геометрія

Сторінки (26/2537):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

В МОРІ Я ХОТІЛА ВСЮ ПЕЧАЛЬ ВТОПИТЬ…

                           В  морі  я  хотіла  всю  печаль  втопить,
                           І  до  моря  вийшла  рано:  море  спить...
                           І  мені  будити  його  стало  жаль,
                           Залишилась  у  мені  вся  моя  печаль...

                           Захотіла  в  небо  я  злетіти,
                           Та  безкрила  я,  як  люди  й  діти...
                           Вмію  по  землі  своїй  ходити,
                           Працювати  на  землі  й  її  любити...

                           Я  хотіла  в  правді  завжди  жити,
                           І  найвищу  гору  підкорити...
                           Та  вона  далеко  десь  від  мене,
                           Й  дуже  вже  багато  сили  треба...

                             Не  піднятись  вже  мені  на  гору,
                             І  не  переплевти  мені  море...
                             І  тому  живу  я  у  покорі,
                             Вечорами  я  рахую  зорі...

                               Зорі  ті  цікаво  рахувати,
                               Коли  пливуть  вони  понад  нами,
                               Хочеться  побільше  про  них  знати,
                               І  цікаве  все  про  них  читати...

                               Час  спішить  і  швидко  все  минає,
                               І  мені  його  не  вистачає,
                               Де  знайти  мені  простій  людині,
                               Про  зірки  і  небо  в  якій  книзі?..

                               Треба  Астрономію  купити,
                               Й  самотужки  з  неї  все  учити,
                               І  поповнювать  знання  цікаво,
                               Є  таке  у  мене  й  нині  право...

                                 Обійду  я  завтра  магазини,
                                 Може  десь  знайду  цікаву  книгу,
                                 Повернусь  додому  й  прочитаю,
                                 І  щось  нове  я,  звичайно,  взнаю...

                                 А  до  моря  йти  мені  далеко,
                                 І  безкрила  я,  бо  ж  не  лелека,
                                 Жаль,  що  не  дійти  мені  й  до  моря,
                                 Жити  між  людьми  без  воєн  й  горя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023


В ЖИТТЄВИХ ХВИЛЯХ СУЄТИ…

                         В  життєвих  хвилях  суєти:
                         Літа  пливуть  невпинно,
                         Коли  молодшими  були:
                         Всі  вірили  ми  в  диво...

                           А  роки  швидко  відпливли,
                           І  ми  вже  постаріли...
                           Лиш  спомин  тої  давнини,
                           Ми  ще  не  загубили...

                           Нині  вже  дома  сидимо,
                           Бо  вже  пенсіонери...
                           Неспішно  дещо  робимо,
                           Маєм  свої  химери...
           
                           Химери  в  кожного  свої,
                           І  різними  бувають...
                           Свої  тримаю  при  собі,
                           І  прикрощі  минають...

                           Та  я  без  діла  й  не  сижу:
                           Сапаю,  прибираю...
                           І  пиріжки  собі  печу,
                           І  друзів  пригощаю...

                           І  телевізор  я  дивлюсь,
                           Книги  нові  читаю,
                           Своє  пишу  і  не  лінюсь,
                           І  всім  писать  бажаю...

                           І  я  звертаюсь  до  усіх:
                           Не  розкисайте,  люди,
                           Вірте  в  удачу  і  в  успіх,
                           І  все  в  вас  добре  буде...

                           В  життєвих  хвилях  суєти,
                           Неспішно  я  крокую...
                           І  не  втрачаю  доброти;
                           Живу  і  не  сумую!!!

                               
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023


З СТЕПОВОГО Я КРАЮ…


                                                     З  степового  я  краю,
                                                     Його  вітром  обвіяна,
                                                     Тихі  ранки  стрічаю,
                                                     Небесами  обвінчана.
                                                     Заворожена  вербами
                                                     І  калиною  ніжною,
                                                     Заколисана  кленами,
                                                     А  росою  освітлена.

                                                     З  степового  я  краю,
                                                     І  з  села  героїчного.
                                                     І  нема  кінця  краю
                                                     У  буття  споконвічного.
                                                     З  трудового  народу
                                                     Я  батьками  народжена,
                                                     Знаком  їхнього  роду
                                                     Назавжди  нагороджена.

                                                     Тут  урізані  в  землю
                                                     Моїх  предків  останки.
                                                     Я  їх  музу  приємлю,
                                                     Передам  і  нащадкам.
                                                     До  роботи  бажання
                                                     Всі  поради  сприймаю,
                                                     Віру  їх  й  сподівання
                                                     До  кінця  оправдаю.

                                                     З  степового  я  краю,
                                                     Його  вітром  обвіяна,
                                                     Йду  лугами  й  полями,
                                                     Колосками  уквітчана.
                                                     І  водою  джерельною
                                                     До  снаги  я  напоєна,
                                                     І  любов'ю  безмежною
                                                     Я  по  вінця  наповнена...
                                       
                                                     З  степового  я  краю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023


УЖЕ ЛІТО НА ПОРОЗІ…

                             Уже  літо  на  порозі,
                             Відцвіли  квіти  весни...
                             А  мої  думки  в  дорозі:
                             До  Долинської  краси...

                               Блиск  росинок  кожен  ранок:
                               Бачу  я  з  свого  вікна...
                               Моїх  мрій  ясних  іскринок:
                               Це  весни  ції  краса...

                               Хочу  я  дуже  додому:
                               В  свою  хату  чарівну...
                               І  щоденно,  і  сьогодні,
                               Я  думками  там  живу...

                               Чи  здійсняться  мої  мрії:
                               Невідомо  це  мені...
                               Там  війна  в  моїй  країні,
                               На  моїй  рідній  землі...

                               Тому  їхать  я  боюся,
                               В  сина,  в  Щеціні  живу,
                               Я  надії  не  втрачаю,
                               Що  туди  я  ще  вернусь!!!

                               Уже  літо  на  порозі:
                               Це  відомо  всім  й  мені,
                               А  мої  думки  в  дорозі,
                               На  моїй  рідній  землі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023


ЖИТО


                                               За  селом  у  полі  жито
                                               Розстелило  килим.
                                               Там  навік  приліг  спочити
                                               Мій  журавлик  милий.
                                               Жито  там  його  приспало,
                                               Вітерець  колише.
                                               Чорні  й  сиві  пливуть  хмари,
                                               А  навколо  тиша.
                                               Там  ромашки  і  волошки,
                                               В  житі  розквітають,
                                               Вони  мого  журавлика
                                               Сни  оберігають.
                                               Я  спішу  щораз  у  поле,
                                               Серце  повне  туги.
                                               Не  прокинеться  ніколи
                                               Мій  журавлик  любий.
                                               В  тому  житі  дуже  тихо
                                               І  жайвір  співає,
                                               Чорні  хмари,  як  на  лихо,
                                               А  білих  немає.
                                               Ой  ви  хмари,  мої  хмари:
                                               Чорні,  білі,  сині.
                                               Нема  в  світі  більше  кари,
                                               Як  втратити  сина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023


В НАС ДУШІ МОЛОДІЇ

                             Суворий  час,  і  ми  сумні:
                             В  своїй  нелегкій  долі...
                             І  як  стеблинки  ми  ламкі:
                             Старі  стаєм  і  кволі...

                             Давно  вже  сніг  на  голові,
                             Й  безсоння  в  довгі  ночі,
                             Лиш  в  згадках  роки  молоді,
                             Та  усмішки  дівочі...

                             Усе  було  в  нас,  як  у  вас:
                             Солодкі  сни  і  мрії,
                             Хоча  й  крутили  часом  нас
                             Життєві  веремії...

                             Та  ми  боролись,  як  могли,
                             Не  спокушали  долю.
                             Складні  дороги  ми  пройшли:
                             Важкі  і  дуже  довгі...

                             Ми  працювали  повсякчас,
                             Нам  вистачало  сили,
                             Тепер,  повірте,  гріють  нас:
                             Лиш  спогади  й  надії...

                             Ви  не  судіть  суворо  нас,
                             Що  вас  не  розумієм...
                             Зморшки  у  нас  замість  прикрас,
                             А  душі  молодії!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023


ВОГОНЬ ГОРИТЬ В ДУШІ МОЇЙ…

                         Вогонь  горить,  вода  кипить:
                         В  будинку  тепло  й  весело,
                         І  хочеться  цей  світ  любить,
                         І  все  робити  бережно...

                         Природа  -  матінка  жива:
                         Красою  світ  наповнила,
                         Як  би  закінчилась  війна,
                         Й  росія  без  нас  здохнула...

                         Думи  мої,  мрії  мої:
                         Весна  мені  наповнила,
                         Я  хочу  гарне  щось  зробить,
                         Щоб  все  стало  оновлене...

                         Зазеленіло  все  кругом:
                         Кущі  й  дерева  з  квітами,
                         В  природу  з  сонячним  теплом:
                         Дорослі  ходять  з  дітками...

                         Вогонь  потух  і  без  напруг:
                         Тепло  пливе  від  сонечка...
                         І  я  ходжу  за  кругом  круг:
                         Мию  двері  й  віконечка...

                         Усе  зробила  залюбки,
                         В  будинок  повернулася,
                         І  ось  пишу  нові  рядки,
                         Й  сама  собі  всміхнулася...

                         Весна,  весна,  гарна  й  красна,
                         І  тихо  нині,  й  сонячно,
                         Яка  ж  чудова  ця  пора:
                         Не  жарко  в  ній  й  не  холодно...

                         І  я  радію  цій  весні:
                         В  мирі  живу  і  спокої,
                         Як  би  закінчилась  війна,
                         Й  росія  без  нас  здохнула...  

                         Вогонь  горить  в  душі  моїй,
                         Та  я  живу  вже  в  спокої,
                         Бо  вірю  я  в  сили  бійців,
                         Вони  ж  бо  у  нас  соколи!!!
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023


ЩО ТРЕБА ДЛЯ ЩАСТЯ….

                                 Мені  вже  для  щастя
                                 Не  треба  багато:
                                 Щоб  діти  і  внуки
                                 З"їжджались  до  хати...
                                 Самій  не  лишатись
                                 З  своїми  думками,
                                 І  чути  частіше:
                               "Ну,  як  ти  там,  мамо!"  
                                 Щоб  діти  й  онуки
                                 Мене  розуміли,
                                 І  в  гості  до  мене  
                                 Частіш  приїжджали...
                                 Щоб  гарні  сусіди
                                 Були  поруч  мене,
                                 І  допомагали,
                                 Й  заспокоїть  вміли...
                                 Щоб  друзі  цікаві
                                 Частіше  дзвонили,
                                 І  слова  ласкаві
                                 Мені  говорили...
                                 Щоб  в  моїй  країні,
                                 Воєн  більш  не  було,
                                 І  Путлер  і  орки
                                 Про  край  мій  забули...
                                 Щоб  всі  українці
                                 Країну  любили,
                                 У  ній  працювали,
                                 Й  її  шанували...
                                 Щоб  думи  важкезні
                                 В  нас  зникли  навіки,
                                 Щоб  лагідні  стали  
                                 Жінки  й  чоловіки...
                                 І  щоб  наша  влада
                                 Про  людей  всіх  дбала,
                                 І  щоб  завжди  гарно
                                 Вона  працювала...
                                 Мені  вже  для  щастя
                                 Не  треба  багато,
                                 Щоб  Сонце  світило
                                 І  гріло,  як  мати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023


ЗАСПІВАЙ МЕНІ, МАМО…

                                 Заспівай  мені,  мамо,
                                 Про  життя  заспівай,
                                 Як  колись  ти  співала:
                                 Про  моря  й  небокрай...
                                                       І  про  вечір,  і  ранок,
                                                       І  про  день  заспівай,
                                                       І  про  синій  світанок,
                                                       Про  весну  і  про  май.
                                 Про  траву  і  про  квіти,
                                 Як  вони  там  ростуть,
                                 І  про  хмари,  і  вітер,  
                                 Що  дощі  вам  несуть...
                                                         І  про  річку,  і  гори,
                                                         Про  степи  і  гаї,
                                                         І  про  місяць,  і  зорі,
                                                         Що  вам  світять  вгорі...
                                   І  про  сонечко  ясне:
                                   Хочу  дуже  почуть,
                                   Про  земне  все  прекрасне,
                                   І  як  бджоли  гудуть...
                                                         Лиш  про  темную  нічку
                                                         Ти  мені  не  співай,
                                                         Запали  краще  свічку,
                                                         І  постій,  почекай...
                                   Ти  не  плач  біля  мене,
                                   Нехай  свічка  горить,
                                   Розумію  я,  мамо,
                                   В  тебе  серце  болить...
                                                         Подивися  навколо,
                                                         Богу  ще  помолись,
                                                         Не  картай  свою  долю,
                                                         І  мені  посміхнись...
                                   Дуже  тяжко  тут,  мамо,
                                   І  незручно  лежать,
                                   Я  б  хотів  дуже,  мамо:
                                   Все  тобі  розказать.                        
                                                         Не  сумуй,  моя  мамо,
                                                         І  печаль  прожени,
                                                         І  у  світі  ясному
                                                         Ти  й  за  мене  живи!..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023


ОЙ БОЛИТЬ, ЗНОВ БОЛИТЬ…

                     Ой  болить,  знов  болить:
                     У  душі  моїй  жаль...
                     Важко  нам  стало  жить,
                     Поселилась  печаль...

                     Ой  болить,  ой  болить,
                     Давить  сум  і  печаль,
                     Орки  нам  принесли
                     І  розсипали  жаль...

                     І  потрапив  той  жаль:
                     В  душу  й  серце  моє,
                     Розлилася  печаль,
                     І  мені  знов  пече...

                     І  пече,  і  болить,
                     Бо  ж  війна  в  нас  іде...
                     Ворог  в  нас  дуже  злий:
                     І  болить  нам,  й  пече...

                     Нашим  донькам  й  синам,
                     Довелось  воювать,
                     І  пече  дуже  нам,
                     Ми  не  хочим  втрачать,
                     Те,  що  в  нас  нині  є...

                     Я  все  більше  мовчу,
                     Терплю  болі  свої...
                     І  буває  не  сплю,
                     Я  і  вдень,  і  вночі...

                       І  ночами  болить,
                       Не  зникають  жалі...
                       І  хоч  важко  всім  жить:
                       Стерпим  ми  болі  всі...

                         Прийде  час  в  наший  край:
                         Відійде  війна  від  нас,
                         Зникнуть  болі  й  жалі:
                         В  переможний  той  час...

                         А  поки  ще  болить:
                         В  кожен  день  в  нас  і  час,
                         Та  ми  вмієм  терпіть,
                           Не  злякать  оркам  нас!!!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023


ЗНОВ ВАЖКІ ДУМКИ МОЇ…

                                 Знов  важкі  ідуть  бої
                                 В  Україні...
                                 Лячно  всім  стає  й  мені:
                                 Знову  нині...  

                                 Ой  важкі  думки  мої,
                                 В  сльозах  очі...
                                 Кожен  день  ношу  я  їх,
                                 І  щоночі...

                                 На  війні,  там  на  війні,
                                 Наші  діти...
                                 Ми  чекаєм  дома  їх,
                                 Й  сієм  квіти...

                                 Бува  сумно  дуже  нам,
                                 Й  навіть  лячно,
                                 Уявляєм  як  їм  там,
                                 Важко  й  страшно...

                                 Часом  я  іду  на  двір
                                 До  калини...
                                 І  напружуючи  зір,
                                 Втрачаю  сили...

                                 До  будинку  повернусь:
                                 Серце  плаче...
                                 Напишу  про  війну  вірш,
                                 Вірш  той  плаче...

                                 І  слова  мої,  й  думки:
                                 Про  синочків...
                                 Слізьми  скраплені  рядки
                                 І  листочки...

                                 Як  же  важко  нині  жить
                                 Українцям...
                                 Та  орду  російську  бить,
                                 Й  гнать  чужинців...

                                 Довіряю  нині  я
                                 Всім  військовим,
                                 І  чекаю,  як  всі  я:
                                 ПЕРЕМОГИ!!!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023


ДІТЯМ І ОНУКАМ…

                           Діти  й  внуки  мої  ясночолі,
                           Хто  підкаже  як  далі  нам  жить,
                           Бо  ж  війна    в  нас  іде  і  сьогодні,
                           І  веде  нас  не  знати  куди?..

                           А  війна  несе  горе  й  розлуки,
                           І  страждання  постійні  також,
                           Ми  працюємо  й  терпимо  муки,
                           В  наших  думах  і  розпач,  й  мороз...

                             Така  випала  нам  важка  доля,
                             Ми  не  взмозі  хоч  щось  зупинить,
                             А  війна  в  нас  іде  і  сьогодні,
                             І  все  важче  стає  всім  нам  жить...

                             Та  стерпіти  усе  ж  ми  зумієм:
                             Молоді  і  дорослі,  й  старі...
                             І  боротись,  і  ждати  умієм,
                             Маєм  розум  і  мрії  ясні...

                             Хоч  обпалені  знову  війною,
                             Воювать  вже  не  можемо  ми,
                             Бо  старі  ми  уже  й  навіть  кволі,
                             Та  все  ж  мрії  у  нас  ще  живі...  

                             Діти  й  внуки  за  нас  вже  воюють,
                             Ми  підтримуєм  їх  залюбки,
                             І  увагу  вони  нашу  чують,
                             І  спілкуємось  з  ними  таки....

                             Также  добре,  що  є  телефони,
                             Ми  чекаєм  на  їхні  дзвінки,
                             І  бажаємо  їм  перемоги,
                             В  перемогу  всі  віримо  ми!!!
 
                               Ми  діждемось  і  їх,  й  Перемоги,
                               То  нічого,  що  ми  вже  старі...
                               Вірю  Путін  відчує  тривогу,
                               Не  зламати  йому  нас  усіх!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023


КРАСИВО НИНІ Й ЗЕЛЕНО…

                             Красиво  нині  й  зелено,
                             Весна  ж  завжди  красна,
                             І  було  б  людям  весело,
                             Та  заважа  війна...

                             І  я,  як  всі  хвилююся,
                             Війна  наш  цвіт  вбива...
                             Подіями  піклуюся,
                             Хоч  сили  вже  й  нема...

                             Плине  життя,  пливуть  роки,
                             І  я  терплю  знов  муки,
                             Там  на  війні  наші  сини,
                             І  донечки,  й  онуки...

                             Я  знаю,  що  таке  війна,
                             Не  вгамувати  болі,
                             Війна  в  житті  моїм  була,
                             Хоч  і  в  дитячій  долі...

                             Батька  забрала  в  нас  війна,
                             (Не  вгамувать  нам  болі)
                             Не  зійде  з  пам"яті  вона,
                             Й  з  душі  моїй  ніколи...

                             Ой,  якже  ждали  ми  батьків,
                             І  вірили  у  диво:
                             Що  вони  вернуться  живі,
                             І  ми  будем  щасливі...  

                             Та  не  здійснилися  тоді
                             В  нас  заповітні  мрії...
                             Життя  важке,  як  у  ярмі
                             В  напівсирітській  долі...

                               Звісно,  чекали  ми  батьків
                               І  вірили  у  долю,
                               Що  вернуться  з  війни  батьки,
                               І  зникнуть  наші  болі...

                               Та  не  судилось  чогось  нам,
                               Ми  не  діждались  дива,
                               Лиш  "похоронка"  прийшла  нам,
                               І  мама  стала  сива...

                               І  знову  нам  пече  війна,
                               Ми  не  чекаєм  дива...
                               Там  діти  й  внуки  на  війні,
                               І  голови  в  нас  сиві...

                                 Красиво  нині  й  зелено,
                                 Весна  ж  бо  є  весна...
                                 І  нам  би  було  весело,
                                 Якби  не  ця  війна...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023


ТИ ЗА ЛЮБОВ МЕНЕ ПРОСТИ…

                             Безмежний  світ,  шалений  і  лукавий,
                             А  в  мене  цвіте  яблуня  в  садку...
                             І  я  живу,  тому  що  я  кохаю,
                             Й  кохатиму,  допоки  я  живу...

                             Природа  нас  з  тобою  не  спитає:
                             Кому  кого  любить,  чи  не  любить.
                             І  дуже  часто  у  житті  буває,
                             Що  без  любові  сил  немає  жить...

                             Чого  тільки  в  цім  світі  не  буває,
                             Ти  за  любов  мою  мене  прости!
                             Коли  пора  цвітіння  наступає,
                             То  яблуня  не  може  не  цвісти...

                               Кожен  по  -  своєму  любити  вміє,
                               Розчарування  треба  вміти  пережить.
                               І  віра  залишається,  й  надія,
                               Якщо  умієш  віддано  любить.

