| Сторінки (26/2538): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Понад степами, понад лісами,
Пливе зима вже над нами з вами...
Що було сіре, жовте й руде,
Стає все біле, зима ж іде...
Зима холодна, бува й колюча,
Лагідна, тиха, а бува й злюча...
Так день за днем до нас іде,
І новизну нам все ж принесе...
Пізнавать будемо ми новизну,
Вірю й надіюся, що й не одну...
Недолюбляю я все ж зиму,
Та все ж надіюсь, переживу...
Лише три місяці швидко пройдуть,
І неприємності зимні минуть...
Зима відійде, зима розтане,
Тоді тепліше усім нам стане...
Звідки прийшла, туди й піде,
На зміну їй весна прийде...
Весна наш смуток швидко розвіє,
І оживе все, й зазеленіє...
Понад степами, понад лісами,
Зима відійде від нас із вами...
Прийде весна - красна, хороша,
З садків повіє квітів пороша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860276
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2020
По зимі вже ходять ночі,
Дуже довгі й сіро - чорні...
Вже стомились мої очі,
І сни сняться не пророчі...
І не снилось, і не зналось,
Що одна в хаті останусь...
Розбрелися мої діти,
Куди ж сум мені подіти...
Роз"їхались в своїм квіті,-
Шукать долю в цьому світі...
Одна в хаті я лишилась,
А мені ж таке й не снилось...
І не снилось, і не зналось,
Життя ж мені усміхалось,-
І роботою, й сім"єю,
Та і вдачею моєю...
Все навколо мене квітло,-
Чоловік і любі діти,
Друзі вірні і сусіди,
Як же було не радіти...
Все пройшло, усе минуло
Ніби й сонце вже заснуло..
А тепер ці довгі ночі..
Сни тривожні, не пророчі...
Я щоночі, я щоночі,
Дочекатись ранку хочу...
Тоді йду тихенько з хати,-
Дітей, внуків виглядати...
По зимі вже бродять ночі,
Вже стомились мої очі,
І чекати, й виглядати,
Щоб приїхав хтось до хати...
P/S: Я їх звісно розумію,
Своїх справ в них вистача...
Та не можна забувати,
Що сумує їхня мати...
Вони часто мені дзвонять,
І триматись мене прсять...
Про тривоги мої знають,
Приїжджати обіцяють...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Новий рік - до весни відлік,
Дня додасть на заячий хвіст...
Хоч зима уже в розгарі,
Та весни чутно деталі...
Ледь помітні, дуже тихі,
Та вже чутні у повітрі...
Хоч мороз бува тріщить,
Та вже й сонечко блищить...
Ще бува січе і пече,
Снігом сипле і дощем ллє,
І вітер часом лютує,
Але й він весну вже чує...
Сім погод ще в нас надворі:
Сіє, віє, мітить, крутить,
Примхи зимні ще не хворі,
І бува, що й світом нудить...
Все по - всякому буває,
І зима ще все ж триває,
Коли скоком, коли боком,
Бува й дерево ламає...
Тим не весело буває
В кого валянків немає,
Чи кожуха й рукавиць,
Штанів теплих чи й спідниць...
Сніг іде, чи й завірюха,
Ховать руки треба й вуха...
Кричать сови і сичі,
Сиди в хаті на печі...
Січень й лютий - гострокуті,
В них вітри бувають люті,
Та крути, чи не крути,
До весни вже дмуть вітри...
Люди раді цьому дуже,
Де зима, то там і стужа...
Хоч весною лише пахне,
Зиму змінить весна - красна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859958
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.01.2020
Зима морозом й снігом ляже,
Я знову слова попрошу...
Про нього кожен добре скаже,
Від ветеранів я скажу...
Він все життя, ніби на варті,-
Цікаве в нім й важке було...
Неначе вчора був на старті,
Та літо все ж уже прийшло...
Його робота незбагненна,
Неоцінений його дар,
Завжди у пошуках нового,-
Все для людей, для долинчан...
Був і заввідділом культури,
Талантам двері відкривав,
У дозвілевім нашім центрі,
Директор клубу "Ветеран".
Його люди усі шанують,
Він зла нікому не робив,
Завжди працює він на совість,
Його не можна не любить...
І ми до нього небайдужі,
Він же від Бога чарівник,
Ми поважаємо і любим,
Він наш незмінний керівник...
Були і зустрічі, й розлуки,
І болі втрат в його житті...
Не опускав ніколи руки,
Його ідеї в світ вели...
Творчість, натхнення, волелюбність,
Незмінна в часі доброта,
Відданість справі, працелюбність,
Іде від нього теплота...
Для кожного знаходить слово,
Допомагає всім в біді,
Живе у праці, не для слави,
Любить поезію й пісні...
Слова його завжди вагомі,
Організатор, керівник,
Він ветеранів у дорогу
Веде, як справжній чарівник...
Завжди в роботі...В його долі,-
Друзі і донька, і онук...
Я б ордени йому й медалі,
Вручала б кожен Новий рік...
Сніг розтає й знов випадає,
Літа вже в зиму снігову,
Від всіх подякувати хочу
Йому за щирість й доброту...
Спасибі Вам за спільні кроки,
(Хоч і даються нам взнаки)
З Вами не зіб"ємось з дороги,
Здолаєм будь-які стежки...
Віримо Вам ми всі безмежно,
Ми завжди з Вами у путі...
Усе найкраще Вам бажаєм
У не простому цім житті...
А ще здоров"я Вам і довголіття,
І друзів хороших на ціле століття...
Хай скрізь буде лад - у житті, і в душі,
І радість на серці,і хліб на столі...
І до хліба теж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859624
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2019
Привітання новорічні
Я пишу сьогодні...
Усім щирим українцям,-
І малим, й дорослим...
Щоб були усі здорові
У новому році,
Мрії й думи веселкові,
Уже від сьогодні...
Миру, злагоди,тепла
Усім чоловікам...
І любові, і добра
Їхнім половинкам...
Дітлахам усе казкове,-
В новорічні свята,
Різнобарв"я кольорове
І розваг багато...
Молодим дружби й любові,
Успіхів в навчанні...
Чистих помислів чудових,
Й товаришування...
А в поважних і стареньких,
Щоб зникли всі болі...
Їм уваги від рідненьких,
І зустрічей нових...
Тим хто в владі більш не красти,
Про людей всіх дбати,
І частіше із народом
Проводить дебати...
До думок їх прислухатись,
Висновки робити...
І зробити все можливе,
Щоб війну спинити...
На весь голос всім сказати:
-Ні капітуляції...
І землі не продавати,
Не бути стагнації...*
* Стагнація - в даному випадку-застій у виробництві
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2019
Не сидиться і не спиться,
Ой літа, мої літа...
Чи то ніч на мене злиться,
Чи то сердиться зима...
Очі я свої стуляю,
І Богу молюся,
Та ніяк не засинаю,
Вже й на себе злюся...
За вікном я відчуваю,-
Негода буяє...
Та не снігом на нас сипле,
Дощами вмиває...
Вже давно дерева голі,
Дощ красу змиває...
І в природі,як і в долі
Смутку вистачає...
Ми не проти зарадити,
Дощі відтіснити...
Зимі снігу підсипати,
Та де ж його взяти?..
І вулиці спорожніли,
Й собаки поснули...
Коти їсти не схотіли,
Про мишей забули...
Заховалася за обрій,
Зима, ще й сміється,
Задоволена собою,
Та ще й задається...
Може варто написати
Нам на неї скаргу,
Щоб її там покарали
За невдалі жарти...
А можливо усе ж краще,
Зиму попросити,
Щоб вона дощі ці злющі
Припинила лити...
Щоб посипала сніжком,
Хоч до свят біленьким...
Привітала з Рожеством
Дорослих й маленьких...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859115
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.12.2019
Роз"їхались діти, спорожніла хата,
Виросли й онуки, у містах живуть...
Мати їх навчала людей шанувати,
І благословляла на праведну путь...
Роки пролетіли, мати постаріла,
І дзвінків чекає, й в вікна вигляда...
Хоч вже й посивіла, та все ж не зніміла,
І серце зболіло, душа ж молода...
Весною і літом легше було жити,
Вистачало часу, радості й тепла...
Радо доглядала городину й квіти,
Усім любувалась, мріями жила...
Й восени не мала часу сумувати,
Лад всьому давала, працею жила,
Спогади і втома не давали спати,
До дітей і внуків мріями пливла...
Дозріла калина, пахла рута-м"ята,
Виноградні грона, сповнені тепла,
Вікнами моргала і зоріла хата,
Прагнула уваги, спокою й добра...
З часом усе рідше приїжджають діти,
Мати розуміє, в них свої діла...
Їй онуки й діти, то найкращі квіти,
Вона б їм і душу свою віддала...
Їх приїзд для неї, як цілющі ліки,
Забува про болі, й знову розквіта,
Додають їй сили, вже не знати й звідки...
Лиш їх би діждатись, зникне й німота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858959
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.12.2019
Коли буває сумно на душі,
Думками лину у село до мами,
І чую я усі оті пісні,
Які співала мама вечорами...
Було до нас заходили жінки,
Що йшли з роботи пізно вечорами,
Хоча і стомлені дуже були,
Додому йшли вони завжди з піснями...
І їх чекали дома дітлахи,
Й вони додому, звісно, поспішали,
Та не співать вони все ж не могли,
І стомлені, вони пісні співали...
Ми з братом і сусідські дітлахи,
Повернення з роботи всі чекали,
Назустріч їм ми вибігали всі,
І разом з ними теж було співали...
Пісні були й веселі, і сумні,
Бувало з співом й сльози витирали...
Більшість жінок удовами були,
І малі діти з ними сумували...
Три роки не була я вже в селі,
Та й тих жінок, і мами теж немає,
Я пам"ятаю майже всі пісні,
І спів той у мені знов оживає...
Не намагаюсь я його забуть,
Що пригадаю й нині я співаю,
І мами, і жінок в піснях тих суть,
У пам"яті я, звісно, зберігаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858836
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2019
Я не жив би без вас,
Я не жив би без тебе,
Зупинився б і час,
Не було б синім небо.
Без любові б не жив,
Без очей твоїх синіх,
Я їх так полюбив,
Не любить не мав сили.
Я дивлюся у них,
І радію, й співаю.
Я для тебе живу,
Я тебе відчуваю.
Віддаю тобі все,
Й розумію, що мало.
Я тобою живу,
І себе обновляю!
Бо ж без тебе в житті,
Я не мав би і Мрії,
Не було б майбуття,
Не було б і Надії!
Бо ж Любов є Любов,
З нею Віра й Надія,
І з"являються знов:
Нові сили і мрії!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Не пишу я біографій,
а поеми я пишу...
Хоч вони й багатогранні,
не пишу і не грішу...
Не потрібно біографій,
з перебігами подій...
Як нудних тих могографій,
ще й з минулих уже дій...
А пишу я про буденне,
й про святкове теж пишу...
І минуле, й сьогоденне,
у рядочки я ложу...
Про людські пишу я долі,
і про себе теж пишу...
Про невдачі і про болі,
я писати не спішу...
Ще пишу я оповідки,
і вірші пишу, й пісні...
Вони мої вірні свідки,
і помічники мої...
Хоч і крайності бувають,
бува й боляче мені,
Неуважності терзають,
і думки стають сумні...
Ось тоді й пишу про болі,
і сумне щось напишу...
і молюсь я Богу й долі,
і поради в них прошу...
Я не знаю чи почує
мене Бог у небесах...
Та я захист все ж відчую,-
наяву, або у снах...
Не пишу я біографій,
ні до чого це мені...
Не складаю могографій,
і складні вони, й сумні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858625
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.12.2019
Сьогодні Святий Миколай
У кожний дім завітав,
На хвилину до нас,
На гостину й до вас...
Не з порожніми руками,
А з торбами і мішками ...
В тих торбинах і мішках,-
Подарунки і для вас,і для нас...
Там й цукерки, і гостинці
Кожній слухняній дитинці:
Солодесенькі дарунки,
І ляльки,і поцілунки,
Повні щедрості пакунки,
І пухнастенькі звірюшки,
Усім діткам під подушки...
Виноград і шоколад,-
Тих дарунків цілий клад...
А дорослим - каравай,
На столах щоб був в них рай:
І горілку, чи винце,
І сальце, і м"ясце...
Щоб веселим був цей день,-
Ноти музики й пісень...
В день Святого Миколая,
Разом з ним і я бажаю:
Щастя,Миру і Любові,
Щоб усі були здорові...
І дорослі,і малі,
І поважні,і старі,
І веселі,і сумні,
І здорові, і недужі,
Щоб були лиш не байдужі,-
Одним словом все і всім!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2019
Я люблю:
Білий світ, дітей, внуків, правнуків...
Маю я:
І сусідів хороших, і друзів...
Вмію я:
І читать, і писать, і радіти...
Жду від ЗМІ:
Лиш цікаві і хороші вісті...
Тішусь я:
Коли щось напишу прехороше...
Настрій мій:
Тоді кращий він навіть без грошей...
Я не жду:
Ні хвороб, ні невдач, ані смерті...
Вірю я:
Що у вічності душі безсмертні...
Серцем я:
Ще умію добром порадіти...
Прагну я:
Словом ніжним і теплим зігріти...
Не люблю:
В безнадії розради шукати...
Хоч бува:
Що доводиться й сльози ковтати...
Саме так:
Мене матінка рідна навчила...
І її:
Я науку в собі поселила...
Так живу:
Про чесноти й гріхи, звісно знаю...
І молюсь,
І помилки свої виправляю...
Все роблю:
Хоч важка в мене доля й дорога...
Світ люблю,
Бо любов і життя - все від Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
Осінній плач... Осінній спів,
А він повинен буть зимовим...
Бо ж час межу вже перейшов,
Ніби хлопчисько невгамовний...
Осінній вітер й знову дощ,
Іде ночами, й аж до ранку...
Знов у вікно стукає хтось,
Справля осінні забаганки...
Осіння ніч...Осінній день...
Ніяк не хочуть відступати...
Уже не чути їх пісень,
Бо пора осені вже спати...
Осінній сад...Осінній гай,
Навкруг тумани розтяглися...
Сумує світ...І люди, й край,
Заснуло все осіннє листя...
Ой то ж чого?.. Що за біда?..
Карає світ осіння злива...
Де ж та зима?..Йде, шкандиба...
Чи буде знов вона журлива?..
Несміло йде, журу несе,
Осінь її перемагає,
І своє плетиво плете,
Ще й відступати не бажає...
Осінній спів, осінній плач,-
Досить уже вам панувати...
Давно минув вже ваший час,
Зимі ключі пора віддати...
В свої права вступить зима,
Ми її будем шанувати...
Хоч і холодна, і німа,-
Про неї будемо писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858296
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2019
Правнученько люба,
перлиночко мила,
ти є вже у мене,
і цим я щаслива...
І тато є, й мама,
твоя то родина,
дідусі й бабусі,
й одна прабабуся...
Усі тебе люблять,
щоденно плекають...
І фотки із тебе
мені присилають...
Ти якось була вже
в мене на гостині...
І я нараділась,
як своїй дитині...
А твоя матуся
мені обіцяє
що влітку до мене
з тобою завітає...
Отож я і буду
літечка чекати,
щоб ви завітали
до моєї хати...
Щоб тут відпочили
від шуму міського,
зі мною в природі,
у тиші й спокої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858187
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.12.2019
Я у небо задивляюсь,
що там: осінь, чи зима?..
Від негоди задихаюсь,
бо й вона уже німа...
Вже холодні вітри віють,
снігу ж йдосі ще нема...
Хмари в небі посивіли,
і земля навіть сумна...
Десь відлунюється гомін,
Вже від неба до землі,
Їй байдужа невагомість,
хмари ніби кораблі...
Роздивляюся довкола,
це не осінь, й не зима...
Мені сумно, як ніколи,
бо й природа теж сумна...
Жаль, змінити неможливо,
усе йде до нас згори...
І мина закономірно,
незалежно від пори...
Та зима ось - ось настане,
ця затримка відійде...
Плакать осінь перестане,
і зима до нас гряде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858095
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2019
Певне є у кожній долі
негаразди свої й болі,
треба все стерпіть...
Я свої жалі всі знаю,
їх від себе відганяю,
кажу : геть ідіть...
Якщо ж дуже насідають,
та ще й душу сповивають,
я тоді кричу:
- Геть від мене йдіть подалі,
всі мої жалі й печалі,
я вас не прийму...
Відступають ненароком,
коли прямо, коли й боком
десь аж у гаї...
Я за ними не мандрую,
щось роблю й своє мудрую,
й спокійно мені...
Як буває щось придаве,
чи сьогоднішнє, чи давнє,
й не витримать, ні...
Йду до річки, чи в долину,
всі жалі я там покину,
й легшає мені...
Коли ж бува вечорами,
вкриє смутними думками,-
я іду надвір...
Походжу я по подвір"ю,-
в долю вірю і в повір"я,
й звертаюсь до зір...
