо,-
добра для всіх людей...
Тому, що в нас у владі всі,-
глухі, певне, й сліпі...
Загарбати побільше все,-
собі й своїй сім"ї...
А людям залишається
терпіти болячки...
і з бідністю боротися,
хоч ми й не батраки...
Хвороби є і віруси,
їх не спинити нам...
В житті все більше мінуси,
у владі тарарам...
Й війну, що йде на Сході,
нікому не спинить...
На влади всі обіцянки,
не стане краще жить...
Що влада намагається
всім людям помога...
Насправді ж насміхається,
й тарифи підніма...
Їхні зарплати й премії,
ще більшими стають...
А людям лиш обіцянки,
щоденно додають...
Життя, як зима, всякеє,
у кожного пливе,
Чи бідне, чи багатеє,
кому, як повезе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
На воді під берегами,
Плавав Лебідь дуже гарний,
Рак ховався у болоті,
По своїй, звісно, охоті...
Щука поруч пропливала,
І Лебедя запитала:
"Скажи мені, будь ласкавий,
Де ти Лебедю, буваєш,
Коли річка замерзає?"
Лебідь їй відповідає:
"В теплий край я відлітаю!"
Щука це коли почула,
Взять з собою попросила.
Лебідь погодився,звичайно,
Вдвох летіть буде цікаво...
Цю розмову рак почув,
Й попросив він їх обох
Полетіть краще утрьох.
Тож й домовились вони,
Разом всім летіть туди...
Коли ж літечко минуло,
Разом всі летіть хотіли.
Все що треба узяли,
І на воза поскладали...
Упряглися в посторонки,
Рак скомандував:"Рушай!",
І шарпнувся враз назад,
Щука плигнула у воду,
Ну а Лебідь, звісно, вгору...
Посторонки обірвались,
Ото так у них все сталось...
Не злетіли вони, звісно,
Зрозуміли це всі пізно...
Хто був винен, а хто ні,
Здогадайтеся самі...
Жаби з них дуже сміялись,
І, звичайно, дивувались,
Бо ж вони все розуміли,
Щукам й ракам не злетіти,
Не для них це було діло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Навіки ротанув і в вічність полинув,
Його щирий голос і щедрі слова...
Все ж якось зарано цей світ він покинув,
Без нього Долинщина стала німа...
Пішов назавжди, вже йому не вернутись,
Коли б через вічність прокласти мости,
Щоб можна було його голос почути,
Й сказати вагоме: "Нам, друже, прости!
За те, що можливо, не були ми уважні,
І десь не відчули тврєї біди,
Та ми обіцяєм тебе не забути,
Допоки в цім світі ми все ж ще живі!"
Навіки пішов...Він у вічність полинув,
Слова його щирі вже нам не почуть...
Цей світ залишив, все земне він покинув,
Родині і друзям його не забуть...
Свої співчуття посилаю родині,
Кріпіться й звикайте без нього вже жить,
Я знаю це важко, й ви в цьому не винні,
І рана від горя пече вам й ятрить...
І сум ваш також буде з вами щоднини,
І вам буде важко все ваше життя,
Тримайтесь, благаю, його вже не буде,
Без нього все ж треба іти в майбуття...
В скорботі й печалі, овіяні сумом,
У пам"яті вашій він буде ще жить...
Ми з вами сумуєм, тож ви не єдині,
І смерть його й нам наші душі ятрить...
Земля нехай буде йому завжди пухом,
І царство небесне, і пам"ять в віках!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
Не поет я й не письменник,
та читать й писать люблю...
В математиці - знаменник,
А у віршах зміст ловлю...
І бува шукаю рими,
я з самого рання:
Вишні, яблуні і сливи,
і сміх, і ридання...
Часом все, як на долоні,-
рими всі стрекочуть...
А бува, як у полоні,-
рими йти не хочуть...
Та я вперто намагаюсь,
їх знайти все ж треба...
Як знайду, то зігріваюсь,
як від сонця з неба...
Все скаладаю у рядочки,
щоб було все на виду...