                                 І  я  люблю,  й  любитиму  до  згину,
                                 Сльоза  моя  солона  і  терпка...
                                 В  розлуці  я  до  тебе  вітром  лину,
                                 Ніщо  мене  в  любові  не  злама.

                                 Чого  тільки  в  цім  світі  не  буває,
                                 Ти  за  любов  мою  мене  прости!
                                 Коли  пора  цвітіння  наступає,
                                 То  яблуня  не  може  не  цвісти...
                                           1990  р.
                                         
                                   
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023


ЖИВУ, ЯК У СНІ…

                             Фіалка  в  садочку  моїм  зацвіла,
                             Росою  умилась  калина  моя.
                             І  ночі  вже  теплі,  і  сонячні  дні,
                             Та  я  в  цьому  світі  живу,  як  у  сні...

                             В  садку  зеленіє  трава  молода,
                             І  вітер  ласкавий...Та  це  вже  весна...
                             Мене  ж  не  зігріє  ніщо  в  цім  садку,
                             Фіалок  нарву  і  на  цвинтар  піду...

                             Так  мріяла  я  у  житті,  як  у  сні:
                             Про  радість  і  щастя,  і  лад  у  сім"ї,
                             Здавалось  життя,  ніби  казка  ясна,
                             А  діти  й  онуки  -  це  радість  земна...

                             Та  все  обірвалося  в  ніч  весняну...
                               Багато  вже  літ  я  без  сина  живу...
                               Весною  до  нього  й  невістка  пішла,
                               Лишилась  їх  доня,  кровинка  моя...

                               Тепер  я  онучкою  в  світі  живу,
                               Я  з  нею  сумна  до  могилок  ходжу...
                               Найважчі  для  мене  ці  дні  весняні,
                               Тому  і  живу  я  -  неначе  у  сні!

                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023


ДОДОМУ, ДОДОМУ, ДОДОМУ…

                             Додому,  додому,  додому:
                             Кричу,  як  ворона  і  я...
                             Та  там  же  війна  іде  знову,
                             А  там  де  війна,  там  й  біда...

                             Вже  років  живу  я  багато,
                             Й  війна  у  житті  вже  була:
                             Забрала  і  тата,  і  хату,
                             Бо  ж  там  де  війна,  там  біда...

                             Живу  вже  півроку  я  в  сина:
                             Тут  спокій  і  тиша  щодня,
                             Життя,  ніби  диво  -  картина,
                             І  ним  задоволена  я...

                             Та  в  серці  й  душі  щось  клекоче,
                             В  неспокої  знов  живу  я,
                             Душа  вже  миритись  не  хоче,
                             І  розпач  бува  огорта...

                             Додому,  додому,  додому:
                             Думками  давно  вже  там  я...
                             І  не  зрозуміти  нікому,
                             Позиція  це  лиш  моя...

                               Додому  лечу  я  думками,
                               Усе  уявляю  щодня,
                               Там  хата  моя,  сиротина,
                               І  вулиця,  друзі  й  рідня...                              
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023


СМУГИ ЖИТТЯ…

                                   Смуги  білі,  смуги  чорні:
                                   Підкидає  нам  життя,
                                   Ще  й  війна  знов  і  росія,
                                   Світ  наш  хижо  убива...

                                   В  нас  війна  іде  кривава,
                                   Важко  всім  і  нам  старим...
                                   Відчуваємо  страждання:
                                   Й  знов  біда  у  нас  в  війні...

                                   І  немає  в  нас  утіхи,
                                   І  напруга  навіть  в  снах,
                                   Смуги  сірі,  чорні,  сиві,
                                   Й  мініпенсії  в  руках...

                                   І  спимо  ми  в  неспокої,
                                   Маєм  тиск  і  біль  в  серцях...
                                   Переповінені  бідою,
                                   І  у  снах  ми  чуєм  страх...

                                   На  війні  там  наші  діти,
                                   І  за  них  у  нас  недуг,
                                   Потемніли  наші  квіти,
                                   Стає  менше  білих  смуг...

                                   Ми  не  падаємо  звісно,
                                   Вже  терпіть  навчилимсь  ми,
                                   Та    бува  нам  дуже  гірко,
                                   Ми  пишаємось  дітьми...

                                   Смуги  білі,  сірі,  чорні,
                                   Треба  всім  нам  пережить,
                                   Вчора,  завтра  і  сьогодні,
                                   Хоч  і  важко,  будем  жить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023


СКОРБОТА…

                           В  скорботі  мати  іде  поволі,
                           Туди  де  зріє  колосся  в  полі,
                           Вона  готова  усе  зробити,
                           Щоб  її  дітям  в  спокої  жити...

                           Руками  легко  вона  торкає:
                           Колосся  в  полі  з  вітром  хитає,
                           А  вона  сина  з  війни  чекає,
                           Й  милості  в  Бога  вона  благає...

                           І  Бога  просить  війну  спинити,
                           У  Мирі  й  Правді  всім  людям  жити...
                           Щоб  повернувся  синок  додому,
                           А  воєн  в  світі  не  було  ніколи...

                           В  скорботі  мати  і  нині  ходить,
                           І  допомогу  у  Бога  просить:
                           Щоби  проснулись  всі  українці,
                           І  не  топтали  землю  чужинці...

                           Щоб  усі  разом  стали  до  бою,
                           І  затулили  всій  край  собою,
                           Вигнали  орків  усіх  в  росію,
                           Мир  і  повагу  з  нею  й  я  сію!!!

                           Скорботу  мати  в  полі  лишила,
                           Додому  тихо  йшла  і  молилась,
                           Щоб  Україна  квітла  житами,
                           А  її  діти  жили  для  мами!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023


ЖИТТЯ БЕЗ СМУТКУ НЕ БУВАЄ…

                           Чи  то    Бог  нам    так    велів,
                           Чи  матінка  природа...
                           Не  вистача  у  мене  слів:
                           Важка  життя  дорога...

                           Дитинство  вкрала  в  нас  війна,
                           Не  вгамувать  нам  болі,
                           Не  зійде  з  пам"яті  вона,
                           Хоч  ми  вже  й  не  здорові...

                           Була  з  германцями  війна:
                           Гула  земля,..диміли  хати,
                           Горіли  села  і  міста,
                           Пішов  наш  тато  воювати...

                           Війна  життя  наше  змінила,
                           І  розлучила  назавжди,
                           Із  тим,  кого  ми  так  любили,
                           Не  повернувся  він  з  війни...

                           І  знов  сьогодні  в  нас  війна,
                           На  нас  пішов  Путін  війною,
                           Вже  наші  діти  на  війні,
                           І  в  нас  нема  знов  спокою...

                           І  ця  війна,  життя  міня,
                           На  гірше  в  наших  долях...
                           Вона  наш  цвіт  знову  вбива,
                           Й  пече,  й  болить  нам  сьогодні...

                           Житя  без  смутку  не  буває,
                           Війна  ще  й  болей  додає,
                           Це  кожен  нині  відчуває,
                           І  з  болями  нині  живе...
                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023


КЛАНЯЮСЬ ДИТИНСТВУ…

                                       Я  і  донині  пам'ятаю
                                       Мамину  хату  край  села.
                                       Хто  там  живе  тепер  -  не  знаю,
                                       І  як  змінилася  вона?
                                                 Хатинка  біла,  веселенька,
                                                 Жовтим  підведена  піском,
                                                 А  біля  неї  чепурненька
                                                 Криниця  з  голубим  дашком.
                                         Ми  там  стрічали  сині  ранки,
                                         Бігали  босі  по  траві,
                                         Козельці  рвали  і  кульбабки
                                         І  з  них  вінки  плели  собі.
                                                   У  коси  бантики  вплітали
                                                   Із  лоскутів  дуже  простих,
                                                   Шили  ляльки  і  одягали,
                                                   Ніби  до  шлюбу  молодих.
                                         Ми  дуже  бігати  любили,
                                         Гралися  в  гилки,..і  в  війни.
                                         Город  копали  і  садили,
                                         Сапали,  рвали  бур'яни.
                                                   Біля  криниці  росли  квіти:
                                                   Веселі,  гарні,    запашні.
                                                   Для  нас  вони  були,  як  діти,
                                                   Хоч  ми  й  були  тоді  малі.
                                           Ми  залюбки  їх  доглядали,
                                           Плекали  ніби  матері.
                                           Так  ми  росли  і  пам'ятали,
                                           Що  легше  жити  у  добрі.
                                                     В  сумні  години  і  в  погідні:
                                                     Зі  мною  спогади  мої.
                                                     Дитинству  кланяюсь  сьогодні,
                                                     Воно  чудове  у  добрі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023


́ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ, ПОВЕН ІДЕЙ…

                           Який  погожий,  гарний  день:
                           І  вчора  був,  й  сьогодні...
                           Додав  мені  нових  ідей,
                           І  помислів  погодніх...

                           Яскраве  сонечко  вгорі,
                           Ніде,  ані  хмаринки...
                           Курличуть  в  небі  журавлі,
                           Летять,  ніби  перлинки...

                           Весняний  день,  повен  ідей,
                           Був  вчора  і  сьогодні...
                           Я  чую  сміх  малих  дітей,
                           Й  птахи  вже  не  голодні...

                           Спостерігала  я  з  вікна,
                           Наповнилась  красою...
                           Одна  біда,  у  нас  війна,
                           Як  та  яга  з  косою...

                           Там  наші  діти  на  війні,
                           Нас  захищають  зримо...
                           А  ми  чекаєм  перемог,
                           І  зустрічей  із  ними...

                           Ну  де  той  Путін  в  біса  взявсь,  
                           Пішов  на  нас  війною,
                           Як  дикий  коршун  налетів,                    
                           Й  нам  не  дає  спокою...      

                           Я  знаю,  що  таке  війна:
                           І  страх,  і  дим,  і  болі...
                           Не  зійде  з  пам"яті  вона,
                           Усе  життя  зі  мною...

                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023


ЯК СОЛОДКО МРІЯТИ В ТИШІ…

                                 Як  солодко  мріяти  в  тиші,
                                 Сховавшись  від  сонця  у  тінь,
                                 В  густому  заплутались  листі
                                 Пориви  небесних  надій...

                                   І  сонечко  бавіиться  в  листі,
                                   Ледь  -  ледь  вітерець  шелестить,
                                   Проміння  неначе  в  намисті:
                                   Перлинами  ніжно  блищить...

                                   Кує  ген  десь  далі  зозуля,
                                   Чиїсь  вже  рахує  роки,
                                   Та  я  їх  лічити  не  буду,
                                   Мені  тут  приємно  завжди...

                                   Заснути  б  оце  в  прохолоді,
                                   Хай  жар  нестерпний  пройде,
                                   А  вітер  краплини  холодні
                                   Хай  дощиком  нам  принесе...

                                   Дерева  й  кущі  хай  омиє,
                                   Освітить  лани  і  поля,
                                   Любов  тоді  вірну  розкриє
                                   Оновлена  щедра  земля...

                                   Збагатить  він  людям  їх  мрії,
                                   Поповнить  натхнення  моє,
                                   І  Віра,  Любов  і  Надія
                                   У  серцях  у  людей  оживе...

                                   Якби  ще  й  війна  закінчилась,
                                   Життя  б  оновилося  знов,
                                   Додому  солдати  вернулись,
                                   Розквітла  б  ще  більше  Любов!!!      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023


ЖУРБА…


                                         Чого  явір  серед  двору
                                         Стоїть  похилився,
                                         А  верба,  що  біля  нього
                                         Опустила  листя.
                                         Гнеться  явір,  верба  гнеться,
                                         Гілля  опускає.
                                         На  її  зелене  листя
                                         Роса  випадає.
                                         У  дворі  там  і  калина
                                         Чогось  потемніла,
                                         Тільки  ніжная  ромашка
                                         Квітне  білим  -  біло.
                                         То  не  явір  нахилився
                                         За  впалим  листочком,
                                         А  то  батько  зажурився
                                         За  своїм  синочком.
                                         Не  верба  то  біля  хати
                                         Вкрилася  росою,
                                         За  синочком  бідна  мати
                                         Вмилася  сльозою.
                                         Не  калина  потемніла-
                                         Молода  дружина.
                                         А  ромашка  ніжно-  біла,
                                         То  його  дитина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023


ДОРОГИ ЖИТТЯ


                                               Не  боюсь  я  в  житті  темноти,
                                               А  дороги  люблю  запорошені.
                                               Я  живу,  щоб  мені  перейти
                                               І  відомі  дороги,  й  несхожені.

                                               Знову  крок,  а  за  ним  -  іще  крок,
                                               Мені  доля  так  рідко  всміхається.
                                               Я  за  кроком  роблю  новий  крок,
                                               У  житті  не  всі  мрії  збуваються.

                                               А  воно  все  ж  цікаве  життя,
                                               І  потрібне  воно  всім  і  кожному,
                                               І  таке  неповторне  життя,
                                               І  воно  не  буває  непрошеним.

                                               Знову  крок,  а  за  ним  -  іще  крок,
                                               І  легким  він  не  часто  буває,
                                               І  хоч  важко  роблю  новий  крок,
                                               Щастя  більшого  в  світі  немає...

                                               Я  пройду  всі  дороги  земні,
                                               Кожен  крок  до  мети  наближає,
                                               Хоч  нестерпно  ступати  мені,
                                               Йду  й  тоді,  коли  сил  вже  немає.

                                               Знову  крок,  а  за  ним-  іще  крок,
                                               І  хоч  падаю,  знов  піднімаюся.
                                               Кожен  крок  у  житті-  це  урок,
                                               А  дороги  -  життям  називаються...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023


ЛИСИЦЯ І РАК… (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

                         Якось  лисиця  побачила  рака,
                         Клешні  точив  він  і  не  балакав.
                         Стала  лисиця  із  рака  сміятись:
                       "Клешні  ти  точиш,  щоб  краще  щипатись?
                         Дуже  вже,  -  каже  -  повільно  ти  ходиш,
                         Клешні  не  ноги,  нічого  не  зробиш!
                         Чи  правда,  що  з  тебе  люди  сміються,
                         Що  ти  не  вмієш  назад  озирнуться?
                         Ще  я  недавно  якось  от  почула,
                         Як  ти  по  воду  сім  літ  аж  ходив,
                         А  повернувсь,..й  на  порозі  розлив?"
                         Слова  лисиці  образили  рака,
                         І  він  подумав:  "Ну  хто  б  так  балакав?"
                         Лисиці  ж  сказав:  "Правда  брехнею  давно  вже  та  стала,
                         Ти  б  язиком,  лиско,  менше  чесала.
                         Бачиш  осику,  он  там,  біля  двору?
                         Швидше  за  тебе  туди  я  прибуду!"
                       "Добре:  манірно  сказала  лисиця,
                         Зараз  побачу  на  що  ти  годишся!"
                         Стала  лисиця  до  лісу  обличчям,
                         Рак  же  клещами  за  хвіст  учепився,
                         Ноги,  всі  вісім  підібгав  аж  до  спини...
                       "Но!"  -  загукав  і  в  перед  він  полинув.
                         Легко  і  впевнено  лиска  побігла,
                         Старалась  і  швидко  до  осики  прибігла.
                         Біля  осики  вона  зупинилась,
                         Прудко  зі  сміхом  назад  озирнулась,
                         Рака  не  видно,  вона  вже  й  кепкує:
                       "Мабуть,  цей  рак  десь  там  заночує."
                         Раптом  із-за  спини  лисичка  почула:
                       "Де  ти,  лисичко?  -  це  рак  вже  жартує,
                         Щось  дуже  довго  ти  бігла,  сестричко,
                         Я  вже  залізти  устиг  на  осичку!"
                         Зблідла  лисиця,  аж  рота  розкрила:
                       "Що  ж  це  таке?  Може  клешні  -  то  крила?"
                         Більше  вона  не  сміялася  з  рака
                         Розум  -  багатство,  язик,  щоб  балакать!"

                 Р/S:Ну  що  ще  сюди  можна  додати:
                             Лисиці  в  уряді  сидять...
                             Раки  працюють  і  будують,
                             І  нас  від  орків  уміють  захищать...
                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023


ХИТРИЙ ПІВЕНЬ… (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

                                     Двір  широкий,  за  ним  -  пліт,
                                     Біля  плоту  грівся  кіт.
                                     Півень  ходив  по  плоту
                                     І  горлав:  "Ку-ку-рі-ку!"
                                     Раз  до  плоту  із  ліска
                                     Лиска  хитра  підійшла.
                                     Чемно  з  півнем  привіталась,
                                     Поклонилась,  засміялась...
                                     Потім  тишком  -  нишком  стала,
                                     Й  дуже  лагідно  сказала:
                                   "Гарний,  друже,  голос  маєш,
                                     І  чудово  ти  співаєш.
                                     А  чи  зможеш  заспівать
                                     Так,  як  батько  твій  співав?
                                     Він  був  гордий  й  гарний  дуже,
                                     І  до  співу  не  байдужий.
                                     Він,  як  ти,  тут  теж  стояв,
                                     Одну  ногу  піднімав,
                                     І  ще  й  очі  заплющав,
                                     І  співав,  співав,  співав!"
                                     Півень,  звісно,  загордився,
                                     На  лисицю  подивився,
                                     І  до  неї  чемно  дуже,
                                     Сказав  щиро  й  не  байдуже:
                                 "  В  цьому  дивного  нічого,
                                     Я  ж  похожий  теж  на  нього,
                                     І  співаю  я  нівроку."
                                     І  підняв  одну  він  ногу,
                                     Ще  й  заплющив  свої  очі,
                                     І  крильми  змахнув  охоче,
                                     Загорланив  що  є  сили:
                                   "Ку-ку-рі-  ку!  лиско  мила!"
                                     Та  ж  підскочивши  щосили,
                                       Швидко  півника  схопила,
                                       Понесла  до  лісу  сміло,  
                                       Бо  ж  поснідати  хотіла.
                                       Півень  теж  був  не  дурак.
                                       І  сказав  лисиці  так:
                                     "А  матуся  твоя  мила,
                                       Коли  снідати  хотіла,
                                       То  не  так,  як  ти  робила!
                                       Справжня  то  була  лисичка,
                                       Була  в  неї  гарна  звичка:
                                       Перш  ніж  здобич  розірвати,
                                       Вміла  весело  співати!"
                                       І  лисичка  піддалася:
                                     "Я  вся    в  неї  удалася!"
                                       І  хоч  снідати  хотіла,
                                       Очі  вмить  вона  закрила,
                                     (Теж  співати  захотіла).
                                       Пащу  широко  відкрила,
                                       Натужила  усі  сили,
                                       Та  ж  співать  вона  не  вміла,
                                       Лиш  хрипіла  й  жебоніла.
                                       Півень  тільки  цього  й  ждав,
                                       Крильми  швидко  замахав,
                                       І  підстрибнув,  підлетів,
                                       І  на  дерево  він  сів.
                                       Облизалася  лисиця:
                                     "Це  ж  нікуди  не  годиться!
                                       Півень  мене  обдурив,
                                       Як  же  він  таке  зробив?"
                                       І  сумна  вона  й  сердита,
                                       Почвалала,  як  побита,
                                       Півня  вже  їй  не  дістать,
                                       Тож  пішла  голодна  спать...
                                       От  тобі  й  ку-ку-рі-ку,
                                       Він  науку  знав  таку:
                                     "Будеш  добрим  -  проковтнуть,
                                       Будеш  хитрим  -  не  візьмуть.
                                       То  ж  живи,  поживай
                                       І  науку  здобувай!"  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023


КАЛИНА НА ВИДУ…

                             В  моїм  дворі  криниця,
                             Й  калина  у  цвіту...
                             Я  зачерпну  водиці,
                             Й  поллю  калину  ту...

                               Вона  тремтить  у  млості,
                               І  ронить  пелюстки...
                               А  бджоли  диво  -  гості
                               Сідають  на  квітки...

                                 Ті  квіти  біло  -  зорі
                                 В  промінні  золотім,
                                 Гудуть  медово  бджоли
                                 У  просторі  хмільнім...

                                 Дивуюся  і  чую:
                                 Бджіл  радісні  пісні,
                                 Всміхається  калина:
                                 Криниці  і  мені...

                                 Загляну  я  в  криницю:
                                 І  радість  окриля,
                                 Обличчя  із  водиці
                                 Усмішкою  сія...

                                 Я  зачарую  словом,
                                 Калині  вірш  складу...
                                 В  цвіту  своїм  медовім:
                                 Калина  на  виду!