Зорі з неба усе бачать,
мені світлом розтлумачать,
зрозумію їх...
Хоч доросла я людина,
та стаю я, як дитина,
вірю це - не гріх...
Я уважно розглядаюсь,
до зірок тих прислухаюсь,
світло їх ловлю...
Потім в хату повертаюсь,
роздягаюсь, спать вкладаюсь,
і спокійно сплю...
В снах буває я літаю,
негараздів там немає,
гарно в снах мені...
Коли ранком просинаюсь,
світу білому всміхаюсь,
де вже ті жалі...
Так минають дні за днями,
поміж справами й думками,
й ночі не сумні...
Ранки щось нове приносять,
данину за це не просять,
й веселіш мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857962
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.12.2019
Потрапив чоловік у рай. Ходить дивиться, а там краса: квіти, пташки, звірі, пісні... А загалом, усе ж туга. Записався він на прийом до небесної канцелярії, прийшов та й каже:
- Сумно мені у вас, тут тихо і одноманітно...
- А ти, любий чоловіче, іди до турбюро, щось собі замов! Відпочинь, розвійся...
- А у вас і турбюро є?.. - здивувався чоловік.
-Звичайно...Рай же усе - таки!
Приходить він у турбюро, щоб тур собі замовити. А тур там тільки один - у пекло.Подумав чоловік, подумав, та й вибрав "відпочинок" на два тижні, та й поїхав.
Приїхав у пекло, а там жінки, карти, вино, закуски, сміх... Чоловіка й понесло, не зупинити. Та ось тур закінчився, а відпочивальник б"є телеграму нагору:
- Залишаюся тут.
Зверху моментальна відповідь:
- Залишайся!
І тієї ж хвилини, чорти його хвать, і в казан зі смолою киплячою сунули. Він у крик:
-Як?.. Що таке?.. Чому?..
А йому у відповідь:
-Не плутайте туризм із імміграцією!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857853
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Якось таки здивувався,
Зчудувався наш Бористен...
Зачудовано вдивлявся,
Що за гості пливуть тепер...
Бачив він багато всяких:
І озброєних, і грізних,
Він носив на своїх хвилях,
Навіть в шкірах хижих звірів ...
А таких він вперше бачить,
І здається це незвичним,
Люди мирні, диво - зрячі,
І погляди у них світлі...
Розглядаються навколо,
Раді світ весь пригорнути,
Молоді і сивочолі,
І тепло від них всіх чути...
Судно легко поре хвилі,
І слова як води ллються...
Якісь диво - особливі,
Йому піснею здаються...
Бористен таких не бачив,
Мо' зійшли вони із неба...
Між собою щось судачать,
Усе тихо й так як треба...
Подорожні звеслувались,
Судно витягли на берег...
І самі розташувались,
Наближався ж бо вже вечір...
Розвели вогонь безпечний,
І вечерю зготували...
Сіли навколо багаття ,
Слухать оповідь від старця...
Слова сповненні любові,
Душі всім їм зігрівали,
Бористен усе те слухав,
Й ліс дрімучий усміхався...
Бористен було подумав,
Що це янголи, не люди,
Навіть місяць з неба слухав,
І кивав привітно й мудро...
Як скінчилася вечеря,
Помолилися всі Богу...
У наметі біля судна,
Їм спочинок гарним буде...
А на ранок, як проснулись,
Усі дружно працювали,
З дубчака міцного дуже,
Хреста вдало змайстрували...
Вийшли зі хрестом на гору,
Там його і встановили,
Щоб велично у просторі,
Бачив все, що є навколо...
Перший хрест ураз засяяв,
Над могутнім Бористеном,
Щоби вічно там стояти,
Й буть завжди благословенним...
Чи стоїть той хрест донині,
Я не знаю, добрі люди...
Та його благословення,
Всі віряни чують всюди...
І я вірю Бористену,
Він все добре пам"ятає,
Його води несуть правду,
Він історію цю знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857734
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.12.2019
Щодня і щоранку
Роблю я зарядку...
Зима заглядає в вікно...
Та я не зважаю,
Роблю все як знаю,
Щоб легше мені лиш було...
А після зарядки,
Усе по порядку,-
В своєму обійсті роблю...
Моє господарство,
Мені ніби царство
Лелію усе і люблю!..
А котик - муркотик,
Як повний животик,
Його ж я найперше кормлю...
Мене розуміє,
І гратися вміє,
Я з ним розмовляти люблю...
Хоч він і ледащо,
Шкрябне за нізащо,
Й тікає кудись за поріг...
І повагом ходить,
Мишей він не ловить,
І це вже звичайно не сміх...
І кіт є, і миші,
Нема від них тиші,
Без боязні в хаті живуть...
Вночі й спозаранку
У них забаганки,
І бігають тут, і шкребуть...
І хоч мало толку,
Беру мишоловку,
Лаштую її я для них,
Вони розуміють,
Ховатися вміють,
А кіт мій до всього вже звик...
Бува ненароком
Господарем в домі,
І мишу якусь хапоне,
Кружляє по колу,
Не віддасть нікому,
І з хати її віднесе...
І кіт мій, і миші,
Вже звикли до тиші,
І я з ними так і живу...
Собачку ще маю,
Її доглядаю,
І з нею я звісно дружу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2019
***
Спекла Галочка пиріг,
Понесла його у двір,
Пригостить друзів хотіла,
Та не вийшло, не зуміла...
Лиш ступила на поріг,
Спіткнулася, впав пиріг...
***
Сів Василько на колоду,
Погойдався, впав у воду,
Побарахкався там трохи,
Викис, вимок; виліз, висох;
Знову сів на ту ж колоду,
Погойдався й впав у воду...
***
В мене брат малий Панас,
А у вас, хто є в вас?...
А у нас є Тарас...
А у вас, хто є в вас ?..
А у нас є Улас...
І Панас, і Тарас,
Й галасливий Улас,
Вони є і у нас, і у вас...
***
Ми вареники ліпили,
І самі їх і варили,
Наварили, помастили...
Та не їли,
Їх забрав в нас брат Тарас,
І поїв усі без нас...
***
Прилетіли горобці,
Сіли вони на кущі,
Посиділи, роздивились,
Їх плодами причастились,
Піднялися й полетіли,
Ніби там і не сиділи.
***
Розмовляли шпак із півнем:
Шпак казав: "Гу - гу -гу-гу!"
Півень своє: "Ку-ку-рі-ку!"
Поспорились, посварились,
Подумали, помирились.
Півню шпак сказав отак:
"Ти не вмієш так, як я,
Так як ти не вмію я!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857559
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.12.2019
Світле Сонечко кінчало
Вже свою денну роботу...
На спочинок після праці
Всіх кликало за собою...
Теплі роси оживляли,-
Землю і квітки барвисті...
Літня днина так згасала,
Прохолода йшла неспішно...
Так скінчилася спекота,
Все безсиле оживало...
А вечірня прохолода
Міць і сили додавала...
Тільки Ліс стояв могутній
І здавалося байдужий,
Хоч давно вже престарілий,
Та густий і файно гожий...
Дід Бористен* срібноструйний,
Вився вічною стягою,
Ніби теж він був байдужий
З сизо - сірою водою...
Ніби він казав, що спека
Його зовсім не бентежить,
Бо з його дрібних краплинок
Вода сильна, як належить...
Так хотілося б почути
Його оповідь пречисту...
Силу ту його відчути
Часів Київської Русі...
Він же певне пам"ятає
Ті часи від нас далекі,-
Трави, зілля, дуби буйні,
Та ще й звірі велетенські...
Бористен багато бачив:
Силу й міць дубів величних...
І слонів, і зміїв всяких,
І птахів до всього звичних...
З часом, як прийшли морози,
Обабіч усе змінилось...
Звірі й птиці без поживи
Не могли тут залишитись...
І з тих пір уже минуло
Пребагато довгих років...
Тут усе немов замерло,
Поселився сум глибокий...
З часом дещо відновилось,
Поселились звірі й люди,
І нове теж появилось,
Так як є і нині всюди...
Тільки жаль, що поселенці,
Всю природу не цінують,
І сокирами дощенту,
Ще й вогнями усе гублять...
Бористен плаче й донині,
В водах сум і біль тамує...
Те що робиться навколо
І його вже не дивує...
* Бористен, Борисфен, так греки називали Дніпро-Борістенес.
При його гирлі було містечко, яке називали Борістенес...
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857441
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.12.2019
Був перший сніг білий казковий,
Слідів немає до воріт...
Двором моїм ніхто не ходить,
А лише я і рудий кіт...
Та ми сьогодні з ним проспали,
Та ще й не з тої ноги встали...
А як заглянули в вікно,
То сну неначе й не було...
Було навколо біло - біло,
Лише у небі щось сіріло,
Може то хмари, чи туман,
Та не до них вже було нам...
Я одягнутися спішила,
Й кота чогось розвеселила,
Почав він бігати за мною,
Й був задоволений собою...
А потім розлінився й ліг,
Ще й простягнувсь аж на поріг...
І сам не хоче підніматись,
Й мені немає як пробратись...
То ж довелось мені кота,
Штовхнуть ногою так, злегка,
А він схопив мене за ногу,
І почав шкрябатися знову...
Тоді взяла я швабру в руки,
Лиш показала для науки,
Він наїжачився як звір,
Та все ж пішов уже надвір...
В дворі ми з ним попрацювали,-
Сніг відмітали й відкидали...
Потім вернулися до хати,
Сніданок разом готувати...
Нам перший сніг запам"ятався,
І він казковим нам здавався...
За першим буде другий сніг...
Й пригод ще вистачить для всіх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2019
А дні ідуть... Літа минають,
І я живу, як лист опалий...
Думки в минуле повертають,
Осінь в душі моїй буяє...
Приспів: Ой роки мої, ой літа мої:
- Не спішіть, не спішіть, вас прошу,
Я думки свої, почуття свої,-
Покладу у пісні і вірші...
Минуле все було красиве,
Була краса, снага і сила,
Село і дім, сім"я чудова,
Друзі, сусіди й моя школа...
Приспів.
Ні, не забуть мені ті роки,
У світ ясний впевнені кроки,
Весна і літо, і робота,
Любов, повага і турбота...
Приспів.
Знов дні ідуть, літа минають,
Вони ж зупинок бо не мають...
Та хоч зима в душу засіла,
Все ж не сижу й нині без діла...
Приспів.
Живу, працюю, ворушуся,
Пишу, читаю, не лінуюсь...
Не забуваю я минуле,
Думками лину у майбутнє...
Приспів:
Ой роки мої, ой літа мої,
Не спішіть, не спішіть, вас прошу,
Я думки свої, почуття свої,
Покладу у пісні і вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857224
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.12.2019
В селі біля річки вербичка зростала,
Я до неї бігла,й її обнімала...
Її обіймала,гладила руками,
І про свою долю я їїх питала:
- Скажи мені, вербо,скажи мені мила,
Може я негарна, чи усе ж красива?..
- Якщо я негарна,вмиюся сльозами...
А якщо красива,то буду щаслива!..
Верба своїм гіллям до мене торкалась,
Мене розуміла, чи мені здавалось...
А то якось вітер ламав її гілля...
Вона ж шепотіла:"Вітер, милий вітер..."
Та її той вітер зовсім не леліяв,
То бував надутий, чи про іншу мріяв...
А ще був невдячний,верба про це знала...
Йому пробачала, хоч сама й страждала...
А коли той вітер, відлітав удалі,
Верба внеспокої його виглядала...
І я зрозуміла, вона шепотіла:
- Не родись красива, а родись щаслива...
Я все зрозуміла і запам"ятала,
Що колись із часом,-красота зів"яне...
Красота зів"яне, щастя не розтане,
Як його леліять,-ще сильнішим стане...
Уже мої роки до обрію линуть...
Слова ті пророчі душу мені гріють...
На життєвім полі горя я зазнала,
Та все ж своїй долі і щастя я мала...
Ще хочу додати, я від себе, звісно:
-Там де любов справжня,там і щастя вічне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Молюсь щодня я Богу,
За їх щасливі очі,
Світлі прямі дороги,
Мрії й думки пророчі...
А ще за світлі долі,
За перспективи вдалі,
Щоб на життєвім полі,
В них не було печалі...
Щоб їхні половинки,
Уважні і розумні,
А діточки і внуки
Були до них привітні...
Людей щоб розуміли,
Й мене не забували,
Частіше щоб дзвонили,
Й до мене приїжджали...
Так хочеться щоб в світі,
Тепло очі давали...
І люди всі щомиті
Тепло те відчували...
P/S: Очі в людей є різні,-
Сині, зелені, карі,
Від поглядів їх щирих,
Люди стають ласкаві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857016
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.12.2019
Очі моєї доні,
Чиста вода в криниці...
Думи мої бездонні,
В небі ясні зірниці...
Очі моєї доні,
Свідки моєї долі,
Будьте завжди здорові,
Лагідні і чарівні...
Очі моєї доні,
Завжди уважні милі,
Сонячні і привітні,
І дивовижно сильні...
Очі моєї доні,
Мого життя орбіти,
Навіть коли далеко,
Бачу я їх і звідти...
Очі моєї доні,
Внучці передалися,
Тепер дві пари нині,
Світять мені подвійно...
Внучки моєї очі,
Бачу у снах постійно...
Очі онучки й доні,
Бачать мої всі мрії...
Очі моєї доні,
Карі як і у мене...
Дані від Бога й долі,
Світять мені щоденно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856907
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 04.12.2019
І плач, і сміх, Як болить - плач,
В житті - не гріх... В лікарню йди,
Як не крути: Ліки купи,
Сюди - туди, Випий і скач,
Вперед, назад, Ти ж бо - не грач...
Щоб тільки в лад... Не помогло,
Вперед іди, Лікуйся сам,
Й не жди біди... І не роби
Та-ра-ра-рам...
Як не болить,
Тоді вже скач,
Танцюй, співай,
Все ж міру знай,
Ти ж не один,
Не вбивай клин-
Поміж собою
І сім"єю...
Рахуйся з тим,
Хто є з тобою,
Не затіняй
Його собою...
Весело - смійся, Забудь за плач,
Гріха не бійся Спечи пиріг,
Бо то не гріх... Або калач,
Додає сміх І нагрій чаю...
Усім здоров"я,- Пригости всіх
І мені, й вам, Хто є у домі,
І тут, і там, Будуть усі,
Завжди і скрізь Тоді здорові
Луна хай сміх!.. І дні чудові...
А день за днем
Іде й іде...
І щось нове
Завжди несе...
Молися Богу,
Щоб всі завжди
Були здорові...
А ти іди,
Не спотикайся,
А усміхайся,
І слухай їх, І день іде,
Крізь сльози й сміх І рік іде,
І вір ти їм І вік іде,
Кожному слову, Й війна іде,
Батькам і дітям, І смерть несе,
Внукам й сусідам, І брехні нові,
Друзям і світу, В кожному слові...
Весні і літу... Та щоб у них
Осені й зимі, Там не було,
Землі й природі Переживем
При любій погоді... Ми все одно...
Пишу для всіх,
Та ще й для себе,
Хай луна сміх,
У всіх, і в мене,
І в нашім краї...
Хай Мир гряде,
Правда живе,
Брехня минає,
Любов і сміх
Перемагає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2019
Доброго ранку, Місяцю Грудень,
Будь милосердний і не куслючий...
А будь поважний, і не будь злючий...
Присип гарненько поля снігами,
І будь люб"язний завжди ти з нами...
Зимові днини в тобі короткі,
Нічні тужливі і надто довгі...
Ми тебе будем всі шанувати,
Як не остудиш ти душі й хати,
Не нашлеш суму в свята і будні,
Й будеш величний, ти ж бо є Грудень!..
Ти для нас зиму вже починаєш,
Впевнено й сміло рік завершаєш...
Радуй нас снігом, а не морозом,
Не дуй вітрами і не лий сльози,
Придерж вологу на весну, просим...
Хоч ти і маєш погод багато,
Не добав горя в край наш і хату...
Сієш і вієш, мутиш і крутиш,
То зверху сиплеш, то бува й ллєш,
Й гілля ламаєш, аж до безмеж...
Ми тобі вірим і дуже просим,
Щоб ти почув нас і зрозумів,
І в нові свята нас не підвів...
Ми ж бо чекаєм всі твої свята,
Бо ж їх у нас і у тебе багато:
Буде й Варвари, і Миколая,
Й Нового року всі ми чекаєм,
Миру і спокою дуже бажаєм...
Не будь же, Грудню, надто холодний,
Не вередливий й будь не голодний...
Ждемо від тебе тепла ми й добра,
Хай буде гарною твоя пора...
І будуть славними всі твої дні,
Посвяти будем співати й пісні...
І з Новим роком вітати будем,
І в Новім році ми не забудем,
Бо ж ти чудовий все таки, Грудень!!!
P/S: Доброго ранку, місяцю Грудень,
Доброго вечора, й доброго дня,
Ми обіцяєм тобі сьогодні,
Що діждемося твого ми кінця...