Рими, як сини і дочки,
і я їх дуже люблю...
Я на птицю стаю схожа,
рими пташечки мої...
Я постійно на сторожі,
їх записую усі...
Рими - рими: тато - мама,
Дратва- жатва, кров - любов,
драма - рама - панорама,
їх знахожу й пишу знов...
Рими всі кладу у вірші,
тему я завжди знайду...
Бува кращі, бува гірші,
не здаюся й знов пишу...
Вірші - вірші, рими - рими,
з ними легше мені жить...
А ще з ними я щаслива,
хоч і швидко час біжить...
Віршам, звісно, це не страшно,
вони ж тихі й несумні...
Та й мені з ними не лячно,
і не холодно мені...
Та бува пишу я й прозу,
і казки, а то й пісні...
Взагалі пишу, що можу,
й довподоби це мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
1. Будинок будуй на тому місці, де змія гріється, там із землі іде тепло.
2. Криницю копай там, де птахи гніздяться в спеку, там джерельна і смачна
вода.
3. Дерево сади там, де кріт риє, там для дерева земля чудова.
4. Став ліжко там, де кішка укладалася, там спокійніше спать.
5. Лягай і вставай разом з курми, матимеш золоте зерно дня.
6. Їж фрукти, які черв"яки торкали, вони безпечні.
7. Пий там, де кінь п"є. Кінь поганої води не питиме ніколи.
8. Їж більше зеленого і матимеш сильні ноги і витривале серце,як у звіра.
9. Сміливо бери гриби, на які комашня сідає, вони цілющі.
10. Плавай частіше і будеш себе почувати, як риба в воді.
11. Частіше дивись у небо, а не під ноги, і будуть твої думки ясні і легкі.
12.Більше мовчи, ніж говори - і в Душі твоїй оселиться тиша, а Дух буде
Мирним і Спокійним...
Вибирай собі все, що тобі найбільше потрібно: Здоров"я, Щастя, Кохання,
Обійми, Посмішку, Радість, Мир, Віру, Надію...
(Далі можеш продовжити самостійно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902693
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Не судіть ви мене
За журливі вірші...
Життя нині важке,
Ятрить душу мені...
В нас на Сході війна,
Уже сьомий рік йде...
Наша влада німа,
До проблем всіх людей...
Вони там угорі,
Вже, як жирні коти...
І людськії плачі,
Не торкаються їх...
Убиває ж війна,
Наших любих дітей,
Ця біда, не вода,
Каламутить людей...
Ще й десь вірус узявсь,
Хтось його сотворив...
І нігде не сховавсь,
І ніхто ще й не вбив...
Материнська ж любов,
Їй немає кінця...
Завмира в жилах кров,
Як вмирає дитя...
Ми готові усі
Помогти воякам...
Та в нас сили малі,
І не впоратись нам...
Там воюють сини,
Тут жирують пани...
Важко людям простим,
Не болить це панам...
Не судіть ви мене
За журливі вірші...
Як мине все лихе,
Напишу не сумні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Один пан з свого слуги
часто насміхався.
Той терпів. А що робить?
Він пана боявся.
Раз послав слугу той пан
цигарки придбати,
грошей, звісно, він не дав,
дурнем обізвавши.
Йшов слуга і думав: "Як
цигарки дістати?"
Спотикнувся й нахиливсь
коробку підняти.
І враз слуга звеселивсь,
повернувсь додому,
і коробку з цигарок
вручив пану тому.
Той поглянув, розгнівивсь:
-Та ж вона порожня!
Мені ж треба закурить,
зрозуміти можна!?.
-А ви, пане, закуріть,
(хай вам Бог поможе),
із повної закурить
навіть дурень зможе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902490
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
На перехресті двох вуличок
наше дитинство пройшло...
Вражень наповнені зустрічі,
жаль, все минуло давно.
Приспів: Зустрічі, проводи, спогади,-
нині я ними живу...
Дитинства і юності проводи,
в мріях до них я пливу...