                                 Горнуся  до  калини,
                                 Ловлю  звуки  весни...
                                 Було  б  у  нас  чудово,
                                 Якби  не  було  війни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023


Я ІДУ НА ЗУСТРІЧ СИНУ…

                               Я  їду,  як  із  туману,
                               Ніби  я  іду  з  дощу...
                               Я  спішу  на  зустріч  сину,
                               Я  зустріть  його  спішу...

                               Може  він  до  мене  їде,
                               Може  він  до  мене  йде,
                               А  можливо  він  у  небі
                               Білим  лебедем  пливе...

                               І  мене  не  зупинити:
                               Ні  вітрам,  ані  дощам,
                               Я  нікому  в  цьому  світі  
                               Зустріч  з  сином  не  віддам...

                               Я  спішу,  хоч  добре  знаю,
                               Там  могилка  край  села...
                               І  сосна,  що  зутрічає
                               Кожен  раз  мене  одна...

                               І  нічим  нікому  в  світі
                               Моя  не  зміряти  печаль...
                               Поселилася  навіки:
                               В  моїм  серці  туга  й  жаль...

                               Так  із  болем  і  живу  я:
                               Вже  багато  довгих  літ...
                               В  іншім  світі  і  невістка,
                               А  їх  доня,  то  мій  квіт...    
















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023


МУЗИКА СЛОВА

                                 Я  чую  музику  у  слові:
                                 Наспів  веселий,  чи  сумний,
                                 Як  ранок  світлий  і  чудовий:
                                 То  урочистий,  то  легкий...

                                 У  серце  біль  бува  приносить,
                                 То  піснею  бринить  в  душі...
                                 І  не  забить  його  в  закони:
                                 І  з  неба  лине,  і  з  землі...

                                 Буває  тугою  озветься,
                                 Буває  ніжністю  душі.
                                 Торкає  струни  мого  серця,
                                 Які  завжди  бринять  в  мені...

                                   Буває  вихором  підносить:
                                   Аж  до  небес  у  синяву,
                                   Бува  розрадою  приходить:
                                   І  в  снах  моїх,  і  наяву.

                                   Бува  в  журбі,  у  голосінні,
                                   Аж  сльози  котяться  з  -  під  вій,
                                   Звучить  набатом  у  молінні,
                                   То  підніма  мене  до  зір...

                                     Я  чую  музику  у  слові,
                                     Кличе  вона  мене  у  даль.
                                     Чарівна  музика  у  мові:
                                     Мій  діамант  і  мій  кришталь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023


БАБА І ГЛЕЧИК МОЛОКА… (бувальщина)

                         Принесла    сусідка    бабі
                         Глечик    молока...
                         І    з"явилася  у  баби
                         Думка  отака:
                       "Ось  поставлю  я  на  лаву
                         Глечик  з  молоком,
                         Хай  застоїться  і  буде:
                         Сир  із  маселком...
                         Сир  і  масло  на  базарі
                         Я  тоді  продам...
                         Куплю  курочку  чубату,
                         Не  з  одним  курчам...
                         Ну,  а  потім  розживуся,
                         Всіх  курей  продам...
                         Кабанця  куплю  охоче,
                         Хай  росте,  як  пан...
                         За  кабанчика  -  кобилку,
                         За  кобилку  -  биченят.
                         Буде  в  мене  тоді  сила
                         Для  селянських  справ.
                         Отоді  я  тих  бичечків
                         У  воза  запряжу,
                         І  що  матиму  з  городу
                         На  базар  я  повезу.
                         Буду  ними  тоді  їхать
                         Я  своїм  селом,
                         Всі  селяни  будуть  бачить
                         Мене  із  добром...
                         А  як  хтось  мене  попросить:                            
                         "Бабцю  підвезіть!"
                         Заберу  я  тих  охоче,
                         Підвезу  усіх!"
                         І  з  просоння  якось  бабця
                         Сунула  ногою,
                         Полетів  глечик  із  лави
                         Молоком  -  рікою...
                         Покотився  і  розбився
                         На  малі  куски...
                         Молоко  все  розлилося,
                         Сплутало  думки...
                         Так  лишилася  бабуся:
                         Без  бичків,  як  і  була...
                         Молочка  їй  скуштувати:
                         Ця  пригода  не  дала.


 
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023


НЕ БУВАЄ ЖИТТЯ БЕЗ ТЕПЛА…

                                               (Посвята  брату  Василю  Бессарабу)

                                               Не  сумуйте  за  мною  
                                               і  не  плачте,  благаю,
                                               Хоч  без  смутку  й  печалі
                                               не  буває  життя...
                                               Не  шукайте  визнання,  
                                               не  тягніться  до  слави,
                                               Живіть  в  злагоді  й  мирі:  
                                               дуже  прошу  вас  я.

                                               В  вихідні  і  у  свята  
                                               ви  мене  пригадайте...
                                               Уявіть,  що  я  з  вами
                                               теж  сиджу  за  столом.
                                               І  не  довго  сумуйте,  
                                               а  ще  випийте  чарку,
                                               У  житті  все  буває  
                                               з  гіркотою  й  добром...

                                               Не  сумуйте  за  мною,
                                               витріть  смуток  і  сльози,
                                               Хоч  без  сліз  і  печалі  
                                               не  буває  й  добра...
                                               Відійдуть  негаразди,
                                               як  з  зимою  морози...
                                               А  життя,  як  і  літа  
                                               не  бува  без  тепла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023


ЖУРБА


                                         Чого  явір  серед  двору
                                         Стоїть  похилився,
                                         А  верба,  що  біля  нього
                                         Опустила  листя.
                                         Гнеться  явір,  верба  гнеться,
                                         Гілля  опускає.
                                         На  її  зелене  листя
                                         Роса  випадає.
                                         У  дворі  там  і  калина
                                         Чогось  потемніла,
                                         Тільки  ніжная  ромашка
                                         Квітне  білим-  біло.
                                         То  не  явір  нахилився
                                         За  впалим  листочком,
                                         А  то  батько  зажурився
                                         За  своїм  синочком
                                         Не  верба  то  біля  хати
                                         Вкрилася  росою,
                                         За  синочком  бідна  мати
                                         Вмилася  сльозою.
                                         Не  калина  потемніла-
                                         Молода  дружина.
                                         А  ромашка  ніжно-  біла,
                                         То  його  дитина.

                             P/S:  Через  10  довгих  літ
                                             Вмерла  невістка,
                                             Залишилась  сиротою
                                             Донечка  їхня...
                                             Нині  вона  вже  доросла
                                             І  сім"ю  свою  має,
                                             І  до  мене  часто  дзвонить,
                                             Й  на  гостину  приїжджає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023


ДЕНЬ ЗА ДНЕМ І НІЧ ЗА НІЧЧЮ….

                       День  за  днем  і  ніч  за  ніччю:
                       Нас  несе  у  кожну  мить...
                       Ми  старієм  непомітно,
                       В  праці  любимо  ми  жить...

                         Не  втримати  час  руками,
                         І  його  нам  не  спинить...
                         А  ми  мріємо  думками,
                         І  вчимося  світ  любить...

                           Про  життя  закони  "пише":
                           Мабуть  Бог  у  небесах...
                           Що  кому  і  як  напише:
                           Так  і  буде  усе  в  нас...

                             Хай  не  бачуть  смерті  сина:
                             І  Батьки,  і  матері...
                             Нехай  діждуться  дівчата
                             Наречених  всі  своїх...

                             Нехай  зникнуть  всі  печалі:
                             На  цій  праведній  землі...
                             До  небес  я  шлю  молитви:
                             І  за  доньок,  й  за  синів...

                             Я  щоденно  молюсь  Богу:
                             За  життя  захисників:
                             Прошу  висвітлить  дорогу,
                             Й  Перемогу  їм  усім...

                               Хай  мої  усі  молитви
                               До  небес  всі  долетять...
                               Може  Бог  їх  і  почує,
                               Й  збереже  наших  солдат...

                                 День  за  днем  і  ніч  за  ніччю:
                                 Я  молюся  за  синів...
                                 Хоч  старію  непомітно:
                                 Бога  я  прошу  за  всіх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023


НЕСПОКІЙНІ НОЧІ…

                           Неспокійні  ночі,
                           І  скоротні  дні,
                           Бо  війна  триває
                           На  моїй  землі...
                                           А  там  на  війні  тій
                                           Донечка  моя:
                                           Захища  країну
                                           І  мене  вона...
                             А  я  вже  півроку
                             Живу  в  сім"ї  сина...
                             І  зізнаюсь  щиро,
                             Що  я  тут  щаслива...
                                           Та  свою  Долинську
                                           Я  не  забуваю:
                                           Друзям  долинчанам
                                           Перемог  бажаю...
                             Воювати,  звісно:
                             Сил  я  вже  не  маю...
                             Тому  пишу  вірші,
                             Війську  присвящаю...
                                             І  усім  військовим
                                             Від  душі  бажаю:
                                             Віру  в  ПЕРЕМОГУ:
                                             Я  їм  посилаю!..
                             Неспокійні  ночі,
                             І  тривожні  дні,
                             Не  дають  спокою
                             Людям  і  мені...
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023


ВЕСНЯНИЙ РАНОК…

                         Я  сьогодні  рано  встала,
                         Подивилась  у  вікно:
                         Вітер  гілля  коливає,
                         А  зими,  як  не  було...

                         Ось  на  обрії  ясному:
                         Вершок  сонечка  з"явивсь,
                         В  небі  синьо  -  голубому:
                         Його  бризки  розлились...

                           Все  цікаве  у  природі:
                           Вже  проснулось  й  ожило:
                           Весна  в  полі  й  на  порозі,
                           Зими  ніби  й  не  було...

                           Я  вдягаюся  швиденько,
                           Надіваю  чобітки...
                           В  ритмі  стукає  серденько,
                           Я  спішу  на  двір  таки...

                           По  подвір"ю  йду  неспішно,
                           Роздивляюсь  навкруги...
                           Промінці  мені  ласкаво,
                           До  лиця,  як  всім  таки...

                           Промайнула  над  кущами:
                           Рання  пташка  голосна...
                           І  я  сповнена  думками:
                           Це  ж  прийшла  до  нас  ВЕСНА!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023


НЕ ЖУРИСЬ… (2)

                         Там  берізка  в  гаю
                         Зажурилась  одна...
                         Хто  її  захищав:
                         Того  більше  нема...

                         Біля  неї  стрункий:
                         Клен  високий  зростав,                          
                         Від  негоди  -  біди  
                         Він  її  захищав...

                           Не  забула  вона,
                           Як  він  ніжно  колись:
                           День  і  ніч  шепотів:
                         "Посміхнись,  посміхнись!"

                           Її  пам"ять  жива,
                           Як  святий  ореол,
                           Ніби  чує  слова:
                           Про  любов,  про  любов!

                             Де  взялася  рука:
                             І  жорстока,  й  німа,
                             Що  зрубала  його,
                             Тепер  клена  нема...

                             У  листочках  її
                             Вітерець  шелестить,
                             І  вчувається  їй:
                           "Не  журись,  не  журись!"

                               Там  береза  в  гаю
                               Постаріла  одна...
                               Знов  шепоче:"Люблю!"
                               Хоч  вже  клена  й  нема...

                               Та  в  уяві  її:
                               Він  живий,  як  колись...
                               І  шепоче  вона:
                             "Ти  мене  там  діждись!"

                                 Хоч  минули  роки,
                                 Не  забула  вона...
                                 І  вчувається  їй:
                               "Ти  кохана  моя!"

                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023


ПРОЛІТАЮТЬ ЛІТА, ПРОЛІТАЮТЬ…

                         Пролітають  літа,  пролітають,
                         Котрий  рік  в  нас  триває  війна...
                         І  біди  нам  вони  добавляють,
                         Бо  ж  війна,  то  є  завжди  біда...

                         Мої  помисли  там,  де  воюють:
                         Наші  воїни  й  донька  моя,
                         Вони  нас  захищають  й  пильнують,
                         Щоб  країна  живою  була...

                           Хоч  роки  наші  швидко  минають,
                           І  бувають  вони  в  нас  сумні...
                           В  моїй  пам"яті  знов  оживають,
                           Ті  події,  в  важкі  колись  дні...

                             Я  роки  ті  не  всі  пам"ятаю,
                             Як  з  германцями  йшла  в  нас  війна,
                             Що  забрала  у  нас  хату  й  тата,
                             Мама  нас  врятувати  змогла...

                             Пролітають  літа,  пролітають,
                             Моя  пам"ять  лишилась  жива...
                             Вже  і  мами,  і  брата  немає,
                             І  мої  вже  настали  жнива...

                               Хоч  роки  мої  швидко  минають,
                               І  все  важче  стає  жить  мені,
                               Сподіванням  життя  наповняють:
                               Мої  діти  й  онуки  мої...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023


СОНЦЕ НА ЛІТО ВЖЕ ПОВЕРНУЛО…

                             Сонце  на  літо  вже  повернуло,
                             І  в  мене  думи  нові  сяйнули:
                             Хочу  додому  в  свою  Долинську,
                             Це  недалеко,  але  й  не  близько...

                               А  там  в  Долинській  є  моя  хата:
                               Вона  не  бідна,  та  й  не  багата,
                               І  двір  широкий,  город  й  садочок,
                               Кожен  знайомий  мені  куточок...

                               Та  повертатись  туди  боюся,
                               За  все,  що  маю  Богу  молюся:
                               Вулиця  рідна,  гарні  сусіди,
                               Й  зникають  болі  усі  і  біди...

                                 А  ще  там  цвинтар  й  могилки  рідних,
                                 Там  спокій  й  тиша,  і  вітер  вільний...
                                 Всі  сплять  постійно,  а  мені  гірко,
                                 Коли  поплачу  легшає  тільки...

                                   Сонце  на  літо  вже  повернуло,
                                   А  мені  сумом  в  душу  війнуло:
                                   Їхать  додому  одна  боюся,
                                   І  я  за  дім  свій  Богу  молюся...

                                   В  своїх  молитвах  я  прошу  Бога:
                                   Освіти,  Боже,  всі  нам  дорогу...
                                   Зупини  Путіна  й  його  орду,
                                   Я  тебе,  Боже,  щодня  прошу!!!

                                   Більше  нічого  мені  не  треба,
                                   Лиш  шматок  хліба  і  синє  небо,
                                   Й  щоб  Україна  стала  на  ноги,
                                   Освіти,  Боже,  її  дороги!!!

                                   Сонце  на  літо  вже  повернуло,
                                   І  мої  мрії  все  осягнули:
                                   Все  буде  добре  з  часом,  звичайно,
                                   Ми  переможем  ворогів  наших...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023


ТРИ БРАТИ ІДУТЬ ПО СВІТУ

                           Три  брати  ідуть  по  світу,
                           І  спішать  назустріч  літу...

                           Перший  прийде:  лід  розтане,
                           Другий  прийде:  квіт  настане,
                           Третій  прийде:  укрива
                           Землю  шовкова  трава...
                           Нерозлучні  ці  брати,
                           З  ними  весело  завжди...

                           Бува  перший  ще  й  холодний,
                           А  буває  тихий  й  добрий...
                           І  з  дощами  теж  буває,
                           Та  й  тепло  вже  не  ховає...

                             Хоч  брати  вони  і  рідні:
                             Та  все  ж  погляди  в  них  різні:
                             В  першу  пору  журавлі:
                             І  великі,  і  малі,
                             Повертаються  додому
                             В  Україну  веселкову...

                             Другий,  звісно,  веселіший,
                             Та  до  того  ще  й  тепліший:
                             Додає  тепла  природі,
                             Має  він  свої  турботи,
                             Підганяє  до  роботи:
                             І  в  степах,  і  на  городі,
                             Щоб  усе  було  в  коморі...

                             Ну,  а  третій,  то  вже  травень:
                             І  красивий,  і  цікавий.
                             Все  у  нього  завжди  є:
                             І  тепло,  й  робота  є...

                             Три  брати  ідуть  по  світу,
                             А  за  ними  прийде  літо:
                             Стануть  дні  довгі  й  красиві,
                             Ночі  теплі  й  загадкові...

                             Дуже  гарні  ці  брати,
                             Я  прошу  їх  помогти:
                             Подолати  орків  злих,
                             І  щоб  Путін  уже  здох...  
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023


ВИДУМЩИК

                                                   В  однім  класі  мудрий  вчитель
                                                   Учнів  всіх  навчав.
                                                   Як  розв'язувать  рівняння:
                                                   Він  їм  показав.

                                                   Клас  уважно  дуже  слухав,  
                                                   В  зошити  писав,    
                                                   Лиш  Іван  косу  до  парти
                                                   Сусідці  в'язав.

                                                   Зрозуміли  усі  учні,
                                                   Склали  алгоритм.
                                                   А  Іван  уже  сусіду  
                                                   Показав  язик.

                                                   Два  рівняння    учні  сміло
                                                   Розв'язали  самостійно.
                                                   А  Іван  у  цей  же  час  
                                                   Майстрував  якийсь  каркас.

                                                   Вчитель  впевнено  поглянув,
                                                   Учнів  запитав:
                                                 "Чи  є,  діти,  у  вас  питання,
                                                   Хто  щось  не  пойняв?"

                                                 "Зрозуміли  всі.  чудово,-
                                                   Каже  вчитель  -Молодці!
                                                   А  тепер  Іван  на  дошці
                                                   Зробить  висновки  прості!"

                                                     Вийшов  Іван  до  дошки  сміло,
                                                     Крейду  в  руки  взяв,
                                                     І  рівняння,  що  на  дошці
                                                     Довго  розглядав.

                                                     І  подумав:"От  улип...
                                                     От  тобі  й  попався".
                                                     П'ятірнею  лоба  витер,                                                            
                                                     За  рівняння  взявся.

                                                     Він  його  і  так,  і  сяк
                                                     Розглядав  очима,
                                                     І  руками  його  гладив,
                                                     Дістав  і  плечима.

                                                       Як  розв'язувать  його
                                                       Наш  Іван  не  знає,
                                                       На  сусіда  і  сусідку
                                                       Скоса  поглядає.

                                                         А  ті  дивляться  на  нього,
                                                         І  сміх  їх  аж  душить,
                                                         Може  видумщик  Іван:                      
                                                         Те  рівняння  вкусить.

                                                     "Ну  ж  мо,  ну  ж  мо,  ну,Іван,
                                                       Не  хитре  ж  рівняння.
                                                       Як  же  будеш  ти  рішать
                                                       Домашнє  завдання?"

                                                         В  кожнім  класі  певне  є  
                                                         Отакі  Івани.
                                                         Не  навчились  розв'язать
                                                         Жодного  рівняння...              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023


СЛОВО ШЕВЧЕНКА - ПОВІК НЕ ПОМРЕ

                                 Слово  Шевченка  -  магічна  то  сила,
                                 Слово  Шевченка  -  це  стійкість  в  бою,
                                 Слова  Тараса  -  нам  послане  Богом,
                                 Слово  Тараса  -  святе,  всім  скажу...

                                 Варто  читати  Тарасове  слово,
                                 Вічний  Дніпро  знову  стогне  й  реве,
                                 Множить  відвагу  і  стійкість,  й  свободу,
                                 Слово  Шевченка  повік    не  помре...

                                   Читали  "Кобзар"  і  солдати  в  походах,
                                   Слово  його  надихало  в  боях,
                                   І  на  привалах,  в  землянках,  в  окопах,
                                   Слово  Тараса  -  у  наших  серцях...

                                   Вічний  "Кобзар"  -  талісман  і  знамено,
                                   З  нами  Тарас  -  завжди  поруч  іде.
                                   Дороговказ  для  усього  народу,
                                   Слово  Шевченка  ніколи  не  вмре...

                                   Я  перечитую  твори  Шевченка,
                                   Нині  війна  у  нас  знову  іде...
                                   Житиме  вічно  його  кожне  слово,
                                   Воїнів  наших  вперед  знов  веде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023


ВЖЕ ВЕСНА ДО НАС ПРИЙШЛА…

                                 Сумне  небо,  сірі  хмари,
                                 Дощик  тихо  накрапа,
                                 І  вітри  навкруг  заграли:
                                 Це  ж  весна  до  нас  прийшла...

                                 Весно,  весно,  світе  теплий:
                                 Поможи  перемогти...
                                 Білий  світ  нині  вразливий,
                                 Вигнать  орків  поможи...

                                   Не  бува  весни  без  вітру,
                                   Без  тепла  і  без  краси...
                                   Хоч  бува  приходить  пізно,
                                   Та  радієм  усе  ж  ми...

                                   Цьогоріч  прийшла  все  ж  вчасно,
                                   Додала  тепла  землі...
                                   У  природі  все  прекрасно,
                                   Веселіш  стало  й  мені...  