01. 12. 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856663
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.12.2019
Уже осінь від мене іде,
А за нею зима вже гряде...
Вона снігом усе замете,
і неспокій мій знову зросте...
А я ж осінь люблю над усе,
За проміння її золоте,
За її кольори ласкаві,
І за те, що вона не лукава...
А ще за сонячні заграви,
Й за недокучливі вітри,
Хоч не часті її забави,
Й непередбачливі сліди...
А зими...Я боюся зими,
Замете вона щастя сліди,
І доріжки усі замете,
Зникне все, що було золоте...
Невблаганна завжди є зима,
Ще й холодна вона і німа...
Хоча й білі, і чисті сніги,
Та й вони мені не до снаги...
Хоча я вже й сама, як зима,
Не холодна я все ж й не німа...
Шкандибаю уже і скриплю,
Та зиму я усе ж не люблю...
Дні короткі у ній, як шнурки,
Ночі довгі, як довгі шляхи...
і куди ти не кинь, всюди клин,
І ще й вітер чогось стає злим...
А мені ж по нутру золоте,
Хай зима прихильності не жде...
В душу я її не допущу,
І чекатиму дуже весну...
За весною, літо гряде й осінь,
А весною й літом все хороше...
Осінь знов повернеться до мене,
Стане мені рідною як неня...
P/S: З осінню сьогодні я прощалась,
Дякувала дуже їй за те,
Що розуміла й часто усміхалась,
Й проміння посилала золоте...
Що не була надто сувора,
Вмивала лагідно дощем,
І кожна в небі її хмара,
Не додавала в душу щем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856457
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.11.2019
Живі в душі ще спогади
Про молоді літа,
Коли в вальсі кружляла я
І гарна, й молода...
Безпечна, недоторкана,
І чиста як сльоза,
З коханим я вінчалася,
Й щасливою була...
В селі моїм весілля те
Було дуже просте...
І родичі, і гості всі,
І танці, і пісні...
Боялися спіткнутися
З коханим ми тоді...
І радісно, і боязно
Було в той час мені...
А дні й роки спішилися,
Й події і літа...
Одна я залишилася,
Й давно уже не та...
Було це чи приснилося,
Не відаю вже я...
Куди вона поділася,
Щаслива та весна...
Лишились лише спогади,-
Про той далекий час...
Коханням повні подихи,
І незабутній вальс...
P/S: Я своїх рідних попрошу
У передсмертний час,
Щоб опускаючи труну,-
Звучав весільний вальс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856370
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2019
1. Зазвичай сніданок ми готуємо самі, обід купуємо в кафе, а вечерю
готує мама, чи дружина...
Звідси й приказка: "Сніданок з"їж сам, обід розділи з другом, а
вечерю віддай ворогові!"
2. Чоловік до дружини:
-Зайчику, ти мене любиш?
-Звичайно, коханий!
-А зраду пробачиш?
-Звичайно, серденько, я мертвому все пробачу...
3. В барі чоловік замовляє чарку за чаркою. Зрештою бармен не витримує
і запитує:
-Що сталося?..
-З дружиною посварився. Вона обіцяла місяць зі мною не розмовляти...
-Уявляю як Вам погано...
-І не кажіть, сьогодні останній день...
4.-Тату, а це правда, що в деяких країнах Сходу наречений не знає хто
його дружина поки не ожениться?
-Це в будь - якій країні, синку!..
5.Під час футбольного матчу почалася злива. Промоклий до нитки глядач
говорить сусідові:
-Уяви собі, що ось у таку погоду дружина хотіла витягти мене на прогулку...
6.-О! У тебе відмінна кардіограма! Рівна! Ритмічна!
-Це не кардіограма - це лікар рецепт виписав!..
7.Сидять дід з бабою, молодість згадують. Раптом дід каже:
-Давай, як колись було. Я прийду до тебе на побачення, ти вийдеш до
мене, та й підемо на сінник.
-Добре! - каже баба.
Дід вийшов. чекав годину, другу, повертається в хату і до баби:
-Ти чого так довго не виходиш?
- А мене мати не пускає...
8. Двоє друзів у барі:
-Чим будемо горілку запивати?
-Колою.
-Ні, я пас: у мене печінка слабка...
9. Приходить чоловік до церкви й говорить священнику:
-Отче, я згрішив.
-У чому твій гріх, сину мій?
- Я єврея надурив.
- Це не гріх. Це - диво!
10. Солдат звертається до прапорщика:
-Товаришу прапорщику, пропоную знищити всі документи більш як
10-илітньої давності. Тоді у вашому сейфі звільниться багато місця!
-Чудова ідея. Виконуйте. Але для надійності перед знищенням
не забудьте зробити ксерокопії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856138
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.11.2019
Як же багато є в житті
І негараздів, й попелу...
Та ми, долаючи путі,-
Усе ділили порівну...
Ти підставляв своє плече
У скрутних ситуаціях...
І я сприймала усе це,
Й погане все миналося...
Коли тобі було пекло,
Аж барабани стукали,
Руку я клала на чоло,
І в твої руки хукала...
Коли бувало нам обом
Чогось дуже незатишно,
Легше долати усе двом,
Чи й починати заново...
Тебе давно уже нема,
І я живу в неспокої...
Душа ще в мене не німа,
І згадки заспокоюють...
Живі думки в душі моїй,
Твої слова і погляди,
Я заспокоююсь тоді,
Коли гортаю спогади...
Всі негаразди у житті
Розвіюю із попелом...
А ще незвідані путі,
Долаю я у спокої...
А прийде час і я піду
У інший світ без боязні,
Може і там тебе знайду,
Щоб все ділити порівну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Осінь минає золота,
Уже з зимою бореться...
І та її перемага,
В зиму ж іти не хочеться...
Осінь багата й чепурна,
Я нею зачарована,
У ній лебідкою пливла,
Духом її оновлена...
Сказать чарівні їй слова,
Сьогодні я насмілилась:
-Не відступай, тобою я
Не встигла ще натішитись...
Осінь всміхнулася мені,
Моргнула теплим променем...
Пообіцяла теплі дні
Лагідним тихим подихом...
І зрозуміла я її,
Їй відступать не хочеться...
Природи ж правила такі,
Й змінити їх не можеться...
Призупинить відхід її,
Нікому не вдавалося...
Скоритись часу і зимі,-
Завжди так відбувалося...
То ж доведеться і мені,-
Із осінню прощатися...
І хоч не хочеться... Зимі
Прийдеться підкорятися...
Осінь минає золота,
За нею сумуватиму...
Та пройде час... Осінь нова,-
Для мене ще співатиме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855893
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2019
Не стоїть життя на місці,
Все міняється навкруг...
Щось на краще, щось на гірше,
Це життєвий каламбур...
Технології скрізь нові,
Телефони, Інтернет...
Через дії нездорові,-
Стає слабшим інтелект...
Більшість лиш про себе дбає,
Не чекай від них добра...
Поруч хворі умирають,
Ще й на Сході йде війна...
Негараздів вистачає
І у зрілих, і в старих...
За народ влада не дбає,
Це найбільший в світі гріх...
Чи забули за чесноти,
Бачить з неба усе Бог...
Гріхи смертні й нечистоти,
Й лиш розмови про Любов!
Убивають в людей Віру,
Вже й Надія відступа,
Повсякденність стає сіра,
Та і щедрість вже не та...
Розділилось все в суспільстві,-
Є багатство й біднота...
Стало в моді фарисейство*,
Лиш деінде доброта...
Ще бідніші стають бідні,
Вже таке у нас було...
В 33-ім, й 47-ім,
Коли нищили село...
Так красиво обіцяли,
Що покращиться життя...
На сьогодні вже й забули,
Вже нема і співчуття...
Совість й заповіді Божі,-
Усе більше на словах...
Бог постійно на сторожі,
Все віддасться в небесах...
Не стоїть життя на місці,
Все з часом міняється...
Удень - Сонце, вночі - Місяць,
І життя всміхається...
* Фарисейство - тут лицемірство,
зовнішня благочестивість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855764
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2019
Скорботна мати йшла поволі,
Туди, де зріло колосся в полі.
Несла на грудях дитя, мов птаху,
Не стало сили, лягла край шляху.
Мов стебло, руки син простягає
І хліба в мами усе благає.
Але благання свого пташати
Уже не чує стражденна мати.
Лежить очима до неба мати,
Загасла тихо біля дитяти.
Проснися, нене, проснися,нене!
Дозріло жито твоє зелене...
Голодомори, голодомори,
Все до зернини взяли з комори,
Взяли з комори все до зернини,
В неньки й дитини із України.
*Володимир Забаштанський уроженець смт. Браїлів, Жмеринського р-ну,
Вінницької обл.. Ще в юні роки під час риболовлі з застосуванням
взривчатки дістав поранення очей, залишившись сліпим на все життя.
Я жила і працювала в цьому ж селищі, була заступником директора по
виховній роботі. І якось організувала зустріч учнів з Володимиром
Забаштанським і його товаришем, який його супроводжував. Після цієї
зустрічі наші стежки кілька разів перетиналися. Спілкуватися і слухати
його вірші, які він декламував напам"ять, було одне задоволення...
Ось тому я сьогодні, прочитавши цей вірш в газеті "Сільські вісті",
Не втрималась і виклала його в КП.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855681
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.11.2019
Люблю природу і весь світ,-
За теплоту, за радість, сміх...
За те, що в світі я живу,
Казки, пісні й вірші пишу...
Люблю я землю, простір, небо,
І синяву, і птахів щебет,
І вечерові люблю зорі,
І плескіт вод у річці й морі...
Люблю і поважаю світ,
Від предків в мене це моїх,
І від бабусі, тата й мами,
Не передати це словами...
Люблю ліси я і поля,
І гори, ріки, і моря,
А ще степи широкополі,
Люблю усі диво - простори...
Радію, що є в мене діти,
Онуки, правнуки і квіти...
Люблю за те, що я пізнала,
Що тут жила і працювала...
За те, що друзі в мене є,
Будинок, сад, усе своє...
Сусіди в мене пречудові,
За будні й свята веселкові...
І за весну, за літо й осінь,
За спів птахів дзвінкоголосих...
За те, що вмію працювати,
Читать, співать і жартувати...
Бува життя збиває з ніг,
Стає похмурим увесь світ,
Та я навчилась все долати,
І світ цей білий шанувати...
Що кого в світі цім чекає,-
Ніхто не зна і я не знаю...
Та щоб зі мною в нім не сталось,
Любить його не перестану!..
Я пізнаю цей світ щодня,
Манить і кличе дивина,-
І ранки , дні, вечори й ночі,
Дощі, вітри, сніги і роси...
Буду і далі пізнавати,
Читать, писать, а ще вивчати,
Бо ж світ величний і казковий,
І все у ньому є з ЛЮБОВІ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2019
Передати не можна словами,-
Це побачити треба й почуть...
Повертаюся знову думками,
Щоб ту радість повторно відчуть...
Переповнений зал був до краю,
Лиш на сцені те дійство було...
Зал завмер, слідкував лиш очами,
Всіх неначе у вирій несло...
Це столична була в нас вистава,-
Драматична, журлива й жива...
Хоч в минуле вона повертала,
Та й в майбутнє думками несла...
Гра акторів була визначальна,
Їх сприймали усіх "на ура"...
Та найбільше усіх полонила,-
Неповторная Оля Сумська...
Відчували всі люди серцями,-
Переплетення давніх подій...
Уявляли - пливуть над степами,-
Персонажі далеких тих дій...
Дві години, як мить промайнули,
Не хотілося зал залишать...
Задоволення й радість відчули,
І наснагу, й любов, й благодать...
Передати не можна словами,
Це побачити треба й почуть...
І скажу я ще всім поміж нами,
Що цього не можливо й забуть...
P/S: По закінченню я все ж зустрілась,
І з Сумською, все ж родичі ми...
Обнімалися ми й говорили,
Цілувались й сміялися ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855308
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2019
Тече вода, як і текла
Веселими потоками...
Роки мої десь віднесла,
Сховала за воротами...
Ось я піду,ось я піду,-
І до води, й до річечки...
І попрошу, і попрошу,-
Спинить їх плин хоч трішечки...
За ними бігти уже я
Не маю зовсім силоньки...
Й спинити, ні не можу я
Ні жодної хвилиноньки...
Та все ж іду, іду - спішу
Я знову й знов до річечки...
Її благаю і прошу,-
Спини плин літ хоч трішечки...
Якось дійшла я до ріки,
Їй низько поклонилася...
І попросила щоб роки
Мої призупинилися...
Ріка мовчала і текла
Весільними потоками...
Поруч всміхалася верба
Гілками кароокими...
Я розплела свою косу,
Лице умила й віченьки...
Тягар життя я донесу,-
До неба, не до річеньки...
Та я не буду поспішать
В далеку піднебесную...
Весну я буду виглядать,
І з нею ще воскресну я...
Тече вода як і текла
Бурхливими потоками...
Не буду я лічить літА,
ЛІта чекать з покосами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855195
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.11.2019
Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак...
В наш час жорстокий - неповторний,-
Він так потрібний тут, у нас...
Може б нове щось удалося
В Верховній Раді встановить...
І замінить оту "макуху",
Що нині там ото сидить...
Колишній в нас актор і комік,
Тепер країни президент...
Еней подумав: він же олух,
Та ще й до того дисидент...
Місце його лиш на естраді,-
В театрі, в опері, в кіно...
Тепер пастух в людському стаді,
Зроду такого не було...
І у Верховній терпить муку,
Його команда й засіда...
Артисти, співаки, порнуха,
Клепок у них не вистача...
Куди ж дивилися всі люди,
Нема такого й не було...
Еней не знав і думу думав,
Куди ж країну понесло...
Пером не можна написати,
Ані у казці розказать...
Не зна й Еней яку пораду,-
Простому люду нині дать...
У час Енея посадили б
І в казани їх, і в котли...
Щоб на вогні пеклись, горіли,
І в владі їх би не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2019
Земля годувальниця людства,-
чи знає про це президент,
що йде до такого паскудства,
щоб знищити край свій ущент...
Земля наша щедро полита
сльозами і кров"ю людей,
вона людським потом умита,
майбутнє онуків й дітей...
Давно усім людям відомо,-
земля й її надра усі,-
належать не "зе" лиш команді,
а людям країни усім...
Тепер президента зневага
відчутною стала вже всім...
Згадайте, колись вже здувало
як вітром із трону царів...
Слова прензидента ми чули,
що він для нас "вирок"* приніс...
і все що тоді обіцяли
забули й про долю землі...
Актору якогось кварталу,
заручником стала земля...
І ось вже пора та настала,
їм вирок виносить пора...
Земля не товар - це ж відомо,-
із давніх предавніх віків...
До дій президента нового,-
у нас і зневага, і гнів!..
Бо ж люди нарешті прозріли,
від тих необдуманих дій...
Щоб гнів той людський всі відчули,-
пора виганяти "царів"!!!
* Перед виборами Зеленський сказав Порошенку у вічі:
" Я ваш не опонент, я ваш вирок"...І пообіцяв швидко добитися миру
і побороти корупцію, з усіх доленосних питань радитись з народом
на референдумі...
І люди повірили, певне й не підозрювали, що то говорив не майбутній
глава держави, а актор "95 кваралу"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854804
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2019
Жури нині вистачає,
хоч ходи, хоч сядь і плач...
Нам і влада підкидає,-
колючки своїх невдач...
Їх невдалі "передачі",-
засмітили нам мізки...
Ще й на зло є на додачу,-
вже поважні в нас роки...
Я не буду безупинно,
свою долю закликать...
Кину я журу за спину,
буду жить і працювать...
То нічого, що стара я,
та у мене все ще "так"...
Може втретє, може вп"яте,-
буду долю виглядать...
Може щастя я ще стріну,-
на старечому путі...
Я його вхоплю за спину,
занесу хоч на плечі...
Ви не смійтесь, добрі люди,
я умію жартувать...
Хоч і важко нині всюди,
не люблю я сумувать...
Є у мене все що треба,-
І для серця, й для душі...
Це від Бога, чи від неба,-
даний дар писать вірші...
Моя доля в дітях й внуках,-
в них і радість, й благодюать...
Пиріжків ось напечу я,
й буду їх у гості ждать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854697
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.11.2019
Ловлю я кожну мить життя,
Ніщо не заважає...
Люблю цей світ до забуття,
А осінь помагає...
І не біда, що лист тремтить,
Й на землю опадає...
Вітер тим листом шелестить,
Земля його приймає...
Верби купають у воді
Листя своє опале,
Згадують роки молоді,
Цілують їх тумани...
І все єство моє кипить,
Осінь цьому сприяє...
А час іде, і кожна мить,-
Мене задовольняє...
Мені нема куди спішить,
У згадках все минуле...
Та я й сьогодні хочу жить,
Плекаю і майбутнє...
А час іде, кудись спішить,-
Це знають усі люди...
Ось - ось впаде останній лист,
І більш його не буде...
