12.04.2021 - 22:17 | Олександр ПЕЧОРА: ГАСНЕ ДЕНЬ
За привітною горою
сіло сонце.
Там стрічалися з тобою,
як гаснув день.
Голуб’ятками горнулись,
як були ми молоді.
От би ті літа вернулись
й стало любо, як тоді.
Впали сутінки на плечі.
Тут ніхто мене не жде.
Повернися в теплий вечір.
Де ж ти, де?
Як же швидко відбуяло
тепле літо!
Наші мрії полум’яні,
ой, не збулись!
Заповітною горою
милувалися удвох,
та побратися з тобою
дотепер не дав нам Бог.
Роз’ятрилась в серці рана.
Де ж ти, доле моя, де?
Ой чому ж так дуже рано
гасне день?
Знову й знову палко мрію
лиш про тебе.
Неупинно вечоріє,
та ще не ніч.
Розмітає вітер листя…
Скільки ще шляхів тяжких?
Чи навічно розійшлися
наші зоряні стежки?
Зажурилася на чатах.
Ой про що ж мовчить гора?
Разом сонце зустрічати
нам пора! |