| Сторінки (26/2538): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Володі я дякую щиро,
За гарні слова всі його,-
Про вірші мої і про книги ,
В житті щось в нас спільне було...
Хоч очно ми з ним не знайомі,
Та нас об"єднало село,
Від слів його щирих чудових,-
Приємне відчула тепло...
"Спасибі!" - кажу я Володі,
За щедрую душу його,
За те, що ми пишем сьогодні,-
Про край наш, людей і село...
За наші упевнені кроки,
(Хоч часом даються взнаки),
За те, що не збились з дороги,
Долали тернисті стежки...
За те, що малі мої збірки*,
Припали йому до душі,
За те, що буває нам гірко,
Як пишем сумні ми вірші...
За те, що живем в Україні,
(Ми справжні її трударі),
Трудитись ми добре уміли,
Й співали веселі пісні...
За те, що йдемо в сині далі,
Хоч кроки вже тихі стають,
Я дякую Богові й долі,
Що мрії вперед нас ведуть...
Отож, повторю я Володі,:
-Спасибі, що ти серед нас,
Що пишеш ти вірші чудові,
І в цей вже важкий для нас час...
Хоч наші літа йдуть за обрій,
Минуло вже вісімдесят...
Та вірші для нас, ніби острів,
Де зможемо ми ще писать...
*З Володимиром ми обмінялися збірками своїх поезій,
і про свої враження написали до Всеукраїнської
розважально-інформаційної народної газети
"САКВОЯЖ" історії з життя, яка вже майже 18 років
друкує історії з життя та вірші простих дописувачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Таке можливе тільки в Україні: нам, українцям закодували наші українські канали, не закодовані в основному лише інформаційні. Не знаю як хто, а я їх розкодовувати не збираюся, не стільки з за даремно викинутих коштів, як все ж більше з принципу. Дивлюсь російські канали, їх же бо нам не закодували...Та от біда програм телепередач на них нема, тоді ж і доводиться шукати навмання. Іноді вдало попадаю на цікавий фільм, як от не так давно з задоволенням подивилася фільм "Паромщиця". А ще щоп"ятниці дивлюсь "Поле чудес", іноді "Що, де, коли", або й якусь гумористичну програму. Але ж хочеться подивитися і якийсь телесеріал, та нам це зась, не заслужили... Тоді я поринаю у спогади, про ті фільми, які колись дивилася. І немає значення на якій кіностудії його знімали. Ну скажіть, хто з нас не захоплювався такими фільмами, як "Карнавальна ніч" з неперевершеною Людмилою Гурченко, або "Біле сонце пустині" з Анатолієм Кузнецьовим (Сухов), та Спартаком Мішуліним (Саїд), з 18 -річним Годовіковим(Петруха)...Та й багато інших не менш цікавих фільмів.
А хіба можна забути фільм "Полосатий рейс" з Маргаритою Назаровою, дресерувальницею, та неперевершеним Євгеном Леоновим у ролі головного дресувальника тигрів. І так як буває у кожному житті, так і під час зйомків фільмів, трапляють непередбачувані ситуації та приколи. Десь я колись читала про зйомку саме цього фільму. Сценарій склав автор морських повістей Віктор Конецький. Він сам напросився на це написання. Директор кіностудії заперечив, мотивуючи тим, що він морський письменник, а тут тигри, мов не стикується... "Ще й як стикується!,- відповів автор, тай розповів одну з своїх історій. Якось на острові Врангеля до них на борт поселили двох білих ведмедів. Спочатку все було нормально ведмеді в клітках, люди в каютах, але якось хтось з доглядальників погано закинув щеколду на замку, і ведмеді вийшли на палубу. Почався переполох. Зброї на борту не було, та навіть якби й була, застосувати її не було можливості, так як ведмеді були надто дорогі, і їх знищення обійшлося б надто дорого. Довелось усмиряти їх підручними способами: хтось із матросів взявши в руки вогнегасник, загнав ведмедвів у клітку.
"Геніально!"- вимовив директор. Коли був написаний сценарій, його показали в Держкіно, і у одного з начальників виникли заперечення, вказавши молодому письменнику на помилку, що радянський капітан, побачивши тигрів, поліз у вікно рубки, такого допустити не можна. Тому йому на підмогу підкинули відомого сценариста Олексія Каплера.. Та Каплеру сценарій сподобався, але в ньому на його погляд не вистачало любовної історії. "І хто ж кого полюбить?"- запитав сценаріст. "Маргаритка полюбить, ну наприклад, старшого помічника капітана..."
На зйомках фільму було немало забавних епізодів. Наприклад відгородити ванну від тигрів пуленепробиваючим склом. Леонов особисто перевірив те скло на міцність. Однак оператор узрів, що скло буде давать блиски і глядачі про все здогадаються. Тому вирішили скло прибрати, але актору про це не повідомили, щоб він не відмовився від зйомок. Коли почалися зйомки скло стояло на місці, тому Леонов вправно почав роздягатися. Дійшовши до трусів, які справедливо назавали "сімейними", Євген зупинився, та режисер заявив: "Женю, ти повинен їх знять. Ти ж бачиш, що в павільйоні нікого нема. Так що не соромся..." І актор підкорився.
Коли у ванну вилили флакон справжнього французького шампуня, Леонов повеселішав і під веселу пісеньку: "Мыла Маруся белые ноги" ітенсивно намилив свою голову. В цей час за командою режисера, було прибране захисне скло, а за мить в павільйон ввели тигра Пурша. Побачивши перед собою щось біле, що ворушилося та ще й співало, тигр підійшов близенько і почав обнюхувати. І в цей час Леонов відкрив очі...Можна лише здогадатися, які страхи вимальовувалися в його голові...Перелякавшись, він схопився на ноги, і в чому мати народила побіг не знати куди. Це вийшло так ефективно, що оператор крякнув від задоволення, і вже уявляв, як же цей кадр буде виглядати у фільмі...
Та це був не останній епізод, коли Леонов майже помирав від страху перед тиграми. Якось до нього підійшов режисер і оператор і сказали: "Ти не хвилюйся
ми придумали дуже цікавий і смішний епізод. Посадимо тебе в клітку, випустимо тигрів, і подивимося, що буде." "Ні, я не згоден. У мене сім"я, маленький син, я проти..." Та його звісно вмовили. Під час зйомки цих кадрів, всі поховалися: режисер заліз на мачту, звідти і видно, і керувать легше. Посадили актора в клітку,випустили тигрів. Ті підійшли, понюхали і пішли далі розглядати палубу.
Тигри не бросаються, комедія не виходить. Режисер кричить: " Дресирувальнику, чому твої тигри не кинулись на артиста?". " Вони до нього принюхуються",- відповідає той, а сам запихає до артиста живе порося і каже: "Женю, візьми виделку, поколи порося, а то тигри на нього не реагують..." А той відповідає:"Тобі треба, ти й коли, у мене інша професія." Та через хвинину тигри повернулися, чепез решітку шкрябали порося, воно ж вищало від страху, потім кинулося на актора, а той закричав: "Дресилювальнику, стріляй, бо ж ці звірі всіх з"їдять разом з палубою." Дресирувальник вистрилив в гору і тигриця Кальма кинулась в море... Цілу годину її рятували, все кінчилось благополучно. Були й інші цікаві епізоди, зокрема дісталося якось і оператору. Трапилось це тоді, коли знімали заплив тигрів на пляж. Для того щоб вигнать тигрів в море, їх спочатку посадили в клітку, потім ту клітку підчепили корабельною стрілкою і опустили за борт. Все йшло ніби так як треба, та коли клітку відкрили, тигри не попливли від корабля на сушу, а стали лізти на клітку, де сидів оператор. Та той був так захоплений зйомкою, що й не помітив цього. Тоді довелося з корабля стріляти ракетами і кричати: "Діма, тигри на клітці! Тигри!"
Коли оператор зрозумів загрозу, він поклав камеру на клітку і плигнув у море...
Уже в кінці зйомок трапився один печальний випадок. Хто дивився цей фільм, напевне пам"ятає, як матроси на носилках несли приспаного лева. В цьому епізоді знімався лев на ймення Васька. Був він уже старий, все він виконував так я треба, але там по сценарію його треба було приспати, дали йому снотворне, а він не засинає, уже весь демідрол витратили, а він не спить. Що робить? Подумали, подумали і вирішили лева застрелити, адже він і так ось-ось помре від старості.
Здійснити цю акцію мав піротехнік, але перед цим йому дали стакан горілки. Так Васька загинув. Так що у фільмі на носилках лежав уже мертвий лев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874855
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Без тебе сумно мені, друже,
Хоч і місяць у вікні,
Шле проміння мені дуже,
Щоб не плакалось мені.
Чую голос я твій ніжний,
Слова лагідні твої...
Місяць променем чарівним
Оживля думки мої.
Заховався він за хмару,
Затуманилося скло.
Ніби місяць той зопалу,
Загубив своє весло.
Де ж той місяць забарився?
Довго плаває в імлі.
Жду, щоб знову він з"явився
В чарівнім своїм човні.
Освітив щоб луг і поле,
Заіскрився у вікні,
Як маяк у синім морі,
Засвітив свої вогні...
Так і жду, хоч добре знаю,-
Ти не вернешся сюди...
Ніхто звідти не вертає,
Загубились вже й сліди...
Не діждавшись спать лягаю,
Хоч і холодно одній...
Я молюсь й Бога благаю,
Щоб приснився ти мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Іде, пливе нова весна,
Цьогоріч не по-нашому...
Хоч і красива, запашна,-
Весна тривоги нашої...
Вчасно і впевнено прийшла,
Стрічали ми з надіями...
В полон весь світ і нас взяла,-
Злим вірусом обвішана...
Загнала всіх людей до хат,
Роботи теж позбавила...
Не відступала і в час свят,
Ще й кліщі зла розставила...
Вже другий місяць карантин,
Ніби якась абстракція*...
Весь розігнала позитив,
Безглузда якась акція...
А люди ж ждали цю весну,-
І з мріями, й надіями,
Впевнену, ніжну і живу,
З теплом, добром і квітами...
Вірусу й злу наперекір,
Квіти весни розквітнули,
Відійде зло і вірус-звір,
Теплими днями літніми...
І відійде тоді весна,
Вірусом злим уражена,
Та не забудеться вона,-
Весна тривоги нашої...
*абстракція (від лат.abstractus - відтягнений, відокремлений,
виділений)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПОЖЕЖНИКІВ.
4 травня 2020 рік, понеділок. Працівники пожежних служб - це люди, які безперечно заслуговують на визнання. Кожен день вони реагують на тисячі інцидентів швидко і ефективно. Результати їхніх зусиль - порятунок незліченної кількості людських життів і збереження матеріальних цінностей, які потенційно могли б бути знищені розбурханою стихією...
А ще 4 травня:
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЩЕДРОСТІ.
ДЕНЬ ДЕЙВА БРУБЕКА в США (Девід Уоррен Брубек, 6 грудня 1920 року - 5 грудня 2012 року, - був американським джазовим піаністом і композитором, який вважається одним з найвидатніших представників класичного джазу. В Сполучених Штатах 4 травня неофіційно відзначається як "День Дейва Брубека" . у форматі, найбільш часто використовується в США, 4 травня пишуть як "5/4", в пам'ять про його "Take Five", найвідомішого записа Брубека)
ДЕНЬ ЗОРЯНИХ ВОЄН (відзначається шанувальниками культової фантастичної франшизи в жанрі космічної опери)
ДЕНЬ БЕЗКОШТОВНИХ КОМІКСІВ.
ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ЦЬКУВАННЯМ. (Організація Об'єднаних Націй визнала епідемію залякування і цькування, яка буквально захоплює школи, і в 2012 році оголосила 4 травня - U.N. Anti-Bullying Day. У цей день в навчальних закладах рекомендується проводити кампанії "Година проти ненависті")
ДЕНЬ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЛАТВІЇ (декларація незалежності, прийнята Верховною Радою Латвійської РСР 4 травня 1990 року)
ДЕНЬ ЗЕЛЕНІ або Мідорі-но хі в Японії (до 1988 року 29 квітня зазначалося як день народження імператора Сєви. Було вирішено залишити цю дату святом навіть після його уходу в січні 1989 року і назвати його "День зелені" - みどりの日 - з- за любові покійного Імператора до природи. У 2007 році 29 квітня став Днем Сева, а День зелені був перенесений на 4 травня)
ДЕНЬ МОЛОДІ в КНР та на ФІДЖІ.
ДЕНЬ НЕВИСОКИХ ЛЮДЕЙ.
ДЕНЬ ОБ"ЄДНАНИХ РУК.
ДЕНЬ ПАМ"ЯТІ МІЛАНА РОСТИСЛАВА ШТЕФАНИКА в Словаччині (Мілан Ростислав Штефаник 21 липня 1880 - 4 травня 1919 року, був словацьким політиком, дипломатом і астрономом. Під час Першої світової війни він служив одночасно генералом у французькій армії і військовим міністром Чехословаччини).
ДЕНЬ ПАМ"ЯТІ В НІДЕРЛАНДАХ (відзначається з 1946 року. Щороку 4 травня о 8 годині вечора, за місцевим часом, люди присвячують дві хвилини мовчання, щоб віддати шану солдатам та цивільним особам, які загинули під час Другої світової війни, а також в інших військових конфліктах та миротворчих місіях).
ДЕНЬ ПАМ"ЯТІ МУЧЕНИКІВ І ПОСТРАЖДАЛИХ В АФГАНІСТАНІ.
ДЕНЬ ПОНОВЛЕННЯ або ДЕНЬ ПОЧИНАНЬ.
ДЕНЬ ПТАХІВ в Сполучених Штатах (для підвищення обізнаності про збереження їх видів)
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕНЬ в Китайській Республіці (Тайвань)
ТИЖДЕНЬ ВДЯЧНОСТІ ВЧИТЕЛЯМ в Сполучених Штатах Америки (дата на 2020 рік. Починається в перший понеділок травня)
ЗНАМЕННІ ПОДІЇ:
У 1986 році зона евакуації навколо Чорнобиля збільшена до 30 кілометрів
У 1979 році МАРГАРЕТ ТЕТЧЕР стає прем'єр-міністром Великобританії, першою жінкою-прем'єром Великобританії.
У 1904 році США отримали зону Панамського каналу в "безстрокове" володіння.
У 1904 році в Англії Генрі Ройс і Чарльз Роллс почали виробництво автомобілів під назвою "Роллс-Ройс"
У 1878 році в будівлі оперного театру ТОМАС АЛВА ЕДІСОН вперше продемонстрував винайдений ним фонограф.
У 1848 році відкрилися Установчі збори Франції.
У 1838 році діячі культури викупили з кріпосної неволі (російського варіанту рабства) ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.
НАРОДИЛИСЯ:
У 1899 році ФРІЦ фон ОПЕЛЬ, промисловець, ракетний піонер і мотогонщик. Онук Адама Опеля, виробника швейних машин і велосипедів, засновника компанії "Опель".
У 1852 році АЛІСА ЛІДДЕЛ, прототип персонажа Аліси з книги Льюїса Керролла "Аліса в країні чудес", а також один із прототипів героїні в книзі "Аліса в Задзеркаллі".
У 1825 році ТОМАС ГЕНРІ ГЕКСЛІ, англійський натураліст, зоолог, захисник еволюційної теорії Чарльза Дарвіна.
У 1772 році ФРІДРІХ АРНОЛЬД БРОКГАУЗ, німецький видавець, засновник видавничої фірми "Брокгауза", видав "Енциклопедію Брокгауза".
У 1655 році КРІСТОФОРІ БАРТОЛОМЕО, італійський музичний майстер. Винахідник фортепіано.
У 1611 року КАРЛО РАЙНАЛЬДИ, італійський архітектор, один з тих, які внесли найбільший вклад в формування образу Риму епохи барокко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874583
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Я думаю, що всі наші шановні дописувачі у КП були у свій час студентами, і
скажуть, що дуже часто буває, що студенту не вистачає однієї ночі. Так
було і в час мого навчання у ВУЗІ. І я, і мої друзі-студенти,
навчаючись попадали в різні ,можна сказати, скрутні ситуації. Ось
саме про них і буде моя сьогоднішня розповідь, але трохи згодом. А
почати я хочу з вступу до ВУЗУ. В час мого вступу абітурієнти мусили
скласти 4 екзамени, і по їх результатах зачисляли до ВУЗУ тих, хто
набрав більше балів. Виняток мали лише медалісти: ті що закінчили
школу з золотою медаллю складали лише один профільний екзамен, і якщо
здавали його на "5", то вже й ставали студентами, а ті, що закінчили
школу з срібною медаллю, складали два екзамени і якщо набирали "9", чи
то "10" балів, то теж ставали студентами. Якщо ж медалісти не набирали
потрібної кількості балів, то повинні були складати всі екзамени,
тобто вступати на загальних умовах. Я закінчила школу зі срібною
медаллю, тому складала лише два екзамени, а саме з математики і
письмово, і усно. Коли я вперше зайшла в зал, де треба було скласти
письмовий екзамен, я була дуже вражена, адже в школі ми складали
екзамени у своїх класах, а тут великий зал, наповнений столами: на
кожному столі уже лежали віддруковані завдання і листки зі вузівськими
штампами. Сідали абітурієнти по одному за стіл, і після пояснень
одного з викладачів, приступали до роботи. Мені дістався четвертий
варіант. Завдання були з алгебри, геометрії і тригонометрії: задачі,
рівняння, нерівності, тотожності, графіки. На всю роботу давалося три
години. Виконавши завдання, кожен абітурієнт, віддавав свою роботу
викладачам і виходив з залу. Коли ми повернулися до гуртожитку, то
швидко зібралися по купках з спільними варіантами. Все
перерозв”язували і вже знали, хто виконав усе правильно, а хто не все.
Я була впевнена що в мене все виконано правильно і так воно й вийшло.
Другого дня ми складали усний екзамен. Отримавши завдання, так же як і
в школі, сідали за стіл, щоб підготуватись, а потім сідали біля
викладачів і відповідали на теоретичні питання, та демонстрували
розв’’язки практичних завдань. За час підготовки, я не встигла довести одну
тригонометричну тотожність, тому йшла до викладачів дещо стривожена.
Відповівши на всі питання, я повідомила викладачам, що не встигла
виконать одне завдання і чесно зізналася, що не знаю з чого почати.
Викладачка усміхнувшись звернула мою увагу на шості степені, і
сказала, що з них і треба починати. І я тут же розписала ті степені,
як треті піднесені до квадрата і швидко довела ту тотожність до кінця.