Колись і я, як лист впаду,
Світ не впаде, я знаю...
Та поки я іще живу,-
Банкет життя справляю...
Не розучилась мріять я,
Така моя натура...
Стала поезія моя,-
Життя мого структура...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854573
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.11.2019
Відпливають роки, як хмари у небі...
Я вдивляюсь в небо, хмара відліта...
Мені ту хмарину зупинити треба,
Бо то не хмарина, то мої літа...
Я спішу за нею, а вона за обрій,
Не хочу за нею я ще відлітать..
На серці тривога, у душі неспокій,
Бо вже ту хмарину мені не догнать...
Сховалась хмарина все таки за обрій,
А печаль з собою мою не взяла...
Сумую за нею, у душі неспокій,
Надію і Віру вона віднесла...
Стою у тривозі, та все ж не здаюся,
Шукаю хмарини нові в небесах...
Роки, мої роки, я все розумію,
Вони відлітають, як на парусах...
В розпачі вертаюсь до своєї хати,
Згадую що осінь пора золота...
Не буду хмарини в небі розглядати,
З ними відлетіли не мої літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Я була на побаченні, Біля тебе постояла,
й було сумно мені... ти лежиш у землі...
Я тебе не побачила, Я тобі повідомила,
все було, як у сні... ми поки що живі...
Ще тобі я повідала,-
всі новини земні..
І здалося побачила,
усміхнувсь ти мені...
І мене заспокоїла, Обеліск я погладила,
та усмішка твоя... і відчула тепло...
І мені вона значима, я стояла й не плакала,
й я щаслива була... як колись то було...
Хоч тебе й не побачила,
оновилася я...
Як до тебе балакала,
потепліла й земля...
Хоч не довгим побачення,- Ніби й квіти шепталися,
В нас сьогодні було... ті що я принесла...
Як колись дуже значиме,- Я тобі знов зізналася,
почуття ожило... що любов ще жива...
І мені відчувалося,
що почув ти мене...
Новизною світилося,
почуття це земне...
В обеліск я вдивлялася, Та хвороба вмішалася,
пригадалося все... і забрала тебе...
Доля гарно в нас склалася, Врятувать намагалася,-
бо ж любов над усе... і тебе, і себе...
Та хвороба сильнішою,-
від обох була нас ...
І кістлява зловісная,-
твій прискорила час...
Повернулась з побачення,- Я просила пробачення,-
я оновлена вся... врятувать не змогла...
Хоч тебе й не побачила,- І поїздка ця значима,-
не засмучена я... все ж для мене була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854384
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2019
Давно минуло моє літо,
та й осінь ось уже мина...
І відцвіли осінні квіти,
й бува туманами вкрива...
Таке чудове було літо,
мені всміхалось як дитя...
Додала осінь диво - квіту,
назад немає вороття...
Сиві тумани, срібні роси,-
уже не тільки на траві,
вони зсріблили мої коси,
на жаль засіли й в голові...
Уже всі зібрані врожаї,
майже закінчились жнива...
Тепла й розради не чекаю,
бо на порозі вже зима...
Я йду осінніми стежками,
вже до зими путі ведуть
А час іде... Навіть думками
мені минуле не вернуть...
І я змиритись звісно мушу,
природи це такі права...
Не допущу смуток у душу,
допоки я іще жива...
У згадках ще буяє літо,
і осінь лагідно морга...
Не вистача тепла і квіту,
віра й надія ще жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2019
Осінь, моя осінь,
яка ж ти хороша:
щедра твоя просинь,
й листяна пороша...
У тобі купатись
одна насолода,
і мені всміхатись
до тебе охота...
Любуюсь тобою
я кожного ранку,
з вербою й сосною
біля мого ганку...
Дозріла калина
в моєму садочку,
я її садила
в честь синів і доньки...
Хризантеми квітнуть,
ніби на помості...
Здається, що їдуть
то до мене гості...
З ними розмовляю,
слухачі уважні...
Мене розуміють
і стають поважні...
Сипляться листочки
у дворі моєму,
як сини і доньки
туляться до мене...
Осінь, моя осінь,
тебе дуже прошу,
нехай твоя просинь
триває подовше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854060
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2019
Заспівала б я про літо,
та воно давно минуло...
В ньому гарно цвіли квіти,
і мені було не сумно...
Якби ж можна знов вернути,
пречудове тепле літо...
Коли поруч були діти,
і надійно було, й світло...
Жаль минуло тепле літо
з колосистими житами,
вистачалао тепла й світла,
та ще й жайвори співали...
Я до співів прислухалась,
а вони ж співали вправно,
і мені співать хотілось,
і було там дуже гарно...
Я б хотіла заспівати
про красу рідного краю...
Є мені про що згадати,
та вже голосу не маю...
Літо ж то давно минуло
і повернеться не скоро...
Осінь холодом війнула,
ще й болить у мене горло...
Я про осінь не співаю,
бо й вона уже минає...
Хоч мені у ній і добре,
та дощами все змиває...
Хоч буває сонце зблисне
і мене це розважає...
А коли похмуро й кисне,
в мене настрою немає...
Теплі дні уже минули,
вже й природа засинає...
Холод віє мені в душу,
тому я і не співаю...
Буду я чекати літо,
прийде знов воно, я знаю...
І розквітнуть знову квіти,
ось тоді я й заспіваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853858
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2019
Я сама себе створила,
як в дитинстві мріяла...
Наполегливо все вчила,
працювала й мріяла...
В школі вчилася відмінно,
в усім розбиралася...
Атестат я получила
із медаллю срібною...
В інститут я поступила,
Гарно й там навчалася...
Математику любила,
в ній я розбиралася...
Педагогом гарним стала,
з дітьми спілкувалася...
Все по - своєму робила,
за нове все бралася...
І сім"ю я гарну мала,-
чоловік і діточки...
Вони сім"ї всі створили,
появились внученьки...
Як на крилах я літала,
і робота, і сім"я...
Як могла всім помагала
і щасливою була...
Довгі роки працювала,
і знову навчалася...
Гарні успіхи я мала,
і я цим пишалася...
Стаж солідний звісно маю,-
49 довгих літ...
Жаль здоров"я підкачало,
так устроєний цей світ...
Ті роки вже відлетіли,
за обрій сховалися...
Діти й внуки сім"ї мають,
я одна осталася...
З ними часто я спілкуюсь,-
телефон є й інтернет...
Хоч не часто зустрічаюсь,
не втрачаю інтелект...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853786
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.11.2019
Субсидійна дуля,-
від уряду людям...
Про це не говорять,
а постійно роблять...
Вже базову норму,
збільшив уряд новий,
як частину плати,
та й ту треба ждати...
Минув уже жовтень,
кінець був холодний...
І тепла вже нема,
і субсидій нема...
Двадцятого жовтня,
розмістив на сайті,
нову постанову,
про базову норму...
Цю гірку пігулку
вже й підсолодили,
це ще не сьогодні,
а через півроку...
А ще ж обіцяли,-
знизити тарифи...
Борсайтеся, люди,
провладці не винні...
Це - світле майбутнє,
яке обіцяли,
та певне й забули,
що тоді казали...
Кількість субсидіантів
також скоротили,
і закони нові
уже ухвалили...
А експерти кажуть,
що грошей немає,
на пільги й субсидії
їх не вистачає...
Кажуть там у владі,-
зарплати ж зросли...
То ж готуйтесь, люди,
затягать паски...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853603
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2019
Іноді звук десь прорветься зі степу,
Я відчуваю його дивний клич...
І защемить щось у серці у мене,
Хочеться звук той мені уловить...
Я напрягаю і очі, і вуха,
І прислухаюся в кожную мить...
Чую що дятел на дереві стука,
Більше ніде, і ніщо не квилить...
Щось загриміло, здалека гуркоче,
Годі той звук попередній знайти...
В горлі у мене від диму лоскоче,
Мала б я крила, летіла б туди...
Щоби той звук і догнать, і пізнати,
Щось же він значив в моєму житті?..
Дай, Боже, пам"ять, я мушу згадати,
Може тоді стане легше мені...
Може за звуком тим я б полетіла,
Він так незвично уразив мене,
Я би догнала, та зламані крила,
Тай до землі мене старість вже гне...
Осінь велична... Дим чорний клубиться,
Звук той засів у душі глибині...
Клопіт життєвий на плечі звалився...
І не догнати той звук вже мені...
В розпачі так і стою біля хати,
Що ж то за звук, що почувся мені,
Може хотів він сказать й нагадати,
Про мої болі й печалі тужні...
Осінь моя вже давно блідолиця,
З жовтим відтінком корони її...
Хочу відчуть ще той звук, щоб напиться,
Спрагу втолити нектаром мені...
Згадую звук той, бо я ж його знаю,
Пам"ять не зраджує й досі мені...
Сину - синочку, я все пам"ятаю,
Ти вигравав на баяні своїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853488
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.11.2019
То була ніби в тумані,
то горіла у вогні...
І не спала, і не їла,
я три ночі і три дні...
Десь поділась моя сила,
я вже й воду не пила...
І здавалось відчувала,
що це смерть моя прийшла...
Я уже й не розуміла,-
чи я мертва, чи жива...
Не підвладне було тіло,
я й піднятись не могла...
Я ковтала якісь ліки,
спала й просиналася...
І у снах тих чула крики,
та все ж не здавалася...
Слава Богу,все минуло,
ніби я вже ожила...
Роззирнулася навколо,
і до тями вже прийшла...
Помаленьку якось встала,
навкруг оглядалася,
і води уже ковтнула,
й навіть усміхалася...
Помаленьку ворушилась,
їсти не хотілося...
Богу й долі помолилась,
в голові морочилось...
Відчувала, що не вмерла,
сили набиралася...
На подвір"я якось вийшла,
хоч і спотикалася...
І собаку, і кота,
уже відгодувала...
Навкруг мене красота,
вже майже й здорова я...
Чи насправді так було,
чи мені приснилося...
Все в тумані пропливло,
й жити захотілося...
Я раділа що жива
все таки лишилася...
Хоч була я ще слабка,
та вже й усміхалася...
Я не знаю, що було,-
ці три дні зі мною...
Слава Богу відпливло,
і живу я знову...
Так буває у житті,-
восени й зимою...
І ми згадуєм тоді,
всі віражі долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Дядько Грім дозволу не питає,
Свою справу він добре знає...
На баскому чорному коні,
І спинить його нікому, ні...
У червоній свитці й шароварах,-
Скаче дядько Грім на хмару...
Каже: "Гей, сестрице,годі спати,
Пора поля і степи поливати!"
Тітка Хмара - лінивиця,
За порядком не дивиться,
Хоч і любить поливати,
Та ще більше любить спати...
"Гей, сестрице!"- Грім гукає!
Та ж мовчить, бо ще дрімає...
Грім кричить: " Вже досить спати,
Пора ліси поливати,
І степи, поля і гори,
І незвідані простори...
І землиця хоче пити,
Без води ж то їм не жити!"
Тітка Хмара вже проснулась,
Дядьку Грому усміхнулась,
Потім враз зареготала,
Сина свого погукала:
"Гей, синочку-Веселинцю,
Йди до мене веселитись,
Принеси сюди хлюща,
Веселитись хочу я,
Поллємо степи й поля,
І ліси, й садки, і гори,
І незвідані простори..."
Веселинець не барився,
Біля хмари він спинився,
Нахилив лійку з водою,
Полилась вода рікою...
Дядько Грім розправив вуса:
-Ось і я тут знадоблюся,
Ще й дістав свої литаври,
Загриміли усі барви...
-Обережно, дядьку Громе,
Не лякайте більш нікого!..
-Ха-ха-ха!-регоче Грім,
Налякаю все і всіх...
Нахилився він з коня,
І побачив зайченя,
Перелякане стояло,
Маму голосно гукало...
Змилостививсь дядько Грім,
І вже більше не гримів,
Стрибнув знову на коня,
Та й поїхав звідтіля...
А за ним і тітка Хмара
Потихеньку почвалала...
Зайченя дуже зраділо,
Ще й намокнути не вспіло,
Бо ховалось під сосною,
Й дощ пішов вже стороною...
Зайченя те роздивилось,
Щиро й радісно всміхнулось,
Поміж мокрими кущами,
Поспішило вже до мами...
Про пригоду зайченяти,
Я й рішила написати,
Чи це так було, чи ні,
Невідомо це й мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853292
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2019
Осінь вереснем співала,
вселяла надії...
Роздивлялась, поспішала,
поновляла мрії....
А вже жовтнем малювала
чудові картини...
І красою утішала,
й гронами калини...
Половина вже минула
осені цікаво...
Холодом нині війнула,
таке її право...
І дощами обмиває,
все що малювала...
І з вітрами розмовляє,
так як сама знає...
Ми від осені ховаєм,-
і смуток, і болі...
Нехай ніхто не пізнає
біди і печалі...
До кінця вже добігає
жовтень кольоровий...
Сльози відчаю втирає
в просторі холоднім...
Листопад вже підступає,
жовтню диха в спину...
Зимі двері відчиняє,
спішно й безупиннно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853051
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2019
Ой, доленько моя, осінняя,
Додай мені тепла, ти ж сильная,
Позбав мене від мук, у старості,
Осінній йде хай звук у радості...
Не будь, доле моя, журливая,
Ще хочу бути я щасливая...
У осені живу, давно вже я,
Тягар життя несу, давно щодня...
Колись же я була, проворная,
Весела, чепурна, не гордая...
Усе робила я з приємністю,
Не відчувала я, залежності...
Була в мене сім"я, дружненькая,
Робота до душі, взаємная...
Життя мені тоді, всміхалося,
Я у росі й воді, вмивалася...
Скажи, доле моя, що сталося,
Стара я і одна, осталася...
Повільно вже хожу, схиляюся,
Буває і дрижу, від страху я...
Роботу як роблю, втомляюся,
Погано бува сплю, здригаюся...
Навчилася терпіть, всі тягості,
І осінь я люблю, без заздрості...
Ой, доленько моя, осінняя,
Благаю тебе я, ти ж вільная,
Не додавай ти мук, у ніженьки,
Зніми тягар і з рук, і з душеньки...
Будь, доленько моя, осінняя,
Так як колись була, весільная...
Додай мені, прошу, ще радості,
У ночі мої й дні, цікавості...
Ой, доленько моя, осінняя,
Хай буде ще пора, красивая...
Нехай не йде зима, холодная,
Вона ж бува німа, в ній квола я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Люблю читати і писати,
живу в Долинській на краю,
і в ювілейну свою дату,
я вам про себе розкажу...
Я на своїм життєвім полі,
була і в пеклі, і в раю...
Та я не скаржуся на долю,
хоч вже до фінішу іду...
Дитинство швидко промайнуло,
і молоді мої літа,
і осінь вже крилом махнула,
а на порозі вже й зима...
Життя на старті удалося:
друзі, навчання, дім, сім"я...
Не все задумане збулося,
та не сумую за ним я...
Були і злети, і падіння,
вдачі, невдачі, суєта...
Я працювала й розуміла,
що світом править доброта...
Усе життя я як на варті,-
і працювала, і жила...
Терпіла болі я і втрати,
та все ж й щасливою була...
Сина я втратила й невістку,
в сирітстві доня їх зросла...
Щодня чекаю добрі вісті,
жду щоб закінчилась війна...
Зарано я і овдовіла,
уже давно живу одна...
Душа від смутку не зміліла
і не пустила в себе зла...
Свій шлях обрала я свідомо,-
сім"єю й школою жила...
А як на пенсію я вийшла,
то ще й активною була...
В Клуб Ветеранів я ходила,
його ідеями жила...
Друзів старих й нових зустріла...
Про них й для них писала я...
Маю дітей, внуків, правнуків,
у них себе я пізнаю...
І прислухаюся до звуків
і в снах своїх, і наяву...
Тепер постійно вже я дома,
в крамницю раз у тиждень йду...
Працюю, хоч долає втома,
казки, пісні й вірші пишу...
Маю хороших я сусідів,
з ними розмови я веду...
А до поважних і старіших,
хоч і не часто, все ж хожу...
Розваги деякі я маю:
і телефон, і інтернет...
Спілкуюсь, думаю, читаю,
щоб не ослаб мій інтелект...
А ще вирощую я квіти,
і розмовляю з ними я...
Вони для мене ніби діти,
моя теперішня сім"я...
Хоч важко жити, не німію,
хоч вже в літах, та все ж живу...
Душею й серцем молодію,
коли щось гарне напишу...
Написане я не ховаю,
і в інтернет, й в газети шлю...
Там і читають, і друкують,
ще й гонорари бува шлють...
Всі негаразди й перепони
долаю я у самоті...
Я кожен день молюся Богу,-
за мир і спокій на землі!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
- Валю, Валентино, як тепер живеш?
Великий будинок для одної все ж...
Скажи, Валентино, чому ти одна,
Де твоя родина, де твоя сім"я?..
Що з тобою сталось, чому ти сумна,
Чому ти лишилась в старості одна?..
