| Сторінки (26/2538): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Осінь, моя осінь,
Що ж ти наробила:
Чому мої коси
Ти посеребрила...
Додала ще й зморшок
На моє обличчя,
Не сховала в кошик,
Так, як це годиться...
Стан мій ти зігнула,
Болить поясниця,
І швидко ходити
Вже мені лиш сниться...
Буває й ночами
Теж нема спокою,
Може ти смієшся:
Чогось наді мною...
А я ж тебе, осінь
З радістю зустріла,
Й твою диво - просинь,
Навіть полюбила...
Прошу тебе, осінь:
Бедь же справедлива,
Моїм чорним косам
Верни гарний колір...
І не насміхайся
Щодня наді мною,
Додай мені сили
І залиш в спокої...
А я тебе, осінь
Буду шанувати,
І про тебе буду
Я вірші писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Ні, не голе, моє поле:
Діти й внуки - квіточки,
Хоч роз"їхались по світу:
Та мені, як зірочки...
Діти, діти, мої квіти:
В вас своє уже життя:
Свої сім"ї, любі діти,
І своє в вас майбуття...
Не для ділка свого пчілка,
Вас робота затягла,
То жарою, то марою,
Не просте у вас життя...
Я молюся за вас Богу,
Щоб жилось не важко вам,
Щоб красою, не журбою
Світ підкорювався вам...
Доле, доле, моя доле:
Додай дітям сил й краси,
Щоб жили вони в спокої,
І без сліз, як без роси...
Ні, не голе, моє поле:
Діти й внуки, квіточки,
Я молюся за них Богу,
Щоб жили все ж без біди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023
В темну нічку - петрівочку
Сон мені приснився,
Що славетний Тарас Бульба
В Києві з"явився.
Іде козак Хрещатиком,
Іде, бадьориться.
"Яка ж, - каже,- у нас гарна
Та пишна столиця!
Хотів би я поїздити,
На все подивиться.
Якби дали ту карету,
Що без коней мчиться.-
Ой не ходив козак славний
Вчитися до бурси,
А закінчив у Києві
Любительські курси.
Міліція за успіхи
Шоферу Тарасу
Дала права любителя
Найвищого класу.
Гукнув козак: "Не хочу я
Ні "Волги",ні "Зіла",
Дайте мені "Запорожця.
То буде до діла!
Підкотили "Запорожця"
Смикнув він двірцята
Та й спробував дужі плечі
В кабіну пропхати.
Як не бився, не мостився,
Не пуска залізо.
Хотів спину просунути:
І спина не лізе.
Ой сів славний запорожець
Верхи на машину,
Та й заспівав нову пісню,
А не старовинну:
"Спасибі ж вам, сини мої,
За добрую ласку,
Що назвали "Запорожцем"
Дитячу коляску!"
+++
Гуля козак по столиці,
Любо подивиться!
"Зайду,- дума,- в вареничну,
Треба підкріпиться."
Зайняв чергу біля входу,
Дійшов до "роздачі."
Дали йому вареники
Дрібненькі, дитячі.
Узяв козак тарілочку
Малесеньку в руки.
"Чого це ви дали мені
Лиш чотири штуки?
Подавайте, голубоньки,
З макітрою просто.
Не рахуйте, скільки буде:
Сто чи дев"яносто."
Притаскали козакові
Каструлю добрячу,
Ще й сметани полумисок
Дали на додачу.
Поїв козак, подякував
За обід хороший
І сипонув касирові
Цілу жменю грошей.
Пішов Бульба, а в касира
Розладилась каса:
Не полічить, скільки порцій
Пішло на Тараса.
Зазнав славний запорожець
Пригоди сумної,
Коли пізно увечері
Зайшов до пивної.
Привітався, поклонився,
Та й питає жінку:
"А почім ви, паніматко,
Продаєте шинку?"
"Што?! - схопилась продавщиця,
Дебелюща жінка.-
Што за хохма? Что за штучки?
Што єщо за пшінка?!"
А Тарас їй:- "Я про шинку,
Вас ось тут питаю."
"Не чудітє! Даже слова
Такого не знаю."
Козакові січовому
Стало млосно й жарко.
"Люди добрі! Що варняка,
Що меле шинкарка?
Народ її, препогану,
І гріє, й годує,
А воно, таке невдячне,
Мовою гордує,-
Злий, сердитий козарлюга
Вибіг із пивної,
Гульк - сержантик виглядає
З будки голубої.
"Хлопче! - крикнув завпорожець:
Коханий нащадку!
Ти сидиш тут при погонах,
Певне, для порядку.
Знай же, синку, що до шинку
Вперлась молодиця,
Для якої наша мова
Славна не годиться.
Верне пику, поганюща,
Від моєї мови...
А сержантик виткнув носа:
"Папаша! Да что ви?!"
Захитався запорожець,
І звісно він злився,
З того часу вже ні разу
Він мені не снився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Начитався піп удовий,
Як святії жили,
Як то вони по пустинях
Господа молили...
Та й задумав і сам, грішний,
З світом попрощатись,
Зайти собі межи пущі,
Та й собі спасатись.
І зібрав усю громаду:
З нею попрощався,
Взяв з собою молитовник,
І в пущу подався...
Але де йому до пущі:
Привик до ковбаски,
До чарочки горілочки,
До борщу, до ляшки...
Привик собі, як часами,
Щось добреньке вжити...
То де йому серед пущі
Корінцями жити!
Пробув в пущі одну добу,
Щось не добре йшлося,
Пробув другий день удовий,
Та вже й душа рветься...
Взяв добродій молитовник,
Назад повертає.
"А що ж то ви не на пущі!"
Громада питає.
"Не питайте, добрі люди!-
Став піп говорити:
Не з такими животами
Серед пущі жити!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
Нехай гнеться лоза,
Куди вітер пігне,
Не обходить вона
Ні тебе, ні мене.
Може, й важко її,
Може, й спина болить,
Але буря її,
З корінця не звалить.
На болоті росте,
І слабка ще сама_
Вона гнеться собі,
Бо в ній сили нема.
Вона гнеться собі,
І так вік проживе,
І без слави, в багні ,
Як трава зігніє.
Як трава, осока
Зігніє у багні,-
І хіба лиш комар
Заспівіає по ній...
Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись,
Та рости і рости,
Не хились, не кривись...
Ти глибоко углиб
Твердий корінь пусти,
Гілля вгору розкинь,
Ти рости, та рости!
І до пекла дістань,
І у пекло заглянь,
І до хмари дістань,
І на небо поглянь.
І весь світ обдивись,
І усе розпізнай:
І що доброго є,
Ти у себе впивай.
І у силі, в добрі,
Як скала затвердій,
І як бог світовий
На сторожі ти стій...
І пташки світові
Защебечуть тобі,
І співак відпічне
Заспіває тобі...
А як буря лиха
Тебе з місця зіб"є,
Або хмира - гора
Тебе громом уб "є -
Світ почує ту смерть,
І повітря здрижить,
І ліси загудуть,
І земля задвижить...
І пташки прилетять,
Споглядають тебе,
І співак, як прийде,
Не забуде тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси - гори,
Хвилі серед моря:
Засіяли карі очі,
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися:
Так би й обвилися
Кругом стану. І в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
"Нащо мені коса - краса,
Очі голубині,
Стан мій гнучкий,..коли нема
Вірної дружини,
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись...
Серце моє, серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені...Нащо мені
Тая слава,.. слава.
Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Зрілі люди нарікають.
А того не знають,
Що я в серці заховала...
Нехай нарікають,
Гріх їм буде...Боже милий,
Чому ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока -
З полем розмовляю,
розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі..." - та й оніміла,
Сльози полилися...
Білі руки простяглися,
В подушку впилися.
18 мая 1844р.
Тарас Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Ой, вийду я у садочок,-
В садочку калина,
Біля неї шовком шиє
Любая дівчина.
Подивлюся на калину,
Вона розквітає!
Подивлюся на дівчину,-
Вона вишиває...
Тая ж сама калинонька,
Та вже й відцвілася,
Тая ж сама дівчинонька,
Та вже, як чужая...
Нахилилась калинонька,
Вже квіт опадає.
Відвернулась дівчинонька,
Вже й не поглядає...
Ой, вийду я у садочок,
Буду виглядати,
Чи не вийде моя мила
Рути підливати?
Вийшла мила, походила,
Рути не підлила,
Тільки верхи позривала,
На воду пустила!..
Тая ж рута зеленая,
Та цвіту не має;
Та ж дівчина молодая,
Та вже не кохає.
Стоптав би я ту руту,
Та з жалю не можу;
Забув би я тебе, мила,-
Забути не можу!
Ой, вийду я у садочок,
Стану край віконця:
Чи не вийде моя мила
Ще раз до схід сонця?
А милая, як не тая,
Спить собі дрімає,
Та нового молодого
К серцю пригортає...
Тії ж очі, тії ж брови,
Та не той хлопчина;
Та ж голубка коло нього,
Та вже не дівчина,
Прострілив би я їх з лука,
Та з лука не палко;
Положив би вічно спати:
Та все чогось жалко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Голубонько - дівчинонько,
Зіронько моя!
Не питайся, моя мила,
Чого смутен я:
Живо -живо того смутку
Сама не минеш!..
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш...
Ой, дівчинр моя мила,
Мій рожевий цвіт!
Ти весела, світом рада,
Тобі милий світ!..
Живо - живо світом знудиш,
Тяженько зітхнеш:
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш!.
Гудуть пчоли край віночка,-
Ти, як лист , дрижиш...
Ти їх гонеш, не відгониш,-
І сама біжиш...
Живо - живо під ті співи,
Як дитя заснеш:
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш,..
Ти затопиш очі в очі,-
Очі не схибнуть!
Тобі дивно, що чужії
Від твоїх мигнуть...
Живо - живо сама глянеш:
І сама мигнеш:
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш...
Ти спокійно обіймаєш:
Своїх і чужих!
Як дитина ти, дівчино,
Ластишся до них...
Живо - живо від чужого
Руки відведеш:
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш...
Зійде сонце - ти весела,
Других веселиш...
Прийде нічка, ти в постелі,
Як дитина спиш...
Живо - живо цілі ночі
Оком не стикнеш:
Отоді ти, моя мила,
Мене спом"янеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023
Козаки, козаки,
Запоріжські козаки!
Ваша слава невмируща
Світить нам через віки.
Говорити вміли ви
Щиру правду в вічі.
Та й сатирики були
На славетній Січі,
Хоч вони й писали,
Звісно, не в журнали,
І не у газету.
Листи свої посилали
Султану Ахмету:
"Не годен ти запорожців
І десь цілувати,
А не те, щоб Запоріжжя
Під собою мати!"
Не боялись, що потраплять
В яничарські руки.
Вони мали самопали,
Кулі і шабляки.
Розумію, не страшна
Моя писанина?
В моїй ручці - одна кулька,
Та й та - як пшонина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
Лишають биті шкарбани
Важкий, глибокий слід.
Мандрує шляхом восени
Старий похилий дід.
Іде з тієї сторони,
Де лід немов граніт.
Іде з чужої сторони,
Де був сімнадцять літ.
Він тягне ноги спроквола,
Бо кості аж гудуть.
А верст до рідного села
Десятків два, мабуть.
Мов сон: у рідному селі
На вікнах білий цвіт,
Дружина й діточки малі,
Яким, по двадцять літ.
А справді так: по двадцять літ,
Які ж то там вони?
Лишають слід, глибокий слід
Розбиті шкарбани...
Коли за гай у ніч глуху
Сховався молодик,
Догнав старого на шляху
Скрипучий грузовик.
"Сідайте, діду, підвезу,
Захекались, либонь? -
Ковтнув старий гірку сльозу
Пекучу, як вогонь,
І, задихаючись від сліз,
Чи від вітрів тугих,
На борт розхитаний поліз,
В куточку сів, притих.
До нього грубо простяглась
Шоферова рука:
"Щоб до коліс не липла грязь,
Давай четвертака!"
"Четвертака? Убий мене,
Як знайдеш хоч п"ятак."
"Е, діду, діло це дурне-
Кататися за так.
Нема в кишені, значить злазь,
Ногами шльопай, брат,
Стрибай у грязь!"
І раптом - брязь,
Як бомба, лопнув скат...
У ніч заплакану, глуху
Краєчок неба зблід,
Коли шоферу на шляху
Сказав нещасний дід:
"Ось ти говориш: дід та дід,
То знай же, що мені
Не шістесят, а сорок літ,
І я прожив сімнадцять літ
В далекім засланні.
А ти мені наговорив
Таких недобрих слів.
Невже ніхто тебе не вчив,
Щоб ти людей жалів?"
Немов ужалений юнак
На землю кинув ключ.
"Тут гірко й так, досадно так,
Хоч ти мене не муч!
Мене малого сироту,
Ніхто не пожалів,
Коли зелену лободу
Я під тинами їв.