В кожній сім"ї були діточки,
друзями всі ми були...
В холоді й голоді квіточки,
ми і дружили, й росли...
Приспів.
Хлопці були трохи старшими,
та їх ще й більше було...
Футболом були всі захоплені,
вигін для них - стадіон.
Приспів.
Дівчатка були всі мрійливими,
долею це їм дано...
Цілими днями й годинами:
квіти, ляльки, як в кіно...
Приспів.
Роки пройшли і всі виросли,
і розбрелись, хто куди...
Та у дитинство знов линули,
жаль, не вернутись туди...
Приспів.
Та і не всі вже живими є,
більшість пішли в засвіти...
Спогади, сповнені мріями,
хочу я всі зберегти...
Птиспів:
Зустрічі, проводи, спогади,
все ожива наяву...
Та все частіше вже проводи,
і я про це ось пишу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Мене зима укрила вже снігами,
Давно вплелась у коси сивина,
Уже і чую, й бачу я погано,
Жива лиш Віра й праця - дивина...
Роки вже привели мене у зиму,
Точніш сказать: вже в неї завели,
І лиш думки в майбутнє мене кличуть,
Не опираюсь, за ними йду туди...
Роки свої уже я й не рахую,
Якось долаю прикрощі буття,
Живу, читаю і пишу, й працюю,
Хоч і важке теперішнє життя...
Тривожить вірус і війна на Сході,
І вся неправда, що іде згори,
І неполадки в природі і народі,
За будь-якого часу і пори...
Та все ж працюю я, і щось шукаю,
Ще й намагаюся нове пізнать,
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать...
Уже давно живу одна у домі,
Та я й навчилась жить у самоті...
Чи це мій рок, чи виклик долі,
За все я вдячна Богу і Землі...
І не лякаюсь я зими з снігами,
Хоча неспокій в мене від них є...
Живу, як вмію з мріями й думками,
Зимі й морозам не злякать мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Безмежний світ наш... І зимою
Мені приснилася зима...
І я неначе у полоні,
Й нікого більш в степу нема...
Я роздивляюся довкола,
Лиш сніг й мороз...І я одна...
І степ, й зима - це виклик долі,
І я й сама, ніби зима...
І снігом очі засліпило,
Чого я жду?.. Невже кінця?..
Кого гукать?.. Де взяти сили?...
І де знайти у світ гінця?...
Вірус, війна зима - у долі,-
Диктують всім свої права.
І я живу, ніби в неволі,
Мовчу...Неначе й не жива....
Кущі й дерева зовсім голі,
Весь світ - ідилія сумна.
І я, як айсберг, із неволі,
Шукаю виходу сама...
Немає віри, нема волі,
Все заморозила зима...
І я пливу у вічність долі,
І лише мить її - моя!..
Та, слава Богу, ніч скінчилась,
І я проснулася сама.
Одна...Одна в своїй квартирі,
А за вікном гуля зима...
Та прийде час, зима скінчиться,
Мине і вірус, і війна...
І мені, й людям усміхнеться,
Всепереможная весна...
Я, звісно, більш уже не спала,
Таке вночі часом бува,
В пам"яті все перебирала,
І розуміла, що жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
* Велика річка тече тихо, розумна людина не підвищує голос.
* Одна крапля обману псує океан довіри.
* Поступки говорять більше, ніж слова.
* Мовчання - це кращий спосіб уникнути скандалу.
* Потрібні слова в потрібнім місці можуть змінити життя.
* Дружити можна з багатьма, довіряти - окремим, вірити - лише собі.
* Бідним бути не соромно, соромно - не працювати.
* На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів"ялий обминає.
* Краще годувати, як поминати.
* І погана слава має крила.
* Слава не поляже, а про себе розкаже.
* Наша слава - Українська держава.
* Добра слава лежить, а погана біжить.
* На воротях слава не висить.
* Зрадники славу кинули під лаву.
* У декого ганебної слави повні халяви.
* Не шукай долі, а шукай волі.
* Нема гіршої долі, як жити в неволі.