                                   Я  відчула  пахне  квітом,
                                   До  снаги  мені  тепло...
                                   І  весною  пахне,  й  літом,
                                   Чую  все  через  вікно...

                                     Восьме  березня  сьогодні,
                                     Свято  Сонця  і  Весни...
                                     І  капризи  непогодні,
                                     Не  злякають  нас  вони...  

                                     З  святом  всіх  жінок  вітаю,
                                     Зичу  ласки  і  тепла,
                                     Будьте  мудрі  і  красиві,
                                     Повні  щастя  і  добра!!!

                                     Сумне  небо,  сірі  хмари:
                                     Не  завадять  вони  нам,
                                     Не  страшать  нас  і  химери,
                                     Восьме  Березня  у  нас!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023


ПРАВО НА ЩАСТЯ…

                           Право  на  щастя  дарує  природа,
                           Думи  лягають  мені  на  чоло...
                           Сутінки,  вітер  і  знов  прохолода...
                           Де  ж  та  весна...Її  ніжне  тепло?..

                             Десь  забарилась?  Чи,  може,  гордує?
                             Чи  заховалася  десь  за  бугром?
                             Знов  непогода...Невдачі  віщує?
                             І  сум"яття,  і  печаль  за  вікном...

                             Вже  допекли  непогодні  капризи,
                             Та  не  спинити  їм  древа  буття...
                             Прийшла  весна...І  природі  важливо,
                             Щоб  ожило  все  навкруг  до  пуття...

                             Вітром  грайливим  вона  вже  війнула,
                             Лагідним,  щирим  і  щедрим  теплом.
                             Сяйвом  живим  вже  вона  спалахнула,
                             Все  оживає  навколо  кругом.

                             Щастя  відчули  і  дуб,  і  береза,
                             Вишня  всміхнулась  мені  під  вікном...
                             Стало  прозорим  повітря  і  небо,
                             Щедра  земля  усміхнулась  добром!..

                             Право  на  щастя    дарує  природа,
                             Жаль  що  давно  вже  війна  в  нас  іде,
                             Там  наші  діти  і  внуки  воюють,
                             Віримо  всі  Перемога  гряде!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023


ВЕСНЯНІ МРІЇ…

                       Нарешті  весна  на  порозі,
                       Полегшало  всім  і  мені,
                       І  хочиться  йти  у  дорогу,
                       І  жить  на  чудовій  землі...

                       І  все  було  б,  звісно,  чудово,
                       Якби  закінчилась  війна...
                       Вернулись  сини  всі  додому,
                       Ще  кращою  стала  б  весна...

                         Так  жаль,  що  війна  ще  триває,
                         Й  не  видно  її  ще  кінця...
                         І  кожен  в  ній  воїн  чекає,
                         І  вірить  в  земні  чудеса...

                         Весною  усе  загадкове,
                         Як  в  чистому  небі  зірки...
                         Природі  я  дякую  й  Богу,
                         Що  я  ще  живу  все  -  таки...

                         Років  прожила  я  багато,
                         Й  щасливою,  звісно,  була...
                         Весна  була  б  схожа  на  свято,
                         Якби  закінчилась  війна...

                         Та  все  ж  я  радію  щоранку,
                         Коли  просинаюсь  від  сну,
                         Вмиваюсь  й  роблю  я  зарядку,
                         Й  весни  споглядаю  красу...

                           Природі  я  дякую  й  Богу:
                           За  ранки  і  дні  золоті,
                           За  вмиті  садки  і  діброви,
                           За  теплі  і  сонячні  дні...

                             І  Богу  щодня  я  молюся,
                             Й  благаю  спинити  війну...
                             І  плачу  буває  й  сміюся,
                             Люблю  ж  бо  життя  і  весну!!!

                         







 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023


ЖУРАВЛИКИ ПРИЛЕТІЛИ…

                                                             Журавлики  прилетіли,
                                                               Прилетіли,  в  лузі  сіли.
                                                               Болить  серце,  завмирає,
                                                               Серед  них  мого  немає.

                                                               Стоять  собі  журавлики
                                                               В  лузі  над  водою.
                                                               Підійду  до  них  близенько,
                                                               Вмиюся  сльзою.

                                                               Підійду  до  них  близенько,
                                                               І  їх  запитаю:
                                                             "Де  журавлик  мій  рідненький,
                                                               Чом  його  немає."

                                                               Журавлика  вже  живого
                                                               У  світі  немає.
                                                               А  як  жить  мені  без  нього,
                                                               Ніхто  не  спитає.

                                                               Піднялися  журавлики,
                                                               Крильми  помахали.
                                                               Чом  загинув  мій  журавлик,
                                                               Вони  не  сказали.

                                                               Полетіли  журавлики,
                                                               Стою  над  водою.
                                                               Залишаюсь  у  цім  світі
                                                               Навік  сиротою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023


ЖУРЛИВИЙ ВІРШ


                                               Не  судіть  ви  мене  
                                               За  журливі  вірші.
                                               Наше  горе  страшне        
                                               Ятрить  душу  мені.

                                               Вже  давно  в  нас  війна
                                               Убиває  дітей,
                                               А  у  їх  матерів:
                                               Ллються  сльози  з  очей.

                                               Материнська  любов  
                                               Їй  немає  кінця.
                                               Замерза  в  жилах  кров
                                               Доки  йде  ця  війна.

                                               Ми  готові  усі
                                               Помагать  воякам.
                                               Та  в  нас  сили  малі
                                               І  не  впоратись  нам.

                                               Є  ж  у  нас  багачі,
                                               В  них  багато  грошей.
                                               Їм  байдужі  плачі
                                               Матерів  і  дітей.

                                               Там  воюють  сини,
                                               Тут  жирують  пани.
                                               Не  добавлять  снаги
                                               Матерям  вороги.

                                               Там  донецькі  степи-
                                               У  диму  і  вогні.
                                               Як  же  дітям  рости
                                               В  цій  реальній  війні?

                                               Там  снаряди  летять,
                                               Все  гримить  і  гуде.
                                               Де  солдати  стоять
                                               Ворог  там  не  пройде.

                                               Танки  й  "Гради"  гудуть,
                                               БТРи  страшні.
                                               І  там  люди  живуть
                                               На  граничній  межі.

                                               А  солдатів  тих  ждуть
                                               Дома  рідні  усі.
                                               І  серця  їх  кричать:
                                             "Повертайтесь  живі!"
                   
                                               Я  не  вмію  брехать.
                                               І  веселі  вірші
                                               Я  не  можу  писать,
                                               Як  сумні  матері.

                                               Не  судіть  ви  мене  
                                               За  журливі  вірші.
                                               Як  війна  відійде,
                                               Напишу  не  сумні.
                                           
                                               















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023


УКРАЇНА НЕЗЛАМНА КРАЇНА

                                 Україна  -  незламна  країна,
                                 Не  боїться  і  орків  вона...
                                 Вона  велич  свою  не  згубила,
                                 І  вперед  свій  народ  повела...

                                 Україна  -  велика  країна,
                                 Від  добра  не  чекає  добра...
                                 А  від  праці  знов  праці  шукає,
                                 І  у  праці  шукає  тепла...

                                 І  війна  нам  усім  не  потрібна,
                                 Вона  наших  людей  убива...
                                 Наші  діти  нас  всіх  захищають,
                                 Та  війна  не  веде  до  добра...

                                 Що  країна  моя  переможе,
                                 Вірять  люди,  а  з  ними  і  я...
                                 І  молюся  я  кожен  день  Богу,
                                 Щоб  країна  моя  вік  жила...

                                 Переконана  так  воно  й  буде,
                                 В  перемогу  всі  віримо  ми,
                                 Переможемо,  вірте  лиш  люди,
                                 І  чекайте  тепла  і  весни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023


ПРАВО НА ЩАСТЯ ДАРУЄ ПРИРОДА

                             Право  на  щастя  дарує  природа,
                             Думи  лягають  мені  на  чоло.
                             Сутінки,  вітер  і  знов  прохолода...
                             Де  ж  та  весна...Її  ніжне  тепло?..

                             Десь  забарилась?  Чи  може  гордує?
                             Чи  заховалася  десь  за  бугром?..
                             Знов  непогода...Невдачі  віщує?
                             І  сум"яття,  і  печаль  за  вікном.

                             Вже  допекли  непогодні  капризи,
                             Та  не  спинити  їм  древа  буття.
                             Прийде  весна...І  природі  важливо,
                             Щоб  ожило  все  навкруг  до  пуття.

                             Вітром  грайливим  пора  вже  війнути,
                             Лагідним,  щирим  і  щедрим  теплом,
                             Сяйвом  живим  вже  пора  спалахнути,
                             Щоб  ожило  все  навколо  кругом.

                             Щастя  відчує  і  дуб,  і  береза,
                             Вишня  всміхнеться  мені  під  вікном,
                             Стане  прозорим  повітря  і  небо,
                             Щедра  земля  усміхнеться  добром.

                             І  оживу  я  від  дива  природи,
                             Втому  і  болі  зимі  залишу.
                             Прийдуть  до  мене  весняні  пригоди,
                             Я  їх  з  собою  в  життя  понесу...

                             Нині  живу  я  у  сина,  у  Польщі,
                             Кличе  весна  у  Долинську  мою...
                             Та  ще  стоїть  та  війна  на  помості,
                             І  додає  в  душу  й  серце  жалю...

                             Право  на  щастя  дарує  природа,
                             Вірю  ще  я,  що  його  я  вловлю...
                             Ждуть  мене  дома  і  хата,  й  городи,
                             Я  обіцяю  до  них  я  вернусь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023


КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА…

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Я  повернусь  в  Долинську,
                           По  своїй  вулиці  пройдусь,
                           І  втоми  не  відчую  ...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Я  стану  на  коліна,
                           Й  буду  ставати  так  щодня,
                           Допоки  стане  сили...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           То  я  піду  на  цвинтар...
                           І  розповім  своїй  рідні,
                           Що  нині  вже  в  нас  тихо...

                           Може  почують  голос  мій,
                           І  мене  зрозуміють:
                           І  моя  мама,  й  чоловік,
                           Й  синочок  мій  Сергійко...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Поїду  у  Верблюжку,
                           Там  друзі  є  й  моя  рідня,
                           І  школа  моя  рідна...

                           Коли    закінчеться  війна,
                           Я  подзвоню  всім  друзям,
                           І  привітаю  усіх  я,
                           Й  знайомих,  і  сусідів...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Запрошу  друзів  в  гості,
                           Їх  пригостити  зможу  я,
                           Проголошу  я  й  тости...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Радіти,  звісно,  буду,
                           Спокійна  буду  тоді  я,
                           Й  веселою  я  буду...

                           Коли  закінчиться  війна,
                           Я  запрошу  всіх  рідних,
                           І  тим,  що  маю  пригощу,
                           Ще  й  вип"єм  по  чарчині!!!    

 

     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023


НАД ПРІРВОЮ КОТИТЬСЯ СВІТ

                                 Над  прірвою  котиться  світ:
                                 Убиває  наш  квіт...
                                 Ми  стали  за  нього  стіною,
                                 Готові  до  бою...

                                 Борімося,  поборемо:
                                 Нам  Бог  помагає...
                                 За  нас  Правда,  сила  й  слава,
                                 І  воля  святая...

                                 Там  діти  вже  наші  давно,
                                 Долають  це  зло...
                                 Реальність  війна,  не  кіно,
                                 Не  вб"є  нас  пуйло...

                                 І  діти  там  наші,  й  онуки,
                                 Воюють  без  муки...
                                 Хоробрі  серця  в  них  і  руки,
                                 Недовгі  розлуки...

                                 Ми  орків  не  пустим  до  хати,
                                 В  окопах  їм  вмирати...
                                 Своє  ми  оркам  не  віддамо,
                                 Хай  знає  пуйло...

                                 Країна  в  нас  на  всіх  одна,
                                 Найрідніша  вона...
                                 Ми  стали  за  неї  стіною,
                                 Й  готові  до  бою...

                                 Там  наша  земля  і  небо,
                                   Нам  орків  не  треба...
                                   В  нас  сильні  ноги  і  руки,
                                   А  орки,  як  ***  

                                   Не  зникне  у  прірві  цей  світ,
                                   Розквітне  знову  квіт...
                                   Візьмуть  усе  в  свої  руки:
                                   І  діти,  й  онуки!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023


ВІЙНА, ВІЙНА…

                       Війна,  війна...  Сирітські  долі,
                       І  кров,  і  смерть,  і  болі,  й  болі.
                       Я  знаю,  що  таке  війна,
                       Вона  в  житті  моїм  була...
                                       Кожна  війна:  страшна,  кривава,
                                       Як  в  пеклі  ми  тоді  жили,
                                       Голодні,  босі  і  без  хати,
                                       Гіркий  спізнали  смак  війни...
                         В  нас  на  очах  людей  вбивали,
                         І  ми  боялись  німчури,
                         І  негаразди,  і  печалі,
                         На  плечі  мам  наших  лягли...
                                       Чи  то  карма,  чи  така  доля:
                                       Все  довелося  спить  до  дна,
                                       Голод  і  страх,  і  присмак  крові,
                                       Дитинство  вкрала  в  нас  війна...
                           Давно  в  нас  коси  побіліли,
                           Пам"ять  лишилася  жива,
                           І  працювать,  і  жить  ми  вміли,
                           І  ось,  і  нині  в  нас  війна...    
                                         Війна,  війна...І  знов  сьогодні,
                                         Вже  майже  рік  у  нас  війна:
                                         Нині  із  орками  Росії,
                                         Згине  навік  нехай  вона...
                           Ми  вже  старі,  там  наші  діти,
                           Нас  захищають  всі  вони,
                           І  нам  знов  боляче  сидіти,
                           У  сизих  сутінках  жури...
                                         Ну,  що  робить?..Ми  постаріли,
                                         Сидимо  дома  в  тишині,
                                         Давно  вже  сили  розгубили,
                                         Ще,  слава  Богу,  не  німі...
                           Ми  Богу  молимось  щоденно,
                           В"яжим  рукавиці  і  носки,
                           І  те  що  маєм,  посилаєм:
                           Туди,  на  фронт  усе  таки...
                                           Це  "крапля  в  морі"-  розумієм,
                                           На  більше  сил  у  нас  нема,
                                           Та  все  ж  ми  робим  те,  що  вмієм,
                                           Згине  навік  нехай  війна!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023


КОЖНОМУ СВОЄ…


                                                     Життя  майже  пройшло,
                                                     До  обрію  скотилось.
                                                     Щось  добре  в  нім  було,
                                                     А  щось  лише  приснилось.

                                                     Завжди  спішила  в  даль,
                                                     Весна  буяла  й  літо:
                                                     І  радість,  і  печаль,
                                                     І  тінь  була,  і  світло.

                                                     Вдивлялась  в  небеса,
                                                     Вслухалась  в  чисті  звуки.
                                                     Вловити  журавля
                                                     Хотіла  в  свої  руки.

                                                     Не  вийшло  з  журавлем,
                                                   (  Були  лише  синиці).
                                                     Життєвим  кораблем
                                                     Прийшлось  ковтать  кислиці.

                                                     А  осінь  і  зима  -
                                                     Ще  додали  розпуки.
                                                     І  вже  готова  я  
                                                     До  вічної  розлуки.

                                                     Не  треба  журавля,
                                                     Й  синиці  вже  не  треба.
                                                     Для  мене  є  земля,
                                                     А  їм  потрібне  небо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023


ВЖЕ ВЕСНА НЕ ЗА ГОРАМИ…

                                   Вітер    теплий  вже  повіяв,
                                   Теплом  сонячним  війнув...
                                   До  кінця  зима  доходить,
                                   Всі  надії  на  весну...

                                   Вже  весна  не  за  горами,
                                   Ми  чекаємо  її...
                                   Зима  тихо  відступає,
                                   До  вподоби  це  мені...

                                   Одягаюсь  я  швиденько,
                                   Надіваю  чобітки...
                                   На  подвір"я  йду  тихенько,
                                   Все  огляну  залюбки...

                                   Дні  збігають  нині  швидко,
                                   Знають  люди  -  трударі,
                                   Поспішають  на  городи,
                                   І  працюють  надворі...

                                   Я  дивлюсь  в  степи  безкраї,
                                   В  небо  синьо  -  голубе,
                                   Свої  мрії  осягаю,
                                   Пізнаю  в  собі  себе...

                                   Йду  неспішно  до  калини,
                                   Вона  в  спокої  стоїть,
                                   І  суниці  там,  й  малина:
                                   Додають  наснаги  вмить...

                                   Вітер  теплий  знов  повіяв,
                                   Цвірінчать  вже  горобці...
                                   Хто  зерно  тепла  посіяв,
                                   Того  ждуть  веселі  дні...

                                   Вже  весна  не  за  горами,
                                   Про  це  й  півень  заспівав,
                                   Горобці,  шпаки  й  синички:
                                   Кожен  вміння  показав...

                                   До  весни  вже  недалечко,
                                   Хто  б  там  й  що  нам  не  казав...
                                   В  мою  душу  і  в  сердечко:
                                   Вітерець  снаги  додав...
         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023


СТЕЖЕЧКА

                         Ой,  піду  я  за  сонечком,  ой  піду,
                         Може  з  ним  я  стежечку  ту  знайду,
                         Що  веде  за  селище  у  степи,
                         Щоб  синочка  рідного  там  знайти...

                         Та  сховалось  сонечко  за  селом,  
                         Вітерець  лиш  дихає  полином...
                         Ой,  моє  ти  сонечко,  підожди,
                         До  синочка  стежечку  покажи...

                         Та  за  обрій  сонечко  вже  зайшло,
                         Ніби  тії  стежечки  й  не  було...
                         Ой,  моє  ти  сонечко,  підожди,
                         Мені  без  тебе  стежечку  не  знайти...

                         Заховалось  сонечко,  пішло  спать,
                         Буду  я  до  ніченьки  тепер  ждать,
                         Як  виглянуть  яснії  зірочки,
                         З  ними  зможу  стежечку  я  знайти...

                         Та  мовчать  і  яснії  зірочки,
                         Лиш  на  мене  дивляться  з  висоти...
                         Болить  моє  серденько  і  душа,
                         До  синочка  стежечки  не  знайшла...





