Кругом шипіли: "Ти, Багрій,
Син ворогап. Дивись..."
Старий заплакав: "Сину мій,
Я ж батько твій. Це ж я Багрій..."
І хмари затряслись,
І загойдалася в очах
Сира, холодна рань.
Упали каменем на шлях
Сімнадцять літ страждань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає,
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим - біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком.
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла:
Молода дружина,
А ромашка ніжно - біла:
То його дитина.
Через десять довгих літ
Померла й невістка,
Залишилась сиротою
Донька малолітня...
Нині вже вона доросла
Сім"ю свою має,
І до мене часто дзвонить,
Бува й приїжджає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Ти на дорогу ходиш, мамо,
Мене у гості не чекай.
Я не приїду, як бувало,
А ти онуків виглядай.
А я до тебе вітром лину,
І з клена падають листки,
Несу тобі я смак полину,
Й синівське лагідне :"Прости!"
Про це нашіптують листочки,
Ти їх послухай, не спіши.
Може, той клен - то твій синочок,
Йому про себе розкажи.
Пройшло років уже немало,
Та не мина твоя журба,
Не побивайсь за мною, мамо,
Ти в цьому світі не одна...
І пиріжків ти, як бувало,
Мені із вишнями спечи,
Роздай їх людям, моя мамо,
І біля клена помовчи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Питається архірей"
Батюшку старого:
"Чув я, - каже,- що ти п"єш
Багато хмільного."
"Ні, не вірте, - каже той:
Хіба тільки воду,
А хмільного - свідок Бог -
Не ковтаю зроду."
"Не ковтаєш? - каже той:
Зроду не вживаєш?
Як же ж, - каже, - ти вино
З чаші випиваєш?"
"Не питайте! - каже той:
Пити - випиваю,
Але сам я,- свідок Бог:
Мало не ригаю."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Сів суддя у крісло чорне,
Щоб судить Івана:
Безпробудного п"яницю,
Й злого хулігана.
А Іван судді моргає,
Ніби по секрету,
З - під поли щось виставляє,
Вкутане в газету.
Зрозуміть суддя не може,
Що то за пакунок,
Піднести Іван, напевне,
Хоче подарунок.
Тож і став суддя ласкавим,
І судив не строго,
Міг би дати діб п"ятнадцять,
А не дав нічого.
Суд скінчився пізнувато,
Вже світили зорі.
Наздогнав суддя Івана
В темнім коридорі.
"Що там в тебе у газеті?
Викладай, будь ласка"-
А Іван суддю по спині,
Як друзяку, ляска.
"Це, - говорить,- я в газету
Замотав цеглину,
Думав , лишнє припаяєш,
То по лобі двину!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Посідали під вербою
У зеленім сквері.
Розмовляють дідугани
Глухі, як тетері.
Перший каже: "Он колись ми
До дівок ходили..."
Другий каже: "Дуже добрий
Борщ у нас варили..."
Перший каже:"Була в мене
Дівчина Орися..."
Другий каже: "Їси було,
І не наїсися..."
Перший каже:"Та Орися
Гарна , наче пані."
Другий каже:"Таких тепер
Нема в ресторані."
Перший каже:"Та Орися
Гарно так співала."
Другий каже:" Можна з салом,
Можна і без сала."
Перший каже:"Розлучились,
Не збулися мрії."
Другий каже:"Нема таких
І в кулінарії..."
Отак вони розмовляли,
Не смійтесь над ними,
Бо хто знає чи ми з вами
Не будем такими!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
Росла кульбаба при дорозі,
Звичайна квітка польова.
Зоріла цвітом золотистим
Її кругленька голова.
Росла, росла вона, дозріла,
Та й побіліла, посивіла.
Взяли вітри той скромний цвіт,
І понесли у білий світ...
Отак і я живу на світі,
Вже побіліла голова...
І полетіли в світ широкий
Мій сміх, і думи, і слова.
Нехай стебло моє затопчуть,
Нехай мій корінь перетруть:
Того, що в люди полетіло,
Уже назад не заберуть...
І хоч давно я постаріла,
Знову пишу своє щодня,
І викладаю в інтернеті,
Й в клубі поєзій усе я,
І є ще люди, що читають,
І своє пишуть теж бува,
Своє і їхне я читаю,
Й за них радію, й себе я...
Я стала схожа на кульбабу,
Та не сумую, звісно, я...
Зорію я і знов радію,
Що я в цім світі не одна:
Є в мене діти і онуки,
Уже й правнуків маю я,
Хоч важко жити, не сумую,
Дякую Богу, що жива!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Предки мусили солому
У печах палити,
А у нас нині колонки
Й електричні плити.
В предків - ночви дерев"яні,
У нас - білі ванни.
В предків - лавки під стіною,
А у нас - дивани.
В них ряднини на долівці,
А у нас - паркети...
У них мисники дубові,
А у нас - буфети.
У них льохи муровані,
А в нас - холодильник.
У них півень - зозулястий,
А у нас - будильник.
Через це вважає дехто:
Є печальні факти! -
Що по - їхньому й балакать:
"Не удобно как - то..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Два злодії опівночі
Костьол обкрадали:
Обшарили всі скарбони,
Святих обдирали...
І забрали, які були:
Свічки з ліхтарями...
Далі один на олтарик
Пнеться з постолами...
"Та що ж бо ти, брате, робиш?-
Став другий казати:-
Як - то можна святе місце
Постолом валяти?!"
"Мовчи, брате,- другий каже,-
Ми тут перед Богом:
Аби душа чиста була,
Постоли - нічого!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Минають дні, минає літо,
Вітер вже листям шелестить,
Уже цвітуть осінні квіти,
Осінь до нас уже спішить...
Літа минають через кому,
А що нащадкам залишить?..
Лише у слові у живому:
Єство вкраїнське може жить.
Є магнетизм у нашій мові,
Люблю писать і говорить...
І дуже хочеться додому,
Щоб там життя своє дожить...
Живу вже майже рік у сина,
У місті Щеціні живу...
А душа рветься в Україну:
У свою хату чарівну...
Мені багатства вже не треба,
Лише любов дітей моїх,
Землі святої, світла з неба,
Й своїх онуків чарівних...
Я знаю приклади подібні:
В переліку життєвих тем,
Коли нікому не потрібні,
Тоді ми Господа зовем...
Минають дні вже через кому,
Та мені хочеться ще жить,
А ще вернутися додому,
І там життя своє дожить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Раз писали мужики
До свого владики,
"Архірею,- пишуть,-наш,
Ясний та великий,
Церква наша з давніх літ
Перейшла в нінащо,
Тілько є у нас святих-
Всі стали ледащо.
Матір божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась,
Миколай від хробаків
Порохом узявся:
Сам спаситель на вратах
Поздовж перепався.
Миколая нам позволь
Наново зробити,
Матір божую з боків
Клинцями забити.
Апостолів всіх у ряд
Дрючками зігнати,
Спасителя на вратах,
Щоб на шпуги взяти.
А з Варварою уже
Нічого робити:
Коли вона здулась так,
То дозволь закрити."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Раз рікою за водою
Плив казан залізний,
Крутобокий та високий,
Ще й на вигляд грізний.
Він гойдався - хилитався
Від легкого вітру.
Недалечко біля нього
Біс носив макітру,
Та макітра булькотіла:
"Годі хилитатись,
Майже совісті хоч трохи,
Перестань штовхатись!"
А казан підплив до неї
Й ніби ненароком
Як шарпне,та як торохне
По макітрі боком!
З тріском репнула макітра
І пішла під воду...
Тож мораль сюди додати
Можна просто з ходу,
І її запам"ятати
Декому доречно:
Череп"яному з залізним
Гризтись небезпечно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Біля будки прохідної
Пита Грицько Саву:
"Чи ти бачив? Почепили
На стовпі об"яву,
Що заводові потрібні
Чотири вахтери,
Один слюсар, один токар
І два інженери.
А чому це я не бачив
Ще об"яви зроду,
Що заводові потрібен
Директор заводу ?"
"От лопух, - скривився Сава,_
Голову ти маєш?
Ти подумай, що говориш
І про що питаєш,
Та директора знаходять
Легко й без об"яви,
Бо яка у нього служба
І які там справи?
Побачили - призначили,
Керуй собі сміло,
А щоб бути, брат, вахтером,
Треба знати діло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Жив цікавий чоловік
У селі малому,
Та, на жаль в тому селі,
Не було ще школи.
Довелося чоловіку,
Сина в інше село слати,
Там квартиру він найняв
Для синочка свого,
Наказав гарно учитись,
І листи писати...
Ото раз до нього й пише:
"Милий ти мій сину,
Як здоров ти, слава богу,
Та ще й добре вчишся,
То не візьме тебе дідько,
Вчися й не журися,
Моя жінка, твоя мати,
Без відома мого
Посилає на горіхи
Тобі золотого.
А я тобі посилаю
Старі ноговиці",
Зроби собі жупанину,
З рештків - рукавиці,
Та учися, милий сину,
Та читай багато,
Бо як дурнем зостанишся,
А я твоїм татом!"
Р/S: Ногавиці - штани сукняні,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
Продавав один маляр
Усе серед Бару,
І на продаж вже він мав
Лиш одну Варвару.
Аж прийшов один мужик,
Шапку поправляє.
"Чи є у вас Миколай?"
Маляра питає.
"Нєту, братец, - каже той,_
Тільки зараз буде,"
Та Варвару швидко зняв,
Та й до халабуди.
І кистею раз махнув,_
І чаша закрилась.
Мазнув іще кілька раз,
Й митра появилась.
Ще мазнув раз - і обруч
Обвів наокола,
І бігцем до мужика:
"Вот тебє Микола."
Але мужик собі став,
Під боки узявся:
Як поглянув на лице:
Так і засміявся.
"Що Микола, то вже так!
Правдива Микола!..
Щоби тобі волосок!..
Вся борода гола!"
"Нєшто хочеш баради?
І барода буде !"
І з Варварою мерщій
Знов до халабуди.
Вибігає, кругом глип, -
Мужика немає!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.
Прокляв маляр мужика,
І бабу на лихо,
Ставить образ на стілець,
Та й промовля стиха:
"Нє трєбуй он баради,
(Ентакая харя!)
І ще би била раз
З Миколи Варвара,"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Прилетіли на Вкраїнку
Гості із Канади,
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради,
Біля входу запитали
Міліціонера:
"Чи потрапити ми можем
На прийом до мера?"
Козирнув сержант бадьоро:
"Голови немає,
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає!"
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
"Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову,"
Козирнув сержант і вдруге:
"Не дивуйтесь,- каже,-
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по - українськи
Розмовлять не буде!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Ішли якось подорожні
Із далека люди,
Потомились у дорозі,
Поглядали всюди...
Побачили якось хлопця,
І його питають:
"Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?"
"Та так, люди: того року
Було вісімнадцять,
А тепер, - говорить хлопець:
Є лише сімнадцять..."
"Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?"
"Та пригода, не пригода:
Верства провалилась!"
Р/S: Верства - стовп верстовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Добру випивши чарчину,
Біля жінки спить Мирон,
І облизується смачно,
Бо солодкий бачить сон.
Приверзлося, що в майбутнім
Він в прекрасному живе.
Десь розгулює по місту,
А на ньому - все нове,
А навколо - виногради,
А навколо - буйний сад,
А ліворуч і праворуч
Автомати стоять в ряд.
Підійди, натисни кнопку,
І поллється коньячок.
Скільки раз надавиш пальцем:
Скільки й буде зірочок.
Підійшов Мирон, натиснув,
Надавив, а потім ще...
В автоматі щось заїло:
Тільки пирска, не тече.
І зо зла по автомату:
Кулаком як дасть Мирон!
І прокинувся від болю,
І пропав солодкий сон,
Бо почув жінчин голос:
"Що ти спати не даєш?
Що ти ляскаєш по носі?
Ти чого по носі б"єш?"
І нарешті до Мирона
Вже дійшло, що це лиш сон,
Повернувся він на спину,
І заснув знову Мирон!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Та гей, бики, чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед, бики! Бадилля зсохло,
Самі валяться будяки,
А чересло і леміш нові...
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах...
Нехай не буде того зілля
На наших батьківських полях!
А чересло моє ізліва,
Леміш із правої руки,
Зігнуть і корінь того зілля:
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощик, незабаром,
В землі пробудиться воно.
Пробудиться і на світ гляне,
І, як дівочії вінки,
Зазеленіють наші ниви:
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зерно поспіє,
Обіллє золотом поля,
І потече ізнову медом,
І молоком свята земля.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки:
Може і воєн вже не стане,
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала! Гей, бики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Начитався піп удовий,
Як святії жили,
Як то вони по пустинях
Господа молили...
Та й задумав і сам, грішний,
З світом попрощатись,
Зайти собі межи пущі,
Та й собі спасатись.
