"Люди повинні враховувати не лише потенційну загибель українців, а й "молодих росіян"
Давайте будемо просто воювати.
БОРИС Джонсон
Джонсони за нас рішають,
Джонсони тут управляють.
Скільки ще крові пролити
І кому потім тут жити
І чи взагалі, жити....
Плани в них же не людські.
Більше й більше ж тут вбивають,
Знов в полоні всі ж зникають.
Щоб не дати гробові
Кості спалені в землі.
Страшно навіть це писати
І словами передати.
Нас рішили убивати.
А за що?
За їх бабло.
Щоб при владі було зло.
Щоб колонію гнобити,
А самим без криз знов жити.
На крові кровні бабки в них свої.
Служать, служать Сатані.
Я кричу вам:
Ні, війні.
Перемога на костях -
Буде ж лиш панічний страх.
Хто би тут не переміг -
Буде горе й більше бід.
Нечисть в омут лиш веде,
З цими в владі, що нас жде.
Ми давно вже у трясині,
Джонсони у цьому винні.
Ми повинні вимирати
Й Сатану ще й восхваляти?
Так неволя
Й так неволя,
Отака скажіть в нас доля?
І за це всім погибати,
У підвалах виживати.
Будем, будем воювати.
Вся країна вже є тил?
Досить, досить в нас ще сил?
Є снаряди і гармати?
Лиш солдати й автомати,
Щоб вампірів годувати.
Без патронів виживати...
Джонсонів пора прогнати.
Владу бідним слід віддати.
Досить нас вже грабувати.
Може й їм пора втікати.
І це перемога ?
Мобілізуєм інвалідів й дітей,
Щоби це бачив світ наш оцей.
Що вовкулаки цим світом лиш правлять,
Тих, хто безправний - тих і завалять.
Це перемога?
Навіщо й чия ?
Плаче в країні вже кожна ж сім'я.
Здорові вени ж уже ампутують,
Кулю у ногу
Й в зворотню дорогу.
Патріотизм уже на словах.
Реально вже паніка,
Смертельний скрізь страх.
Хто при умі
Для того це - жах.
Яка перемога,
Повний вже крах.
Росія програла і Україна,
Лише провладна в цьому ж провина.
Штучно зробили вони тут війну,
Щоб возвиличити
Знов Сатану.
Нові міліони не роз, а людей
Веде на погибель цей ... не єврей.
В ложах вельможних
Розсілись жиди.
Це не народ.
Й не люди вони.
Мають лише наживу з війни.
Слуги це тьми.
А ось за них
Всі ляжуть кістьми.
Це ж ми.
Не вони.
Може досить війни?
Досить цих закликів знов до війни.
Білий стяг рвем,
Рвуть і вони.
Сто міліонів ляжуть кістьми,
Щоб памятали це горе війни.
Заборонили правду казати,
Щоб не платити,
Краще ж збрехати.
Щоб не повстали,
Краще обманом
І все це зробити злим шарлатаном.
Потім й його звісно ж розп'яти,
Скільки ж хазяїнам можна брехати.