Взявши мій екзаменаційний лист, викладачка запитала, чи знаю я на яку
оцінку одержала за письмовий екзамен, я відповіла, що думаю, що "5",
бо ж в гуртожитку ми все перерозв”язали. Викладачка усміхнувшись,
підтвердила, що так воно і є. Я вже була спокійна, бо думала, що за ту
підказку, що вона мені зробила, поставить мені четвірку, так що я вже
стала студенткою. Яке ж було моє здивування, коли глянувши в
екзаменаційний лист, я побачила дві п’’ятірки. Ось так я стала
студенткою.
Двічі за час навчання я отримувала “неуд”,тобто незадовільно: причому
один раз заслужено, а інший не заслужено. Чогось ми з подругами
недолябляли ІСТОРІЮ ПЕДАГОГІКИ. Чи то викладач нам не вгодив, чи,
скоріше всього цей предмет, адже ця історія складалася з неприємних і
об’ємистих частин: зарубіжна, російська дореволюційна і радянська…Ніби
ж і слухали лекції, і щось потроху підчитували, та все ж перед самим
екзаменом виявили, що знаємо дуже мало. Тоді ми розділилися: одна
взялася за зарубіжну, друга за російську дореволюційну, третя – за
радянську…А потім переказували вивчене одна одній. Вчили майже всю ніч,
та все вивчити не встигли, та й те що вчили, не все запам”яталося,
отож і дістали всі троє по "неуду". Довелось серйозно взятись за вивчення, а
потім шукати викладача і благати його про призначення перездачі.
Другий "неуд" я отримала там, де його не повинно було бути.
Тригонометрія – це був мій “коньок’, там я була, як риба у воді, все
мені зрозуміло, все я виконувала залюбки. Це була остання сесія перед
випускними іспитами. Екзамен я складала 9 січня, а 16 січня у мене
народився синок. А тут ще так трапилось, що наш викладач захворів, і
екзамен у нас приймав інший викладач. Я відповіла на всі теоретичні
запитання, розв”язала практичні, а потім ніби відключилася, і чи то не
почула, чи не звернула уваги на запитання викладача, і промовчала,
викладач трохи почекав, взяв мою заліковку, щось там записав, і
відпустив. Яке ж було здивування і моє, і всієї нашої групи, коли ми
побачили в заліковці “неуд”. За мною вже приїхав мій чоловік, так що
нічого не з”ясувавши, ми поїхали додому. Коли ж перед випускними
іспитами я відшукала свого викладача, щоб перездати екзамен з
тригонометрії, мій викладач з подивом запитав, як же я умудрилася
отримати той злочасний “неуд”. Він не став мене нічого запитувати а
взяв заліковку і поставив четвірку. Ось такі казуси бувають у студентському
житті. Про підготовку та складання випускних іспитів буде моя слідуюча розповідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Якось до мене прийшла внучка моїх знайомих, щоб я їй допомогла розібратися з її проблемами з математики. Я насамперед розпитала її, як здійснюється оте дистанційне навчання...Вона повідомила, що буває дуже нудно і не все зрозуміло. Мені було цікаво споглядати, як вона під моїм керівництвом і допомогою, зуміла виконати правильно всі завдання з геометрії, а от з алгеброю було сутужніше, та все ж і тут ми дали всьому раду. Саша відразу ж послала відповіді на задані завдання учительці і тут же дізналася оцінки, точніше бали, вони виявилися відмінними 10, 11 і 12. Та коли я заглянула в зошит, де дівчинка працювала самостійно, виявилося багато недоробок, щоправда лише з алгебри, з геометрією було все гаразд. Виявилось, що геометрія їй зрозуміла і вона її виконує залюбки. До речі сказати,що і моїм улюбленим предметом була саме геометрія. А от алгебру дівчинка сприймала важче, заважало ще й те, що не вистачає живого слова вчителя. Попрацювавши ще деякий час, Саша задоволена пішла додому, а я поринула у спогади. Згадалися і шкільні і інститутські пригоди. Ось деякі з них я й хочу повідати
у своїх розповідях. Спочатку у шкільних.
Коли я навчалася у 9 класі, обидва 9-ті класи перемістили на
північну сторону школи, там був другий вхід, зовсім не пов"язаний з
головним, або як його у нас називали парадним. Навчалися там лише 4
класи: два другі і 9-Б - на першому поверсі, та наш 9-А, кабінет
директора, та бібліотека - на другому поверсі. Те що напроти нашого
класу був кабінет директора не дуже нас напрягало, бо ж директор там
бував дуже рідко, бо ж більше часу був там, де розміщена учительська,
навчальні кабінети, і велика кількість класів, а от те, що поруч була
бібліотека нас дуже задовольняло, бо ж ми перші могли взяти потрібну
нам книгу,як для шкільного,так і для позакласного читання, так і
для особистого уподобання. А ще нам подобалося спостерігати за рухом на вулиці, ми завжди бачили коли хто з учителів йшов до школи, або навпаки додому. Особливо цікаво було дивитися на рух вчителів, подружніх пар, а також за вчителями, які виходили покурити, поговорити, позалицятися... Навчалася я добре, особливі успіхи мала з математики. Якось трапилася така пригода: до нашого 9-А
на великій перерві прийшло декілька десятикласників, і з єхидством
запитали: " А де то тут у вас є Валентина Басараб?" Хоча вони ж то мене
усі знали... Мої однокласники відреагували миттєво: "А що вам від неї
треба?" "Та нас уже задовбав Микола Гаврилович, як тільки не зуміємо
розв"язати якусь задачу, він нам і каже, щоб ми пішли у 9-А клас і там
Валентина розв"яже будь-яку задачу?". Мої однокласники тоді вже до
мене:"А ну, Валю, утри їм носи, візьми тай розв"яжи!" І хоча тоді
стереометрію ми в 9 класі тільки почали вивчати, до цього вивчали
планіметрію, я взялася за цю роботу. Запитала їх лише формули
обчислення площ поверхонь і об"ємів призм і пірамід. І тут же в центрі
усіх присутніх в класі, розв"язала їм ту їхню задачу. Ті з подивом
взяли мій розв"язок, та й пішли...Таким чином я завоювала авторитет не
лише для себе, а й нашого 9-А класу. Крім мене в цьому ж класі навчалася донька директора школи, який до того ж був учителем математики, вона була відмінниця, а я хоча теж навчалася добре, та четвірки в мене усе ж були...
Коли я навчалася в інституті, то заліки я складала лише на першій
екзаменаційній сесії, а потім мені їх ставили автоматично, бо ж
викладачі проводили з нами і практичні заняття, на яких викликали нас
до дошки, як у школі, і ми розв"язували під їх контролем, тому вони й
знали , хто на що здатний... Моїм друзям це не подобалося, бо ж, коли ми всі сиділи поруч, то можна одне одному щось підказати, а то й розв"язок зробити. В інституті в більшості випадків лекції
читав один викладач, а практичні - інший. А от з вищої алгебри і
лекції, і практичні вела одна й та ж викладачка Надія Константинівна
Малая... Якось, я вже не пам"ятаю з якої причини, я була відсутня на
лекціях з теми: Розв"язування систем трьох і більше рівнянь з трьома і
більше невідомими за допомогою визначників...А на практичному
занятті я була. Надія Константинівна, попросила нагадати формули, які
треба використати, написавши їх на дошці, а потім формули стерла а написала систему
рівнянь і запропонувала комусь вийти до дошки, та й розв"язати...Але
чомусь ніхто не наважився це зробити. Тому я зголосилася попробувати.
На її зуваження про те, що я ж не була на лекції, я пояснила, що вона
ж нам нагадала формули і я все зрозуміла. Коли я вийшла до дошки і
приступила до роботи, викладачка, стоячи поруч мене, з подивом
спостерігала за моєю роботою, а коли я закінчила, не втрималась і
сказала: "Вперше бачу, щоб студентка, не бувши присутньою на лекції,
зуміла розв"зати складне завдання!" Та бували звісно і невдачі, пам"ятаю,як двічі за час навчання в педуніверситеті, я отримувала "неуд", тобто незадовільно. Та про це буде моя слідуюча розповідь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874317
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Розмаїття весни я люблю,
Зачарована я її квітом...
Слова вдячності їй говорю,
Не веду лише мови я з вітром...
І поля запашні, і гаї,
І польоти птахів щебетливих,
Все розбуджує мрії мої,
Не зникають лиш болі вразливі...
І весни бува тьмариться світ,
То приносять вітри болі й горе...
І тускніє весни тоді квіт,-
На людському життєвому полі...
Я дивлюсь крізь вікно, там весна,
Чисте небо і сад зеленіє...
Та на Сході іде в нас війна,
Й коронавірусу зло сатаніє...
Тому й тьмариться мій диво-світ,
І мій голос від цього німіє...
І весни вже не радує квіт,
І краса мою душу не гріє...
Потопа розмаїття в біді,
Сидимо у домівках, як в клітках,
Недовіра, як темінь тоді,
Ми заплутані в вірусу сітках...
І не видно, й не чутно кінця,
І не радують сонце і квіти...
Як до Бога послати гінця?-
Підказав щоб, як далі нам жити...
Ми ж то віримо,Боже, тобі,
Не залишиш ти нас на поталу,
Відійде злий цей вірус... Й тоді,
Оживе увесь світ, хоч й помалу...
Й розмаїття весни оживе,
І повіє теплом понад нами,
Допомога від Бога прийде,
Спокій прийде до нас із вітрами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Див є багато
у нинішнім світі...
Є і весною,
та більше все ж літом ,
Бо ж приїжджають,-
і внуки, і діти,
Отож є повід
безмежно радіти...
Внуки, правнуки,-
це з див усіх диво...
Є вони в мене,
і я цим щаслива...
Хоча і живуть,
далеко від мене,
знають рідненькі,-
вони радість для мене...
Нині я бачу
їх більш в інтернеті,
і це далеко,
як на іншій планеті...
З їхніми фотками
я розмовляю...
І на гостину
завжди їх чекаю...
Ще з нетерпінням
я літа чекаю,
що їх побачу,
це точно я знаю...
Внуки, правнуки,-
це з див усіх диво,
Я їх діждуся,-
і буду щаслива!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874110
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2020
Всемогутній, наший Боже,
Все зробити можеш ТИ!
І цей вірус зупинити,
І людей всіх зберегти...
Ми молитись вмієм, Боже,
ТИ прости нам всі гріхи...
Станем всі ми на сторожі,
Щоб й себе, й світ зберегти...
Ми немало нагрішили,
Все ТИ бачив з висоти...
Та вже ніби зрозуміли,
Помогти нам можеш ТИ!..
Ти Вседобрий, наший Боже,
Нам добра завжди хотів,
Стояв з нами на сторожі,
Захищав від ворогів...
Та не так все повернулось,
Як ТИ завжди нам велів...
У неправді жить схотіли,
Більшість наших багачів...
За неправду карать можна,
Де неправда, там і гріх...
Простолюду допомога,
Не карай, благаю всіх!..
Твоя кара справедлива,
ТИ урок важкий нам дав...
В ім"я матері й дитини,
Зроби так, щоб вірус згас!...
ВСЕМОГУТНІЙ наший БОЖЕ,
Дуже просим: ПОМОЖИ!
Зупини цей коронавірус,
І людей всіх ЗБЕРЕЖИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873963
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 29.04.2020
Дивлюся на зорі,
У неба безодні,-
Вони недосяжні землі...
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
І світять і людям, й мені...
І я на ті зорі
Дивлюся прозорі,
І легше стає на душі...
Щовечора очі,
Бува аж до ночі,
Питаю: ми вічі, чи ні?
Мовчать усі зорі,
В небеснім просторі,
Нічого не кажуть мені...
Та я не журюся,
На зорі дивлюся,
Я ж знаю: не вічні ми, ні...
В небесній блакиті,
І сяйвом сповиті,
І Місяць теж світить між них...
І зорі величні,
Вони може й вічні...
Нема на землі в нас таких...
В вечірні години,
Думками я лину,-
До зір тих з своєї землі...
У просторі зримо
Шукаю очима,
Я ту, що належить мені...
Коли бува гірко,
Шукаю ту зірку,
Що світить яскраво вгорі...
Та зірка незвична,
Мені вона рідна,
І зменшує болі й жалі...
Всі зорі величні,
Можливо і вічні,
Про це невідомо мені...
Прості і поважні,
Мені недосяжні,
Та світять і людям, й мені...
Любуюсь зірками,
Скажу поміж нами,
Що це до вподоби мені,
В безкрайнім просторі,
В блакиті, як в морі,
Горять недосяжні землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873832
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.04.2020
Поминальні дні, а ми у хатах,
Коронавірус нас загнав у дім,
Часу наша пам"ять непідвладна,
Живемо ще якось в світі цім...
Молимось і згадуємо рідних,
Стає трохи легше від молитв,
У серцях живий той спомин світлий,
Хоч ми нині й не біля могил...
Я молюсь за маму і за тата,
Кланяюсь в поклонах до землі,
За бабусю і сестру, і брата,
За синочка і невістку,й свата,
Чоловіка й тітоньок усіх...
Слів несказаних ще є багато,
З рідними думками говорю,
Не на цвинтарі, як завше, в хаті,
І пробачення у них прошу...
Що не все в той час для них зробила,
Врятувать нікого не змогла...
Доля у онучки сиротлива,
Бо ж без тата й мами все ж зросла...
Батьківська ще буде поминальна,
6 червня, в троїцький вже час,
Хоч вона уже і не пасхальна,
Та на цвинтар я прийду до вас...
Нині у ці дні, ще у пасхальні,
Я перед портретами стою...
Свічки болю й пам"ять поминальну,
Берегтиму я поки живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873725
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.04.2020
Зойкнула Земля чаїним криком:
- Сину, вбережи і захисти!-
Вийшла Мати із іконним ликом:
- Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?
Спалахнуло Небо, впало криком:
- Сину, вбережи і захисти!-
Вийшла жінка з немовлятком ніжним:
- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
Вибігли із хати малі діти:
- Повертайся, таточку, живим!
Вийшли з хат і друзі, і сусіди:
- Ми тебе чекати усі будем,
Обережним будь й вернись живим!
Хата мовчазна його стояла,
Тихо шепотіли щось садки,
Вулиця солдата провожала,
І сумні були навіть стежки...
І уже ні сина, ані мужа,
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч - о - пліч стали Біль і Мужність,
Дух і Воля, Небо і Земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873594
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.04.2020
Дарувала крила нинішня весна,
І черешня білим - біло розцвіла...
Здивовано глянув на неї бузок,
Листя розпустив він і заплів вінок...
Вітер це побачив, війнув на обох,
З черешні посипавсь білий той пушок...
Бузок здивувався, й ніби очманів,
Несміливо глянув і аж занімів...
А ще він подумав, що ж це за весна,
Чом квіту черешні та й не вберегла?..
Стало йому сумно, до білого звик,
Вітер ще подмухав й непомітно зник...
Черешня без квіту все ж гарна була,
Вона ніби крила гілля простягла...
Бузок здивувався, черешня жива?..
Та все ж здогадався, це весни дива...
В мене біля хати черешня й бузок,
Часом розмовляю я до них обох...
Вони мене чують й розуміють все,
В них душа і серце теж напевне є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873433
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.04.2020
Весна пашить, звабливо віє,-
Красивим квітом всіх садків...
Вселяє віру і надію,-
На кожен із прийдешніх днів...
У тиші чути шелестіння,-
Дерев і листя, і гілок...
Весни жагучої горіння,-
Цікавих весняних квіток...
Весни чудове різнотрав"я,
Пройтися хочу босоніж...
Та десь узявсь вітер лукавий,
І в садку стало веселіш...
Відчула я якесь тремтіння,
Синички то було сю - сю...
В мені прокинулось прозріння,
Що я весну усе ж люблю...
Спиняюсь я й спостерігаю
За всім, що діється в садку...
І насолоду відчуваю,
Кожен момент весни ловлю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2020
А - сидить на карантині,
Б - торгує в магазині,
В - шукає щось в коморі,
Г - працює на городі,
Г'- голодне вже сидить,
Д - не зна як далі жить,
Е - сховалося в норі,
Є - шукає сухарі,
Ж - вже плаче у подушку,
З - пече якусь ватрушку,
И - жує кріп і петрушку,
І - гортає інтернет,
Ї - розвиває інтелект,
Й - поїсти щось шукає,
К - в кишеню щось ховає,
Л - голодне уже спить,
М - на лавочці сидить,
Н - знов дивиться в вікно,
О - сховалося на дно,
П - газету читає,
Р - тихенько щось співає,
С - сердито сатаніє,
Т - про вечерю уже мріє,
У - під сонцем спину гріє,
Ф - фазу нову шукає,
Х - щось за пазуху ховає,
Ц - зубами цокає,
Ч - ногами топає,
Ш - від голоду шипить,
Щ - на когось вже кричить,
Ь - мовчки сидить,
Ю - новини слухає,
Я - лоба й вуха чухає...
І від "А" і аж до "Я" - дружна віддана сім"я...
Хоч у кожного своє, вірус все ж переживе...
Я ж молитимусь за те, щоб минуло все лихе,
Щоб здоров"я зберегли і щасливі всі були...
Я коли все це писала, то й загадку пригадала:
"А" и "Б" сидели на трубе, "А" - упало, "Б" - пропало,
Кто остался на трубе?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872942
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.04.2020
"Наш найбільший тріумф - це не те, що ми ніколи не падаємо, а те, що ми щоразу знову встаємо!" ( Конфуцій).
Будемо вірити, що й цього разу ми встанемо. З цього приводу згадалися деякі анекдоти...
1. Якось під час епідемії чуми один горожанин побіг у центр міста, щоб побачити, що ж там робиться. Біжить, а йому назустріч чума, каже йому: "Залишайся дома, бо завтра помре там 1000 чоловік." Повернувся чоловік, а через пару днів, не втерпів, та й знову поспішив до центру міста, зустрів чуму і одразу ж до неї з докором: "Ти ж казала, що забереш 1000 чоловік, а забрала вже 3000..." "Ні, каже чума, я все зробила, як казала, а ті 2000 померли від страху..."
То отож і думається, як кажуть у народі: "Не такий страшний чорт, як його
малюють" або ще: "Устраху очі великі..."
2 - Що вас турбує, колего?
- Тільки те, що в час карантину у мене вже немає грошей...
- Не розумію, як вас турбує те, чого немає?..
3. - Узагалі - то медики кажуть пити в день по два літри...
- Ну води ж а не пива...
-Слухай, ти що - лікар?