-Чоловік в могилі і старший синок,
І мама, й невістка, і брат мій також...
Розбрелись по світу внуки мої й діти,
Шукать кращу долю в цім великім світі...
Тому й залишилась я одна у хаті...
І мені лишилось всіх їх виглядати...
Вони, слава Богу, щодня мені дзвонять,
Та ще й допомогу іноді привозять...
Сумно мені звісно бува на душі,
Мене виручають робота й вірші...
Працюю у хаті, в дворі й на городі,
Про це на папері я пишу охоче...
Отак дні за днями швидко відлітають,
А от вечорами найсумніш буває...
Не спиться буває мені вже ночамии,
Пам"ять повертає в минуле думками...
І тоді я лину в молодість свою,..
І так непомітно засинаю й сплю...
В снах часом буває з милим розмовляю,
Я тоді радію й щастя відчуваю...
А бува присниться, що синок з сім"єю,
До мене приїхав щасливий, веселий...
Такі сни приносять спокій й насолоду,
Й мені просинатись зовсім не охота...
Та куди ж я дінусь, звісно просинаюсь,
І тому що снилось щиро усміхаюсь...
Ранки й дні за днями мої відлітають,
Й вечори з ночами мене зустрічають...
Отак в круговерті, я тепер живу,
Не чекаю смерті і життя люблю...
Надіюсь, що житиму ще не один рік...
І добро творитиму для рідних своїх...
Як вистачить сили, то ще й для людей,
В мене вистачає часу і ідей...
Хочу ще додати, може й не для всіх,
Старість це все ж гадость, повірте мені...
Вистача болячок й непорозумінь,
Ми ж люди тепрплячі й не кажем - амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852486
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2019
Вже життя до кінця наближається,
Та змиритись не хочеться з цим...
Ще нам доля бува усміхається,
І у мріях вогонь, не лиш дим...
Хоч слабкі ми, та не заморожені,
Ще долаємо жовті стежки,
І думками своїми охоплені,
Та вперед усе ж йдемо таки...
Вже пора наша тьмою наповнена,
Не рахуємо дні золоті...
Листям й снігом душа запорошена,
Й дуже важко бува в самоті...
Все пригадуєм ми з задоволенням,
Свої кроки й роки золоті...
Про стежки ми ще мрієм несхожені,
Мрії наші й тепер, як тоді...
Хоч бува у путі спотикаємось,
Та спинятись не хочемо ми...
І за справи невдалі ми каємось,
Живемо як завжди між людьми...
Хоч буває у мріях блукаємо,
Наші нерви складають життя...
Ще бува й кулаки ми стискаємо,
Не впадаєм у самобиття...
Дітей, внуків і друзів ми маємо,
Й розуміємо ритми нові...
Допомоги й порад не чекаємо,
Слава Богу, що ми ще живі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852290
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2019
1.- Почім сало продаєш, козаче?
- Чого питаєш? Невже ціни не бачиш?
- Та бачу і очам своїм не вірю...
- Дай, думаю, я ще на слух провірю...
2.-Скажи мені, тату, скільки треба грошей,
щоб я одружився на дівці хорошій?
- Не питай, мій сину, бо я вже й не знаю,
я після свойого йдосі повертаю...
3. Повернувся чоловік пізно із роботи,
- Пив горілку! - жінка в крик, іскри летять з рота...
Чоловік : - Та ні, не пив, ще була робота,
в баби Клави довелось справляти ворота...
4. - Я не хочу йти до школи, не виспався й досі...
- Ти ж директором там,Колю; й п"ятдесят на носі...
5. - Знаєш,чоловіче, - каже жінка, завтра 25 років, як ми одружилися.
Не гріх було б свиню зарізати...
Дивується чоловік: - А її навіщо? В чім її вина, лише в тім,
що вона свиня?..
6. - Ти так схудла! Це нова дієта?..
- Так! Морква, буряки, картопля...
- А що ти робила? Смажила,.. варила?..
- Копала!...
7. - Купив енергозберігаючу лампу, прийшов додому, підключив, не горить.
- Все правильно, береже енергію...
8. Об"ява в газеті :
Продається діжка, тачка, кравчучка і інші меблі...
9. Зоопарк на роботі. Розмова двох приятелів:
- І як тобі на новому робочому місці?
- Повний зоопарк!
- Як це? Все так погано?..
- Та ні, просто у директора фірми прізвище - Биков, у його
заступника - Горобець,
у бухгалтера - Заєць, у касира - Вовк, а у мене, ти ж знаєш - Котенко.
То ж мені так і сказали: - Ласкаво просимо до нашого зоопарку!..
10.- Федю, ти чув, що казали в новинах?.. Долар - то виявляється - падає!..
- Васю! Та щоб у тебе так стояло, як він падає!
11.- Чого це ти, Іване, весь у синяках і бинтах?
- Та розумієш,Петре, зайшов у спортзал, а там якийсь бомбило
штангу упустив..
- На тебе?
- Та ні, собі на ноги... А я засміявся...
12 - Сусіде, а чого це в тебе звечора півень у курнику так голосно кричав?..
- Це я його на зимовий час переводив...
13. Уранці чоловік запитує дружину:
- Скажи, а що ти подумала, коли я повернувся вночі з синцем під оком?..
Дружина:
- Коли ти повернувся, синця в тебе ще не було...
14. Господиня - квартирантці:
- Чому це ваш брат останнім часом до вас не заходить?..
- Бо він, негідник, знайшов собі іншу сестру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852204
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.10.2019
Стежки ведуть вже до зими,
Це відчувають люди...
Готові і природа й ми,
По - іншому не буде...
В народі кажуть недарма,-
Якщо дощі йдуть косо,
То наближається зима,
Й вона уже на носі...
Хоч жовтень - це ще не зима,
На стику він з зимою,
Стежку до неї проклада,
А листопад - дорогу...
Жовтень усім напомина,
Щоб всі були готові,-
Стане господарем зима,
У просторі земному...
А ще він вдало спогляда,
Що діється навколо...
Всьому живому помага
І дивиться угору...
В прозорій холоднечі там,-
Летять птахи останні...
І завершають карнавал
В осінній каруселі...
В цей час у звірів лісових
Закінчується линька...
А ось у зайців - біляків,
Чомусь ще біла шубка...
Звісно, природи це секрет,-
Пора перевдягання...
Для хижаків цей час - пікет,-
Поживи й наїдання...
Знають про це і вухані
Ховаються уміло...
І в очереті, й в бур"яні,-
Для них це звичне діло...
На зимовий ідуть режим,-
І раки, й жаби, й риби...
А розпорядником всім тим,-
Є жовтень незлобивий...
Отож стежини до зими,
Вказує жовтень всьому...
До листопаду йдемо ми,
Він дасть зимі дорогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852088
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2019
Ось уже й прийшли сороковини,
Як не стало нашої Людмили,-
Матінки найперш, сестри й сусідки,
Радостей і болей її свідків,
І подруг далеких і близьких,
І племіників рідненьких дорогих...
Ми тебе, Людмилко, пам"ятаєм,
Добрим словом часто поминаєм...
Ти жила як ангел - охоронець,
І не прочиляла людям клопіт...
Ти була люб"язна, незлобива,
Про святкове вміло говорила,
Легко було слухать й розмовляти,
Ми без тебе будем сумувати...
Ти була поважна трудівниця,
Спокій тобі, Людо, лише снився...
Відійшла навік відпочивати,
Буде нам тебе не вистачати...
Донечці найважче звісно буде,
Та ти не хвилюйся, наша Людо,
Ми її підтримувати будем,
То ж довірся нам і добрим людям...,
Вже сумною стала твоя хата,
Буде й їй тебе не вистачати...
Спи спокійно, наша ти Людмило,
Земля тобі пухом лебединим...
Ми сьогодні ось, у твоїй хаті,
Прийшли сороковини відзначати...
Не забуть тебе ми обіцяєм,
Царства Небесного тобі бажаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851791
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2019
"Доброго ранку!" - всі кажуть зранку...
"Доброго дня!" -кажуть щодня...
"Доброго вечора!" "Доброї ночі!"-
Кажуть всі часто до слів охочі...
Ще кажуть "Дякую!", Кажуть: "Спасибі!"
Кажуть: "Будь ласка!" і "Будьте щасливі!"
Можна почути в нашій країні,
Ті що працюють і не ліниві...
Стає приємно тим, хто це чує,
Й тим хто навчається і хто працює,
Додасть здоров"я хворим й стареньким,
Підніме настрій діткам маленьким...
Слова магічні, слова цікаві,
Приємно чути татові й мамі...
Слова чарівні, слова звичайні,
Чути приємно людям поважним...
І вчителям, і лікарям, хворим і учням,
І пенсіонерам, і трударям,
А ще студентам й викладачам,
Всім простим людям і мені, і вам!
Мабуть доречно сказать простіше,
Слова чарівні пишемо в віршах,
І у піснях, і в оповідках,
Є у загадках, казках і в прозі,
Вони доречні в кожній розмові...
Не забувайте, дорослі й діти,
Слова хороші, вони ж як ліки,
Ми їх всі знаємо й любимо всі,
І їх не важко вимовлять усім!
То ж не скупіться, їх промовляйте,
Буде всім краще запам"ятайте!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2019
Ще теплі дні...Хороша осінь нині,
Жовтіє листя й падає до ніг...
Мрії й думки підносяться все вище,
Якби ж і час спинити хтось би зміг...
А я хожу і все спостерігаю,
Затримать осінь хочеться мені...
Як це зробить - ніхто і я не знаю,
Лише вітри відносять всі жалі...
Яка ж вона, незрівнянно хороша,
В долоні чари я її ловлю...
І незважаючи на її сльози,
Її я поважаю і люблю...
На жаль, спинити осінь неможливо,
Сьогодні пік минає вже її...
Ми проведем її, і терпеливо,
Писать посвяти будемо ще їй...
Та ще ж півосені у нас є нині,
За жовтнем, звісно, прийде листопад,
Та він за жовтень значно холодніший,
До того ж він, зимі є рідний брат...
А ще ж у листопаді голо в саді,
І в ньому день такий, як в зайця хвіст...
І смутно так і в хаті, і в заграді,
Й доведеться ховатися на піч...
У листопаді мало уже сонця,
Дощі холодні і бува мороз...
Щільно закриті двері і віконця,-
Прихід зими - небажаний курйоз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851553
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2019
Роки швидко відшуміли,
я в них заблукалася...
Те що мала, відлетіло,
й я одна осталася...
Весна, літо, осінь мила,
зі мною сміялися...
А тепер жура насіла,
і я спотикаюся...
Вже я раю не чекаю,
зима наближається...
Безталанна моя доля,
листям замітається...
Мої коси побіліли,
теж зими злякалися...
Моє тіло постаріло,
від вітру хитається...
Ледь живі ще руки й ноги,
голова ще думає...
Спотикаюсь об пороги,
що аж в серці стукає...
Ще у мріях кудись лину,
то йду, то спиняюся...
Вже малі у мене сили,
й шороху лякаюся...
А буває молодію,
в кольорових своїх снах...
Як проснусь, то розумію,
заблукала у роках...
Життя швидко промайнуло,
старість залишається...
Щастя мало мені впало,
осінь усміхається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851330
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2019
Осінній сад,
Квіти осінні,
Йде листопад,
Жовтень відійде...
Осінній ліс,
Гриби осінні,
Осіння ніч,
І сни осінні...
Осінній дим,
Вогні осінні,
Осінній сум,
Думи осінні...
Осінні дні,
Короткі дуже,
Сумні пісні
Співають друзі...
Туман і дощ,
Вітри осінні,
Варю я борщ,
Торти весільні...
Осінь збіга,
Зима в дорозі,
І її тінь,
Вже на порозі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851240
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.10.2019
В житті по - всякому буває,
Основа в кожного своя...
Для мене, ця основа -ШКОЛА,
МОЯ КРАЇНА І СІМ"Я!!!
Якби змогла я знов почати
Спочатку все, що відпливло,
Я б проминула негаразди,
Все інше - так би і було...
Життя, ніби сторінка в книзі,
Чи то весела, чи сумна,
Бува в гарячці, бува в кризі,
В тиші бува, або й гучна...
Бувають й радості, і болі,
Нікому їх не обминуть,
Та на своїм життєвім полі,
Вдається суть буття збагнуть...
РОБОТА - звісно, це важливо,
Також одна з усіх основ,
Для мене ця основа - ШКОЛА,
Так, як ПОВІТРЯ і ЛЮБОВ!
Ще більш важлива є основа:
ДІТИ, ОНУКИ і СІМ"Я,
Село, чи місто, спокій дома,
Друзі, сусіди і рідня...
ДІТИ, ОНУКИ І ПРАВНУКИ,
Вони життя мого весло,
Природи лагідні дарунки,
Живе в мені, як і жило...
На жаль, нам старість не минути,
В ній теж по - різному бува,
Болять бо ж ноги в нас і руки,
А ще це підсумки й жнива...
Щоранку я роблю зарядку,
Відкриті двері і вікно,
Вчора, сьогодні, все спочатку,
Ніби моє нове кіно...
Не хочу я втрачати тонус,
Рухливість, то моє крило...
Треную руки, ноги, голос,
Щоб там у світі не було...
Живу з природою в пошані,
Спостерігаю все навкруг,
І не ховаюсь ні від кого,
Кожна рослина мені друг...
Люблю й вирощую я квіти,
Вони у мене на виду...
І сумувать люблю й радіти,
Хоч болять ноги, я іду...
Спостерігаю за птахами,-
Синички, дятли, горобці...
На груші голуби сховали,-
Своє гніздечко у гіллі...
Птахи мені найкращі друзі,
Щоранку з ними говорю,
Вони в моїм дворі на груші,
Співають пісеньки свої...
Я їм підспівую буває,
І мене слухають вони,
А потім знову я їх чую,
Такі у нас переспіви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Уже давно минули наші старти,
Спливли-злетіли радужні роки...
Усе життя були ми, як на варті,
Тепер до фінішу ведуть стежки...
В нашім житті всього було доволі,-
І перемог, поразок і пітьми...
Минулим ми буваємо в полоні,
Та живемо між добрими людьми...
Не легко нам, та будем ми ще жити,
Є ж у нас досвід, витримка і гарт,
І працювать уміємо й творити,
Боротися і жити ще нам варт...
Не сумувать за тим, що вже минуло,
Його ж бо неможливо повернуть,
У часі ми йдемо ніби за плугом,
Те що було не можемо забуть...
Ми живемо і жити ми ще будем,
На перекір всім бідам і журі,
Поки серця ще б"ються в наших грудях,
Працюємо й співаємо пісні...
Ми не гадаємо, що далі буде,
Все що було у спогадах живе,
Нас поважають рідні наші й друзі,
І ми їм дуже дякуєм за це...
Так як було у нас уже не буде,
(Хотілося б і кращого, однак)...
Не прихотливі ми і скромні люди,
До фінішу торуємо вже шлях...
Отож живімо у добрі, всі люди,
Не допускаймо в душі сум і страх,
І хоч частенько тисне щось у груди,
Та фініш наш-це все ж таки не крах!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2019
Ой вербиченько моя,
гарнесенька,
Чом сумна ти, як і я,
ріднесенька?..
Знаю, був у тебе друг
любесенький...
Я дивлюся ось навкруг,
ну де ж це він?..
Чи зрубали на дрова
злі людоньки?..
Ти без нього не жива,
подруженько...
Додали мої слова
ще більший біль...
Та гілками повела
у далечінь...
Я туди у даль дивлюсь,
берізонька,
з дубом гіллями сплелись,
любісінько...
Зрозуміла верби біль,
як колись свій...
Колись жвавий водевіль*,
забувся їй...
Притулилась до верби,
й погладила...
Та схилилась до води
й заплакала...
Налетів злий ураган,
гілки їй рвав...
Та пориви ті платан,
на себе взяв...
Знову стала та верба
веселая...
Усміхалась їй вода,
а з нею й я...
І з тих пір верба й платан,
завжди удвох...
Написать можна й роман
про їх любов...
* водевіль ( фр.vaudeville)-легка комедійна п"єса,
з музикою, куплетами і танцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Понад гаєм, за селом,
стеляться тумани...
Осінь там своїм крилом
пливе над степами...
А ще далі, над лісами,-
туман налягає...
За горами, над степами,
орлятко страждає...
Одне воно залишилось,
без тата і мами...
А ночами йому снилось,
простір над горами...
Тато й мама загинули,
в бою з ворогами...
Вони б дитя не кинули,
вибору не мали...
Від ворога захищали,
дитя своє миле...
Та не вистачило сили,-
обоє упали...
Боялося сердечнеє,
аж в очах чорніло...
Помахало крилечками,
і якось злетіло...
Полетіло...У долині
сіло там, де квіт...
Важко буде сиротині
пізнавати світ...
Як в людей й в птахів буває,
це відомо всім...
