Прочитаний :  165
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ТЕРЕЛЯ (Балада)
Стоять у серпанку смереки,
А легінь лежить коло пня,
Вчуває, як гул недалекий
До нього летить навмання.
Спиняються танки сталеві,
Лютують кордонці в злобі.
Сто куль подаруй москалеві,
Сто першу - собі!
О легеню, сотня патронів
Край тебе - як сотня смертей.
Не вийшов із чорних кордонів -
Не бачити вільних людей.
Скорботно ґруні ялівцеві
Ховають тебе на горбі.
За брата - сто куль москалеві,
Сто першу - собі!
Лежить, притаївшись, Тереля;
Рушниця стара - аж пашить.
А сонце, жовтава мореля,
Пряде заспокійливу нить.
Які небеса опалеві!
Кришталь і сапфір, далебі.
Сто куль прямо в лоб москалеві,
Останню - собі!
Обходять Терелю кордонці,
Московський січе скоростріл.
Розкинулась хмарка на сонці -
Радіє ворожий приціл.
І слабшають пальці крицеві...
Невже ж то кінець боротьбі?
Всі кулі послав москалеві,
Останню - собі!
Не здайся, Борисе Терелю,
Карпатську жалобу розвій!
Нехай же і я так устрелю
Всіх тих, що приносять підбій
Нехай, як повстанці столеві,
І я в обороні впаду,
Вганяючи кулі свинцеві
У груди і лоб москалеві -
Біду за біду!
1983
|
|