4.А ще медики кажуть, що наші дороги найкращі: і грижу виправлять, і каміння з нирок витрусять, і коронавірус розженуть...
5. Чоловік жаліється своєму приятелеві, що в час карантину думав відіспатися, а воно щось зовсім не спиться. Уже і книгу читав, і загадки розгадував, а це вже й таблицю множення повторюю...Зазвичай зависаю, коли множу 6 на 6.
- Ну і правильно,- каже приятель.
- Та я вчора вже дійшов до 7 на 9...І завис.
- І що?
- Довелося вставати і брати калькулятор...
6. Чоловік запитує в лікаря:
- Якщо я вип"ю горілки, коняку, чи вина, то судини в мене розширяться?
-Так! - відповідає лікар.
- Тобто, тиск знизиться?
- Звичайно!
- Це саме те, що мені потрібно...
- Але ж, послухайте, потім вони знову звузяться...
- Що ви, лікарю, думаєте я до цього допущу...
7. Лікар до чоловіка хворої дружини:
- Нервоз вашої дружини не є небезпечним для неї. З ним вона доживе до 100
років...
- А я?.. - запитує чоловік...
8. Чоловік дружині:
- Сонечко, виключ телевізор, я скажу тобі новину.
Соня виключила телевізор:
- Що сталося, Борю?..
- Дядько Михайло відмучився...
- Що коронавірус його здолав?..
- Та ні! Дядько Михайло живий... Тітку Тамару здолав коронавірус, померла
сьогодні...
9. Здається у мене проблеми з зором. Заходжу в магазин, очі розбігаються;
дивлюсь на ціни - очі на лоб лізуть, заглядаю в гаманець - нічого не бачу...
10. -Від мене пішла дружина, залишила мене без копійки...
- У мене ще гірше! Моя теж залишила мене без копійки, але не пішла, зараза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872769
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Як завжди,ВЕЛИКДЕНЬ в році,
один раз буває...
Цього року в кожнім кроці,
нас вірус лякає...
А весна ж, як і завжди,-
красою квітує...
Додає вірус біди,-
за гріхи плюндрує...
Все минає й це минеться,
ми всі про це знаєм...
Чи то доля з нас сміється,
а чи Бог карає...
Щось неправильно ми робим,
й грішимо буває...
І пробачення не просим,
І Бог про це знає...
Працювати й вірить треба,
часу не втрачати...
Бог і чує, й бачить з неба,
і вміє прощати...
То ж усім в день Воскресіння,
задуматись треба...
Просить прощення й спасіння,-
у Бога і неба...
Як Христове Воскресіння,-
з вірою зустріти...
Бог дає благословіння,
й сил, щоб далі жити
Жити в правді усім треба,
в ній і міць, і сила...
Все почує Бог із неба,
і виростуть крила...
Запашною нехай буде
ВЕЛИКОДНЯ ПАСКА...
Мине вірус,вірте люди,
На все Божа ласка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872681
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.04.2020
24 - це цікава дата,
Юності чудової пора...
Завзяттям і творчостю багата,
Щедрості душевної й добра...
Я тебе, мій онучку, вітаю...
І всього найкращого бажаю:
Удачі, наснаги і любові,
Жити з гумором й міцним здоров"м...
Хай тобі доля від рання до рання,
Дає наснагу й до праці бажання,
В душу і серце вічне горіння,
Силу, тепло, натхнення й уміння,
Сильне і щире, ніжне кохання...
І медицину щоб ти підкорив,
Нові для неї двері відкрив...
Щоб хірургія стала кумиром,
Все життя щоб був ти щасливий...
І щоб тобою пишалася я,
Аня і мама, і тато, й рідня...
Та і про танці щоб ти не забув,
Щоб і веселий, й завзятий завжди був,
Сам танцював і інших учив,
І щоб МАЙДАНС ще не раз підкорив...
Щоб не забув ті чудові роки,
Коли виступали і Віка*, і ти...
Ще я додам в твою душу спокою,
Що я, мій внучку, пишаюсь тобою...
* Віка, старша сестра Влада, обоє вони були учасниками танцювального шоу МАЙДАНС. Віка виступала від м. Кіровоград (нині Кропивницький), вона в той час навчалася в Кіровоградському (нині Кропивницькому) педуніверситеті, а Владислав, ще учнем Криворізької гімназії, вистапав за м. Кривий Ріг, і грав там головну роль...Хто дивився це шоу, той знає, що першого року переміг Кіровоград, другого Кривий Ріг, а третього змагались Кіровоградці і Криворожани...І таким чином Віка і Владислав стали суперниками. Та переміг тоді усе ж Кривий Ріг...Але й там їхні тренери, коли дізналися, що рідні сестра і брат були активними танцюристами, і виступали за різні міста, то в них там і інтерв"ю брали, і фотографували,і возили на якісь розваги, і вони обоє гарних вражень дістали по повній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872428
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.04.2020
Весни краса незміряна,-
Вдивляйсь, любуйсь, твори...
І насолоджуйсь мріями,
Кожний момент лови...
Живи в весні замріяно,
Квітують всі садки...
Скільки весні відміряно,-
Усе мине таки...
Спостерігай за квітами,
І різновидам трав...
Вони бувають ліками
І захистом від травм...
Захоплюйсь птахів співами,
Вдивляйся в їх політ...
Вони своїми крилами
Не залишають слід...
Як час весни закінчиться,
Живи і не журись...
Природа, звісно, зміниться,
Терпіння наберись...
Та ж за весною літечко,
Безмежна в нім краса...
Кожна травинка - зіллячко,
І лагідна роса...
Швидко усе минається,-
Літо, осінь, зима...
Весна знову заявиться,
Й кінця цьому нема...
Весни краса незміряна,
Вдивляйсь, любуйсь, твори...
Мине час корнавіруса,
Чудової пори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872336
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2020
Весна, весна...І сонце, і скорбота...
Коронавірус радість в нас украв...
Закриті вікна, двері і ворота,
І настрій у людей вже підупав...
Читання книг і Інтернет, й дрімота,
І всі новини лиш про вірус все ж...
Кудись сходить і працювать охота,
Набридла бездіяльність до безмеж...
Ніби й життя існує поза нами,
І тінь від нього розпростерлась ниць...
Весна іде полями і лісами,
І майже вже не чутно співів птиць...
Нестерпно довго дні ідуть за днями,
І спокій у глибоку ніч упав...
Іде весна заквітчана квітками,
Людей же карантин в полон узяв...
І смуток, й жаль нам додають події,
Невтішний цього вірусу прогноз...
Втрачать не можна віри і надії,
Вірус відійде, як весняний дощ...
З часом мине неспокій і скорбота,
(Таке бувало в світі вже не раз)...
Відкриєм двері, вікна і ворота,
Біда мине і буде все гаразд...
Ще засія над нами ясне сонце,
Будемо жить ми краще, ніж жили...
Відкриєм душі, як в теплі віконце,
Станем обачніші й дружніші, ніж були...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2020
До нас нарешті прийшов дощ,
а за дощем тепло прийде,
й весняне сонце молоде,
його чудові промінці,
додадуть щедрості землі...
І оживе усе навколо,
від вулиць і до виднокола,
оновляться степи й поля,
бо ж дощ природу звеселя...
-Спасибі,- я кажу природі,
відомо ж всім у нас в народі,
що коли вчасно йдуть дощі,
легше землі й кожній душі...
В напрузі нині вся планета,
в сумні попалася тенета,
коронавірус десь узявся,
й за людство люто чогось взявся...
Щось невгодило йому людство,
чи може в цьому його сутність,
знищити все, що є слабке,
чи в нього черево їдке?..
Нині всі люди сидять дома,
всім стало сумно, як ніколи,
і хтось сумує, а хтось плаче,
а коронавірус далі скаче...
Сьогодні гірше, ніж учора,
у тишині усе навколо...
Лиш з телевізора новини,
невтішні линуть щогодини...
Дивлюсь в вікно, бачу дороги,
на них людей нема нікого...
Навіть затихли усі птахи,
нема наснаги щебетати...
Мовчать собаки, як поснули,
чи про обов"язки забули...
Не стихли лиш жваві коти,
у них котячі клопоти...
Затихла в тишині земля,
її весна не звеселя...
Людські потрібні їй турботи,
та й люди звикли до роботи...
А так сидіть весь час без діла,
ця пошесть в світ наш прилетіла...
Душі болять і сверблять руки,
дай, Боже, нам стерпіть ці муки...
Радію я, що пішов дощ,
все ж краще стане хоча б щось...
А за дощем прийде тепло,
а де тепло, там і добро...
Тому і вірю я, як люди,-
коронавірус все ж відбуде,
відійде з нашої планети,
розірве світ усі тенета...
Будемо жить, як і жили,
весняні ж квіти зацвіли...
Відійдуть всі наші печалі,
будемо жить й рухатись далі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2020
Весна завжди приносить радість,-
Всьому живому на землі...
Схожа весна на гарну повість,-
Всім до вподоби це й мені...
Та не така вона цьогоріч,
Хоча і гарна, як завжди...
Десь взявся злий коронавірус,
Ще й загубились десь дощі...
Люди сидять все більш по хатах,
Сум бува в кожного в душі...
У весняних ходити шатах,-
Хочуть й дорослі, і малі...
Люди ще вірять - все минеться,
Цей вірус зійде із землі...
Природа радістю озветься,
І весняні пройдуть дощі...
Та щоб це сталось, усім треба,-
І карантин, й режим стерпіть,
За рідних турбуватись й себе,
І дома теж усім сидіть...
Квітнем весна не закінчиться,
Додасть наснаги усім май...
Природа радістю озветься,
І звеселить людей і край...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871904
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.04.2020
"Верба б"є, не я б"ю,
через тиждень - Великдень,
недалечко червоне яєчко!"
Так нас мама будила,
і легенько гілкою вербовою била...
З братом швидко ми вставали,
на подвір"я вибігали,
бігали і гралися,
весело сміялися...
Спішили до річеньки,
до тії вербиченьки,
що з нею зростали ми,
і її вітали ми...
Нам тоді здавалося,
що верба всміхалася,
знала все наше буття
в нас вірила й майбуття
Це було після війни,
сорок п"ятої весни,
хоч зазнали ми біди,
та росли, ніби з води...
Хоч давно минув той час,
та біда й сьогодні в нас,
корновірс - теж біда,
та, на жаль, і не одна...
Ніби й лагідна весна,
корновірус і війна,
ще й неправда процвітає,
і кінця цьому немає...
Люди ми, звичайно, зрячі,
та до всього й не ледачі...
Вірус цей переживем,
себе й край свій збережем...
З Неділею Вербною
хочу всіх вітати,
з сонячною дниною,
Великдень стрічати...
"Верба б"є, не я б"ю,-
усім кажу щиро,-
будьте у Великдень,-
і завжди щасливі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871749
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.04.2020
Весняний сад,
Краса незмірна,
Березень, квітень, дивний май...
Весняний день,
Квітують квіти,
Весняних кольорів розмай...
Весняний бал,-
Святкують квіти,
Вина весняного бокал...
Свято весни,
Радіють діти,
Короновіруса скандал...
Весняний квіт,
Літають бджоли,
І оси також на виду...
Робота є,
І на городі,
В дворах, на вулиці й в саду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871368
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2020
РЕМАРКА:У 2020 році у Марка Твена Дві ювілейні дати: 185 років від дня народження (1835р.) і 110 років від дня смерті (1910р.). А його іскрометний гумор і нині в пошані.
1. Один банкір запитав у Марка Твена:
- Чим можна пояснити, що у вас так багато мізків і так мало грошей_
- Бачите, - відповів письменник, - природа любить рівновагу. В середньому все
порівну.
2. Марк Твен зайшов до купе, в якому сидів один - однісінький пасажир, хоча вагон був переповнений. Пасажир сказав письменнику:
- Я маю вас попередити, щоб ви не сідали в це купе. У мене скарлатина і дифтерія.
- Нічого, сказав Твен, зручно влаштовуючись, - я однаково вирішив покінчити життя самогубством у наступному тунелі.
Попутника як вітром здуло.
3. Одній дуже несимпатичній старій леді Твен на прийомі сказав, що вона, як завжди, молода і має дуже гарний вигляд.
- Я вам не можу відповісти таким же компліментом, - відповіла дама.
-Нічого, а ви збрешіть, як оце щойно зробив я,- порадив Марк Твен.
4. Марк Твен пише в кафе листа своїй знайомій. Сусід за столиком весь час підглядує. "Люба, - пише Твен, - завершую свій епістолярій, бо якась свиня весь час підглядає". "Сам ти свиня,- образився сусід, - Дуже мені цікаво, що ти там пишеш.
5. Коли Марк Твен редагував одну сільськогосподарську газету, до нього звернувся вискочень - журналіст:
-А ви б могли відрізнити свиню від журналіста?- єхидно запитав він у письменника. Марк Твен зміряв поглядом свого візаві і віповів:
-Знаєте, напевне,ні.
6. Мільйонер попросив на обід Марка Твена, щоб розважав його гостей, Проте письменнику цього робити не хотілося. Мільйонер був розчарований.
- Мені здається, містере Твен, - звернувся він до гумориста, - що навіть найвеличнішому в світі дурню не вдалося б вас розсмішити.
- А ви спрбуйте, - порадиа Твен.
7.Молода симпатична пані цікавиться у Марка Твена:
- Це правда, що всі люди походять від мавпи?
- Правда, - відповів Твен.
- Всі - всі і навіть я?
- Так, але ви походите від дуже гарної мавпи.
8. Марк Твен написав юнаку, який поскаржився, що батьки його не розуміють, такого листа:
"Потерпіть. Коли мені було 14 років, мій батько був такий нерозумний, що я на привелику силу витримував його. Але коли виповнилось 21, був здивований, наскільки цей старий чоловік порозумнішав".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871273
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 08.04.2020
Благовіщення Пресвятої Богородиці - світле християнське свято. Назва передає головний сенс дня - звістка про благе зачаття і народження Ісуса Христа Богородицею. Це велике двунадесяте свято Благовіщення, воно ознаменувало собою порятунок всього людства. Дату свята Благовіщення визначили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень, а піст заради нього послаблюється...
Вважається, що цього дня ангел з"явився в будинок праведного Іосифа і сказав Марії: "Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти між жонами..."
Ангел повідомив, що Марія народить сина і має назвати його Ісусом. Марія відповіла, що вона раба Господня і хай буде так, як хоче Бог.
Наші предки вважали, що в цей день так само, як і на Великдень, грішників у пеклі не мучать. А ще була традиція 7 квітня вивозити бідних літніх людей на вулиці, щоб зібрати для них милостиню...
У цей день було прийнято заготовляти благовіщенську сіль. Кожен член сім"ї кидав по дрібці солі в спеціальний мішечок, мати його піджарювала і зберігала на особливі випадки. Вважалося, що така сіль може вилікувати навіть безнадійно хворого. Якщо ж сіль не була використана протягом року, її спалювали на вогнищі.
А ще вважалося, що цього дня треба бути обережним з вогнем, а ще не можна ходити в гості, і свято відзначати сімейно.
А ще вважалося, що якщо на Благовіщення дівчина знайде первоцвіт, то скоро вийде заміж. Дівчата в цей день кидали в воду весняні квіти і вмивалися цією водою, щоб бути красивими...
Існує багато народних прикмет пов"язаних з цим святом. На приклад:
*Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень.
*Яким буде цей день, таким буде і кінець місяця.
* Якщо на Благовіщення півень на порозі нап"ється, то на Юрія (06.05.) і віл там
же нап"ється...
* Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна буде рання...
* Якщо Благовіщення без ластівок, то весною ще буде холодно. І т. д.
Свято Благовіщення вже прийшло до нас,
У весняну пору, у прекрасний час...
Блага вість з"явилася у чудовий день,
А за ним прибуде ще і Великдень...
Радісних всім звісток, Миру і Добра,-
В це чудове свято, всім бажаю я,
А ще всім Здоров"я й теплої весни,
Віри і Надії, Любові й Краси!
А ще віри в Правду, в життєві Дива,
Відійшли назавжди вірус і війна...
Щоб була цікавою нинішня весна,
Й наша Україна знову розцвіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871135
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 07.04.2020
У село я поспішаю,-
до тієї хати,
що матуся збудувала,
як не стало тата...
Не вернувсь додому тато,
на війні загинув...
Війна нам спалила хату,
без неї лишились...
Ми жили напівголодні,-
у чужім сараї...
Хоч були ми ще маленькі,
помагали мамі...
Тоді важко було жити,-
і мамі, й нам з братом,
Та навчились ми терпіти,
і ще й працювати...
Та минули дні ті чорні,
ми всі були раді...
Хоч бували і голодні,
та в своїй вже хаті...
Вже давно мами немає,
і сестри, і брата...
Та в село я поспішаю,-
до тієї хати...
Я у снах частенько бачу,-
і село, і хату...
За мамою у них плачу,
за сестрою й братом...
Самостійно не поїду,
повезе синочок...
З - за кордону, як приїде,
літечком цьогоріч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870995
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.04.2020
Летіла ворона, летіла, на лавочку біля мого двору сіла...Та у дзьобі не сир вона тримала, як могло бути за байкою. У дзьобі вона тримала написане на папері рішення президента про покращення життя пенсіонерам, по збільшення їх пенсій, додаткову тисячу гривень у квітні, та ще й індексацію пенсій у травні. Прочитала те рішення ворона і подумала: "А де ж то тих грошей узяти,у цей надзвичайний час, то отож, оте обіцяне стане не менш знаменитим Миргородських часів Гоголя...Бо де ж тих грошей узяти, щоб і пенсіонерам до пенсій додати, та й не тільки пенсіонерам, а й безробітнім, хворим, багатодітнім, а ще ж і лікарям, і вчителям, та й простим людям у час карантину через той злощасний коронавірус, де він у дідька взявся..." Так роздумувала ворона, а тут до неї підійшли молодики, по вигляду новоспечені бізнесмени. Почули вони роздуми ворони, та й кажуть: "Яка ж ти, вороно, розумна, і розмовляти, і читати вмієш, а може й передбачити теж умієш?"
"Даремно приємні слова мені мовите,- відповіла чорно-сиза,- бо й не сир у мене в дзьобі, а обіцянки самого президента, бо ж де тих грошей нині, в час карантина взяти, більшість підприємств не працюють, та й позичати вже не можна, бо ж позичене треба повертати...Та могли б і ви до цієї ініціативи президента долучилися, та й допомогли б простим людям цю біду пережити..." Та, почувши ці слова ворони, молодики, не
сказавши нічого, заспішили, та й пішли собі у своїх справах. А ворона ще подумала: "довго ж ще доведеться ждати усім нужденним, обіцяних доплат..." А чи діждуться? І ворона не знає, і я не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870839
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 05.04.2020
Колись була коса густа,
а тепер ріденька...
