Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Загул Дмитро

Прочитаний : 243


Творчість | Біографія | Критика

ВЕЧІРНЄ

Мить  по  заході  сонця.
Монотонно  шумить  очерет,
І  трава,  мов  сонна,
Хилиться,  клониться...
Спить  степ.

Зеленою  лінню,
Розтопленим  оловом
Пливе  повновода  Рось...
І  хочеться  теплим  словом
Зворушити  когось.

Чого  ж  це  ти  прагнеш,
Вечірня  думо  моя?
Тужиш  чого  -  за  чим,
Не  наздоженеш  минулого  дня,
Не  доженеш  нічим!

Співай  про  розбуркані  сили,
Будь,  як  широкий  степ,
Що  на  ньому  козацькі
Чи  скітські  могили,
А  над  ними  -  зоряний  склеп.

Мовчи  про  те,  що  минуло,
Минулі  могили  мовчать...
Село  ще  не  спить,
Воно  не  заснуло,  -
А  сторожко  слухає  пісню  дівчат.

Хай  місяць  -  мрійник  банальний  -
Згадає  на  стернях
Татар-монгол,
Ти  слухай,  як  біля  читальні
Сміється  з  них  Комсомол.

Хутко  прокинеться  вечір.
Не  стане  історії,  дум...
Почнуться  веселі,
Раідсні  речі,
Як  молодої  діброви  шум.

Ой  знаю  ж  я,  знаю,
Чого  це  ти  тужиш,
Запізнена  пісне  моя!
Що  голосом  не  надолужиш,
Бо  що  Комсомол  -  то  не  я.

Що  нудно-марудно
Тягнеться  праця...
А  так  швидко  літа  летять...
Ех,  коли  б  мені  двадцять
Або  хоч  двадцять  і  п'ять!

Ні,  не  мені  гомоніти
Про  давні  та  славні  дні!
Ще  буду  шуміти,
Як  радісні  віти,
І  горіти,  як  буйні  вогні.

Тільки  би  скинути  з  себе
Настрій  вечірніх  хмар,
Безмір  степу,
Шум  очерету
І  лінивої  річки  чар.

Сили  ще  стільки,
І  запал  ще  є!
Я  -  не  сумний  очерет,
Д'горі,  д'горі,  серце  моє!
Я  ще  живий  поет!

ІЗ ЗБІРКИ "МОТИВИ", НА ВІДПОЧИНКУ, 1925 р.

Нові твори