* Людина без волі, як кінь на припоні.
* Без волі плачу доволі.
* Або волю захищати, або дома не бувати.
* Де немає волі, там не буває й долі.
* Краще стоячи вмерти, чим сидячи жити в неволі.
* Яка воля, така й доля.
* Буває й на волі плачу доволі.
* Вільному воля, а спасеному рай.
* За народ і волю віддамо життя і долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901928
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Водохреща - вічне свято,
Його треба святкувати...
Й по можливості в цей день,
У воді святій купатись,
І силами наповнятись...
Після такого купання,
Додається всім пізнання,
Вимиваються гріхи,
Й стає легше всім таки...
Хто скупавсь на Водохреще,
Тому стане жити легше...
Так хотілося б мені,
Не були б щоб ми сумні,
І щоб зникла пандемія,
Оновилась Україна,
І всі наші українці,
І у селах, і в містах,
І в маленьких хуторах,
Допоможе хай водиця,
Нам, усім - всім освятиться,
Стати кращими усім,-
І дорослим, і малим,
І старим, і молодим,
Поздоровшали щоб хворі,
І були усі здорові,
І сьогодні, і завжди,
Працювали і жили,
В дружбі, в єдності і силі,
І були усі щасливі...
Водохреща - вічне свято,
Будем завше святкувати,
І сьогодні, й в кожний рік,
В зими славний диво - пік!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
1. Найперша демократична Конституція в світі була українською. Вона була створена на правому березі річки Дністер Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день ним було оголошено «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.
2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі (фахівці розрізняють близько 7000 мов ) і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської (Смоленськ, Курськ, Брянськ – слов'янськї території давніх кривичів. Якби не було старослов`янської – не було б і російської). На території України більше 32 мільйонів осіб можуть вільно спілкуватися українською мовою.
3. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
4. З точки зору лексики найближчими до української мови є білоруська (84%) і польська (70%) мови.
5. Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист» та ін.
6. Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.
7. На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні ґрунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю і дуже цінні. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.
8. Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов’янського письма». Він вийшов в світ у Вільні (суч. Вільнюс) в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
9. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.
10. Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Острозька академія (1576 р.). Академія була заснована Князем Василем Костянтиновичем Острозьким. Серед випускників академії - Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.
11. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.
12. Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.
13. Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.
14. З дванадцяти лавр світу 4 знаходяться в Україні. Три православні та одна греко-католицька. Це Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051), Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833), Свято-Успенська Святогірська лавра, Святогірсь, Донецька область (має статус лаври з 2004) та Свято-Успенська Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898). Інші лаври: в Росії – 2, в Грузії – 1, в Польщі – 1, в Румунії – 1, в Палестині – 1, в Греції – 2.
15. Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.
16. Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).
17. Перша гасова лампа винайдена у Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.
18. Найглибша у світі Станція метро знаходиться у Києві – це «Арсенальна». Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.
19. Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. Зазвичай на Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.
20. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні – Олешківська. Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон.
21. Україна входить до сімки передових виробників рослинної олії, каптоплі, цукру та свинини.
22. Географічний центр Європи знаходиться в Україні, біля містечка Рахів, в оточенні мальовничих Карпат.
23. Армії УПА поставили абсолютний рекорд, утримуючись на фактично окупованій території майже двадцять років. Технології та методи українських вояків вивчали навіть кубинські повстанці Фіделя Кастро.
24. Україна має найбільшу в світі кількість фахівців у галузі ІТ в Європі. Більш ніж 100 тисяч українських ІТ- працівників заробляють на життя програмуванням.
25. Найбільку кількість пам'ятників у світі встановлено відомому українському поетові Тарасу Шевченку. Українському Кобзареві встановлено 1384 пам'ятники по різних куточках світу. Це рекордний показник для діяча культури.
І ще трошки цікавого, чого ви могли не знати про Україну та українців:
Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.
Оноре де Бальзак в 1850-му році одружився в Україні. Наречену Евеліну Ганську він повів під вінець у місті Бердичів.
Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів. Наприклад, в основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.
Кобзарі визнавали авторство лише Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Решта усні поетичні тексти цитувалися без вказівки авторства.
Найдавніша згадка про українську мову була в 858 році. Після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського і по праву вважають основоположником нової української мови.
В сучасній українській мові, на відміну від російської, збереглися давньослов’янські назви місяців: сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіють листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).
Україна - єдина держава світу, чий герб зображено в Соборі святого Петра і Павла у Ватиканіі на іконі святого Володимира.
Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.
В Україні можна почути як "співають" піски. Серед піщаної коси біля річки Лапінка поблизу Нікополя унаслідок руху вітрового потоку, виникає природне явище, що зветься "співучими пісками".
Український “Південмаш” (Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічно чисті ракети-носії в світі.
У ході русифікації російськими чиновниками було спотворено безліч українських прізвищ. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.П. Чехова ще був Чехом, і сам А.П. Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка.
P/S: Автор Ольга Береза. 12.12.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901727
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Ох, зима, холодом віє,
Сніг...Мороз на нім скрипить,
Вже мені і надоїла,
І нема куди спішить...
Я сижу одна в кімнаті,
То читаю, то пишу,
Прибираю...Варю їсти,
І нікуди не хожу...
Телевізор не включаю,
З нього ллється лиш тоска,
І гостей я не чекаю,
Пандемія не пуска...
Де той вірус в біса взявся,
Позганяв усіх до хат...
І ніхто не здогадався
Зупинить його до свят...
Знову з неба сипе снігом,
Мороз в вікна загляда,
То з сльозами, а то з сміхом,
Знов неспокій поверта...
Комунальні знов зростають,
Віє холодом зима,
І субсидії спадають,
Ще й на Сході йде війна...
А я жду і виглядаю,
Швидше щоб прийшла весна,
Молю Бога і благаю,
Щоб закінчилась війна...
Щоб минула пандемія,
Всі жили, ніби рідня...
І щоб влада зрозуміла,-
Непродажна в нас земля...
Ох зима...Біда і радість,
Все навкруг переплела,
Біль й удачу, сміх і щастя,
Щось взяла, а щось й дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
А за вікном уже біліє,
снігом укрита вся земля...
І посвітлішали простори,
зима природу звеселя...
А небо тихе і безмовне,
і вітер зморений притих,
Завмер природи жвавий подих,
сьогдні в ній господар сніг...
І я за всим спостерігаю,
не відриваючи очей...
Вірю, надіюся і знаю,
сповнююсь мрій й нових ідей...
Мій сад у сніжному полоні,
будинок, двір й моя сосна...
Січня дарунки пречудові,
а на душі моїй весна...
Справжня зима усе ж буяє
знов чую я веселий сміх...
Зима парад нині справляє,
прийшов до нас господар СНІГ..
Я розумію що ще лютий-
панують в нім сови й сичі,
буде і вітер ще холодний,
та й до весни вже є ключі...
Стерпіти січень я зумію,
лютий якось переживу...
З любов"ю я весну зустріну,
її найбільше я люблю...
Поки ж що я лиш споглядаю,
природи нашої дари...
З вікна усе спостерігаю,
Зими холодної сніги...
А за вікном уже біліє,
додає радості землі...
Від снігу настрій веселіє,
і стає хороше мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Давним-давно в селі одному, а може в хуторі малому,
Там дід із бабою жили, і дуже бідними були.
Дід служив десь на майдані, баба дома хоч була,
Та без діла не сиділа, мички пряла, щось пекла.
Працювали, як уміли, (знають люди із села),
На харчі лиш заробляли, в з"їдали, й знов нема.
Якось дід після роботи сів на призьбі й задрімав.
Баба його розбудила, щоб бичка їй змайстрював:
"Із соломи зроби, діду, а смолою осмоли."
"Що ти, бабо, геть здуріла, й відпочити не даси?"
Нащо їй бичок той здався, говори, не говори...
А вона пристала знову: "Ну зроби, прошу, зроби..."