Колись була кучерява,
а тепер сивенька...
Колись була в мене сила,
все зробить встигала...
А тепер уже безсила,
та ще і кульгава...
Колись я була струнка,
як берізка в полі...
Тепер зігнута й стара,
в самотинській долі...
Колись мої карі очі
були веселенькі...
Тепер бува серед ночі,-
не спиться частенько...
Був у мене чоловік
і дітки гарненькі...
Здавалося, що весь вік,-
будем щасливенькі...
Потім внуки появились,
як зірки на небі...
Й сни цікаві тоді снились,
все було як треба...
Та чогось всі ті роки,
швидко промайнули...
Розгубились десь таки,-
ніби їх й не було...
Чоловік вже в іншім світі,
зірочки рахує...
Як живу без нього тута,
не знає й не чує...
Роз"їхались десь у світі,
і онуки, й діти...
Мої мрії ще в зеніті,
хоч уже й не в квіті...
Тепер в спогадах минуле,
як прозорі води...
Пам"ять ще мені лишили,
і сліди від вроди...
Та не скаржусь я на долю,
бачать Бог і небо...
На старечім моїм полі,-
все буде як треба!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870694
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.04.2020
1. Аби були побрязкачи, то будуть и послухачи.
2. Аби мыни мисяць свитыв, а зори я й сам кулакомъ достану.
3. Або ты, тату, йди по дрова, а я буду дома,
Або жъ я буду дома, а ты йды по дрова.
4. Брехнею увесь свит пройдешъ - та назадъ - не вернешся.
5. Гости першого дня - золото; другого - срибло,
А третього - мидь, хоч додому їдь!
6. Багато панивъ - а на греблю иты никому.
7. Заставъ дурного Богу молитися - то й лобъ пробье.
8. Зъ брехни не мруть - та и виры не - ймуть.
9. Зъ дужым - не борись, а з багамым - не судысь.
10. Кому - кому а куцому буде!
11. Казав панъ - кожух дамъ - та слово його тепле.
12. Ледачому жывотові - и пироги вадять.
13. Не вирь, то звирь, хочъ не вкусить - то злякае...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870551
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2020
А тепло поманило та й щезло,-
Неспокійна в цім році весна,
Негараздів гірких перевесло,
Корновірус додав у світ зла...
Та готові всі люди стерпіти,
І раніше подібне було,
Будуть дома ще довго сидіти,
І чекать доки згине це зло...
Все погане все ж з часом минає,
Жаль стискає і душі, й серця,
Коли вірус життя забирає,
І, на жаль, ще не видно кінця...
Коли люди все ж стануть добріші,
То й природа поверне тепло...
А як стануть по-справжньому жити,
Відійдуть негаразди і зло...
Віднайдуться натхнення і сили,
Знов поллється життя водограй,
Як оновляться душі і крила,
То повернеться радість в наш край...
І весна ще людей всіх зігріє,
Людські душі окропить добром,
І цей вірус назавжди відійде,
З ним відійде і кривда, і зло...
І тепло в цьому світі не щезне,
Подарує всім радість весна,
Додасть сили життя перевесло,
І не буде у світі більш зла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870457
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2020
1. Чоловік з дружиною зайнялися прибиранням у квартирі, і прибираючи у шафі і на столі знаходять квитанцію з ремонту взуття 10-ирічної давності! Їм звичвйно стало смішно, і в той же час стало цікаво, хто ж це забув забрати взуття з ремонтної майстерні. Чоловік негайно іде в цю майстерню, віддає квитанцію майстру, той іде в підсобку, а повернувшись каже: "Ви знаєте, останнім часом у нас дуже багато роботи; так що ваше взуття буде готове лише через тиждень!.."
2. Ідуть два чоловіки на полювання, щось планують, щось обговорюють, і раптом один запитує другого: "Миколо, а як розпізнати де заєць, а де зайчиха?" Другий миттєво відповідає: "А так, Василю, береш його за вуха, ставиш на землю, відпускаєш і дивишся, якщо побіг - значить заєць, а якщо побігла - значить зайчиха..."
3. Зупинив Івана інспектор Даї за перевищення швидкості, а в того як на зло грошей нема. Інспектор тримаючи його права, неспішно повідомляє, скільки Іван повинен йому заплатити. Іван, звичайно ж, скрививши обличчя, зі всім погоджується і,..показує пустий гаманець. Інспектор дивиться на Івана здивовано, а той до нього: "Завтра гроші привезу, тільки права не забирайте!" І тут інспектор висловлює геніальну фразу: "Добре, пробачаю, але без грошей більше не їздіть!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870314
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 01.04.2020
Цей вірус - страшне божевілля,
життя поглинає людей...
І страх не зника...І моління,-
іде із землі до небес...
Болить за людей і за рідних,
живем у окрузі тривог...
Байдужість лякає до згуби,
надіємось чує нас Бог...
І тиша, й неспокій в окрузі,
і смертю повітря фурчить...
Зеніту досягла напруга,
а людям всім хочеться жить...
І темінь ночей знов лякає,
і ранки невтішні і дні...
І що буде далі не знає,-
Ніхто на цій грішній землі...
Весна лиш людей надихає,
і квітів її аромат...
І чуються вітру зітхання
від Сходу до самих Карпат...
Нам сили всі треба зібрати,
і стиснути нерви в "кулак",
щоб цей корновірус здолати,
і буде тоді все гаразд...
На себе надіємось й Бога,
молитви йому всі несем,
щоб вірус зійшов із дороги,
у правді тоді заживем...
Не треба нам більш божевілля,
повірим собі й небесам...
В нас вистачить волі й терпіння,
не збить нас з путі вірусам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870124
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2020
Ой, полечко - поле,
В тобі мами доля,-
Там, поміж полями стежечки життя,
Мама працювала,
Ми їй помагали,
Мріяли у краще своє майбуття...
Мама досвітання,
А ми з братом зрання...
Мама поспішала буряки сапать...
А ми просинались,
Снідали, вмивались,
І теж поспішали мамі помагать...
Поспіхом із дому,
Босими ногами,-
Із трав і туманів збивали росу...
Вітерець легенький,
Торкався серденьків,
І ми поринали в польову красу...
Стомлювались ніжки,
Ми ж ходили пішки.
Та ми не зважали на утому ніг...
А там перепілки,
Й жайворова пісня,-
Додавали сили, й викликали сміх...
Нам тоді здавалось,
Поле нам всміхалось,
Й польові васильки сизо - голубі...
І ми їх не рвали,
З ними розмовляли,
Нам тоді здавалось, що вони живі...
Що у тих васильках,
Є якісь скарбниці,
Що нам шепотіли про земну красу...
На жаль мами, й брата
Вже давно немає...
Я ж любов до поля все життя ношу...
Ой, полечко - поле,
В тобі мами доля,-
В моїй душі спогад донині живе...
Вірю, що поїду,
Я до тебе, поле...
І тобі повідаю,як тепер живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869994
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.03.2020
Ой весна, ой красна,
Цьогоріч ти сумна...
Знаю я, ти не зла,
Додаси всім тепла...
Звесели рідний край,
Негаразди сховай,
Від всіх бід захисти,
Знаю, зможеш це ти...
Йде на Сході війна,
Не потрібна вона,
То ж прошу зупини,
Нам не треба війни...
Ще прошу поможи,
Корновірус зійти,
Назавжди із землі,
Нехай зникне в імлі...
Звесели увесь світ,
Розстели диво - квіт,
Свіжим подихом вій,
І добром все засій...
Додай людям снаги,
Замети ті сліди,
Що посіяли зло,
Поверни на тепло...
Хай зрадіє народ,
Знову йде до висот,
І в любові й труді,
Вдячний буде тобі...
Ой весна, ой красна,
Сум тобі не до лиця,
Тож його розжени,
В світ краси всіх веди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Березневий вітер, сонце березневе,
Квіти березневі вже навкруг цвітуть...
Не дивуйтесь люди, це весни тенета,
Нові мрії й думи нам усім несуть...
Хоч буває вітер й холодом повіє,
Сонячне проміння його відганя...
Це уже природа крила розгортає,
Браму вже відкрила лагідна весна...
Зустріти зі співом нам весну хотілось,
Та ось ненароком знов прийшла біда,-
Зі сходу, чи з півдня злий коронавірус,-
Принесло повітря, чи може й вода...
Сидять тепер дома і дорослі,й діти,
Карантин сусвітній спиняє життя...
Влада об"явила його, як досвітній,
Й коли це скінчиться з нас ніхто не зна...
Уже не працюють фабрики й заводи,
В неспокої люди й, навіть дітвора...
І в містах, і в селах міліють доходи,
І люди не знають звідки ждать добра...
Усе зупинилось, транспорт зупинився,
На жаль зупиняються і людські життя...
І чого чекати, виглядати звідки,
Не вмира Надія й Віра в майбуття...
Ми поки що вірим, що усе минеться,
Повернеться сила і мине біда...
Минуть негаразди, ритм життя вернеться,
Віруси ж не вічні, змиє й їх вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869622
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.03.2020
А я Шевченка знов читаю,
На корнавірус не зважаю...
Дивуюсь дивам і печалям,-
Неначе ще тоді Тарас,-
Писав для нас, писав про нас...
Ну ви подумайте самі,
Це зрозуміло вже мені:
"У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая,
З своїм дитяточком малим..."
Це все ж про нас писав Тарас,
Про наш теперішній вже час,
Бо ж і для нас у цьому світі,
Своє дитя найкраще в світі...
Отож читаю я і далі:
"Щасливая! Літа минають,
Потроху діти виростають,
І виросли, і розійшлись,-
На заробітки в москалі..."
А нині люди за кордони,
Їдуть на заробітки знову,
А діточок й батьків лишають,
І знову журяться й страждають...
Читаю я Тараса далі:
"А ти осталася, небого,
І не осталося нікого,
З тобою дома. Наготи
Старої нічим одягти,
І витопить зимою хату,
А ти нездужаєш і встати,
Щоб хоч огонь той розвести..."
Писав рядки оці Тарас,
Мені здається теж про нас...
Ну може не про всіх, звичайно,-
Про мене точно й натурально,
А може все таки й про вас,
Як не про вас, то про наш час:
"В холодній молиться оселі,
За їх, за діточок своїх..."
Усе оце писав Тарас,
170 літ тому назад...
Невже за довгі ці роки,
Ми не змінилися таки?..
Та і не тільки ми, суспільство,
Топчимось все на тім же місці...
І живемо за тим же часом,
І як тоді журимось, плачем,
Бува нічого вже й не бачим,
Тими ж законами кріпосними,
Як же це людство допустило...
Адже тепер навкруг прогрес,
І літаки, і космос теж,
Вершин досягла медицина,
Стала поважною людина...
Й мені ніяк не зрозуміло,
В мене аж тіло затремтіло,-
Цей корновіруса прихід,
Чом передбачити ніхто не зміг...
А як прийшло до нас це лихо,
Усе завмерло й стало тихо,
Не зрозумію я ніяк,
А людям вижити то як?..
Про це не скаже нам ніхто,-
Ні президент, ні медицина,
Бо і вона майже безсила...
Як допустить таке могли,
Мені усе ж не зрозуміло...
Може тому, що я стара,
І втратила не розум я, а крила,
Бо ж працювала що є сили...
Отож прошу всіх читачів,
Щоб пояснить хтось з них зумів,
І написав усе уміло,
Щоб усі люди зрозуміли,
І зрозумію тоді й я,
Й подякувати я зумію,
Бо все ж писати ніби вмію...
І знов Шевченка я читаю,
Й на "вус" собі дещо мотаю...
Те що писав він розумію,
Хоч так писать як він не вмію...
Та буду знов його читати,
Вчитися в нього й працювати...
І я сьогодні закликаю:
- Читайте й ви, як я читаю...
В Шевченка є чому повчитись,
Хоч, звісно, є чим й пожуритись...
Нині ж сидять усі вже дома,
Шевченка істина відома,
Його поезія чудова,-
Додасть наснаги і тепла,
Й потяг до радості й добра...
А той хто радість відчуває,-
За себе й ближнього подбає,
Чи й допоможе у біді,
Повірте, людоньки, мені...
Відійде вірус в небуття,
І буде все в нас до пуття...
Отож я може й повторюся,
Жить і писать в Тараса вчуся,
Може це в когось визме й сміх,
Та вчитись то ж завжди не гріх...
І я учуся, й буду вчитись,
І Богу теж буду молитись,
І за онуків, й за дітей,
За себе, звісно, й за людей!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2020
Знов невтішні вісті
прийшли до осель,
І в селі, і в місті,
Зла ця карусель...
Люди всі чекали,
жайворонків трель...
Довелось почути,-
корнавірус дрель...
Ніби з поля бою,
сурмила сурма,
що біда над світом
крила розправля...
Люди аж здригнулись,
в трепеті ночей...
Пелена накрила
мільйони очей...
На Харків і Київ,
на села й міста,
холодом повіяв
вітер не спроста...
Розляглись дороги,-
на Захід і Схід,
на отчі пороги
насунувся біль...
Треба з ним боротись,
як ніхто не зна...
І де заховатись
від такого зла...
Люди без роботи,
чого їм ще ждать?..
Постійні турботи,
не дають їм спать...
Що робити бідним,
як їм виживать?..
За що куплять їжу,
хто може сказать?..
І в селі, і в місті,
як хоч виживай,
А невтішні вісті
ллються через край
Коли це скінчиться,
з нас ніхто не зна...
Будемо терпіти,
і ждати кінця...
Все в житті минає,
мине й ця біда...
Відійде у безвість,
як в річках вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
1.ПРО ЖИТТЯ:
Життя прекрасне! Якщо не згадувати минуле і не думати про майбутнє.
2.СМІЯТИСЯ, ЧИ ПЛАКАТИ:
Смішного в житті так багато, що аж плакати хочеться...
3.ХТО БАТЬКО:
- Замість того, щоб учитися, ти бігаєш за дівчатами!
- Але це зовсім не так...
- Мовчи! Хто тут батько - ти чи я?
- Обидва, тату, обидва...
4. ПРО ПОДРУГ:
Дві подруги з далекої молодості:
- Ти знаєш, моя внучка зробила вже другу дірочку на вусі.
- І що, стала краще чути?..
5. КУПИВ ЧОБОТИ:
- Слухай, Семене, я в тебе тільки вчора чоботи купив,а вже пальці вилазять!
- А що ж, по - твоєму, мало б вилазити?
6. ПОРОЗУМІННЯ
-Коханий, сходи купи хліба.
-Але ж, кохана, на вулиці така негода,що й собаку не виженеш.
-А ти йди без собаки!
7. ПОБЛАЖКА:
Суддя зачитує вирок: 25 років ув"язнення.
Підсудний:
- Пане суддя! Але ж мені 85 років!
-Нічого. Відсидете, скільки зможете.
8 КОГО ХОТІВ:
-Тату, а кого ти більше хотів: хлопчика, чи дівчинку?..
- Взагалі - то, синку, я просто хотів приємно провести час.
9. В АВТОБУСІ:
- Дівчино, ви -балерина?!
- Так! А як ви дізналися?
- Просто ви так граціозно тримаєтеся за поручень ногою.
10. ДИВИНА ІЗ ДИВ:
Сторож "елітного" цвинтаря приходить у контору і кладе заяву на стіл.
- Хочу звільнитися.
- В чому справа? - здивувався начальник.
- Сил більше нема, хоч на вигляд і здоровий.
- ?
- Ходжу цілісінький день по цвинтарю і читаю: "Тут упокоївся..."
"Тут лежить..." "Тут спить..." Тільки я один і працюю.
Підвищили зарплату вдвічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869196
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 24.03.2020
1. Собака день і ніч на всіх гарчить сердито.
А що йому робить!
Собаці треба жити.
2. Чому у тебе куций хвіст?-
В Зайця запитали.
Бо не хочу, щоб вовки
Його одірвали.
3. Жалілася свиня: - Ніяк не зрозумію,
За що так хвалять Солов"я?
Адже він навіть хрюкати не вміє.
4. Я Сонце б засліпив,-
Розхвастався Ліхтар,-
Якби мене хтось підійняв до хмар.
За що йому та слава? Аж огидно:
Воно ж сія, коли надворі видно.
5. Данило з радістю ковтне й дубову глицю,
Аби почастували на дурницю.
6. У тебе тільки й слави, що важкий, -
Якось до Молота озвався Кий,-
Дивись оно, маленького Ножа,
І то усякий більше поважа.
А ти, мабуть, як буде треба,
Не зможеш і постояти за себе.
- Нічого, Молот рубонув з плеча, -
Як буде треба, викую меча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869193
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 24.03.2020
Ми її діждались,
І як слід зустріли,-
Цю весну чудову,-
Любов і вогонь...
І нині над нами,
Сонце височіє...
А понад степами,-
Весни лине зов!..
Дні весни рум"яні,
Сповнюють думками,
І вже кличуть далі
У світ красоти...
Все було в нас добре,
Не було печалі,
Усі українці
Сестри і брати...
Та десь узялося,
Звідкись принеслося,-
Лихо це сусвітнє,-
Цей коронавірус,-
Убивця весни....
Та ми люди сильні,
Витримати зможем,
Лінощі й хвороби
Нам не по путі...
Здолати зумієм
Усі перепони,
Впевнено і сміло
Досягнем мети...
Відійде цей вірус,
Минуть карантини,
Станемо до праці,
Будем, будем жить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2020
Ненавиджу війну, Ненавиджу брехню,
боротися готова. її в нас вистачає...
В годину цю сумну Словами її б"ю,
у мене зброя - слово! та хто ж мене почує?..
Хоч сил уже нема, Мовчать не можу я,
важка у мене доля. кричати сил немає,
Гнівні свої слова тому пишу й пишу,
шлю ворогові злому. хоч хтось та прочитає...
Хай він запам'ята, На жаль, ті що "вгорі",
що прийде час розплати, простих людей не чують,
бо ж ворога свого скупі там є і злі,
ми зможемо здолати. про люд вони не дбають...
Важкий це буде бій, Обіцянки пусті
та ми на все готові, щодня нам посилають,
наш ворог - хижий змій, а ми люди прості,-
це істина відома. обіцянки ковтаєм...
Та варварство його Не можна зрозуміть
ми виженемо з хати, їх дії неспроможні,
і з нашої землі й непрофесійність їх
він буде утікати. стерпіти вже не можна...
