від нього тобі лишились недоспані ночі і телефонні дзвінки,
що так пасували твому меланхоліку всередині
ти вчила його шукати сенс і заглядати поміж рядки,
яких він не читає й не розуміє донині
від нього ти не мала дітей, лише вірші
веселі - смакувати до чаю і геть сумні - щоб до кави
пакуєш думки у валізи старі та тісні
завтра їм зустрічати нові вокзали
стати теплішим за його холод, здається, ніхто не зміг
дмухаючи на пальці, все ще віриш у літо
і поки життя собі йшло – ти валилася з ніг
треба ж нарешті вчитися жити
відповіді на питання втрачають будь-який сенс
для більшості краще тут, а ти – у іншому вимірі
все, що його нагадує - із ярликом «екс»
ти була наслідком. наслідком, а не причиною.
осінь – якраз сезон, аби розставляти крапки
забувати – можливо, краща звичка людини
у тебе є недоспані ночі та телефонні дзвінки
ще рядки, яких він не розуміє донині. |
|
|