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023


УКРАЇНО, НЕНЬКО РІДНА

                             Україна,  ненько  рідна:
                             Ти  одна  для  нас  усіх...
                             Чи  багата  ти,  чи  бідна:
                             Наша  ти  для  нас  навік...
                                                 Хоч  зима  і  вітер  віє,
                                                 Сніг...Мороз  на  нім  скрипить,
                                                 Жду  невістку  я  і  сина,
                                                 Лише  час  кудись  спішить...
                             Принесе  щось  може  краще,
                             Час  все  ближче  до  весни...
                             Зимові  зникнуть  напасті:
                             Оживе  природа  й  ми...
                                                 Знову  з  неба  снігом    сипе,
                                                 І  нема  тому  кінця...
                                                 Дні  тривожні,  ночі  темні,
                                                 Не  спішить  до  нас  весна...
                               Я  сиджу  у  сина  дома,
                               Усі  дні  одна  й  одна...
                               Син  й  невістка  на  роботі,
                               Я  спокійна  й  не  сумна...
                                                   Слава  Богу,  все  спокійно:
                                                   До  кінця  біжить  зима...
                                                   З  снігом  дощ,..загомоніло:
                                                   В  вікно  дихає  весна...
                                 Все  навкруг  незвично  тихо,
                                 Вітерець  гілля  гойда...
                                 Заховалося  десь  лихо,
                                 Весна  в  вікна  загляда...
                                                   Я  весну,  звісно,  зустріну,
                                                   Сонце  вигляне  з  -  за  хмар,
                                                   І  моргне  мені  і  хмарці,
                                                   І  весни  проснеться  дар...
                                 І  покотяться  краплинки
                                 З  даху  весело  струмком...
                                 І  думки  мої,  й    хмаринки:
                                 Завеселяться  танком...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023


ВІКОВІЧНА ЛЮБОВ…

                                                   Віковічний    наш  сад
                                                   Розквітає  з  любові.
                                                   І  міцніє,  й  цвіте,
                                                   Тішить  нас  повсякчас.
                                                   А  любов  поміж  нас
                                                   Не  згаса,  веселіє,
                                                   І  квітує,  як  сад:
                                                   Кожну  мить,  кожен  час.
                                                                     Здавна  так  повелось:
                                                                     Людям  жити  любов'ю,
                                                                     І  вона  поміж  нас:
                                                                     Кожну  мить,  кожен  час.
                                                                     Як  би  нам  не  жилось,
                                                                     Як  бальзам  вона  гріє-
                                                                     Дивовижна  любов,
                                                                     Віковічна  любов.
                                                   На  дорогах  життя
                                                   Піднімає  на  крила,
                                                   І  вперед  нас  веде
                                                   По  життєвих  стежках.
                                                   Відвертає  печаль
                                                   І  засвічує  мрії:
                                                   В  наших  душах,  в  очах,
                                                   І  в  думках,  і  в  серцях.
                                                                       Не  зрівнянна  любов
                                                                       Береже  нас  і  гріє,
                                                                       І  веде  до  мети
                                                                       Кожну  мить,  кожен  час.
                                                                       І  наснагу  дає,
                                                                       Силу,  міць  і  терпіння-
                                                                       Дивовижна  любов,
                                                                       Віковічна  любов!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023


А МИ ДІТИ ВІЙНИ…

                         А  ми  діти  війни,
                         Хоч  війна  та  минула,
                         І  малі  ми  були,
                         Та  ніщо  не  забули...
                                     А  війна  та  була,
                                     Нам  страшна  і  кривава...
                                     Та  в  нас  віра  жила,
                                     Нашій  армії  слава!!!
                         З  перших  днів  на  війну
                         Пішов  воїном  тато...
                         Привела  німчуру
                         І  спалила  нам  хату...    
                                     Ми  малі  ще  були:
                                     Брат,  сестра,  я  і  мама...
                                     Ми  в  сараї  жили,
                                     У  сусідів,  не  дома...
                         Татка  вбила  війна,
                         Нам  пекло  і  боліло,
                         Пам"ятаю  все  я,
                         Аж  в  душі  щось  кипіло...
                                     В  нас  важкий  й  нині  час,
                                     Бо  ж  війна  йде  в  нас  знову,
                                     Послав  орків  на  нас,
                                     Путлер  військо  вже  нове...
                         Захищають  вже  нас:
                         Наші  діти  й  онуки,
                         Перемога  в  цей  час:
                         Зніме  страхи  і  муки...
                                     І  як  можемо  ми
                                     Війську  допомагаєм.
                                     І  шлемо  їм  туди:
                                     Все  найкраще,  що  маєм...
                         Нам  пече  і  болить,
                         Додає  війна  горя,
                         Ми  навчаємось  жить
                         І  долать  нові  болі...
                                     Перемоги  ждемо,
                                     Вона  всім  нам  потрібна.
                                     І  посилки  шлемо,
                                     Й  в  ПЕРЕМОГУ  ми  вірим...
                         УКРАЇНА  ЖИВЕ
                         Переможе  й  розквітне,
                         Світ  навік  прокляне,
                         Все  те  кодло  російське!!!        
 
                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023


ТАК ПОЧИНАЛАСЬ ВІЙНА


     Сьогодні  закінчили  школу,
     Всім  класом  пішли  за  село,
     І  йти  не  хотілось  додому,
     Так  гарно  навколо  було.
                 І  трепет,  і  щем  відчували,
                 І  думи  лягли  на  чоло.
                 Гітара  сміялась,  співала,
                 І  радісно,  й  сумно  було.
     Шептались  закохані  пари,
     Ранкова  здіймалась  імла,
     Коли  пролунало  над  ставом
     Страшне  для  всіх  слово:"Війна!"
                   Всі  хлопці  зійшлися  докупи,
                   Тривожно  забились  серця.
                   Схвильовані  поруч  подруги:
                 "Невже  це  насправді  війна?"
     Спіткнулась,  завмерла  гітара,
     І  туга  на  душі  лягла.
     Отак  і  пішли  понад  ставом
     Всім  класом  до  центру  села.
                     Із  хат  вже  виходили  люди,
                     Співать  перестали  півні,
                     Й  собаки  неначе  поснули,
                     І  вулиці  стали  сумні.
     Зійшлися  усі  до  контори:
     Дорослі,  старі  і  малі,
     І  сумно  було,  як  ніколи,
     Ніхто  вже  не  спав  у  селі.
                       І  голос  гримів  Левітана,
                       Так  чітко  лунали  слова.
                       І  діти,  й  жінки  заридали,
                       Почувши  жорстоке:"Війна!"
       Ще  сонце  світило  привітно,
       І  вірить  ніхто  не  хотів,
       Що  так  закінчилось  дитинство,
       Наповнене  світлих  надій.
                         Був  червень...Тривожга  година,
                         У    кожного  думка  одна:
                       "Що  буде?  Й  коли  це  скінчиться?"
                   ...Ось  так  починалась  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023


КРАЇНА В НАС НА ВСІХ ОДНА…

                             Країна  в  нас  на  всіх  одна,...
                             І  дні  спішать  за  днями...
                             Тривожить  нас  найбільш  війна:
                             Це  з  орками  проблеми...

                               Хоч  нам  ті  орки  й  не  страшні,
                               Та  жаль  нам  час  втрачати,
                               Бо  ж  до  весни  ведуть  нас  дні,
                               Прийде  пора  орати...

                               Орати,  сіять  й  доглядать,
                               Ми  працювать  умієм...
                               То  ж  орків  треба  нам  прогнать,
                               Надіюся,  зумієм...

                               Мине  останній  день  зими:
                               Земля  покличе  в  поле,
                               Нам  сіять  треба,  знаєм  ми,
                               Зробимо  все  у  пору...

                                 Земля  ж  дає  нам  хліб  і  сіль,
                                 Й  все  інше,  що  нам  треба...
                                 Слова  подяки  з  відусідь:
                                 Боже,  шлемо  до  Тебе...

                                 Я  вірю,  ти  почуєш  нас,
                                 Ти  ж,  Боже,  милостивий
                                 Ми  вірим  прийде  ще  той  час:
                                 Коли  всі  війни  зникнуть...

                                 Ще  солов"ї  будуть  співать
                                 Нам  в  пору  весняную...
                                 І  будем  ми  всі  працювать,
                                 І  Бог  нас  теж  почує...

                                 І  ми  його  не  підведем:
                                 Ми  ж  працьовиті  люди...
                                 І  буде  в  нас  усе  гаразд
                                 В  містах  і  селах  всюди!!!

                                 Країна  в  нас  на  всіх  одна,
                                 Це  увесь  світ  вже  знає...
                                 Орків  ми  вижинем  до  тла,
                                 Пощади  їм  немає...

                                 Країна  в  нас  на  всіх  одна,
                                 І  хоч  невдала  влада...
                                 Коли  ж  закінчиться  війна,
                                 То  оживе  вся  правда!!!

                                   І  ми  спитаємо  тоді,
                                   Чому  влада  мовчала?
                                   Не  помагала  воякам,
                                   Вона  ж  про  болі  знала...
                                   
                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023


Я МАТІНКУ БОЖУ ЩОДЕННО БЛАГАЮ…

                               Майже  рік    у  нас  біда
                               З  орками  воюєм...
                               А  війна  то  не  вода,
                               Й  нам  сховатись  ніде...

                             Й  очищення  влади:
                             Давно  вже  потрібне,
                             Бо  вже  забагато
                             У  нас  дармоїдів...

                             Живе  Україна,
                             Й  не  помре  ніколи,
                             Бо  в  нас  живе  правда,
                             Й  воїни  чудові...

                             Я  Матінку  Божу
                             Щоденно  благаю:
                           "Поглянь  на  Вкраїну
                             З  високого  раю...

                             Покрий  наше  військо
                             Покровом  своїм,
                             Хай  всі  вони  будуть
                             Під  захистом  твоїм...

                               Допоможи  ,  Боже:
                               Українцям  всім,
                               Здобуть  Перемогу
                               Над  орками  їм!"

                             "Відновити  Правду
                               В  усіх  наших  сферах,
                               І  вражу  ту  банду
                               Відігнать  в  росію...
                           
                               Ми  люди  старенькі:
                               Воювать  не  можем,
                               Наші  сини  й  доньки:
                               У  війську  свідомо...

                               А  ми  їх  чекаєм,
                               Живими  додому...
                               Хоч  втомлені,вірим,
                               У  їх  Перемогу...

                               Відновити  Правду
                               В  усіх  наших  сферах,
                               А  вражу  ту  банду
                               Відігнать  в  росію..."          
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023


УКРАЇНО, МОЯ УКРАЇНО…

                               Україно,  моя  Україно,
                               Ти  ж  незламна  була,  й  нині  є,
                               І  людей,  і  дітей  гарно  вчила,
                               І  в  майбутнє  усіх  нас  вела...

                               Була  й  є,  ти  нам  матінка  рідна,
                               Гордість  наша  в  тобі  теж  жила,
                               У  турботах  ти  з  нами  раділа,
                               Й  завжди  сильною  з  нами  була...

                               32  уже  роки  минає,
                               З  того  часу,  як  ти  ожила...
                               Та  щораз  наш  народ  обирає:
                               Владу  -  зраду:  наповнену  зла...

                                 Ці  помилки  нам  шкоду  приносять,
                                 Влада  дбає  про  себе,  а  ми:
                                 Живемо,  чи  існуємо  якось,
                                 Хоч  лінивими  ми  й  не  були...

                                 Наші  люди  від  роду  сміливі:
                                 Від  природи  і  предків  своїх,
                                 Роботящі,  спокійні  і  сильні,
                                 І  натхненні  в  роботі  своїй...

                                 З  часом  люди,  звичайно,  старіють,
                                 Так  природа  усім  нам  дає,
                                 Та  терпіти    всі  люди  уміють,
                                 І  вперед  їх  натхнення  веде...

                                 Допускає  помилки  вся  влада,
                                 На  життя  свої  погляди  є:
                                 І  помилки,  й  нехлюйство,  чи  зрада,
                                 І  війна  вже  із  орками  йде...

                                 Наші  воїни  сильні  й  сміливі,
                                 Серед  них  і  герої  вже  є.
                                 Лише  влада  до  них  прихотлива,
                                 Президента  це  "квартал"  дає...

                                   Пам"ятаю,  як  Зе  й  його  "квартал":
                                   З  України  сміялись  завжди,
                                   Викликали  і  згоду,  і  запал,
                                   Не  чекали  ж  бо  ми  всі  війни...

                                   Аж  два  роки  вся  влада  гуляла,
                                   До  роботи  часу  їм  не  було.
                                   А  росія  цього  тільки  й  ждала,
                                   Й  її  військо  війною  пішло...

                                   Та  і  нині  в  нас  влада  байдужа,
                                   Людські  болі  вона  не  сприйма,
                                   Всі  у  владі  вгодовані  дуже,
                                   До  лиця  їм  усім  кутєрьма...

                                   А  на  фронті  сини  наші  й  доньки:
                                   Захищають  країну  свою...
                                   А  у  владі  веселощі  довгі,
                                   Не  додасть  це  нам  слави  в  бою...

                                     Україно,  моя  Україно,
                                     І  народе,  мій  славний  такий...
                                     Не  допустить  він  ворога  й  нині,
                                     Як  з  германцями  наші  батьки...

                                     Прийде  час,  ця  війна  закінчиться,
                                     Ми  на  захист  готові  всі  йти,
                                     Прилетить  Перемоги  "Жар  -  Птиця",
                                     Ми  досягнем  своєї  мети...

                                     Україно,  моя  Україно,
                                     Ти  незламна  була  у  віках,
                                     Ти  в  цім  світі  така  є  єдина,
                                     В  своїх  мріях  у  праці  й  думках...

                                     На  путящу  ми  змінемо  владу,
                                     Ми  ж  бо  предки  усі  козаків,
                                     Не  пробачим  ми  зради  нікому,
                                     Так  нам  Бог  Всемогутній  велів...                      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023


ТАМ СЕРЕД ПОЛЯ…

                           Там    серед    поля,  гнеться  тополя,
                           І  я  до  неї  спішу...
                           Поруч  тополі  могила  сина,
                           Я  біля  неї  стою...

                           Сину,  мій  сину,  рідна  дитино,
                           Бога  щоденно  прошу:
                           "Забери,  Боже,  мене  до  сина,
                           Виконай  прозьбу  мою!.."

                           Поруч  могили  -  нова  могила,
                           Батько  не  зніс  ту  біду...
                           Я  посадила  тополю  милу,
                           Пам"ять  про  них  бережу...

                           Там  серед  поля,  гнеться  тополя:
                           Літо,  зима,  чи  весна:
                           Там  появилась  третя  могила:
                           Мами  моєї  вона...

                           І  я  старію,  часом  хворію,
                           Якось  до  них  відійду...
                           Буде  четверта  поруч  могила,
                           Там  поховать  попрошу...

                             Доки  живу  я,  туди  хожу  я,
                             Буду  і  далі  ходить...
                             Є  в  мене  син  ще,  й  донечка  мила,
                             Допомагає  це  жить...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023


ДЕЩО ПРО "СЛУГ НАРОДУ"…

                           Всі  люди    завжди  мріяли  про  те,
                           Щоб  світ  наш  змінювавсь  на  краще,
                           Що  нова  влада  в  рай  нас  поведе,
                           І  стане  всім  їм  жити  краще....

                           Народу  захотілось  мати  "слуг":
                           Обрали,  думали  -  гадали,
                           Чекали  і  добра,  й  тепла  навкруг,
                           Не  вийшло,  слуги  все  забрали...

                           Ще  споконвіку  знали  люди  всі,
                           Що  треба  дбати  про  майбутнє,
                           Й  робити  по  -  можливості  усе:
                           Щоб  і  життя  ставало  путнє...

                           Отож  і  вибрали    для  цього  "слуг",
                           Надіялись  і  добра  ждали,
                           Тягли  тягар  життя,  як  колись  плуг,
                           Та  путнє  все  "слуги"  собі  забрали...

                             А  люди,  як  жили,  так  і  живуть:
                             Надіються,  працюють,  ждуть...
                             Та  кращого  так  і  не  діждались,
                             Бо  "слуги"  лиш  про  себе  дбають...

                             Ідуть  роки  і  слуги  всі  живі,
                             Ще  й  недоторканими  стали...
                             Жирують  всі,  як  павуки  плетуть,
                             А  на  народ  плюють,  як  і  плювали...

                               Чи  довго  так  утримається  все,
                               В  народу  вже  терпець  урвався...
                               Та  "слугам"  не  болить  усе  людське,
                               У  владі  вже  лиш  блат  остався...      

                               Чи  довго  ще  терпітиме  народ,
                               Та  ще  й  війна  людей  вбиває,
                               А  "слугам"  не  болить  усе  людське,
                               Бо  в  владі  блат  лише́  зостався...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023


ПОВІЙ, ВІТРЕ, В УКРАЇНУ…

                           Повій,  вітре,  в  Україну
                           І  знайди  мою  хатину,
                           Заглянь  лагідно  в  віконце,
                           Пошли  промені  від  сонця

                           І  хатину,  мою  милу,
                           Обігрій,  ніби  дитину
                           І  теплом,  і  добротою,
                           Не  лишай  лиш  сиротою...

                           Зупинися,  вітре,  тихо,
                           Подивись  чи  є  там  лихо...
                           Як  нема  назад  вернися,
                           А  як  є,  то  там  розвійся...    

                           Як  до  мене  ти  вернешся,
                           Стане  жити  мені  легше:
                           Я  підставлю  чоло  й  руки,
                           Стерплю  болі  я  і  муки...

                             Вітер  віє,  вітер  віє,
                             Болить  серденько  і  мліє:
                             Назад  вітер  не  вертає,
                             В  мене  сил  чекать  немає...

                             Я  не  плачу,  лиш  журюся,
                             Бо  не  знаю  чи  вернуся:
                             В  свою  милу  Україну,
                             Чи  то  тут  я  і  загину...

                             Уже  зимний  місяць  лютий:
                             Тихий  став  не  гострокутий.
                             До  кінця  зиму    веде  вже,
                             І  весну  природа  вся  жде...

                             І  я  теж    весну  чекаю,
                             Й  марно  часу  не  втрачаю:
                             Все  пишу  я  і  читаю,
                             І  Надію,  й  Віру  маю:

                             Що  все  буде  Україна,
                             Вона  ж  матінка  нам  рідна,
                             Наші  діти  захищають,
                             Й  перемоги  здобувають...

                             Щодня  молимося  Богу:
                             Показав  щоб  він  дорогу,
                             Що  веде  до  перемоги-
                             Нашим  воїнам  чудовим...
                             
                             Перемога,  Перемога,
                             Хоч  важка  у  нас  дорога:    
                             Ми  все  робимо  для  того,
                             Щоб  здобути  ПЕРЕМОГУ!!!

                             Наші  воїни  чудові:
                             Роблять  все  для  Перемоги,
                             Ми  їм  теж  допомагаєм,
                             Їм  дарунки  посилаєм...

                             Повій,  вітре,  в  Україну
                             Незабутню  і  щемливу...
                             Чи  вернусь  туди,  не  знаю,
                             І  за  нею  я  скучаю...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023


ЗИМА НА ВІДХОДІ…

                       Вже  в  місяць  останній  вступила  зима
                       Ще  сіють  сніги  в  нас  й  морози...
                       І  тепло  в  будинках,  й  біди  вже  нема,
                       Й  весна  вже  стоїть  на  порозі...

                       Від  сонця  чекаємо  світла  й  тепла,
                       В  снігах  ще  земля  білим  -  біла...
                       А  сонце  у  вікна  уже  загляда,
                       Дарує  нам  промені  світла...
                       
                       Ще  вкриті  снігами  степи  і  поля,
                       І  довгі,  й  нестерпні  вже  ночі...
                       Проснеться  з  дрімоти  в  спокої  земля,
                       І  думи  в  нас  стануть  пророчі...

                       Зима  ще  гуляє  на  білім  коні,
                       Терпіти  її  ми  навчились...
                       Закони  природи  чіткі  і    німі,
                       До  нас  ніби  з  неба  звалились...

                         Це  місяць  останній  зимовий,  малий,
                         Стерпіти  в  нас  вистачить  сили,
                         І  вірити  треба,  що  він  не  лихий,
                         За  ним  прийде  березень  милий...

                         А  березень  в  радість,  бо  то  вже  весна,
                         Тепла  нам  додасть  й  насолоди.
                         Якби  закінчилась  у  ньому  війна,
                         Рожевими  б  стали  пригоди...  

                         Отож,  повторюся  сьогодні  знов  я,
                         Зима  вже  стоїть  на  відході...
                         І  сонце  у  вікна  до  нас  загляда,
                         Готуймося  всі  до  походів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023


УСЕ ТЕЧЕ І ЧАС МИНАЄ…

                               Усе  тече  і  час  минає,
                               Минуле  в  спогадах  живе,
                               І  всі  сьогодні,  звісно  знають,
                               Те,  що  минуло,  не  верне...

                               В  дитинстві  вірили  ми  в  диво,
                               Воно  вперед  нас  всіх  вело,
                               Ми  почувалися  щасливо,
                               Любили  школу  і  село...

                               Школа  для  нас,  як  рай  чудова,
                               Й  навчання  в  радість  нам  було,
                               Молодість  наша  веселкова,
                               І  нас  не  втримало  село...

                               Ми  в  майбуття  усі  спішили,
                               Село  покинули  своє,
                               Ми  в  інститути  поступили,
                               Усе  у  спогадах  живе...

                               На  жаль  усе  давно  минуло,
                               Кудись  за  обрій  відпливло...
                               Нині  вже  спокій  ми  відчули,
                               Живе  у  спогадах  воно...

                               Не  ждали  ми  війни  й  печалі,
                               Вони  самі  до  нас  прийшли,
                               Та  ми  шляхи  торуєм  далі,
                               Своїх  позицій  не  здали...

                               Давно  збіліли  у  нас  скроні,
                               Допоки  ми  усе  ж  живі,
                               Та  ми  й  сьогодні  знов  готові:
                               Долати  прикрощі  нові...

                               Найважча  прикрість  в  нас  сьогодні,
                               Звісно  з  Росією  війна,
                               Це  значно  гірше  ніж  погодні,
                               Війна  дітей  наших  вбива...

                               На  жаль,  старі  ми  вже  до  бою,
                               Нас  на  війну  вже  не  візьмуть,
                               Ми  вже  "воюємо"  з  собою,
                               Якось  долаємо  ще    путь...

                               Усе  тече  і  час  минає,
                               Коротка  є  життева  путь...
                               Та  кожен  з  нас,  звичайно,  знає:
                               В  чому  життєва  наша  суть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023


КОЛИ КРИЧАТЬ ГАРМАТИ…

                               Коли  кричать  гармати,
                               Не  можу  їсти  й  спати...
                               Коли  гармат  не  чути,
                               Тоді  можу  й  заснути...