Посібників його Бо ж краєм керувать,
посадимо у тюрми, то не людей смішити...
геть виженем того, І "клепки" треба мать,
хто заважає людям. і працювать уміти...
І буде все гаразд, Та хочу нагадать,-
і честь по честі буде, самі ми в цьому винні...
і будуть повсякчас Не вміли вибирать,
вже насторожі люди. тепер це зрозуміли...
У світ ми понесем Змінити треба всю
знання і правду всюди, цю недолугу владу...
у мирі заживем, І вибори нові,
і вільні завжди будем. як слід підготувати...
Бо ж українці ми, Короновірус цей
було так, є і буде. нам став на перешкоді,
Ми вийшли із пітьми, змінити владу цю
ми вільні й сильні люди!.. ще й люди не готові...
Оце нам додалось, ще до війни додаток,
І короновірус цей, до брехонь всіх завдаток...
Та ми терплячі всі, усе стерпіть готові...
А брехні їх пусті під хвіст віддать котові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2020
Світить Місяць, поруч зорі,
Якось звабливо мигтять...
Сивий вечір в видноколі,
І не хочеться щось спать...
Все мовчить, все заніміло,
Люди в хатах всі сидять...
Корновірус зрозуміло,
Треба якось переждать...
Лише вітер дме губатий,
Не спиняється й на мить,
Обвіва садки і хати,
І ночами він не спить...
У цій тиші нескінченній,,
Вітер, звісно, молодець...
Намагається натхненно,
Тугу вигнати з сердець...
У домівках усі люди
Знов засмучені сидять,..
Розмірковують, що буде,
Неспокійно навіть сплять...
Дещо роблять люди дома,
Час не хочуть утрачать...
Бо ж утрачене відомо,
Не вертається назад...
Що цей вірус нам віщує,
Невторопати ніяк,
Страх незвідане малює,
Пережити його як?..
Я за себе не хвилююсь,
Бо ж своє вже віджила...
За дітей й внуків піклуюсь,
Й за людей болить душа...
Тож молюсь й благаю Бога,
Корновірус зупинить...
Випробовування нові,
Помогти всім пережить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868669
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2020
Я в село ще поїхати мрію,
Щоб побачить його ще хоч раз,
Може там ще знайомих зустріну,
Постарілих як я й без прикрас...
Походити по вулиці рідній,
Де минуло дитинство моє...
І з криниці напитись водиці,
Найсмачніша була вона й є...
І до річки дійти, й там постояти,
Завжди чиста вода там була,
В ній побачить своє відображення,
То нічого, що я вже стара...
Самостійно я вже не поїду,
Нема сили у мене давно,
Попрошу повезти свого сина,
Разом з ним ще побачить село...
Як приїду, найперше вклонюся,-
Своїй вулиці, хатам й стежкам,
Вербам всім і калинам всміхнуся,
Три поклони селу я віддам...
По забутій пройдуся стежині,
- Добрий день! - скажу людям й селу...
І скажу вже старенькій хатині,
Що її пам"ятаю й люблю...
Я надіюсь і вірю діждуся,
Що вже скоро поїду в село,
До землі я йому поклонюся,
Й попрошу щоб воно ще жило...
Хоч я знаю, воно постаріло,
Поріділи садиби й хати...
Та теплом і добром не зміліло,
І йому ще і жить, і цвісти...
Може з часом в нас влада прозріє,
Без села й України нема...
І селян вона все ж зрозуміє,
Й до людей вже не буде німа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.03.2020
Чи це приказка, чи казка,
А чи видумка чиясь...
Ви послухайте, будь - ласка,
Я і сердивсь, і сміявсь...
Ми сиділи за обідом:
Тато, мама, брат і я...
Мама з татом говорили,-
Про вдову й її дітей,
Люди їх усі жаліли,
Й підсобляли кожен день...
Я сказав, що чув їх діти,-
Всі маленькі як пшоно...
За столом всі засміялись,
Усім весело було...
Я образився, скривився,
Вже хотів з-за столу встать...
Тато з мамою сказали:
- Та не так воно було,
То ти, сину, помилився,-
Так як каша, не пшоно...
Я подумав й зі сльозами
Сказав дуже голосно:
- А хіба не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?...
Брат Максим у нас смішливий,
Веселіш за всіх сміявсь,
Він від сміху аж давився,
І під стіл від сміху впав...
Там він з котиком зустрівся,
Й коту весело було...
Лиш мені було не смішно,
І образливо було...
Я той сміх не забуваю,
Його згадують щодня:
Тато, мама, брат й котисько,
Їх той спогад звеселя...
Друзі теж зі мной гуляють,
Вони теж мене питають,-
Чи мені не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?..
Я вже звик й не ображаюсь,
Разом з ними й я сміюсь,
Бо й мені вже все одно,
Чи то каша, чи пшоно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868349
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.03.2020
Весна у бризках сонячних
сьогодні знов була...
У його теплих променях,
наповнених добра...
Природа очі радує,
весна ж бо вже прийшла...
Минуле душа згадує,
хоч спокою й нема...
Ніби ж природа - матінка
знає свої права...
Може не в тому напрямку,
нас влада повела...
Помилки знову робимо,
не знаємо чому...
Дурнею знов заповнюєм
і слухаєм брехню....
Давно пора проснутися,
і світ цей зрозуміть...
Усе робить навчитися,
і владу цю змінить...
Й себе поставить правильно,
і мрії обновить...
І жити усім праведно,
й війну вже зупинить....
На жаль це непосильно
до нас влада німа...
І лиш весна прихильно
нам настрій підніма...
Весна у бризках сонячних,
сьогодні знов була...
Ми вірим в її променях,
додасться нам добра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2020
Іду я за околицю
у росу...
Душа ж бо моя проситься
у красу...
А там дороги стеляться,
як колись...
І мені крикнуть хочеться:
зупинись...
Так жаль, що неможливо,-
час спинить...
Хоча бува й нестерпно
людям жить...
Чи хтось мене почує,
а чи ні,
Про що душа віщує
навесні...
Весна ж усім всміхається,
і мені,
І в мріях загадається:
так, чи ні...
А очі мої дивляться
у блакить...
Й журитися не хочеться,
просто жить...
Весна ж бо вже чарівная,
ось прийшла,
Весела і сумлінная,
й не німа...
Погода теж не хмуриться,
бо ж весна...
В думках і віра крутиться
весняна...
Вертаюсь я з околиці
із добром..
Іду по своїй вулиці
із теплом...
Ловлю красу весни я
в кожну мить...
У її ж бо чарівності
легше жить...
Захожу із надією
і свій двір...
Готова обігріти я
увесь світ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868166
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.03.2020
1. У більшості чоловіків логіка залізна,-
На роботу йдуть повільно, а з роботи пізно...
На роботу тормозок їм складає жінка,
Випить з друзями - закон, чоловіча спілка...
2.Коли сватився мій зять, обіцяв Марину,-
На руках буде носить, як малу дитину...
Все збулося опісля, ніде правди діти,
Вміє донечка моя на шиї сидіти...
3.З п"янством зав"язать хотів, наш сусід Михайло...
На зав"язку купив пляшку, випити в останнє...
Та не вийшло, бо почув там від продавчині,
-Хай здоровиться ще вам, та ви ще заходьте...
4. З давніх пір усім відомо, робить все таки,
Щоб і вівці були цілі, і ситі вовки...
Та у нас на Україні, усе навпаки,
Ситі ті, що є при при владі, і всі крадії,
Ну а люди роботящі якось зводять ще кінці...
5.-Як Микола тут у вас, усе з ним в порядку?-
Запитала у невістки свекруха ще зранку...
- Що Микола, п"є, як пив, як і був ледащо,
І роботу залишив, й дома не береться ні за що...
Йому водку, цигарки, доміно, чи карти,
Друзі такі ж як і він, спішать на рибалку...
- Значить він живий, здоровий, ну і слава Богу,
Аби тільки не хворів, а то все нічого...
6.-Вже не треба мені діда,- каже Катерина,
Скажу йому нехай їде у місто до сина,
У мішок нехай складає сорочки, шкарпетки,
І мені не заважає писать гуморески...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868024
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.03.2020
Ой, важкі мої думки,-
Вдень і вночі...
25 вже довгих літ,-
В сльозах очі...
Спотикаючись іду,-
До калини,
Про печаль -журу кажу,
Їй, не сину...
Іду далі у садок,
До малини...
Та звільнитись від думок
Нема сили...
Постарів вже наш садок,
Й я старенька,
Спочиває і синок,
І невістка...
І не затишно мені
В саду й домі...
У сирітстві вже зросла
Їхня доня...
Колись гарно там було,
Й веселенько...
Все буяло і росло,-
Безперервно...
А тепер хожу одна,
Спотикаюсь...
Доглянути все ж садок
Намагаюсь...
До будинку повернусь,-
Серце плаче...
Напишу про них я вірш,
Вірш той плаче...
І слова мої, й думки,
Про минуле...
Слізьми скраплюю рядки,
Йду в майбутнє...
Їхня донечка живе,
В Кривім Розі...
І до мене приїжджа,
Й часом дзвоне...
Так і буду доживать
Свого віку...
І надіятись, і ждать,
Внучку - втіху...
До могилок їх хожу,
Вже не часто...
І ночами я їх жду,
Й в снах їх бачу...
І вони у моїх снах
Знов бувають,
І тоді очі мої,
Висихають...
Хоч думки мої важкі,
Не зникають...
Я пишу про них рядки,
Хай читають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867891
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.03.2020
І жить, і дбать, світ пізнавать,-
Допомагають людям мрії,
А з ними поруч завжди ідуть:
Любов і Віра, і Надії...
Мрії мої, мрії мої,
Не залишайте мене наодинці,
Мрії мої, мрії мої,-
На вас надіюсь,..вас кличу...
Не похилюсь, в біді не зломлюсь,
Ще віднайду в собі сили,
Сльозам і горю я не скорюсь,
Мріяти буду до згину...
Мрії мої, мрії мої,
Будьте завжди зі мною...
Мрії мої, мрії мої,
Вами живу і любов"ю...
Чую, як мрії шепочуть: "Кріпись!"
Мрії дають мені крила,
Шепчуть мені: "Ми з тобою, держись!"
Віра моя в них і сила...
Мрії мої, мрії мої,
Не загублю вас ніколи,
Мрії мої, мрії мої,-
З вами стерплю усі болі...
Мрії мої мені світять в путі,
Віру дають і Надію,
Я їм не зраджу ніколи в житті,
Ними живу я і мрію...
Мрії мої, мрії мої,
Щоб у цім світі не сталось,
Мрії мої, мрії мої,-
Вами живу й сподіваюсь!..
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867797
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.03.2020
Весна прийшла і вже калина,-
Цілющу купіль прийняла.
Поруч із нею тополина
До клена віти простягла...
Жить веселіше усім стало,
Додала настрою весна...
Воно б ще кращим усім стало,
Якби закінчилась війна...
Коротші стали уже ночі,
А дні світліші і ясні...
Повеселіли в людей очі,
Думи і мрії не німі...
Проліски очі вже відкрили,
Воркують пари голубів,
Це додає наснаги й сили
У праці знанних трударів...
Клен удивляється у небо,
Тихо й несміливо зітха,
У нього є свої проблеми,
Бути подалі від гріха...
Він не наважиться сказати,-
Нікому про свою любов,
Що лиш берізка біля хати,
Заполонила душу знов...
Спостерігаємо природу,
Її краса вже на виду...
Благословляємо погоду,
Й її основу молоду...
Отак і йде понад степами,-
Весни проміння золоте...
І заповняє всіх думками,
Її проміння молоде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2020
Бувало в дитинстві млинці пекла мама,
Ми з братом сиділи, млинці ті чекали...
Вдихали їх запах і слину ковтали,
Як диво земне ми млинці уявляли...
Із дозволу мами їх брали в долоні,
В сметану вмокали, щоб стали холодні...
Їли, потішались, бо ж були голодні...
Їх смак відчуваю я навіть сьогодні...
Давно уже мами і брата немає,
Та я і донині млинці пам"ятаю...
Забути не можу,та й не намагаюсь,
Тим спогадам й нині живу й усміхаюсь...
Для дітей й онуків, млинці випікала,
І вони так само млинці ті чекали,
І їх дочекавшись млинці ті з"їдали,
З сметаною, маслом, і навіть з медами...
І діти, й онуки мої вже дорослі,
Млинці випікаю для них я й сьогодні...
Та вони далеко в містах проживають,
Млинці помагає мій котик з"їдати...
А то ще буває несу до сусідки,
Вона вже старенька, та любить їх їсти...
Отак ми із нею млинці посмакуєм,
Минуле згадаєм, майбутнє плануєм...
Хоч нині і важко старим, як ми жити,
Про це поговорим і легше нам буде...
А ще обговорим те, що розумієм,
Бува посумуєм, а то й пожартуєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2020
8 БЕРЕЗНЯ, 8 БЕРЕЗНЯ,
Прилетіло на крилах до нас...
8 БЕРЕЗНЯ, 8 БЕРЕЗНЯ,-
Для ЖІНОК І БАБУСЬ, І ДІВЧАТ!
Місяць березень, місяць березень,
Журавлі вже ось - ось прилетять...
8 березня, 8 березня,
Найвеличніше свято із свят...
Місяць березень, місяць березень,
Він мінливий буває підчас,
Місяць березень, як і вересень,-
І на сміх бува схожий, й на плач...
Місяць березень, місяць березень,
Це весни пречудова пора,
І святковий він, весни велетень,
Він як сонце, й як рання зоря...
Місяць березень, я дивлюсь в вікно,-
Люди ходять туди і сюди,
Мені хороше і не заздрісно,
Це весна додає всім снаги...
З 8 березня я вітаю всіх,-
І жінок, і бабусь, і дівчат...
Хай в цей день у вас лине щирий сміх,
Від весни це жінкам всім наказ!!!
Зичу всім - усім весни теплої,
І здоров"я, любові й краси,
Щастя й радості вам постійної,
І наснаги на довгі роки!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867324
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2020
Моїй газеті вже 100 років,
Це визначальні дата й вік...
Я їй бажаю вдалих кроків,
Й людської вдячності від всіх...
Газета ця є всенародна,
І служить віддано усім...
А ще доступна й своєрідна,
І захистниця людям всім...
Правду усім вона розкаже,
І з нею легше всім в путі...
Як смуток на спочинок ляже,
Її читають люди всі...
Отож дивіться, любі друзі,
Її шановні читачі,
Що без газети "Сільські вісті",
Не обійтися взагалі...
На все потрібні нині гроші,
Дорожіть тим, що у вас є...
Чекайте завжди листоношу,
Вона газету принесе...
Її уважно прочитайте,-
І про політику, й життя...
Вона і висновки підкаже,
Все тоді й стане до пуття...
В разі потреби дасть пораду,
Розвеселить усіх бува,
І гороскопи, і програми,
Різні події і дива...
Можливо я і повторюся,
100 років Правди,як в жнива...
Її читаю і молюся,
Допоки я іще жива...
І я її буду читати,-
Сьогодні, завтра і завжди,
Буду її я прославляти,
І ще й писать буду листи...
Розповідать про те, що знаю,
Писать казки, вірші й пісні...
Її підтримку відчуваю,
І з нею легше жить мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2020
Моє село, вулиці й хати,-
Знову наснилися мені...
Ну де ж мені ще сили взяти,
Щоб побувать ще раз в селі...
Моя там хата і калина,
Я там жила немало літ...
Оселя отча, як перлина,
Дитячий мій й юнацький світ...
Город, садок і тиха річка,
Весни квітучий білий цвіт...
Ранок і день, вечір і свічка,
Читання книг, вхід в інший світ...
Верба криницю обрамила,
Щоденно воду спрагло п"є,
Калина білий квіт зронила,
Де ще така чарівність є?..
Я за тим світом знов сумую,
Уже давно там не була...
Лише в уяві все малюю,
Допоки я іще жива...
Я побувати ще там хочу,
Моє село, то серця храм...
У пору радості й печалі,
Моє село - душі бальзам...
І я надіюся і вірю,
Що ще поїду у село...
Про цю поїздку завжди мрію,
Село - життя мого весло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2020
Старію я, старію,
а за вікном весна...
Робити усе вмію,
та сил уже нема...
Весна мене все ж кличе:
-Іди, - каже,- іди!
Як журавель курличе,-
не бійсь, нема біди...
Я чую, як синиці
цвірінькають в саду...
Весні я чарівниці,-
кажу: іду, іду!..
Швиденько одягаюсь,
беру в руки сапу...
Іду, не оглядаюсь,
порядки наведу...
Сапи мені замало,
граблі також беру...
В мішок і в одіяло,
увесь бур"ян згребу...
Малину обрізаю,
і знов гребу й гребу...
Вже повне одіяло,-
на вулицю тягну...
І я не зупиняюсь,
мітлу в руки беру,
подвір"я замітаю,
як слід все приберу...
Стомлюсь, на лавку сяду,
спочину і встаю...
Іду до винограду,
і з ним я говорю...
А поруч з ним калина,
чую її: шу - шу!
І тут теж є малина,
і їм я поможу...
Та я уже стомилась,
-Пробачте, - їм кажу...
Я трохи відпочину,
й тоді до вас прийду...
Напевне, це вже завтра,
я ж вас також люблю,
вам обіцяю зранку,
усе для вас зроблю!..
Старію, все ж працюю,
без праці не живу...
А потім ще й святкую,
обідати іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867014
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2020
За вікном вже вітер хлипає,-
весняний...
Ранок променями кліпає,-
молодий...
І мені, і людям мріється,-
всім - усім...
Що нарешті призупиняться,-
всі бої...
І війна скоро закінчиться,-
на весні...
І життя на краще зміниться,
на землі...
Наша влада вже подумає,-
про народ...
І добром життя закліпає,-
без турбот...
Негаразди всі розчиняться,-
у пітьмі...
І вітрами в даль розвіються,-
в далині...
За туманами сховаються,-
всі жалі...
Добром простір наповняється,
в ночі й дні...
Залунають хороводами,-
в нас пісні...
Не пливтимуть колобродами,-
дні сумні...
І вітри вже будуть хлюпати,-
лиш в теплі...
Нам лишається лиш вірити,-
"так", чи "ні"!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2020
Вийди, вийди, Іванку,-
Заспівай нам веснянку!
Ми напишемо новеньку,
Заспіваєш ти гарненько...
Ми ж зимою зимували,
І веснянок не співали,
А тепер весни діждались,
І веснянок дочекались...