І зібрав усю громаду,
З нею попрощався,
Взяв з собою молитовник,
І в пущу подався.
Але де йому до пущі!
Він звик до ковбаски,
До чарочки горілочки,
До борщу і паски...
Привик собі, як часами,
Ще дечого вжити...
То де йому серед пущі
Корінцями жити!
Пробув в пущі одну добу,
Недобре там в"ється...
Пробув другу добу,
То вже й душа рветься!..
Взяв добродій молитовник,
Назад повертає.
"А що ж то ви не на пущі?"
Громада питає.
"Не питайте, добрі люди !
Став піп говорити:-
Не з такими животами
Серед пущі жити!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
Молодий ще зовсім піп
До церкви з"явився...
Архірей його зустрів,
Слухав і дивився:
Як людей приймає той,
І що їм говорить,
І чи знає він закон,
І як сповідає...
Не вподобав архірей
Попа молодого...
"Який, - каже,- тебе чорт
Висвятив, дурного?"
А той йому, неборак,
Подивився в очі:
"Та святили, - каже,-
Ви святий панотче!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Не маю я гадки,
Не змислю і мислі...
Як чорнії хмари,
Мої думи звисли...
Порадь, Боже, що діяти,
Ой, чи жити, чи вмирати:
Порадь, мені Божа мати!
Болить моє серце,
Каменіють груди...
Скажи мені, Боже,
Що зі мною буде?..
Кажуть люди: "В світі чари,
В світі люди, не татари,
Жить можна й без пари!"
Ой, світе, мій світе!
Квіти і горіхи,
Де твої розкоші,
І де твої втіхи?..
Жити нудно, як в неволі,
Є і муки, є і болі,
Ні волі, ні долі!
І ви, мої люди,
Люди - не татари,
Чи хоч раз ви руку
Сироті подали?
Кому горе - горе й буде,
Другим болю не прибуде,,,
Люди ж мої,люди!
Як навколо гляну,
Та ще важче стане,
А на себе гляну,
Як билинка в"яну...
Лист за листом опадає,
Рік за роком упливає,
Назад не вертає!
Не гадаю гадки,
І не мислю мислі,
Як чорнії хмари,
Мої думи звисли...
Порадь, Боже, що діяти,
Ой, чи жити, чи вмирати?
Порадь мені, Божа мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
У хитромудрих увійшло у моду
Давати волю блазенським словам,
Плести буньдючно: "Служимо народу!
Віддаємо всі сили трударям!"
Сказати б слід крикливим словоблудам,
Отій рогатій зграї, що реве:
"Навіщо ви здались трудящим людям:
Народ без вас прекрасно проживе.
Закрийте пащі! К бісу наші "жертви"!
Народ без вас прогресу ковалі,
Не залишавсь би бідним і обдертим
На горем битій, змученій землі.
Хто просить вас, кривляки й недоріки,
Народ повчати, окриляти дух?
Народ же справжній - трудолюб одвіку:
Йому не треба ні рабів, ні слуг...
Ще юнаком поліз під землю він.
Ламав каміння, гнув у норах спину,
Не шкодував ні ліктів, ні колін
За хліба шмат, за скромну одежину.
І ось тепер, уже не молодий.
Він ходить хворий, згорблений, худий.
Залізний порох груди їсть йому,
Усі кістки ламає на негоду.
Невже трудився в шахті він тому,
Що послужити вирішив народу?
Хто трудиться, до біса йому слава.
Він про служіння людству не реве,
Як та проява, підла і лукава,
Що від чужого смикає і рве.
Хто держиться роботою своєю -
Чого він буде ждати нагород,
Чого кривити буде він душею,
І заглядать сильнішому у рот?
Він горбив спину в книги впершись носом,
Як той хробак, точив за томом том,
Його ровесник сіяв гречку й просо,
Або стругав залізо терпугом,
А ти його тепер берешся вчити,
Як треба жити, як життя любити,
Як треба йти: "До світлої мети..."
Чи ти наївний? Чи нахабний ти?
І ти живеш ідеш крізь жар і стужі люті.
Життя твого заплутується путь.
І ти впадеш на темному розпутті.
Відвернуться далекі й близькі.
Забудуть благодійники людськії
Твоє ім"я. Як дим воно розтане...
Коли ж ревуть криваві урагани,
Чому ті благодійники твої,
Тебе жбурнули першим у бої?
Тобі скупа природа не дала:
Ні спритності, ні рідкісного хисту:
Тому не здатний на складні діла,
Ти робиш ставку скромну, чи "нечисту".
Ти десь позаду у житті тяжкім:
Несеш тягар свій у покорі й тиші.
А в нас війна вже вдарила у грім,
І тебе шлють у битви найстрашніші.
Переднім став ти в огні й диму.
Чому це так? Задумайся - чому?
Отож і висновок робімо всі:
Спішить не треба, завжди думать треба,
І вибирать у владу треба лише тих,
Хто вміє править і у правді жить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Жив у лісі сірий вовк,
Сильний та горлатий.
А оскільки голос мав,
То любив співати.
В ті кутки, де він співав,
Чи гарчав щосили,
Запускали злих собак,
І з двостволок били.
Так, звичайно, до біди
Легко доспіватись,
Тож і вирішив той вовк
Перебудуватись.
Якось полем він блукав,
Гульк - біжить лисичка,
А у неї у зубах
Гуска невеличка.
Вовк кубельце у траві
Протоптав швиденько,
Й заспівав: "ку - ку - рі -ку!"
Дзвінко та тоненько.
Спритна лиска під кущем
Заховала гуску.
"Зараз, - дума,- прихоплю
Й півня на закуску."
І на голос поповзла
В"юнко, з вихилясом.
А вовчисько із трави
Вискочив тимчасом,
Гуску з"їв і пробасив:
"Мати голос - мало,
Головне - репертуар
Добирати вдало!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
В літо тисяча шістсоте,
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
"Я султан, син Магомета,
Внук бога одного,
Брат місяця - перекроя
І сонця самого,
Рицар сильний і могучий,
Король над королями,
Воєвода всього світу,
І цар над царями.
Цар Подолля і Галича,
І славного Криму,
Цар Єгипту і Ораби,
І цар Русалиму.
Сторож гробу в Русалимі,
І вашого бога...
Християн усіх на світі,
Смуток і підмога:
Кажу вам: усім козакам,
Мені передатись,
А як ні,- добра від мене
Вам не сподіватись!"
Того ж року запорожці
Грамоту читали,
І до вражого Ахмета
От що написали:
"Ти, султане, чортів сину,
Люципера брате,
Внуку господа самого
І чорте рогатий!
Такий рицарю, що дідько
Тебе обкаляє,
А все військо твоє тільки
Теє пожирає:
Стравнику ти цареградський,
Півнику македонський,
Свине грецька, молдованська,
Ковалю вавілонський!
Кате сербів і Подолі,
Папуго ти кримська,,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!
Ти - погана свинячая
Морда, не підмога,
І дурень ти, а не сторож
У нашого бога.
Не годен ти нас, хрещених,
І десь цілувати,
А не то, щоб Запорожжя
Під собою мати!
Ми землею і водою
Будем воювати,
І тебе нам, бісий сину,
Нічого боятись.
Так тобі ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.
Місяць наш - тепер на небі,
День - той самий, що у вас.
За цим словом, вражі турки,
Поцілуйте десь там нас!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
За дальним степом, там моя земля,
Шумить Дніпро - життю немає плину,
Моя сосна із небом розмовля,
І сонячник замріявсь біля тину...
А в небі тихо хмарка проплива,
І ллється полем дужа повінь жита...
І кожна днина диха мов жива,
Гарячим сонцем до країв налита...
А то бува, коли ударить грім,
І заніміють дуб мій і ялина,
Щось промайне при місяці блідім,
Шугне чиясь летюча тінь невинна...
Життя клекоче, як прибій здаля,
І все в чеканні стихне на хвилину...
І я почую, як гуде земля,
Шумить Дніпро, й життя немає впину...
Ой, як же хочу знову я туди:
Де моя хата, друзі і сусіди...
І мої школи, учні, вчителі,
Усе побачить і торкнутися землі,
Відчути всі турботи й насолоди...
За дальним степом...Там моя земля,
Шумить Дніпро, до нього знов я лину,
Та заважа мені ота війна,
Що йде у нас з росією невпинно...
Моя земля, моя країна мила,
До тебе я щоденно нині лину...
Та заважа поверненню війна,
І я живу у Польщі, в сім"ї сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Шанував старого батька
Секретар обкому...
І коли хвороби стали
Допікав старому,
Лікував його в закритій,
Непростій лікарні,
Де паркети лаком криті,
Й килими шикарні.
Щоб ніщо не заважало
Дорогому тату,
Ідеальну, персональну
Відвели палату...
Через тиждень син приїхав
Хворого провідать.
Саме в час, коли старому
Подали обідать.
Як велося, по маленькій
Випили гіркої.
"Добре жити, - мовив батько,-
В панському покої.
Доглядають і купають,
Як малу дитину.
Я пишаюся тобою,
Дорогий мій сину.!"
Син радіє:"Справді, батьку,
Все тут підходяще,
А проте при комунізмі
Будем жити краще!"
"Так то так, - старий зітхає,-
Це, звичайно, ясно.
Безумовно, в комунізмі
Буде всім прекрасно.
Тільки житиме людина
Краще там не кожна.
Так, як ти живеш, синочку,
Краще вже не можна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Там, де Ятрань круто в"ється,
З - під каміння б"є вода,
Там дівчина воду брала:
Чобноброва, молода...
Ти дівчино, ти красива:
В тебе батько й мати є,
Двір широкий хата біла,
Все, що в хаті, все твоє...
А я бідний сиротина:
Степ широкий то мій сват,
Шабля й люлька - вся родина,
Сивий коник, то мій брат...
Даром дівко - квіти сієш,
Вони тобі не зійдуть,
Даром батька й матір просиш,
Бо й за мене не дадуть...
Там, де Ятрань круто в"ється:
З - під каміння вода біжить...
Там дівчина, а як зветься:
Козак знає та мовчить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
"Козаче, голубче, соколику мій,
Іще хоч годину зі мною постій!
Нехай погляну, нехай поплачу,
Не знаю чи з дороги тебе я побачу."
"Дівчино, рибчино, не плач, не ридай,
За мною, благаю ручок не ламай...
Коли не загину, то я не покину,
Тебе не покину, любу дівчину."
"Козаче, голубче, щасливий бувай!
За мене благаю ти не забувай."
"Де я не буду, я не забуду,
До тебе, дівчино, я знову прибуду!"
"Ой, доню, Явдоню, зіллячко моє!
Чого ж так змарніло личенько твоє?"
"Ой, мамо матусю важко вмирати,
Ой, а ще важче милого ждати!"
"Давно я, давно я в милого була,
Вже тая стежечка зіллям заросла.
Піду я, мати, зіллячко рвати,
Зіллячко рвати, милого ждати!"
Рвуть зілля дівчата, віночки плетуть,
А їхні оченьки знов сльози ллють.
Ой, зілля, зілля, чуже весілля,
А дівки муки з милим розлуки!"
"Дівчино, рибчино, здорова була!
Чи вже ж ти, чи вже ж ти мене забула?"
"Ні я не забула і я не забуду,
Любила вірно, й любити буду."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Гнався швидко засідатель
На чиюсь біду...
Серед ставу провалився
На тонкому льоду.
Б"ються соцькі і розсильні,
З ними й рибаки;
Водять вірьовки край пролому,
І гострі гаки...
Аж іде єврей убогий,
Пейсами потряс:
"Чуєш, чуєш, - став питати,-
Що траписось у вас?.."
"Засідатель утопився,
Господи прости!..
Іди сюди, хоч поможеш,
Його витягти!"
"Чуєш?..Як шукати,
Вихід із біди?
Досить гривню показати:
Вийде сам з води!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Розмовляє з хазяїном
Домашній папуга.
"Ти говориш, що папугу
Шануєш, як друга,
То навіщо ж запираєш
У залізну клітку
І на волю не пускаєш
Ні взимку, ні влітку?"
А хазяїн здивувався:
"Думав би хоч трішки...
Та я ж тебе, дурацюгу,
Ховаю від кішки.
Хіба ж можна не ховати,
Як вона ж зубата,
А до того ж дуже ласа
До вашого брата?"
А папуга дзьобом крутить:
"Що ти заливаєш?
І кому ти казочками
Баки забиваєш?
Та якби ти дбав про мене,
Бідного сирітку,
Чи не краще було б кішку
Запирати в клітку?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Я цікаву новину вам
Хочу розказати:
У нашому зоопарку
Скоротили штати.
Скоротили першим зайця,
Як молокососа,
Що взяв моду на начальство
Дивитися скоса.
Після цього скоротили
Старого собаку:
За те, що він не на того
Гавкнув з переляку.