                               Як  гармати  затихають,
                               Чую  як  вітри  співають...
                               Тоді  я  чую  тишу,
                               Тихо  лежу,  як  миша...

                               Коли  не  сплю  ночами,
                               Думки  пливуть  полями:
                               В  часи  давно  минулі:
                               До  мами  і  бабулі...

                               До  брата  і  сестриці,                                
                               До  тітки  чарівниці...
                               Тоді  я  засинаю,
                               І  клопоту  немаю...

                               І  брат  мій,  і  сестра,
                               В  них  мова  чарівна,
                               Я  слухать  їх  готова,
                               В  їх  мова  загадкова...

                               Пригадується  школа,
                               Як  казка  виняткова,
                               І  друзі  мої  щирі,
                               Жили  ж  бо  ми  у  мирі...

                               Сестри  нема  вже  й  брата,
                               Старою  стала  хата...
                               І  я  живу  у  сина,
                               Тихенька  і  щаслива...
                               
                               Живе  в  мені  й  турбота,
                               Додому  вже  охота...
                               Та  там  війна  йде  й  нині,
                               І  боязно  людині...

                               Та  вмію  я  чекати,
                               Й  кінця  війни  цій  ждати...
                               А  як  війна  скінчиться,
                               Не  буду  я  журиться,
                               Поїду  я  додому,
                               В  Долинську  пречудову...
                                             
                             
                                 
                               


                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023


ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ДМИТРО ПАВЛИЧКО…

Відійшов  у  вічність  Дмитро  Павличко,  класик  української  літератури,  письменник,  перекладач,  суспільний  і  політичний  діяч,  Надзвичайний  і  Повноважний  Посол  України  в  Республіці  Польща  у  1999-2002  роках.  Ініціатор  встановлення  пам’ятника  Тарасові  Шевченкові  у  Варшаві.  

Схиляємо  свої  голови  перед  Поетом.

Дмитро  Павличко  —  один  із  авторів  Декларації  про  Державний  суверенітет  України  та  першої  зовнішньополітичної  доктрини  самостійної  держави,  почесний  професор  НаУКМА,  Голова  Української  всесвітньої  координаційної  ради  .  Його  працю  визнано  наданням  звання  «Герой  України»  й  орденами.  А  поезія  «Два  кольори»  стала  однією  з  найвідоміших  в  Україні  пісень,  сконцентрувавши  в  собі  традиційне  українське  світосприйняття.

Навіть  перебуваючи  цілком  у  межах  дозволеного  радянською  цензурою,  поезія  Дмитра  Павличка  вирізнялася  соціальною  та  етичною  гостротою,  явленою  і  в  одній  із  останніх  збірок  —  «Вірші  з  Майдану».  У  більш  зрілій  поезії  вияскравлюється  драматичний  характер,  з’являється  витонченість  пейзажу,  філософська  глибина,  вони  часто  орієнтовані  на  світову  культуру  й  літературу.

Іван  Дзюба  помічав  «невичерпну  вибуховість  темпераменту»  Павличка,  а  водночас  «самовладання»,  «поєднання  максималізму  й  тверезості»,  «політичність  у  найкращому  розумінні»,  з  провідним  мотивом  свободи.  Риси,  які  в  пізній  творчості  єдналися  з  філософською  та  еротичною  лірикою.  Володимир  Моренець  писав  про  «Таємницю  твого  обличчя»,  що  збірка  «хоч  і  ввійшла  в  десятиліття  явищем  майже  унікальним,  та  аж  ніяк  не  випадковим.  З  вер­шин  життєвого  досвіду  він  оспівав  любов  як  найбільшу  цінність  життя,  запоруку  його  осмисленості  й  тривання».  До  цієї  збірки  увійшла  пронизлива  пісня  «Моя  любове,  ти  –  як  Бог».

Дмитро  Павличко,  чи  не  єдиний  із  радянських  письменників,  спромігся  на  покаяння  (збірка  «Покаянні  псальми»),  решта  ж  —  безтурботно  списали  свої  помилки  радянського  часу  на  обставини.

Він  був  також  літературним  критиком,  публіцистом,  сценаристом,  перекладав  із  англійської,  іспанської,  італійської,  французької,  португальської,  їдиш  і  слов’янських  мов.

Сонет  —  улюблена  форма  не  лише  в  оригінальній  творчості  поета,  але  й  у  його  перекладацькому  доробку.  Дмитро  Павличко  уклав  антологію  перекладів  «Світовий  сонет»,  де  серед  інших    —  найбільше  перекладів  польських  авторів:  від  XVI  століття  (Миколая  Семп-Шажинського)  —  й  до  сучасних  Ернеста  Бриля  та  Богдана  Дроздовського.

Зрештою,  неможливо  говорити  про  біографію  Дмитра  Павличка  й  не  згадати  про  його  доньку  –  Соломію  Павличко,  яка  пішла  з  життя  зовсім  молодою,  але  наукові  дослідження  якої  надали  абсолютно  нових,  притомних  і  життєствердних  якостей  українській  літературній  критиці.  Засноване  Соломією  Павличко  видавництво  сьогодні  очолює  її  донька.



















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023


Я ПОВЕРНУТИСЬ ОБІЦЯЮ…

                             А  я  до  тебе  знову  йду:
                             Уже  на  цвинтар,  мій  коханий...
                             Вже  скільки  літ  одна  живу,
                             Ти  відійшов  у  світ  незнаний...

                             Ти  був  найкращий  чоловік,
                             І  батько,  і  дідусь,  мій  друже,
                             Та  якось  швидко  збіг  твій  вік,
                             Мені  без  тебе  сумно  дуже...        

                             Біля  могили  я  стою:
                             Журба  моя  завжди  зі  мною...
                             І  дуже  Бога  я  молю:
                             Щоб  ти  у  сни  мої  приходив...

                             Постійно  згадую  тебе,
                             Нині  живу  я  у  тривозі,
                             Бо  знов  війна  у  нас  іде,
                             І  жити  я  одна  не  взмозі...

                               Син  наш  мене  до  себе  зве,
                               І  я  поїду,  мій  коханий...
                               Не  гнівайся  і  жди  мене,
                               Я  повернутись  обіцяю...

                                 Уже  й  правнучка  у  нас  є,
                                 На  жаль  її  ти  не  побачиш...
                                 Залишу  місто  я  своє,
                                 Коли  вернуся,  я  не  знаю...

                                   Я  не  кажу  тобі:  "Прощай!"
                                   Надіюсь  я,  що  повернуся,
                                   Тебе  прошу:  "Мене  чекай,
                                   Бо  ж  знаєш  ти,  я  не  здаюся!.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023


ОСЬ ЩО РОБИЛОСЯ Зеленським ДЛЯ ЗДАЧІ УКРАЇНИ - Росії…

ОСЬ  ЩО  РОБИЛОСЯ  Зеленським  ДЛЯ  ЗДАЧІ  УКРАЇНИ  -  Росії.
За  останні  2,5  роки:
▪️СКОРОЧЕНО  40  тисяч  військових  посад  (армія,  медслужба,  аеромобільні  війська,  розвідка,  тощо)
▪️Збройні  ЗАВОДИ  часто  ПРАЦЮВАЛИ
в  режимі  скороченого  тижня  (бо  не  було  чим  платити  з/п).
▪️СКОРОЧЕНО  фінансування  патріотичних  фільмів  (на  кшталт  «Кіборги»,  «Крути»
і  «Заборонений»).
▪️ЗБІЛЬШЕНО  кількість  російських
і  російськомовних  серіалів.
▪️ДОВЕДЕНІ  до  БАНКРОТСТВА
Мистецький  арсенал  і  Довженко  Кіно.
▪️ПАДІННЯ  ЕКОНОМІКИ  –  це  не  секрет,а  оцінка  світу.
▪️ЗРИВ  операцій  по  вагнерівцям  і
▪️ПЕРЕДАЧА  агресору  ЄДИНОГО  свідка
по  збитому  Боїнгу  –  Цемаха.
▪️Сотні  КРИМІНАЛЬНИХ  СПРАВ
бойовим  генералам,  бійцям  ЗСУ  та  політикам,  які  мали  суттєвий  вплив
на  міжнародних  партнерів.
▪️Восени  2019  діючий  Верховний  Головнокомандувач  ПРОІГНОРУВАВ  історичний  саміт  НАТО  в  Лондоні.
▪️Тоді  ми  ВІДВОДИЛИ  повним  ходом  ВІЙСЬКА  і
▪️ВІРИЛИ  каналу  1+1  про  те,  що  мир  уже  наступив.
▪️За  ТИЖДЕНЬ  до  початку  війни  остання  бригада  ЗАКІНЧИЛА  РОЗМІНУВАННЯ
зі  сторони  Криму.
▪️Прибрані  всі  протитанкові  загородження.  Із-за  цього  за  декілька  годин  взяли  Херсон  і  Херсонську  область  і  Маріуполь  у  повну  блокаду.
▪️Заарештовано  15  тис.  бронежилетів,  половина  з  яких  із-за  цього  стали  непридатними.
▪️Завод  Іскра  (радіолокаційне  об’єднання,  РЕБ)  став.
▪️Завод  ХКБМ  (бронетехніка)  з  початком  2022  року  перейшов  на  1  денний  робочий  тиждень.  (вже  були  повідомлення  західних  партнерів  про  широкомасштабне  вторгнення)
▪️Замовлень  на  КБ  «ЛУЧ»  (протитанкові  комплекси)  немає.
▪️Скасовано  програму  фінансування  наших
✔️«Громів»  (дальність  500  км),  ✔️«Сапсанів»  (дальність  50-480  км,  ✔️«Нептунів»  (крилата  ракета,  дальність  280  км),
✔️«Вільхи-М»  (ракетний  комплекс,  дальність  до  130  км.)
Це  ТЕ,  ЧИМ  МОЖНА  було  СТРІЛЯТИ
з  тої  ж  Одеси  чи  Запоріжжя,
ЧИМ  МОЖНА  було  ТОПИТИ  кораблі  ворога,  які  обстрілюють  Маріуполь  і  всю  Україну.
▪️Ігнорування  28  –ми  повідомлень  США  про  вторгнення.
ГРОШІ  на  велике  БУДІВНИЦТВО  ,
а  НЕ  на  велику  ОБОРОНУ  !!
Вже  підраховано,  що  МОЖНА  було  ВСТАНОВИТИ  ППО  у  ВСІХ  обласних
центрах  України,  і  не  тільки.
Я  не  буду  писати  про  непрофесійність,  популізм:
-20  тис  євро  на  кожного  народженого,  -є-смартфони  для  бабці  тощо),
-про  педофілів  і  корупціонерів  депутатів,  -«корабельні  сосни»,  -«тіхонєчько  в  лєс  уйду»,  -офшори,
-скажений  ріст  цін,  -інфляцію,
-мега-ріст  комуналки,  -відпочинки  на  оманах  і  буковелях  енну  кількість  разів,
-енну  кількість  разів  спроб  відмінити  чи  скасувати  закон  про  мову  чи  його  окремі  положення,
-відміну  субсидії  більшості  українців,
-провал  боротьби  з  епідемією  Ковід,
-днюха  друга  на  мчс-ких  вертольотах,
-невидача  одного  одіозного  олігарха  в  США,  -провал  боротьби  з  корупцією…
Цей  список  можна  писати  безкінечно,
було  б  кому  читати.
Звичайно,  Україна  переможе.
Звичайно,  ми  вистоїмо.
Тільки  одне  питання  –  Якою  ціною?...
Відповісти1  д.
1  з  15
VoxCheck

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023


ОЙ, ЯК ЖЕ ГАРНО ЖИТИ В СВІТІ…

                                   Ой,  як  же    гарно    жити    в    світі,
                                   Не  дивлячись  на  прикрощі...
                                   Світ  цей  прекрасний,  як  у  квіті,
                                   Перемагаєм  злиднощі...

                                   Природа  -  матінка  чудова,
                                   Усе  це  Богом  нам  дано:
                                   Бува  журлива  і  святкова,
                                   Хоч  в  гарних  снах,  як  у  кіно...

                                   Хоч  нині  ще  зима  надворі,
                                   Сонце  вже  шле  своє  тепло,
                                   Зникають  прикрощі  ранкові,
                                   Неначе  їх  і  не  було...

                                     Хоча  буває  й  винятково:
                                     Вночі  тріщить,  а  вдень  хлющить,
                                     Та  все  цікаве  вже  навколо,
                                     Хоча  і  ворон  десь  пищить...

                                       А  я  кажу:  "Тріщи,  морозе,
                                       Бо  ж  до  весни  вже  час  іде,
                                       Тобі  ніщо    вже  не  поможе,
                                       Весна  ж  бо  скоро  вже  прийде...

                                       Весні  і  люди,  й  звірі  раді,
                                       Зима  вже  скоро  відійде...
                                       Кущі  й  дерева  на  параді:
                                       Тепло  до  них  ось  -  ось  прийде...

                                       Усе  розквітне  в  цьому  світі,
                                       Додасть  природа  нам  тепла,
                                       Стануть  простори  розмаїті,
                                       І  біди    зникнуть  всі  до  тла...

                                       Ой,  якже  гарно  жити  в  світі,
                                       Весну  чекають  всі  і  я...
                                       В  кожнім  селі  і,  звісно,в  місті,
                                       Чекає  кожна  змін  сім"я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023


НЕЗЛАМНИЙ БАХМУТ…

                                     Тривожне    місто    Бахмут,
                                     Страшне  слово    війна.
                                     Болить  воно  для  рідних:
                                     Війна    біда  страшна...
                                                           Дивлюся  телевізор:
                                                           Жду  вісті  про  війну:
                                                           Почути  хочу  дуже
                                                           Про  донечку  свою...
                                     Мої  безсонні  ночі
                                     Вже  не  рахую  я...
                                     Їсти  і  спать  не  хочу,
                                     Там  донечка  моя...
                                                           Ще  добре  телефоном
                                                           Зв"язок  буває  є...
                                                           Як  донечка  подзвоне
                                                           Спокійніше  стає...
                                     На  фото  я  дивлюся,
                                     То  ж  дівчинка  моя...
                                     Пишаюся  й  боюся,
                                     Війна  ж  бо  є  війна...
                                                             І  працьовита  й  світла,
                                                             Й  сім"я  у  неї  є,
                                                             Є  внученька  привітна,
                                                             У  Києві  живе...
                                       Тривожуся  війною,
                                       Суть  хочу  зрозуміть...
                                       Нема  мені  спокою:
                                       Війна  мені  болить...
                                                             Якби  була  молодша,
                                                             Пішла  б  я  воювать...
                                                             В  душі  й  косах  пороша,
                                                             Руки  й  ноги  болять...
                                       Тривожне  слово  Бахмут,
                                       Страшне  слово  війна,
                                       Я  пам"ятаю  дорбе:
                                       З  германцями  була...
                                                             Забрала  у  нас  тата,
                                                             Спалила  все  до  тла...
                                                             Згоріла  наша  хата,
                                                             Страждала  вся  сім"я...
                                         Молюся  щодня  Богу:
                                         Війну  щоб  цю  спинив,
                                         І  світлу  всім  дорогу
                                         Щоб  людям  осв"ятив...  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023


ПРО МАЛІ СЕЛА…

                                 Як  з"їхать  з  траси,  до  села  дорога,
                                 Вона  у  пам"яті  моїй  жива...
                                 Тепер  нема...А  на  душі  тривога,
                                 Стежини  навіть  заросли  до  тла...

                                   А  далі,  ген  он  там  за  верболозом,
                                   Сухі  кущі  бузку  і  бузини,
                                   Стоять  хати  біленькі  на  сторожі,
                                   Пооддаль  там  пасуться  дві  кози...

                                     Колись  були  тут  хати  чепурненькі,
                                     І  лавочки  в  дворах  і  за  двором,
                                     Хатинки  там  стоять  дуже  низенькі,
                                     І  дим  із  димарів  ще  йде  стовпом...

                                     А  трохи  далі  там  ще  є  корови,
                                     Прив"язані  пасуться  на  траві,
                                     Старенькі  люди  схилені  до  низу,
                                     В  них  погляди  і  докори  живі...

                                       Кричати  хочу:  "Схаменися  Путін,
                                       Досить  тобі  людей  наших  вбивать,
                                       Порядок  наведи  в  своїй  країні,
                                       Бо  й  по  тобі  ворони  вже  кричать..."

                                       Звертаюсь  я  нині  до  всього  світу,
                                       Щоб  осудили  Путіна  усі,
                                       І  зупинили  війни  в  усьому  світі,
                                       Всім  буде  легше  жити  на  землі...

                                       І  малі  села,  так  як  і  великі:                                            
                                       Не  будуть  світу  жити  заважать,        
                                       Вони  не  просять  допомоги,
                                       Й  про  свої  біди  не  будуть  кричать!..














адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023


УСЕ НАЙКРАЩЕ ВЖЕ МИНУЛО…

                                     Усе    найкраще    вже    минуло,
                                     Лишились  спогади  про  все:
                                     Дитинство  й  юність  пречудові,
                                     В  душі  моїй  й  нині  живе...

                                     В  дитинстві  вірила  я  в  диво,
                                     І  це  вперед    мене  вело:
                                     Життя  здавалося  чудове,
                                     І  небо  синьо  -  голубе...

                                     Город,  подвір"я,  берег,  річка,
                                     Подруги  вірні  і  вода...
                                     Ніби  кіно  -  пам"яті  стрічка,
                                     І  не  торкалась  нас  біда...

                                     У  школу  залюбки  ходила,
                                     Навчання  в  радість  теж  було...
                                     З  медаллю  школу  закінчила,
                                     І  в  інститут  вступила  я...

                                       На  жаль  весна  давно  минула,
                                       Мама  й  бабуся  уже  я...
                                       Пам"ять  мене  не  підманила,
                                       Все  пам"ятаю  й  нині  я...

                                       В  думках  я  лину  у  минуле,  
                                       Було  й  важке,  і  чарівне...
                                       Старість  свою  я  вже  відчула,
                                       І  це  печалі  додає...

                                       І  хоч  найкраще  вже  минуло,
                                       Кудись  у  безвість  відпливло,
                                       Та  я  нічого  не  забула,
                                       Зі  мною,  як  було  і  є...

                                       З  давніх  -  давен  всі  люди  знають:
                                       Мине  і  горе,  і  біда...
                                       І  ця  війна  невічна,  знаю,
                                       Колись  закінчиться  й  вона...

                                       І  я  молюсь  щоденно  Богу:
                                       За  наших  воїнів  усіх,
                                       Щоб  вивів  їх  до  перемоги,
                                       Й  рашистів  вингати  навік...

                                       Усе  найкраще  вже  минуло,
                                       Та  все  у  пам"яті  живе...
                                       Старість  мене  не  обминула,
                                       Та  ще  й  вперед  мене  веде...      

                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023


ПОСВЯТА УКРАЇНІ…

                                       Україна    -    це    Любов,
                                       Україна    -    Батьківщина
                                       Україна    -    це  Свобода,
                                       Україні  :    Мир  і  Правда,
                                       Український  в  ній  народ...
                                       В  ній  є  друзі  і  недруги,
                                       Та  і  вільний  в  ній  народ,
                                       Не  боїться  він  нікого,
                                       Й  досяга  значних  висот...
                                       Українцям  Україна:
                                       Батьківщина  чарівна:
                                       Кожен  з  них  її  дитина,
                                       Знають  всі  про  це  і  я...
                                       Україна  -  ненька  рідна:
                                       Кожен  українець  зна,
                                       Що  вона  для  всіх  єдина,
                                       І  прекрасна,  як  Весна...
                                       Я  дитина  України,
                                       І  допоки  я  жива,
                                       Буду  вдячна  дозагину,
                                       Україно,  ти  моя...
                                       Я  пишаюсь  і  горжуся,
                                       В  ній  живе  моя  рідня,
                                       Моя  донька  там  воює:
                                       Україну  захища...
                                       І  я  донькою  горжуся,
                                       Вона  всіх  нас  захища,
                                       Богу  я  щодня  молюся,
                                       За  неї  й  кожного  бійця...,
                                       Перемоги  жду  і  я...
                                       В  Україні  моя  школа,
                                       Де  навчалась  колись  я,
                                       А  ще  та:  де  працювала,
                                       Бо  ж  учителька  була...
                                       Нині  я  пенсіонерка,
                                       Тут  живе  й  моя  рідня,
                                         Все,  що  є  навкруг  довкола
                                         Й  Україно,  ти  моя!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023


ХОДИТЬ СІЧЕНЬ ПО КРАЮ…

Ходить    січень  по  краю,
Снігом  сипле  лю  –  лю  –лю…
Сніг  той  бореться  із  вітром,
І  з  морозом,  й  білим  світом…

А  буває  січень  плаче,
Хоча  він  і  не  ледачий,
То  спілкується  він  з  вітром,
Хоч  він  йому  й  не  підзвітний…

В  січні,  звісно,  голо  в  лісі,
І  сліди  там  всі  помітні…
Віє  холодом  бува,
Що  тут  скажеш  –  це  ж  зима…

Не  лінивець,  звісно,  січень,
Усе  робить  він  примітно:
Снігом  січе,  морозом  пече,
А  бува  й  дощем  тече…

Січень  січеться  даремно,
В  хатах  тепло  і  приємно,
Хоча  й  коле  він  голками,
Все  ж  не  холодно  ночами…

У  будинках  тепло  є,
Хоча  в  кожного  своє…
До  кінця  вже  добігає,
Січень,  звісно  ,  про  це  знає…

А    за  січнем  прийде  лютий,
Він  доречі  гострокутий,
Полютує  трохи  лютий,
До  весни  час  повернутий…

Ми  весну  усі  чекаєм:
Її  любим  й  поважаєм,
Хоч  додасться  в  ній  турбот,
Все  ж  це  гарний  поворот…

Отож,  січню,  не  спіши,
І  у  спокої  живи,
Підкинь  свят    ще  трохи  людям,
Вони  тебе  не  осудять…

А  де  свято,  там    любов  ,
Й  для  людей  цікавий  зов:
До  наснаги  й  до  роботи,
До  уваги  й  до  турботи...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023


НЕМА КРАЮ БЕЗ ЗВИЧАЮ…

                             Нема  краю  без  звичаю,
                             Нема  болей  без  сльози...
                             Я  погане  не  сприймаю,
                             Нема  року  без  зими...