Що робить? Дід взяв соломи, і бичка їй змайстрував.
Осмолив його смолою, і сердитий їй відав.
Переспали. А на ранок узяла баба мичок,
Пішла прясти у садочок, а за нею йшов бичок.
Сіла баба на могилці, пряде кужіль і співа:
"Пасись, бичку, на травичці, попряду мички сама..."
Так бабуся пряла, пряла, недопряла, задрімала.
А тим часом із ліска ведмідь прийшов до бичка.
"Хто такий? - бичка питає. "Третячок" - відповідає.
"Третячок, та щей з соломи, а у мене бік геть голий...
І смола на ньому є, от везе мені, везе!
Дай мені трохи смоли, не пускай лише сльози!"
Баба тихо собі спить, а бичок стоїть мовчить.
А ведмідь часу не гає і за бік бичка хапає.
У смолі зав"яз зубами, відірватися не зміг.
Потягнув бичка кущами волохатий той ведмідь.
Тягне він його до лісу, сердиться, ричить.
А в цей час проснулась баба, схопилась, кричить:
"Іди, діду, подивися бичок добрий мій,
У садочок біля хати ведмедя привів.
Де ж ти, діду, забарився? Поспішай мерщій,
Забери ведмедя швидше, забери і вбий!"
Вийшов дід, нарешті, з хати, ведмедя забрав,
Й щось бурмочучи під вуса, вкинув у підвал.
А на другий день раненько, ні світ, ні зоря,
Баба кужелю набрала, й знов в садок пішла.
Повторилось все, як вчора, хоч старалася стара.
Коли кужіль знову пряла, не заснути не змогла.
Баба спала у садочку, їв травичку третячок.
У садочок із лісочка поспішав сірий вовчок.
Він бичка цього оглянув, хто такий він не питав,
Догадався сірячок, що з соломи цей бичок.
Ну солома, як солома,( баба спить, а дід десь дома).
Зацікавила вовчка, не солома, а смола.
На вівчарні був вовчок, і обдер там свій бочок.
І зрадів тепер вовчок, що осмолений бичок.
Він бичка за бік вхопив, бо ж смолу здерти хотів.
Рвав зубами і зав"яз, не віддертися ніяк.
Тягне він бичка до лісу, тягне, скавучить.
Та не чує цього баба, стомилася, спить.
Як проснулася стара, а бичка її нема.
Роздивилася навколо, вже й направилась додому.
Все ж прийшла вона до тями, вовк з бичком був біля ями.
Погукала діда знову, забирати здобич нову.
Дід лиш вуса підкрутив, свою бабу похвалив,
Ще й погладив він бичка, у підвал загнав вовчка.
Третій день, як тільки встала, у садок бичка погала.
Доки з вами тут читали, там лисицю упіймали,
За лисицею в обід, зайчик у садок прибіг.
Посадив усіх їх дід у підвал, і спати ліг.
Радіє баба, радіє дід, буде шапка, буде й хліб.
За лисички комірця, і ковбаски два кільця.
А на ранок світлий новий, дід взяв ніж і вже готовий
Із ведмедя зняти шкіру, ось таке у нього діло.
А ведмідь це як почув, зажурився і загув:
"Ти не ріж мене, дідусю, я тобі ще знадоблюся,
Краще б відпустив мене ти в ліс, я б медку тобі приніс...
Ти повір мені на слово, й відпусти прошу на волю."
Каже дід тоді: "Гаразд! Не збреши, вернись назад!"
І ведмеля відпустив, а ножа все ж нагострив...
Вовчик, звісно, здогадався, просив діда, не вагався,
Казав діду: "Не спіши, і мене в ліс відпусти.
Я за це тобі і бабі прижену овець отару.
Легше жить тоді вам буде, поважатимуть вас люди!"
Відпросилася й лисиця, говорила, як годиться:
"За послугу отаку гусей й курей принесу!"
Потім й зайчика у ліс відпустив, звичайно, дід.
Обіцяв той не баритись і з намистом появитись.