З тріском вигнали жирафу:
Рідкісне багатство-
Не за те, що листя їла,
А за верхоглядство.
Шугонули і ведмедя
Кілограм на двісті.
Йти вперед, мовляв, не хоче,
Топчеться на місці.
Потім слона потурили
З гуркотом і громом,
Бо прийшов на його місце
Осел із дипломом.
Уцілів після скорочень
Тільки мудрий попка,
Що комісії признався:
"Я дурний, як пробка!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
Як скоріше вийти заміж?
Це хвилює всіх дівчат.
Я як дівка вже колишня
Хочу дати ряд порад.
Щоб могли запам"ятати
Всі поради легко ви,
Я почну їх викладати,
Як то кажуть, з голови...
Отже так...Яке б волосся
Вам природа не дала,
Чи русяве, чи біляве,
Чи чорняве як смола,
Ви його перефарбуйте
У яскраві кольори,
Вкрийте лаком, щоб стирчало
Вертикально догори.
Як додаток до цієї
Ненаглядної краси
Найтемніші окуляри
Почіпляйте на носи,
І постійно, в дощ і в спеку,
Ви розгулюйте у них,
Бо пішов тепер страшенно
Перебірливий жених.
Затягти його до захсу
Може дівка лиш така,
Що не тільки "охмурячить",
А й на смерть переляка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Люблю я калину, як Сонце люблю,
Вона мені рідна, як мати...
У горі до неї я плакать іду,
А в радості йду поспівати...
Богиня - калина, моя чарівна:
Мене розуміє, як мати.
Долать негаразди мені помага,
Уміє вона й чарувати...
Калино моя, ти рясне деревце,
Люблю я про тебе співати...
Додай мені сили і віри в усе,
І в радості щастя пізнати...
Діждатись кінця тії злої війни,
Яку почали росіяни...
Їх вигнати, Боже, ти нам поможи,
І зникнуть тоді усі чвари...
Богиня калина, ти в мене одна,
І я тобі все довіряю,
І хочу щоб швидше скінчилась війна,
І буде все добре, я знаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
Мавпа бігає по клітці,
Крутиться з розгону
І гукає до сусіда:
"Привіт Шимпанзону!"
А той пальцем кличе мавпу:
"Підійди близенько
Не зви мене Шимпанзоном,
Бо я Шимпанзенко."
"Та який ти Шимпанзенко?
Дура в тебе мати!
Чого це ти раптом здумав
Прізвище міняти?"
А той шепче:"Он прибили
Дощечку дубову,
І мене перехрестили
На державну мову.
Засічи собі на носі:
За новим Законом:
Я вже звуся Шимпанзенком,
А не Шимпанзоном."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Дід говорить: "Кепсько чую,
Бо в ушах - мов вата."
Лікар знизує плечима:
"Старість винувата!"
"А ночами спина ниє,
Ей же ей, до млості."
"Від старості, - каже лікар,-
Болять у вас кості!"
Дід говорить; "Та й ходити
Вже не маю змоги!"
"Від старості, - каже лікар
Болять у вас ноги!"
"Так болить же в мене права,
А ліва здорова..."
"Від старості, від старості...
Що це за розмова?"
Дід розсердився і пальцем
Крутить біля лоба.
"Від старості,- каже лікар,-
І в лобі хвороба..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Ніби у казці минає мій час:
Сонце за гори сідало не раз,
В хмарах небесний Місяць з"являвся,
Щоб подорожний іти не боявся...
Шлях в невідоме все далі стеливсь,
А подорожний по ньому котивсь,
Дивний неспокій окутував нас,
І ми спішили в незвіданий час...
Місяць у хмарах проміння ховав,
Час плив неспішно, не поспішав...
Шлях в невідоме все далі стеливсь,
Час разом із нами неспішно котивсь...
Все нам цікаво було споглядать,
Той незабутній дитячий наш шлях,
Ми поспішали усе розглядать,
І не страшний був для нас той час...
Все було в нас і любов, і розлуки,
Та були сильні в нас ноги і руки,
Впевненості у нас теж вистачало,
Ми і жили, й все життя працювали...
Вже до кінця добігає наш путь,
Сонечко гріє і квіти цвітуть...
Ми відчуваємо сонця проміння,
Нам вистачає всього розуміння...
В сонячнім царстві є спокій і тиша,
А вітерець сонні квіти колише,
Та крізь серпанки рожево - прозорі,
Сяють далекі і Місяць, і зорі...
Так й живемо ми, допоки є сили,
Стомлені часом йдемо через силу,
Ніби в колисці нам сонечко снить,
Радіємо ми, що не завжди болить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Краю рідний, кучерявий,
Мій далекий рідний край,
За тобою я скучаю,
В чужині про тебе, знай!
Нині в снах тебе я лиш бачу,
І думками я лечу туди,
Де ліси, річки, й степи гарячі,
Вулиці і школи, і степи...
Жаль не маю крил, щоб долетіти,
До степів, гаїв і рідних хат,
Де цвітуть пахучі, ніжні квіти,
І в цвіту буяє рідний сад...
Краю рідний, мій далекий краю,
Як без тебе сумно в чужині...
Лише в снах тебе я привітаю,
І побачу все лише у сні...
Та думками я завжди з тобою,
Відчуваю пахощі твої...
І живу постійно я з журбою,
Думи всі про тебе чарівні...
Краю рідний мій, я знаю,
Що тобі теж нині дуже журно,
Бо ж війна вбива усе живе,
Та я вірю в перемогу, звісно...
Краю рідний, я скучаю,
І до тебе неодмінно повернусь...
І тобі й сьогодні обіцяю,
І у ноги щиро поклонюсь!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Через гори, через доли:
Я думками знов лечу...
І немає мені втоми,
Я співаю і кричу...
Там співають соловейки,
Рідна пісня там пливе...
Там миленько й солоденько,
Не буває так нігде...
Пізнаю степи й долини,
То мій милий рідний край...
Все душі і серцю миле:
Хоч кричи, а хоч співай...
Рано - вранці сходить сонце,
Вітерець легенько дме...
Сонце гляне у віконце,
Світло й радість принесе...
Вже калина дозріває,
І пшениці, і жита...
І веселка в небі грає,
У просторі чистота...
Як же хочу я додому,
Побродити по росі...
Знов почути дзвони в полі
У незвіданій красі...
Та, на жаль, туди поїхать
Заважа мені війна...
Залишилось тільки мріять,
А у мріях - дивина...
Через гори, через доли:
В Україну я лечу...
І немає в мене втоми,
Не спиняюся, спішу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
Я звинувачую Президента,
Що допустив він цю війну,
Не дбав він про безпеку,
Й було це в нас всіх на виду...
А він гуляв і розважався,
Гарні вечірки і розваги,
Ніби хлопчина жив і грався,
Поїздки в радості йому...
А хитрий Путін скористався,
Недбалістю його оту,
І своїм військом увірвався
В нашу країну чарівну...
Вже котрий рік війна триває,
А президенту й не болить,
Спокійно він відпочиває,
Мабуть спокійно він і спить...
Йому війна не заважає,
Він же у офісах сидить,
Й безсоння мабуть не буває,
Не соромно йому так жить?..
Чи це наш рок, чи воля Божа,
Чи кара за людські гріхи,
Тому й життя наше не гоже,
Страждаєм ми і дітлахи!!!
Терпіти нас життя навчило,
Боїмось втратити дітей,
Біди ці нас лиш похилили,
І влада наша, й президент...
А на війні там наші діти,
Нас захищають повсякчас,
Вони найкращі наші квіти,
І всі ми молимось за них...
А ще посилки посилаєм,
І дзвонимо до них щодня.
Кінця війни усі чекаєм,
Батьки і друзі й вся рідня!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Чи в Одесі, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці:
Ходив козак із бідоном
Десь поміж крамниці.
А в крамницях, куди глянеш:
Все блищить і сяє,
А козаку і байдуже:
Він гасу питає!
Реготять, часом й сміються,
А козак лише сплюне...
Та й до другої крамниці,
Багатшої суне.
У одній такій крамниці:
Два купці сиділо,
І туди козак заходить
Із бідоном сміло:
"Добридень вам, добрі люди!"
Та і їх питає:
Чи немає у них гасу
На продаж сьогодні?..
"Нема, нема!" - йому кажуть,
Та вже і сміються:
"Тут не гас, тут тільки дурні
Одні продаються!"
А козак їм: "То нівроку ж
Добре торгувалось,
Що лиш два вас таких гарних
На продаж осталось!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Світять зорі в небі тихо,
Ось - ось Місяць вже зійде...
Люди тихо вже поснули,
Тишина навкруг гряде...
А мені чогось не спиться,
Край вікна іду стаю...
У вечірній час пірнаю,
В тишину нині святу...
Хочу знову в Україну
Повернутись знову я.
І думками знову лину:
У свою Долинську я...
Спить Долинська, моя знаю:
В тиші, спокої й красі...
І про неї я складаю:
І пісні свої, й вірші...
І здається, що я бачу:
Хату й вулицю свою...
Посумую і поплачу:
Й передам тугу мою...
Попрошу своїх сусідів
Пробачити мені все,
Бо ж люблю я Україну
Як рідню свою усю...
Буду ждати того часу:
Коли закінчиться війна,
Я вернуся своєчасно,
В хату рідную свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
НЕВСИПУЩИЙ СИНОЧОК
Наварила вареників
На вечерю мати.
А синочок - парубійко
Сів їх уплітати.
Так наївся й натоптався,
Що вже ледве дише.
"Збуди мене, просить маму
Завтра пораніше!"
"На роботу влаштувався? -
Здивувалась мати.
"Та вареники лишились,?"
Буду доїдати..."
ІСПИТ БЕЗ ОЦІНКИ
Спитав батько: "Ти склав іспит
На шофера, синку?"
"Та склав, тату!"
"А яку ж ти одержав оцінку?"
"Не одержав, не поставив
Інструктор нічого.
"Чого раптом?"
"Я з розгону налетів на нього."
"Де ж він зараз?"
"До лікарні відвезли в суботу.
Лікар каже, що не скоро
Вийде на роботу."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Не безродна сирота я,
Живу на чужині...
Тут живе сина сім"я,
І я з нею нині...
Тут спокійно мені й тихо,
У теплій квартирі...
Син й невістка працьовиті,
І я живу в мирі...
Звісно трохи я сумую,
І додому лину,
А буває, що я й плачу,
Як мала дитина...
Бо ж війна в моїй країні,
Довгий час триває...
Не загину я в чужині,
І я, й рідня знає...
І я з часом повернуся
В свою Україну...
Та поки що не спішу я
У важку годину...
Україна там моя,
І моя Долинська,
Жаль, далеко нині я,
Українка щира!..
Не безродна сирота я,
Люблю Україну...
І думками з нею я,
У кожну годину!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Жили в нашому селі:
Чоловік і жінка,
Він ледачий, як кабан,
Вона працьовита...
Якось глянув у вікно
Сусід ненароком,
І побочив, як в кіно
Обох на городі...
Вийшов з хати чоловік,
На сусіда гдянув,
Подивився все навкруг
І ось що побачив:
Спішно той його сусід,
Копав на городі,
Аж не вірилось якось,
Що той при роботі...
"Що це з вашим чоловіком,
Скажіть мені сталось,
Що сьогодні він працює,
Ніби рекорд ставить...
Ціле літо він сидів,
Він же ледацюга,
А город він так копає,
Що не треба й плуга..."
"Я його не заставляла,
Просто обдурила:
Що в городі самогонки
Сулію зарила..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Ти не моя, Польща - країна,
Хоч ти красива, як весна...
А моє серденько віщує,
Що ти , країно, не моя!
Ти не моя, хоч сонце гріє,
І мені жить допомага...
Моя печаль за Україну,
Та жити тут все ж мушу я...
Ти не моя, хоч вітер віє,
Та полюбить не можу я...
В моєму серці Україна,
Й ти мені мила, як весна...
Пробач мені Польща - країна,
Змінить себе не можу я.
Хоч я тебе вже й полюбила,
І ти стаєш уже моя...
Ти не моя! - Та що ж я маю,
Чим похвалюсь тобі вже я...
Хіба лиш тим, що тут живу я,
Та ти поки що не моя...
Ти не моя, країно - мила:
Щаслива доленька твоя...
Може ще тут буду щаслива,
І полюблю тебе ще я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Моя рідна Україно
На виду світу всього...
Показала свою силу:
На весь світ, на віки - вік!
Україно, моя мила,
Моє сонце і мій квіт...
Ти весь світ вже підкорила
Увесь нинішній цей світ!!!
Ти єдина така в світі,
Ти як зірка в небесах...
Ти велична в цьому квіті:
Йдеш вперед на парусах...
Ти живеш у своїм квіті,
І сміливо йдеш вперед...
Ти найкраща на Планеті,
Серед сонячних планет!..
Ти відстоюєш свободу
І ніколи не дрижиш...
