Прочитаний :  615
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ХУСТКА
У кровавье море сонце ся топило;
Молоденьке дівча золотом ї шило.
Золотом ї шило, мудро забирало,
А личко-лелію сльозами вмивало.
А як ї ушило, к серденьку тулило, -
З буйними вітрами соколом пустило:
"Буйні ви вітрове, буйні, як дунаї,
Занесіть хустину, де серденько знає.
Де серденько знає, де серденько тужить,
Де коханє моє осударю служить.
Осударю служить в уланськім наборі, -
Гоя, золотая, гоя з вітром д горі!
А ти як ся здатне, що голубчик гуде,
Станеш, золотая, - то мій любчик буде.
В него коник карий, зброя, як позлітка, -
Падь му на серденько, як рожева квітка.
А як спить він, може, - прошу не збудити;
А як вбили, - боже! - личенько накрити".
|
|