Ось прийшла до нас весна,
Нам дарунки принесла,-
І тепло, й сонце ясне,
І повітря запашне...
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку,
Дідусям нові сорочки,
Молодицям фартушки,
Немовлятам пелюшки,
Щоб вони швидше росли,
І співали так, як ми,
Й ще новіші веснянки...
Ми підспівувати будем,
Бо веснянки всі ми любим...
Хто веснянки ці читає,
З нами також хай співає,
Мо' й нові нехай напише,
Ми співати разом будем,
Про порядки не забудем,
В Мирі й Правді усім жити,
Шанувати край й любити...
То ж виходь до нас, Іванку,
І співай з нами веснянки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866796
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2020
День навшпиньки над обрієм звівся,
Вітерець просурмив і притих,..
В небі хмари пливуть, ніби вівці,
Й раптом дощик шумливий полив...
Я в вікно удивляюсь в напрузі,
Та невже це прийшла вже весна?..
В моїм місті і в кожній окрузі,
Було б добре, якби не війна...
Хоч війна ця далеко від міста,
Її болі усім нам болять...
І до мене приходять ті вісті,
Що тривожать усіх долинчан...
Хвилі згадок мене повернули,-
У далекий минулий той час,
Як фашисти село захопили,
Як в лещатах тримали всіх нас...
Ті роки вже від мене далеко,
Й уявити ніяк не могла,
Що й сьогодні незвідане пекло,
Йде на Сході шість років війна...
НІ! Змиритися з цим неможливо,
Де ж той вихід, хто скаже знайти?..
Лише вітер в вікно полохливо,
Щось шепоче промінням весни...
І надію це все ж нам вселяє,
Що колись же скінчиться війна...
І природа нам всім помагає,
Переможною буде весна!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866702
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2020
Весна барвиста, жвава, красива,
Зима невдячна вже відлетіла...
Весну стрічаю я із любов"ю,
Вона сприяє силі й здоров"ю...
Проліски й крокуси уже цвітуть,
Кущі й дерева ще черги ждуть...
Шпаки струсили з крилець утому,
Спішать із Півдня вони додому...
У небі сонце ходить по колу,
Проміння срібне сіє навколо...
Весни діждалась уся пташина,
І їй зраділи верба й калина...
Торішні грона в калини карі,
На ній воркують голуби в парі...
Дятликів чути жваве: тук - тук,
Плечі розправив старезний дуб...
Я за весною спостерігаю,
Красу природи серцем сприймаю...
Хоч ще до піку їй і далеко,
На душі в мене сонячно й легко...
Весна красива, жвава, чудова,-
Додасть і сили людям й здоров"я...
Краса від серця у серце лине,
Радість відчує кожна людина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866499
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2020
День сьогодні особливий,
В МОГО СИНА ІМЕНИННИ,
Я тебе, сину, вітаю,
І тепла, й добра бажаю!..
Хоч не кругла в тебе дата,
Нехай добром наповниться життя,
Тобі років не так уже й багато,
Хай світлим буде майбуття!..
Хай доля дарує квітучі літа,
А в серці довіку живе доброта,
Щоб мрії твої всі здійснились,
А очі завжди радістю світились!..
Хоча твої це, сину, іменинни,
Я все ж вітаю всю твою родину:
Дружину і доню, і зятя,
І друзів твоїх всіх завзятих...
І хочу ще вам я сказати,
Любов"ю, хай повниться хата,..
Радію, що ви в мене є,
Це щастя мені додає...
А ще, щоб були всі здорові,
Зібралися разом всі дома,
З розмовами і піснями,
Лиш мене не буде з вами...
Та ви не сумуйте про те,
Я витримать зможу усе...
Надіюсь на зустрічі з вами...
З повагою до вас, ваша мама!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866345
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2020
Зима відступає, а моє волосся,
Чогось знов біліє, ніби у снігу...
Роки, мої роки, так вже повелося,
Вони додають нам білизну оту...
Роки відлітають, та я не сумую,
Бо вони і досвід, й мудрість додають...
Щось ми і втрачаєм, та щось і знаходим,
Згадуєм минуле і юність свою...
А бува в задумі, в дитинство впадаєм,
Болем - сивиною відчуваєм все...
Дивимось на внуків, та вже й на правнуків,
І дякуєм долі, що вони в нас є...
Швидко так спливають наші дні і роки,
Та ми не жалкуєм за тим, що було...
Живемо, працюєм, майбутнє плануєм,
Хочемо, щоб воєн вже більш не було...
Зима закінчиться, скоро завесніє,
А за нею літо прийде золоте...
І тепла, і квітів додасть нам природа,
А ми їй і Богу дякуєм за все...
Скільки нам відміряно, стільки й будем жити,
Не марудить світом, як всі люди жить...
Зберемо врожаї з того, що посіяли,
І весною, й літом не будем тужить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866140
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2020
Очі сині, очі сині,
Як волошки в житі...
Десь поїхав на Схід милий,
Що ж мені робити?..
Сині очі, брови чорні,
За милим сумую...
Розділили нас дороги,
Біль в собі тамую...
Сині очі не збагнути,
Чи вони пророчі?..
Я не можу їх забути,
Вони в снах щоночі...
Сині очі, ви для мене,-
І ліки, й отрута...
Що робити, хто підкаже,
Як же мені бути...
Пригадую, як бувало,
Я була сердита...
Певне серденько не знало,
Що без них не жити...
Я надіюся і вірю,-
Війна закінчиться...
Сині очі, любо-милі,
Мені усміхнуться...
Сині очі, теплі днини,
Весною прибудуть,
І я з ними, лише з ними,-
Щасливою буду...
І я днями, і ночами,-
Богові молюся...
Щоб із синіми очами,-
Мій милий вернувся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020
Я знову бачу поле й жито,
Сині волошки за селом,
Ми так ходити там любили,
Зігріті сонячним теплом...
З волошок ми вінки сплітали,
Босі ходили по стерні...
Здавалось нам, що ми літали,
Ледь - ледь торкаючись землі...
Ступали босими ногами,
Дивились в небо голубе...
Своїми мріями й думками,
Пливли в майбутнє золоте...
Усе стоїть перед очима,-
Жито, волошки і стерня,..
І хоч ці спогади журливі,
Та душі наші звеселя...
Вже не вернутися ніколи,-
На поле те, у ті часи...
Лиш в мріях й снах бачимо поле,
Ловим ковтки тії краси...
Спогад дитинства оновляє,
Додає сили і снаги...
Єство любов"ю наповняє,
Нові дарує кольори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
Приамбула: Після того, як нам, українцям, заблокували наші ж українські канали; та ще й додали у платіжки оплату за доставку газу, у одній з наших районних газет, виникла така собі полеміка. Спочатку там появилася стаття мого колеги, вчителя - пенсіонера О. Молчанова:"Прийшла пора сміятися", у якій він гостро порушив теми сьогодення,які на його думку,аж ніяк не спрямовані на поліпшення добробуту українського народу...Він же й запропонував конкурс пропозицій для введення нових податків. Мої долинчани відгукнулися на його пропозицію і полеміка продовжилася...Спочатку її продовжив батько однієї з моїх давніх учениць Х. Шнейдер, у передмові пропозицій, висловив бажання почути від влади: коли ж простих українців перестануть "мазати їхнім салом та по їхніх губах?"
А ще зауважив, що будували газові мережі за кошт долинчан, та й запропонував:
1. На заблокованих українських каналах транслювати передачі на італійській, німецькій, польській, словацькій та інших іноземних мовах для їх вивчення земляками перед тим, як виїжджати за кордон на заробітки і брати за це відповідну плату.
2. Черговим податком,(ще одним викачуванням грошей з людей), стало б введення обов"язкового отримання водійських прав велосипедистами. А як податок ввести плату за стикування шин з асфальтом, з шосейкою.
3.У законодавстві передбачити обов"язкове вивчення корупціонерами та злодіями в законі вірша І. Франка "Каменярі".
Смішно? На перший пошляд так. Та тільки цей сміх чомусь більше схиляє до сліз.
Не втрималась і я щоб не долучитися до цього конкурсу. Адже моя хата не скраю, і я деякі мислі маю. А там, у нас вгорі навчилися людям вішати "лапшу" не лише на вуха, а й на мізки. Та так, що аж хочеться сказати:
"На городі бузина, а в Києві дядько...
Забирайте ту лапшу у Верховну Раду...
Там її усю зваріть, і поїжте зразу,
Не болітиме живіт і не буде сказу..."
А ось і мої пропозиції:
1.Пропоную ввести обов"язкове отримання водійських прав на гужовий
транспорт. З цього приводу у мене склалася ось така гумореска:
Один дядько містом їхав ввечері на возі...
Зупинив його даїшник, на міській дорозі...
-У вас права водійські є?- запитав суворо...
-Є ,- сказав той чоловік, в бардачку новому...
-Ви порушили проїзд...Не бачили знака?..
- Бачив, - каже чоловік...-Тягне віз коняка...
-Заборонений то знак, то ж є перестрога,
Транспорту гужовому, закрита дорога...
Ось тепер цей ваший віз, йде на штрафмайданчик...
І затримую я вас, й кобилу до ранку...
-А кобилу все ж за що? Вона в чому винна?
Добра, лагідна, покірна, має хвіст і гриву...
Та і як же їй без їжі, ще й здохне безвинна...
Та й до того ця кобила, зовсім непитуща,
Хоч не грамотна вона, та дуже тямуща...
2. Пропоную ввести податок на домашню живність: корів, кіз, свиней і птицю, на
собак і на котів...Можна було б ввести податок і на голубів, горобців і ластівок,
тощо,.. та ж невідомо хто їх сплачуватиме...
3. Пропоную в усіх періодичних виданнях не друкувати телепрограми на
закодовані канали, натомість друкувати програми телепередач на російські
канали, так як вони для нас українців не закодовані...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2020
Мені не треба срібла й злата,
Без них у світі можна жить...
Було б здоров"я,тепла хата,
Щоб працювать і не тужить...
Мені не треба і багатства,
Лиш жаль, що час швидко летить...
Увага рідних, в цьому щастя,
І я ціную кожну мить...
Не по мені міста й столиці,
Я народилася в селі...
У сільській хаті, як в світлиці,-
Все до душі було мені...
Доля так склалась, що живу я,
Все ж таки в місті, не в селі,
Місто-райцентр, я не сумую,
Жить до вподоби тут мені...
Маю свій дім, город, садибу,
На жаль одна уже живу...
Вмер чоловік, синок загинув,
Бачу їх в снах, як на яву...
Ще слава Богу внуки й діти,
Не біля мене хоч живуть,-
Щоденно дзвонять, шлють привіти,
У них життя мойого суть...
Щоб сум розвіяти, пишу я:
І прозу, й вірші, і казки,
У пресі їх бува друкують,
Люди читають все таки...
Так дні за днями мої сходять,
Хожу повільно, не спішу,
Зима, весна і літо, й осінь,-
У них наснагу я беру...
Мені не треба срібла й злата,
Багатство все ж у мене є:
Діти, онуки, тепла хата,
Сусіди, друзі, - все моє...
А ще на цвинтарі могили,
Мої там рідні в вічнім сні,
На сповідь я до них ходила,
Колись і я там поселюсь...
Та я туди не поспішаю,
Справи ще є в мене земні...
Внукам й правнукам сповідаю,
Щоб в мирі й правді жили всі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
Ми не зустрінемось, я знаю,
Бо розійшлись наші путі...
І лиш дорога між полями,
В спадок лишилася мені...
А ще лишилось синє небо,
Стежинки в нашому саду,
Тільки тепер уже без тебе,
Я 20 літ одна хожу...
А та дорога між полями,
Тебе від мене відвела...
І йде незнаними стежками,
Пора похмура і сумна...
Пливуть у небі сірі хмари,
Гаптують фарбами життя,
Та візерунки,як отари,
Не розібрать їх до кінця...
За полем обрій ледь синіє,
Гаї видніють вдалині...
З тобою втратила надії,
Смуток назавжди у мені...
Вже 20 літ всі дні і ночі,
Зі мною спогади мої,
Серце змиритися не хоче,
Що не зустрітись нам в житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865615
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2020
Тебе нема...І я сумую...
Ось уже довгих 20 літ...
Тебе нема...І вже не буде,
Померк без тебе білий світ...
Тебе нема...Та кожен спогад,
Мене в минуле знов веде,
Твій заворожуючий погляд,
Від мене він не відійде...
А ще, ти в сни мої приходиш,
І посміхаєшся мені...
Дивишся тихо, не говориш,
Й мені приємно в тому сні...
Часом роботу якусь робиш,
Знаходиш й лагодиш усе...
Не поспішаєш, мовчки ходиш,
Я тобі дякую за це...
Лагідно дивишся на мене,
Тамуєш сум в своїх очах...
Той сум і в мене не минає,
Я відчуваю це і в снах...
Я й просинатися не хочу,
Мені приємно у тих снах...
А може сни оті пророчі,-
Ти мене ждеш у небесах...
Ідуть роки мої без тебе,
Може ти бачиш звідтіля...
Сумую я й дивлюсь у небо,
І небо бачить це, й земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865602
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2020
Вітонько, невісточко, донечко моя,
З твоїм днем народження, вітаю тебе я...
Бажаю тепла, добра і любові,
Щоб ти, й твої рідні, були всі здорові...
Не веди, скажу тобі, літам своїм лік,
Бо немає значення скільки тобі літ...
Може, це сьогодні твого життя пік,
Та і незавада жінці її вік,
Щоб цвісти трояндою кожен день і рік...
А твоїм всім рідним я скажу слова,
Що любов жіноча справжньою бува,
Допоки родина її розуміє,
То вона щаслива й їх теплом зігріє...
Бажаю, щоб мрії твої всі здійснились,
І лунав частіше щирий диво-сміх,
І радістю очі завжди щоб світились,
Від наснаги й сили, й життєвих утіх...
Хай буде лад у твоїм домі,
Оберігає всіх вас Бог...
І нехай завжди буде з вами,-
Віра, Надія і Любов!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865341
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.02.2020
ДЕНЬ ДОБРОТИ СЬОГОДНІ,
Для Сонця і пісень...
Чудовий не холодний,
Святковий гарний день...
І сонечко із неба,
Шле теплі промінці,-
Для мене і для тебе,
І, звісно, для усіх...
Обличчя підставляю
Під сонця промінці,
Вловити всім бажаю,
Й тримати у руці...
Нехай вони торкнуться,-
І серця, і душі,
І в радості зіллються
У кожному вірші...
Звучать не лиш сьогодні,
Лиш лагідні слова...
І "вибриків" погодніх,
Хай більше не бува...
Нехай лунає пісня,
Сьогодні і щодня...
Любов рання, чи пізня,
У кожного своя...
Панує в кожні серці,-
ЛЮБОВ І ДОБРОТА,
В очах, як у озерцях,
Сіяє красота...
Хай добрі будуть люди,
Завжди навколо нас,
І мирним небо буде,
І все буде гаразд...
День доброти сьогодні,
Це знаєм я і ти,
Всі дії не холодні,
Для щастя й ДОБРОТИ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865152
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2020
Я в зими хотіла якось запитати,
Чом не прилетіла до нас погуляти,
Чому мої мрії вітер розганяє,
Віру і Надію в мене забирає?..
Чому нема снігу в мене на порозі,
Де зима ховає - зрозуміть не взмозі...
Чом вітер, спитаю, дерева хитає,
І, бува, без дозволу - ворота ламає...
Уже місяць лютий добіга до краю,
Хоч він госто-кутий, снігу все ж немає,
Чом зима не біла цьогоріч була,
Чи то загубила білизну вона?..
Я зиму хотіла про все розпитати,
Та вона не може правду розказати,
Це мабуть тому що, говорить не вміє,
Під опалим листям трава зеленіє...
Та зима тим часом, ще й не відступає,
І усе навколо дощами вмиває,
Умита дощами, вона часом плаче,
Не вкриває снігом все навкруг одначе...
А я все чекаю сніжинки імлисті,-
На моє обличчя і на моє місто...
За вікном у мене простір сизо-сірий,
А у зими колір мусить бути білий...
Білий колір завжди був і є у моді,-
І колись, і вчора, завтра і сьогодні...
Певне щось зима ця, та й не зрозуміла,
Тому сизо-сіра вона, а не біла...
Так склалось, що зиму я й не запитала,
Десь вона в цім світі, певне загуляла...
А там десь з-за обрію весна виглядає,
Березовим віником зиму вимітає...
В синім небі сонце пливе понад нами,
Загляда в віконце диво - промінцями,
Вже весна готова, і ключі забрати,
Відкрити всі двері, тепло людям дати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865041
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2020
15 лютого-ДЕНЬ ПАМ"ЯТТІ! Схиляемо голови перед світовою пам'яттю загиблих, вшановуемо тих, хто пройшов вогневими шляхами Афганістану, хто з честю виконував інтернаціональний обов'язок. Серед них був і Микола Гронт, він син моєї майже 94-річної сусідки Надії Василівни Гронт. Син, брат, батько, він з честю виконав свій обов'язок на посаді командира вертолітної ланки. Нагороджений орденом "Червоної Зірки" ,"Рицар неба". Після закінчення "війни за рікою" був головою районної організації української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), працював заступником голови міської ради. Долинчани і його рідні пишаються ним. Уже майже два роки як його не має з нами,а біль в душі не замовкає."Царство йому небесне, хай земля буде йому пухом..