Лише сильний все здолає
і пізнає світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850160
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 02.10.2019
Час пливе, поспіша,
Ніби в річці вода,
І нікому його не спинити...
Ой роки, ой літа,
Не спішіть, підождіть,
Скільки нами в житті пережито...
І дитинство в біді,
Юність наша в труді,
Важка праця у зрілому віці.
А тепер ми такі:
Неспокійні й слабкі,
Хоч старієм, та вмієм терпіти...
Живемо між людьми,
Ще й працюємо ми,
До чужої біди небайдужі...
Хоч в нас сили малі,
І на вид ми слабкі,
Та ми духом і вірою дужі...
Час пливе, поспіша,
Не черствіє душа.
І добро ми ще вмієм творити...
А роки не біда,
Як співає душа,
Легше з піснею в світі нам жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850047
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.10.2019
Ворон до ворони прилетів,
дуже уже їсти він хотів...
І сказав він тій вороні:
-Їсти хочу ще зучора...
Де б з тобою нам поснідать,
ти могла б мені повідать?..
Йому каже та ворона:
-Чула стрілянину вчора,
може там когось убили,
ворон каже: -полетіли...
-Ти лети за мною вслід,
сніданок буде і обід...
Так вони і полетіли,
їсти ж дуже вже хотіли,
політали, політали,
все навколо оглядали,
побачили кущ рокити,
під кущем солдат убитий...
Задоволені собою,
і готові вже обоє,
на солдата того сісти,
щоб його отам і з"їсти...
Та наразі з-за куща,
вибігло мале дівча...
І ворон отих прогнало,
ще й дорослих погукало...
Прийшли люди із села,
з ними й дівчинка мала...
Понесли солдата в хату,
з почестями поховати...
Люди тих ворон прогнали
і солдата поховали...
Сумно було того дня,
десь солдата жде рідня...
Жде не мертвого, живого,
не діждеться вже ніколи...
Ось що робить ця війна,
не потрібна нам вона...
Та щоб війну припинити,
треба ворога убити...
Хоч вбивати кажуть - гріх...
Бог простить, звісно, не всіх,
лише тих, що захищають,
Бог і небо все ж прощають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849911
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.09.2019
Вступає життя у нове півсторіччя,
Хай усмішка щира цвіте на обличчі...
І ти не сумуй, що юність пройшла,
Повір нам, що осінь прекрасна пора...
На вулицю вийдеш, поглянь лиш навколо,-
Барвисті дерева, повітря чудове,
Сміються хай очі твої і уста,
Нехай буде осінь твоя золота...
Чи в школу прямуєш, чи йдеш ти додому,-
Вітаються друзі і люди знайомі...
Ти добре працюєш, усім це відомо,
І будь, наша Любо,весела й здорова...
Хай буде у тебе ще краще ніж нині,-
І подруги вірні, і Боря твій милий,
Здоровими Катя і молодша Ніна,
Ти ж знаєш, що більшого щастя нема...
Отож від усіх колег-друзів вітаю,
Наснаги і сили, й здоров"я бажаю,
Ти в школі учитель і наша подруга,
І спільна у нас всіх з тобою дорога...
А ще наостанок я хочу сказати,
Так гарно що в нас є друзі крилаті...
Хоч може й не все у житті розумієм,
Та дружбу цю вірну берегти умієм!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849806
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.09.2019
Лине музика степу чудова,
Посила небо синє блакить,
І осіння пора ця казкова,
І співати в ній хочеться, й жить...
Осінь завше права свої знає,
І дарунки вона усім шле...
В високості безмежнім літає,
Її поклик до щастя всіх зве...
Я акорди її відчуваю,
Радість з смутком моїм обнялись...
Переможе натхнення, я знаю,
Хоч не буде вже так як колись...
Колись осінь була мені раєм,
Я у ній як лебідка пливла,
І сім"я пречудова,й коханий,
Та на жаль я давно вже одна...
Я ту музику степу пізнала,
Не могла я її не пізнать...
Що було, відгуло, не пропало,
Відчуваю його благодать...
Прислухаюсь я знову до неї,
Хай вона і в мені забринить,
Оживе в ній Віра й Надії,
І любов ще у серці квилить...
Не повернеться те що минуло,
Воно в спогадах гріє мене,
Все у дітях й онуках дозріє,
І в душі моїй туга мине...
Лине музика степу чудова,
І розбуджує поклик душі...
Я ловлю її чари казкові,
І мотиви кладу у вірші...
До - ре - мі - фа - соль - ля - сі - до...
До - сі - ля - соль - фа - мі - ре - до...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849610
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 27.09.2019
Знов дні летять, спішать, як коні,
А з них складається роки...
Їх не втримати на припоні,
Мусим змиритися таки...
Спинити час не в нашій силі,
Ніщо не вічне в світі цім...
І спотикачок є доволі,
Допомага нам власний дім...
У своїм домі наша пристань,
Там все до серця і душі,
Спокій, увага, відпочинок,
Не заважають і дощі...
Тут розслабляємось... І втоми,
Здається ніби й не було...
Кожному з нас найкраще дома,
І до душі його тепло...
Дім захища від негараздів,
Зберіга спокій повсякчас,
Все облаштовано зі смаком,
І зігріва постійно нас...
Хто це пізнав, той розуміє,
Без нього нам не обійтись...
Свій дім - це спокій і надія,
Він нам підказує - держись!..
Ми його любим й завжди дбаєм,
Він відчува нашу любов...
До нього часом розмовляєм,
Він є надійний наш покров...
Я вірю він нас розуміє,
Хоча постійно і мовчить,
Та направляти всіх уміє,
Помага й болі пережить...
Як всі до нього поспішаю,
Усьому лад в ньому даю...
І плачу часом, і співаю,
Й безмежно я його люблю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849362
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.09.2019
Вони спішили слідом за Ревою*,
І ось, нарешті, уже село...
Стоїть убоге в зловісній темряві,
І дуже тихо навкруг було...
Хоч був ще ранок, та понад хатами,
Ще не снував нігде жоден димок,
Лиш біла кішка з чорними плямами,
Відволікла усіх від злих думок...
Пройшли по вулиці і враз спинилися,
Над попелищами димів димок...
А їм не вірилось, серця спинилися,
В горлах застряг усіх гіркий комок...
Осиротівшими, вогнем обпалені,
Дерева стомлені усі в журі...
Усе навкруг було укрите сажею,
Лиш за городами ще пасся кінь...
Рева зробив ще крок, та все ж отямився:
-Ось де наш фронт,- сказав,- бити падлюк...
Там десь хтось кашляє, чи то почулося...
Усі оглянулись, стоїть дідок...
-Добрий день, хлопці,- сказав зажурено,
-Добрий день, діду, що ви тут робите?
-Явились вчора, - відповів втомнено,
Що тут робилося, ви самі бачите...
До краю горем тим, дід переповнений,
Тамтешній житель він, лишивсь один,
Втікати люди в ліс всі намагалися,
Та це вдавалося, звісно, не всім...
Отак загін бійців там і залишився,
І партизанським став отой загін...
В тилу у ворога ворогів знищував,
До перемоги шлях торував він...
Скільки ж то сіл таких було ще спалено,
Не полічити їх ніяк усіх...
Земля зчорніла вся, а небо плакало,
А партизанам всім земний уклін...
Роки пролетіли, як чайки над морем,
Та ми не забудем роки ті ніколи,
І всіх пам"ятити до віку ми будем,-
НІЩО НЕ ЗАБУТЕ, НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ!..
*Рева - командир партизанського загону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849149
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.09.2019
Вже заплакала нинішня осінь,
Заховала у сховок тепло...
Уже й вітер у полі голосить,
Певне тужить за тим що було...
Хоча осінь іще й не багряна,
Не розкрила ще всі кольори...
Та тепло вже кудись заховала,
Додала у неспокій жури...
Хоч попереду жовтень цікавий,
Й листопадові диво-хори...
Десь сміється вже грудень лукавий,
Не чекає своєї пори...
А тим часом навкруг туманіє,
Бува й сонця не видно вгорі...
По дахах стукотить, в вікна віє,
Насіває сміття у двори...
Дозріває гірка горобина,
Сумовито стає у садку...
Нареченою стала калина
У своєму розкішнім вінку...
На краєчку вже вересень ходить,
Оглядає творіння своє,
То шумить, то гуде, то холодить,
Павутиння осіннє снує...
Ще в природі усе вересніє,
Та вже холод за плечі бере,
Потихеньку природа жовтіє,
Ось-ось жовтень ключі забере...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848977
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2019
Ой казала баба діду:
-Я в Америку поїду...
І не жди мене, дідусю,
Я до тебе не вернуся...
Є знайома там у мене,
Вона знайшла мільйонера...
А я хоч уже й бабуся,
В наречені ще годжуся...
Знайду собі мільйонера,
А можливо й мільярдера,
Буду з ним довіку жити,
І меди, й нектари пити...
Дід поглянув на бабусю,
Підкрутив він довгі вуса,
Каже: добре, їдь, Ганусю,
Я не плачу й не журюся...
На прикметі є у мене
Жіночка молодша тебе,
Марійкою вона зветься,
І до мене перебереться...
Баба глянула на діда,
На обличчі вона зблідла,
Потім враз почервоніла,
Поруч діда свого сіла:
-Чи ти, діду, не сказився,
На молоду задивився...
Вона ж тебе не полюбить,
А можливо й з світу згубить...
Сльозу баба витирала_
-Я ж лише пожартувала,
Нащо тобі та Маруся,
Я ж навік твоя, дідусю...
Вдвох сміялись,жартували,
Вечеряли і співали...
Згадували все минуле,
Мріяли про те, що буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848891
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.09.2019
Для мене школа і життя, і доля,
В ній працювала я багато літ...
Тепер лиш в снах: колеги, учні, школа,
Клином для мене в ній зійшовся світ...
Ось уже й почався другий рік "НУШ". Можна вже зробити хоч
деякі підсумки і висновки. Беззаперечно те, що вчитися стало цікавіше,
щоправда лише в початковій його ланці, а точніше першачкам і
другокласникам, та я надіюсь і всім іншим теж...
А про "НУШ" і її новації треба знати всім, і не лише причетним до
школи, учням і вчителям, а й батькам, бабусям, дідусям, громадськості,
суспільству, бо ж майбутнє країни залежить від усіх її громадян.
Читаючи пресу, слухаючи радіо, телебачення, та й з інтернету, видно
все таки те, що нині на перший план виступає не вчитель, а учень. А
найбільш його емоційний стан, і це навіть більше ніж знання... Може
вчителі й образяться на мене, що я ставлю учня на перший план, а вже
потім учителя. Та це не я, це така вимога нинішнього часу: діти не лише наше
майбутнє, вони наша надія, у їх руках буде майбутнє нашої держави, її
рух вперед, її розвиток...
У цьому навчальному році по всій країні у 16176 школах за
парти сіли 3 млн.900 тис учнів, їх ведуть у країну зхнань.441 тис.
вчителів.
Хочу повідати усім читачам деякі новації, які повинні бути
притаманні кожній українській школі. І серед них немаловажне, чи
можлива навіть основне це ЗАХИСТ УЧНЯ...Раніше було в будь-якій
шкільній ситуації майже завжди правий був учитель, а не учень, а
серед учнів той хто сильніший чи то фізично, чи й морально.
Учителі переймалися в основному тим, як учні засвоїли матеріал з
даного предмета, а емоційним станом дитини займалися дуже мало, або й
зовсім на нього не зважали...
Це часом призводило до того, що той чи інший учень ставав
посміховиськом серед своїх однокласників...Адже не всім учням дано від
природи швидке сприймання матеріалу, і тому одним навчання видавалося
легкою справою, а іншим аж занадто важким, ось тоді отим іншим і
діставалося не лише від однокласників,а іноді і від вчителів, і навіть
від батьків. Відповівши на запитання вчителя йому оголошувалась
оцінка, яку тут же виставляли в класний журнал і в щоденник учня.
Відтепер ОЦІНКА УЧНЯ Є ЙОГО ОСОБИСТОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ. Учитель не має
права розголошувати її публічно, і не має права повідомляти її на
весь клас, як за усну відповідь,так і за самостійну, чи контрольну
роботу, а без оголошення виставляти в журнал, та щоденник учня.
СКАСУЮТЬСЯ І " ДОШКИ ПОШАНИ" для відмінників, як і "ДОШКИ ГАНЬБИ", які
існували у деяких школах. І на мій погляд це правильно, бо ж діти
різні, і здібності у них теж різні... Не може бути й мови про
висміювання учнів публічно, чи то на лінійках, чи то на батьківських
зборах, чи ще деінде...За свою довгу педагогічну практику я знаю
немало випадків цькування учнів своїми однокласниками, і це завжди
приносило невпевненість учня у собі, бо ж не кожен може постояти сам
за себе, або мати підтримку серед собі подібних. Оце пишу у нараз
згадалося ще своє навчання. Після закінчення семирічки, мама не думала
посилати мене на навчання до середньої школи: по - перше було дуже
далеко до неї ходити, по - друге не було за що купити одяганку,
взуванку, підручники, зошити, і все інше необхідне для навчання, мама
пропонувала мені вступити до Новгородківського агрономічного тенікуму,
який на той час існував у смт. Новгородка. Студентів там забезпечували
і гуртожитком, і обідами, та мамина молодша сестра,агроном за
професією, відмовила маму від такої затії, а запропонувала прислати
мене до неї на Вінниччину, а вони вже подумають як краще мене
прилаштувати. У селищі де моя тітонька проживала на той час працювала
велика швейна фабрика, а ще було профтехучилище, яке давало різні
робітничі спеціальності, але не давало середньої освіти. Ось так я там
і опинилася. Та сім"я тітоньки вирішила по-своєму, як вони казали, яка
з 14-и літньої дівчинки швачка, а за училище й говорити не хотіли, бо
на той час туди йшли навчатися лише ті, які в школі дістали слабкі
знання, а я семирічку закінчила лише з трьома четвірками: з російської
та української мов, та з історії, з усіх інших предметів були
п"ятірки... Тому мені негайно придбали все необхідне до школи та й
відвели до однієї із середніх шкіл, яка була неподалік від їхнього
будинку.
Я потрапила до 8-А класу. Основна маса учнів навчалася в цьому класі з
першого класу, додалися лише ті хто прийшов з інших семирічок. Привела
нас до класу класний керівник, представила учням, просила їх нас не
ображати, запропонувала обрати вільні місця, та й пішла. Мені
дісталося місце на одній з перших парт, разом з такою ж як я
несміливою дівчинкою Валерією. Клас жив своїм життям, на новеньких не
звертав ніякої уваги... Перші дні нас нічого не питали, лише
пояснювали, диктували, читали, тобто начали. Ці дні були спокійні. А
от коли почалися опитування, перевірки ,мені дуже не пощастило, бо
саме в той час у мене дуже боліло горло, та так що я й говорити не
могла. Тому коли звучало моє прізвище, я вставала і мовчала, а деякі
учні уже й хіхікали. Дізнавшись про мою біду мене намагалася виручити
моя сусідка, то ж коли звучало моє прізвище вона пояснювала що в мене
болить горло. Та від цього мені стало ще гірше, бо тепер, як тільки
звучало моє прізвище, обов"язково хтось з єхидством шипів: "горло,
горло".
Виручив мене учитель математики. Якось він прийшов на перерві,записав
якісь завдання на дошках, а коли прозвучав дзвінок на урок
запропонував учням виконати завдання написані на правій дошці, а мене
визвав, розв"язати ті, що на лівій дошці і хоча хтось знову прошипів
"горло", та вчитель так строго на нього глянув, що всі принишкли. А
вчитель тим часом пройшов поміж рядами, провіряючи і те, як учні
працюють, і виконання домашнього завдання, заглянув він і в мій зошит,
а потім , побачивши, що я вже всі завдання виконала, запропонував
учням знайти помики у моїй роботі. Учні дивились і мовчали, на що
учитель зауважив: "Що не знайшли? Мовчите, а шипіли ж "горло", а
помилок ви не знайшли тому, що їх там немає, а от п"ятірка є". Другим
хто мене підтримав був учитель фізкультури, який помітивши мої
непогані результати у бігові, стрибках і метанням, похвалив мене і
запропонував відвідувати секцію легкої атлетики, що я й зробила, так
поступово мої кривдники притихли, і вже майже й забули про моє горло;
та навчалася я там недовго, бо ж заскучала за мамою, братом, селом.
То ж по закінченню першого півріччя повернулась додому, та й пішла
навчатись до тієї віддаленої від моєї домівки школи, яку з часом і
закінчила. Тут я ніяких насмішок не мала, бо ж серед моїх
однокласників були і мої однокласники по семирічці...
Та повернімося до нового в українській школі:
Ще одна новація торкається шкільної форми. Офіційно, згідно
розпорядження президента ШКІЛЬНА ФОРМА СКАСОВУЄТЬСЯ. Отож кожен учень
може ходити до школи в чому душа забажає, та на що вистачить
батьківських грошей. Щоправда це не стосується тих шкіл і гімназій, де
учням запроважлено особливу, чи й унікальну шкільну форму, і це
зазначено у статуті закладу... Я не знаю, як віднеслися до цього
введення учні, батьки, вчителі нашої Долинщини, але в багатьох
випадках, згідно інформації преси,багато родин все ж таки віддають
перевагу шкільній формі...