Ворогів усіх вигониш
І сама вперед біжиш...
І я вдячна тобі й Богу,
Що у світі цім живу...
Ти показуєш дорогу,
І по ній і я іду...
Зійде сонце - ти весела,
Веселію тоді й я...
Не боїшся ти нікого,
І без смутку живу я...
Моя рідна Україно:
Повернусь до тебе я,
І я стану на коліна,
Бо ти матінка моя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Відзначали роковини
Славного поета.
Почепили серед сцени
Гарного портрета.
У президії сиділи
Все лауреати.
Значків на них та медалей
Не порахувати.
У окремих тих регалій
Назбиралась купа:
Все бряжчало і блищало
Від плечей до пупа...
Раптом рама захиталась,
І Тарас помалу
З неї виліз, шапку скинув
І побрів до залу.
Вся президія схопилась:
"Стійте! Зачекайте!
Ми вас просим на трибуну,
Вірші почитайте!"
А Тарас їм: "Куди мені
До вашого брата?
Ви он скільки начіпляли
Серебра та злата.
А у мене кожушина
Та шапка кудлата.
Так, як спина не тулиться
До стіни горбата,
Не притулиш демократа
До лауреата."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Лисий я, волосся спало,
Решта білая, як сніг,
Недалеко моя яма,
Та я в яму ще не ліг...
Що збіліло - замалюю,
Щось нового накуплю:
Полюби мене, дівчино,
Бо тебе я вже люблю!
Небагато в мене мізку,
Та і пусто в голові,
Та я рано оженився
На багатій удові...
Так дістались мені гроші,
Бог взяв милую мою:
Полюби мене дівчино,
Бо вже я тебе люблю!
Не ложив я свою спину,
На праведнії ваги,
Погнув її не одному
Аж до самої землі.
За то тепер, я шарфами
Собі шию обів"ю:
Полюби мене, дівчино,
То ще й слави наживеш!
Скаменіло моє серце,
Та м"яке і не було,
Як дитина - не гадає:
Що добро і що то зло...
Я за те бува часами
Кілька крапельок прийму...
Полюби мене, дівчино,
Будеш жити, як в раю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Де ти був, бував, Іване?
Розкажи будь - ласка!"
"Та де вже я не бував,
Всюди бував, пане!
Був в Одесі і Бендерах,
В Ровнах і Полтаві,
Ходив в Київ разів кілька,
Бував і в Варшаві!"
"А почому ж там, Іване,
Дурні продаються?"
" Та то, пане, як до дурня:
Які попадуться!
Дурень пан - заплатять більше,
Бо честь таки знають.
А як мужик, то звичайно:
Без ціни спускають..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Старий дуб, міцний дуб,
Ти і нині стоїш тут,
Чи мене чекаєш,
Чи своє щось знаєш?..
Стара хата вже моя,
Як і дуб старезний...
З України втекла я,
Там війна страшенна...
Зажурився старий дуб,
Теж війни злякався,
Зник у нього його слух,
Він війни боявся...
І не знаю нині я,
Як там дуб живе ще,
І прошу сусідку я,
Щоб з ним розмовляла...
Бо той дуб все ж друг мені,
Мене розуміє...
Схилив гілля до землі,
За мною сумує...
Я живу у сина вже:
Осінь, зима, літо,
Молюсь Богу, щоб він жив,
Й почувався вільно...
І щоб вірив, як і я:
В нашу перемогу...
Як і вся моя сім"я,
Вернемось додому...
Старий дуб, мені ти друг,
Був і залишився...
Жди мене, я повернусь,
Ти мене діждися...
Старий дуб, мені він друг,
З сином посадили...
Син загинув, а мій дуб,
Став для мене милий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Як билинка засихаю
на чужині я...
За Долинською скучаю,
вже щоденно я...
Мені добре тут живеться,
все ж сумую я...
Моя хата там лишилась
лагідна моя...
І сумую, і радію,
що далеко я...
Повернутися боюся,
бо там йде війна...
Ні, я тут не засихаю,
гарно тут живу...
І читаю, і пишу я
про долю свою...
І про долю України,
всі мої думки...
Я до неї щодня лину,
й думаю таки...
Не спішу я в Україну,
там іде війна...
Наступають орка - свині,
Та жива вона...
І я вірю в перемогу
і у цій війні...
Уявляю ту дорогу,
що пройде вона...
Серед воїнів хоробрих
донечка моя,
Вигнать орків в Московію,
її завдання...
Вони справляться я знаю,
й перемогу жду...
Їм країну довіряю,
їм вірші пишу...
Ні, я вже не засихаю,
думи думаю...
Допомоги не чекаю,
а сама їм шлю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
В славнім місті Запоріжжі,
Біля самого Дніпра,
Із болота виглядає
Хата бідна і стара.
Стара хата із вдовою
Разом вік свій віджила,
Почорніла, похилилась,
І в болото увійшла.
Увійшла по самі вікна...
В ганку сходи до сіней.
В сінях набік похилились
Двоє скривлених дверей...
Там направо старій бабі
Смерть підписує патент,
А наліво - без копійки
Б"ється з нуждою студент.
Зима люта. Вітер свище,
Сніг по вікнах брязкотить,
Мороз душу обіймає,
І ще й тіло каменить.
А у хаті на постелі
У тоненькому плащу:
Сидить студент медицини
Другий місяць без борщу.
Вже живіт йому запався,
Болить в нього голова...
І остання догоряє,
Його свічка лойова.
І сидить він, поглядає
На похилену стіну,
Вже немає що поїсти,
Нема навіть й тютюну...
І на стінах щось чорніє,
Та ще й лазять павуки,
Й дуже сумно виглядають
Із шкарлупен прусаки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Коло гаю, в чистім полі,
На самій могилі,
Дві тополі високії
Одна одну хилить.
І без вітру гойдаються,
Мов борються в полі.
Ото сестри - чарівниці -
Отії тополі.
Закохалися обидві
В одного Івана:
А Іван, козак звичайний,
Обох їх не ганив,
А лицявся то з тією,
То з другою любо...
Поки в яру увечері
Під зеленим дубом
Не зійшлися усі троє.
"Отак - то ти, кате!
Знущаєшся над сестрами..."
І пішли шукати
Трути - зілля, щоб Івана
Завтра отруїти.
Найшли зілля, накопали
І стали варити.
Заплакали, заридали...
А нема де дітись,
Треба варить. Наварили,
Йвана отруїли.
Поховали коло гаю
В полі на могилі.
І байдуже? Ні, не дуже,
Бо сестри ходили:
Що день божий вранці - рано
Плакать над Іваном,
Поки самі потруїлись
Тим зіллям поганим.
А Бог людям на науку
Поставив їх в полі
На могилі тополями.
І тії тополі
Над Іваном на могилі,
Коло того гаю:
І без вітру гойдаються,
І вітер гойдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Біля тополі тонкостанної,
Серед рудої лободи,
Зім"ятий грубо, в груди ранений,
Лежав солдатик молодий.
Порою ранньою туманною,
Чужа безтрепетна рука:
Листа до дівчини коханої
Знайшла на грудях юнака.
Питав той лист кривими знаками:
Чи не забула ще?.. Чи ждеш?..
А тополина нишком плакала,
Сріблясто - сива від пожеж...
А десь дівчина чорнобровая,
Його додому ще чека,
А ще і матінка згорьована
Жде виглядає юнака...
Живе в зажурі і сумується
Матуся того юнака...
Щоденно Богу вона молиться,
Додому жде і вигляда...
Незна того, що він не вернеться,
Чекає звістки і листа...
Душа і серце її крається,
І смутку, й болей вистача...
Та їй у краще щодня віриться,
До Бога руки підійма,
І просить Бога вона й молиться,
Щоб його пуля не взяла...
І тополина матір слухала,
Ота, що син їй посадив,
А мати нишком усе ж плакала,
Просила Бога, щоб син жив!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
Ну й цікаве хлопченятко
Росте у сусіда!
Оце вчора по вечері
Запитало діда:
"Чом письменники колишні
Псевдоніми мали,
Не своїми іменами
Себе називали?"
Дід сказав: "Та це, онучку,
Невелике диво,
Бо колишні як писали?
Чесно і правдиво.
А поскільки всім відомо,
Що у правді сила,
То поліція за ними
Назирці ходила.
Та коли письменник чесний,
Спробуй упіймати:
Він же книжку надрукує
І не просить плати.
А тепер як щось напише,
Не діждеться часу,
Коли можна за грошима
Почухрати в касу.
А касирам дай, будь - ласка,
Прізвище й адресу.
Їм до всяких псевдонімів
Мало інтересу.
То й виходить: краще їсти
З медом паляницю,
Ніж покласти з псевдонімом
Зуби на полицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Розмовляють у садку
Два пенсіонери.
"І любов тепер не та,
І не ті манери.
Мій начальник жінку мав,
Достеменну фею.
Я романчика й завів
Непомітно з нею.
Чоловік собі хропе
На м"якій перині,
Я ж тим часом не даю
Нудьгувать дружині.
Як дізнався чоловік,
Донесли, собаки!
Я на поїзд і утік
Аж у Кобеляки."
Другий слухає хвалька
Й каже: "Фу - ти ну - ти!!
Ти дозволив тут собі
Трішки прибрехнути,
Бо коли ти здатним був
На діла такій,
Ще ніяких поїздів
Не було в Росії!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
1. Правилу слідуй твердому:
Ранок життя - освіті,
День - труду - високому,
Вечір - гармонії в світі!
2. Гей, нема, крім нас нічого,
Нема раю, нема й печалі,
Сім"ю годуй і напувай,
Цим для себе створиш рай!!!
3. Сім"ю сам створи для себе,
Дітей рости і навчай,
І тоді тобі прибуде,
Любов, радість і печаль.
4. Тільки той щасливий буде,
Хто працює залюбки,
В кого є сім"я і друзі,
Той щасливий є завжди!
5. Якщо є в тебе робота,
Працюй завжди від душі,
І повага до тебе буде,
Й друзі щирі для душі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Тримав папугу добрий чоловік,
Він провозився з ним не один рік,
Дресирував... І телепень носатий
Навчився трохи лапою писати.
З тих пір папуга пише так:
"Хазяїн твій дурак,
І брат його дурак,
І сват його дурак,
І син його дурак,
І жінка теж дурепа в нього,
Раз вийшла заміж за дурного."
Мораль із цього виплива така,
Що на людців нікчемних натяка:
Дасте придуркові освіту:
Він вас обгадить на півсвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
"Чи то правда, - якось Гната
Запитав Панас,-
Що на Місяці все чисто
Легшає в шість раз?"
Гнат лукаво посміхнувся:
"Так воно і є.
Ось давай, як приклад, візьмем
Черево твоє.
Пудів шість з таким додатком
Ти затягнеш тут,
А на Місяць як потрапиш:
Важитимеш пуд.
Значить, ти стрункішим станеш
Рівно в шість разів.
Повтори мені, будь ласка,
Як ти зрозумів."
Подививсь Панас на Гната
І сказав йому:
"Я для прикладу у тебе
Інше щось візьму.
На Землі твій мозок мудрий
Важить кілограм.
А на Місяці? Півфунта
Він затягне там.
Саме з цього й випливає
Висновок у нас,
Що на Місяці дурнішим
Станеш ти в шість раз."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Гей, браття - козаки, сідлайте-но коні!
Черкніть для охоти вина!
До боку шаблюки, на руки повіддя,
На ноги стальні стремена!
Не гнути нам шиї, козацькії шиї
Під тяжким залізним ярмом,
Не нюхати диму нещасного краю,
Що в"ється над нами кругом!
Чи не та в нас сила, що у батьків була?
Не тая шаблюка у нас?
Чи в нас нема коней на степах широких,
Чи вуголь на люльці погас?
Нехай наші коні на чистому полі
Тріпнуться і враз заіржать!
Нехай наші браття, молодці козаки,
На чистеє поле біжать!
Нехай знову брязне шаблюка стальная
В козацьких залізних руках!
Нехай знову ляжуть ворогові кості
Могилами в наших степах!
А люлька - голубка нехай не згасає,
Паліть вражі замки кругом!
Нехай ворог знає, повік пам"ятає:
Знущатись над козаком!..
Веди ж нас до бою своєю рукою,
Хмельницький веди нас вперед!
Ми станем стіною до бою з тобою,
Зметем ворогів всіх підряд!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
У матусі настрій добрий,
Як не радуватись тут?
Вже її синочок Рома
Ходить місяць в інститут.
Навіть сам директор школи
Їй сказав: "Вітаю вас!
Ваш же Рома ледве - ледве
Переходив з класу в клас."
А маманя аж поблідла,
Спалахнули очі злі:
"То така у вас там школа
І такі учителі.
В інституті оцінили
Краще Ромочку мого.
Там, я чула називають
Позвоночником його.