Ледь зажеврівся світанок, ставив мед ведмідь на ганок,
Вовк для діда і для баби овечок пригнав отару.
Не забарилась і лисиця, є тепер усяка птиця
В баби й діда у сараї... Ви спитаєте що далі?
Далі зайчик появився, приніс буси і намисто,
Отож баба, аж сія, та дарунки приміря...
Лиш овечок дід продав, і за них воли придбав.
А ще воза і мішки, й вони добре зажили.
Дід тепер чумакував, не потрібний бичок став...
Проти сонечка стояв, доки зовсім не розтав.
Зрозуміли, любі друзі, це вже казочці кінець...
А хто мене добре слухав, той, звичайно, молодець!
P/S: Друзі, любі читачі й дописувачі, висновки зробіть самі...
В рік БИКА робіть хороше, все хороше й бережіть
І новеньке щось зробіть, а погане проженіть!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Коляд, коляд, коляда,
На Меланки й Василя,
Я пишу колядку нову,
Всім на щастя і здоров"я...
Коляд, коляд, коляда,
Хай минає нас біда,
Хай звучить веселий сміх,
На старий вже Новий рік!
Коляд, коляд, коляда,
Зима біла, не руда,
Снігом все навкруг укрила,
До людей вернулись сили...
Коляд, коляд, коляда,
Сніг, мороз, то не біда...
Зима - пані загадкова,
Снігом вкрила пречудово...
Коляд, коляд, коляда,
Хоча сніг це теж вода,
Завтра старий Новий рак,
Додасть дня на зайця скік...
Коляд, коляд, коляда,
В діда змерзла борода,
В баби змерзли ноги й руки,
Дід у руки її хука...
Коляд, коляд, коляда,
Зима ніби чехарда,
Щодня змінює погоду,
Не було такого зроду...
Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
Захотів він дуже їсти,
Та нема йому де сісти,
За столом вже сидять гості,
Дід топчеться на помості...
Коляд, коляд, коляда,
На гостей дід погляда,
Розсунулись усі гості,
Посадили діда поряд...
Коляд, коляд, коляда,
На Меланку й Василя,
Нехай щастя всім прибуде,
І чудовим настрій буде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Там де я, там плюси,
Там де ти - мінуси,
Протилежності все ж притягаються...
Там де я, там тепло,
Там де ти, бува зло,
А тепло зі злом не єднаються...
Там де я, там весна,
Там де ти, там зима,
А весна і зима протилежності...
Там де я, там труди,
Там де ти, там вітри,
І не жди поміж ними залежності...
Там де я, там свіча,
Там де ти, там пітьма,
А свіча і пітьма не єднаються...
Там де я, там вода,
Там де ти, там біда,
А біда у воді не кінчається...
Там де я, там любов,
Там де ти, лише зов,
Зов з любов"ю буває вінчаються...
Там де я, там печаль,
Там де ти, там лиш жаль,
Жаль з печаллю буває стрічаються...
Там де я, там сміхи,,
Там де ти, там сніги,
А снігами сміхи замітаються...
Там де я, там сім"я,
Там де ти, там сльоза,
А сльозами сім"я умивається...
Там де я, там гріхи,
Там де ти, там шляхи,
А шляхи за гріхи спотикаються...
Там де я, там ставки,
Там де ти, там мости,
А мости на ставки задивляються...
Там де я, там річки,
Там де ти , там зірки,
А зірки у річках тих купаються...
Там де я, там товар,
Там де ти, там базар,
А товар на базарах купляється...
Там де я, там казки,
Там де ти, там бруньки,
А бруньки у казках розвиваються...
Там де я, там листи,
Там де ти, там хвости,
А листи до хвостів придивляються...
Там де я, там супи,
Там де ти, там гриби,
А гриби у супах отих варяться...
Там де я, там блакить,
Там де ти, там димить,
А димами блакить задихається...
Там де я, там меди,
Там де ти, там дими,
А димами меди задимляються...
Там де я, вороги,
Там де ти, там боги,
Вороги богами вбиваються...