Болить душа а серце плаче...Сьогодні до могили героя прийшли не лише рідні та друзі, а й представники держадміністрації, його побратими, однокласники. Не були лишень представники міської ради, наче й не народився він в Долинській, не виріс тут і не працюав в міській раді,. Стояли біля могили і сивочолі,і молоді, й не зовсім молоді хлопці....Можливо мене і їх не всі зрозуміють, особливо молоде покоління- але ті, хто народився і виріс не в "той час", зрозуміють...Їх-Микол, Льончиків, Вітальок та Вітьок не за контрактом посилали в Афган. Може і вони не хотіли "туди"?..Їх хтось запитував?..Вони виконували наказ і це був їх святий обов"язок. І не їх вина, що наказ був не таким.Так, вони захищали не свою батьківщину, але захищали. У них був вибір?..Хтось їх питав?..Ім за це платили гроші?..Скільки сліз виплакали їхні матусі...Скільки гробів привезли?..Микола Гронт прийшов з Афгана сивим!.. Він наймолодший з усіх 4 дітей Надії Василівни. Та був прикладом для старших братів і сестри, прикладом і взірцем! Сьогодні, дивлячись на побратимів його брат Петро не стримував сліз... Їх батько, Юхим Андрійович пройшов війну від Інгуло Кам"янки до Берліну, мав два ордени Слави, мати, котрій майже 94 р оки, молодою була забрана в Німеччину, і працювала там не з своєї волі...Все своє життя працювала і в колгоспі, і на хлібзаводі, і на ринку... Микола пройшов через пекло Афганістану...І тепер вони бачте не заслуговують поваги, бо не ту батьківщину захищали...Інколи здається що ми ті, кому за 70-взагалі, родились не там, вчили нас не так і жили ми не так...Прикро...Але історію не переписать. Ми шануємо і схиляємо голову перед Героями Небесної сотні і Героями АТО. З великою шаною і повагою ми відносимось до кожного Почесного громадянина нашого міста. Ми приклоняємо голови перед батьками Вані Яковенко, який загинув у АТО і пройдемось по вулиці названої його іменем. Герої не вмирають! Вони живуть в наших серцях! Але й поруч з нами живуть герої свого часу-хлопці -афганці. ЧЕСТЬ І СЛАВА ЇМ! !ЗДОРОВ"Я І ДОВГОЛІТТЯ!!! МИРУ УСІМ ДОМІВКАМ! НАДІЄМОСЬ, ЩО Й ЇХНІМИ ІМЕНАМИ КОЛИСЬ ТАКОЖ НАЗВУТЬ ВУЛИЦІ НАШОГО МІСТА!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864976
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.02.2020
Як же добре, що ви в мене є,-
Діти й внуки, мої ясночолі,
Й правнучатко моє чарівне,
Ви найкраще, що є в моїй долі...
Хоч живу вже давно я одна,
Я чекаю дзвінків і приїздів,
Вони радують завжди мене,
Ви персони казок моїх й віршів...
Як же добре, що ви в мене є,
А без вас я б давно вже зачахла,
Ви коріння моє золоте,
Лише з вами зазнала я щастя...
А життя все складнішим стає,
І збагнути бува неможливо,
Буття в кожного звісно своє,
Все міняється стрімко й бурхливо...
Як же добре, що ви в мене є,
І плече кожен з вас підставляє,
І це сили мені додає,
І Надію, і Віру вселяє...
Я пригадую все, що було,
Коли ви були зовсім маленькі...
Як же швидко усе відпливло,
Ви - дорослі, а я вже старенька...
Як же добре, що ви в мене є,
На гостину я жду вас постійно,
Розумію, життя в вас своє,
І навчання, й робота щоденно...
Пам"ятаю захоплення й щем,-
Від казок, що для вас я писала...
Ви просили розказувать ще,
"На ходу" я для вас їх складала...
Як же добре, що ви в мене є,-
Діти, внуки й правнуки чудові...
Я молюся постійно за те,
Щоб були ви щасливі й здорові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2020
І земля, і сонце, й небо,
Неоміряні поля-
Все, що є навколо мене-
Це життя й любов моя.
І нема їй міри - ліку,
І не буде їй кінця.
Ця любов моя довіку,
Дань від Бога, від Творця.
Все окрилює в цім світі:
Цвіт рослин і спів птахів,
І кущі, й дерева в лісі,
Й загадковий дух степів...
Та найбільш вона потрібна
Людям нашої землі:
І студенту, і міністру,
І тобі, й йому, й мені.
Хоч буває, що спокою
Вона й втіхи не дає.
Та веде нас за собою,
Силу нам в житті дає.
І коли печаль огорне,
Душа й серце заболить,
Знай: любов лиш допоможе
Негаразди пережить.
І тоді печаль минеться,
І озветься серце знов,
Бо навічно зостається
Й держить в світі нас любов.
І нема їй міри- ліку,
І не буде їй кінця.
Та любов живе довіку,
Що від Бога, від Творця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020
Ти на побачення приходив з квітами,
Бажання щастя було у нас обох,
Бродили ми в саду і під їх вітами,
Ти ніжно вимовив: "Люблю,люблю!"
Твоїм словам палким, я звісно вірила...
Це відчував і ти, і ті квітки...
Весільну сукню я уже приміряла,
Лиш не повірили Місяць й зірки...
Вони сховалися в небі за хмарами,
І стало холодно чогось мені...
Ти залишив мене з думками - мріями,
Щастя розтануло в сизій імлі...
Та я чекала ще, бо ж тобі вірила,
Куди поїхав ти, не знала я...
Весільну сукню я вже більш не міряла,
У ній лишилася печаль моя...
Ти не приїхав більш, я розгубилася,
Любов"ю мучилась і ждала я...
Потім в роботі я вся розчинилася,
І в ній вже й спокій свій я віднайшла...
Через роки таки, ми все ж зустрілися,
Просив пробачення у мене ти,
Та вже "обпечена", я не повірила,
І давно спалені наші мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2020
РОЗДУМИ БАГАЧА...
Я живу давно, як пан,
Я - багач, і не пахан...
Я з сім"єю живу,
І з панами дружу,
Хоч не всіх їх поважаю,
І про статки їхні знаю...
Повна чаша - мій дім,
Задоволений я всім,
Я ж по - панськи живу,
Все що хочу, те й роблю,
І ніхто мені не указ,
Закордон їздив не раз...
Статків й грошей вистачає,
І роблю усе що знаю,
За кордон сім"ю возив,
І коханку повезу...
В мене дім, як фортеця,
Гарно в ньому живеться,
Я - багач, я вже - пан,
І не заздрю я вам...
І дітей своїх люблю,
Я для них усе роблю,
За кордоном їх навчаю,
Бо я гроші завжди маю,
Маю жінку покірну,
І любовницю вірну,
Дуже гарну на вроду,
Та ще й славного роду...
Дозволяю собі,
Я покупки нові,
І машину шикарну,
Й дачу дуже маю гарну.
Відпочинок я люблю,
І поїздки до моря,
Й за рубіж, і у гори...
Жити буду я довго,
Це така у мене доля...
РОЗДУМИ БІДНЯКА
Я живу аби - як,
А працюю, як раб...
І хоч гнів мій кипить,
Багачів, щоб побить,
Я цього не роблю,
Бо сім"ю бережу...
Сім"я вірна мені,
Діти милі мої,
Доброти їх навчаю,
Я працюю і дбаю,
Хоч багатства і не маю,
І пісні я співаю,
Та ще й книги читаю...
На своїй живу землі,
Дух мій вірний мені...
Пам"ятаю батьків,
І дідів, і прадідів...
Я живу для добра,
І не маю я зла,
За кордоном не буваю,
Рідний край захищаю...
І степи тут мої,
І поля, і гаї,
І ліси, і моря,
Тут і пристань моя...
І усе що я маю,
Я завжди захищаю...
Я країні служу,
І її я люблю...
Багачів зневажаю,
Мудреців поважаю,
В них я жити навчаюсь,
І знаннями пишаюсь...
Я працюю і дбаю,
Хоч багатства й не маю,
Та багато вже знаю...
Я нікому не корюсь,
Хоч і бідний не журюсь...
Друзів гарних я маю,
З ними часто розмовляю,
У походи ми ходим,
По гриби і рибу ловим,
І співаємо пісні,
Й задоволені усі...
Я відстоюю Правду,
І живу я у правді,
І борюся за Свободу
Для усього народу...
Владу я недолюбляю,
У полеміки вступаю,
Переконую усіх,
Що злочинство - це є гріх...
Я надіюся і вірю,
Що країна буде вільна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2020
Українець, як той голуб,
Спочинку немає...
Як нема в країні Правди,-
За кордон тікає...
Сім"ю свою залишає,-
І дітей, і неньку...
За границю поспішає,
Хоч болить серденько...
В Україні, нашій славній,-
Важко стало жити...
Захопили у ній владу
Нечестиві діти...
Управляти вони нею
Зовсім не уміють...
Торгувать хочуть землею,
Як же вони сміють?..
Земля наша споконвіку,-
Найкраща у світі...
Її славі нема ліку,
В пшениці і в житі...
Всім відомо українцям,-
Земля - наша мати,
А ще вірна трудівниця,
Красива й багата...
Споконвіку на землі в нас,
Увесь люд трудився...
То кому ж це у наш час,
Продаж цей приснився?..
Щовесни земля парує,
Обробляти треба...
Вона хлібом нагодує,
Бачить Бог із неба...
І невірних покарає,
Прийде час розплати...
Про це кожен із нас знає,
Зраді - не бувати...
Чия земля, того й хліб,-
Так кажуть в народі...
Про це знають навіть діти,
Не знають лиш в владі...
Продать землю - рівносильно,-
Батьківщину зрадить...
В українців є ще сила,
Зради - не пробачать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864503
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2020
Бути самим собою,-
Дуже важлива річ...
Доля завжди з тобою,
А негаразди пріч...
Будьте завжди із Богом,
Ви є й його дитя,
Скільки не є вам років,
Далі іде життя...
Легко сприймайте радість,
Майте здоровий глузд...
Не по путі нам заздрість,
Не до лиці нам глум...
Серцем завжди сприймайте,-
Те що у вас вже є...
Всім і собі прощайте,
В кожного є своє...
Всі ми діти природи,
Як дерева й кущі...
Світ був і є чудовий,
І сприйняття чіткі...
Будьмо м"які з собою,-
В нинішній метушні,
І за "погоди" любої,-
Мир бережіть в душі...
І пам"ятаймо завжди,-
Прикрощі відійдуть...
Мріями в світ прекрасний,
Сміливо й легко йдіть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2020
По покосах збігло літо,
А по листю - осінь...
Дарувало літо - квіти,
Осінь: диво-просинь...
Зима якось підступила,-
З снігом і морозом...
Вже й лік часу загубила,
І капають сльози...
Цьогоріч зима й не зла,
Не пекла у вуха...
І завірюх також нема,
Вітер бува дмуха...
Ночі довгі, ну а дні
Занадто короткі...
В небі хмари затяжні,
І сни не солодкі...
Слава Богу, до кінця,
Зима наближається...
Чи послати нам гінця,
Щоб весни діждатися?..
Жду весни, щоб розтопила,
Сніги і морози,
До днів часу доточила,
Й висушила сльози...
Щоб садки знову розквітли,
Птахи повернулись,
Щоб і березень, і квітень,
Сонцем усміхнулись...
Солов"ї щоб заспівали,
Й кували зозулі...
Щоб людей в владі почули,
Й не давали дулі...
Щоб усе було гаразд,
У кожному домі...
Зійшов з влади тарарам,
В України долі...
Щоб всі наші негаразди,
Пошвидше минули...
І сьогодні, і назавжди,
Воєн більш не було...
По покосах літо збігло,
А по листю - осінь...
Хай зима уступить місце,
Весні прехорошій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864259
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2020
Нічого кращого немає,
Як земля наша золота...
Вона в цім світі нас тримає,
Тепло від неї й доброта...
Нічого кращого немає,
Як в чистім небі є блакить...
І сонце світ весь зігріває,
Співати хочеться і жить...
Нічого кращого немає,
Як своя хата у селі...
Вона від бід всіх захищає,
У ній живеться у теплі...
Нічого кращого немає,
Як рідні діти і сім"я,
Тато і мама,внуки, діти,
Сусіди, друзі і рідня...
Нічого кращого немає,
Як є робота до душі,
Вона наснаги добавляє,-
І не страшні вітри й дощі...
Нічого кращого немає,
Як Мир і спокій на землі,
І птах у синяві літає,
І пташенята у гнізді...
Нічого кращого немає,
Як жити в рідній стороні,
Коли ж вона ще й захищає,
Всім жити хочеться й мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864174
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2020
А сніг іде і вже мені
Відчутні ноти порятунку.
- Спасибі, я кажу зимі,
Сьогодні ти уже чаклунка...
Струни зими уже бринять,
Ніби мелодії чарівні...
Зими цієї благодать...
Снує і лагідно, і ніжно...
Ціную я понад усе,-
Все що природа нам дарує...
Зима нам спокій вже несе,..
І я прихід її святкую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864015
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2020
Тук - Тук - Тук! Тук - Тук - Тук!-
Я чую за вікном луна...
Такий чудовий диво - звук,
Синичка мені принесла...
Я годівницю із дашком,
Давно прилаштувала...
Тепер і хлібця із м"яском,
Туди я знов поклала...
Синички лагідні пташки,
По черзі прилітали...
Все що поклала я туди,
Неспішно ласували...
А ще туди ось прилетів,-
Строкатий диво - дятел...
Несміло він туди теж сів,
І теж почав клювати...
Кілька секунд лиш поклював,
І відлетів відразу...
Синичкам місце уступив,
І ті вернулись зразу...
А я дивилася на них,
Які ж вони цікаві...
Повчитись треба нам у них,
Нежадності їм знаній...
Тук -Тук -Тук! Тук - Тук - Тук!
Такий чудовий диво - звук,
Чую завжди щоранку...
І я іду, спішу до них,
На їхню забаганку!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863940
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2020
Найкраща спілка - чоловік і жінка,..
Найкращі квіти - то їхні діти...
Найліпший клад, коли в сім"ї лад,
Як у сім"ї лад, то життя - квітучий сад...
Яке дерево, такі й його квіти,
Які батьки, такі і їх діти...
Дерева гнуться, доки молоді,
Як батьки хороші, то діти - золоті...
Жінка чоловікові - подруга,
А не підстилка і не прислуга...
Чоловік, який ображає жінку,-
Слабкий чоловік...
Чоловік, який б"є свою жінку,-
Нікчемний чоловік...
Сильний чоловік - не ображатиме,
Сильний - захищатиме,
А ще розумітиме і помагатиме...
То ж визначайте чоловіки самі -
Сильні ви, а чи ні?!.
Чоловік, який лає жінку,
Дурний чоловік...
Розумний - не лаятиме,
Розумний - оберігатиме,
А ще й розумітиме...
Недаремно ж кажуть:
Поганий чоловік, що тупа сокира,
А ще кажуть: дурний чоловік,
Розповідає про те, що їв і пив,
А розумний про те, що бачив і чув...
А ще, розумний чоловік в негараздах
Звинуватить се6е, а дурний - жінку..
А ще: розумний не той, хто сильний,
А той хто мудрий...
Хоч ніхто мудрим не родився, а навчився...
Батьки глядять дочку до вінця,
А чоловік жінку до кінця...
Та часом і таке буває:
Доки не поберуться - любляться,
А як поберуться - чубляться*...
* Чубляться - б"ються, хапаючи одне одного за чуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863438
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2020
До весни, до весни, до весни,-
З кожним днем нам стає усе ближче,
Стають легші і ночі, і сни,
Й журавлі ще для нас закурличуть...
Неодмінно діждемось весни,
Зацвітуть і садки, й наші лиця,
А якби ще спинили війну,
Заіскрились би очі й обличчя...
Замість снігу іде знову дощ,
Заповзає у душі нам туга...
І зробити так хочеться щось,
Затяжна щоб минулась недуга...
Щоб розвіять нахлинувший сум,
Я весну ту, далеку згадаю,
Коли крізь переповнений дух,-
Я почула від тебе - кохаю!!!
За вікном непогода і дощ,
Й вітер знову гілками колише...
Не забути оте, давнє щось,
Заважає і дощ, й вітер, й тиша...
Тиша в хаті моїй і в душі,
Щось змінити давно я не в силі...
Є лиш віра, відійдуть дощі,
А весною знов виростуть крила...
І закінчуться злі ці дощі,
Бо ж весною усе є можливе...
І тепло, і дерева, й кущі,-
Додадуть і наснаги, і сили...
До весни, до весни, до весни,
З кожним днем стає ближче і ближче...
Я молюсь, щоб не стало війни,
За дощами і сонечко блисне...
Мої думи осудить десь хтось,
Та тебе я завжди пам"ятаю...
Через час і крізь вітер і дощ,
Чую ніжне твоє я - кохаю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863184
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2020
Ось і наближається
січень до кінця,
Зима насміхається,
і не шле гінця...
На лютий надіємось,
Й на його сніги,
Ми його зустрінемо,
він нам до снаги...
Двері він відкриє
і вступить у права...
Сонце в ньому зимове,
та ще й вітер часом дме...
І слабкий, й сильний мороз,
і то сніг іде, то дощ...
Воду лютий відпуска,
і морозом припіка...
Бува в ньому й завірюха,
не скидай, діду, кожуха...
Будуть і метелиці,
і сніги, й хурделиці...
Не спіши, бабо, на двір,
ще мороз буде, як звір...
Хочу я ще всім сказать,
наперед все не вгадать...
Що природа нам подасть,
те і будемо "ковтать"...
То буває він як січень,
то як березень, чи й квітень...
Він лютує недарма,
з ним кінчається зима...
Є у ньому і прикмети,-
метелиці і замети...
Вітер диво гостро-кутий,
не спитає, хто в що взутий...
І хоч буде лютувати,
та й весну буде стрічати...
А ми лютий як зустрінем,
до весни ще ближче будем...
У зими він найкоротший,
і тому для нас хороший...
І хоч він ще полютує,
та весну і він почує...
Та як лютий не лютуй,
на весну все ж брів не хмур...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862886
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2020
Часом я себе питаю,
Чому так буває:
Комусь щастя забагато,
А комусь немає...
Хтось купається у щасті,
І живе в достатку...
А в іншого жалі й болі,
Ідуть в безпорядку...
В когось зустрічі цікаві,
Сповнені любові,..
А в декого лиш розлуки,
Негаразди й болі...
Хто життям нашим керує:
Доля, чи Бог з неба?..
Між людьми розподіляє,
Ще й не так як треба...
Та ж людей таких немає,
Що не прагнуть щастя...
Краще щастя, кожен знає,
Навіть від багатства...
Кажуть: щастя із нещастям,-
Є близькі сусіди...
Не сховатись від напасті,,
В безрадості - біди...
Всім відомо, що без волі,
Не буває долі...
Та буває, що і доля,
Заводить в неволю...
А ще кажуть: там де сила,
Там буде і воля...
А якби були в нас крила,-
Була б краща й доля...
На край світу б полетіли,
Щоб її піймати...
Та на жаль, люди безкрилі,
Не можуть літати...
Лише в мріях й снах літають,
В них і щастя мають...
Й окрилені відчувають,
Все самі збудують...
Щастя все ж тому дається,
Хто за нього б"ється...
І недоля ховається,
Й все тому вдається...
Хоч і винятки бувають,
У цім білім світі...
Коли діточки вмирають,
Як зів"ялі квіти...
А ще війни убивають,
Й пригоди дорожні...
Рідних з розуму це зводить,
Й стерпіти не можна...
Одна доля, одне лихо,
Людей бува зводить...