Проучившись тільки місяць,
Рома грає роль таку
На своєму факультеті,
Як хребет у кісцяку!"
"Ні, - нахмурився директор,
Не у цьому справи суть.
"Позвоночником" студенти
Сина вашого зовуть
Не тому, що він важливий,
Як хребет у кістяку,
А тому, що опинився
В інституті по дзвінку..."
P/S: Та, на жаль таке буває:
В наших вузах й нині так,
Що до нього поступає,
Той у кого гроші є і блат!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Ой, чому ти не літаєш
Зозуленько мила,
Ой, чому ти не гуляєш,
Дівко чорнобрива?
Ой, рада б я політати,
Туман налягає,
Ой, рада б я погуляти,
Туга не пускає...
Нема щастя ні за мною,
Ні передо мною,
Тільки туга за тугою,
Журба за журбою!!!
Моя ненька Україна,
В борьбі знемагає,
А росія, хай їй трясця,
Наш цвіт убиває...
Я живу у Польщі в сина,
Гарно тут живеться,
Та душа моя щоденно
В Україну рветься!
Полетіла б в Україну,
Та безкрила я,
І нема у мене сили,
Тому смутна я!
Ізсихають мої очі,
А сльози не ллються,
Тільки туга в моїм сепці,
Як гадюка в"ється...
В"ється вона коло серця,
Душу розриває,
Вже б хотіла в сиру землю:
Земля не приймає...
Так і житиму я далі,
З журбою у парі ,
Чекатиму кінця війни,
З тугою й сльозами!!!
Та я вірю все минеться,
І війна скінчиться,
Перемоги я діждуся,
Й жити буду далі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Біжить полем лис голодний,
Через пеньки скаче:
Аж слухає: десь ворона
На гілляці скаче.
Прибігає: хоч видати,
Та ніяк дістати...
Лис хитриться і вертиться,
Почав підмовляти...
Підмовляє, щоб та злізла,
Прищурює очі,
Обіцяє м"яса гори,
Ворона не хоче...
"І не хочу, і не злізу
Стала говорити-
Іди собі, коли хочеш,
На село дурити!..
Ти думаєш, що ворона
Розуму не має,
Сидить собі на гілляці,
Й нічого не знає...
Та я знаю, що ти хочеш,
Як псяюра, їсти,
І хіба б я дурна була,
Щоб думала злізти!"
"Бог з тобою, голубонько!-
Лис став прикидатись:
Та тепер вже, зозуленько,
Нічого боятись:
Вийшов указ з того світу,
Щоб мир був усюди,
Щоби мирно собі жили
І звірі, і люди..."
А ворона розважає:
"Брешеш ти, мій враже!"
Далі кругом подивилась,-
Та й лисові каже:
"Та який же мир той буде
Та спокій між нами,
Коли онде йдуть до лісу
Стрільці із хортами!"
"Будь здорова, голубонько!"
"А то що? Куди ти?"
"Та ж стрільців лихе надносить,
Треба утікати!.."
"А указ же з того світу,
Що про мир писали?"
"Може, вони ще указу
Того не читали."
"Ну, не бійся ж, голубчику:
Я лиш так сказала,
Але вашого указу
І я не читала!.."
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
І до Польщі з України
Зозуленька прилетіла,
Прилетіла й закувала,
Вона ж мене зчарувала...
Вона ж мене зчарувала,
Моє серце навпіл рвала,
Я сумую бува й плачу,
Та щось виходу не бачу....
Зозуленько - голубонько,
Нащо ж було прилітати?..
Прилітати, чарувати:
Мою душу навпіл рвати?..
Ти у неньки - голубоньки:
Куєш пісні щодниноньки...
І слухаю я, й дивуюсь,
Й в Україну свою рвусь...
Зізнаюсь тобі я зозуле:
Мені добре тут живеться,
Я молюсь за Україну,
І до неї душа рветься...
Зозуленько, моя мила,
Я б з тобою полетіла...
Та старію і боюся,
Що засохну як билина...
Болить мені, зозуленько,
Що війна там нині йде,
Лети ж, моя голубонько,
Скажи краю нехай жде!..
Хоч і мало в мене сили,
Я готова все віддать,
Щоб жила моя країна,
І вернулась благодать!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила;
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
І ще пара осталася,
Де ж їх приліпити?..
"Ага! - каже, - мов знайдеться
Святого Микити!"
Знайшла баба і Микиту -
Святий чорта ціпить!..
Баба одну йому ставить,
Другу чорту ліпить...
Бачать люди й розважають,
Щоб там не ліпила:
"Що ти, бабо, - кажуть робиш?
Та ж то вража сила!.."
Але баба обернулась:
"Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерті буде...
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля мати!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Посідали під вербою
у зеленім сквері,
Розмовляють дідугани
Глухі, як тетері.
Перший каже: - Он колись ми
До дівок ходили. -
Другий каже - Дуже добрий
Борщ у нас варили.
Перший каже: Була в мене
Дівчина Орися.
Другий каже: - Їси було,
І не наїсися.
Перший каже: - Та Орися
Гарна, наче пані.
Другий каже: - Таких тепер
Нема в ресторані.
Перший каже: - Та Орися
Гарно так співала.
Другий каже: - Можна з салом,
Можна і без сала.
Перший каже: - Розлучились,
Не збулися мрії.
Другий каже : - Нема таких
І в кулінарії...
Отак вони розмовляли,
Не смійтесь над ними,
Бо хто знає чи й ми з вами
Не будем такими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Ходив Гоголь по столиці
В циліндрі блискучому.
Прислухався, як дітей ми
І студентів учимо.
А в саду Шевченківськім
До пізнього часу
Про свою екскурсію
Повідав Тарасу:
"Обійшов незримо я
Всі аудиторії:
Кафедри словесності,
Кафедри історії,
Хімії і фізики,
Етики й естетики.
І цієї, як її?-
Навіть кібернетики.
Учать по - російському,
Часом по - англійському,
І лише подекуди
Все ж по - українському.
Поміж професурою
І межи студентами
Щирі малороси
Стали рудиметрами.
Прочії вважають,
Що вкраїнській нації
Вчитися по - своєму
Вже немає рації...
Микола Васильвич
Говорив піднесено,
Сипав афоризмами,
Усміхався весело.
І сказав Шевченко,
Засмучений дуже:
"Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Світять зорі, доки в небі:
Місяць не зійде,
Спати є у всіх потреба,
Хоч і дзвін гуде!
Не спить хлопець й не дрімає:
В дозорі стоїть...
Свою пісню він співає
Дівчині своїй...
Чи спиш мила, чи дрімаєш,
Люба пробудись:
Підійди і глянь в віконце,
Виглянь, подивись...
Хоч не бачу твоє личко
І твою красу...
І ти, мила, й твої очі
В мене на виду...
Проснись мила, як дрімаєш,
Хай я подивлюсь...
Хоч далеко я ти знаєш,
Я тобі всміхнусь...
Чи почуєш, чи відчуєш,
Що тебе люблю...
Я тебе, мою прекрасну:
В думках пригорну...
Хоч від мене ти далеко,
Я до тебе йду...
Принесе тобі лелека,
Вісточку мою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
То правду кажуть, що біда
Серця веселі покида,
Не вжитись лиху біля сміху,
Де сміх - там лихо пропада...
Веселий світ, а в ньому - сміх,
Здебільшого крізь сльози,
І думи, думи... Скільки їх!
Тому звернутися не гріх
До лірики і прози,
Щоб читачам розповісти,
З яких сміху позицій,
І, як заведено, внести
Дещицю пропозицій,
Нехай наївних і смішних,
Нехай сумнівних навіть,
Можливо, хоч одна із них
Замислитись заставить:
Моїх прихильних читачів:
Веселунів і сміхачів...
Отак збудований цей світ,
Що поруч йдуть і гріх, і сміх,
Сміятися ж не гріх,
Буває різним сміх...
ЕВОЛЮЦІЯ
В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
"Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?"
"Правда, - мовив батько,-
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить!"
"То чому ж ці мавпи,
Сильно так відстали?,
Чом люди ще й досі
Справжніми не стали?"
Батько вуса гладить,
Весело сміється:
"Таке, сину, й людям
Не всім удається!"
ДАМОЧКА - КИЯНОЧКА
До крамниці дамочка
Увійшла з дитям.
"Купи книжку, мамочко,
Он вона, отам..."
Мама здивувалася:
"Кніжечку ти хошь?
Ето на українськом,
Что ти в ней поймош?
Кніжкі, моя деточка,
Нада понімать,
А на етой запросто
І язик сломать!"
Трохи згодом дамочка
В булочну зайшла
"Купі, мама, хлебушек,-
Мовила мала.
Мама не сказала їй:
"Хлебушек ти хошь?
Ето же украінскій,
Он же нехорош."
Ні, тривоги в дамочки
У душі нема,
Що дитя об хлебушек
Язика злама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Вже вкотре я на ганочку,
Стою одна я зраночку:
Спостерігать люблю все я,
Чекаю сонця і тепла...
Діждалась сходу сонечка,
Воно тепле, як донечка,
І працьовите, як синок:
Поповнює запас думок...
Іду я на подвір"ячко,
А там трава, як пір"ячко:
Торкає мої ніжечки,
Й тепла додає трішечки...
Та я не ображаюся,
І Сонечку всміхаюся,
І по Траві я босоніж:
Іду звичайно веселіш...
Як походила босоніж:
На душі стало веселіш,
Слова з"явилися чудові,
Я їх кладу у вірші нові...
Щоденно я щораночку,
Люблю стоять на ганочку,
Спостерігаю все навкруг:
Усе чека робочих рук...
Беру сапу, йду на город,
Все обробляю без турбот:
Отримую наснагу я:
Її дає небо й земля...
Попрацювала зраночку,
Посиділа на ганочку,
І написала новий вірш,
На душі стало веселіш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Життя в степах було небезпечне, кожної хвилини можна було попасти в руки татарам. Та незважаючи на це, люди збиралися разом, вибирали собі старшого і на конях, із зброєю в руках подавалися на Запоріжжя. Там стріляли звірину, ловили диких коней, рибачили, а потім верталися додому. А деякі там же у степах ставили собі хати, заводили господарство, худобу, пасіки, орали степи, сіяли збіжжя. Але й тут вони були в небезпеці, бо були сіллю в очах татар, і ті намагалися їх знищити. Але наші люди оборонялися, билися з татарами, і їх стали називати козаками...
Спочатку козаками були і міщани, і селяни. Згодом до них приєдналися шляхтичі, а потім й пани...Серед козаків був і князь Дмитро Вишневецький. Хоча він був і пан, та приєднався до козаків. Вишневецький був досвічений войовник. Він зібрав сміливих козаків, дав їм зброю і подався з ними на острів Малу Хортицю.
То був невеликий острівець на Дніпрі високий, скелистий. На його найвищій частині князь Дмитро визначив місце на твердиню. Козаки повикопували глибокі рови й повикидали з них землю. На валах ставили частокіл, клали дерев"яні зруби та будували помости для гармат.Вихід зробили лише один, широкий для переїзду, замкнули міцними воротами, а понад рів перекинули звідний міст, за валами поставили курені, козацькі хати... По середині був порожній майдан. Такій фортеці дали назву "Січ", від слова "сікти", "рубати", самі себе назвали січовиками. Було це 1500 років тому. Від тогочасу Запорізька Січ була головною козацькою оселею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Полонених людей татари вели до свого коша. Кожний татарин мав при сідлі кілька шнурів, арканів, ними в"язали нещасних невільників. Потім, обважені здобиччю, татари неспішно поверталися додому. Бранці мусили всю дорогу йти пішки. Гаряче степове сонце палило їм голови, спрага висушувала уста, голод і втома палили все тіло. Ішли босі, обдерті, спотикаючись, роздираючи собі ноги об колюче терня. Ішли старі діди, й здорові чоловіки, жінки й діти; ішли сумні, пригноблені, втираючи сльози, важко ридаючи. Кожен мав якусь утрату: комусь убили батька, в іншого забрали дитину, а в декого пропала вся родина. Татари вели всіх бранців до Криму. У Бахчисараї, Кафі, та інших татарських містах були великі торговці, де продавали невільників. Нещасні люди стояли там рядами й чекали своєї долі. Купці з різних далеких сторін, найбільше турки й араби, приходили й оглядали бранців, як тепер на торзі оглядають худобу. Одні купували сильних, здорових чоловіків, інші брали жінок, ще інші вибирали собі дітей. Купець давав татаринові плату і забирав з собою невільників. Безжальні турки ні на що не зважавли: виривали дітей з рук матерів, розлучали братів із сестрами, чоловіків з жінками. Серед плачів і ридань прощалися бездольні люди, звичайно навіки. Найважча доля була тих бранців, що попадали на турецькі кораблі - галери або каторги: їх рядами приковували до помостів, і вони мусили гребти веслами. Турецькі наглядачі знущалися над ними, били ногами, кайдани на руках і ногах калічили тіло. Християнських дітей турки брали до своїх шкіл і виховували в мусульманській вірі. Малі діти забували своїх батьків, вчилися турецької мови і турецьких звичаїв. З потурчених хлопців виростали вороги християн, і турки творили з них військо, що називалося яничарами. Отак несвідомо виростали малі діти на зрадників християнства та рідного народу.
