Прочитаний :  787
|
Творчість |
Біографія |
Критика
Як влада прикраша чоловiкiв!
Як влада прикраша чоловiкiв!
Було сопливе, миршаве дитятко,
Ледаче, вредне. Лупцював i татко,
I пацани давали стусанiв.
Учився так: то спише, то прибреше,
А то сльозою вимолить трояк,
А в люди вийшов, чеше вгору й чеше!
(Цабе велике був його свояк!)
Пообтесався. Рiзних слiв навчився.
А як мовчить – ну, розум так i пре!
Колись був комунiстом з комунiстiв!
Заядлим демократом став тепер.
Вгодований. Квартира є, добробут.
Не розiбрати тiльки що в очах:
Державнi думи про життя народу?
Чи то щоденного похмiлля чад?
По сутi вiн нiтрохи не змiнився:
Нi розуму, нi глузду, нi iдей.
А я ж на владу мало не молився!
Як влада (зовнi!) змiнює людей!
|
|