Лиш підтримка, й мова тиха,-
Розраду приносить...
Наша воля, наша сила,-
Сильніші неволі...
Разом виростуть і крила,-
В нашій спільній долі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2020
Не спиться й не лежиться,
І сон вже не бере...
В думках й мріях снується
Дитинство чарівне...
Село моє і мама,
І брат мій, і сестра...
І вишня кучерява,
І річка, і верба...
За річкою долина,
Й весела дітвора,
Корівок випасала,
Наповнена добра...
У річці там купались,
І в ігри грали всі...
І нам тоді здавалось
Весь світ в диво красі...
Та скінчилось дитинство,
І юність відійшла...
І зрілість промениста
У радість нам була...
Міняється все в світі,
З часом усе мина,
Чи то в селі, чи в місті,
Старість в полон взяла...
Нелегко нам живеться,
Й здоров"я вже не те,
Хай доля не сміється,
Ми подолаєм все...
І молимося Богу,
Й шукаємо самі,
Правдивую дорогу,
До щастя у житті...
Щоб в щасті жили діти,
Й закінчилась війна,
Країна щоб розквітла,
І Правда ожила...
Міняється все в світі,
Природа й з нею ми...
Розквітнуть садки й квіти,
На радість між людьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862660
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2020
Пливе зима широкими степами,
Нарешті випав невеликий сніг...
Нам хочеться побавитись снігами,
Відчути їх від голови до ніг...
Вже попливли під мирними хмарками,
Буйні вітри, а то і вітровій...
Ці пустуни розгойдують гілками,
Ось - ось почнеться справжній сніговій...
Призапізнилась зимова погода,
Її заждалося усе живе...
Мов буйна повінь ожила природа,
Це вже зима по - справжньому іде...
Сріблясто - білі роняться блискітки,
Несуть у вир їх злющії вітри...
Дорослі раді, а ще більше дітки,
Нарешті все ж діждалися зими...
Спостерігаю я зими заграви,
Легко стає на серці і в душі,
Кажу зимі своє їй "браво - браво!"
За стіл сідаю і пишу вірші...
Пливе зима широкими степами,
Нарешті все ж прийшла вона й до нас...
Любуюсь я зимою і снігами,
І вірю що усе буде гаразд!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862471
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2020
Щось сьогодні ой-ой-ой,
Причепилось зранку,
Щоб прогнати те ой-ой,
Зробила зарядку...
Та вона не помогла,
Щось мені нітрохи...
В руки швабру я взяла,
Відігнала трохи...
Ненадовго, бо вони
Знову повернулись...
У полон мене взяли,
Що я аж зігнулась...
Такі злі ці ой-ой-ой
Нікуди не ділись,
Придавили мене знов,
Нібито сказились...
Взяла віника тоді,
Й стала виганяти,
Кажу їм: "Сякі - такі,
Геть з моєї хати!"
Хоч з трудом, усе ж я їх
Вигнала із хати...
І спекла собі пиріг,
Буду святкувати...
Перемога хоч мала,
Мене вдохновила,
Я до того пирога,
Ще й кисіль зварила...
Що зуміла побороть,-
Усі ойойойки,
Взяла швабру й танцювать,
Пішла без ойойків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862257
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 22.01.2020
Сьогодні ми усі ще є,
Завтра когось не буде,
Тому благаю. усіх я,-
Цінуйте життя, люди!..
Цінуйте кожну в ньому мить,
Вона ж бо неповторна,
І білий світ, й себе любіть,
Любов - життя основа...
Любіть життя і білий світ,
Навіть коли вам важко,
Любіть життєвий світу квіт,
Життя, воно ж прекрасне...
З часом всі труднощі минуть,
Так як усе минає...
У святах й буднях життя суть,
Це кожен із нас знає...
Життя і світ, й себе любіть,
Сім"ю свою плекайте,
Звісно працюйте й все робіть,
І кредо своє майте...
Й природу - матінку любіть,
Терпіння треба мати,
Дощі, сніги й вітри минуть,
На них не нарікайте...
І сонце вигляне з-за хмар,
І радості прибуде...
Частіш ходіть, люди, у храм,
Вірте у краще, люди!..
Про те як ми тут живемо,
Із неба Бог все бачить...
Якщо ж ми часто грішимо,
Моліться, Бог пробачить...
Тому я знову повторюсь,
Цінуйте життя, люди,
Щодня я Богові молюсь:
Хай завтра кращим буде!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862129
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2020
Хоч сонце вже не гріє,
Це все ж таки зима...
І снігом щось не сіє,
І радості нема...
Сичі сичать і сови,
Все більше уночі...
Нахмурив вітер брови,
Як дід десь на печі...
Де ж ділась завірюха,
Сховалася куди?..
Не мерзнуть руки й вуха
І не тріщать льоди...
Кудись заховав січень
Морози й сніговій...
Може сховав на квітень,
Хоч плач, хоч мовчки стій...
До квітня ще далеко,
Квітневий сніг як плач,
Повернуться лелеки,
Дощі і вітер рвач...
За січнем прийде лютий,
Мороз ще буде й сніг
Хоч він і гостро-кутий,
Та радість буде скрізь...
Надіються на лютий
Дорослі й дітвора,
Зі снігом радість буде,
Не зникне ще зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862029
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2020
Вперше мене назвали бабусею не мої онуки, на той час їх у мене ще не було.
Коли ми переїхали до Долинської, довелось винаймати житло, працювати і шукати будинок для того щоб купити…Допоміг мені в цьому учень з мого 8 "В" класу. На той час нас частенько посилали на роботу в колгосп, іноді нас возили автобусом,чи й машиною, а іноді доводилось іти пішим ходом. Я уважно приглядалася до будинків…На запитання учнів "чому", відповіла, що мені треба купити будинок. І ось цей учень повідомив мені, що продається будинок поруч з його будинком і коли ми проходили біля нього, показав його мені. У неділю ми прийшли, будинок нам сподобався, то ми й домовилися, і незабаром стали сусідами з сім’єю цього учня. Як же він жалкував пізніше про це, адже батьки майже щодня могли дізнатися про його негаразди, хоча я всього батькам і не повідомляла. З його сім’єю у нас зав’язалися гарні стосунки. З часом і їхні, і наші діти подружили, закінчали школу, хтось інститут, а хтось технікум, працювали. Сусідські діти були трохи старші від моїх, так як і самі господарі від нас. Тож якось одне за одним і одружилися їхні діти, а згодом і мої. Їхні одружившись, жили разом з батьками. Уявляєте три сім"ї в одному будинку? Та жили дружно, злагоджено. Це були важкі 90-і роки, коли на житло розраховувати не було ніякої можливості. Одне за одним у них появилися онуки: у доньки Антоша, у сина Діма. Мої діти на той час теж уже були дорослі і теж створили свої сім’ї, але мої сини жили в Кривому Розі, а в доньки, вірніше у зятя була квартира у нашій Долинській, бо вже на той час почалося будівництво Криворізького гірничо-рудного збагачувального комбінату окислених руд, скорочено КГРЗКОР на території нашої Долинської, і там працював мій зять…Згодом і сім"ї сусідських дітей теж отримали там житло, адже будівництво тоді починали з будівництва житла, тоді й з"явилися у нас багатоповерхівки. Так от Антоша і Діма вперше назвали мене бабусею, вони часто до мене прибігали, я їх чимось пригощала, щось розповідала, їм це подобалося. Якось вони спитали, чому в мене немає дитячих іграшок, я їм пояснила, що деякі з них забрали мої діти з собою, а всі інші я роздала сусідським дітям, бо ж у мене онуків ще немає. Яке ж було моє здивування, коли вони в один голос заявили: “ Бабусю, Валю, так ми ж у вас є!” Довелося мені купити хлопчикам машинки і пістолети, і кубики, і лото, і зайчиків... і вони знову залюбки приходили до мене, гралися тими іграшками, а я ще й пригощала їх пиріжками…. А ще на той час з’явився онук у мого брата. Влітку він бував з своєю бабусею у селі Верблюжці, і я там часто бувала, він з задоволенням приймав мої гостинці, іграшки…Його бабуся і прабабусі вчили його дякувати за гостинці, але серед його прабабусь була теж Валя, а ще Марфа і Ульяна, тому він спочатку кліпав своїми дивовижно гарними віями і переводив погляди з мене на прабабусю Валю, або навпаки. А потім щось обміркувавши почав називати прабабусю: бабуся Валя старенька, а на мене бабуся Валя молоденька...Якось я взяла його до нас у Долинську. Він залюбки бігав по всіх моїх кімнатах, а вони в мене так розміщені, що можна бігати,як по колу, грався з котиком, ласував фруктами, які дозріли в садку... Іноді я його брала з собою в центр міста Долинська, ми проходили центральною вулицею, я розповідала щось цікавеньке і про місто, і про людей, він уважно слухав,заходили в магазини, я купляла йому гостинці і іграшки... А ще ми зупинялися біля квітників, чудернацько вистрежених із кущів лебедів, літачків, лисичок, зайчиків, які майстерно виготовляв любитель-пенсіонер Петро Петрович Правосудько, юрист за фахом... Бувало ми зустрічали когось із моїх знайомих, і ті з подивом запитували, де це я взяла такого гарненького хлопчика, а він на повному сейозі відповідав, що його привезли з Верблюжки, хоча живе він у Кіровограді...
На жаль цього дивовижного онука Івана завтра похоронять у місті Кропивницький. Помер він на Старий Новий рік у місті Одесі, куди він поїхав до своєї мами, і десь там з друзями зустрічали Старий Новий рік, йому стало погано, визвали Швидку допомогу, та й вона не допомогла, не стало Івана, а йому ж лише 36 років… Царство йому небесне і Вічний спокій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861669
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2020
Відшуміли свята, відлетіли,
Сірі будні вернулись до нас...
Ми наснагу і силу відчули,
У святково - величний той час...
Дні похмурі пливуть, як тумани,
Спотикачки "дарує" нам час...
Як засипе навколо снігами,
Тоді й буде у нас все гаразд...
Неможлива ж зима без морозів,
А без снігу й зима, не зима...
Дні повільно течуть, ніби сльози,
І ночами спокою нема...
Вже набридла така непогода,
Ми не в силі змінити її...
Це така забаганка природи,-
Йде від неба до нас і землі...
Нам не спиться буває ночами,
І ми молимось Богу тоді...
Його просим, щоб зжаливсь над нами...
Не втопив наші мрії в воді...
Хоч не знаєм чи Бог нас почує,
В нього справи небесні й земні...
А природа тим часом мудрує,
Ніби карти тасує свої...
Зима з осінню переплелися,
Вже й весна підступає до них,
Їм печалі людські удалися,
Мо' для них це веселощі й сміх...
Не до сміху і людям, й деревам,
І кущі, і степи теж сумні...
Їм зарано ставати зеленим,
Їх спочинок в зимовому сні...
Без морозу і снігу не спиться,
А без снів сили втратять вони...
А зимою весна їм лиш сниться,
Після сну їм чекати весни...
Отож, зимо, ти нас не цурайся,
І морозу, і снігу додай...
Після свят ти до нас повертайся,
Звесели і людей, і весь край!..
Неможлива ж зима без морозів,
А без снігу й зима не зима...
Спотикачки зроби на порозі,
Доведи, що ти все ж не німа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861419
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.01.2020
Коляд, коляд, коляда,
Снігу в нас й нині нема,
Вітри дмуть, дощі ідуть,
Зими нинішньої суть!..
Коляд, коляд, коляда,
Зима всіх нас підвела,-
Умиває знов дощами,
Хоч давно пора снігами!..
Коляд, коляд, коляда,
Чом зима у нас худа,
Непідвладна цій порі,
Та й незимно взагалі!..
Коляд, коляд, коляда,
В вікно сонце загляда,
Хоч воно уже й не гріє,
Додає наснаги й мрії!..
Коляд, коляд, коляда,
Додай снігу до тепла,
Хай радіють діти й люди,
В усім світі і усюди!..
Коляд, коляд, коляда,
Справедливість щоб була,
Щоб жили у Мирі люди,
Війни зупини усюди!..
Коляд, коляд, коляда,
Хай і Бог допомага,
Жити людям при здоров"ї,
В праці, Правді і Любові!..
Коляд, коляд, коляда,
Додай людям всім добра
Відведи усі нещастя,
Даруй радість всім і щастя!..
Коляд, коляд, коляда,
Вже прощатися пора...
Зустрінемось через рік,-
У святковий новий пік!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861307
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2020
Сійся, родися, жито - пшениця,
Жито - пшениця, всяка пашниця,-
На щастя, на здоров"я, на Новий рік,-
Усім добрим людям і в душі, й на поріг...
На поріг і в хату,і в кожну кімнату,
У кожне серденько, дорослим й маленьким,
Зрілим і стареньким,негарним й гарненьким...
Коноплі - до стелі, а льон до коліна,
Щоб у людей голова не боліла...
Щоб і нині усім, у Новий рік,
Було значно краще, ніж було торік...
Сьогодні - Мелані, а завтра Василя,
Удвох вони ходять, усе роблять,
Родюча земля усіх звеселя,
Приносить удачу й щастя в додачу...
А щоб була вдача, треба працювати,
Це життя потреба, Бог бачить все з неба,
Працюючим помагає,
Теплом й щастям награждає...
І лінивих не минає,
Теж до праці спонукає,
На добро, а не на зло,
Щоб усе росло й цвіло...
То отож, працюймо, люди,
Тоді й радість завжди буде!!!
Сійся, родися, жито - пшениця,
Жито - пшениця, всяка пашниця!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861192
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.01.2020
Не знаю,ким - дияволом чи Богом-
Дано мені покликання сумне:
Любити все прекрасне і земне
І говорити правду всім бульдогам.
Василь Симоненко.
Він витязь - не в шкурі, він витязь - у слові,
Він житиме вічно в своєму народі,
Уособлення віри, надії, свободи,
А ще-символ знань, боротьби й перемоги,
І першопроходець, що вийшов з народу.
Найкращий поет із поето-когорти-
Івана Франка і Тараса Шевченка,
І нашої Лесі, і Ліни Костенко...
Він промінь потужний у всій Україні,
І слава про нього живе і понині,
І житиме вічно в моїй Україні.
Несуть його слово народні поети,
Що вірять у слово і добрі прикмети...
І пишуть про нього, завжди пам'ятають,
І твори його до висот піднімають.
Борису Олійнику, Миколі Томенку
Завдячуєм ми за Василя Симоненка,..
А ще Гончару і Шитовій колезі,-
За твори чудові і збірки поезій,
І пам'ять про нього ніколи не вмре,
І в наших серцях він, і в душах живе.
Пророцтва його і його воскресіння,
І житиме вічно поета творіння.
Василь Симоненко-він з нами щоденно,
І твори його живуть в сьогоденні,
І житимуть вічно, вони незабутні,
Нестимуть нащадки у світле майбутнє!..
8 січня йому б виповнилось 85 років, а вже 56 років як його немає. За
місяць до своєї смерті, як останній спалах змученої душі, він написав свій заповіт.
"Шановні товариші і старі друзі!
Звертаюсь до Вас у трагічну хвилину свого життя. Можливо завтра мене вже не буде. Звісно, література перенесе цю майже безболісну для неї втрату. Але я не можу піти з життя, не подбавши про долю сім"ї, особливо Матері. Мама моя працювала в колгоспі 27 років, але незважаючи на це, змушена вдовольнятися роллю "утриманки". Перший день моєї смерті може стати першим днем її жебрацького животіння. Від усього серця прошу Вас не допустити цього і, коли це можливо, виділити їй з коштів Літературного фонду бодай мінімальну суму, котра гарантувала б її від голодної смерті.
Всі авторські права на мої писання належать моїй сім"ї: дружині Людмилі Павлівні, сину Олесеві та матері Щербань Ганні Федорівні".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861106
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2020
Зупинилась осінь у дворі,
Зиму панувати не пустила...
І хоч сили в неї вже слабкі,
Підняла ще вище свої крила...
Мало не щодня ідуть дощі,
І вітри шепочуться з дощами...
Стомлені дерева і кущі,
Як і люди, сповнені думками...
Думи обсідають нас сумні,
Що ж таке це діється в природі...
Правила відомі всім земні,
Ми ж бо підкоряємось погоді...
І буває важко нам в ці дні,
Та ми все ж не скаржимось на долю,
Хоч бувають думи в нас сумні,
Мрії все ж наповнені любов"ю!
Осінь нам чарівною була,
Та її пора давно минула...
А зими пора уже прийшла,
Холодом і снігом, щоб війнула...
Час до середини добіга,
Десь зима затрималась надовго,
Кожна мить стає вже дорога,
Все ж коли прийде, нам невідомо...
Та ми все ж діждемося зими,
Ця її затримка несвідома...
Десь вона уже за ворітьми,
Бо ж вона для нас усіх вагома...
Зупинилась осінь у дворі,
Та зима її усе ж поборе...
Хмари вже насупились вгорі,
Може нам і Бог в цьому поможе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860995
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.01.2020
З Різдвом, добрі люди,
Усіх я вітаю,
Хай радість в вас буде,
І щастя бажаю...
Це свято - величне,
Красиве, цікаве,
Чудове, потрібне,
Усім людям гідне...
Хай свято пригоже,
Зменшить всі тривоги,
Здобутки примноже,
Додасть перемоги...
Різдво вже прийшло
Ступило на ганок,
У хаті і дідух, і кутя...
Шепчуть молитви,
і люди,і ранок,
Різдво - продовження життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860576
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2020
Ждали ми зимову казку,
а її нема й нема...
Просим небо: -Ну, будь - ласка,
зробить казку хай зима...
Небо нас либонь не чує,
казку нам не посила...
Я її ось намалюю,
на листку хай ожива...
Я папір взяла і фарби,
малювати почала...
Розмалюю її скарби,
хай вона лиш ожива...
Гарна в мене вийшла казка,
хоч вона усе ж німа...
Додала ще білу краску,
і сосульок додала...
Й снігура ось домалюю,
усміхнувся він мені...
І я вже й не зрозуміла,-
наяву це, а чи в сні...
Зимовий зроблю серпанок,-
це також додасть краси...
Йду з малюнком я не ганок:
- На,- кажу зимі,- неси...
Рознеси по всьому світу,
нехай сніг скрізь закружля...
Це додасть краси і квіту,
Снігом вкриється земля...
Оживуть кущі й дерева,
ще й пташина заспіва...
Тоді й я буду щаслива,
зима казку вишива...
Хоч і гарний мій малюнок,
в нім чогось не вистача...
Від зими я жду дарунок:
- Стань вже справжньою, зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020