                             У  зимі  давно  живу  я,
                             Хоч  і  холодно  бува,
                             Усі  свята  я  святкую,
                             Кожне  свято  оживля...

                             Свят  у  січні  вистачає,
                             Це  відомо  нам  усім,
                             Кожне  свято  я  стрічаю,
                             І  пишу  пісні  й  вірші...

                             Хоч  Різдво  уже  минуло,
                             За  вікном  в  нас  ще  зима...
                             Відчуття  ще  не  заснули,
                             Ще  й  фантазія  жива...

                               Не  лякає  мене  вітер,
                               Не  ляклива  ж  бо  я    є...
                               Не  далеко  уже  й  квітень,
                               Весна  радість  принесе...

                                 Весна  пахощами  гарна,
                                 І  багата  на  квітки...
                                 Кожним  днем  вона  прекрасна,
                                 То  ж  рости,  працюй,  живи...

                                   За  весною  прийде  літо,
                                   А  точніше  -  прилетить,
                                   Звеселять  нас  квіти  й  діти,
                                   Й  легше  стане  всім  нам  жить...

                                   Кажуть:  влітку  й  качка  прачка,
                                   Не  гуляй,  дивись,  живи,
                                   І  щодня  працюй  будь  -  ласка,
                                   Все,  що  всмієш,  те  й  роби...

                                   Ну,  а  те  ,  що  ще  не  вмієш,
                                   Вчись  робити  залюбки,
                                   Як  навчишся,  зрозумієш,
                                   Що  все  можна  осягти...

                                   Нема  краю  без  звичаю,
                                   Болі  є  і  без  війни,
                                   Я  усім  -  усім  бажаю,
                                   Ждіть  тепла  ції  весни!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023


ПРО МОЄ СЬОГОДЕННЯ…

                         Погано  бачу,  погано  чую,
                         Сама  із  себе  бува  кепкую...
                         Змінить  нічого  я  вже  не  можу,
                         Й  сама  з  собою  вже  насторожі...

                         Хожу  повільно,  уже  з  ціпочком,
                         Й  думи  снуються  уже  клубочком...
                         Згадую  часто  те,  що  минуло,
                         Куди  ж  воно  все,  куди  майнуло...

                           Чи  десь  у  безвість  вітром  знеслося,
                           Чи  десь  застряло,  та  й  спить  ідосі.
                           В  думках  собі  я  все  повертаю,
                           Та  не  вернути,  я  про  це  знаю...

                             Дорослі  діти  й  мої  онуки,
                             За  їхні  долі  серденько  стука.
                             В  моїй  країні  знову  війна  йде,
                             А  чим  скінчиться,  ніхто  й  не  знає...

                             І  я  молюся  щоденно  Богу,
                             Щоб  освітив  він  всім  нам  дорогу,
                             І  щоб  війна  ця  швидше  скінчилась,
                             Й  моя  країна,  щоб  обновилась...

                             Щоб  правда  й  воля,  й  сили  вернулись,
                             Й  люди  до  праці  щоб  повернулись,
                             Нові  порядки  установили,
                             Жили  спокійно  у  правді  й  Мирі...
                             Всі  підприємства  щоб  працювали,
                             Й  люди  роботу  і  спокій  мали...
                             
                             Щоб  усі  діти  в  школах  навчались,
                             З  бідою  й  горем  щоби  не  знались...
                             Щоб  усім  людям  добре  жилося,
                             І  все  задумане  в  усіх  збулося...

                             І  не  біда  то,  що  я  старію,
                             Терпіти  болі  я  давно  вмію,
                             Як  усі  люди  бува  й  журюся...
                             А  при  нагоді  бува  й  сміюся...

                             Життя  це  казка  дуже  чудова,
                             І  на  роботі  нам  гарно  й  дома,
                             Добро  і  правда  щоб  панували
                             І  люди  гаря  більше  не  знали...




                             
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023


УКРАЇНО, ЖИВИ…

                               Україно,  живи,
                               І  людей  бережи,
                               Бо  ж  вони  є  усі  твої  діти:
                               Працьовиті  усі,
                               І  красиві  вони,
                               І  розумні,  і  талановиті...

                               Білий  світ  обійдеш,
                               І  таких  не  знайдеш,
                               У  жорстокому  нинішнім  світі...
                               І  надіюся  я,
                               Українська  сім"я,
                               Величава,  як  вранішні  квіти...

                               І  з  такими  людьми,
                               Україні  цвісти,
                               Й  не  боятися  в  світі  нікого...
                               Україна  -  це  я,
                               Україна  -  це  ти,
                               України  сім"я  незборима...

                               "Україно,  живи":
                               Разом  скажимо  ми,
                               Україна  -  чудова  країна,
                               Люди  вдячні  усі:
                               Ніби  сестри  й  брати,
                               І  краса  України  нетлінна...

                               Україна  моя,
                               І  його,  і  твоя:
                               Пречудова  всім  нам  і  красива:
                               І  ліси,  і  поля,
                               І  садки,  і  земля:
                               Все  це  наша  прекрасна  країна...

                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023


КОЛЯД, КОЛЯД, КОЛЯДА…


                                         Коляд,  коляд,  коляда,
                                         Снігу  в  нас  й  нині  нема,
                                         Вітри  дмуть,  дощі  ідуть,
                                         Зими  нинішньої  суть!..
                                 
                                         Коляд,  коляд,  коляда,
                                         Зима  всіх  нас  підвела,-
                                         Умиває  знов  дощами,
                                         Хоч  давно  пора  снігами!..

                                         Коляд,  коляд,  коляда,
                                         Чом  зима  у  нас  худа,
                                         Непідвладна  цій  порі,
                                         Та  й  незимно  взагалі!..

                                         Коляд,  коляд,  коляда,
                                         В  вікно  сонце  загляда,
                                         Хоч  воно  уже  й  не  гріє,
                                         Додає  наснаги  й  мрії!..

                                       Коляд,  коляд,  коляда,
                                       Додай  снігу  до  тепла,
                                       Хай  радіють  діти  й  люди,
                                       В  усім  світі  і  усюди!..

                                       Коляд,  коляд,  коляда,
                                       Справедливість  щоб  була,
                                       Щоб  жили  у  Мирі  люди,
                                       Війни  зупини  усюди!..

                                       Коляд,  коляд,  коляда,
                                       Хай  і  Бог  допомага,
                                       Жити  людям  при  здоров"ї,
                                       В  Праці,  Правді  і  Любові!..

                                     Коляд,  коляд,  коляда,
                                     Додай  людям  всім  добра
                                     Відведи  усі  нещастя,
                                     Даруй  радість  всім  і  щастя!..

                                     Коляд,  коляд,  коляда,
                                     В  день  Меланки  й  Василя,
                                     Я  бажаю  усім  людям,
                                     А  не  ворогам  і  судям:
                                     Бути  добрими  завжди,
                                     Й  не  спішить  туди  -сюди...

                                     Коляд,  коляд,  коляда,
                                     Вже  прощатися  пора...
                                     Зустрінемось  через  рік,-
                                     У  святковий  новий  пік!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023


Я ВЕСНУ І ЛІТО ЖДУ…

                                   Знову  доля  в  білім  полі:
                                   Додала  турбот  мені...
                                   Посріблила  зовсім  скроні,
                                   І  пригнула  до  землі...
                                                 Нині  доля  в  зимну  пору:
                                                 Не  лякає  вже  мене...
                                                 Я  живу  у  сина  домі,
                                                 І  життя  вже  не  сумне...
                                   Син  й  невістка  на  роботі,
                                   Дома  я  лише  одна...
                                   Не  буваю  у  скорботі,
                                   Й  не  ляка  мене  зима...
                                                 Жаль,  що  зникло  кольорове,
                                                 Незабутнє,  чарівне...
                                                 Мені  й  біле  пречудове,
                                                 І  цікаве,  й  осяйне...
                                   Все  було  у  моїй  долі:
                                   І  святкове,  і  страшне...
                                   Переносила  всі  болі,
                                   Не  злякать  й  нині  мене...
                                                 Хоч  вже  білі  мої  скроні,
                                                 Та  фасон  я  ще  держу...
                                                 Дні  бувають  веселкові,
                                                 Й  все  хороше  на  виду...
                                     Жаль:  війна  йде  в  Україні,
                                     Орки  знищують  усе...
                                     Маю  Віру  І  Надію,
                                     Що  війна  усе  ж  мине...
                                               Моя  доля  в  білім  полі
                                                 Знову  більшою  стає...
                                                 Не  скорюся  лихій  долі,
                                                 Хоч  війна  ця  й  дістає...
                                     За  життя  я  вже  навчилась
                                     Переносити  біду...
                                     Я  зимі  цій  не  скорюся,
                                     І  весну,  і  літо  жду...    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023


БІЛОСНІЖНИЙ ДЕНЬ

                                       Білосніжний    день,
                                       І  спокійна  ніч...
                                       Вітер  дерегент,
                                       Все  відійде  пріч...

                                       Я    в  вікно  дивлюсь,
                                       Ловлю  кожну  мить,
                                       Там  мороз  тріщить,
                                       Ще  й  вітер  свистить...

                                       Дерева  мовчать,
                                       Вони  ж  бо  німі,
                                       А  на  них  блищать
                                       Сонця  промінці...

                                       Вітерець  шумить,
                                       Гойдає  гілки,
                                       Сніг  на  них  летить,
                                       Падають  клубки....
                                       
                                       Білосніжні  дні
                                       Дуже  я  люблю,
                                       Спасибі  зимі,
                                       Я  щодня  кажу!

                                       Спасибі    зимі,
                                       Повторяю  знов.
                                       За  чудові  дні...
                                       Й  природи  любов!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023


ОХ ЗИМА Ця…

                                       Ох  зима  ця:  і  вітер,  і  віхола:
                                       І  дороги,  й  стежки  замела...
                                       І  додому  я  знов  не  поїхала,
                                       Непогода  мене  не  пуска...

                                       Знову  вітер,  а  з  ним  і  хурделиця,
                                       У  природі  спокою  нема,
                                       Сніг    щоденно  на  вулицях  стелиться:
                                       Почуття  і  думки  присипля...

                                       Та  надіюся  я,  що  хурделиця:
                                       Не  на  вік  паруси  підняла,
                                       І  тепло  до  нас  знову  повернеться,
                                       Відійде  і  ростане  зима...

                                       Не  на  вік  же  вона  заморозила,
                                       Цей  широкий  засмучений  світ...
                                       Зрозуміло  мені  нині  й  кожному:
                                       До  весни  прокладається  міст...

                                       І  живу  я  у  сина  й  надіюся:
                                       З  часом    зникне  холодна  зима,
                                       І  додому  в  Долинську  поїду  я,
                                       Якщо,  звісно  скінчиться  війна...

                                       За  Долинською  я  уже  скучила:
                                       За  будинком  й  сусідами  я...
                                       Хоч  зима    мені  й  не  надокучила,
                                       Та  і  хата  мене  вже  чека...
 
                                         Мені  добре  живеться  і  Щеціні,
                                         Та  сумую  усе  ж  таки  я...
                                         Так  і  зранку    й  до  самого  вечора:
                                         У  думках  є  Долинська  моя...

                                         І  за  донечку,  звісно,  я  думаю:
                                         На  війну  добровільно  пішла,
                                         За  безпеку  її  все  молюся  я,
                                         бо  ж  я  знаю  важка  ця  війна...

                                         Та  Надію  усе  ж  не  втрачаю  я,
                                         І  новини  щоденно  дивлюсь,
                                         Молюсь  Богу  :  йому  довіряю  я:
                                         І  війні  цій  все  ж  прийде  кінець!!!

                                         Ох  зима  ця  і  вітер,  і  віхола:
                                         І  дороги  й  стежки  замела,
                                         Чи  то  криша  у  орків  поїхала,
                                         Чи  то  Путін  зійшов  вже  з  ума...
                                         І  розлука,  печаль,  і  війна...
                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023


Я ПАМ"ЯТАЮ МАМИНІ ПІСНІ…

                                       Коли  буває  сумно  на  душі,
                                       Думками  лину  у  село  до  мами,
                                       І  чую  я  усі  оті  пісні,
                                       Які  співала  мама  вечорами...

                                       Було  до  нас  заходили  жінки,
                                       Що  йшли  з  роботи  пізно  вечорами,
                                       Хоча  і  стомлені  дуже  були,
                                       Додому  йшли  вони  завжди  з  піснями...

                                     І  їх  чекали  дома  дітлахи,
                                     Й  вони  додому,  звісно,  поспішали,
                                     Та  не  співать  вони  все  ж  не  могли,
                                     І  стомлені,  вони  пісні  співали...

                                     Ми  з  братом  і  сусідські  дітлахи,
                                     Повернення  з  роботи  всі  чекали,
                                     Назустріч  їм  ми  вибігали  всі,
                                     І  разом  з  ними  теж  було  співали...

                                     Пісні  були  й  веселі,  і  сумні,
                                     Бувало  з  співом  й  сльози  витирали...
                                     Більшість  жінок  удовами  були,
                                     І  малі  діти  з  ними  сумували...

                                     П"ять  роки  не  була  я  вже  в  селі,
                                     Та  й  тих  жінок,  і  мами  теж  немає,
                                     Я  пам"ятаю  майже  всі  пісні,
                                     І  спів  той  у  мені  знов  оживає...

                                     Не  намагаюсь  я  його  забуть,
                                     Що  пригадаю  й  нині  я  співаю,
                                     І  мами,  і  жінок  в  піснях  тих  суть,
                                     У  пам"яті  я,  звісно,  зберігаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023


КОЖНА ВІЙНА, ТО Є БІДА…

                                             Добро  і  зло:  в  них  свій  акорд,
                                             Кожна  війна  для  всіх  урок:
                                             Не  для  верхів,  для  людей  всіх
                                             Несе  лиш  болі  й  смуток...

                                             Для  Путлера,  мабуть  каприз,
                                             Для  орків,  то  лиш  дуля...
                                             Для  українців  спис  і  риск,
                                             Болі  і  мужність,  й  воля...

                                             Кожна  війна,  то  є  біда,
                                             Для  кожного  народу....
                                             Війна  усе  ж  то  не  вода,
                                             Й  важка  для  всіх  дорога...

                                             Я    знаю,  що  таке  війна,
                                             Вона  була  в  моїм  дитинстві,
                                             І  не  забудеться  вона,
                                             Страшна  у  помислах  пречистих...

                                             Кожна  війна  приносить  страх,
                                             В  ній  кров  за  кров,  і  смерть  за  смерть...
                                             В  простих  людей  вона  в  очах,
                                             Знищує  все  вона  ущерть,
                                             І  залишає  лише  болі...

                                             Гуркіт  і  кулі  повсякчас:
                                             Косять  усе  живе  навколо...
                                             Нехай  рахує  Путлер  час,
                                             Не  буде  більш  в  нього  спокою...

                                               І  горя  ,  й  бід,  і  всіх  страждань:
                                               Не  можна  вимовить  словами,
                                               Йти  ми  готові  без  вагань,
                                               Доводить  все  будим  ділами!!!

                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023


ЗИМОВІ ПРИГОДИ…

                                       Січневий  вечір,
                                       І  теплі  речі...
                                       Гарячі  труби:
                                       Усе  доречі...

                                       Дивлюсь  в  вікно  я,
                                       Спостерігаю,
                                       Вітер  тихенько
                                       Часом  зітхає...

                                         Січневі  днини:
                                         Короткі  й  тихі...
                                         В  спокої  ниви,
                                         Сховалось  лихо...

                                         Взимку  нам  добре,
                                         А  влітку    краще,
                                         Зимове  сонце
                                         Теж  без  напасті...

                                         Сьогодні  світить,
                                         Сонечко  з  неба...
                                         Та  вже  не  гріє,
                                         Хоч  є  потреба...

                                           Хоч  зима  й  біла,
                                           Та  не  їсть  снігу,
                                           Хоч  дні  короткі,
                                           Та  й  від  них  втіха...

                                             В  січневі  ночі
                                             Танцюють  сови,
                                             А  з  ними  поруч
                                             Сичі  охочі...

                                             Січень  січеться,
                                             Вітрами  дує,
                                             А  прийде  лютий
                                             І  все  зіпсує...

                                             Та  звісно    лютий
                                             Усе  відчує...
                                             І  хто  в  що  взутий,
                                             Він  запитає...
                                       
                                             Та  мине  січень,
                                             А  за  ним  й  лютий,
                                             Березень  прийде:
                                             Веселий  й  буйний...

                                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023


МОЇ РІЗДВЯНІ ПРИВІТАННЯ

                                     З    Різдвом    вітаю    усіх    друзів,
                                     Найперше,  звісно,  внуків  і  дітей,
                                     Сусідів    вірних  і  вчителів,
                                     Та  і  знайомих  всіх  людей...
                                     У    Кривий    Ріг  я  шлю  вітання,
                                     Друзям  своїм  криворожанам,
                                     І  долинчанам,  й  верблюжанам,
                                     А  сім"ї  доні,  і  синочка,
                                     Я  напишу  нові  рядочки:
                                     У  них  я  висловлю  єднання,
                                     Й  найкращі  свої  побажання:
                                     Здоров"я,  сили  і  натхнення,
                                     Добра,  тепла  й  благословення,
                                     Краси,  уміння  і  відваги,
                                     Від  друзів  і  людей  поваги...
                                     І  щоб  здійснились  всі  бажання...
                                     Ці  побажання  не  останні,
                                     Складу  віршованні  й  пісенні,
                                     Їх  передам  в  їхні  оселі...
                                     Миру,  відваги  в  цьому  світі,
                                     Щоби  росли  без  воєн  діти...
                                     Не  шлю  вітань  в  Верховну  Раду,
                                     Лиш  напишу  свої  поради:
                                     Щоб  більше  дбали  про  Країну,
                                     Аніж  про  себе  й  свої  сім"ї,
                                     Зменшити  треба  і  їх  кількість,
                                     Не  хочу  бачити  їх  мілкість,
                                     Й  зарплати  зменшити    удвоє,
                                     Не  давать  премій  їм  ніколи,
                                     Нехай  живуть,  як  усі  люди,
                                     І  не  ведуть  людей  в  нікуди...
                                     Хай  буде  МИР,  і  Віра,  й  Правда,
                                     Це  їм  і  людям  всім  порада...
                                     Різдво  ніхто  не  відміняє,
                                     Люди  його  усі  чекають,
                                     Усі  по  своєму    святкують,
                                     Живуть  і  мріють  про  майбутнє,
                                     Вірять,  що  все  ж  ще  буде  путнє....
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023


ЧАС ПЛИВЕ


                                                     Час  пливе,  поспіша,
                                                     Ніби  в  річці  вода,
                                                     І  нікому  його  не  спинити.
                                                     Ой  роки,  ой  літа,
                                                     Не  спішіть,  підождіть,
                                                     Скільки  нами  в  житті  пережито.