Там де я там дрова,
Там де ти, там трава,
А дрова у траві не качаються...
Там де я, там вірші,
Там де ти, там дощі,
А дощами вірші не змиваються...
Там де я, там казки,
Там де ти, там квітки,
А казки з квітками перетинаються...
Там де я, там пости,
Там де ти, там хрести,
А пости до хрестів уклоняються...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
1. ЛИЦЕЙНЫЙ АНЕКДОТ.
Однажды император Арександр, ходя по классам лицея, спросил: "Кто здесь первый?" Лицеисты молчали. За всех ответил Пушкин: "Здесь нет, Ваше императорское Величество, первых, здесь все вторые."
2. РАЗГОВОР С ДАМОЙ
На одном вечере Пушкин, еще в молодых летах, был пьян и вел разговор с одной дамой, лицо которой было рябое. Чем - то недовольная поэтом, она сказала:
- У вас, Александр Сергеевич, в глазах двоит?
-Нет, сударыня,- ответил он - рябит!
3.ЗА УЖИНОМ
Князь (хозяин): "А как вам кажется это вино?"
Пушкин (запинаясь, но из вежливости): " Ничего, кажется порядочное."
Князь:. "А поверите ли, что,тому шесть месяцев, нельзя было и в рот его
брать."
Пушкин : "Поверю!"
4. В РЕСТОРАНЕ
Однажды Пушкин пригласил нескольео друзей в ресторан Доминика и угощал их на славу. Вошел туда граф Завадский и, обращаясь к Пушкину, говорит:
- Однако, Александр Сергеевич, видно туго набит у вас бумажник!
- Да ведь я богаче вас, ответил Пушкин, вам приходится иной раз проживаться и ждать денег из деревень, а у меня, доход постоянный - с тридцати шести букв русской азбуки.
5. У ГРАФА
Однажды Пушкин сидел в кабинете графа С. и читал какую-то книгу.
Сам граф лежал на диване.
На полу, около письменного стола, играли двое его детишек.
- Саша, скажи что - нибудь экспромтом, попросил граф.
Пушкин мигом, ничуть не задумываясь, скороговоркой отвечает:
- Детина полуумный лежит на диване.
Граф обиделся.
-Вы слишком забываетесь, Александр Сергеевич.,-строго проговорил он.
-Ничуть...Но вы, кажется, не поняли меня...Я сказал - дети на полу, умный лежит на диване.
6. О СОЛНЦЕ...
Кто - то, желая смутить Пушкина, спосил его в обществе:
-Какое сходство между мной и солнцем?
Поэт быстро нашелся:
- Ни на вас, ни на солнце нельзя взглянуть не поморщившись.
7. РИФМЫ ДО РАКА И РЫБЫ
Однажды в приятельской беседе один знакомый Пушкину офицер,некий
Кандыба, спросил его:
- Скажи, Пушкин, рифму на рак и рыба.
- Дурак Кандыба, - ответил поэт.
- Нет, не то,- сконфузился офицер. -Ну, а рыба и рак?
- Кандыба дурак! - подтвердил Пушкин.
Картина. Общий смех.
8. ОРЛОВ И ПУШКИН В КИЕВЕ
-Как ты здесь? - спросил М.Ф. Орлов у Пушкина, встретившись с ним в
Киеве.
- Язык и до Киева доведет, - ответил Пушкин.
- Берегитесь! Берегитесь, Пушкин, чтобы не услали тебя за Дунай!
-А может быть, и за Прут!
9. ПО - ФРАНЦУЗСКИ
На одном вечере спросили у Пушкина про барыню, с которой он долго
разговаривал, как он ее находит, умна ли она?
- Не знаю, - овечал Пушкин, очень строго и без желания поострить, - ведь
я с ней говорил по - французски.
10. ПУШКИН ПРО ДАВЫДОВА
Пушкин говаривал про Д. В. Давыдова: " Военные уверенны, что он отличный писатель, а писатели про него думают, что он отличный генерал."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901002
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021