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Татарське військо виходило в похід навесні, коли українські степи вкривалися свіжою травою. Попереду війська татари висилали на всі боки розвідувачів, щоб дізнатися, де можна знайти найбільшу здобич. Татарське військо переправлялося на Дніпрі. Кожний татарин роздягався, до хвоста коня прив"язував в"язку тростини і клав на ній сідло, зброю і одяг, щоб не намокли, а сам плив - одною рукою веслував, а другою держався кінської гриви. Головні шляхи, що ними татари ходили в похід, були: Чорний Шлях - між Дніпром і Бугом, Кучманський - між Бугом і Дністром, Покутський або Золотий - між Дністром і Прутом, Муравський - по лівому боці Дніпра.
Татарські частини або загони йшли балками та ярами, щоб українці їх не доглянули; вночі не розпалювали вогнів, на всі сторони розсилали підглядачів.
А ті, які були в середині ділилися на три частини. Головна частина, або кіш, була у бойовій готовності і йшла на ворога. Битву татари вели таким чином, що ставали в дуже широку лінію і старалися обійти противника з боків та ззаду. Але приймали бік тільки з меншими частинами, бо не мали іншої зброї, тільки шаблі й луки. Два менші загони пускалися на боки за здобиччю.
Горе було тому селу, на яке нападали татари! Вони оточували його з усіх сторін і підпалювали крайні хати, щоб викликати переполох між мешканцями. Потім кидалися на вулиці й починали грабіж і розбій. Забирали коней, корів, вівців й виганяли за село. З хат виносили харці, муку, убрання, посиіль: усе, що попадало в руки, і складали на коней. Хто боронився, тих убивали; хто був безпомічний, того брали в полон. Куди переходили татари, там залишалися лише згарища, порожні хати, кров і тіла убитих...
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
ТУРКИ І ТАТАРИ
Та хоч Запоріжжя було тоді багате на всяке добро, та мало хто відважувався заходити туди, бо життя було небезпечне через татар, що кочували по степах.
Через татарську небезпеку широкі простори над тодішнім Дніпром запустіли, зробилися "Диким полем". Татари тоді були напівдиким народом, що прийшов із Азії. Вони були низького росту, мали широкі плечі, великі голови. Їхні обличчя були широкими з виступаючими вилицями, з рідким заростом, носи плоскі, малими очами. Їх оселі були на півострові, що звався Крим. Вони не любили хліборобства, не сіяли збіжжя, мали великі стада коней та овець. Живилися найбільше м"ясом і молоком. Улюблений їх напитком був кумис, кисле кобиляче молоко. Татари були добрі вершники, вони влучно стріляли з луків. Татарські хлопці змалку вчилися їздити на конях і стріляти з луків. татари не любили спокійного життя, то ж радо йшли на війну шукати здобичі в Україні.
Турки - це був теж південний народ, що прийшов з азійських степів. Вони Себе називали музулманами, здобули грецьке царство (1453р.) і в Константинополі (Царгороді) заснували свою столицю. Турки вірили в одного бога, який у них називався Аллах, і пророком Моххамеда, який установив їх віру. Себе називали музулманами, себто підданими бога, християн прозивали джаврами, або невірними. Славну церкву Святої Софії в Царгороді турки перемінили на свою святиню-мечеть і на місце хреста поставили свій знак - півмісяць. Турецький володар звався султан, його міністри - везіри, урядовці - баші або беї.
Турки вели боротьбу з різними народами, завоювали Болгарію, Волощину, Молдавію й більшу частину Угорщини. Кримські татари й турки стали союзниками і спільно опанували побережжя Чорного моря. Турки поставили свої замки:
Акерман, або Білгород, при Дністровським лимані і Очаків при гірлі Дніпра.
( далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
ПОЧАТОК КОЗАЧЧИНИ : ЗАПОРІЖЖЯ.
Південні українські землі над Чорним морем та Дніпром мають назву Запоріжжя.
Ріка натрапила колись на своїй дорозі на гранітові скелі - пороги. З шумом переливалася там вода, утворювала водоспади та вири. Найбільших порогів було 9: Кайдак, Сурський, Лохинський, Дзвонець, Дід, Внук, Будило і Гадючий.
Нижче порогів Дніпро поділилось на кілька русел. Між цими руслами були острови та плавні. В давні часи були там і овочеві дерева.
Далі від ріки дерев було мало, але земля там родюча, і там були добрі врожаї пшениці. В давні часи широкі простори були вкриті тільки самою травою. Це були славні українські степи. Ніколи плуг не орав цих степових земель, ніхто трави не косив, і не збирав сіна. Природа жила тільки сама для себе.
Серед степів по лісах над річками було багато всяких звірів. Серед них були тури, зубри - буйволи, ведмеді, коні, олені, степові кози, дикі кабани, бобри.
Ловці, що заходили у ці місця збирали велику кількість шкури і хутер.
Багато було й птахів, бувало люди набирали повні човни яєць качок, лебедів гусей, тощо. Орлят брали до кліток, так як їх пера були потрібні для стріл.
У старих деревах роїлися бджоли, їх мед був смачний і запашний. У річках та озерах повно риби: часом в одну сіть ловили по дві тисячі риб.
ДАЛІ БУДЕ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
ДЯКОВА ХАТА
У селі Шевченковому збереглася дякова хата, у якій малий Тарас "проходив науку". Це дуже стара хатина. Маленькі віконця - сліпці вже майже при землі. Дуже стара солом"яна стріха дістає вже до плеча.
Випнулась стіна. Всередині - маленькі сіни, праворуч - кімната з долівкою. Там чотири маленьких вікна, піч, стіл, лава й полиця. Чотири стовпи підпирають стелю.
Щоб зберегти цю хату для наступних поколінь, бо в ній "учився" кобзар України у дяка, нині біля неї збудували велику гарну будову, яка покрила дякову
хату, як коробка, щоб зберегти її від негоди й руйнації.
Неподалік від хати, внизу, колись була криниця, з якої малий Тарас носив на гору воду школярам. Нині на місці криниці велике озеро.
У КОЛИШНЬОМУ МАЄТКУ ЕНГЕЛЬГАРДТА
Недалеко від Шевченкового розкинулось село Будище, де колись був головний маєток пана Енгельгардта. Біля села парк, шумлять старі каштани. Широка алея веде до одноповерхового будинку. На стіні пропам"ятна дошка. Тут Т.Г. Шевченко був слугою - козачком у пана Енгельгардта в 1828 - 1829 роках.
Тепер у будинку розміщено восьмирічну школу. Є тут і кімната - музей з речами, що розповідають про Тарасові роки.
У парку росте велетень - дуб, у дуплі якого Тарас ховав від панських очей свої дитячі малюнки. Стовбур його в кількох місцях скріплений залізними шинами, а дупла заліплені цементом, деякі гілки підперті.
У МОРИНЦЯХ
Нескінченно довгою видається забрукована, обсаджена тополями головна вулиця села.
Збоку двоповерховий білий будинок школи інтернату. Трохи далі - велика
цегляна двоповерхова школа - десятирічка.
Через вулицю - дороге кожній людині місце, білими штахетами огороджена невеличка площа землі, де колись стояла хата батьків матері Тараса Шевченка, у якій він народився. Невеличкий білий обеліск з написом. Трохи осторонь - бронзове поетове погруддя. Навколо: груші, яблуні, вишні...
Так українці намагаються зберегти все, що розповідає світові про великого поета, про велику людину, яка віддала своє життя в боротьбі з російськими найманцями України, які боролись і нині боряться за волю і щастя людей всього світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
І ДНІПРО, І КРУЧІ...
Весь правий берег Дніпра, де Шевченкова могила, в гущавині дерев.
Весною і влітку тут сама тільки зелень, голубе небо та золоте сонце в ньому.
І внизу виблискує спокійний і лагідний Дніпро. Його сріблясті хвилі лагідно
горнуться до золотистих пісків.
Туди часто приїжджають люди. Вони задумливо, і з ласкою дивляться на Кобзареву могилу і мовчки довіряють їй про свої справи і задумки...
ТАМ, ДЕ МИНУЛО ТАРАСОВЕ ДИТИНСТВО...
Село Шевченкове - колишня Кирилівка. Серед села височить пам"ятник Тарасові Григоровичу Шевченкові. На сірому гранітному постаменті з непокритою головою стоїть Кобзар України з книжкою в руці...
Як і колись, за Шевченкових часів, боряться за волю з російськими окупантами...
І хоч у селі є лікарня, аптека, середня школа, технікум сільського господарства, клуб, кінотеатр, людям живеться не легко, бо ж в Україні йде війна...
У селі у кожній хаті є Шевченкові твори. Мешканці колишньої Кирилівки горді, що в їх селі колись провів своє дитинство Тарас Шевченко.
Багато садків, довкола села плещуть хвилі блакитних озер. Люди хоч і стомлені та зажурені, але привітні і лагідні...
В кінці одного провулку на подвір"ї,
де колись була хата поетового батька, стоїть гарний цегляний будинок. Тут розміщено музей Тараса Шевченка. Праворуч - обеліск. На ньому напис, що на цьому місці стояла хата, де Тарас провів своє дитинство.
За музеєм стежка круто спускається в яр, де густо ростуть калина, терен, верби, тополі. Ліворуч сріблиться озеро. За яром на горі потопають у садках білі хати, а далі - безмежні поля. Все це так любив Тарас!
Тут же, над кручею - добре доглянута могила поетової матері Катерини Якимівни. У ногах росте груша, а в головах - калина. Батька поетового поховано в садку біля технікому.
Як відомо, Тарасів батько народився і жив у Кирилівці, а одружившись з кріпачкою, перейшов жити у село Моринці, де й народився Тарас. Досі ніхто не знав, чого перейшов Шевченків батько в Моринці. Виявилось, що в Моринцях був кріпак Копій. Цей Копій підняв повстання проти російських поміщиків. За це його заслали в солдати. Його хата лишилась пусткою. От пан і переселив родину кріпака Григорія Івановича Шевяченка (Тарасового батька) в цю порожню Копієву хату. Та поетів батько скоро вернувся з родиною у Кирилівку, у стару й тісну батькову хату...
Далі ще буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Краю рідний, моя Україно:
За тобою сумую щодня,
Тебе згадую я щохвилини,
Там і хата моя, і земля...
Як же хочу до тебе я знову,
Тебе бачу в думках я і в снах,
І до тебе щодня, щохвилини,
Я лечу, як згорьований птах...
Жаль не маю я крил, щоб летіти:
До степів і лісів, і до хат,
Відчуваю як пахнуть там квіти,
І у цвіті буяє мій сад...
Полетіла б туди я на крилах,
Та, на жаль, в мене крилець нема,
Та й боюся уже я летіти,
Бо в країні моїй йде війна...
Та й мені, як усім людям в світі:
Всім відомо війна йде від зла...
І злий Путін послав із Росії,
Його військо ми знищим дотла...
Не надійся ти, вража людино:
Кричу Путіну нині знов я,
Не людина, а справжня скотина,
Сатана ти, чи може й змія...
Краю рідний, моя Україно,
Я думками з тобою щодня,
Захищають тебе наші діти,
Серед них там і донька моя!!!
І я вірю, як всі в Перемогу,
Наші воїни, сильна сім"я,
Я бажаю усім їм дороги,
І діждусь Переможного дня!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Сьогодні Троєцька батьківська субота,
поминальна субота...
Загалом у православному календарі
7 таких днів поминальних...
У ці дні заведено молитися за померлих
Близьких людей.
У Троїцьку Суботу віряни моляться за упокій
Померлих родичів, просять у Господа
Для них милосердя та прощення гріхів...
У Троїцьку Суботу заведено роздавати
Милостиню нужденним, щоб ті молилися за родичів.
Із Троїцької Суботи 3 дні не метуть,
А на четвертий в будинках прибирають...
У День Троїцької батьківської Суботи
Я молюся за свого тата Григорія, мами Поліни,
Брата Василя, його дружину Юлію,
Сина Сергійка, його дружину Танюшу,
Сестричку Галинку, а ще у діверів Георгія і Павла,
У їх дружин Зої і Марії, і свекрухи Варі,
Бабусі Насті, тітоньки Варі, дядечка Павла,
Тітонько Олени, дядечка Нестора...
Прошу вибачення у них моїх чудових дорогих...
Божа Трійця: Бог Отець, і Бог Син,
А також Бог Дух Святий,
Прошу Вас Божа Трійця:
Дайте Миру українцям!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Він пас ягнята за селом,
Голодний і сумний ще юний,
Ніким не співаний псалом,
В його душі бриніли струни...