                                                     І  дитинство  в  біді,
                                                     Юність  наша  в  труді,
                                                     Важка  праця  у  зрілому  віці.
                                                     А  тепер  ми  такі  -
                                                     Неспокійні  й  слабкі,
                                                     Хоч  старієм,  та  вмієм  терпіти.

                                                     Живемо  між  людьми,
                                                     Ще  й  працюємо  ми.
                                                     До  чужої  біди  не  байдужі.
                                                     Хоч  в  нас  сили  малі,
                                                     І  на  вид  ми  слабкі,
                                                     Та  ми  духом  і  вірою  дужі.

                                                       Час  пливе,  поспіша,
                                                       Не  черствіє    душа.
                                                       І  добро  ми    ще  вмієм  творити.
                                                       А  роки,  не  біда,
                                                       Як  співає    душа,
                                                       Легше  з  піснею  в  світі  нам  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2023


ЗНОВ ВАЖКІ ДУМКИ МОЇ…

                                     Знов  важкі  думки  мої,
                                     В    сльзах  очі...
                                     Кожен  день  терплю  я  їх
                                     І  щоночі...

                                     Я  дивлюсь  новини  всі,
                                     та  й  щоденно...
                                     І  не  затишно  мені,
                                     А  буденно...

                                     Я  поглядую  в  вікно
                                     На  садочок...
                                     Бачу  ніби  -  то  в  кіно:
                                     Синів  й  дочок...

                                     Хоч  вони  уже  давно
                                     Всі  дорослі...
                                     Серед  них  не  вистача
                                     Лиш  одного...

                                     Мій  найстарший  вже  синок
                                     У  могилі...
                                     У  молодшого  живу
                                     Я  вже  нині...

                                     Мені  добре  нині  жить
                                     У  синочка...
                                     І  нема  куди  спішить,
                                     Лиш  до  доньки...

                                     Моя  донечка  одна
                                     Щебетушка...
                                     На  війну  вона  пішла,
                                     Моя  душка...

                                     Вже  воює  десь  вона,
                                     Молодчинка...
                                     А  мені  пече  війна,
                                     Та  й  щоднини...

                                     І  слова  мої  й  думки,
                                     Вже  про  доньку...
                                     Слізьми  скраплюю  рядки,
                                     І  листочки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023


У ПРИРОДІ ВСЕ В ПОЛОНІ…

                                       У  природі  все  в  полоні:
                                       Нині  в  нас  зима  -  зима...
                                       Підставляю  я  долоні,
                                       І  ловлю  у  них  тепла...

                                       І  з  вікна  спостерігаю,
                                       Я  зими  ції  дива...
                                       Ще  не  видно  зимі  краю,
                                       А  природа  ожива...

                                       Всі  річки  течуть  до  моря,
                                       Час  збігає,  як  вода...
                                       Схоже  все  на  море  й  поле,
                                       А  сніг  чистий,  як  сльоза...

                                       Біля  жару  й  камінь  трісне,
                                       І  вода  вся  закипа...
                                       Без  вогню  і  вітер  кисне,
                                       Й  холод  світ  весь  обійма...

                                       Вогонь  палить,  вода  студить:
                                       Це  природи  знов  дива...
                                       Та  вода  й  вогонь  погубить,
                                       Й  довго  ждати  нам  тепла...

                                       У  природі  все  в  полоні,
                                       Та  все  ж  скінчиться  зима...
                                       Хоч  і  холод  ще  надворі,
                                       Недалеко  вже  й  весна...

                                       Січень  місяць  пречудовий,
                                       Сипле  снігом  він  щодня...
                                       А  ще  ж  він  початок  року,
                                       Й  свят  у  ньому  вистача...

                                       Новий  рік  ми  вже  зустріли,
                                       Святий  Вечір  Різдв"яний:
                                       Принесе  нам  насолоду,
                                       Він  же  світлий  і  ясний...

                                       Порадіємо  з  сім"єю,
                                       Вечір  буде  в  нас  святий...
                                       Обміняємось  любов"ю:
                                       Світ  у  радості  простий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023


ПРО МОЇ НАЙБІЛЬШІ БАЖАННЯ…

                                       Найбільше  моє  бажання:
                                       Закінчення  війни,  звичайно...
                                       Щоб  не  було  більше  тривог,
                                       І  щоб  діждатись  ПЕРЕМОГ!!!
                                       Як  буде  Мир,  то  буде  й  Воля,
                                       Кращою  стане  людей  доля,
                                       Щоб  не  було  більше  тривоги,
                                       І  воєн  не  було  ніколи,
                                       Щоб  справедлива  була  доля,
                                       І  воєн  не  було  ніколи...
                                       Щоб  мирним  в  нас  було  життя,
                                       І  вірили  всі  в  майбуття...
                                       Країна  ж  в  нас  дуже  чудова,
                                       І  щоб  Верховна      наша  Рада,
                                       Не  лиш  про  себе  завжди    дбала,
                                       А  й  про  людей,  про  трударів,
                                       І  зменшить  треба  її  кількість,
                                       І  менші  дати  їм  зарплати,
                                       Премій  у  час  війни  не  давати,
                                       Щоб  і  вони  вже  там  відчули,
                                       Як  тут  живуть  в  нас  нині  люди...
                                       Хочеться  вірить  мені  дуже,
                                       Люди  не  будуть  вже  байдужі,
                                       Повірять  всі  у  ПЕРЕМОГУ,
                                       Й  сміливо  йтимуть  у  дорогу,
                                       Хай  цей  рік  сильнішим  нам  буде,
                                       Роком  НЕЗЛАМНОСТІ  хай  стане,
                                       Ми  ПЕРЕМОГУ  все  ж  здобудим,
                                       Й  вільним  життя  усім  нам  стане...
                                       В  кожного    з  нас  є  ще  бажання:
                                       Щоб  ця  війна  була  остання,
                                       Стала  нам  символом  у  праці,
                                       Вночі  і  звечора,  і  зрання...
                                       Хай  буде  МИР,  і  буде  Воля,
                                       Краща  у  наших  людей  доля...
                                       Та  все  ж  найбільше  є  бажання,
                                         Щоб  і  тривога  ця  остання,
                                         Більш  не  верталася  ніколи,
                                         І  відновилися  всі  школи...
                                         Хай  Бог  та  Матір  Божа  із  небес,
                                         Благословить  всіх  в  цьому  році,
                                         Де  не  буде  війн  і    біди,  і  горя...
                                         Нехай  у  цьому  Новім  році,
                                         В  нас  буде  все,  чого  купить  не  можна:
                                         Спокій,  кохання  і  здоров"я,
                                         Щастя  і  Мир,  і  вірні  друзі,
                                         У  кожній  в  нашій  у  окрузі!!!
                                         По  всій  чудовій  Україні,
                                         Сьогодні,  завтра  і  завжди,
                                         Й  люди  щасливі  всі  були!!!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2023


З НОВИМ РОКОМ ВСІХ ВІТАЮ…

                                 З  Новим  роком  я  вітаю,
                                 І  найкраще  все  бажаю:
                                 Усім  моїм  українцям:
                                 Й  за  кордоном,  і  в  Долинській,
                                 І  в  моїй  малій  Верблюжці,
                                 Там  і  рідні  є,  і  друзі,
                                 І  у  Польщі,  де  я  нині,
                                 Я    живу    у  свого  сина...
                                 Тут  ще  є    мої  привітні,
                                   Племінники  мої  рідні,
                                   І  їх  сім"ї  пречудові,
                                   Тут  вже  склалися  їх  долі...
                                   З  ними  тут  вже  я  спілкуюсь,
                                   І  чуть  -  чуть  ними  піклуюсь,
                                   На  жаль,  нині  лиш  словами,
                                   І  піснями,  і  віршами...
                                   Добіга  вже  третій  місяць,                                    
                                   Як  живу  я  тут  у  сина,
                                   У  вікно  мені  він  світить,
                                   І  життя  тут,  як  картина,,,
                                   Звісно,  я  бува  й  сумую,
                                   За  Долинською  скучаю,
                                   За  сусідами  своїми,
                                   І  за  хатою  буває,
                                   Й  за  людьми,  яких  я  знаю...
                                   Як  закінчиться  війна  ця,
                                   Може  я  ще  й  повернуся,
                                   До  будинку  свого  я,
                                   То  ж  обитель  є  моя...
                                     А  якщо  мені  не  вдасться,
                                     Я  бажаю  усім  щастя:
                                     І  сусідам,  й  всім  знайомим,
                                     Й  верблюжанам  пречудовим...
                                     То,  отож,  я  првторюся,
                                       З  Новим  роком  привітаю:
                                       Долинчан  і  Верблюжан,
                                       І  кажу:  "Спасибі  вам!.."
                                       Нехай  буде  все  гаразд,
                                       І  сьогодні,  й  повсякчас:
                                       й  в  Україні,  і  у  Польщі,
                                       І  в  Долинській,  і  в  Верблюжці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023


ДОБІГАЄ РІК ЦЕЙ ДО КІНЦЯ…

                                   Добігає    рік    цей    до    кінця,
                                   Новий  рік  спішить  уже  не  в  гості...
                                   Бачу  я  з  вікна  його  гінця,
                                   Ось  уже  він  майже  на  помості...

                                   Вже  не  крадучись  прийшла  зима,
                                   Оглядає  все  навкруг,  як  гостя...
                                   І  не  зупиняючись  вона,
                                   Впевнено  стоїть  вже  на  помості...

                                     Снігом  все  засипала  вона,
                                     І  дерева  всі  причепурила,
                                     Всі  вже  зрозуміли:  це    зима,
                                     Розгорнула  свої    диво  -  крила...

                                     В  білому  кожусі  вже  вона,
                                     Йде  як  молодиця,  ще  й  з  помелом
                                     Це  проказниця  диво  -  зима,
                                     І  вода  в  водоймах  стала  вже  склом...

                                       А  тим  часом  рік  вже  добіга,
                                       До  кінця  не  спішно  й  не  поволі,
                                       І  земля,  й  природа  засина,
                                       Щоб  уже    проснутися    весною...
                                   
                                       Добіга  цей  рік  вже  до  кінця,
                                       Новий  рік  стоїть  вже  на  порозі...
                                       Небагато    часу  і  весна,
                                       Прийде,  як  господарка,  не  гостя...                                        

                                         

     
 

                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022


МОЇЙ ЧУДОВІЙ УКРАЇНІ…

                             Моя  чудова,  Україно,
                             Прекрасна  ти,  ніби  весна...
                             Тобою  радуюсь  я  зримо:
                             Як  в  небі  сонце  -  чарівна...

                               Усе  було  у  нас  з  тобою:
                               І  перемоги,  і  війна...
                               Ми  все  стерпіли  і  з  війною:
                               Болі  і  відчай,  все  ло  тла...

                               Сьогодні  знову  у  нас  горе:
                               Вже  10  місяців  війна...
                               Росія  вбити  всіх  нас  хоче,
                               Я  вірю  будеш  ти  жива...

                                 За  днями  дні  ідуть    жорстокі:  
                                 Війна  ж  то  завжди  є  біда...
                                 І  виникає  сум  глибокий,
                                 Що  це  росія  почала...

                                 Ми  ж  вважали  їх  "братами"
                                 І,  ніби,  й  друзями  були...
                                 Що  сталось  з  вами,  росіяни,
                                 Чому  війну  ви  почали?..

                                   Ви  не  брати,  ми  помилялись,
                                   Ви  вороги,  як  злі  кроти...
                                   Все  що  було  вже  поламалось,
                                   Ви,  як  неряшливі  бобри...

                                   А  ми,  ні  вас  ми  не  злякались,
                                   Стали  на  захист  усі  ми...
                                   І  вже  в  усьому  розібрались:
                                   Ви  нам  назавжди  вороги...

                                   Шлете  на  нас  усіх  гурьбою,
                                   На  наші  села  і  міста...
                                   Наші  війська  стоять  стіною,
                                   І  знищуть  вас  усіх  до  тла...

                                   Моя  чудова,  Україно,
                                   Тобою  й    нині  я  жива...
                                   І  я  горжусь  тобою  й  нині,
                                   Ти  моя  гордість  і  краса...
                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022


ЗИМА СПРАВЛЯЄ СВОЄ ВЕСІЛЛЯ…


                             Зима  справляє  своє  весілля,
                             В  новому  році  буде  застілля...
                             Вже  білим  снігом  земля  укрита,
                             Я  молюсь  Богу,  щоб  жить  без  лиха...
                             Вдягаюсь  тепло,  йду  на  подвір"я,
                             З  вітром  і  снігом  там  розмовляю,
                             Може  й  повір"я  якісь  згадаю...
                             І  полотна  вже  зима  наткала,
                             Все  в  білий  колір  розфарбувала:
                             Сорочку  білу  вона  наділа,
                             Та  й  не  сидиться  щось  їй  без  діла:
                             То  вона  вітром  зашурхотіла,
                             Пухнастим  снігом  усе  накрила...
                             Обійшла  ліс  вона  уже  і  поле,
                             І  побілила  усе  навколо:
                             Біліють  липи,  дуби  і  клени,
                             І  вже  червоні  щічки  у  мене...
                             Зайці  змінили  свої  кожухи,
                             Лише  у  вовка  померзли  вуха...
                             Вже  рукавички  вдягли  лисички,
                             Й  пісні    співають  свої  синички...
                             Ведмідь  в  берлозі  уже  дрімає,
                             Коли  проснеться  і  сам  не  знає...
                             Вертаюсь  в  хату,  дивлюсь  в  віконце:
                             З  -  за  хмар  тихеньки  з"явилось  сонце.
                             Простягла  руки  я  під  проміння,
                             Зима  справляє  своє  весілля!
                             Щось  не  діждалась  Нового  року:
                             З  Морозом  й  Вітром  взялася  в  боки:
                             Чи  танцювати  їй  захотілось,
                             Чи  це  можливо  їй  все  приснилось...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022


ДАЙ, БОЖЕ, ДАЙ БОЖЕ…

                                 Дай  Боже,  дай  Боже,
                                 Щоб  все  було  гоже:
                                 У  Новому  році  щодня:
                                 Щоб  люди,  як  квіти
                                 Уміли  радіти,
                                 Й  назавжди,  щоб  зникла  війна...
                                 Дай  Боже,  дай  Боже:
                                 Війну  зупинити:
                                 Війна  ж,  то  є  кара  страшна...
                                 Відомо  ж,  що  жити,
                                 Без  воєн  -  це  круто,
                                 Війна  ж,  бо  завше  біда...
                                 Дай  Боже,  дай  Боже:
                                 У  році  новому,
                                 Щоб  все  було  добре  завжди:
                                 У  кожній  родині,
                                 У  кожному  домі,
                                 Щоб  радість  щоденно  була...
                                 Дай  Боже,  дай  Боже,
                                 Щоб  кожна  людина:
                                 У  Праці  і  Мирі  жила...
                                 Щоб  люди  здорові
                                 Жили  у  любові,
                                 І  швидше  весна  щоб  прийшла...
                                 Дай  Боже,  дай  Боже:
                                 Усім  людям  гоже:
                                 В  рік  Чорного  Водяного  Кроля:
                                 Здійснились  бажання
                                 І  нові  пізнання:
                                 Приносив  щоб  Кролик  щодня!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022


НОВОРІЧНЕ ПРИВІТАННЯ… Продовження від ЗВІЗДОСЛАВА СУХЕНЬКОГО…

                               Хто    придумав,  хай  їм  трястя:
                               З  новим  роком,  з  новим  щастя:
                               Без  біди  і  без  війни,
                               Й  щоб  щасливі  всі  були...
                               І  щоб  тепло  було  в  домі:
                               Всі  сімейні  і  здорові...
                               Залишилися  середні:
                               Не  сварливі  і  не  вредні...
                               Щоб  батьки  мали  роботу,
                               Не  було  в  старих  турботи,
                               І  щоб  пенсії  зростали...
                               Щоб  було  усе  гаразд
                               І  сьогодні,  й  повсякчас...
                               І  щоб  швидше  путін  вмер,
                               Й  стало  краще  ніж  тепер...
                               Щоб  було  в  селах  й  містах,
                               Як  в  піснях  і  у  віршах:
                               Щоб  жили  всі,  як  в  раю,
                               Владу  вибрали  нову:
                               Значно  меншу  й  розумнішу,
                               Не  дай,  Боже,  вибрать  гіршу,
                               Депутатів  скоротили,
                               А  людей  благословили,
                               На  роботи  прехороші,
                               Щоб  були  у  людей  гроші...
                               Новорічні  привітання:
                               Привели,  щоб  до  єднання...
                               І  без  брехонь  в  Україні,
                               Люди  всі  були  не  злі...
                               Щоб  були  навкруг  порядки,
                               Не  прості  це  забаганки...
                               Якщо  все  гарно  робити,
                               Людям  легше  стане  жити...          
                               Від  душі  усіх  вітаю:
                               І  найкраще  всім  бажаю:
                               В  рік  чорного  водяного  кролика,
                               Не  шукати  гномика,
                               А  всім  гарно  працювати,
                               І  добробут  буде  зростати!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022


ДАНЬ ВІД БОГА….

                                         І  земля,і  сонце,  й  небо,
                                         Неоміряні  поля-
                                         Все,  що  є  навколо  мене-
                                         Це  життя  й  любов  моя.
                                         І  нема  їй  міри  -  ліку,
                                         І  не  буде  їй  кінця.
                                         Ця  любов  моя  довіку,
                                         Дань  від  Бога,  від  Творця.
                                         Все  окрилює  в  цім  світі:
                                         Цвіт  рослин  і  спів  птахів,
                                         І  кущі,  й  дерева  в  лісі,
                                         Й  загадковий  дух  степів.
                                         Та  найбільш  вона  потрібна
                                         Людям  нашої  землі:
                                         І  студенту,  і  міністру,
                                         І  тобі,  й  йому,  й  мені.
                                         Хоч  буває,  що  спокою
                                         Вона  й  втіхи  не  дає.
                                         Та  веде  нас  за  собою,
                                         Силу  нам  в  житті  дає.
                                         І  коли    печаль  огорне,
                                         Душа  й  серце  заболить,
                                         Знай:  любов  лиш  допоможе
                                         Негаразди  пережить.
                                         І  тоді  печаль  минеться,
                                         І  озветься  серце  знов,
                                         Бо  навічно  зостається
                                         Й  держить  в  світі  нас  любов.
                                         І  нема  їй  міри-  ліку,
                                         І  не  буде  їй  кінця.
                                         Та  любов  живе  довіку,
                                         Що  від  Бога,  від  Творця.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022


ЗНОВ ІДЕ У НАС ВІЙНА…

ЗНОВ    У    НАС    ІДЕ    ВІЙНА...
В  моїм  ріднім  краї...
Де  війна,  там  і  біда,
Про  це  всі  ми  знаєм...
Вже  спохмурнів  наший  край,
І  люди  сумують,
Та  не  падають  у  відчай,
І  сміливо  воюють...
І  хотілося  б  мені,
Теж  повоювати,
Та  кістки  мої  старі,
Не  пускають  з  хати...
Та  усе  ж  я  не  сиджу,
Просто  так  не  можу,
Беру  нитки  і  крючки,
Й  нумо  щось  в"язати
В"яжу  більш    все  ж  носки,
Та  ще  й  рукавиці,
Як  закінчу  відішлю,
На  фронт  їх  пошвидше...
Знаю  там  вони  комусь
Усе  ж  знадобляться,
І  не  будуть  замерзать
Солдати  в  боях  там...
Побажаю  воякам
Сили  і  здоров"я,
Я  буду  помагать,
Доки  ще  є  сили...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022


НЕ КАЖУ Я НІКОЛИ Й НІКОМУ…

Не  кажу  я  ніколи  й  нікому,
Що  втомилася  жить  в  світі  цьому,
Бо  не  хочу  я  чути  поради:
"Та  живи  і  працюй  для  розради!"

 Не  кажу  я  ніколи  й  нікому:
"Світла  мало  мені  в  світі  цьому!"
 Запитають,  чи  вікон  нема,
Чи  то  лампи  згоріли  до  тла...

Не  кажу  я  нікому:  "Набридло!"
Щоб  не  чути:  "Ти  щастя  кузнець!"
Попрошу  лиш  у  Бога  спокою,,
Лиш  війні  щоб  настав  вже  кінець...

Лагідний  погляд  і  вдале  слово,
Більше  не  треба  мені  нічого,
Лиш  би  скінчилася  швидше  війна,
Бо  ж  не  потрібна  нам  вона...

Все  інше  ми  можем  пережити
І  гав  не  будемо  ловити...
Все  інше,  звісно,  прикладеться,
А  все  погане  з  часом  минеться!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022