Набуло чинності ще одне правило для молодших учнів: якщо учні ідуть
до школи, або повертаються з неї додому у сутінках, то вони
обов"язково повинні бути одягнені в СВІТЛОВІДБИВНИЙ ЖИЛЕТ, зі
спеціальними світловідбивними смугами. Такими жилетами учні
забезпечуються БЕЗКОШТОВНО...
Є ще й інші новації: це і ЕЛЕКТРОННИЙ УЧНІВСЬКИЙ КВИТОК, і
ДОМАШНЯ ОСВІТА, ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА і так звана МЕРЕЖЕВА ФОРМА
загальноосвітнього навчання, за якою до викладання предмета
залучаються професіонали різних сфер життя, і так звані ЖИТТЄВІ
КОМПЕНТЕНТНОСТІ, за яким учні набувають не тільки теоретичних знань, а
й практичних. Уже нинішнього року запроваджено новий предмет -
ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ. Так що новацій вистачає. Треба тільки вчителям
навчати, учням навчатися, батькам допомагати, суспільству розвиватися.
На закінчення я з задоволенням вітаю усіх учителів з наступаючим ДНЕМ УЧИТЕЛЯ,
бажаю успіхів у роботі, щастя і радості в житті, побільше позитиву, і
звичайно ж ЗДОРОВ"Я, НАТХНЕННЯ, ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848634
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Час мина, життя триває,
Осінь плечі розправляє,
Білий світ й людей дивує,
В кольори усе малює...
Осінь гарна, квітнуть квіти,
Все вкриває кольорами...
А я згадую знов літо,
З колосистими житами...
Безперечно осінь - диво,
І тепло ще зберігає...
Та за нею зима прийде,
Це найбільш мене лякає...
Хоч я ніби й не злякливих,
І люблю зимові шати,
Та морози як і зливи
Не дають спокійно спати...
Дивовижні осінь й літо,
Хоч у них і різні квіти,
Та усе ж все більше в літі,
Люди радість відчувають...
Й птахи в літі розмаїті
Пісні весело співають...
Зрілі всі, старі і діти
Трудяться й відпочивають...
Йду в природу, щоб відчути
Всю красу рідного краю...
Прислухаюсь щоб почути
Спів птахів, що лине з гаю...
Дуже хочу ще побачить
Гори й сині води моря...
І тії пори діждатись,
Як не стане в людей горя...
Осінь вже в права вступила,
Час пливе, життя триває...
І живе в мене надія,-
Добро все перемагає...
Вже в уяві бачу літо,
І у снах часом буває,
Ось приїдуть внуки й діти,
Я ще з ними й поспіваю...
Літо й осінь пречудові,
І принад в них вистачає,
Будьте, люди, всі здорові,
Хай вам Бог допомагає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2019
Сумна природа й я сумую,
В передчутті лихих подій,
Схожими стали свята й будні,
Як у полоні безнадій...
Вже шостий рік війна на Сході,
І в владі безлад на всі сто...
Слова лунають і сьогодні,
Бої не відміняв ніхто...
Минули пориви гарячі,
І в особистому житті,
Забулись погляди юначі,
Лишився сум безмежний мій...
І ціни рвуться знову вгору,
Все менше й сили вже стає,
Щоденні зміни у природі,
Рутина душу дістає...
Немає сили і бажання,
Стрічати ранки чарівні...
Лиш без потуг і намагання,
Згадую роки молоді...
Які ж вони були чудові,
Все зрозуміле і просте...
Справи цікаві і зразкові,
І сонце в небі золоте...
Та все давно уже минуло,
Кудись у безвість відійшло,
Холодним подихом війнуло,
Ніби нічого й не було...
Хоч осінь завше загадкова,
І дні ще теплі чарівні,
Краса осіння світанкова,
Рідко всміхається мені...
Радість печаллю бува скута,
І я як всі пливу у ній...
І з найріднішими розлука,
І негаразди на війні...
Як всі я радості чекаю,
У ці осінні теплі дні...
Діти й онуки приїжджають
І веселіш стане мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Осінь - гарна пора,
І мені як сестра,
Я її і люблю, й прославляю...
І хоч я вже стара,
В ній живу не ура,
І пишу, і читаю, й співаю...
Я вінки їй плету,
І живу як пливу,-
Платан - човен у синьому морі...
Я у ній як в раю,
В своїм ріднім краю
Я світанки ловлю кольорові...
Чую подихи я,-
Звідціля й звідтіля,
І сьогодні, і завтра як вчора...
Хоч вітри бува дмуть
І дощі бува йдуть,-
Не буваю я в осені хвора...
Хоч бува в ній усе,
І мороз принесе,
І бува вона стогне у хмурості...
Та нема у ній зла,
Її хмурість мина,
І красою, й теплом вона ділиться...
Осінь мила жива,
І буває сумна,
Як синів на війні утрачає...
Як синиця пищить,
Вона зиму віщить*,
Осінь тихо тоді відступає...
А я осінь люблю,
І щороку прошу,
Щоб вона відступать не спішила...
Та на жаль не спинить,
Так природа велить,
Це закони вона ці відкрила...
*віщить - віщує, каже щось важливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847873
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.09.2019
У день осінній цей світ залишила,
В сонячний час відійшла назавжди,
Люда, Людмила, сусідонька мила,
Царство небесне вже належить й тобі...
Жаль невимовний і смуток вразливий,
Багато років ми поруч жили,
І у твої 66 лише років,
Вже в інший світ ти пішла назавжди...
Більше двох років ти дуже хворіла,
Доня Наташа тебе берегла,
Все що могла, все для тебе робила,
Та зла хвороба перемогла...
Важко без тебе Наталочці буде,
Бо ж болі втрати найважча біда,
Ми всі сусіди підтримувать будем,
Щоб в іншім світі, ти спокійна була...
Брат із сім"єю до тебе приїхав,
Щоб провести у останню вже путь...
Царство Небесне, земля тобі пухом,
В наших серцях ти ще, Людо, жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847643
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2019
Спішить життя, так в світі цім ведеться,
І неможливо нам його спинить,
Те що було ніколи не вернеться,
А як згадаю серденько болить...
Мною в житті вже пройдено немало,-
Шляхів широких і важких доріг...
На життєвім полі усього бувало,
Та завжди верталась я на свій поріг...
Все що пережито не забуть ніколи,
А літа за обрій вже мої пливуть,
І моє дитинство ніби було вчора,
Та і зрілі роки мені не забуть...
Що було, минуло, не вернеться знову,
А думки, як коні що додому йдуть...
Ніби поспішають на острів любові,
А може й насправді ще мене там ждуть...
Те що пережите у душі не гасне,
Бо ж було цікаво в цьому світі жить,
Весняне й осіннє, все таке прекрасне,
Ні, це неможливо ніколи забуть...
Та на жаль вже старість прийшла не у гості,
Вже давно в обійми і мене взяла,
Вона в моїм домі, на моїм помості,
До чола і серця руки простягла...
Її зупинити нема в мене сили,
Старість-господарка торкнулась душі,
Та не обламала вона мої крила,
І не зупинила писати вірші...
Роки пролетіли, як лебеді в небі,
Та все ж після себе лишили сліди,
То мої онуки, правнуки і діти,
Й я не поспішаю йти у нікуди...
Скільки буде сили, я буду писати,
І вірші, і прозу, і казки, й пісні...
Я надіюсь й вірю, як мене не стане,
Їх будуть читати мої рідні всі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847567
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.09.2019
Жив в селі у нас Іван,
Люди звали Сміхован...
Ми малі були й не знали,
Чого ж так Івана звали...
Він і працьовитий був,
І ще й гарно в дудку дув...
І ми слухали бувало,
Й за Іваном слідкували...
Нам хотілось розгадать,
Сміхованом хто назвав?
Й чого саме Сміхованом,
Краще все ж таки Іваном...
Ми за ним часом ходили
І шепотом говорили,
Щоб Іван нас не почув,
Й ким же він насправді був?..
Раз почули як Іван,
Курей своїх рахував:
Айн, цвай, драй, фір,ф"юнх і зехс...
Що ж то за такий секрет?..
Ми хоч в школу вже ходили,
Іноземну ще не вчили...
Намагались відгадати,
Що ж це мало означати?..
А для ловлі риби в нього
Вудок не було ніколи,
І корзин так як у нас,
В той далекий уже час...
В нього був якийсь сачок,
Схожий чимось на мішок,
А точніше на мішечок,
Чи торбину, чи й кишеню...
Ще була в того Івана
Кочерга якась погана...
Він тією кочергою
Малював щось над собою...
Та малюнка ж не було,
Простір то ж не полотно?..
Щоб загадку розгадати,
Треба ж в когось запитати?..
Дивуватий той Іван
Один в хаті проживав...
Ми й у вікна заглядали,
І в батьків своїх питали,
Та батьки лиш посміхались,
Й ми нічого не дізнались...
Про Івана - Сміхована
Я ось байку написала...
Хочте вірте, хочте й ні,-
Це було в моїм селі...
P/S:Ми як виросли дізнались,
Що була в Івана сім"я,
Та в війну згоріла вся...
Тож з війни як повернувся,
Іван казали і "рехнувся",
З розуму точніше з"їхав,
Лікував себе він сміхом...
Ще відкрию я секрет,
що життєвий тут сюжет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847453
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.09.2019
А вересень каже: вже осінь,
І так воно є, і не так...
Не літо то вже і не осінь,
Піввересня - можна сказать...
Ще клопоти є на городах,
Плоди дозрівають в садках...
Зелений рясніє ще колір,
Та й жовтий вже є поміж фарб...
Все іншим стають всі суцвіття,
У квітів, у листя й трави...
І "бабине" котиться літо,-
Відтінки й нові кольори...
А "бабине" літо - візитка,-
І вересня, й осені теж...
Мережива шле, як привіти,
І гарне усе до безмеж...
Ми літом ще тішимо душі,
Сюжети усе ж вже нові...
Сюрпризи ще ждуть нас усюди,
У цій неповторній красі...
Хизуються клумби у парках,
У скверах, садках і дворах...
І райдужно - добрі й веселі,
Вони і у селах, й містах...
Шикують волордарі літа,
Не хочуть втрачати всіх барв,
І цих острівців диво - квітів,
Ніхто ще у них не забрав...
І бджоли, і оси - химери,
У них ще медовий сезон...
Для них ще достатньо нектару,
І це їхня суть, не фасон...
Цвіте восени золотушник,
За ним поспішає буркун,
І "петрів батіг" не порушник,
І "розрив - трава", і плакун...
Є квітка із квітів чаріних,
Її неможливо минуть,
Найбільш вереснева це квітка,
Її ж бо ще й вересом звуть...
Вона дала місяцю назву,
У цьому і зміст її, й суть,
Хоч колір і сіро-зелений,
Та ВЕРЕСНЕМ місяць цей звуть...
Хоч місяць цей все ж є осінній,
Він перший в осінній порі...
І літо в думках ще поверне
У радісні дні чарівні...
Отож насолоджуймось літом,
Хоч "бабине" все ж воно є,
Солодке побачення з літом,
І радість, і сум додає...
Все більш стає сум той цікавим,
Буває що змінює суть...
І вересень теж не лукавий,
Ще в зиму стежки не ведуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847343
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2019
В минулому вже літні вечори,
І веселкові спалахи іскристі...
Хоча живі ще літні кольори,-
Висвічують на квітах і на листі...
І сонечко все нижче осіда,
І дні стають уже коротші,
Та холоду ще не прийшла пора,
Й тепло стає чарівним і хорошим...
То сонячно, то дощик накрапа,
І вітер по-осінньому вже віє,
Такою є осіння ця пора,
Збагачує думки наші і мрії...
Від сонця не ховаємось у тінь,
Працюємо, роботи вистачає,
І не втрачаємо своїх надій,
Нам горизонти осінь відкриває...
Ми відчуваємо бува печаль,
То сміємось, а то ковтаєм сльози...
Можливо все ж, що нам за літом жаль,
А може ми на осінь стаєм схожі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2019
Жили - були два Льоні,
Шведун і Ємельянов...
Та хлопчиків не стало,
Життя їх обірвалось...
Вони були маленькі,
Цікаві і гарненькі,
Тихенько грались у дворі,
У сонячній гарній порі...
Ніщо біди не віщувало,
Хоч рідко так в селі бувало...
Та кат у двір отой зайшов,
Невинних вбив і геть пішов...
Село принишкло з того горя,
Чорною стала людей доля...
Вже не жили, а животіли,
А ті заброди гелготіли...
Ходили попід ха'тами
З важкими автоматами,
Чобітьми двері відкривали,
"Млеко" і яйця вимагали...
Чорними стали дні і ночі,
Пекло внутрі, боліли очі,
Не лиш надіялись і ждали,
Спать окупантам не давали...
Були сміливці у селі,
Ще не дорослі й немалі,
Ночами хлопчаки не спали,
Чужинські склади підривали...
А ті ще більше сатаніли,
Садки і хати їх палили,
Молодь вивозили у рабство,
В рази зростало їх нахабство...
Чужинці час свій не втрачали,-
Палили, били, убивали...
Та всі в селі вже відчували,
Що все змінитись ось-ось мало...
І хоч важкі були дороги,
Село діждалось перемоги,
Вже ждав селян великий труд,
В вухах дзвеніло: "Гітлер капут!"
Раділи всі дорослі й діти,
Усе цвіло і люди, й квіти...
У вересневий диво-день,
Лились мелодії пісень...
Ждала людей важка робота,
Земля чекала хлібороба,
Поля засіяли зерном,
З теплом, надією й добром!..
Всі українці - хлібороби,
Відсутні серед них нероби,
Землю свою вміють плекати,
Як і країну захищати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847043
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.09.2019
Літо відспівало, осінь задзвеніла,
Відкрились вже двері здобувать знання...
Школярів сьогодні вже зустріла школа,
Вчителі і учні, то справжня сім"я...
А для мене школа, то життя і доля,
Я в ній працювала 49 літ...
Тепер лише в згадках моя рідна школа,
І я шлю вітання і усім привіт...
А я ще й сьогодні дуже хочу в школу,
Та на жаль туди вже не дійти мені...
Той час не забуду я звісно ніколи,
Школу і всіх учнів, й її вчителів...
Хай для них сміється сонечко привітне,
Небо розсипає ніжную блакить,
Щоденно всі двері відкриває школа,
І буде приємно вчитись, вчити й жить...
А я уявляю всі їхні обличчя,
А в них щира радість, щедрість і добро...
Мені ж моя школа тепер лише сниться,
Та я відчуваю у снах тих тепло...
А я всіх вітаю й від душі бажаю,-
Учням добре вчитись, вчителям навчать...
Я всіх розумію і все пам"ятаю,
А для мене школа радість і печать...
Доки жити буду, її не забуду,
Від неї наснаги свіже джерело,
І надії, й мрії втрачати не буду,
І любити буду, щоб там не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846925
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.09.2019
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ...ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ...
Чому ж сумно тоді на душі,..
Бо без мене вже школа рідная,
Не стрічають мене школярі...
А було ж колись...Так водилося,
Я спішила на кожен урок,
Чи було це все, чи приснилося,
Зрозуміти не можу ніяк...
Було щире все й розумілося,
І робота була до душі,
Працювалося як співалося,
Школа, учні мої й вчителі...
Швидко все пройшло, я й не зчулася,
Все кудись назавжди відпливло,
Та в думках моїх все вернулося,
І у пам"яті знов ожило...
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ...Я дивлюсь в вікно,
Школярі знову в школу ідуть,
Загадково так й трохи заздрісно,
Не для мене шкільна уже путь...
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ - найпривітніше,
І в думках я спішу на урок...
Все у пам"яті закарбовано,
І цього не змінити ніяк...
З ПЕРШИМ ВЕРЕСНЕМ я вітаю всіх:
Вчителів, школярів й їх батьків,
Добивайтеся гарних успіхів,
Для себе й майбутніх поколінь...
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ...Школа, клас, сім"я,
Незабутні чудові роки...
І Долинщина, пристань тут моя,
У моєму житті назавжди...
Що було пройшло і минулося,
Я не мало сходила стежок...
Все живе в мені, не забулося,
Й хочу чути я знову дзвінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846795
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2019
А вже осінь...А вже осінь,
А де осінь, там і просинь,
І покоси, й свіжі роси,
І дощі бувають, й грози,
Так буває кожну осінь...
Знову осінь...Знову осінь,
Вже відкрила двері осінь,
Посріблила мені коси,
Посвітлила брови й очі,
Сни навіяла пророчі...
Це вже осінь...Справжня осінь...
А де осінь, там морози,
На очах бувають сльози,
Й спотикачки на порозі,
Лиш думки ще десь в дорозі...
