Моїх ровесників так мало. Де вони?
Куди поїхали? Куди пішли на прощу?
Мовчи. Розвіялись, як листя восени,
Сховалися в траву і в землю найдорожчу...
Я жду листів од них, бо з того світу теж
Приходять голоси, як записи з архіву...
Ти в їхній пам'яті своє життя знайдеш,
Всі сторони свої, між ними - праву й ліву.
Мої ровесники - калинові кущі,
Березові хрести і письмена скорботні,
І житимуть вони, допоки в Космачі
Лунатимуть пісні бандерівської сотні.
1843