В його дитячій голові:
Вже вирували болі-думи,
З"являлися слова палкі,
І про майбутнє було сумно...
Питав себе: "Ну, що ж робить,,
Як розбудити людський гнів,
Щоб легше людям стало жить,
Гримів у голові його вже грім..."
І думав він: "Пора вже йти
Співать і кликать всіх до бою,
Не гнутись, рівно всім іти,
І людей кликать за собою!"
І люди чули, й за ним йшли,
Співали ідучи до бою,
З собою люди зброю брали,
Й молитви всі лились рікою...
Він пас ягнята за селом,
Та кинув посох свій негожий,
Народу визвольний псалом,
Писав обранець певне Божий!!!
Він пас ягнята за селом,
Голодним і все більше босим,
Складав для себе сам псалом,
І став він людям всім ПРОРОКОМ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Сьогодні почула я звуки баяна,
Чи вітер мені їх приніс із думок,
Мене не злякали, ті звуки баяна:
Колись вигравав їх з баяном синок...
Ті звуки баяна я знов відчувала,
На тому баяні синочок мій грав,
Мелодія тиха мене хвилювала,
А звук не спинявся і грав той баян...
Ті звуки, як перли, мене хвилювали,
Як феї прекрасні з дитячих казок,
Їх слухала я, і вони полонили,
Хотілось почути, їх ще хоч разок...
Та стихли вже звуки, навіки вже стихли,
З тих пір, як загинув на шахті синок,
Багато вже років відтоді минуло,
Баян лиш лишився мрій повен й думок...
Ті звуки чарівні, ті звуки баяна,
Пливуть, випливають із моїх думок,
І я їх щоденно усі відчуваю,
Бо ж їх вигравав на баяні синок...
Із самого рання, ті звуки баяна,
Я чую щоденно, без сина, на жаль...
В очах засвітились і біль, і мовчання,
Вернули в минуле, й додали печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023
Ой рокам моїм вже пік,
Досить їм спішити,
Зупиніться хоч на рік,
Дайте відпочити...
Ми старієм з року в рік,
Жити є бажання,
Хоч рокам підходить пік,
Є ще сподівання...
Уже й скроні срібні в нас,
Є уже й правнуки...
І важкезний для нас час,
Болять ноги й руки...
Не в тому річ, що ми старі,
А в тім, що нема сили,
У нас ще мрії є свої,
Й не все ми ще зробили....
Бувають різні у нас дні,
Й безсонні часом ночі...
Радієм сонцю і весні,
Й сни бачимо пророчі...
Не боїмося темноти,
Хоч мрії й запорошені,
Та ми живем, щоб перейти:
Дороги ще не схожені...
За кроком знову робим крок,
Буває й спотикаємось,
Та піднімаємося знов,
Дороги - життям називаються!!!
Хоч рокам моїм вже пік,
Та я не здаюся,
Не рахую кожен рік,
І часто сміюся!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Моє дитинство і юність пройшли в селі Верблюжці, Новгородківського району, Кіровоградської області. На час мого дитинства воно було велике і цікаве, у ньому проживало біля 10 тисяч жителів, а церкви на той час не було. Із розповідей старожилів ми знали, що колись у ньому була церква, та ще в революційні роки її зруйнували, а нову на час нашого дитинства ще не збудували.
Наш батько загинув в роки війни, мама працювала в колгоспі, а нами опікувалася наша бабуся Настя, мамина мама...Якось перед Великоднем бабуся нам запропонувала, підти до Вершинокам"янки посвятити паски. Ми з братом звісно погодилися, бо ж навіть уяви немали, що ж то таки за церква.
Отож у перший день Великодня бабуся нас розбудила раненько, ми схопились, повмивались, одяглися, і навіть не поснідавши вже були готові до подорожжі. Брату не дуже сподобалася ідея подорожжі до села, бо ж це не близько, а десь кілометрів 15, він невдоволено казав, що це ж дуже далеко, а ми малі, стомимося, та можливо й не дійдемо, а якщо й дійдемо, то й сили вже не буде слухати і дивитися як будуть освячуватися наші паски. На що бабуся йому казала, що 15 кілометрів, це не так уже й багато, а як підемо навпрошки, то буде й менше. На що брат казав: "Ну то і йдіть із Валею, а я ще хочу спати!" Та бабуся зуміла його якось переконати, сказавши: "Вставай, втавай, повернимося, тоді й доспиш!"
Брат нехотя все ж встав, вмився, одягнувся, і ми нарешті вирушили у подорож.
Пройшовши половину шляху, ми зробили привал, всілися на зелену траву, бабуся розгорнула хустинку з писанками і крашанками. А вони були такі гарні, що аж світ навколо звеселився. До верби під якою ми сиділи птахи якісь прилетіли, сіли на вербову гілку і защебетали. А бабуся й каже нам: "Чуєте, дітки, навіть пташечка цвірінчить: "Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!"
Захотіло і Ясне Сонечко на ті писанки подивитися. Викотилось воно на небо, та й на нас, і на наші писанки позирає. Відпочили ми, та й знов у дорогу!
Прийшли ми до Вершинокам"янки стомлені, та коли зайшли до церкви втома зникла. І хоч боліли в нас ноги, ми з цікавістю спостерігали всі ті дійства, що відбувалися в церкві.
Коли все дійство закінчилося, ми вийшли на подвір"я, сіли на лавочці, бабуся дала нам по писанці і по кусочку паски. Ми з насолодою поснідали, посиділи, відпочили. Люди, які виходили із церкви теж давали нам по писанці і по кусочку пасхи. Попоївщи і відпочивши, ми пішли додому. Стомлені, але й натхненні побаченим і почутим дійством, пішли додому. Повернувшись додому і пообідавши, не відчуваючи втоми ми вийшли на подвір"я і з насолодою підставляли свої руки і обличчя під сонячні промені. Коли мама повернулася з роботи, ми навперебіг розповіли про нашу подорож і про всі дійства, які ми побачили вперше в своєму житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Через гори, через доли,
Я думками йду додому:
До своєї України,
Що душі і серцю мила...
Вже давно живу у сина,
Та, на жаль, тут все ж чужина,
Хоч і гарно, і не сумно,
В Україну линуть думи...
Там село моє і місто,
Моя хата, в ній не тісно,
Мої друзі й моя школа,
Не забуду їх ніколи...
Там у мене вірні друзі,
І сусіди мої любі,
Школи, вулиці і хати,
Вчителі і тихі шати...
Я прошу голубку сиву:
Дай мені, рідненька, крила,
Полечу я знов до хати,
Спокій я буду там мати...
Мені в сина гарно жити,
Та готова я летіти:
У свою рідну країну,
Бо без неї я загину...
Боже мій, я у тривозі,
Помогти вже я не взмозі:
І ні людям, ні країні,
Бо ж нема вже в мене сили...
Тут дивлюся всі новини,
Й про мою рідну країну,
Про війну і негаразди,
І молюсь щоб не назавжди...
Вірю, що прийде ще час,
Повернуся жить назад,
В свою любу Україну,
В українськую родину!!!
Через гори, через доли,
Думки линуть знов додому,
До найкращої країни,
Як до матінки й родини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
1. Плакала киця на кухні,
Аж в неї очки попухли...
"Чого ти, киценько, плачиш,
Їсти, чи потоньки хочиш?"
"Їсти і пити не хочу,
З тяжкої жалості плачу,
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицюню, сказав,
Хотів мені лапки побити,
Чим же я буду ходити?"
2. Якось один чоловік упав із драбини,
"Що сказав він, як упав?-
Скажи мене , сину?"
"Мамо, лайку пропустить?"
"Звісно!" - та до нього...
А син хитро так всміхнувсь:
"Ну, тоді нічого!"
3. Першокласник повернувсь
Перший раз зі школи, каже:
"Більше не піду я туди ніколи!"
"Це ж чому?" - його пита стурбована мама.
"Там питають лише те, чого я не знаю,
Ще й читати і писать теж там заставляють,
Говорити ж вмію я, так не дозволяють!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Колискову я пишу солдату:
Чоловіку, сину, другу, брату...
Я вам, мої рідні, й заспіваю,
Бережіться вас благаю...
Я про подвиги ваші всі знаю,
І дивлюсь про них я і читаю,
Довіряю вам свою країну,
І до вас я помислами лину...
Часу в вас для сну,не вистачає,
Колискову вам я заспіваю,
Хай вона вас в снах оберігає,
Сили вам й натхнення добавляє...
Спіть спокійно воїни - солдати,
Вам співає колискову мати,
Хай вам сняться ваші любі-рідні,
Ви найкращі і любові гідні...
Як зуміла, так і написала:
Колискову вам старенька Валя,
Я б її вам рідні й заспівала,
Та далеко я живу у Польщі нині...
А якби я сили й крила мала,
Я б до вас ночами прилітала,
Й колискові тихо б вам співала,
І в боях би вам я б помагала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Коли на чорний шлях ступав,
Ішов на прогнання в неволю,
Галузку вербову підняв,
Обчімхав і забрав з собою.
Була відірвана, як він,
Від пня і від землі святої,
Засуджена на лютий скін
Серед пустині степової.
Поніс її і посадив
За фортом, в полі, на пустині,
Здалека воду приносив
І пильно підливав щоднини.
Принялася і на весну
Зелене листя розпустила.
Ох, як же, як була йому
Та деревина люба й мила!
Було, з казарми прибіжить
В зеленій тіні відпочити,
Положиться, верба шумить
І шепче щось над ним, як мати.
Мов жалується, що весна.
Сади цвітуть на Україні,
Вона сумує тут одна
Посеред дикої пустині.
Летить степом листочків шум,
Немов далека пісня жалю,
Ні твоїх синів, ні твоїх дум
Нам не забути, рідний краю!
Лепкий Богдан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Життя - Дар Божий, це усім відомо,
Гідно прожить нам Біблія велить.
І радість, й біль, і сум, і горе:
Все в цьому світі треба пережить.
Звичайно, в кожного своє життя і доля,
Та життя кожного - це неповторна мить.
В одних - гарячим полум'ям палає,
В інших - лиш тліє, і таке буває,
А в декого, як свята свічечка, горить.
Знайти свій Полюс у житті, звичайно, важко,
І віднайти свій Промінь у пітьмі,
Важке життя... Але ж воно й прекрасне,
Здолати треба всі важкі путі.
Той не живе, хто думає інакше,
А лиш існує на святій землі.
Життя - дар Божий. І летить невпинно,
Гідно нам жити - Біблія велить.
Благословляймо кожну в нім хвилину,
Наше життя - це неповторна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Любить чи не любить? Дилема?!
Любов - найвищий Божий дар.
А ми вишукуєм проблеми
І позбавляємося чар.
Коли вступає ніч глибока,
І завмирає все, і спить.
Вщухає біль, спада тривога,
Мріяти хочеться й любить.
Не пропусти того Пророка,
Що тобі Бог його послав,
Щоб в день ясний і в ніч глибоку
Ти щастя спрагло відчував.
Повір: любов - це Боже диво,
І кожен час, і кожну мить,
Чи молодий ти, чи вже сивий,-
Спіши любить, спіши любить.
Як довелось тобі в цім світі
Розчарування пережить,
Склади нову любові пісню,
І знову будеш ти любить.
Всі негаразди у оселі
Любов поможе пережить:
Чи ти сумний, а чи веселий,
Учись любить, учись любить!
Мине печаль...Минуть дилеми,
І стане легше в світі жить.
Розв'яжеш майже всі проблеми,
Як будеш віддано любить.
Відкриєш ти із дива - диво,
Не пропусти життєву мить.
Лиш той по- справжньому щасливий,
Хто вміє віддано любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Тихо плаче Україна
Сльозами і кров"ю...
Кат будує своє завтра
На горі людському...
Гірко плаче Україна
І тяжко ридає,
Своїх синів, що померли:
Сльозами вмиває.
Плаче ненька Україна,
Плаче кожна мати,
Та що сина відпустила
Волю здобувати...
Тарас Шевченко
МОЄ
Плаче ненька Україна,
І я з нею плачу...
На війні сини і доньки,
Й там щодня гаряче...
І я б до них полетіла,
Й собою б закрила...
Та на жаль я є безкрила,
Та й сил ніде взяти...
Витру сльози, заспокоюсь,
Буду шить й в"язати,
Те, що руки в мене вміють,
Зможу й передати...
Я щодня молюся Богу,
І його благаю:
Освітив щоб він дорогу,
Він це вміє, знаю...
Наші воїни чудові,
Вміють воювати,
І на подвиги готові,
Й ворога здолати...
І я вірю в Перемогу,
Військо у нас сильне,
І ту банду із росії
Вижене на віки!!!
P/S: Цінне не те, що дороге,
А те, що страшно втратити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023