Поспішила до нас осінь,
Принесла нові прогнози,
Сонце ще вгорі яскраве,
Дні коротшають лукаві,
А садки й ліси цікаві...
Красна осінь із снопами,
З різнобарвними квітками,
Хоч бувають дні без сонця,
Й вітер стукає в віконце,
І питає, де ж те сонце?..
В небі вже осінні хмари,
Та багата на базари,
Й на ярмарки прецікаві,
Фестивалі, й карнавали,-
Для усіх людей забави...
Осінь стала на помості,
А де осінь, там і гості,
Щирі посмішки і тости,-
На родинах і весіллях,
І у свята, й по неділях...
Для жінок - осінь це втіха,
А мені ще й насолода,
До снаги її погода,
Хоч буває і негода,
Ще не спить жива природа...
А ще мені до вподоби,-
Листопадові походи-
В ліс по ягоди й гриби,
І до річки, й до верби,
І у степ хтозна - куди...
Доки вірш оцей писала,
Осінь в вікно заглядала,
Слова мені диктувала,
І здається, що й співала,
Й мені настрій піднімала...
Може я щось й пропустила,
Бо ж і осінь є мінлива,
То весела, то сумна,
І грайлива теж бува,
І свої має права...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846619
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2019
Люблю цей світ...Життя люблю...
В ньому живу...Красу ловлю...
Пишу казки, вірші, пісні,
Читають їх друзі мої...
І ранки я люблю, і дні,
І вечори, й ночі ясні...
Спостерігать дуже люблю,
Кожен момент життя ловлю...
І ЛІТО, і ВЕСНУ люблю,
І зелен сад, й природу всю...
А ОСІНЬ я обожнюю...
Себе нею наповнюю:
І квітами осінніми,
І ранками весільними,
Туманами і росами,
І пізніми покосами,
Дощами й навіть грозами,
Вітрами і морозами...
І кольорами дивними,
І хмарами всесильними...
Я так живу, весь СВІТ люблю,-
З просторами широкими,
Степами неозорими,
І з горами високими,
Морями синьоокими,
Деревами звабливими
І квітами красивими...
Люблю, люблю ЖИТТЯ і СВІТ,
Та ЛІТО все ж люблю найбільш,
Зі справами важливими,
З піснями особливими,
Природою чудовою,
Погодою казковою...
ОСІНЬ - моя подруженька,
Сестриченька й матусенька...
Шаную в ній я кожен день,
Наслухуюсь нових пісень...
Лиш ЗИМОНЬКУ поважную,
Терплю усе ж незграбную,
З снігами її білими,
Морозами щепливими...
І Новий рік чекаю я,
Всі свята в ній стрічаю я,
З гостинцями щоденними,
І мріями веселими...
Люблю цей СВІТ... ЖИТТЯ люблю,
Кожен момент його ловлю...
ЛІТО, ВЕСНА, ОСІНЬ, ЗИМА,
Не буду з ними я сумна...
БОГУ молюся я щодня,
Щоб закінчилася війна,
Щоб повернулись КРИМ І СХІД,
Щоб було все без війн і бід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2019
Так добре відчувать кохання,
І,..і кохати...
І день - у - день, і ніч - у ніч,-
Любов чекати...
Пізнать в любові біль і щем,
І сподівання...
Любов"ю жить, мріять щомить,
Пізнать єднання...
Ходить і знать, вірить і ждать,-
Своє кохання...
В мріях літать і крила мать,-
Й радість чекання...
Впевненим буть в силах своїх,-
В своїм коханні...
Озеро й річку переплить,
І навіть море...
Пізнать журбу і смуток свій,
І біль, і горе...
Злетіти до небес й у гори,-
За для любові...
З нею пройти дороги всі,
Завжди любити...
І на яву, й навіть у снах,
Любов"ю жити...
І берегти, і не втрачать,-
Любові силу...
Усе життя її плекать,
І аж до згину...
І після смерті відчувать,
Й нести на крилах...
І на землі, і в небесах,-
Любов всесильна...
Вона живе в наших серцях,
Одна, єдина...
Натхнення мать і воскресать,
Вона безсмертна...
З нею усе перемагать,-
Любов же вічна...
Нести з собою у віках,-
Вона могутня...
І щоб не трапилось любить,
Любов від Бога...
З любов"ю справи всі творить,
На радість людям!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846109
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.08.2019
В моїм дворі щоліта,-
квітуче розмаїття,
від цього розмаїття
зникає лихоліття...
Зникає лихоліття
і болі всі зникають...
Дерев всіх верховіття
під сонечком дрімають...
В моєму розмаїтті
квітують різні квіти,
буває й самоцвіття
серед усіх тих квітів...
З декоративних квітів
є соняхів суцвіття...
Лікують бува квіти
вже не одне століття...
В живому розмаїтті
зростали мої діти...
Як соняхів суцвіття,
зросли й онуки-квіти...
Багате розмаїття,
бо квітів є багато,
уже багатоліття,
в дворі побіля хати...
Уже сорокаліття
живу я у цій хаті,
й восьмидесятиліття
тут буду святкувати...
Не зникне розмаїття
допоки тут живу я...
Дасть Бог і до століття,
можливо дотягну я...
А як мене не стане,
не знаю, що тут буде...
Та я надіюсь квіти
посіють інші люди...
Я вірю, що й без мене,
тут буде розмаїття,
буятиме напевне
ще не одне століття...
В моїм дворі щоліта,
квітує розмаїття,
мене це розмаїття,
вертає в малоліття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Вперше почула про Жар-птицю
я у бабусинім садку...
Чула сю-сю-кання синиці,
все було гарно й до ладу...
Бабуся яблука збирала,
і говорила на ходу...
І про Жар-птицю розказала,
що десь жила в чужім краю...
Я зачарована стояла,
слухала розповідь оту...
І вже Жар-птицю уявляла,
й велику скриню кам"яну...
Здавалось бачу я Жар-птицю,
що прилетіла із-за хмар,
спокійно сіла на криницю,
і я відчула її жар...
Потім до скрині підлетіла
з гарячим полум"ям-мечем...
Золотим ключиком відкрила
скриню із щастям для людей...
Казка запала мені в душу,
хоч я й мала тоді була,
та відчувала, що я мушу
знайти той ключик для села...
Щоб люди краще стали жити,
і повернулись ластівки...
Щоб не були голодні діти
й щедро родили всі садки...
І щоб бабуся не хворіла,
мама частіш дома була...
Щоб я робити все уміла,
тепла вода в річці була...
Про дідусів щоб більше взнати,
їх в нас забрав голодомор...
А я за ними сумувала,
сповнена віри і тривог...
З часом я звісно зрозуміла,
що казка в снах лише бува...
І кожен сам собі Жар-птицю
в знаннях і праці здобува...
І хоч трудилася багато,
Жар-птиці не впіймала я...
Та мрія та моя крилата
мене вперед завжди вела...
В житті реально без Жар-птиці
у праці й мирі можна жить...
Хоч спокій нам бува лиш сниться,
не можем ми її вловить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Дякую, дякую, дякую,-
Сонцю, що світить вгорі,
Синьому небу із хмарами,
Місяцю й ранній зорі!..
Дякую, дякую, дякую,-
Всьому що є на Землі,
Містам і вулицям з хатами,
Рідній своїй стороні!..
Дякую, дякую, дякую,-
Тату і мамі своїм,
А ще бабусі і братові,
Друзям своїм і сім"ї!..
Дякую, дякую, дякую,-
Школі і всім вчителям,
Всій Україні я дякую,
Й людям хорошим усім!..
Дякую, дякую, дякую,-
Теплому літу й весні,
Осені з диво - туманами,
Й навіть холодній зимі!..
Дякую, дякую, дякую,-
Дітям й онукам своїм,
Зятю, невістці і сватові,
Свасі і родичам всім!..
Дякую, дякую, дякую,-
Сонячним ранкам і дням,
І вечорам тихим дякую,
Ще і спокійним ночам!..
Дякую, дякую, дякую,-
Я і садкам, і лісам,
Горам високим, рікам глибоким,
І океанам, й морям!..
Дякую, дякую, дякую,-
Кожному гостю у дім,
І у свій дім я запрошую,-
Вхід в нім відкритий усім!..
Дякую, дякую, дякую,-
Дивній природи красі,
Квітам усім попід хатами,
Кожній ранковій росі!..
Дякую, дякую, дякую,-
Я і дощам, і снігам,
Господу Богу я дякую,
Мріям своїм і думкам!..
Дякую, дякую, дякую,-
Будням усім і святам,
Празникам Божим я дякую,
Храмам усім і церквам!..
Дякую, дякую, дякую,-
Світу в якому живу,
Божому дару крилатому,
Прозу й вірші, що пишу!..
P/S: Ще я зізнаюсь, що дякую,
Своїй правнучці малій...
Клубу Поезій я дякую,
Й його поетам усім...
Я за підтримку всім дякую,
Тим хто читає моє,
Й за розуміння я дякую,
І за коментарі!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845565
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.08.2019
Тринди - ринди -- завтра празник,
тринди - ринди -- Другий Спас...
Другий Спас - народне свято,
то ж святкуй, а не балакай...
Слів у твоїх балачках,
як є маку в маківках...
Торохтиш, як той горіх,
що й лякає бува всіх...
Тринди - ринди --жабі в око,
тринди - ринди --нема строку,-
для розмов і балачок,-
про синів і донечок...
Тринди - ринди -- у снах бачив,
тринди - ринди -- ще й не спав...
Щось побачив, не добачив,
щось важливе - прозівав...
Тринди - ринди -- гарне свято,
я про нього вже читав...
Думав, що воно минуло,
з переляку чуть не впав...
Тринди - ринди -- завтра свято,
калачі чудові з маком,
сливи, яблука - з медком,
всіх мирян із празником...
На здоров"я пийте й їжте,
про лихе не думайте...
По моїй святковій мові,-
будьте завжди всі здорові...
Тринди - ринди -- дід гуляє,
баба діда не питає -
де він був і що робив,
і яких набрався див...
Дід зав"яз десь у боргах,
як собака в реп"яхах...
Баба діда вже й не лає,
пиріжками пригощає...
Дід насупився, як хмара,
пиріжків йому вже мало...
Каже - хочу ковбаси,
утоплюсь, як не даси...
Баба каже - ти здурів,
тобі мало пиріжків,
на ось мед і яблуко,
й не гарчи, як той Сірко!..
Дід замовк і почав їсти,
запросив і бабу сісти...
Хоч натура в нього дура,
та минула вже зажура...
Тринди - ринди -- дід наївся,,
і до баби прихилився,
обіймав і цілував,
і веселим уже став...
Дід веселий, баба рада,
зна,що краще буде завтра...
Підуть в церкву святкувати,
Свято Спаса прославляти...
Другий Спас - свято чудове,
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...
Перший день і ще сім днів,
попразденства для усіх...
Спасом є два посту тижні,
по- іншому - спасівка...
а ще поминальні дні,
померлих світлій пам"яті...
І до церкви люди всі,-
несуть первістки плодів...
З ним закінчується піст,
для людей усіх-усіх...
Я усіх-усіх вітаю
з цим чудовим празником,
щастя й радості бажаю,
будьте з медом й яблуком!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845435
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2019
Осінь з літом зустрілися,
Кольори сплели свої,-
Літні свіжі і зелені,
І осінні золоті...
Ще дерева кучеряві,
Квіти полум"ям горять...
Різнобарвні в небі хмари,-
То пливуть, а то стоять...
З неба сонечко привітне
Посила своє тепло...
Бува й дощиком підмиє,
Щоб непотріб змити й зло...
Все сплелося у просторі,
Їдуть з поля жниварі...
Дні бувають веселкові,
А бувають і сумні...
Ще роботи вистачає
І у полі, і в дворі...
Літо осінь зустрічає,
На межі о цій порі...
Загадкове все в природі,
Літо й осінь чарівні...
Та при будь-якій погоді
Гарні ранки ще і дні...
Вистачає ще й турботи,
Люди справжні трударі...
Поспішають до роботи,
Помагають й школярі...
Та канікули в них скоро
Вже закінчаться...Й тоді
Вони підуть всі до школи,
Здобувать знання нові...
Я за всім спостерігаю,
І приємно це мені...
Літо й осінь - це цікаво,
І турботи не страшні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845368
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.08.2019
І нинішнє вже літечко
до краю добіга...
А серпень, ніби свічечка
ще радість добавля...
Ще з неба тішить сонечко,
не допускає зла...
А люди просять в літечка
і миру, і тепла...
- Ой літо, літо - літечко,
ти нас не покидай,
нехай троє проміннячко
зігріє весь наш край...
Бо ж люди всі і пташечки,-
у літі як в раю...
Усім потрібне літечко,
як зброя у бою.
Ми все належне зробимо,
тобі щоб догодить...
І силоньки ми просимо
війну щоб зупинить...
Ти щедрим було літечко
цьогоріч для усіх...
Додай до тепла зіллячко,
порадуй увесь світ...
Та літо, наше літечко,
до краю добіга...
А осінь вже з привіточком
його перемага...
Та ми все розуміємо,
купаємось в теплі...
І літо ми не судимо,
й на нього ми не злі...
Ми літо дуже любимо,
і в ночі, і у дні...
Посвяти йому пишемо
й співаємо пісні...
Хоча любиме літечко
до краю добіга...
Радіємо, як діточки,
чекаємо добра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845279
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2019
Сумують як люди тополі,
їх болі густі, ніби ртуть...
Не діляться з друзями болем,
отак вони з сумом живуть...
І квіти що поруч них квітнуть,
їх болей ніяк не зітруть...
Тополі як люди зітхають,
і з болем і сумом живуть...
Я б дуже дізнатись хотіла,
В чім справа і суму їх суть...
Чому ж то сумують тополі,
Кого виглядають і ждуть?..
Можливо того, що все жито,-
скосили давно жниварі...
І квітів нема вже і жита,
і осінь уже на порі...
Весною і літом розваги
хоча й невеликі були...
І їм діставалась увага,
коли усі квіти цвіли...
А ось восени їм знов сумно,
навколо ж одна лиш стерня...
Здається життя іде мимо,
тому у них доля сумна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844929
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2019
День за днем минає,
літечко згасає...
Вже роса холодна ранком на траві...
А для мене літо,
то найкраща втіха,-
і сонце, і квіти до душі мені...
За вікном вже серпень
кольори міняє...
А за серпнем осінь дощиком поллє,
стануть холодніші,-
і ночі, і ранки,
загадковий серпень вражень додає...
А для мене літо,
то найбільша втіха...
Серпень найщедріший на різні плоди,-
кавуни і дині,
ягоди і фрукти,
всього в серпні вдосталь, лиш бери й клади...
Серпень називають,
не лиш зорепадом,
він же ще і жнивень, він і сніповоз...
Зорі в нім яскраві,
все частіш ночами,
спалахнувши падають-ось і зорепад...
Серпень і погідний,
лагідний, цікавий...
Задумливий й тихий у цю пору сад,
хоч кущі й дерева,
пишні ще й зелені,
дозрівають груші, сливи й виноград...
Щось шепочуть тихо,
лагідні листочки,
із гілки на гілку плигають пташки...
В зеленім убранні
ще стоять берізки,
й де-інде між ними є й жовті листки...
Ось - ось вже торкнеться
новий диво-пензлик,-
черемхам і липам додасть жовтизни...
Забере у літа
ключик скоро осінь,
все перефарбує в нові кольори...
І лише до хвойних
осінь не торкнеться,
колючок боїться, так же як і ми...
Отак поступово
літечко зів"яне,
і зійдуть останні його сторінки...
Можна ще багато
про серпень писати...
Про пташині збори і їхні пісні,
про звірів цікавих
і їхні турботи,
про зміни в природі й на рідній землі...
День за днем минає,
літечко згасає,
природа міняє свої кольори...
Загадковий серпень
літо замикає,
осінь відкриває нові сторінки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844855
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2019
Щасливої долі бажає бабуся,-
І дітям,й онукам, сусідам і друзям...
Найкращі у світі онуки її,
Живуть хай щасливо на рідній землі...
Їх шестеро в неї, їй є що згадати,
Чого їх навчити і що розказати...
Усе їм віддати готова вона,
А внуки - це радість, любов і весна...
Щоліта в дворі її міні-дитсадок,
В нім ігри, загадки, читання казок,
Ліпити учила читать і писать,
А ще малювать, танцювать і співать...
Найстарші у неї: Спартак і Богдан,
Доставили швидко і стіл, і диван...
Цікаві двойнята: Діана і Діма,
Завзято беруться за будь-яке діло...
Найбільш полюбляють горіхи збирати,
А Лєра і Лада - квітки доглядати...
А ще і сусідський приходить Тарас,
Для всіх незабутній цікавий то час...
А ще всі онуки картоплю садили,
Копали, сапали і дрова возили...
Скажу я від себе і не помилюся,
Вона для онуків - найкраща бабуся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844729
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.08.2019